ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Обов'язкове використання зареєстрованих товарних знаків.

Ст. 5 (1)Паризької конвенції стосується обов'язку використання зареєстрованих товарних знаків. Якщо цю вимогу не виконують, товарний знак може бути викреслений із реєстру. Під «викорис-


танням*, як правило, розуміють продаж маркованих товарним знаком товарів, хоча національне законодавство може тлумачити виконання вимоги використання товарного знака ширше. Реєст­рація товарного знака може бути анульована з причини невико­ристання останнього лише по закінченні «справедливого строку» і лише, якшо володілець не надасть виправдання причини своєї бездіяльності.

Знак для ідентичних або схожих товарів.Коли один і той са­мий знак застосовують для ідентичних або схожих товарів два або більше підприємців, яких розглядають як співволодільців товар­ного знака, одночасне застосування останнього не перешкоджа­тиме реєстрації товарного знака, а також не обмежуватиме охо­рону в будь-якій країні Союзу, якщо тільки таке застосування не вводить громадськість в оману або не суперечить публічним інте­ресам (наприклад, якщо суттєво різняться за якістю продавані під одним і тим самим товарним знаком товари).

Незалежність товарних знаків.Ст. 6 Конвенції встановлює важливий принцип - незалежність товарних знаків у різних краї­нах Союзу, і зокрема, незалежність заявлених або зареєстрова­них товарних знаків у країні походження від заявлених або за­реєстрованих в інших країнах Союзу.

Незалежно від походження знака, реєстрацію якого запитують, за певних умов подання заявки, і реєстрації знака країна Союзу може застосовувати тільки своє внутрішнє законодавство. Одер­жання і підтримка реєстрації товарного знака у будь-якій країні Союзу не може залежати від подання заявки, реєстрації, продов­ження дії чи анулювання реєстрації, відмови в реєстрації того са­мого знака у країні походження знака або в будь-якій іншій країні. Добре відомий знак.Конвенція зобов'язує країну-член відмов­ляти в реєстрації або анулювати її, а також забороняє застосову­вати товарний знак, якщо його можна сплутати з Іншим товар­ним знаком, який уже є добре відомим у цій країні-члені. Дія цієї статті полягає в розповсюдженні охорони на товарний знак, який є добре відомим у країні-члені, навіть якщо він не зареєстрова­ний і не використовується в цій країні. Тобто охорона добре відо­мого знака відбувається не в результаті його реєстрації, яка запо­бігає реєстрації або застосуванню товарного знака іншими особа­ми, а внаслідок простого факту наявності в нього «репутації*. Чи є товарний знак добре відомим у країні-члені, визначають компе­тентні адміністративні або судові органи.

Заборона реєстрації та використання товарного знака.Ст. б1" Конвенції зобов'язує країни-члени відмовляти в реєстрації або


визнавати реєстрацію недійсною, а також забороняти використо­вувати в якості товарних знаків та їхніх елементів розрізнювальні знаки країн - членів І міжнародних міжурядових організацій (дер­жавні герби, прапори та інші емблеми, офіційні знаки та клейма контролю і гарантії, а також будь-яке наслідування їх з погляду геральдики). Для реалізації цих положень встановлюють проце­дуру, згідно з якою розрізнювані знаки держав-членів і міжуря­дових організацій надсилають до Міжнародного бюро ВОІВ, яке, у свою чергу, надсилає відомості про них всім країнам-членам.

Передання товарного знака.Для визнання дійсності передан-ня товарного знака у країні-члені достатньо, щоб частина промис­лового або торговельного підприємства, розташована в цій країні, була передана придбавачеві разом із виключним правом виготов­лення або продажу продуктів, маркованих переданим знаком. Але ця вимога не має поширюватися на частини підприємства, що знаходяться в інших країнах.

Незалежність реєстрації товарного знака.Характер марко­ваних товарним знаком товарів жодним чином не повинен пере­шкоджати реєстрації знака. Це означає, що охорону здійснюють незалежно від того, можна чи не можна продавати в цій країні товари, щодо яких запитують таку охорону.

Тимчасова охорона товарних знаків.Товарні знаки, що нале­жать товарам, експонованим на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, які проводять на території будь-якої краї-ми-члена, одержують, як і патенти, тимчасову охорону у країнах-членах.

Охорона знаків обслуговування.Відповідно до Паризької конвенції країни-члени охороняють також знаки обслуговуван­ня (знаки, використовувані підприємствами, які надають послу­ги), але реєстрації таких знаків не вимагають. Це положення не зобов'язує країну-члена виокремлювати знаки обслуговування у своєму законодавстві. Країна-член може виконати це положення не тільки шляхом запровадження законодавчої охорони знаків обслуговування, а й надаючи таку охорону за допомогою інших засобів, наприклад законів про боротьбу з недобросовісною кон­куренцією.

Охорона фірмових найменувань.Ст. 8 Паризької конвенції встановлює, що фірмові найменування слід охороняти у всіх краї­нах Союзу без обов'язкового подання заявки або реєстрації неза­лежно від того, чи є вони частиною товарного знака, чи ні. Визна­чення фірмового найменування і спосіб охорони встановлюює національне законодавство.


 

Охорона зазначень походження.Паризька конвекція містить положення про охорону зазначень походження. Ці положення охоплюють будь-яке пряме або непряме використання неправди­вих зазначень походження товарів (включаючи за необхідності найменування місця походження) або особи виготівника, промис­ловця чи торгівця, а також будь-який акт недобросовісної конку­ренції шляхом використання зазначень, здатних ввести гро-малськість в оману щодо характеру або властивостей товарів, для яких їх застосовують. Конвенція вимагає від країн накладати арешт на товари, марковані неправдивими знаками, забороняти їх ввезення або застосовувати будь-які інші засоби для запобіган­ня чи припинення використання таких зазначень.

10.2. Мадридська угода про недопущення неправдивих

або таких, що вводять в оману, зазначень походження

товарів (Мадридська угода)

Загальні положення.Мадридську угоду було прийнято в 1891 р., нона зазнала рял переглядів: у Вашингтоні 1911 р., Гаазі 1925 р., Лондоні 1934 р„ Лісабоні 1958 р. і Стокгольмі 1967 р.

Угода відкрита для держав - учасниць Паризької конвенції. Ратифікаційні грамоти або акти про приєднання слід передавати на збереження Генеральному директору ВОІВ.

Угода не передбачає заснування Союзу, керівного органу або бюджету.

Спеціальні положення.Відповідно до цієї Угоди на ввезення всіх товарів, що містять неправдиві або такі, що вводять в оману, зазначення походження, які прямо або непрямо вказують на одну з договірних держав або місце, що знаходиться в такій державі, як на країну або місце походження, накладають арешт, або таке ввезення забороняють, або застосовують інші засоби та санкції щодо такого ввезення.

Угода передбачає випадки, а також механізм витребування та накладення арешту. Угода забороняє використовувати у зв'язку з продажем, демонстрацією або пропозицією до продажу товарів будь-які позначення рекламного характеру, які здатні ввести пуб­ліку в оману щодо джерела походження товару.

Суди кожної договірної держави мають право визначати, які найменування не підпадають під дію положень Угоди через їхній загальний характер (за винятком регіональних найменувань по­ходження продукції виноробства).


10.3. Найробський договір про охорону олімпійського символу

Загальні положення.Підписаний у 1981 р. Договір відкритий для будь-якої держави, яка є членом ВОІВ, Паризького союзу, ООН або будь-якої спеціалізованої установи, пов'язаної з ООН.

Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття або схвален­ня чи акти про приєднання слід передавати на збереження Гене­ральному директору ВОІВ.

Україна є членом Найробського договору з 20 грудня 1998 р.

Спеціальні положення.Всі держави - учасниці цього Догово­ру зобов'язані охороняти олімпійський символ (5 переплетених кілець) від використання з комерційною метою (у рекламних ого­лошеннях, на товарах тощо) без дозволу Міжнародного олімпійсь­кого комітету.

Договір також передбачає, що у всіх випадках, коли Міжна­родному олімпійському комітету сплачують ліцензійний збір за дозвіл на використання олімпійського символу з комерційною метою, частину доходів слід відраховувати на користь заінтере­сованих національних олімпійських комітетів.

10.4. Договір про закони, що стосуються товарних знаків {ТІЛ")

Загальні положення.Договір про закони, що стосуються то­варних знаків, був прийнятий 27 жовтня 1994 р., а набрав чин­ності 1 серпня 1996 р.

Його метою є спрощення та гармонізація адміністративних процедур, пов'язаних із національними заявками й охороною знаків.

До Договору можуть приєднатися окремі держави, а також міжурядові організації, які мають власне відомство з реєстрації товарних знаків на території країн - членів цих організацій.

Положення Договору доповнені Інструкцією і типовими міжнародними бланками.

Перехідні положення Договору дозволяли договірним держа­вам відкласти приведення свого національного законодавства про товарні знаки у відповідність до Договору до 28 жовтня 2004 р.

Україна є учасницею Договору про закони, що стосуються то­варних знаків, з 1 серпня 1996 р.

Специфіка Договору.Договір не містить матеріально-право­вих норм законодавства про товарні знаки, що стосуються реєст-117


« .і
-Г Ш
«
 

рації знаків. Згідно зі ст. 2 Договір застосовують до знаків, пов'я­заних із товарами та послугами, тому країни, що приєдналися до Договору, зобов'язані реєструвати і такі знаки.

Договір не застосовують до колективних знаків, сертифіка­ційних і гарантійних знаків, оскільки порядок їхньої реєстрації в різних: країнах суттєво відрізняється.

Голографічні знаки і знаки, що не сприймаються візуально (наприклад, звукові й ароматичні знаки), також виключені зі сфе­ри регулювання, оскільки лише незначна кількість країн у своє­му законодавстві передбачає охорону таких знаків. Отже, Договір поширюється на візуальні позначення, а щодо країн, які прийма­ють до реєстрації об'ємні знаки, - і на останні.

Основні етапи реєстрації товарних знаків.Більша частина положень ТТТ пов'язана з процедурою реєстрації товарних знаків відповідними відомствами. Цю процедуру можна поділити на три основні етапи:

• заявка на реєстрацію;

• зміни після реєстрації;

• продовження реєстрації.

Мета договору — чітко визначити, які вимоги може ставити за­явнику або володільцю відомство з товарних знаків, а які не може.

Заявки на реєстрацію.Ст. З Договору містить вичерпний пе­релік відомостей, які відомство може затребувати з приводу за­явки на реєстрацію товарного знака. Такими відомостями є, на­приклад, прізвище й адреса заявника та його повіреного (за наяв­ності такого), заява про пріоритет (якщо запитують пріоритет за раніше поданою заявкою), одне або кілька зображень знака за­лежно від його кольору або розмірів, назви товарів і послуг, для яких запитують реєстрацію знака, згруповані за класами Ніццької класифікації, або заява про намір використати знак чи про фак­тичне використання знака. Відомство не має права вимагати відо­мості, не передбачені Договором.

Одна заявка може стосуватися кількох товарів або послуг. Згідно зі ст. б Договору відомство зобов'язане прийняти заявку, навіть якщо товари або послуги, зазначені в ній, належать до кількох класів Ніццької класифікації. У цьому разі за заявкою слід провести одну реєстрацію.

Відомство також не має права відхилити заявку, якщо вона оформлена відповідно до типового бланку заявки, передбаченого Інструкцією. Особливе значення має заборона вимагати засвід­чення, нотаріального засвідчення, завірення, легалізації підпису,


за винятком тих випадків, коли підпис стосується відмови від реє­страції, і за умови, що цей виняток передбачає національне зако­нодавство.

Зміни після реєстрації.Другий етап процедури, пов'язаної з товарними знаками, на які поширюється Договір, передбачає зміну імен, адреси чи володільця реєстрації. У цих випадках до­пустимі формальні вимоги, детально перелічені в Договорі, а ви­сування інших вимог заборонено, за винятком випадків, коли відомство має обгрунтовані сумніви щодо достовірності одержа­ної інформації. Так, відомству заборонено вимагати надання будь-яких підтверджень зміни прізвища, адреси або того, що новий володілець здійснює діяльність, пов'язану з товарами чи послу­гами, на які поширюється зміна володільця, а також того, іію по­передній володілець передав своє підприємство новому володіль­цеві. Навіть якщо зміна стосується кількох, може навіть сотні, заявок на реєстрацію товарних знаків і реєстрацій, достатньо лише однієї заяви про внесення змін.

Продовження реєстрації.Ст. 13Договору визначає строк дії реєстрації, який становить 10 років для первісної реєстрації то­варного знака з можливістю продовження на наступні 10 років. Щодо продовження реєстрації стаття містить максимальний пе­релік вимог, які може встановити відомство. Вони відповідають вимогам до подання заявки.

Інструкція.Положення Договору доповнює Інструкція, яка містить правила щодо деталей, які полегшують дотримання адмі­ністративних вимог до Договору. Крім чіткого зазначення вимог до заявок, представництва, дати подання, підпису, строку дії, його продовження, способу зазначення прізвищ, адрес та ідентифікації заявки без її номера Інструкція містить 8 типових міжнародних бланків першої заявки, заявок про продовження строку дії реєст­рації, внесення запису про зміну повіреного, свідчень і документів про передання права.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти