ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Словацькі землі під владою Угорщини в Х – ХІІ ст.

Після падіння Великої Моравії територія Словаччини розпалась на дрібні адміністративні суб’єкти і перейшла під владу місцевої знаті. Кінні загони угорських племен осідають на території Словаччини на південному заході у 20-х рр.. 10 ст., в 30-40-і ідуть далі на захід. Окремі угорські племена розділили між собою територію пд.-зх Словаччину отримав угорський воєначальник Таш і його син Лел .Здійснювалось чимало нападів на сусідню Німеччину з метою грабунку, в липні 955 відбулась - угорцями Аугсбурга, але чесько-німецькі війська Оттона І завдали їм жахливої поразки – була знищена половина угорського війська (битва на річці Лех). Загибеллю військово-активної частини населення та її провідників користаються Арпади, отримавши вотчини представників знаті, які займали керівні позиції у війську – тобто, Задунавя, пд.-зх. Словаччина і Біхар. Серед нащадків Арпада важливе значення отримав Такшонь, його син Михайло отримав уділ в Нітрі. Згодом він починає експансію на північ і пн.. схід + завоюв. Пн.-зх. Словаччини, що до 990 р. належала чеським Пржемисловичам, місцева знать вимушена визнати нового володаря. 972 року Михайло хрестився, його дружиною була болгарська принцеса, а сини мали імена Владислав і Василій, тому він терпимо ставився до християнства у своїй державі + був під впливом словянського оточення. Великому князю Гезі не надто подобалися амбіції брата, він побоювався, що той завоює його уділ – тому 995 року він усуває Михайла від влади, його сини тікають; Нітранське князівство отримує син Гези Стефан, одружений на німецькій 997 року по смерті Гези Стефан стає володарем обох територій. 1000 року папа Сильвестр ІІ- королівську корону →першим угорським королем Стефаном І. Менш ніж за рік Нітранське князівство відвойовує Болеслав Хоробрий і віддає його Ладиславу Лисому (сину Михаїла). Ладислав правив до 1029 року, з ослабленням влади у Польщі Стефан виганяє його з Нітранського князівства і передає його своєму сину Імре, 1031 після його смерті воно переходить до сина Михаїла Вазула, посиленню влади В. завадив Стефан. Нітранським князівством починає правити Себеш з роду Познанів. По смерті Стефана 1038 десь до 1048 року тривала боротьба за владу між претендентами на престол, скінчилась коронацією сина Вазула Андрія (Андрія І), який 1048 року запрошує в Нітру свого брата Белу, що до того жив у Польщі; Нітранське князівство складається з 11 комітатів + ще 4 Біхар, приєднаний до нього = третина королівства. В кін. 50-х відносини між братами псуються, Андрій коронує як спадкоємця престолу свого сина Соломона (тоді йому було 5 років), Бела, 1059 року він повернувся з польським військом і завдав брату поразки, 5 років триває боротьба між сином Соломона і Белою + його сини Геза і Ладислав, в результаті Соломон на троні, а сини Бели отримують Нітранське князівство і Біхар; 8 років миру. Соломон намагався обмежити самостійність у політиці синів Бели, але 1074 року зазнав поразки у битві при Модьороді, королем стає Геза, згодом Ласло, Нітранське князівство – власність третього брата Ламперта. Кінець Нітранського удільного князівства. По смерті Ладислава І у 1095 році угорським королем став син Гези Кальман, відбувся конфлікт між ним та його братом Альмошем через те, що права Альмоша в управлінні Нітранським князівством були сильно урізані.

 

46. Утворення Польської держави Пястів, її політичний устрій та соціально-економічний розвиток.Утворення повязують з племінним союзом полян, держава іменувалася спочатку Полянською. Першим достовірно відомим правителем цієї держави був Мєшко І. Тоді йому належали Великопольща, Мазовія, Куявія, Любуська земля, Східне Поморя. династія Пястів правила до 1370 року.Перша згадка про Мєшка пов’язана з його спробою підкорення лютичів 960 р.(що належали до полабських словян), але вона була невдалою + відбувається польсько-чеське зближення, що позначається поширенням християнства на польські землі + одруження Мєшка з Добравою (Дубравкою), донькою чеського князя Болеслава І (965 р.) → з чеського посередництва приймає християнство латинського обряду. Польща оголошена місійною територією, підвладною римському папі. 972 +Західне Поморя, 988-990 + чеські з польським населенням Малопольщу та Сілезію. Після смерті Мєшка престол дістався його сину від першої дружини Болеславу Хороброму.1000 року відбувся Гнєзненський з’їздзустріч Оттона ІІІ з Болеславом І, у результаті якої Польща перестала бути данником Німеччини.Польсько-німецькі конфлікти: 1005, закінч. миром в Познані та відпаданням від неї Західного Поморя; 1007-1013 конфлікт через лужицькі землі; німецькі походи на Польщу. Невдалий похід на КР – захист інтересів зятя, князя Святополка. Мєшко ІІ (1025-1034) Віддає Угорщині Словаччину, починає певні кроки для консолідації держави. Казимир поступово повертає відпалі від Польщі землі, укладає династичну угоду з Ярославом Мудрим, політичний центр переносить з Гнєзно до Кракова.Владислав І Герман – 1079-1102 – не провадив активної зовнішньої політики, відпало Східне Поморя.Послаблення князівської влади, авторитарний режим правої руки В.1097 Владислав ділить країну на три частини: Збігнєву – Великопольщу і Куявію, Болеславу – Малопольщу і Сілезію, собі – Мазовію і деякі міста (Сандомир, Краків). Зі смертю останнього брати ділять його спадщину. Утворюються два державні організми, незалежні один від одного. Збігнєв мав проімперські погляди (Німеччина + Чехія), Болеслав прагнув більшої незалежності (КР + Угорщина). Конфлікти між братами, 1108 Болеслав ІІІ об’єднує дві держави в одну, 1119-1123 відновлює владу над Поморям, починається християнізація Зх. Поморя. А з останнім відновлюються конфлікти з питання, кому воно має належати. Болеслав ІІІ приблизно у 1038 році створює заповіт, аби запобігти децентралізаційним тенденціям з боку знаті. По суті, держава тепер – не власність монарха, а власність роду Пястів.Але по смерті Болеслава ІІІ починається період роздробленості.

Суспільно-політичний устрій: Правителеві належала монополія на полювання, бортництво, рибальство, млинарство, видобування та продаж благородних металів, спорудження укріплень, карбування монет, судочинство з важливих питань, контролював призначення на уряди місцевого і центрального значення.Близько 1000 р. держава ділилася на 4 адміністративні округи + адміністративні провінції; Округами і провінціями керували намісники; округи поділялись гродові округи, якими управляли гродові комеси.Найнижча адміністративна одиниця – ополь. Сільське поселення – хаотична забудова, вздовж річки; Гради –адміністративні і оборонні функції, поява торгово-ремісничої функції; Соціальна структура:1.світські і церковні феодали..2. архієпископи (І – Гнєзненський), єпископи; друга ланка – члени колегіатських капітулів і кафедральних капітулів; 3 – решта священиків 3. Селяни – вільні і феодально-залежні, кількість останніх зростає. Категорії залежних селян: закупи (потрапили в залежність за невиплату боргів), ратаї (отримали позику на ведення господарства), приписні (колишні вільні дідичі) + раби з військовополонених.Різні види данини – опальна, стація, нажаз, порадльне.

47. Становище Польщі в період феодальної роздробленості. Розвиток феодальних відносин у Польщі відбувався на основі хоч і повільного зростання продуктивних сил. Освоювалися необроблені раніше землі, повсюдно поширювалося трипілля, удосконалилася плужна обробка землі, виникали нові міста. XI-XIII століття характеризувалися бурхливим зростанням великого світського та церковного землеволодіння, скоротився і князівський земельний фонд. Основна маса селян в XII-XIII ст. вже перебувала у феодальній залежності від великих землевласників, була закріпачена і несла феодальні повинності на користь своїх панів. Сільська територіальна громада була вже не вільною, а залежала від феодала кріпосної громади. Зростання економічної могутності феодалів приводило і до посилення їх політичного впливу. З середини XII в. великі земельні власники, особливо церковні, вельми наполегливо почали домагатися від князів грамот (привілеїв), юридично підтверджуючий їх податковий та судовий імунітет. Розширення політичних прав феодала приводило до подальшого збільшення феодальної ренти і погіршувало становище селян. Росли й міцніли польські міста, що перетворювалися на великі центри ремесла і торгівлі. У зовнішній торгівлі, в якій як і раніше важливу роль відігравали торговельні зв’язки з Руссю, значне місце займала транзитна торгівля через такі великі центри, як Краків та Вроцлав. Однак розвиток ремесла і торгівлі в Польщі гальмувався тим, що міста знаходилися в залежності від князя, платили на його користь феодальну ренту й торговельні мита. У 40-70-х роках XI ст., Після нещадного придушення феодалами селянського повстання 1037-1038 рр.., князівська влада в Польщі трохи посилилася. Налякані повстанням феодали тимчасово згуртувалися навколо князя, прагнучи використовувати силу центральної влади для подальшого закріпачення селян. Так йшла справа при Казимирі I Відновителі (1039-1058) та його сині – Болеславі II Сміливому (1058-1079).

У цей час міжнародне становище Польщі покращилося. Використавши боротьбу імператора Генріха IV з папою Григорієм VII, Польща звільнилася від підпорядкування Німецької імперії. Положення Болеслава II зміцнилося настільки, що в 1076 р. він прийняв королівський титул.

У 1069 р. Болеслав II здійснив похід на Київ і посадив на великокняжий престол свого родича Ізяслава, раніше вигнаного киянами. У Києві польські війська здійснювали грабежі і насильства до тих пір, поки повстання киян не змусило Болеслава покинути Київ. У 1077 р., після переговорів з папськими легатами, Болеслав вдруге допоміг Ізяславу зайняти київський великокнязівський престол. Великі феодали, так звані можновладці, зміцнілі економічно і політично, не потребували більше сильної князівської влади. Проти Болеслава II була складена змова, підтримана імперією та Чехією. На престол був зведений брат Болеслава – Владислав I Герман (1079-1102), при якому Польщею правила невелика група можновладців. Феодальні усобиці послаблювали державу, і вона почала розпадатися на окремі феодальні володіння. Болеславу III Кривоустому (1102-1138) знову вдалося досягти тимчасового політичного об’єднання польських земель, чому сприяла необхідність відсічі агресії німецьких феодалів.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти