ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Бернська конвенція)

Загальні положення.Потреба єдиної системи охорони ав­торських прав призвела до прийняття 9 вересня 1886 р. Пермської конвенції про охороні/ літературних і художніх творів. Первин-ний текст Конвенції неодноразово переглядали з метою вдоско­налення міжнародної охорони авторських прав. Перший перегляд відбувся в Берліні 1908 р,, потім текст переглядали в Римі 1928, Брюсселі 1948 р., Стокгольмі 1967 р. і Парижі 1971 р.

Метою перегляду Конвенції у Стокгольмі було врахування досягнень технічного прогресу, потреб країн, що розвиваються. Така тенденція панувала і на Конференції 1971 р. у Парижі, де були підготовлені нові компромісні пропозиції. Матеріально-пра­вові положення Стокгольмського акта, які так і не були схвалені Стокгольмською конференцією, прийняла Паризька конферен­ція і включила їх до Паризького акта.

Преамбула Бернської конвенції формулює її мету: «Охороня­ти настільки ефективно й однаково, наскільки це можливо, права авторів на їхні літературні та художні твори*'.

Принципи Бернської конвенції.Бернська конвенція Грунто-вана на принципах:

національного режиму, відповідно до якого твори, що з'яви­
лися на світ в одній із країн - членів Союзу, мають одержувати у
всіх інших країнах-членах таку саму охорону, яку ці Країни нада­
ють своїм власним громадянам;

автоматичної охорони, відповідно до якого національний ре­
жим не залежить від будь-яких формальних умов (тобто охорона
надається автоматично і не обумовлена формальними умовами
реєстрації, депонування тощо);

незалежності охороии, відповідно до якого володіння нада­
ними правами та їхнє здійснення не залежить від існування охо­
рони у країні походження твору,

Об'єкти охорони.У ст. 2 Конвенції наведено перелік творів, що їх охороняють незалежно від способу і форми їхнього втілен­ня. Нарівні з оригінальними творами охороняють похідні твори, тобто ґрунтовані на інших, більш ранніх за часом творах (наприк­лад, переклади, переробки, музичні аранжування).

1 Бернская конвенция об охране литературньїх и художественньтх про-изведеїшй. Парижский акт от 24 июля 1971 г., илмененнмЙ 2 октября 1!)79 г. -НОИС. - Женева. - 1990. - С. 8.


 


Охорона деяких творів є факультативною. Так. кожна країна, приєднавшись до Бернської конвенції, сама вирішує, якою мірою вона може забезпечити охорону офіційних текстів законодавчо­го, судового й адміністративного характеру; творів прикладного мистецтва: лекцій, звернень та інших виголошених публічно творів; творів народної творчості. І (ередбачена також можливість забезпечувати охорону певних творів залежно від того, чи закріп­лені вони в тій або іншій матеріальній формі (наприклад, хорео­графічні твори).

Володільці авторських прав.Охорона відповідно до Конвенції здійснюється на користь автора і його правонаступників. Стосов­но деяких категорій, таких, наприклад, як кінематографічні тво­ри {ст. і-і1"*), визначення осіб -володільців авторського права збе­рігається за законодавством країни, у якій запитують охорону.

Передбачено охорону як випущених, такі не випущених у світ творів, якщо їхні автори є і^ромадянами однієї з країн - членів Союзу або зазвичай прожинають у ній. Якщо вони не є громадя­нами держави-члена і не проживають у ній зазвичай, вони повинні спочатку оприлюднити свій твір у державі-члені або одночасно (протягом 30 днів) у державі-член і і в країні, що не приєдналася до Бернської конвенції.

Виключні майнові права автора.Конвенція містить кілька положень матеріального характеру, що прямо надають авторам певні виключні права:

• право на переклад;

• право на відтворення будь-яким способом і в будь-якій формі;

• право на публічне виконання драматичних, музично-драма-
і ичних і музичних творів;

• прано на передачу в ефір або сповіщення засобами бездрото­
вого або дротового зв'язку;

• право на публічне читання;

• право на переробку, аранжування та інші зміни твору;

• право на кінематографічну переробку і відтворення твору.
Так зване право часткової участі (одержання винагороди від

кожної перепродажі твору образотворчого мистецтва) с факуль­тативним і застосовується тільки якщо це допускає законодав­ство країни, громадянином якої є автор.

Право на переклад.Бернська конвенція надає країпам-чле-нам, що розвиваються, можливість зробити застереження з при­воду так званого правила десяти років (ст. 30 {2), яке дозволяє зменшити строк охорони виключного права на переклад: якщо по

3* 67


закінченні десятилітнього періоду від дати першого випуску тво­ру у світ він не був перекладений загальновживаною в одній із країн-членів мовою, то дія цього права припиняється.

Особисті немайнові права.Однією з перешкод для приєднан­ня до Конвенції держаїі л англосаксонською системою права три­валий час була ст. О1"* Конвенції, яка передбачає право автора ии-магати визнання авторства на твір і протидіяти будь-якому пере­крученню, спотворенню або іншому посяганню на твір, здатному зашкодити честі та репутації автора (особисті немайнові, або мо­ральні, права).

Вільне використання творів.У Конвенції застережено випад­ки вільного використання творів: відтворення із певних особли-иих випадках (якщо це не порушуватиме безпідставно прана ав­тора); цитування твору і використання його як ілюстративного матеріалу з метою навчання; відтворення статей у газетах або журналах, що стосуються поточних подій; записи короткостро­кового користування.

Передбачені дна випадки примусових ліцензій: щодо передачі в ефір або публічного сповіщення (ст. 11Ь|І), і щодо права на запис музичних творів (ст. 13(1).

Строк охорони.Відповідно до ст. 7 загальний строк охорони, передбачений Конвенцією, становить усе життя ангора і 50 років після його смерті. Для кінематографічних творів строк охорони спливає через 50 років, після того, як твір за згодою ангара став доступним загалу, або, якщо цього не було зроблено, через 50 років після появи твору. Строк охорони немайнових прав дорівнює строку охорони майнових прав.

Додатковий розділ Паризького акта (І97І).Додатковий розділ Паризького акта (1971) Бернської конвенції передбачає спеціальні пільги для країн, що розвиваються. Відповідно до них зазначені країни можуть за певних умов не виконувати вимоги мінімального ріння охорони, передбачені Конвенцією. Цей винят­ковий режим поширюється на два прана: право на переклад і пра­во на відтворення - та здійснюється шляхом надання невиключ-них і непередаваних обов'язкових ліцензій для використання у сфері систематичного навчання.

Адміністративні положення Бернської конвенції.Адмініст­ративні положення Бернської концепції передбачають скликан­ня Асамблеї, па якій уряд кожної держави — члена представлено одним делегатом. Асамблея визначає програму, приймає бюджет і контролює фінанси Бсрнського союзу, а також вибирає членів


Виконавчого комітету Асамблеї. До Виконавчого комітету, який збирається на чергову сесію раз нарік і на надзвичайну сесію, як правило, раз на два роки, вибирається чверть держав-членів.

Держави - члени Бернської конвенції.Бернська конненція відкрита для всіх держав. Ратифікаційні грамоти або акти про приєднання слід здавати на збереження Генеральному директору ВОІВ. Відповідно до ст. 1 Додаткового розділу в момент ратифі­кації або приєднання до Паризького акта Конвенції країна, яка розвивається, повинна заявити, що вона користуватиметься пільгами, передбаченими Додатковим розділом щодо примусових ліцензій на переклад і (або) відтворення.

Приєднуючись до Бернської конвенції, держава стає членом Бернського союзу, що дає їй право на:

• повноправне членство (право голосу) в Асамблеї Бернсько­
го союзу;

• право голосу на виборах або право бути вибраною до Берн­
ського союзу;

• автоматичне членство н Координаційному комітеті ВОІВ на
період членства у Виконавчому комітеті Бернського союзу.

Україна є членом Бернської конвенції з 25 жовтня 1995 р.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти