Валютне право України - це сукупність норм, переважно фінансово-правового характеру, які регулюють валютні відносини, що виникають у процесі функціонування валютної системи України.

Об' єктом регулювання валютного права є валютні правовідносини.

Валютні правовідносини - врегульовані нормами права суспільні відносини, які складаються під час проведення суб' єктами операцій по обігу валюти та валютних цінностей, а також в процесі державного регулювання такої діяльності та здійсненні уповноваженими органами контролю за нею.

Валютні правовідносини є окремим самостійним видом фінансових відносин. За своєю сутністю вони належать до фінансових, оскільки здійснюються у фінансовій сфері та базуються на принципах, властивих фінансовому праву України. Але дані відносини виникають виключно з приводу обігу валюти та валютних цінностей. Валюта належить до особливого виду грошових цінностей і саме це визначає основну особливість валютних правовідносин.

Валютні відносини можуть виникати як з приводу здійснення валютних операцій суб' єктами, так і в сфері функціонування уповноважених державних органів щодо валютного регулювання та валютного контролю. Отже, за своїм змістом валютні відносини бувають двох видів: економічні - складаються, наприклад, при переміщенні юридичними і фізичними особами валюти через митний кордон України, її пересиланні, здійсненні розрахунків у іноземній валюті, проведенні конверсійних, кредитних та інших валютних операцій. А також вони є управлінськими, бо виникають при здійсненні валютного регулювання та валютного контролю уповноваженими органами держави, зокрема, при видачі ліцензій Національним банком України комерційним банкам на здійснення операцій з валютними цінностями, проведенні перевірок валютної дисципліни суб' єктів валютного ринку України тощо.

Дані відносини виникають на двох рівнях - між рівноправними суб' єктами - юридичними і фізичними особами (резидентами та нерезидентами України щодо відкриття банківських рахунків, здійснення депозитних валютних операцій, пересилання грошових коштів) та між сторонами, які функціонують на основі підпорядкованості (НБУ та комерційні банки щодо обов' язковості отримання ліцензій для здійснення валютних операцій, фізичні чи юридичні особи та державні органи щодо необхідності дотримання норм валютного законодавства тощо). Тому, залежно від суб'єктного складу, валютні відносини поділяються на горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні -відносини самостійних непідвладних один одному суб' єктів валютного ринку, вертикальні - відносини, засновані на імперативності та підпорядкованості одного суб' єкта іншому, наділеному владними повноваженнями.

Валютне правовідношення має внутрішню структуру, яка складається з трьох елементів - об' єкта, суб' єктів та змісту.

Об' єктами валютних правовідносин є валюта та валютні цінності, суб' єктами - фізичні та юридичні особи, а також уповноважені державні органи, на які покладено виконання функцій у галузі валютного регулювання та валютного контролю, а змістом - права та обов' язки суб'єктів, які виникають при здійснені ними валютних операцій на валютному ринку України. Що ж до держави та уповноважених державних органів, то змістом правовідносин за їхньою участю є відносини з валютного регулювання та валютного контролю.

Норми, спрямовані на регулювання валютних відносин, містяться у великому масиві нормативно-правових актів, причому не лише фінансово-правового характеру. Джерелами валютного права України виступають:

1) Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., яка закладає засади правового регулювання будь-яких суспільних відносин, в тому числі і валютних. Згідно ст.92 Конституції України, статус національної та іноземних валют на території України встановлюється виключно законами; у ст.ст.99 та 100 Конституції України закріплені загальні засади здійснення державної грошово-кредитної політики та визначений статус Національного банку України як головного органу, на який покладено обов'язок здійснення грошово-кредитної політики та забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні.

2) Окреме місце в системі джерел валютного права належить кодексам. Так, Цивільний кодекс України у ст.ст. 192 та 193 визначає відповідно правовий статус грошей (грошових коштів) та валютних цінностей, а ст.533 ЦК містить правила щодо визначення валюти виконання грошового зобов' язання та передбачає обов' язок його виконання у гривнях у якості загального правила.

Господарський кодекс України, зокрема, регулює механізм здійснення міжнародних розрахункових операцій (ст.344), передбачає порядок відкриття суб' єктами зовнішньоекономічної діяльності валютних рахунків (ст.386), закріплює право розпорядження валютною виручкою від зовнішньоекономічної діяльності (ст.387) та уповноважує суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на отримання кредитів в іноземних фінансових установах (ст.388 ГК). Крім того, параграфом 1 глави 35 ГК України визначений правовий статус банків та вказані види операцій, які вони мають право здійснювати.

Митний кодекс України містить правове регулювання процедури переміщення валюти та валютних цінностей через митний кордон України, закріплює компетенцію митних органів України у сфері валютного контролю, регламентує порядок стягнення митних зборів та штрафів за митні правопорушення, встановлює відповідальність за незаконні діяння з валютними цінностями, визначає умови вилучення валютних цінностей за скоєння митних правопорушень (ст.ст.39, 328, 340, 349, 363, 386 МК України).

Кодекс України про адміністративні правопорушення та Кримінальний кодекс України передбачають відповідальність за порушення вимог чинного законодавства України у сфері обігу валюти та валютних цінностей. Зокрема, ст.162 КпАП України передбачає покарання за порушення правил про валютні операції, ст.ст. 199 КК України - за виготовлення, зберігання або збут підробленої іноземної валюти, ст.207 КК - за ухилення від повернення валютної виручки, ст.208 КК - за незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків.

До законів загального характеру, що містять окремі норми валютного права, належать: Закон України „Про національний банк України", Закон України „Про банки і банківську діяльність", Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність" та деякі інші.

Серед спеціальних законів, що детально визначають правила валютного регулювання, слід назвати Закон України від 23.09.1994 р. „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", який передбачає порядок та строки зарахування валютної виручки резидентів в банках та відповідальність за порушення термінів здійснення даних операцій.

Джерелами валютного права є також підзаконні нормативні акти, до яких належать нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби.

Основне місце в галузі валютного регулювання належить Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в якому визначені основні терміни, що вживаються у валютному праві, встановлений режим здійснення валютних операцій на території України, передбачені загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю та відповідальність за порушення валютного законодавства.

Велику кількість нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання валютних відносин у банківській системі видає Національний банк України. До їх переліку належать: Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від 26.03.1998 р.; Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних карток через митний кордон України, затверджена постановою Правління НБУ від 12.07.2000 р.; Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.07.2000 р.; Положення про порядок надання фізичним особам-резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей, затверджене постановою Правління НБУ від 02.11.2000 р.; Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затверджене постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р.; Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затверджена постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р.; Правила здійснення фізичними особами переказів іноземної валюти межах України, затверджені постановою Правління НБУ від 12.03.2003 р.; Постанова Правління Національного банку України від 28.07.2004 р. „Про затвердження граничного ліміту вивезення за межі України валюти України" та багато інших.

В межах власної компетенції підзаконні нормативно-правові акти видає також Державна податкова адміністрація та Державна митна служба України. ДПА приймає нормативні акти, що стосуються системи оподаткування операцій з валютою та валютними цінностями, а Державна митна служба регулює та контролює порядок переміщення валюти і валютних цінностей через митний кордон України, а також порядок їх декларування.

Вищезазначені нормативно-правові акти визначають принципи регулювання валютних відносин.

Принципи регулювання валютних відносин - це основні керівні засади, що визначають характер правового регулювання валютних відносин в Україні. До основних принципів, зокрема, належать:

1) проведення валютної політики як самостійного напряму економічної політики. Валютна політика є системою економічних, правових і організаційних заходів, спрямованих на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти до іноземних валют;

2) встановлення національного режиму для державного регулювання валютних операцій резидентів і нерезидентів та контролю за їх здійсненням;

3) єдність валютної політики України на всій території держави;

4) захист національної валюти України;

5) заборона незаконного втручання державних органів, їх посадових і службових осіб у валютні і фінансові відносини;

6) захист прав і законних інтересів учасників валютних відносин.

Предыдущая 11 12 13 14 15 16 17 18 19 202122 23 24 25 26 Следующая