Рух на користь “вільного права” на початку ХХ століття. Є.

Ерліх. Австрійський правознавець Євгеній Ерліх опублікував у 1913

році книгу “Основи соціології права”, у передмові до якої він написав,

що право коріниться не в текстах законів, а в житті. Концепція Ерліха

одержала назву концепції вільного права, оскільки для неї став харак-

терним “вільний підхід до права”, що, згідно з Ерліхом, можна вияви-

ти в практиці судового розгляду, де має місце свобода суддівського

розсуду.

Соціологічна теорія права в США. Р. Паунд.Американський

юрист Роско Паунд обгрунтував соціологічну теорію права. Ця теорія

вимагала підхід до права не з формально-юридичного боку, а з пози-

цій реального життя. Право було не стільки системою офіційних

норм, скільки фактичним укладом життя, відбитком вражень людини.

Джерелом права була не держава, а реальне життя, під яким розуміли-

ся виключно практичні відносини, тобто так зване “живе право”. І,

якщо офіційний закон розходився з життям, то треба було, відповідно

до теорії, застосовувати закон на власний розсуд, тобто “живе право”.

Реалістична теорія права в США. К. Ллевеллін, Дж. Френк.

Реалісти поділяли позитивістську віру в застосування наукової мето-

дики й у цьому сенсі переорієнтували практичне вивчення права на

більш сучасний лад. Вони надали дослідникам нові свідчення недос-

коналостей або недостатності формально-догматичного аналізу там,

де мова йде про оцінку реальної дії правових вимог і розпоряджень

або про ефективність і цінність права в реальній судовій практиці та у

повсякденному правовому спілкуванні.

Психологічна теорія права Л.І. Петражицького. Психологізм

у сучасних теоріях права. Левко Іванович Петражицький був осно-

воположником психологічної концепції праворозуміння. Ця концепція

поділяє право на позитивне й інтуїтивне. Позитивним визнавалася су-

купність нормативно-правових актів держави, а інтуїтивним було чис-

то психологічне явище, стан душі людини, яким охоплювалось його

ставлення до існуючого права. Петражицький вважав, що інтуїтивне

право є не тільки в окремої людини, але й в окремого класу, родини,

гуртка, у дітей, у злочинців тощо. Це право виробляється на основі

спілкування і викликаних ним емоцій. Концепція вбачала в психології

і навіть у корисній уяві в хворих споконвічне джерело правовідносин,

яке і породжує реальні права й обов'язки. Психологічна теорія дуже

вплинула на правовий реалізм.

Нормативізм. “Чиста теорія права” Г. Кельзена.Австрійський

юрист Ганс Кельзен розробив так звану “чисту теорію права”. Він

вважав, що теорія повинна бути вільна від ідеологічних і ціннісних

характеристик і не відбивати нічиїх інтересів. Другий постулат: право

повинно бути створене із самого права. Право співвідноситься з на-

вколишнім світом як “належна суть”. Право, як система належної по-

ведінки, не залежить від умов життя. Першоджерелом права була так

звана “основна норма”. Цим самим усувалася необхідність пошуку

основ права поза самим правом.

Сучасні теорії природного права. Лон Фуллер вважає, що право

виявляється в людських відносинах. Рональд Дворкін вважає, що по-

зитивне право обов'язково повинно бути моральним. Артур Кауфман

думав, що природно-правове сприйняття права засноване на визнанні і

припущенні постійної наявності і дії позапозитивних правових прин-

ципів. Дж. Роулс вважав, що кожній людині необхідно гарантувати

так звані “первинні блага”. Дж. Фінніс розділяв це положення.

Неотомізм. Відродження ідей Хоми Аквінського.

ПОЛІТИЧНІ І ПРАВОВІ ТЕОРІЇ РАДИКАЛІЗМУ

Троцькізм. Діяльність троцькістів будується на теорії “пермане-

нтної революції”. Головна її теза – можливість перемоги соціалізму

лише у всесвітньому масштабі при високому рівні розвитку продукти-

вних сил, при значному промислово-технічному потенціалі. Троцькіс-

ти створили теорію “самоврядного соціалізму” як вільної асоціації ро-

бітників. До недавнього часу вони не відмовилися від ідеї “превенти-

вної ядерної війни”.

Зелені. Конкретно-історичною основою для їхнього виникнення

стали негативні наслідки НТР, поява глобальних проблем сучасності

(екологія, демографія тощо). Основний напрямок їхньої діяльності –

сприяння виживанню людства.

Анархісти. Розрізняється анархо-індивідуалізм (основоположни-

ки – німець Макс Штирнер і француз Поль Жан Прудон) і анархо-

комунізм (основоположники – М.О. Бакунін і П.О. Кропоткін). Для

анархо-індивідуалізму характерним було прагнення до пріоритету

особистості, до егоїзму. Для анархо-комунізму – прагнення до само-

врядування. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції виник

анархо-синдикалізм. Анархо-синдикалісти вважали, що не політичні

партії, а профспілки (синдикати) є ударною силою в боях із капіталіз-

мом. У соціалістичному суспільстві профспілки замінять державу, а

мережа профспілок буде управляти суспільством.

ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ІДЕЇ НАЦІОНАЛЬНИХ РУХІВ

В АФРИЦІ, АЗІЇ І ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ

Африка. Політико-правові ідеї в ХХ столітті в Африці будували-

ся на ідеї здобуття національної незалежності.

Латинська Америка. У Латинської Америці до ХХ століття

практично всі країни здобули незалежність. Однак тепер це була бо-

ротьба не стільки за політичну, скільки за знаходження економічної

незалежності. Вони цього більш-менш домоглися. У Мексиці Ф. Ві-

лья, Е. Сапата і В. Карранса скинули проамериканські диктатури П.

Діаса та В. Уерта. В Нікарагуа вторгнення американських військ у

1909 році призвело до активізації національно-визвольного руху. У

1926 році його очолив “генерал вільних людей” А.С. Сандіно. У 1933

році американці залишили територію Нікарагуа. Кубинська революція

1953 року також спочатку проходила під антиамериканськими націо-

налістичними гаслами.

Азія. Найбільш вагомий внесок зробили Сунь Ятсен і Махатма

Ганді. Сунь Ятсен вважав, що діяльність Гоміньдана повинна базувати-

ся на трьох принципах: народного добробуту (розвиток сільського гос-

подарства, текстильної промисловості, будівництва, транспорту і зв'яз-

ку), народовладдя (політична освіта народу), націоналізму (процвітання

малих народів, їхнє самовизначення і самоврядування). Махатма Ганді

проповідував ненасильницькі методи політичної боротьби.

ТЕМА 8. ПОЛІТИЧНІ І ПРАВОВІ ВЧЕННЯ В УКРАЇНІ.

СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ ІДЕОЛОГІЇ

В ДАВНЬОРУСЬКІЙ ДЕРЖАВІ

Нестор та його літопис. Чернець Нестор був автором “Повісті

временних літ”. Вона розкриває договірний шлях походження росій-

ської держави (так зване “покликання варягів”). Сама повість, з точки

зору сучасності, є досить безглуздою: Бог покарав євреїв і віддав зем-

лю Єрусалимську християнам вже до 988 року, хоча насправді перші

хрестоносці, тобто ті, кого можна було б назвати володарями, з'явили-

ся в Єрусалимі майже через 100 років. Тому “Повість временних літ”

не може бути безперечним джерелом знання про давньоруську держа-

ву, однак у якості політичної теорії вона відображає існуючу на той

час ідеологію.

Погляди митрополита Іларіона. КиївськиймитрополитІларіон

у ХІ столітті написав “Слово про закон і благодать”. Під “законом” він

розуміє “Старий завіт”, що шанується іудаїзмом і який був даний

Мойсеєм. Під “благодаттю” або “істиною” він розуміє “Новий завіт”,

що шанується християнами і був даний Ісусом Христом. Протистав-

ляючи закон і благодать, Іларіон ставить благодать вище закону, тому

що саме закон був винен у страті Христа. Митрополит стверджує ідею

рівності народів (ні елліна, ні іудея) і величі Русі. Він же вважає, що

князь повинен бути відповідальним перед підданими.

Погляди Володимира Мономаха.Політичнапрограмакиївсько-

го князя Володимира Мономаха (1053-1125) сформульована в його

творах: “Повчання дітям”, “Послання Олегові Чернігівському” і

“Уривок”. Наприклад, у “Повчанні” головне місце займає проблема

організації і здійснення верховної влади. Мономах радить майбутнім

великим князям усі справи вирішувати разом із Радою дружини, не

допускати в країні “беззаконня” і “неправди”, правосуддя вершити

“по правді”. Судові функції Мономах пропонує здійснювати князю

самому, не допускаючи порушення законів і проявляючи милосердя

до найбільш беззахисних верств населення (сиріт, бідних смердів,

убогих вдовиць тощо). Заперечення кривавої помсти вилилося в нього

в повне неприйняття страти. Заклик “не мстити” розглядається в “По-

вчанні” не тільки як принцип законодавства, але і як основа міжкня-

жих відносин.

Політико-правові погляди Данила Заточника.Підтримкаси-

льної великокнязівської влади. Ідеалізована постать великого князя.

Наявність при князі “думців” (радників). Сильна дружина. Осуд бояр-

ської самоправності і феодальної роздробленості.