ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Нетрадиційні результати Інтелектуальної діяльності

Загрузка...

До нетрадиційних результатів Інтелектуальної діяльності відносять наукові відкриття, комерційну таємницю, компонуван­ня інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, раціо­налізаторські пропозиції.

Наукові відкриття.Основними цілями системи державної ек­спертизи та реєстрації наукових відкриттів є:

■ підтвердження достовірності наукових положень, заявлених як відкриття;

• встановлення авторського та державного пріоритету;

• моральне та матеріальне стимулювання авторських відкриттів;

• сприяння вирішенню науково-технічних проблем, пов'яза­
них із відкриттями;

• державний облік та інформація про відкриття з метою їх все­
бічного використання в науці та народному господарстві.

Комерційна таємниця.Введення особливої правової охорони комерційної таємниці зумовлене необхідністю охороняти законні інтереси учасників товарного обороту, які витрачають час, сили та кошти на розробку І впровадження передових технологій і ме­тодів ведення бізнесу, що їх не завжди можна захистити тради­ційними способами правової охорони.

Правила недобросовісної конкуренції передбачають наявність в Інших учасників обороту можливості самостійно домагатися аналогічних результатів, але забороняють втручатися у сферу чужих технічних і комерційних таємниць шляхом промислового шпіонажу, підкупу та іншими недозволеними способами.

Компонування інтегральних мікросхем.Швидкий розвиток сучасної обчислювальної техніки, основою якої є інтегральні мікросхеми, зумовив необхідність правової охорони останніх як на рівні структурно-функціональної схеми, так і на рівні компо­нування інтегральних мікросхем.

Структурно-функціональну й електричну схеми інтегральних мікросхем можна захищати в межах патентного права, оскільки вони підпадають під технічне вирішення завдання.

Щодо компонування інтегральних мікросхем (взаємного роз­ташування елементів, розробка яких вимагає значних трудових затрат, дорогого обладнання та творчих зусиль), вони виявилися практично беззахисними перед копіюванням. Копіювання техно­логій, здійснюване шляхом послідовного мікроф'отографування шарів кристала та виготовлення за цими фотографіями фотошаб-

 


лоиів, є швидким і дешевим процесом порівняно з первинною розробкою технологічної схеми.

Неможливість забезпечити ефективну охорону зазначених об'єктів за допомогою норм авторського та патентного права при­звела до появи спеціального цивільно-правового інституту охо­рони компонувань інтегральних мікросхем.

Сорти рослин і породи тварин (селекційні досягнення).Не­обхідність визнання та правової охорони результатів творчої діяльності селекціонерів є очевидною. Проте через специфіку, властиву об'єкту охорони, а також особливості його правового режиму ця сфера творчої діяльності вимагає спеціальної право­вої регламентації.

Раціоналізаторські пропозиції. Специфічна правова охорона раціоналізаторських пропозицій зумовлена необхідністю стиму­лювати в межах конкретних підприємств творчі зусилля праців­ників для вдосконалення застосовуваної техніки, технології, а також розробки корисних для підприємств пропозицій організа­ційного й організаційно-технічного характеру.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Що таке інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони?

2. Якспіввідносятьсяправоінтелектуальної власності та право власності?

3. Навіщо потрібна строковість права інтелектуальної власності?

4. У чому різниця між поняттями «інтелектуальна власність» і «про­
мислова власність»?

5. Які є інститути права інтелектуальної власності?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. — 2-е вид., перероб. та допов. — К.: Видавничий Дім «Ін Юрс», 2004. - С. 24-87.

Підопригора О. А. Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів ун-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 3-20.

Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. -Наук.-практ. вид.: У 4-х т. — Т. І: Право інтелектуальної власності. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 17-28.

Гражданское право: В 2-х т. - Т. 1: Учебник. - 2-е изд„ перераб. и доп. -М.: БЕК, 2003. - С. 623-637.

Сергеео А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерапии:Учебник.-2-еизд.,перераб.идоп. — М.:ТК «Велби», 2004. — С. 9-33.


Лекція 2

Історія розвитку законодавства про охорону інтелектуальної власності

5 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА 1.1. Формування елементів авторського права

У Стародавній Ґрепії та Римі широко застосовували майно­вий аспект авторського права. Так, комедія Публтя Теренція «Євнух» мала настільки великий успіх, що її було продано вдруге і показано як нову.

Римські автори розуміли, що оприлюднення та використання твору зачіпає як їхні інтелектуальні, так і особисті права. Авто­рові надавали можливість приймати рішення щодо оприлюднен­ня свого твору, а плагіат різко засуджувала громадська думка.

Уже 2300 років тому в Афіиській республіці існували право па захист цілісності твору і заборона вносити до нього зміни. Ос­кільки переписувачі й актори досить вільно поводилися із твора­ми знаменитих авторів трагедій, у 330 р. до н. є. було прийнято закон, відповідно до якого оригінали творів трьох великих кла­сиків підлягали збереженню в офіційному архіві. Актори повинні були дотримуватися офіційного тексту.

Копіювання книжок на той час здійснювали шляхом перепи­сування рукописів, що було тривалою та трудомісткою справою. Такі книжки коштували дорого, а їхня кількість була обмеженою. Питання інтелектуальної творчості підносили до сфери загаль­ного права власності. Автор виступав власником створеного ним рукопису або скульптури, яку він міг продавати (відчужувати), як і будь-яку іншу матеріальну цінність. Викладацька діяльність і мистецтво були основними джерелами доходу авторів. Копію­вання та розповсюдження твору іншого автора можна було роз­глядати як найману працю.

Виникнення ідеї охорони авторського права

Виникненню ідеї охорони авторського права передувало ви­найдення технології друкування (XV ст.), яка уможливила роз­множування літературних творів за допомогою механічних про­цесів замість переписування їх від руки. Це призвело до появи нових професійних категорій - друкарів і продавців книжок. 24


 

 


Підприємці витрачали великі грошові суми на закупівлю паперу, купівлю або виготовлення друкарських машин, найм робочої сили, що передбачало авансування коштів, які протягом певного часу можна було відшкодувати помірними надходженнями.

Без будь-якої охорони від конкуренції з боку продавців неза­конних примірників інвестування у друк і продаж книжок були небезпечною таризикованою справою. Так з'явилися привілеї. Вони надавалибенефіці арам на обмежений час виключні прана на відтво­рення і розповсюдження та забезпечували засоби захисту для реа­лізації Права, до яких належали штрафи, арешти та конфіскації підроблених примірників, а також відшкодування збиткіи. Так формувалися окремі риси системи сучасного авторського права.

Статут королеви Анни

Наприкінці XVII ст. система привілеїв, тобто монопольних прав, надаваних королівською владою, зазнавала все більшої кри­тики, автори все активніше заявляли про свої права.

Це призвело до появи в Англії в 1710 р. Статуту королеви Анни, визнаного першим положенням про авторське право.

Основним завданням цього закону було забезпечення автору книжки виключного права на її опублікування протягом 14 років від дати першої публікації. Це право автор зазвичай передавав продавцю книжок.

Закон також передбачав, що по закінченні першого строку три­валістю 14 років розпочинається другий строк охорони, яку пер­вісно автору надавали, якщо він був живий. Отже, охорона ав­торського права тривала 28 років від дати першої публікації.

Якщо книжки на момент прийняття закону вже було надруко­вано, передбачався єдиний строк охорони тривалістю 21 рік.

Закон наголошував на охороні від несанкціонованого копію­вання опублікованих творів, а практичну вигоду одержали перш за все видавці та продавці книжок.

Закон також встановив умову про реєстрацію та депонування. Опубліковані книжки потрібно Суло зареєструвати в Центрі кни­говидавців, а примірники - депонувати для використання універ­ситетами та бібліотеками (кількість таких примірників дорівню­вала дев'яти).

1.4. Справа «Дональдсон проти Беккета»

У XVIII ст. судові провадження у справах про авторське пра­во здійснювали згідно як із загальним правом, так і зі Статутом


королеви Анни. Спосіб поділити сфери їхнього впливу знайшла англійська Палата лордів під час розгляду справи «Дональдсон проти Беккета* в 1774 р. Згідно з її рішенням за загальним пра­вом автор мав виключне право на публікацію своїх творів, але щойно книжка виходила друком, права на неї визначав виключно Статут. Регулювання використання неопублікованих творів на підставі загального права тривало до прийняття в 1911 р. Закону «Про авторське право», який відмінив перше, і нині авторське пра­во в Англії базується тільки на положеннях Закону.

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти