Морозостійкість — здатність матеріалу в насиченому водою стані витримувати багатократне поперемінне заморожування і відтавання без видимих ознак руйнування і без значного пониження міцності.

Водонепроникність – здатність товару не пропускати під тиском крізь себе воду. кг/см2

Призначення, види та класи арматури

Арматура - елементи з міцнішого матеріалу, розміщені в розтягнутій зоні конструкції, що сприймають зусилля розтягу від навантажень переважно при розтягуванні та згині.

Залежно від матеріалу виготовлення:

• сталева;

• неметалева.

Залежно від технології виробництва:

• стрижнева гарячекатана;

• дротяна кругла холоднотягнута;

• арматурні канати і пасма.

У залежності від профілю:

• кругла гладка;

• з періодичним профілем.

В залежності від принципу використання в конструкції із залізобетону:

• напружена;

• не напружена.

В залежності від призначення:

• робоча;

• розподільна;

• монтажна.

Залежно від механічних властивостей арматурна сталь підрозділяється на класи від A-1 до A-5. Чим вище клас арматури, тим вище її міцність. Арматура класу A-1 є гарячекатаною гладкою. Решта класи арматури від А-2 і вище представляють собою гарячекатану стрижневу арматуру періодичного профілю. Гарячекатану стрижневу арматуру з метою її зміцнення можна піддати після прокату термомеханічної обробки. Класи термічно зміцненої арматури підрозділяють на класи: Ат-3, Ат-4, Aт-5, Aт-6, Aт-7.

Класи арматури:

АІ – 6-40 – 380 мПа

АІІ – 10-80 – 500

АІІІ – 6-40 – 600

АIV – 10-22 – 900

AV – 10-22 – 1050

Aт-4 – 10-40 – 900

Ат-5 – 10-40 – 1000

Ат-6 – 10-22 – 1200

Ат-7 – 10-32 – 1400

Граничні стани буд. конструкцій. Граничний стан першої і другої групи.

Під граничним станом розуміють такий стан конструкції, після досягнення якого подальша експлуатація стає неможливою унаслідок втрати здатності протидіяти зовнішнім навантаженням або одержанням неприпустимих переміщень чи місцевих ушкоджень. Існує дві групи граничних станів: I – за несучою здатністю; II – за придатністю до нормальної експлуатації.

Розрахунок по першій групі виконують для запобігання руйнування (розрахунок по міцності), утрати стійкості (розрахунок на поздовжній вигин, перекидання, ковзання), утомлене руйнування (розрахунок на витривалість).

Розрахунок по II групі граничних станів проводять для недопущення розвитку надмірних деформацій (прогинів, кутів поворотів), появи тріщин, обмеження ширини розкриття тріщин у бетоні і т.п.

Види навантажень та впливів на залізобетонні конструкції

Постійні навантаження:

· вага елементів будівлі (несучих та огороджуючи конструкцій);

· вага та тиск грунту на стіни цокольних та підвальних приміщень.

Тимчасові довготривалі навантаження:

· вага стаціонарного обладнання;

· вага елементів споруди, положення яких в процесі експлуатації приміщення може змінитися (перегородки і т.п.);

· вага на перекриття складських та підсобних приміщень.

Тимчасові короткотривалі:

· навантаження на перекриття житлових будинків від ваги людей, меблів і т.п.;

· навантаження від підйомно – транспортного обладнання;

· вага деталей, матеріалів, людей в межах обслуговування обладнання;

· вітрове навантаження;

· снігове навантаження;

· навантаження, які виникають при монтажі будівельних конструкцій, складуванні будівельних матеріалів;

· температурно-кліматичні впливи.

Особливі навантаження:

· сейсмічні впливи (більше 6-ти балів за шкалою Ріхтера);

· впливи просідання основи.

Характеристики ґрунтів, вплив їх на несучу здатність будівель

Ґрунти, що використовуються в якості підстав будівель і споруд, поділяються на:

– Глинисті;

– Піщані;

– Великоуламкові;

– Скельні;

Серед глинистих грунтів повинні бути виділені:

– Мули(несприятливі, нестійкі);

– Просадні грунти;

– Набухаючі грунти.

До просідаючих грунтів відносяться глинисті грунти, які під впливом зовнішнього навантаження або власної ваги при замочуванні водою дають додаткову осадку (просідання). В залежності від осідання та власної ваги при замочуванні просадні грунти поділяються на два типи:

тип 1 – коли просадка грунту від власної ваги не перевищує 5 см;

тип 2 – коли просадка грунту від власної ваги більше 5 см.

До набухаючих грунтів відносяться: глинисті грунти, які при замочуванні водою або хімічними розчинами збільшуються в об'ємі.

Піщані грунти – це сипучі в сухому стані грунти, що містять менше 50% за вагою частинок більше 2 мм і не володіють властивістю пластичності.

Крупноуламкові грунти – це незцементовані грунти, що містять більше 50% за вагою уламків кристалічних і осадових порід з розмірами частинок більше 2 мм.

Скельні грунти – це вивержені, метаморфічні і осадові породи з жорсткими зв'язками між зернами, що залягають у вигляді суцільного або тріщиноватого масиву.

Поліпшити властивості грунтів можна проведенням наступних заходів:

– Ущільнення грунту методом укочування катками, машинами;

– Ущільнення грунту за допомогою різних трамбовок (механічних, електричних);

– Ущільнення грунту вібруванням;

– Ущільнення слабкого грунту глибинним дренажем;

– Закріплення слабких, в тому числі просідаючих грунтів, іншими доступними способами.

Нормативні документи для проведення розрахунків з\б конструкцій

Гост – Государственный стандарт

ДСТУ – Державний стандарт товарів України (ДСТУ Б В.2.6-156:2010)

ДБН – Державні будівельні норми (ДБН В.2.6-98:2009)

СНиП – Строительные нормы и правила

Критерії визначення глибини закладання фундаментів:

· рівень підземних вод,

· конструкція майбутнього будинку та його маса,

· різновид грунту та ступінь його промерзання.

Класифікація видів залізобетонних виробів

Залізобетонні вироби та конструкції поділяються на такі групи:

- Збірні, монолітні та збірно-монолітні;

- Легкі або важкі, спеціальні та комірчасті;

- Попередньо напружені і звичайні.

ЗБК також класифікуються на такі види:

- Лінійні ЗБК (балки, прогони, колони, ферми та ін);

- ЗБК у вигляді площин (плити перекриттів, панелі перекриттів, стінки різних видів і т.п.);

- Блокові ЗБК (фундаментні блоки, блоки для стін та підвалів);

- Просторові ЗБК (кільця, перекриття, днища).

Класифікація технологічних процесів будівельного майданчика

За технологічними ознаками будівельні процеси поділяють на заготівельні, транспортні та монтажно-укладальні.

Заготівельні процеси - це процеси виготовлення будівельних конструкцій і виробів, приготування розчинів і бетонної суміші та інших напівфабрикатів, виготовлення будівельної оснастки та інвентарю

Транспортні процеси - це будівельні процеси переміщення будівельних матеріалів, виробів та технічних засобів до будівельного майданчика та процеси переміщення будівельних матеріалів і виробів у межах будівельного майданчика до робочих місць з використанням спеціального технологічного транспорту.

Монтажно-укладальні процеси - це процеси переробки, зміни стану, властивостей, форми або положення предметів праці для створення будівельної продукції - частин будинків та споруд. Монтажно-укладальні процеси виконують на будівельному майданчику.

Види контролю якості будівельної продукції

Будівельна продукція - це прийнята комісією в експлуатацію будівля чи споруда.

До основних показників якості продукції належать:

- призначення продукції;

- надійність і довговічність;

- архітектурно-естетичний вигляд;

- зручність в експлуатації і гігієнічність та інші.

Контроль за якістю продукції здійснюється:

- вхідний, при надходженні матеріалів на завод або будівельний майданчик;

- технологічний контроль - це контроль майстром, виконробом, замовником за виконанням робіт згідно з технологічними картами;

- вибірковий контроль - це контроль проб з партії;

- приймальний контроль виконаних робіт здійснюється майстром або замовником

Крім приватного нагляду за якістю виконання будівельних робіт є і державні нагляди: Держстандарт, технагляд замовника, авторський, санітарний, пожежний, банківський, архітектурно-будівельний нагляд та інші.

Види кам’яних кладок

Залежно від вживаних матеріалів в сучасному будівництві розрізняють наступні основні види кам'яних кладок:

· цегельна кладка стенів, стовпів і ін. частин будівель і споруд із звичайної (обпаленого) і силікатної цеглини без облицювання,

· кладка з облицювальною лицевою цеглою або керамічним каменем;

· кладка з порожнистих керамічних каменів, з суцільних і порожнистих шлакобетонових каменів

· кладка з пиляних каменів переважно легких природних порід (туф, вапняк і ін.);

· кладка з крупних бетонних, залізобетонних або цегельних блоків.

Типи монтажних механізмів

На монтажі будівельних конструкцій застосовують самохідні стрілові, баштові, козлові, спеціальні крани.

Стрілові крани на гусеничному ходу широко використовують при монтажі конструкцій промислових будинків і споруд. Застосовують їх і при монтажі цивільних будинків (монтаж конструкцій нульового і наземного циклу). Крани можна легко перебазовувати з об'єкта на об'єкт.

Баштові крани широко застосовують у цивільному багатоповерховому будівництві і промисловому будівництві при зведенні великих інженерних споруд – доменних цехів та інших важких промислових будинків і ТЕЦ, елементи збірних конструкцій яких мають велику масу і монтувати які доводиться на великій висоті. В основному застосовують самохідні баштові крани, що переміщуються по підкранових коліях.

Козлові крани використовують у будівництві на вантажно-розвантажувальних роботах на складах і майданчиках укрупненого збирання, при зведенні одноповерхових промислових будинків. У цивільному будівництві такі крани застосовують при монтажі будинків з об'ємних елементів.

Спеціальні крани використовують для монтажу елементів конструкцій деяких споруд. Наприклад, висотні споруди монтують за допомогою переставних кранів. Для монтажу радіощогл і веж застосовують самопіднімальні (повзучі) крани. Важкі конструкції піднімають у проектне положення стрічковими або стояковими підйомниками, обладнаними гідравлічними домкратами. У деяких випадках на монтажі будівельних конструкцій використовують спеціальні крани-вертольоти.

Стіна та її характеристика

Стіна — вертикальна огороджувальна конструкція, що відділяє приміщення від навколишнього простору (зовнішня) або сусіднього приміщення (внутрішня).

Стіни будівлі повинні бути: міцними, стійкими, задовольняти вимогам тепло- та звукоізоляції, пожежної безпеки, економічності, індустріальності, естетичності й мати мінімальну масу.

Перекриття і вимоги до них

Перекриття — горизонтальна внутрішня захисна конструкція, що розділяє по висоті суміжні приміщення в будинку та сприймає навантаження (людей, обладнання).

Конструкції перекриття повинні відповідати нормативним вимогам щодо міцності та вогнестійкості (відповідно до призначення будинків), а також вимогам звукоізоляції, теплоізоляції. Захист від попадання вологи у внутрішні конструкції перекриття у вологих приміщеннях (санітарних вузлах) забезпечується влаштуванням спеціального гідроізоляційного шару.

Мансардний дах

Дах будівлі складається з таких елементів: похилої площини, що зветься скатом, основою яких служать крокви і обрешетування. Нижні кінці кроквяних ніг спираються на мауерлат. Перетин скатів утворює похилі і горизонтальні ребра. Горизонтальні ребра називають коником. Перетин скатів, створюючі вхідні кути, створюють ендови і розжолобки. Краї крівлі над стінами будівлі називають карнизними звисами (розташовуються горизонтально, виступають за контур зовнішніх стін) або фронтонними звисами (розташовуються похило).

1. Фронтон (шпиль).

2. Скат.

3. Коник.

4. Ендова.

5. Слухове вікно.

6. Вальм.

7. Ребро

Основні фізико-механічні властивості бетону

Водонепроникність – здатність товару не пропускати під тиском крізь себе воду. кг/см2

12 3