Ім'я та місце проживання фізичної особи

Для здійснення та захисту прав суб'єкта, забезпечення стабільності цивільних відносин необхідна чітка індивідуалізація кожного учасника цивільного права. Серед засобів такої індивідуалізації ЦК виділяє ім'я та місце проживання фізичної особи

1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. 2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. 3. Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону.

Ім'я особи фіксується у паспорті та інших відповідних документах. Сутність права на ім'я та порядок здійснення цього права визначаються ст. ст. 294 - 296 ЦК. 2. Ім'я фізичної особи складається з її прізвища, власного імені та по батькові. Інший порядок визначення структури імені випливає із змісту ч. 3 ст. 12 Закону України "Про національні меншини в Україні", за якою громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише власне ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я батька та матері. 3. Законом фізичній особі дозволяється використовувати вигадане ім'я - псевдонім або діяти у правовідносинах анонімно. При цьому дане право не слід розглядати як абсолютне, адже його здійснення дозволяється лише якщо про це прямо вказано у законі.

Стаття 29. Місце проживання фізичної особи

1. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. 2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. 3. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. 4. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. 5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. 6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Фізична особа як підприємець

Право на здійснення підприємницької діяльності мають юридичні та фізичні особи, причому це стосується фізичних осіб тільки з повною цивільною дієздатністю за умови їх державної реєстрації у порядку, встановленому законом (ст. 50 ЦК).

Якщо фізична особа почала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оскаржувати останні на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Фізична особа-підприємець здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, при цьому на її діяльність поширюються всі нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб.

У силу ст. 52 ЦК фізична особа-підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке згідно із законом не може бути звернене стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними із підприємницькою діяльністю, не тільки усім своїм особистим майном, а й часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, що належатиме їй при його поділі (ч. 2 ст. 52 ЦК).

До фізичної особи-підприємця в разі її неплатоспроможності застосовується процедура банкрутства.

Орган опіки та піклування може призначити управителя майна, що використовується у підприємницькій діяльності фізичної особи-підприємця, з управителем укладається договір про управління ним, яким встановлюються права й обов’язки упрапите- ля. Договір припиняється, якщо відпадуть обставини, на підставі яких він укладений (ст. 54 ЦК).

Обмеження права фізичної особи на здійсненим підприємницької діяльності встановлюється Конституцією та законом. Зокрема, ч. 2 ст. 42 Конституції України передбачає: підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежугп.ся законом.

Опіка та піклування

Опіка встановлюється над:

— малолітніми особами, позбавленими батьківського піклування;

— фізичними особами, які визнані недієздатними;

— над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою;

— фізичною особою, місце перебування якої невідоме;

— майном особи, над котрою встановлено опіку чи піклування, що знаходиться у іншій місцевості.

Піклування встановлюється над: неповнолітніми особами, позбавленими батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Опіка і піклування встановлюються судом, а також органами опіки та піклування. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і малолітньою особою та піклування — над фізичною особою у випадку обмеження її цивільної дієздатності; над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування (ст. 60 ЦК). Суд призначає опікуна чи піклувальника за поданням органу опіки та піклування. Отже, суд уповноважений не лише встановлювати опіку чи піклування, а й призначати опікуна або піклувальника. Орган опіки і піклування встановлює опікуна чи піклувальника в усіх інших випадках, не пов’язаних із судовою процедурою, а також тоді, коли призначений судом опікун чи піклувальник відмовиться від виконання своїх опікунських обов’язків або помре.

Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: позбавлена батьківських прав, якщо останні не були поновлені; поведінка, та інтереси котрої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування; яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами.

До обов’язків опікуна входить:

— піклуватися про підопічного;

— створювати йому необхідні побутові умови; у випадку необхідності забезпечувати його доглядом і лікуванням;

— для малолітньої особи —дбати про її виховання, навчання та розвиток;

— вживати заходів щодо захисту прав та інтересів підопічного;

— здійснювати управління майном особи, над якою встановлено опіку і врахувати бажання малолітньої особи;

— дбати про збереження та використання майна підопічного у його інтересах;

— з дозволу органу опіки і піклування управляти майном, ” яке потребує постійного управління або передати його за договором в управління іншій особі; (якщо майно знаходиться в іншій місцевості, опіка над ним встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна);

— здійснювати витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного тощо.

До обов’язків піклувальника входить: дбати про створення для підопічного необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток; про лікування фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Опікун має право: вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави; вчиняти правочини від імені та в інтересах підопічного; отримувати плату за виконання ними своїх обов’язків.

Піклувальник має право дати згоду на вчинення підопічним право- чинів лише з дозволу органу опіки та піклування; на отримання плати за виконання ними своїх обов’язків.

Звільнення опікуна та піклувальника від виконання обов’язків відбувається за таких обставин:

1) за заявою опікуна або піклувальника, яка розглядається органом опіки та піклування протягом одного місяця (в такому випадку особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від обов’язків опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку);

2) за заявою особи, над якою встановлено піклування;

3) за заявою органу опіки та піклування (суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у випадку невиконання нею своїх обов’язків, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи закладу соціального захйсту).

Опіка припиняється в разі: передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам); досягнення підопічним 14 років (уданому випадку особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього); поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, котра була визнана недієздатною.

Піклування припиняється при: досягненні фізичною особою повноліття; реєстрації шлюбу неповнолітньої особи; наданні неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; поновленні цивільної дієздатності фізичної особи, дієздатність якої була обмежена.