ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Історія охорони раціоналізаторських пропозицій

Загрузка...

Перші програми раціоналізаторських пропозицій.Вже понад

століття ідеї і а пропозиції, висунуті працівниками підприємств і організацій, відіграють помітну роль у підвищенні ефективності економіки й управління.

Одну з перших програм висування пропозицій запровадили її США її 1896 р. на фірмі «Ненінл кеш режистер». План висування пропозицій надавав можливість людині, зайнятій певною робо­тою, представляти спої думки щодо її вдосконалення. Це забезпе­чувало ефективніше використання ресурсів, підвищення продук-і ивності праці, зниження відходів виробництва, собівартості про­дукції та покращення її якості.

У 50-ті роки XX ст. японські фірми перейняли концепцію та програми висування раціоналізаторських пропозицій у США і почали активно їх запроваджувати.

У Німеччині «прості» пропозиції регул юс колективна угода, а «складні» (від використання яких підприємець має такий самий доход, як і від винаходу) - Закон 1957 р. «Про винаходи пра­цівників».

Заслуговує на увагу практика стимулювання робітників-рапіо-налізаторів у Франції. Понад ЗО років у пін країні організовують конкурси на кращу раціоналізаторську пропозицію.

Запровадження правової охорони раціоналізаторських про­позицій у СРСР.Особливу правову охорону раціоналізаторсь­ких пропозицій було запроваджено в СРСР у 1931 р. у зв'язку із прийняттям Положення про винаходи і технічні вдосконалення. Нарівні з винаходами об'єктом охорони були визнані інші технічні вдосконалення, які не могли мати таку характеристику, як новиз­на. Особи, які запропонували ті або інші технічні вдосконалення, Що не були новими винаходами, одержували від підприємств і організацій, де останні було впроваджено, спеціальні свідоцтва.


Винагороду цим особам виплачували за особливою шкалою ста­вок, затвердженою Інструкцією Комітету у справах винахідниц- ітва від 31 жовтня 1931 р. Зазначена Інструкція відокремила ще 1 один особливий об'єкт охорони - організаційні вдосконалення, які називали також раціоналізаторськими пропозиціями. Перві­сно поняття «раціоналізаторська пропозиція» позначало лише пропозиції організаційного характеру, які не стосувалися вирі­шення технічних задач. Постанова Комітету у справах винахід­ництва від 2 жовтня 1932 р. передбачала однакові пільги для осіб, які запропонували технічні та організаційні вдосконалення.

Розширення поняття «раціоналізаторська пропозиція*.Зго­дом поняття «раціоналізаторська пропозиціям отримало інше зна~ чення. Так, в Інструкції про винагороду за винаходи, технічні вдос­коналення і раціоналізаторські пропозиції, затвердженій Радою Народних Комісарів СРСР 27 листопада 1942 р., було зазначено, що її дія не поширюється на раціоналізаторські пропозиції щодо поліпшення обліку і звітності, документації, постачання, збуту тощо. Тим самим суто організаційні пропозиції були вилучені з об'єктів, що їх охороняють норми винахідницького права. Проте, як і раніше, аж до 1973 р. визнавали раціоналізаторськими й охо­роняли нарівні із суто технічними вдосконаленнями і так звані організаційно-технічні пропозиції, тобто пропозиції щодо органі­зації виробництва, які не мають своїм безпосереднім об'єктом тех­ніку і технологію. Положення про відкриття, винаходи і раціона­лізаторські пропозиції 1973 р. обмежило тлумачення раціоналі­заторських пропозицій лише технічним вирішенням виробничих

задач.

Специфіка радянського законодавства про раціоналіза­торські пропозиції.Радянське законодавство, присвячене раціо­налізаторській діяльності, від моменту свого зародження і протя­гом наступних років базувалося на принципі централізованого пранового регулювання раціоналізаторських пропозицій. Єдиний союзний акт визначав не тільки поняття раціоналізаторської про­позиції, а й порядок оформлення прав на неї, саме коло цих прав, розміри належної раціоналізаторам винагороди та інші питання. Підприємства й організації, яким пропонували ці пропозиції, практично були позбавлені можливості заохочувати своїх праці­вників до творчої ініціативи, спрямованої на вдосконалення тех­ніки та технології.

Таке становище суперечило новим ринковим умовам госпо­дарювання. У кінці 80-х років XX ст. активно обговорювали


перспективи подальшого правового регулювання раціоналі­зації. Висловлювалися на користь доцільності регулювання рацюнаііааторської діяльності як на державному рівні, так і на рівні підприємств; надання правової охорони як технічним, такі органі­заційним рішенням; можливості хоча б у рамках конкретних підприємств визнати раціоналізаторськими пропозиції праців­ників інженерно-технічної сфери; суттєвого спрощення процеду­ри оформлення прав на раціоналізаторські пропозиції і вдоско­налення системи матеріального стимулювання раціоналізаторів. Становлення системи охорони раціоналізаторських пропо­зицій в Україні.Положення про охорону раціоналізаторських пропозицій знайшли відображення у Тимчасовому положенні про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналіза­торських пропозицій в Україні, затвердженому Указом Президен­та України від 18 вересня 1992 р. за № 479/92.

Правову охорону раціоналізаторських пропозицій передбачає глава 41 «Право інтелектуальної власності на раціоналізаторсь­ку пропозицію!- ЦК (статті 481-484).

5.5. Історія охорони комерційної таємниці Від секретів стародавніх майстрів до положень міжнароднихугод. Комерційна таємниця - один із давніх методів охорони інте­лектуальної власності. Майстри стародавнього світу зберігали еекрети своєї майстерності задовго до виникнення поняття інте­лектуальної власності. їхні виробничі секрети не мали письмової форми, а були знаннями і ноу-хау окремих людей.

На час промислової революції в Європі природа виробничих секретів змінилася. Складні виробничі процеси і система ділових відносин вимагали запровадження письмової документації й обу­мовили можливість для більшості найманих працівників вільно

змінювати роботодавця.

З'явилися дві основні загрози секретам виробництва: нело­яльність працівника щодо колишнього роботодавця та крадіжка документації. Роботодавці почали включати до трудових кон­трактів умови, що вимагали від працівника збереження секретів виробництва, які становили комерційну таємницю.

Законодавці і судова влада відповіли на зазначену проблему посиленням переслідувань працівника за порушення умов кон­тракту, що було засобом захисту від нелояльності останнього та

крадіжки секретів.


Правове регулювання на міжнародному рівні відносин, пов'я­заних із комерційною таємницею, з'явилося лише в XX ст. в рам­ках законодавства про недобросовісну конкуренцію. У 1900 р. до Паризької конвенції про охорону промислової власності було вве­дено ст. 10Ьі! про недобросовісну конкуренцію. У 1994 р. була підписана Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТКІР5), ст. 39 якої присвячена захисту нероз-голошуваної інформації.

Захист комерційної таємниці в Російській імперії.З кінця 80-х рокіи XIX ст. Російська імперія, до складу якої входила й Украї­на, стає на шлях стимулювання державою капіталістичної Індус­тріалізації. Конкуренція, боротьба за ринки збуту породжують промислове шпигунство. Положення, спрямовані на боротьбу з цим явищем, були включені до Уложення про покарання кримі­нальні і виправні в редакції 1885 р. і до Кримінального уложення 1903 р.

Для захисту промислової та торговельної таємниці Криміналь­не уложення передбачало главу 29 «Про розголошення таємниць», ст. 543 якої стверджувала: «Службовець заводу, фабрики або іншої промислової установи, їх робітник, винний у розголошенні особ­ливих вживаних на заводі, фабриці або в установі запропонова­них до впровадження прийомів виробництва, які доручені вин­ному як такі, що підлягають збереженню в таємниці, караються арештом або грошовим штрафом до 500 рублів.

Якщо цей вчинок здійснено з метою завдати майнової шкоди підприємству або одержати власну майнову вигоду, то винний карається тюремним ув'язнення строком до шести місяців*1.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Яку роль відіграло винайдення книгодрукування у становленні
ав торс ько го п ра ва ?

2. Які норми Статуту королеви Анпи - першого положення про ав­
торське право - ви знаєте?

3. Які можна виділити періоди в історії патентного прана?

А. Коли був прийнятий перший європейський закон про товарні знаки?

5. Якими були перші кроки щодо охорони сортів рослин?


ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: Підручник для студентів неюрид. вузів. - К.: Видавничий Дім -він Юре»,

2003. - С. 30-34.

Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. - 2-е вид., перероб. та допов. - К.: Видавничий Дім «їй Юре», 2004.-С. 50-65.

Підопршора О. А., ІІідопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів уп-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 8-15.

Сергеев А. її. Право интеллектуальной собствешгости в Россий-скоіі Федерации: Учебник. - 2-е изд.. перераб. и доп. - М.: ТК «Вел-би». 2004. - С. 34-63.

Введение в интеллектуальную собственность. - ВОИС, І998. -

С. 17-25.


 


1 АндрощукГ, А., Крайнєє П. П. Зкономическая безопасность предпри-ятия: защита коммерческой тайньї. - К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2000.-С. 61.



Лекція З

Система джерел правового

регулювання відносин, пов'язаних

з охороною і використанням об'єктів

інтелектуальної власності

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти