Правила читання окремих голосних букв і буквосполучень

У німецькій мові голосні можуть читатися як довго так і коротко.

1) Голосні читаються довго в наступних випадках:

а) у відкритому складі (тобто в складі, що закінчується голосним):

sagen, wo, Schule;

б) в умовно-закритому складі (тобто в складі, що закінчується приголосним, але при зміні слова може бути відкритим):

Er sagt sagen

закритий склад відкритий склад

в) при подвоєнні голосних: der Saal, der Staat, das Boot;

г) якщо після букви голосного стоїть h. Буква hу цьому випадку не читається: die Uhr, der Dreher, der Stuhl;

д) довго читається також «і», якщо після неї стоїть «е» («е» після «і» не читається): sieben, wieder, die Demokratie.

2) Голосні читаються коротко перед двома чи декількома приголосними:

Das Wasser, der Mensch, sіtzen, das Fenster.

Особливості німецьких приголосних

(die Besonderheiten der deutschen Konsonanten)

1) Відсутність пом'якшення приголосних. Німецькі приголосні завжди вимовляються твердо. Про цю особливість німецької вимови потрібно завжди пам'ятати і ніколи не допускати пом'якшення німецьких приголосних.

2) Німецькі глухі приголосні вимовляються з великою напруженістю. Вони характеризуються придихом. При вимові «р», «t», «k» після них чується шум вибуху.

Правила читання деяких приголосних букв

1. Буква h позначає звук, що виходить при легкому видиху і читається подібно до українського “х”, наприклад: haben, erhalten.

Після голосної буква h не читається, а позначає лише довготу голосного звуку, наприклад: früh, gehen.

2. Буква s перед голосними читається, як українська „з“: lesen. В середині та кінці складу s читається, як „с“: zuerst. Перед буквами p та t, як „ш“, наприклад: spät, die Stunde.

3. Буква v читається, як „ф“: viel, voll, а в іншомовних словах, як „в“, наприклад: die Universität.

4. Буква y читається як ü, наприклад: Dynamik.

Правила читання деяких буквосполучень

1. Буквосполучення ch може вимовлятися, як „х“ після a, o, u, au: das Buch, та м’яко як „хь“ після e, i, ö, ä, eu, äu, ei, r, l, n наприклад: ich, das Mädchen.

2. Буквосполучення sch читається, як „ш“, наприклад: der Tisch.

3. Буквосполучення tsch читається, як „ч“, наприклад: deutsch.

4. Буквосполучення ck читається, як „к“, наприклад: die Ecke.

5. Буквосполучення ph читається як „ф“, наприклад: das Telephon.

6. Буквосполучення th читається, як „т“, наприклад: das Theater.

7. Буквосполучення qu читається, як „кв“, наприклад: die Quelle.

8. Буквосполучення sh читається, як “ж“, наприклад: Shukow.

9. Буквосполучення tz читається, як „ц“, наприклад: der Platz.

10. Буквосполучення dt читається, як „т“, наприклад: die Stadt.

11. Суфікс –ig читається як „іхь“, наприклад: ruhig, fertig.

Умлаут (der Umlaut)

У німецькій мові є три букви, що приймають умлаут ("): ä, ö, ü:

ä — читається, як «e», наприклад: (er), fährt;

ü — не має відповідника в українській мові. Щоб правильно вимовити звук, що позначається буквою ü, потрібно витягнути губи вперед і вимовити звук «і» наприклад: lieber, für;

ö — теж не має відповідника в українській мові. Щоб правильно вимовити звук, що позначається цією буквою, потрібно витягнути губи вперед, округлити їх і вимовити «е», наприклад: das Öl, hören.

Дифтонги (die Diphthonge)

В українській мові дифтонгів немає. У німецькій мові є такі дифтонги: «ai», «ei», «eu», «au», «äu».

При читанні німецьких дифтонгів потрібно пам'ятати, що вони являють собою злиття двох голосних в один склад, причому другий голосний звук є дуже коротким.

Дифтонги «ei», «ai» читаються як «ай», наприклад: ein, der Mai.

Дифтонги «eu», «au» читаються як «ой», наприклад: heute, Hauser.

Дифтонг «au» читається як «ау», наприклад: das Auto, auch.

Наголос (die Wortbetonung)

Під наголосом розуміємо виділення одного складу в слові. Німецький наголос поєднаний із зміною тону і темпу. Наголошений склад вимовляється голосніше і повільніше ніж ненаголошений. Німецькі слова мають в основному один наголос. Складні слова можуть мати кілька наголосів. В таких словах розрізняють основний наголос, другорядний і ритмічний.

Головний наголос позначається коротким штрихом зверху перед наголошеним складом, наприклад:'Wasser, 'umziehen.

Другорядний наголос позначається коротким штрихом знизу перед наголошеним складом, наприклад: Steinkohlen,bergwerk.

Ритмічний наголос виникає через ритмічні градації ненаголошених складів в трьох і більше складових словах. Ритмічний наголос може стояти на останньому складі в таких словах wartete, größeren, на першому складі в слові Universität. Ритмічний наголос може падати на суфікси і кореневі склади, наприклад: undankbar, Bahnhof.

Наголос в простих і похідних словах

З ненаголошеними суфіксами і префіксами

1. Німецькі прості і похідні слова з суфіксами -e, -er, -el, -en, -ler, -ner, -chen, -te, -steмають один наголос, який падає на кореневий склад, наприклад:

Die 'Frage, das 'Mädchen, 'schönste.

2. Слова з префіксами be-, ge-, er-, ver-, zer-, ent-, emp- мають наголос на кореневий склад, наприклад: be'sprechen, die Er'zählung.

3. Слова з суфіксами -ung, -heit, -keit, -schaft , -sal, -tum, -mut, -ling, -ing, -nis, -lein, -in, -ig, -lich, -bar, -sam, -haftмають наголос на кореневий склад, наприклад: die 'Richtung, die 'Freundschaft, 'langsam.

Наголос в похідних словах з наголошеними префіксами

Слова з наголошеними префіксами мають лише один наголос на префікс.

1. Слова з відокремленими префіксами auf-, an-, aus-, ab-, bei-, nach-, vor-, zu- і компонентами zusammen-, fort-, weg-, weiter-, voran-, herunter- u.a. мають наголос на перший компонент: 'aufstehen, 'zuhören, 'vorgehen.

2. Дієслова з префіксами durch-, über-, um-, unter-, hinter-, voll- мають наголос на префікси, коли вони є відокремленими, наприклад: 'durchfallen, 'unterbringen.Коли префікс невідокремлений, то наголос падає на основу, наприклад: über'legen, um'kreisen.

3. Компонент wieder- є відокремленим і наголошеним: 'wiederfinden, 'wiedergeben. Винятком є дієслово wieder'holenв якому наголос падає на основу.

4. Компонент wider- має значення проти і є невідокремлюваним і ненаголошеним. Наголос падає на основу: wider'rufen, wider'stehen.

5. Дієслова з префіксом miss- можуть мати наголос як на префікс, так і на основу: якщо між miss- та основою не стоїть інший префікс, наголос падає на основу, наприклад: miss'achten, miss'lingen.

Якщо між miss- і основою є інший префікс, то префікс miss- наголошений , наприклад: 'missverstehen, 'missbehagen.

Наголос в похідних словах з наголошеними суфіксами

Слова з наголошеними суфіксами мають один наголос на суфікс.

1. Похідні іменники з суфіксами іншомовного походження –ei, -ie, -al, -at, -ant, -aner, -graph, -log, -nom, -tät, -tion, -ion, і слова з суфіксом –ier мають наголос на суфікс, наприклад: die Analo'gie, die Mo'ral.

Іменники в яких суфікс -ie читається, мають наголос на передостанній склад, наприклад: die Ko'mödie, die Tra'gödie.

2. Іменники з суфіксом -ik можуть мати наголошений суфікс чи основу. В наголошеній позиції голосний звук в суфіксі -ik читається довго, в ненаголошеній позиції коротко: die Phy'sik, die Kri'tik, die Pho'netik.

3. Суфікс -or в однині ненаголошений, у множині наголошений, наприклад: der 'Doktor – die Dok'toren.

4. Німецькі назви місцевості із слов’янським суфіксом -in мають наголос на суфікс -in, наприклад: Ber'lin, Schwe'rin.

5. Дієслова з суфіксом -ieren мають наголос на цей суфікс, наприклад: spa'zieren, re'gieren.

Наголос у власних назвах

В німецьких власних назвах наголос падає в основному на перший склад, наприклад: 'Else, 'Walter.

В іменах Johann та Georgнаголос коливається: 'Johann і 'Georg, Jo'hann і Ge'org.

Жіночі імена з іншомовними закінченням мають наголошений передостанній склад, наприклад: Ma'thilde, Leo'nore.

Наголос в складних словах

Складні слова можуть мати один або два наголоси. Складні слова, які вимовляються ізольовано мають два наголоси: головний і другорядний. Головний наголос падає на перший компонент, другорядний - на другий, наприклад: das 'Klassen zimmer.

Короткі складні слова можуть вимовлятися з одним наголосом, наприклад: das 'Lehrbuch.

Слова, які складаються з трьох і більше компонентів, мають два наголоси. Головний наголос падає на перший компонент, другорядний - на третій, наприклад: der ' Volkskammerabgeordnete.

На кількість наголосів в слові впливає також темп вимови даного слова: чим швидший темп, тим менше наголосів у слові.

1. В складних іменниках основний наголос падає на визначальне слово, основне слово, ненаголошене або має другорядний наголос, наприклад: die Ver' kaufsstellenleiterin.

2. В складних дієсловах наголос падає на перше дієслово, друге ненаголошене, або має другорядний наголос, наприклад: 'kennen lernen, spa'zierengehen.

3. В складних прикметниках і дієприкметниках наголошеним є, в основному, перше слово, наприклад: 'altdeutsch.

4. В складних числівниках всі компоненти однаково наголошені, наприклад: 'vier'hundert'zwölf.

5. В складних питальних займенниках є один наголос, наприклад: wo'rauf, wa'rum, wie'so.

6. В складних словах, які складаються з числівника і одного чи більше іменників, діють дуже складні правила наголосу, але найчастіше наголошеним є іменник, наприклад: Drei'zimmerwohnung, Acht'stundentag.

Наголос в скороченнях

Скороченнямають лише один наголос. В скороченнях, які складаються з великих букв і вимовляються, як самостійні слова, наголос падає на останню букву, наприклад: BRD - be: er : 'de:.

В скорочених словах наголошений, в основному, перший склад, наприклад: 'Foto, 'Kilo.

В сполученнях, які складаються з великої літери та іменника, наголос падає на велику літеру, наприклад: D-Zug - 'de:tsu:k.

Інтонація (die Intonation)

Інтонація це складна фонетична єдність. До неї належать всі фонетичні засоби, які організовують мову, а саме поєднують окремі слова в словосполучення, синтагми і речення, а також визначають тип речення за метою висловлювання. До інтонації належать: пауза, наголос, мелодика, темпісила вимови.Всі ці компоненти тісно пов’язані один з одним і виступають в єдності.