ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Поняття фонологічної системи.

Фонеми не можна розглядати поза системою певної мови. Оскільки фонема — член фонологічної системи певної мови, то зміст кожної фонеми визначається її положенням, місцем у системі. Для того щоб описати фонологічну систему, необхідно протиставити кожну фонему всім іншим. Найпростіший спосіб встановити фонологічну систему — підбирати слова, які різняться між собою однією фонемою: гол — дол — фол (виділяються фонеми <г>, <д>, <ф>). Саме таким чином можна встановити систему фонем будь-якої мови, а зіставивши її з системою фонем іншої мови (інших мов), можна виявити національно-мовну специфіку фонологічних систем порівнюваних мов. Звуки стають фонемами, коли вони в опозиції до інших звуків, тобто розрізняють значення морфем чи слів. Опозиції бувають привативні, градуальні та еквіполентні. Привативна опозиція — опозиція, в якій один член має якусь ознаку, а інший її не має.Як приклад можна навести опозицію <д> — <т>. Фонема <д> має ознаку дзвінкість, якої не має фонема <т>. Градуальна опозиція — опозиція, в якій члени характеризуються різним ступенем, градацією однієї и тієї самої ознаки. Так, зокрема, фонеми <е> і <і> характеризуються різним ступенем розкриття рота. Еквіполентна опозиція — опозиція, в якій обидва члени рівноправні. Якщо порівняти фонеми (п) і (т), то виявимо, що обидві мають такі ознаки, як глухість, проривність, твердість, але кожна з цих фонем ще має по одній ознаці: (п) має ознаку губність, а фонема (т) – передньоязиковість. Своєрідність фонологічної системи кожної мови полягає в загальній кількості фонем, співвідношенні голосних і приголосних, характері опозиції, розподілі фонем за позиціями, варіантів і варіацій фонем та їх сполучуваності. Мовознавчу науку, яка вивчає фонологічні системи мов, називають фонологією.

Слово як предмет лексикології. Розділи лексикології.

Лексикологія – розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови). Розрізняють загальну, конкретну, історичну, зіставну й прикладну лексикологію. Загальна лексикологія встановлює загальні закономірності будови, функціонування й розвитку лексики. Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови.мІсторична лексикологія займається історією словникового складу, причинами й закономірностями його зміни. Зіставна лексикологія досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між ними або з метою виведення спільних семантичних закономірностей.

Прикладналексикологія вивчає питання укладання словників, перекладу, лінгводидактики й культури мовлення. Лексикологія — багатоаспектна наука, яка вивчає природу й суть слова, його виникнення та зміну, визначення значення слів та їх уживання, структуру словникового складу мови, шляхи його поповнення та ін. У компетенції лексикології й сталі словосполучення. До лексикології в широкому значенні слова належать такі науки: 1) власне лексикологія — наука про словниковий склад; 2) семасіологія – наука про значення слів; 3) ономасіологія –наука, яка вивчає процеси найменування; 4)етимологія – наука, яка досліджує походження слів; 5)фразеологія – наука про стійкі словосполучення; 6)ономастика – наука про власні назви; 7)лексикографія – наука про укладання словників.

Значення слова.

Слово є найважливішою одиницею мови. Всі інші її компоненти існують або в слові і для нього (фонеми і морфеми), або завдяки слову (речення і тексти). Головна відмінність слова від морфеми в його більшій самостійності, автономності. Слова можна вставити у висловлювання і переставити, тобто слово має позиційну автономність. На відміну від морфеми, воно здатне виконувати синтаксичну функцію, тобто бути членом речення чи утворювати самостійно однослівне речення. Крім самостійності, слово характеризується цільнооформленістю (слова розділені паузами й об'єднані наголосом, мають також граматичну оформленість, через що є непроникними) та ідіоматичністю (довільним зв' язком зву-чання зі значенням). Отже, характерними ознаками слова є цільність, виокремленість, ідіоматичність і вільна відтворювальність у мовленні. Основною функцією слова є номінативна. Тільки за цією однією функцією (за способом номінації) слова поділяють на чотири типи: 1) повнозначні,до яких належать іменники, дієслова, прикметники, числівники й прислівники. Це слова-етикетки, слова, що називають явища навколишнього світу. Вони є носіями понять. У реченні виконують синтаксичні функції членів речення; 2) вказівні(займенникові); 3) службові, до яких належать сполучники, прийменники, частки, зв'язки, слова ступеня, артиклі. За своїми функціями вони близькі до морфем: не мають номінативної функції, а лише виражають відношення. Це слова-організатори, гвинтики для побудови речень. Службові слова несуть інформацію не стільки про світ, скільки про саму мову;

4) вигукові, які стосуються не думки, а емоцій. Вони не мають номінативної функції (не називають явищ й не виражають понять) і не можуть вступати в синтаксичні відношення з іншими словами в реченні.

Полісемія та омонімія.

Полісемія – наявність різних лексичних значень у одного й того ж самого слова відповідно до різних контекстів. Наприклад, слово «сопілка» є моносемічним, бо воно має одне значення «музичний інструмент», а слово «поле» - є полісемічним, бо воно має в українській мові десять значень: 1) безліса рівнина, великий простір; 2) оброблювальна під посів земля; 3)значна площа, відведена під що-небудь (футбольне поле); 4)смужка вздовж краю аркуша паперу; 5)відігнуті краї капелюха (поля капелюха) і т.д.Загалом полісемія дуже поширене явище в усіх мовах світу. Слово завжди виникає з одним значенням, яке називають первинним. Первинне значення є прямим. Багатозначність слова розвивається на основі перенесення назви з одного предмета на інший. Нове значення є завжди переносним. Є три типи перенесення: за подібністю (головка маку, головка капусти; ріг будинку, ріг вулиць і т.д.), за функцією ( годинником називають не тільки механічний прилад, а й пісочний, водяний, сонячний, бо всі вони виконують одну функцію – визначають час) і за суміжністю.Омонімія – слова, які звучать однаково, але мають різні значення. Наприклад, «ключ» - 1) для замикання і відмикання замка, 2) джерело.

Розрізняють повні й неповні омоніми.

ПОВНІ ОМОНІМИ мають абсолютний збіг форм при їх змінюванні ( приклад слово «ключ»). НЕПОВНІ ОМОНІМИ збігаються не в усіх формах. Так, скажімо, омоніми образ «ікона» й образ «обличчя тип, художній засіб) мають розбіжності у формах родового відмінка однини (образа й образу).

За походженням омоніми поділяються на гомогенні й гетерогенні. ГОМОГЕННІ - омоніми, які виникли внаслідок розпаду одного слова на два. Слово «порох» колись було багатозначним. Тепер значення цього слова є «вибухова речовина».ГЕТЕРОГЕННІ – омоніми, які виникли внаслідок збігу етимологічно різних слів. Наприклад, «балка» 1) яр, 2) деревяна колода. Крім власне омонімів існують суміжні з омонімією явища, до яких відносять омоформи, омофони, омографи.ОМОФОРМИ – слова, в яких збігаються тільки окремі форми. Наприклад, числівник тир збігається з дієсловом терти лише в одній формі другої особи наказового способу (три олівці, три йому руки).ОМОФОНИ – слова, які вимовляються однаково, але різняться написанням. Наприклад, Роман (імя) і роман (книжка).ОМОГРАФИ – слова, які пишуться однаково, а вимовляються по-різному. Наприклад, замок і замок; мука і мука ( міняється наголос).

Синонімія та антонімія.

Синоніми–слова,які мають значення,що повністю або частково збігаються. Наприклад, веселка, райдуга; фонтан, водограй і т.д. За ступенем синонімічності синоніми поділяються на абсолютні й часткові.Абсолютні – синоніми, які повністю збігаються за значенням, тобто не різняться ні відтінками значень, ні емоційним забарвленням, ні сполучуваністю. Наприклад: мовознавство і лінгвістика, орфографія і правопис, коцюба і кочергаЧасткові- синоніми, які не повністю збігаються. Вони можуть різнитися відтінками значень, емоційним забарвленням, стилістичними функціями. Наприклад: шлях і дорога (шлях-це велика проїзна дорога, тоді як дорога – будь-яке місце для проїзду).иЧасткові синоніми діляться на семантичні, стилістичні й семантико-стилістичні. Стилістичні – синоніми, які різняться емоційно-експресивним забарвленням (їсти і жерти; обдурити, надути, обвести; працювати, трудитися, ішачити). Семантико-стилістичні – синоніми, які одночасно різняться відтінками значень і стилістичним забарвленням. Наприклад: іти, плестись (повільно, важко), перти (інтенсивно, грубо). Сукупність усіх синонімів певного змісту називають синонімічним рядом. Члени кожного ряду ідентифікуються семантично і стилістично відносно домінанти ряду. Наприклад: лікар – доктор, ескулап; говорити – казати, мовити, гомоніти, бубоніти і т.д.Антоніми – різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення (день-ніч, жар-холод, горе-радість). Розрізняють чотири групи антонімів: КОНТРАРНІ – виражають якісну протиставленість і утворюють градуальні опозиції. Молодий (чоловік) – нестарий – середніх літ – старий; важкий (урок) – нелегкий – середньої трудності – легкий. КОМПЛЕМЕНТАРНІ – доповнюють один одного до родового і є граничними за своїм характером (істинний - хибний, живий – мертвий). КОНТРАДИКТОРНІ - один із членів утворюється за допомогою префікса не і не має точної визначеності: молодий-немолодий, дорогий-недорогий. ВЕКТОРНІ – виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: збирати-розбирати, піднімати-опускати, засвітити-загасити.Антонімія – важливий стилістичний засіб. Вона є основою стилістичних прийомів антитези, суть якої полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження (любов і ненависть, правда і кривда).

Питання про лексико-семантичну систему мови.

Слова в мові існують не ізольовано. Вони об'єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми. Кожне слово в своїй мікросистемі має певне місце, і його значеннєвість визначається цим місцем, бо семантичний зміст слова зумовлений відношеннями, які формуються в сітці протиставлень даного слова іншим словам цієї ж мікросистеми. Лексико-семантична система є найрухомішою серед усіх мовних рівнів. Однак, змінюючись, вона має здатність до саморегулювання, тобто такої перебудови, яка б не порушувала системності, що необхідно для постійної комунікативної придатності. Як будь-яка система, лексико-семантична система базується на відношеннях. Як і в фонології, тут відношення бувають парадигматичними й синтагматичними. ПАРАДИГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ — це відношення між словами на основі спільності або протилежності їх значень. Зокрема, тут можна виділити: 1) відношення смислової подібності (синонімія); 2) відношення смислового протиставлення (антонімія); 3) відношення смислового включення (гіпонімія); 4) відношення супідрядності (наприклад: ялина, сосна, кедр, береза, дуб, вільха, осика, клен, явір перебувають між собою в сурядних відношеннях і в підрядному відношенні щодо гіпероніма дерево) і партитивності, тобто цілого та його частини (сосна — шишка,людина — рука, кінь — грива, лисиця — хвіст). Найбільшими парадигматичними об'єднаннями є лексико-семантичні поля. Лексико-семантичне поле - сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ. СИНТАГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ — лінійні зв'язки слова, його сполучуваність, контекст. Кожне слово поєднується не з будь-яким іншим словом, а тільки з певними словами. Так, наприклад, слова гайнувати і розтринькувати поєднуються тільки з одним словом — відповідно час і гроші.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти