Як видно з розглянутого матеріалу, проблема інформації належить до числа найбільш складних і дискусійних. Первісне поняття інформації як повідомлення, відомості про що-небудь, що передає й одержує людина в процесі своєї виробничої, пізнавальної й іншої діяльності, змінилося. Це пов'язане з появою математичних теорій інформації в 50-е рр., з використанням інформації в соціальних дослідженнях в 60-е рр., що сприяло збільшенню різноманітності підходів до визначення феномена інформації.

У цей час інформаційні ідеї широко застосовуються в біологічних, гуманітарних, соціологічних науках. Цей термін зустрічається практично у всіх областях наукового знання, став загальним поняттям для багатьох часток наук. Вивченням інформації займаються люди різних професій. До інформації проявляють інтерес і ті, хто неї створює, і ті, хто неї транслює, і ті, хто неї використовує, і, нарешті, ті, хто неї вивчає по роду

своєї діяльності. Різноманітність підходів до інформації пов'язана з тим, у якій області вона вивчається. Для економістів інформація – це дані, просіяні для конкретних людей, проблем, цілей і ситуацій. Вартість інформації містить у собі час керуй телей і підлеглих, витрачене на збір інформації, а також фактичні витрати, пов'язані з аналізом ринку, оплатою машинного часу, використанням зовнішніх консультантів і ін. З погляду кібернетики інформація « знищує розмаїтість, а зменшення розмаїтості є одним з основних методів регулювання, і не тому, що при цьому спрощується керована система, а тому, що поводження системи стає більше передбачуваним» ¹. Для теорії інформації – це «міра усунення невизначеності знання в одержувача повідомлення про стан об'єкта або про якусь подію» ².

Кількість вітчизняної й закордонної літератури, присвяченої дослідженню поняття «інформація», величезне й збільшується подібно потоку самої інформації. Філософський енциклопедичний словник дає наступні основні значення поняття «інформація»:

- повідомлення, освідомлення про положення справ, відомості про що-небудь, передані людьми;

- зменшувана, що знімається невизначеність у результаті одержання повідомлень;

- повідомлення, нерозривно пов'язане з керуванням, сигнали в єдності синтаксичних, семантичних і прагматичних характеристик;

– передача, відбиття розмаїтості в будь-яких об'єктах і процесах (живої й неживої природи) ³.

Поряд з даними визначеннями сьогодні існують ще сотні інших, що доповнюють, розширювальних один одного, а часом і суперечних і навіть взаємовиключних ін уг друга. Таку ситуацію можна пояснити загальним проникненням інформації в найрізноманітніші області громадського життя.

Єдине визначення інформації, що не викликало відкритих заперечень у науковому співтоваристві, належить Н. Вінерові, що в 1948 р. написала: Інформація є інформація, а не матерія й не енергія.

Існуюче сьогодні різноманіття ідей щодо поняття інформації можна сконцентрувати навколо двох концепцій: атрибутивної й функціональної.

Відповідно до першого з них – атрибутивної –інформація кваліфікується як властивість всіх матеріальних об'єктів, тобто як атрибут матерії. Інакше кажучи, інформація в атрибутивній концепції трактується як «відбита розмаїтість», тобто считается, що вона об'єктивується, опред-

¹ Бир Ст. Кібернетика й керування виробництвом. - М., 1963. - С. 67.

² Андрєєв В.Н. Інформація й моделювання в керуванні виробництвом. - Л., 1985. - С. 5.

³ Філософський енциклопедичний словник. - М.: «Радянська енциклопедія», 1993. - С. 217

мечивается, передається й бере участь у всіх формах руху матерії, які існують у природі й суспільстві ¹.

Відбиття в цьому випадку розуміється як відтворення властивостей, сторін, рис, що становлять зміст відбиваного об'єкта. Причому, як відзначає А.Д. Урсул, інформація містить у собі не весь зміст відбиття, а лише аспект, що пов'язаний з розмаїтістю, розходженням, а відбиватися може не тільки розмаїтість, але й одноманітність. Одноманітність тому й називається одноманітністю, що воно ніякими відмітними властивостями, сторонами й рисами не розташовує.

Необхідно також відзначити, що розуміння інформації як відбиваного різноманіття узагальнює розуміння інформації як знання, відомості. Знання - завжди результат відбиття того різноманіття предметів, явищ і процесів, що має місце в об'єктивній дійсності. Знання тільки тоді здобуває інформаційний характер, коли воно ставить перед системою проблему вибору з різноманіття тих, що корисно системі, що обмежують зовнішнє різноманіття, одночасно розширюючи різноманіття внутрішнє. Знання, повідомлення, не зрозуміле системою, не сприйняте нею, тобто не несуче різноманіття для системи, не є інформацією.

Позиція, щодо якої інформація нерозривно пов'язана з поняттями розмаїтості й відбиття, не викликає ніякого сумніву. Разом з тим розуміння інформації як відбитої розмаїтості викликає заперечення.

Наприклад, М.И. Сетров відзначає, що при визначенні інформації як відбитої розмаїтості інформація практично збігається з поняттям відбиття, оскільки відбиття відтворює деякі властивості об'єкта, що впливає, однак саме по собі розмаїтість не є ще інформація, хоча й пов'язане з нею.

Ототожнення поняття інформації з відбитою розмаїтістю приводить у кінцевому із четі до визнання наявності інформації в неживій природі, оскільки будь-яка система неживої природи має розмаїтість. Цим самим поняття інформації зводиться в ранг загальної категорії.

Відштовхуючись від концепції загального зв'язку відбиття й інформації й з огляду на якісні розходження між існуючими видами відбиття, правомірно виділити чотири види інформації, що відрізняються найбільшою специфікою:

- елементарну (у неживій природі);

- біологічну (у живій природі);

- соціальну (у суспільстві);

- комп'ютерну (в ЕОМ і інших автоматизованих пристроях).

У неживій природній природі інформація, подібно відбиттю, існує для людини в потенційній формі як передумова її актуа-

¹ Див. напр.: Урсул А.Д. Проблема інформації в сучасній науці. - М., 1979; Сєдов Е.А. Еволюція й інформація. - Кишинів, 1978 і т.д.

лизации органічними системами в процесі використання. Тут відбувається лише сприйняття, зберігання й обмін інформацією. Поза живими системами інформація не піддається розшифровці й переробці.

Таким чином, з позиції атрибутивної концепції інформація розглядається як об'єктивний феномен, як атрибут всієї матерії. Словом, інформація може бути використана або не використана, але вона однаково існує як фактор матеріально-енергетичного обміну, має тимчасові й просторові, якісні й кількісні характеристики.

Відповідно до функціональної концепціїінформація розглядається лише у високоорганізованих структурах: вона властива тільки суспільству, живим системам і кібернетичним пристроям, пов'язаним із процесами зв'язку й керування, і не поширюється як атрибут на інші об'єкти.

Системи неорганічної природи пасивні, байдужні до впливів ззовні, не здатні відрізнити корисні впливи від шкідливих, не зберігають слідів своєї історії, не мають пам'яті, не використовують минулий досвід у сьогоденні й не прогнозують своє майбутнє. Ніяких актуальних сигналів, ніякої актуальної інформації системи неорганічної природи не несуть і не сприймають. Мова тут іде про звичайну фізичну взаємодію систем.

Многие дослідники приводять у захист цього положення численні факти з різних областей знання про неорганічну природу, коли невиправдане застосування понять інформації в цих науках не дає ніяких позитивних результатів і тільки вносить плутанину в давно вирішені й теоретично й практично проблеми ¹.

Навпроти, самокерована система має у своєму розпорядженні специфічний загороджувальний бар'єр, що дозволяє вловити, помітити й оцінити шкідливу, дезорганізуючу систему фактори середовища, у результаті чого система регулює своє поводження, уникаючи безпосереднього контакту з небезпечними факторами середовища, пропускаючи усередину себе тільки ті впливи, які сприяють збереженню якісної визначеності системи, досягненню поставленої перед нею мети.

Отже, відповідно до функціональної концепції, інформація з'являється, коли ми починаємо вивчати системи із целеполаганием, тобто об'єкти цілеспрямованого поводження, здатні до цілеспрямованих дій. Адже тільки такі системи породжують необхідність прийняття рішень, а виходить, необхідність використання інформації.

Людина, суспільство немислимі без спілкування людей, обміну своєю діяльністю, продуктами діяльності, досвідом. Це спілкування з необхідністю здобуває інформаційний характер, характер обміну повідомленнями, знаннями про всілякі сторони природної й соціальної дійсності. Разом з тим інформація не просто результат відбиття, не про-¹Див. напр.: Тюхтин В.С. Відбиття, системи, киберенетика. - М.: Наука, 1972. - С. 88 - 93.

сто знання. Вона - таке знання, що потребно й у якого є споживач. Взаємодіючи зі споживачем, знання здобуває характер повідомлення, відомості, тобто стає інформацією. Інформацію становить та частина знання, що використовується для активної дії, для керування, тобто з метою вдосконалювання й розвитку системи. Іншими словами, інформація - це діюча частина відбиття, знання.

Функціональна концепція, що зв'язує інформацію з керуванням, також має недоліки. Наприклад, Б. В. Бірюков, А. Д. Урсул задаються питанням: чи можна невикористовувані знання виключити з інформації, тоді як ці знання можуть зберігатися й передаватися й у цьому змісті бути інформацією? Чи обов'язковим є осмислювання інформації, оскільки в ЕОМ інформація переробляється, але не осмислюється?

Для відповіді на ці питання вводяться взаємозалежні, але різні поняття – «дані» і «інформація». Дані – це всякі відомості, повідомлення, знання. Вони можуть зберігатися, перероблятися, передаватися, але характер інформації вони здобувають лише тоді, коли одержують зміст і форму, придатну для керування, і використовуються в керуванні. Інакше кажучи, дані можуть розглядатися як записані спостереження, які в цей момент не роблять впливу на поводження. Однак дані можуть перетворитися в інформацію, якщо такий вплив на поводження буде мати місце. Можна сказати, що інформація – це використовувані дані.

Сьогодні віддавати перевагу якої-небудь із концепцій неможливо. Атрибутивна концепція не загальновизнана, але найпоширеніша. Наявність двох концепцій об'єктивно сприяє не тільки подальшій їхній поляризації, але якоюсь мірою і їхнім зближенням на основі більше широких передумов. Важливо, щоб кожна концепція служила пізнанню навколишнього світу.

Деякі дослідники думають, що більше перспективної виявиться не спроба ввести універсальні визначення інформації і її кількісних характеристик, а створення порівняно приватних методологічних і теоретичних концепцій, що дозволяють будувати плідні моделі різних інформаційних процесів, опираючись на поняття складності процесу й аналіз соціальної ролі інформації. Однак уже помітний своєрідний синтез, деяке зближення, інтеграція окремих концептуальних подань і результатів, отриманих у рамках різних підходів до інформації. Так, атрибутивна концепція не виключає того, що інформацію можна інтерпретувати і як невід'ємну функціональну властивість, властивій певній стороні всіх відбивних процесів. Прихильники функціональної концепції, як правило, представляють інформацію не тільки як відношення між керуюча й керованим, але і як специфічна властивість самокерованих, самоорганизуемых систем.

Таким чином, інформація може бути представлена як відбиття одного об'єкта в іншому об'єкті в результаті їхньої взаємодії, використовуване в практиці, у керуванні.

Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Следующая