|
Умовидійсності правочину.Тлумачення змісту правочину
Умови дійсності правочину Умови дійсності правочину - це передбачені законом вимоги, яким має відповідати будь-який право чин. Звичайно, що умови дійсності правочину залежать від його виду, характеру, змісту, суб’єктивного складу, об’єкта. Для того, щоб право чин мав природу юридичного факту, тобто міг породити той правовий результат, якого прагнуло його сторони, потрібно, щоб його було визнано дійсним. Умови дійсності правочину є такі: 1) суб'єктний склад. Особи, які укладають право чин, повинні мати необхідну правоздатність і дієздатність. Так, неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може укладати лише дрібні побутові правочини. Якщо неповнолітній без згоди батьків чи піклувальника уклав договір піднайму житла, то такий договір може бути визнаний у судовому порядку недійсним. 2) зміст правочину не повинен суперечити закону. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 3) форма правочину повинна відповідати закону. Правочини можуть укладатися в усній, письмовій та нотаріальній формі, яку визначають самі сторони. В окремих випадках законодавець вимагає конкретної форми правочину під страхом його недійсності. 4) єдність волі і волевиявлення сторін. Тобто волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо такої єдності немає, може йтися про укладення правочину внаслідок насильства, обману, помилки, збігу тяжких обставин, тобто коли воля сторони відсутня взагалі або ж спотворена. 5) здійсненність правочину. Правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним. Тлумачення змісту правочину Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Поняття та види недійсних правочинів.
Умови і строки в правочинах Для правочинів, пов'язаних з користуванням майном, істотним є строк. Саме такі вимоги, які є істотними не для всіх правочинів, а для деяких, називають другорядними.Правочини, укладені під умовою, поділяються на відкладаль-ні і скасувальні. Правочин визнається укладеним під відкладальною умовою, якщо сторони визначили виникнення прав і обов'язків залежно від обставин, щодо яких не відомо, стануться вони чи ні (наприклад, договір найму житлового приміщення укладений за умови, що наймодавець надасть житлове приміщення наймачеві, як тільки син наймодавця переїде в інше постійне місце проживання). Правочин визнається укладеним під скасувальною умовою, якщо сторони визначили припинення прав і обов'язків залежно від обставин, щодо яких не відомо, стануться вони чи ні (наприклад, наймач може користуватися житлом наймодавця до того часу, доки син наймодавця не повернеться із строкової військової служби). Правочини, що укладаються під відкладальною або скасувальною умовою, називаються умовними. Укладаючи такий правочин, сторони не повинні недобросовісно сприяти чи перешкоджати настанню умов. Якщо настанню умови недобросовісно перешкоджає сторона, якій настання умови не вигідне, то вважається, що умова настала. Якщо настанню умови недобросовісно сприяла сторона, якій настання умови вигідно, то вважається, що умова не настала. Для деяких правочинів важливими є строки, з настанням яких певні дії можуть виникати, змінюватися або припинятися. Строки можуть визначатися не лише правочинами, а й законом, судом, господарським судом, іншими органами. Різниця між строком і умовою в умовному правочині полягає в тому, що умова хоча і передбачається сторонами, але не відомо, станеться вона чи ні, а строк завжди настане. Якщо правочин відповідає усім вимогам закону, а також вимогам, які висунули його учасники, тоді питання щодо дійсності правочину не виникає. Ступінь недійсності правочинів може бути різним. Причому, може виникнути питання, з якого моменту правочин потрібно вважати недійсним. Недійсні правочини поділяються на нікчемні та заперечні. |
||
|