ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Система податкового права та його джерела

Система податкового права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація податкового права, яка представлена сукупністю норм податкового права, що узгоджені й згруповані в Інститути податкового права.

Всі норми й Інститути податкового права утворюють Загальну та Особливу частину податкового права.

Загальна частина податкового права містить норми й інститути податкового права, які закріплюють загальні підходи до регулювання системи оподаткування, що стосуються всіх видів податків, інших обов'язкових платежів податкового характеру, всіх норм та інститутів Особливої частини. Положення Загальної частини застосовуються до інститутів Особливої частини, проте вже в конкретному випадку, зумовленому певним обов'язковим платежем податкового характеру.

До Загальної частини включені норми, що визначають поняття податку та елементи правового механізму податку: закріплюють принципи, ознаки й функції податків; встановлюють повноваження органів влади у сфері оподаткування; визначають поняття, принципи й структуру податкової системи; закріплюють основні права й обов'язки сторін податкових правовідносин; регулюють питання здійснення податкового контролю та застосування заходів юридичної відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Особлива частина податкового права складається з норм та інститутів, які конкретизують податкову систему в цілому й визначають конкретні механізми окремих обов'язкових платежів податкового характеру. Особлива частина містить норми, що регламентують порядок стягнення податкових платежів, коло платників по кожному податку, об'єкти оподаткування, порядок нарахування й сплати конкретного податку тощо.

Існують різні підходи до визначення місця податкового права в системі права України. Його розглядають як складний інститут фінансового права, підгалузь фінансового права, а Іноді як самостійну галузь права. Проте більшість вчених обмежують предмет податкового регулювання межами предмета фінансового права.

Податкове право як складова частина фінансового права тісно пов'язане з іншими складовими елементами останнього. Найбільш тісно податкове право зближається з бюджетним правом, інститутом фінансового контролю. Зв'язок з бюджетним правом простежується у змісті й структурі доходної частини бюджетної класифікації, тісно пов'язаних зі структурою системи оподаткування, у залежності виконання доходної частини бюджетів всіх рівнів від реалізації норм податкового права із стягнення податків. Зв'язок з Інститутом фінансового контролю проявляється через інститут податкового контролю, який є видом фінансового контролю й містить норми щодо регулювання контрольної діяльності податкових органів.

Взаємодіє податкове право також з усіма іншими інститутами фінансового права, оскільки особливості механізму оподаткування характерні й для регулювання сфери банківської діяльності, страхування, ринку цінних паперів тощо.

За межами системи фінансового права податкове право пов'язане з Іншими галузями права, передусім з конституційним правом. Адже конституційні норми, що закріплюють принципи діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, повноваження цих органів у галузі оподаткування, які визначають загальні засади системи оподаткування, є основою для розвитку податкового законодавства і входять до складу податкового права.

Тісний зв'язок податкового права з адміністративним правом обумовлюється тим, що заходи адміністративної відповідальності застосовуються до порушників податкового законодавства. Окрім того, нормативно-правові акти, що регламентують діяльність податкових органів є джерелами адміністративного права України, проте також включаються і до податкового права, оскільки в них виражені правові норми, які визначають повноваження в галузі оподаткування.

Також пов'язане податкове право з цивільним, кримінальним, міжнародним, екологічним правом та іншими галузями права.

Сукупність податкових норм у зовнішньому прояві формують джерела податкового права. Отже, джерела податкового права — це правові форми зовнішнього вираження норм, що складають податкове право.

У науці податкового права джерела останнього поділяють за декількома принципами:

1) за владно-територіальною ознакою:

- загальнодержавні нормативні акти:

- республіканські (Автономна Республіка Крим);

- місцеві нормативні акти.

2) за характером правових норм:

- нормативні—акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку;

- ненормативні — акти, що не містять правових норм загального характеру.

3) за особливостями правового регулювання і характером встановлення:

- звичай, санкціонований компетентними органами у встановленому порядку (ним здебільшого регулюються процесуальні сторони функціонування податкових актів, межі компетенції державних органів у сфері оподаткування);

- прецедент, який дістав широкого поширення в правових системах англосаксонського типу, особливо за наявності прогалин в законодавстві (специфіка тут полягає в тому, що право-застосовчий орган фактично є нормотворчої структурою);

- міжнародні договори (конвенції, угоди), які набувають важливого значення при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування (в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою);

- правова доктрина, що притаманна мусульманським країнам . де вона як одне з важливих джерел шаріату заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини;

- нормативно-правовий акт—найважливіше, а іноді єдине джерело податкового права.

Джерелами податкового права України є нормативно-правові акти, що закріплюють норми податкового права, а також міжнародні договори України, що стосуються сфери регламентації податкових правовідносин, і в сукупності складають податкове законодавство. Податкове законодавство України характеризується низкою особливостей:

1. Виступаючи формою реалізації податкового права, містить достатньо широке коло нормативно-правових актів, які регулюють сферу оподаткування.

2. Відповідно до частини 2 статті 92 Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, а тому основу нормативно-правових актів, що регулюють податкові правовідносини, повинні складати саме закони.

3. Поряд із законами існує значна кількість підзаконних нормативно-правових актів (укази, Інструкції, роз'яснення, накази), що регулюють податкові правовідносини.

4. Частина податкового законодавства України включається до бюджетного права, що виділяє фіскальні функції у податковому регулюванні, хоча податки істотно впливають на діяльність суб'єктів господарювання, а податкова система виконує функцію структурування економіки.

Термін "законодавство" широко використовують у правовій системі переважно в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певних галузей права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9,19,118, п. 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних мається на увазі лише закони; в інших, насамперед кодифікованих, до поняття "законодавство" включають як закони й інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках—нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України також є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. До них насамперед відносяться угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Основу ж податкового законодавства повинні становити тільки закони І найважливіші підзаконні акти (у більшості випадків — прирівняні до законів, якими є Декрети Кабінету Міністрів України, прийняті наприкінці 1992 — на початку 1993 років).

 

Принципи міжнародного права

Основні принципи міжнародного права мають низку ознак. Зокрема, вони:

1. Є найбільш загальними та основоположними його нормами. Це означає, що вони регулюють найбільш важливі, ключові питання сучасних міжнародних відносин; вказані принципи є ядром сучасного міжнародного права, навколо якого будується вся система міжнародного права.

2. Є імперативними нормами jus cogens, які володіють вищою юридичною силою та відхилення від яких недопустиме. Всі інші норми міжнародного права повинні їм відповідати.

3. Містять зобов'язання erga omnes, а отже, вказані принципи стосуються всіх членів міжнародної спільноти та є для них обов'язковими.

4. Мають універсальну сферу дії, тобто поширюються на всі міжнародні відносини, які виникають між суб'єктами міжнародного права.

5. При тлумаченні та застосуванні є комплексними і взаємопов'язаними й кожен із них повинен розглядатися з урахуванням інших основних принципів.

Отже, основні принципи міжнародного права - це найбільш загальні, основоположні та імперативні його норми, котрі містять зобов'язання erga omnes, мають універсальну сферу дії і комплексний характер.

 

Вони закріплені Статутом ООН. Їх зміст розкривається в Декларації про принципи міжнародного права, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1970 р.

1.  &nbsp Принципи суверенної рівності: держави зобовязані поважати суверенну рівність і своєрідність одна одної, а також всі права, властиві суверенітету; всі держави мають рівні основними правами та обовязками.

2. Принцип невтручання. Базовим поняттям даного принципу є область внутрішньої компетенції: це та сфера діяльності держав, яка закрита для інших субєктів. У цій області держава не має зобовязань перед своїми партнерами.

3. Принцип незастосування сили і погрози, силою. Статут ООН передбачає можливість застосування сили або загрози силою лише в двох випадках:

• за рішенням Ради Безпеки у випадку загрози миру або акту агресії;

• в порядку здійснення права на самооборону у випадку збройного нападу.

4. Принцип мирного вирішення спорів. Принцип закріплений у Статуті ООН і в усіх міжнародних актах. Він означає, що сторони в суперечці не має права відмовлятися від мирного врегулювання.

5. Принцип сумлінного виконання зобовязань з міжнародного права. Без цього принципу міжнародне право не було б правом, саме в ньому укладений джерело юридичної сили міжнародного права.

6. Принцип територіальної цілісності. Територія не повинна бути обєктом придбання іншою державою в результаті погрози силою або її застосування.

7. Принцип рівноправності і самовизначення народів. Мова йде про міжнародні відносини, тому що в Статуті ООН термін "нація" використано в значенні "держава". Цей принцип спрямований насамперед проти колоніалізму.

8. Принцип співробітництва. Цей принцип зобовязує держави співробітничати один з одним, незалежно від відмінностей їхніх політичних, економічних і соціальних систем.

. Принцип поваги прав людини. У сучасному меж
дународном право змінюється сама концепція принципу. У минулому він не мав відносин до того, що відбувається всередині держав. Нинішнє зміст принципу передбачає відповідальність кожної держави за його втілення у внутрішньому праві.

10. Принцип непорушності меж. Це принцип був сформульований у якості самостійного принципу Заключним актом НБСЄ 1975 Цей принцип містить зобовязання визнання непорушності всіх державних кордонів у Європі.

До принципів податкового законодавства належать:

- принцип поєднання інтересів держави" органів місцевого самоврядування та платників податків;

- принцип встановлення податків виключно законами;

- пріоритет податкового закону над неподатковим;

- захист від незаконного оподаткування платників податків;

- наявність усіх елементів податкового механізму в податковому законі.

Податкові закони-це нормативно-правові акти законодавчого органу влади, в яких закріплені норми податкового права, що регулюють особливу сферу суспільних відносин - сферу оподаткування, І які мають вишу юридичну силу щодо Інших нормативно-правових актів.

Вони складають певну систему:

1) загальні не фінансові закони — конституційні закони або закони, що належать до інших галузей права, які містять податкові норми;

2) загальні фінансові закони— це в основному бюджетні закони;

3) загальні податкові закони— закони, що містять положення, які регулюють податкову систему в цілому. її основи, головні характеристики податкових важелів;

4) спеціальні податкові закони—закони, що регулюють окремі групи або види податків.

При встановленні податків (інших обов'язкових платежів податкового характеру) шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів вирішується низка питань, пов'язаних зі справлянням податків:

- механізм справляння податків (інших обов'язкових платежів податкового характеру) не повинен встановлюватися нічим іншим, окрім законів про оподаткування;

- зміни щодо механізму справляння податків (інших обов'язкових платежів податкового характеру) повинні вноситися не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року;

- будь-який закон про оподаткування має відповідати принципам, закріпленими у Законі України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року;

- будь-який податок (інший обов'язковий платежів податкового характеру) повинен справлятися в порядку, визначеному законом;

- механізм справляння податків (Інших обов'язкових платежів податкового характеру) не повинен встановлюватися законом про Державний бюдже

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти