ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Види тимчасових доріг на буд майданчиках

Тимчасові забудовані дороги необхідно проектувати кільцевими, на тупикових ділянках влаштовуються роз’їзні та розворотні майданчики. Дороги бувають: автомобільні і залізничні (нормальної та вузької колії) - при будівництві крупних об'єктів. Найбільш розповсюджені автомобільні. Проектування доріг виконують в наступному порядку: розробляють схему руху транспорту і розташування доріг в плані: визначають параметри доріг: влаштовують небезпечні зони і визначають додаткові умови: визначають конструкції доріг; розраховують об'єми робіт і необхідні ресурси.

Ширина проїзної частини доріг буває: 3.5м - для одноколійних і 6.0м - двохколійних доріг, іноді її збільшують і до 8.0м - при використанні важких машин.

Вибір типу доріг залежить від природньо-кліматичних та гідрогеологічних умов, інтенсивності руху, типу машин і об'ємів робіт.

По конструкції тимчасові дороги бувають: звичайні ґрунтові, ґрунтові покращеної конструкції; бетонні, із збірних з/б плит на пісчаній основі.

Тимчасова дорога від споруд розміщується не ближче 8-12м, що забезпечує встановлення або проїзд монтажного крану.

 

 

Проектування тимчасового електропостачання на будівельний майданчик

Забезпечення будівельного майданчика електроенергією є одним з визначальних факторів індустріалізації і механізації будівельно-монтажних робіт. Тому для організації безперебійного електропостачання будівництва при проектуванні будгенплану необхідна розробка спеціального розділу проекту.

Існують наступні загальні вимоги до проектування:

· забезпечення електроенергією в потрібній кількості і необхідної якості (напруги, частоти струму);

· гнучкість електричної схеми - можливість живлення споживачів на всіх ділянках будівництва (приведення в дію електродвигунів будівельних машин, електрозварювання, освітлення будівельних майданчиків, електропрогрів бетону, відтавання мерзлого грунту);

· надійність електроживлення;

· мінімізація витрат на тимчасові пристрої і мінімальні втрати в мережі.

Порядок проектування тимчасового електропостачання будівництва:

· роблять розрахунок електричних навантажень;

· визначають кількість і потужність трансформаторних підстанцій (або інших джерел постачання);

· виявляють об'єкти, що вимагають резервного електроживлення (водозниження, електропрогрів тощо);

· розташовують трансформаторні підстанції, силові та освітлювальні мережі, інвентарні електротехнічні пристрої;

· складають схему електропостачання.

 

Проектування тимчасового водопостачання на будівельний майданчик

Проектування тимчасового водопостачання виконується в такій послідовності:

· виявляють споживачів води і визначають розрахункову потребу води для всіх споживачів;

· встановлюють вимоги до якості води;

· вибирають джерело водопостачання;

· намічають схему мереж;

· розраховують діаметри трубопроводів;

· прив'язують трасу і споруди на будгенплані.

 

Джерелом води для тимчасового водопостачання будівництва може бути постійна (запроектована) система водопроводу, що споруджується в першу чергу в підготовчий період будівництва. Якщо немає можливості отримати воду від постійного водопро­воду, використовують природні відкриті водосховища (ріки, озера) або артезіанські свердловини.

 

Основними вихідними даними для визначення розрахункової потреби води є:

· номенклатура, обсяг, терміни і засоби виконання будівельно-монтажних робіт;

· число робітників, зайнятих на будмайданчику;

· дані про джерела водопостачання;

· нормативна і довідкова література.

 

 

Навантаження від перекриття в каркасних будівлях; без каркасних будівлях; з неповним каркасом

У каркасних будинках вертикальні навантаження переважно сприймають рами каркасу, а горизонтальні – каркас будинку або діафрагми жорсткості, в залежності від прийнятої конструктивної системи.

З неповним каркасом - перекриття опираються на середні ряди колон і зовнішні несучі стіни, викладені з цегли.

Без каркасна система утворюється у вигляді системи осередків, зовнішні і внутрішні стіни сприймають навантаження від міжповерхових перекриттів.

 

 

Стіна та її характеристика

 

Стіна — вертикальна огороджувальна конструкція, що відділяє приміщення від навколишнього простору (зовнішня) або сусіднього приміщення (внутрішня).

Стіни будівлі повинні бути: міцними, стійкими, задовольняти вимогам тепло- та звукоізоляції, пожежної безпеки, економічності, індустріальності, естетичності й мати мінімальну масу.

Товщина зовнішніх несучих стін з малорозмірних елементів

Розмір звичайної цегли 250x120x65 мм. Товщина стін завжди кратна половині ширини цегли. Тобто, приймаючи вертикальні шви в 1 см, стіни мають товщину 12, 25 , 38, 51, 64 см і більше. Вибір цього параметра залежить від кліматичної зони, в якій буде знаходитися майбутній будинок та від потрібної міцності та габаритів споруди.

 

 

Перегородка і їх класифікація

Перегородки – це вертикальні самонесучі огорожі, що розділяють суміжні приміщення будівлі. За опори для перегородок правлять несучі елементи перекриттів (балки, плити), а на першому або підвальному поверхах – цегляні й бетонні стовпчики чи бетонна підготовка.

Перегородки не допускається спирати на конструкції підлоги. Стійкість перегородок забезпечують їх кріпленням до стін і перекриттів.

 

Перегородки класифікують:

· Залежно від призначення: міжкімнатні, міжквартирні, розгороджуючі санвузли і кухні.

· За відгороджувальними властивостями: глухі, з прорізами, неповні (не на всю висоту приміщення), стаціонарні та розсувні.

· Залежно від матеріалів: дерев’яні, з деревостружкових і деревоволокнистих плит, цегляні, з порожнистих керамічних та легкобетонних каменів, із гіпсобетонних плит, різних легких і ніздрюватих бетонів, залізобетону (панелі), зі склоблоків, із полімерних матеріалів.

· За способом улаштування: з дрібнорозмірних матеріалів (роблять на місці), з великорозмірних елементів (монтують із готових збірних елементів).

· За структурою: однорідні (суцільні) й шаруваті (з різних матеріалів або з повітряним прошарком).

· За умовами експлуатації: стаціонарні, збірно-розбірні та трансформовані.

 

Звукоізоляція при влаштуванні перегородок

У якості ізоляційного шару використовується акустична мінеральна вата.

Звукоізоляція збільшується, якщо застосовувати облицювання з матеріалів з різною жорсткістю, наприклад, облицювання загальною товщиною 25 мм

Більш висока звукоізоляція у каркасних перегородок, облицьованих масивними, але гнучкими листовими матеріалами.

Каркасні перегородки з двома облицовками ГКЛ мають більш високу звукоізоляцію в порівнянні з перегородками з трьома облицовками ГКЛ (при рівній загальній товщині перегородки і однаковою сумарною товщиною шарів ГКЛ).

 

Для збільшення звукоізоляції гіпсокартонних перегородок необхідно:

 

- будувати гіпсокартонні перегородки на незалежних подвійних каркасах ;

- звукоізоляційні облицювання стін монтувати за допомогою звукоізолюючих еластичних кріплень;

- збільшувати наскільки можливо товщину конструкції (відстань між облицовками або облицюванням і стіною ) ;

- збільшувати наскільки можливо відстань між профілями ;

- збільшувати поверхневу масу облицювання ;

- застосовувати облицювання з масивних , але гнучких листових матеріалів;

- заповнювати каркас спеціальної акустичної мінеральною ватою на всю глибину ;

- застосовувати у складі облицювань шари з в'язкоеластичних матеріалів;

- закріплювати перегородки до підлоги і стелі за допомогою звукоізолюючих профілів.

 

 

Перекриття і вимоги до них

Перекриття — горизонтальна внутрішня захисна конструкція, що розділяє по висоті суміжні приміщення в будинку та сприймає навантаження (людей, обладнання).

Конструкції перекриття повинні відповідати нормативним вимогам щодо міцності та вогнестійкості (відповідно до призначення будинків), а також вимогам звукоізоляції, теплоізоляції. Захист від попадання вологи у внутрішні конструкції перекриття у вологих приміщеннях (санітарних вузлах) забезпечується влаштуванням спеціального гідроізоляційного шару.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти