ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Мал.5. Гальванізація з поперековим розташуванням електродів

Після проведення де­кількох гальванічних проце­дур на місці розташування електродів шкіра може ста­вати сухою, грубою, з'явля­ються шершавість і тріщини, тому після кожної процеду­ри її потрібно змащувати гліцерином або кремом.

Мал.6. Гальванізація шийних сим­патичних вузлів: а) розташування електродів на передній поверхні шиї; б) розташування електродів на задній поверхні шиї.

 

Перед наступною процедурою цю ділянку шкіри потрібно зма­щувати теплою водою з ми­лом. Якщо в результаті доти­кання металевої ч;істини елек­трода з шкірою виникає опік, потрібно змащувати 10% спиртовим розчином танін.

 

Приклади призначення і показання.

1. Гальванізація ліктьо­вого нерва. Електрод площею 150см2 розм­іщують на шийних хребцях і з'єднують з анодом. Другий електрод площею 100 см2 розміщують на долоні і з'єднують з като­дом. Сила струму до 10 мА. Тривалість про­цедури 15-30 хвилин. Щоденно. Курс ліку­вання 10-15 процедур. Показання: неврит ліктьового нерва.

Мал.7. Загальна гальванізація за Вермелєм

 

1. Гальванізація шлунка. Електрод пло­щею 300 см2 розміщують на епігастральній ділянці і з'єднують з катодом. Другий елек­трод площею 300 см2 розміщують на нижній грудний відділ хребта і з'єднують з гальванізація за анодом. Сила струму до 15 мА. Тривалість процедури 15-30 хвилин. Через день. Курс лікування 10-15 процедур. Показання: хронічний гастрит із зниженням секреторної функції.

Лікарський електрофорез

Лікарський електрофорез — метод поєднаної дії на організм постійного електричного струму і лікарських речовин, які вво­дяться за його допомогою в організм. При цьому обидва фак­тори (електричний і фармакологічний) впливають на організм в тісному взаємозв'язку, викликаючи специфічну для кожної лікарської речовини відповідну реакцію на тлі дії постійного струму, як активного біологічного подразника.

Механізм дії лікарського електрофореза. Довге і безперервне подразнення шкірних рецепторів лікарськими речовинами, які вводяться за допомогою електрофореза, супроводжуються виникненням тканевих реакцій зі змінами біохімічних процесів, які характерні для кожного фарма­кологічного препарату. Внаслідок малої швидкості переміщення іонів під виливом електричного струму останні проникають тільки в верхні шари шкіри, де за слабкого кровообігу вони затримуються на довгий час, утворюючи шкірне депо іонів і утримуються в ній до З тижнів. Ефективність дії малої кількості іонів обумовлена тим, що на тлі зміненої електричним стру­мом реактивності організму підвищуються адсорбційні влас­тивості тканин, а іони вивільнюються від зв'язку з білками і переходять в активний стан. За допомогою електрофореза ліки можливо підвести до самого патологічного вогнища, що дозволяє створити високу концентрацію в зоні ураження при наявності капілярного стазу, інфільтрації та некрозу. При елек­трофорезі ліків не спостерігається побічних реакцій і відсутні больові почуття, не порушується цілісність шкіри, виключаєть­ся введення розчинників та баластних речовин.

Дослідження А.П.Парфенова (1973) показали, що при електрофорезі лікарських речовин виникає виведення з орга­нізму іонів різних речовин протилежної полярності. Це явище одержало назву електроелімінація. Крім цього, іони ліків, які були введені в судини, можуть під впливом електричного стру­му проникати в ті чи інші тканини. Це явище одержало назву електрокумуляція. Слід відмітити досліди В.С.Улащика (1974), який відмітив, що катіони мають більшу проникливість, чим аніони. Для проникливості іонів через шкіру має також зна­чення валентність, із збільшенням якої електрофоретичний пе­ренос зменшується. На проникливість ліків впливає також ко­лоїдно-хімічна структура шкіри, вік та регіонарні особливості шкіри. Найбільшою проникливістю володіють шкіра черевної порожнини, грудини, плеча, передпліччя, стегна і гомілки.

Методом електрофореза в організм частіше всього вво­дять ліки-електроліти, які дисоціюють в розчинах на іони і несуть електричний заряд. Позитивні іони (+) вводять з позитивного полюса (анода), від'ємні (-) — з негативного полюса (катода). За останні роки доведена можливість елек­трофореза органічних сполук. В приготовлених буферних розчинах нейтральні молекули цих ліків адсорбують на своїй поверхні іони розчинника (Н або ОН ), отримуючи в кис­лому середовищі позитивний електричний заряд, а в лужно­му — від'ємний. Деякі амінокислоти та білки є амфотерни­ми електролітами і можуть вводитись з обох полюсів. Однак з аноду вони надходять в організм в більшій кількості

При введенні ліків потрібно приймати захисні засоби для інактивації продуктів електролізу/

Концентрацію розчинів ліків для електрофореза частіше застосовують в межах від 0,5 до 5%. Використання розчинів більшої концентрації не потрібно. Витрати ліків на кожні 100см- площини складають орієнтовно від 10-15 мл до ЗО мл розчину. Сильнодіючі ліки вводять з розчинів в концент­рації 1 до 1000 або наносять на прокладку не більше разової дози (адреналін, атропін, платифілін і інші). Дані про лікарські речовини, які вводяться методом електрофореза, приведені в таблиці, які є наявні в кожному ФТК.

При електрофорезі ліків можна використовувати різні розчинники. Універсальним і найкращим є дистильована вода. При поганій розчинності в воді використовують етиловий спирт, а в деяких випадках димексид (ДМСО). Для електро­форезу складних органічних сполук, які мають амфотерні вла­стивості (білки, амінокислоти, сульфаніламіди) використову­ють буферні розчини

За останні роки рекомендують замість складних розчин­ників використовувати дистильовану воду, яка підкислена 5-10% розчином соляної кислоти до рН—5,2 або підлуженої 5-10% розчином їдкого натрію до рН=8,0.

Лікарські розчини для електрофореза частіше всього вміщують один лікарський засіб. В рідких випадках викори­стовують суміш ліків, яка складається з 2 або більше. Ці ліки підсилюють одне одного, несуть однаковий електричний за­ряд, наприклад суміш місцевоанастезуючих речовин та роз­чини для електрофорезу в офтальмології.

Електрофорез ліків дозують за силою струму — від 0,01 до 0,1- 0,2 мА на см площі гідрофільної прокладки. Якщо площина електродів (прокладок) різна, то силу струму виз­начають перемноженням щільності струму на площу меншої прокладки. При електрофорезі потрібно враховувати індиві­дуальну переносимість струму та ліків і почуття хворого у вигляді легенького поколювання під електродами. Тривалість процедури від 6-10 до 20-30 хвилин. Курс лікування 10-20 процедур, які проводяться щоденно або через день.

При електрофорезі ліків використовують гідрофільну підкладку відповідної полярності, а для введення двох препа­ратів однакової полярності використовують дві прокладки, змочені різними ліками і з'єднані проводами з одним по­люсом. При електрофорезі антибіотиків та ферментів вико­ристовують багатошарові прокладки, які після процедури ок­ремо вимиваються і стерилізуються, щоб запобігти забруд­ненню їх іншими іонами.

Електрофорез ліків можна проводити в поєднанні з інши­ми фізичними і лікувальними засобами, діючи на однакову ділянку тіла. Використання перед електрофорезом індукотермії, ультразвука, локального вакуум-масажу, аероіонного потоку, парафіну, грязелікування сприяє більш швидкому про­никненню ліків в кров та глибокі тканини.

Апаратура. Настінні апарати-АГН-1, АГН-2 і апарати "Потік-1", "Потік-2".

Техніки безпеки. Електроди повинні бути меншими матерчатої прокладки на 1,5-2 см.

Формулювання призначення. За термінологією ліки, які вводяться за допомогою постійного струму, вказуються перед словом електрофорез і з'єднується з ним дефісом, наприклад кальцій-електрофорез.

Показання. Електрофорез ліків застосовується при захво­рюваннях центральної і периферичної нервової системи (функ­ціональні розлади, запальні процеси, травми); захворюваннях органів кровообігу (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хво­роба, артеріальна гіпертензія, оклюзія артерій, венозна недо­статність) ; захворюваннях органів дихання (ГРІ, бронхіт, пнев­монія, бронхіальна астма та інші); захворюваннях органів трав­лення (хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунку і два­надцятипалої кишки, хронічний холецистит, коліт, гепатит); захворюваннях кістково-м'язової системи (поліартрити, хво­роба Бехтєрєва, остеохондроз хребта і інші); захворюваннях ЛОР-органів (риніти, синусіти, отити, хронічний тонзилліт і інші); захворюваннях сечостатевих органів (хронічний пієло­нефрит, цистіт, інфекція сечових шляхів, аднексіт, періметрит, дисгормональні розлади); очних хворобах (блефарити, ірідо-цикліти та інші); захворюваннях шкіри (шрами, рубці після опіків і інші).

Протипоказання. Наявність або підозра на злоякісні новоутворення, схильність до кровотеч, значна декомпенса­ція серцевої діяльності, токсичні стани, індивідуальна непереносимість фармакологічних препаратів і електричного стру­му. Не потрібно розташовувати електроди у місцях синців, тріщин, мацерації шкіри і різних висипань.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти