![]() |
Міжнародна конвенція про охорону селекційних досягнень.
Конвенція прийнята в 1961 р. До неї вносили зміни в 1972,1978 і 1991 роках. Існують дві редакції Конвенції: Акт 1978 р. (набув чинності в Україні 3 листопада 1995 року) і Акт 1991 р. Держави - члени Конвенції утворюють Союз з охорони селекційних досягнень. Метою Конвенції є сприяння розвитку співпраці і надання допомоги державам-учасницям у гармонізації законодавства у сфері охорони сортів рослин. Конвенція визначає концепцію охорони тих сортів рослин, що підлягають обов'язковому включенню до національного законодавства держав-учасниць. Кожна держава-член може визнавати за селекціонером та його правонаступниками право на виведений ним новий сорт рослин шляхом видання охоронного документа або патенту. Застосування цієї Конвенції може бути обмежене тим або іншим сортом, який розмножується спеціальним способом або має певне кінцеве використання. Стосовно визнання й охорони прав селекціонерів фізичні та юридичні особи, місцепроживанням чи місцезнаходженням яких є будь-яка із держав-учасниць, користуються в Інших державах-учасницях таким самим правовим режимом, яким користуються Ті власні громадяни (принцип національного режиму). Акт 1978 р.Цей Акт є обов'язковим для всіх теперішніх держав - членів Союзу, основою для існуючої системи охорони селекційних досягнень. У ст. 6 Акта 1978 р. міститься вимога до держав - учасниць Союзу використати як технічну основу охорони селекційних досягнень такі три критерії, як розрізнювальність, однаковість і стабільність, а також дві додаткові вимоги - комерційну новизну і назву виведеного сорту. Ст. 5 Акта 1978 р. визначає мінімальний обсяг прав, який держави - члени Союзу повинні надавати селекціонерам. Вони мають виключне право виробництва матеріалу статевого або вегетативного розмноження виведених ними сортів з метою комерційного збуту, виключне право виставлення на продаж і комерціалізації такого матеріалу та його різновидів. Акт 1978 р. визначає мінімальні строки охорони селекційних досягнень - 18 років для винограду, плодових дерев, лісових і декоративних дерев і не менше 15 років для всіх інших видів. Селекціонер зобов'язаний весь час підтримувати сорт, якщо він хоче зберегти його правову охорону. Передбачено право пріоритету заявки на сорт, який зберігається протягом 12 місяців від дати попередньо поданої заявки в одній із держав - членів Союзу. Акт 1991 р.Цей Акт уточнив і конкретизував окремі положення Конвенції в редакції 1978 р. Так, термін «сорт* поширено на всі культурні форми рослин, клони, лінії, штами та гібриди, придатні для культивування і такі, що відповідають положенням Конвенції щодо однаковості та стабільності. Акт 1991 р. зобов'язує членів Союзу забезпечити попередню охорону сорту в період між поданням (публікацією) заявки та наступним наданням охорони селекціонерам; гарантувати суб'єкту прав селекціонера щонайменше право на рівноцінну винагороду щодо дій, які вимагають дозволу селекціонера після надання йому правової охорони. Важливим є положення Акта 1991 р., за яким сорт, який є близькопохідним від сорту, що охороняється, не може бути використаний без дозволу селекціонера, який вивів охоронюваний сорт. Сорт вважається похідним від іншого сорту (^вихідного сорту»), якщо він: • переважно виведений із вихідного сорту або із сорту, пере • має виразні відмінності від вихідного сорту; • за винятком відмінностей, придбаних у процесі деривації, Відповідно до Акта 1991 р. будь-який сорт може бути використаний з метою виведення інших сортів І, за винятком сортів, що
• подальшим розмноженням сорту; • експортом матеріалу сорту, що дозволяє його розмноження Право селекціонера заборонити поширення сорту не підлягає вичерпанню. 5 16. МІЖНАРОДНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ НЕТРАДИЦІЙНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ПРАВОВА ОХОРОНА КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ 16.1. Паризька конвенція про охорону промислової власності (Паризька конвенція) З правового погляду комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції в межах реалізації права на інте^ лектуальну власність. Цей об'єкт інтелектуальної власності вперше з'явився у міжнародному праві, коли на Дипломатичній конференції з питань перегляду Паризької конвенції про охорону промислової власності у Брюсселі 1900 р. до тексту Конвенції було включено ст. 10Ьі". У ній ідеться: «Країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції. Актом недобросовісної конкуренції вважають будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема підлягають забороні: 1) всі дії, здатні тим чи іншим способом викликати плутанину 2) неправильні твердження, що здатні дискредитувати підпри 3) вказівки чи твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів*1. 16.2. Стандарти Угоди ТКІР5 щодо наявності, обсягу та використання прав на закриту інформацію (частина ЕІ, розділ 7) Угода ТКІР5 передбачає, що у процесі забезпечення ефективної охорони від недобросовісної конкуренції, як передбачає ст. 10Ьіа Паризької конвенції, країни-члени охороняють закриту інформацію і відомості, надавані урядам або урядовим органам відповідно до таких положень (ст. 39 (1): • фізичним і юридичним особам надають можливість пере • така охорона необхідна для інформації, яка є секретною (у • певні закриті відомості про випробування або інші дані, що ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ 1. Які міжнародні договори забезпечують охорону авторського права? 2. Які міжнародні договори забезпечують охорону суміжних прав? 3. Які міжнародні договори забезпечують охорону промислової влас
4. Які міжнародні договори полегшують охорону промислової в^ 5. Які договори засновують Міжнародні класифікації? Розділ II АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА СУМІЖНІ ПРАВА
Інтелектуальна власність в Україні: Правові засади та практика, -і Наук.-практ. вид.: У 4-х т. - Т. 1: Право інтелектуальної власності. - К.:1 Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 54-110. Минков А. М. Междувародная охрана интеллєктуальной собствен-| Введение в интеллектуальную собственность. - ВОИС, 1998 -Л С. 371-496. Охорона промислової власності в Україні: Монографія. - К.: ничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 261-291. ГЛАВА 4 Об'єкти авторського права % 1. ПОНЯТТЯ Й ОЗНАКИ ОБ'ЄКТА АВТОРСЬКОГО ПРАВА 1.1. Поняття об'єкта авторського права Об'єктом авторсько-правової охорони є твір. Твором називають продукт інтелектуальної (літературної, художньої та наукової) авторської творчості, втіленій у будь-якій об'єктивній, доступній для сприйняття формі. Під творчістю мають на увазі духовну інтелектуальну діяльність, в результаті якої людина розкриває свою індивідуальність і створює якісно новий результат, який не існував раніше. Твір має належати до певної галузі людської діяльності: науки, літератури чи мистецтва. Виокремлення галузей є багато в чому даниною традиції, бо реального наповнення ці терміни не мають. Чітко окреслити галузь науки, літератури та мистецтва для цілей авторського права досить складно. Так, твір літератури одночасно може бути і науковим твором. Оперу або театральну п'єсу можна вважати мистецтвом, а можна - літературою. Перелічені терміни доцільно розглядати не окремо, намагаючись розмежувати їх, а в сукупності, як певний орієнтир, що вказує на певну галузь людської діяльності. Поняття «твір* і «об'єкт авторського права» не тотожні. Більш широке за суттю поняття - «твір*. Наявність твору - обов'язкова умова авторсько-правової охорони. Важливо розрізняти сам твір, який має нематеріальну сутність, і форму його втілення, тобто ту речову форму, яка є матеріальним носієм твору. Авторське право на твір зберігається навіть у разі втрати матеріального носія, у якому він був втілений. Авторське право на твір не пов'язане із правом власності на матеріальний об'єкт, у якому він втілений. Тому перехід права
Отже, творами є -«не матеріальні продукти, а творча думка, що стала в них об'єктивною реальністю»1. Проте не будь-який твір як результат Інтелектуальної діяльності людини охороняють норми авторського права. Об'єктами авторського права визнають лише такі твори, які мають передбачені законом ознаки. 1.2. Ознаки об'єкта авторського права Ознаками твору, який визнано об'єктом авторського права, є творчий, оригінальний характер і об'єктивна форма вираження. Творчий характер.Твір має бути результатом творчої діяльності. Мова йде про характеристику діяльності як процесу, але не завжди можна уявити, чим він завершиться і чи вдасться автору досягти певного результату. Не можна вимагати завершення роботи, щоб сказати, чи є діяльність автора творчою, чи ні. Авторське право не прагне охопити всі можливі відносини, пов'язані з існуванням творів у суспільстві. За межами правового регулювання залишається сам внутрішній процес створення твору. Правоза-стосовник не має реальних можливостей однозначно охарактеризувати діяльність, в результаті якої з'явився твір. Сам твір стає практично єдиним універсальним показником, який можна взяти до уваги в кожному спірному випадку. Повторне створення твору неможливе. Наприклад, в англосаксонській судовій практиці відбувся відхід від трактування характеристик твору в бік характеристики діяльності автора. Твір визнають творчим, якщо автор виявив достатньо вміння, розсудливості та праці або здійснив відбір, оцінку, перевірку, якщо твір було створено в поті чола. Фактично твір має бути створений самим автором, а не скопійований ним. Оригінальний характер твору.З позиції авторського права оригінальність полягає у творчому й індивідуалізованому способі вираження твору, якою б незначною не була частка творчого вкладу або Індивідуалізації. Без цього мінімуму охорону не надають. Твір може бути новим, проте в авторському праві новизна не є необхідною умовою охорони. Досить, щоб твір був оригінальним
або індивідуальним за своїм характером, щоб він виражав щось властиве саме цьому автору, відбивав його особу. Питання оригінальності твору - це питання факту. Оригінальність не можна оцінювати однаково щодо всіх видів твору. Вона відрізняється залежно від того, чи йдеться про твори науки, чи про художні твори. В авторському праві термін «результат творчості» тлумачать не в розумінні створення на голому місці (ех пілііо), і не обов'язково повинна мати місце оригінальність твору. Використані автором ідеї можуть бути старі як світ, але це не завадить твору бути оригінальним, оскільки авторське право вважає допустимою інтелектуальну творчість на основі існуючих елементів. Головне, щоб твір відрізнявся від своїх попередників, щоб він не був копією або наслідуванням іншого твору. Об'єктивна форма втілення.Первісно твір виникає у свідомості автора як комплекс ідей, думок і образів, тобто у вигляді творчого задуму, І до тієї миті, поки твір не став існувати поза свідомістю автора, не перетворився на самостійний об'єкт, немає необхідності законодавчо встановлювати правовий зв'язок між автором І його твором. Тобто твір має існувати у формі, яка відокремлена від особи автора та отримала самостійне буття. Існують різні види об'єктивної форми: письмова (рукопис, машинопис, нотний запис тощо), усна (публічне проголошення, публічне виконання тощо), звуко- або відеозапис (механічний, магнітний, цифровий, оптичний тощо), зображення (рисунок, ескіз, картина, план, креслення, кіно-, відео- або фотокадр тощо), об'емно-просторова (скульптура, модель, макет, фотокадр тощо) або інша форма. Цей перелік є приблизним і не виключає можливості використання Інших форм об'єктивного вираження твору. Можливі різні трактування терміна «об'єктивна формам. Оскільки від його розуміння залежить надання охорони твору, важливо виокремити критерії, які дозволять однозначно встановити наявність або відсутність у спірному випадку об'єктивної форми вираження твору. Як правило, розглядають наступні критерії: відтворюваність та можливість сприйняття органами чуттів. 1.3. Відтворюваність твору Щодо критерію відтворюваності в юридичній літературі існують дві позиції. Деякі вчені вважали, що визнавати існування об'єктивної форми можна тільки в тому разі, якщо форма твору
Висловлювалися й думки про те, що будь-яка об'єктивна форма є відтворюваною2. Наприклад, після того як твір виконано, він може бути відтворений. Фактично це означає, що оцінювати форму твору з погляду його відтворюваності немає сенсу, - головне, щоб автор якось виразив свій твір. 1.4. Сприйняття твору Йдеться про критерій сприйманості твору органами чуттів (він досить поширений в англосаксонських країнах). У цьому разі можливість сприйняття твору є основним критерієм для надання йому охорони. Відповідно, охоплені будуть І всі випадки виконання твору в разі відсутності його фіксації на матеріальному носії. Проте в цьому разі значні труднощі пов'язані з використанням ряду сучасних способів розповсюдження творів. Твір, переданий в ефір, не вважатиметься Існуючим в об'єктивній формі, бо радіохвилі як такі не можуть бути сприйняті органами чуттів людини. На певний період часу цифрова форма певного твору може стати єдиною формою його фіксації. Отже, обидва критерії не є універсальними. Па практиці їх використовують, як правило, сукупно. Українське законодавство не вказує на критерій відтворюваності об'єктивної форми твору як обов'язкову умову надання охорони. З поняттям об'єктивної форми вираження твору пов'язане питання визначення моменту, з якого твір стає об'єктом охорони авторського права. Закон України «Про авторське право і суміжні права» у ст. 11 (2) встановлює, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Під створенням твору слід розуміти надання йому певної об'єктивної форми, оскільки ідеї
' Див.: Антимонов Б. С, Флепшиц Е. А. Авторське прана. - М., 1957. -С. 80-81. автора, не втілені поза свідомістю останнього, не є твором. Тому моментом виникнення авторського права й одночасно юридичним фактом, відповідно до якого воно виникає, є надання твору певної об'єктивної форми. 1.5. Ідеї твору Охорона поширюється тільки на об'єктивні форми вираження результатів творчої діяльності, а не на ідеї, які містить твір. Відповідно до ст. 8 (3) Закону України «Про авторське право І суміжні права» правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору, а не на ідеї, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені та проілюстровані у творі. Ідеї не є творами, а тому їх можна вільно використовувати. Навіть будучи новими, ідеї не можуть стати об'єктом охорони або присвоєння. Під охороною перебуває тільки відчутна форма втілення ідеї, а не сама ідея, незалежно від того, виражена вона схематично або у вигляді твору. Авторське право охороняє творчу діяльність зі створення твору. Якби на ідеї як такі надавали виключні права, це стало б перешкодою на шляху розповсюдження ідей, заважало б вільному розвитку творчої думки та появі необмеженої кількості різних творів. До однієї й тієї самої ідеї, пошуку, теми повертаються безліч разів. Звертаючись до них, автор створює новий твір, шо відбиває Його особу та індивідуальність. Результат іноді може бути вражаючим, іноді - незначним, але саме можливість відштовхнутися від того, що вже існує, без необхідності проходити знову вже пройдений кимось шлях, і дозволяє кожному поколінню зробити свій внесок у прогрес цивілізації. З твору іншого автора можна запозичити не тільки чисту ідею, а й інші окремі елементи, як-от: розрізнені факти, задум, тему, систему, метод, літературний стиль, художню манеру, словниковий запас тощо. Навпаки, запозичення сукупності елементів, що відображають індивідуальний характер твору, є протиправною дією. 1.6. Призначення твору Твір охороняють незалежно від його культурного або утилітарного призначення. Не слід брати до уваги, у якій галузі людської діяльності може бути застосований твір, наскільки ця галузь є актуальною і чи варто взагалі працювати в пій галузі. Той факт, що малюнок або інший художній твір використаний для задоволення потреб промисловості або торгівлі, не позбавляє їх авторсько-правової охорони від незаконного відтворення та будь-якого несанкціонованого використання. 1.7. Цінність твору Твір охороняють незалежно від його цінності. Цінність - категорія смаку, оцінку дають публіка та критика, а не право. Допустити зворотне - значить відкрити двері сваволі. Твір може не відповідати своєму призначенню або взагалі не мати ніякого реального значення, але це не може впливати на надання творові охорони. Не слід оцінювати твір і з погляду його суспільної корисності. Навіть якщо твір завдас шкоди суспільству (у певних Історичних обставинах), він все одно є об'єктом охорони авторського права. Останнє охоронятиме і твір, який є очевидною творчою невдачею автора. 1.8. Правове значення окремих елементів твору Об'єктом авторського права є не тільки твір загалом, а й частина твору (включаючи його назву), яка є результатом творчої діяльності та може бути використана самостійно (ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). § 2. ВИДИ ОБ'ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА 2.1. Твори, що є об'єктами авторського права Загальні положення.Авторське право охороняє ізсі види творів. Традиційно охороняють результати інтелектуальної творчості, виражені в об'єктивній формі: оригінальні, або первісні, твори (літературні, музичні, драматичні, художні, аудіовізуальні твори, комп'ютерні програми), похідні твори (обробки, переклади, компіляції, анотації, коментарі, резюме, музичні аранжування та інші види переробок) незалежно від способу або форми їх вираження. Національні законодавства в галузі авторського права містять з дидактичною метою приблизний, а не обмежувальний перелік творів, які є об'єктами охорони. Щоб підкреслити необмежений характер переліку, законодавчі положення зазвичай починають з таких формулювань: «такі як», «зокрема*, -«а саме* тощо - і закінчують формулюваннями на кшталт «інші твори*. Ст. 8(1) Закону України «Про авторське право і суміжні права» перераховує такі види об'єктів авторського права: • літературні письмові твори белетристичного, публіцистич • виступи, лекції, промови, проповіді й інші усні твори;
• комп'ютерні програми; • бази даних; • музичні твори з текстом або без тексту; • драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми; • хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу • аудіовізуальні твори; • твори образотворчого мистецтва; • твори архітектури, містобудування та садово-паркового ми • фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способа
• твори прикладного мистецтва, у тому числі твори декора • ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні тво • сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; • похідні твори; • збірники творів, обробок фольклору, енциклопедії та анто • тексти перекладів, призначені для дублювання, озвучення, ■ інші твори. Зазначення в законі приблизного церелі ку об'єктів має на меті виокремити найважливіші об'єкти та тим самим поінформувати потенційних правоволодільців про можливість охорони їхніх інтересів у межах авторського права. В авторському праві абсолютно оригінальними вважають первісні твори, композиція та спосіб вираження яких є оригінальними. Відносно оригінальними вважають похідні твори, у яких оригінальною може бути тільки композиція (як, наприклад, в антологіях, де охороні підлягає вибір творів або уривків із творів іншого автора) або тільки спосіб вираження (як, наприклад, в перекладах).151 Літературні твори.Ознакою літературних творів є використання символів і знаків для закріплення тиору па матеріальному носії. Вид і тип символів принципового значення не мають: цс можуть бути літери відповідної мови, математичні символи, нотні знаки, хімічні формули тошо. Матеріальний носій може бути різного типу, він може бути виготовлений із будь-якого матеріалу. Оскільки до літературних творів закон відносить комп'ютерні проірами, то мікросхему, на яку здійснюють запис, також розглядатимуть як матеріальний носій. Літературний твір може бути записаний не тільки мовою людського спілкування, а й мовами, які використовують для складання інструкцій для електронних пристроїв, до яких належать Бсйсік, Паскаль, Сі, Ада та інші. До літературних належать твори всіх жанрів художньої літератури та публіцистики; наукові роботи - монографії, статті, звіти тощо, учбова література; промови, доповіді, проповіді та інші усні твори; твори журна.'!істики - статті, інтерв'ю, дискусії тощо; листи, ділове й особисте листування. Особливий правовий статус має такий вид творів, як інтерв'ю. Під інтерв'ю розуміють зустріч, під час якої журналіст одержує від співрозмовника (співрозмовників) певну інформацію, результати якої оформляють у вигляді газетної або журнальної публікації. Якщо той, хто дає інтерв'ю, зробив творчий вклад, який втілюється як у спільній із журналістом роботі над інтерв'ю, так і в оригінальному формулюванні відповідей, то є всі підстави вважати його співавтором нього літературного твору. Драматичні, музично-драматичні, сценарні твори.У більшості випадків для творів цієї групи використовують літературний твір - сценарій, ноти тощо. Проте виокремлення цієї групи має на меті вказати на можливість захисту не літературного тексту, а його сценічного виконання - постановки. Повторно виконати об'єкти цієї групи не можна - кожного раду виникатиме новий твір. Разом із тим можна зафіксувати твір на плівку (чи іншим способом) і в подальшому використовувати цю фіксацію. Драматичні, музично-драматичні твори є сценічними (театральними) творами. Вираз «драматичний твір» містить у собі як трагедії, так і комедії, ревю, одноактні п'єси, водевілі та інші форми драматичного мистецтва. Слово «драма» походить від грецького «драо», шо означає «працювати» та «діяти». У наш час його вживають у тому самому значенні, що й п античності: для позначення будь-яких форм літературних творів, призначених для постановки на щепі. Сценічну постановку драматичного твору на-пивають театральним спектаклем. До музичпо-драматичних творів відносять оперу, балет, музичну комедію, мюзикл та інші твори, що належать до різних жанрів -музичної та літературної основи, образотворчого мистецтва, хореографії. У багатьох випадках музичні твори створюють у співавторстві. Досить поширеним є написання лібрето, створення сценографії та хореографії на існуючі музичні твори. Хореографічні твори та пантоміма.Реалізацію авторського задуму у творах цього виду здійснюють за допомогою пластичних рухів людського тіла. Виокремлення таких творів у самостійну групу означає, шо в ньому разі охороняють саме танець або балет, оскільки письмові вказівки балетмейстера можна розглядати як літературні твори. Твори цієї групи зазвичай доводять до публіки в сукупності з іншими об'єктами авторських прав: музикою, співом, шляхом виконавчої діяльності артистів. Термін «хореографія» первісно використовували для позначення запису танцю за допомогою системи спеціальних знаків. З середини XIX ст. мистецтво створення балетів та інших танцювальних творі в стали називати хореографією, а їхніх авторів - хореографами. Пантоміма- жанр сценічного мистецтва, у якому головним засобом створення художнього образу с класична виразність людського тіла, жести та міміка актора. Особливістю хореографії та пантоміми є те, що засобом художнього вираження в обох жанрах є рух людського тіла. Музичні твори з текстом або без тексту.Музикою називають мистецтво композиції звуків людського голосу чи музичних інструментів, або ж комбінацію людського голосу та музичних інструментів, що впливає на чуття слухачів. Музичні твори можуть містити будь-які оригінальні композиції звуків зі словами або без них. Складовими елементами музичного твору с мелодія, гармонія та звук. Мелодія ауже широке поняття, яке включає в себе всі можливі комбінації звуків, що слідують один за одним. Це послідовне сполучення нот, тема, яка лежить в основі простого або складного музичного твору, незалежно під акомпанементу. Гармонія - це поєднання різних, але узгоджених між собою одночасно відтворених звуків. Ритмом називають тимчасову організацію музичних звуків та їх сполучень. Це можуть бути як звуки, що слідують один за одним, так і різні відгуки або повторення одного й того самого звуку або одного й того самого шумового ефекту. Оригінальність музичних творів є наслідком поєднання складових елементів. Між тим оригінальною може бути як мелодія, так і гармонія або ритм. Авторське ж прано визнає виключні права тільки на мелодію, яку прирівнюють до композиції та розвитку ідеї в літературному творі, а не до самої ідеї. Мелодія є втіленим у певну форму творінням. Не можна одержати виключні права на гармонію, бо вона становить собою поєднання акордів, кількість яких обмежена. Не може бути виключних прав і на ритм, як не може бути їх на літературні жанри (поезію, роман або драму). Одна й та сама мелодія може стати об'єктом різних способів побудови гармонії та зміни ритму. Коли йдеться про музичний твір, плагіатом називають тільки запозичення самої мелодії, тобто того, що в ньому є оригінального. Найбільш розповсюдженим різновидом музичних творів є музичний твір Із текстом - пісня, що становить собою створений у співавторстві з композитором і поетом оригінальний твір. Аудіовізуальні твори.До аудіовізуальних відносяться твори, що складаються із серії пов'язаних між собою зображень (Із звуковим супроводом або без нього), призначені для зорового та слухового (у разі звукового супроводу) сприйняття за допомогою відповідних технічних засобів. Це кінематографічні твори, всі твори, виражені засобами, аналогічними кінематографічним (теле- і відеофільми, діафільми, слайдфільми та подібні твори), незалежно від способу їх первісної або наступної фіксації. Все більшого значення набувають такі види аудіовізуальних творів, як музичні кліпи, рекламні відеоролики тощо; при цьому з погляду авторського права ці об'єкти не відрізняються від традиційних кінотворів. Кінотвір має комплексний, синтетичний характер і виникає в результаті взаємовпливу різних видів мистецтва. Творчий вклад у створення кіно- та телефільму роблять сценарист, художник, композитор, оператор, актори та інші особи, працю яких мистецтво режисера об'єднує в нове художнє ціле. Законодавець відносить аудіовізуальні твори до оригінальних, які створюють на основі Інших творів, що їх охороняє авторське право. Так, при створенні художнього фільму використовують літературний твір, грунтовані на ньому сценарні твори (постановочний і режисерський сценарії), музичні твори (музичну тему, пісні, уривки з інших музичних творів), твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва (декорапії, костюми, реквізит тощо) та інші твори. Авторами (співавторами) аудіовізуального твору є: режисер-постановник, автор сценарію (сценарист), автор музичного твору з текстом або без тексту, створеного спеціально для цього аудіовізуального твору (композитор), художник-постановник, опера-тор-постановник. Автора раніше створеного твору, переробленого або включеного як складова частина до аудіовізуального твору, також вважають співавтором аудіовізуального твору. Укладення авторського договору на створення аудіовізуального твору (або на передання прав на раніше створені твори) тягне за собою передання співавторами цього твору (або авторами га іншими володільцями авторських прав на раніше створені твори) виготівникові аудіовізуального твору виключних прав на використання останнього, якщо інше не передбачено авторським договором. Виготівник аудіовізуального твору має право при будь-якому використанні цього твору вказувати своє ім'я або найменування, а також вимагати їх зазначення. Автор музичного твору з текстом або без тексту, створеного спеціально для аудіовізуального твору, зберігає право на одержання винагороди за використання цього музичного твору при кожному публічному виконанні аудіовізуального твору, його публічному згадуванні, а також віддаванні у прокат (у найм) його примірників. Твори образотворчого мистецтва.Творами образотворчого мистецтва називають твори мистецтва, виражені за допомогою ліній і (або) кольорів шляхом нанесення фарб на певну поверхню. Живописне полотно може бути виконане аквареллю, олією, пастеллю, темперою, акриловими фарбами, емаллю; зроблено у вигляді фрески, на тканині, стіні, оштукатуреній поверхні або на будь-якому іншому придатному для цього матеріалі, можливе поєднання двох або кількох методів - змішана техні ка. Суттєвою особливістю об'єктів цієї групи є їхній унікальний характер. Як правило, їх створюють в одному або кількох примірниках. Повноцінне їх відтворення в більшості випадків неможливе -певні риси твору будуть втрачені. З іншого боку, при відтворенні об'єктів цієї групи до твору вноситимуть нові риси, що дозволяє вважати копії самостійними творами. Твори образотворчого мистецтва нерозривно пов'язані з носієм і часто поділяють його долю. Якщо репродукція відображатиме індивідуальність її виконавця, то було б несправедливо відмовити останньому в охороні ав- торським правом, без чого цей твір можна було б, очевидно, приписати автору раніше існуючого твору. У таких випадках при зга-дуианні автора І назви твору, а також автора репродукції завжди необхідно зазначати, пю йдеться про репродукцію. У разі, коли копія просто відображає раніше існуючий твір, її необхідно розглядати як похідний твір. Та є особливі випадки, коли художник був тільки натхнений інігіим твором на створення свого твору. Законодавство більшості зарубіжних країн містить цілком виправдану норму, згідно з якою особа, яка придбала у власність оригінал твору образотворчого мистецтва, мак право публічно виставляти придбаний твір бея одержання додаткового дозволу автора. Твори декоративно-прикладного мистецтва.До творі із деко-ративно-прикладпого мистецтва підносить двомірні або тримірні твори мистецтва, перенесені на предмети практичного користування, включаючи твори художнього промислу або твори, виготовлені промисловим способом. У пій групі слід розрізняти об'єкти двох видів: твори, створені в одному примірнику (зазвичай твори художнього промислу), і зразки для промислового виробництва. У першому разі твори декоративно-прикладного характеру зближують із творами образотворчого мистецтва (зокрема з погляду унікальності). Різниця полягатиме в особливому (прикладному) призначенні носія твору. Автор твору не зможе заперечувати проти використання його твору, обумовленого призначенням носія. У другому разі твір може бути повторений в необмеженій кількості примірників. Такі твори, як правило, створюють в порядку виконання службового завдання або за договором замовлення. Твори дизайну.Дизайн - це мистецтво надання навколишньому предметному середовищу естетичних якостей, тому дизайн як напрям прикладного мистецтва має різновиди: графічний, промисловий дизайн, дизайн Інтер'єрів тошо. Охорону дизайнерських розробок забезпечує право промислової власності та законоданство про авторське право. Якщо автор вибрав охорону, надавану одним із законів, він у подальшому вже не може |
|
|