ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Виконання музичних записів і прийом радіо- та телепередач у спеціальних комерційних установах із метою їх демонстрації.

' Вернская конвенция об охряне литературнмх и художественльїх про-изведений. Паркжский акт от 24 июля 1971 гола, измененний 2 октября 1979 года. - ВОИС. - Женева, ЇМО. - С. 20.


Таке обмеження стосується і виконання фонограм та прийому радіо- або телепередач з метою демонстрації їх клієнтурі для зву­кового відтворення і відтворення відеозаписів, призначених для використання у сім'ї.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» не пе­редбачає обмеження прав автора щодо зазначених випадків.

Наслідування та пародії.Законоданство деяких країн до пе­реліку способів вільного використання включає можливість про­понувати публіці наслідування та пародії на тнір (крім випадків, коли вони спрямовані проти самого автора) за умови, що вони не є справжнім відтворенням оригінального твору, не можуть бути сплутані з ним і не зумовлюють його дискредитацію.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» не пе­редбачає зазначеного обмеження прав автора.

Ілюстровані каталоги.Законодавство деяких країн передбачає, що фотографії художніх творів, які виставлені для загального огляду або продаються з аукціону, можна відтворювати в катало­гах, виданих організатором з метою їх представлення на виставці.

Ст. 21 (5) Закону України «Про авторське право і суміжні пра­ва» допускає без згоди автора (чи Іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора та джерела запозичення, відтворення в каталогах творів, виставлених на до­ступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або в колекціях, для висвітлення зазначених заходів і без використання цих ката­логів у комерційних цілях.

8 5. СТРОК ДІЇ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

5.1. Підстави для обмеження строку охорони майнового права автора

Обмеження строку охорони майнового права автора поклика­не полегшити доступ до творів, що їх охороняють.

Основними підставами для такого обмеження с те, що:

• автори користуються спільним культурним надбанням, з яко­
го вони черпають необхідні елементи для створення своїх творів;
з цієї причини справедливо, щоб їхні твори також стали складо­
вою частиною такого фонду;

• по закінченні певного часу практично не можна знайти всіх
спадкоємців і домогтися того, щоб їхні бажання співпадали щодо
надання дозволу на використання твору в такі строки, яких ви­
магає динаміка ринку розповсюдження творів;


• принцип вічного права дорожчий для суспільства і мас згубні
наслідки; вігі вигідний тільки для спадкоємців і не стимулює твор­
чу діяльність, утруднює розповсюдження творів, а це суперечить
безумовній вимозі доступу широких мас до культури.

5.2. Строки правової охорони

Охорона майнового права на твори, як правило, поширюється на весь строк життя автора та певну кількість років після його смерті (ройг. тогСет аисСогія), починаючи з 1 січня наступного після його смерті року.

Відповідно до ст. 28 (2) Закону України «Про авторське право і суміжні права*- авторське право діє протягом усього життя авто­ра і 70 років після смерті автора.

За законом зазначений строкдії авторського прана застосову­ють до творів, створюваних одним автором І розповсюджуваних за його життя під його іменем або псевдонімом за умови, що ос­танній не викликає будь-яких сумнівів щодо особи автора (є про­зорим псевдонімом).

Встановлено спеціальні строки охорони творів. Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права»:

• для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом,
строкдії авторського права закінчується через 70 рокін після того,
як твір було оприлюднено. Якщо авторство твору, оприлюднено­
го анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж
через 70 років після оприлюднення твору, застосовують загаль­
ний строк дії авторського права;

• авторське право на твори, створені у співавторстві, дії; протя­
гом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора;

• коли твір публікують (оприлюднюють) не цілком і водно­
час, а поступово - томами, частинами, випусками, серіями тощо,
строк дії авторського права визначають окремо для кожної опуб­
лікованої (оприлюдненої) частини твору;

• авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів
діє протягом 70 років після їх реабілітації;

• авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30
рокін після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його пра­
вомірного опублікування;

• будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторсь­
кого права щодо неоприлюдненого твору вперше його оприлюд­
нює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових


прав автора. Строк охорони таких прав становить 25 років від дати першого оприлюднення твору.

Відповідно до ст. 28 (10) Закону України «Про авторське пра­во і суміжні права» особисті немайнові права автора охороняють безстроково.

5.3. Перехід творів у суспільне надбання

Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання.

Твір, який став суспільним надбанням, може вільно, без ви­плати авторської винагороди, використовувати будь-яка особа, за умови дотримання особистих немайнових прав автора.

Відповідно до ст. ЗО (3) Закону України «Про авторське право і суміжні права* Кабінет Міністрів України може встановлювати спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за ви­користання на території України творів, що стали суспільним надбанням. Поки що зазначені відрахування Кабінет Міністрів України не встановив.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. У чому поля гак виключна природа авторських прав?

2. Які існують види авторських прав?

3. Які особисті немайнові права авторів ви знаєте?

4. Які маіінові прана авторів ви знаєте?

5. Чим зумовлені випадки вільного використання творів?

6. Чому авторське право має строковий характер?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів виших Навч. закладів. - 2-е вид., перероб. і доіюв. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре». 2004. - С. 246-250. 255-275.

Підопршора О. А., Шдопршара О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів ун-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 40-50.

Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. -Наук.-иракт. вид.: У 4-х т. - Т. 2. Авторське право і суміжні права. - К: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 21 - 32.

Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерат™: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ТК «Велби», 2004. -С. 191-258.

Гришаев С. 77. Интеллектуальная собствєнность: Учебное тіособие. -М.: Юрист. 2003. - С. 46-53.


ГЛАВА 7 Передання майнових авторських прав

§ 1. РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОВИМИ АВТОРСЬКИМИ ПРАВАМИ

1.1. Автор — твір — користувач

Використання творів пов'язане із проблемою пошуку балансу між інтересами автора, публіки та користувача. Автори створю­ють твори і вимагають визнання своїх прав на них, широка пуб­ліка хоче мати можливість користуватися ними безперешкодно, а користувач — неминучий посередник між автором і широкою публікою - хоче вести свої справи на найвигідніших умовах.

1.2. Матеріально-правові вимоги до договорів

Договори, предметом яких є відступлення майнових прав ав­тора, крім спеціальної регламентації підпорядковуються певним загальним правилам. Матеріально-правові вимоги стосуються згоди сторін, їхньої дієздатності, предмета договору й авторської винагороди.

Згода сторін. Використання творів можливе тільки за письмо­вої згоди автора. Це положення спрямоване на захист особистого немайнового права автора, зокрема права на оприлюднення твору.

Дієздатність сторін.Згода автора необхідна навіть коли автор твору у встановленому законом порядку визнаний недієздатним, за винятком тих випадків, коли він фізично не в змозі дати відпо­відну згоду. Це положення передбачає виняток, коли договір підписаний правонаступниками автора.

Предмет договору.Майнові права автора не залежать одне від одного. Відступлеиня права на публічний показ не тягне за собою відступлення права на відтворення. У тих випадках, коли договір включає певне відступлення одного із двох видів зазначених прав, його обсяг обмежують способи використання, передбачені дого­вором.

Авторська винагорода.Мудрість законодавця спрямована на те, щоб завадити автору необдумано відступати свої майнові пра­ва. Так, відповідно до ст. 33 (2) Закону України «Про авторське право І суміжні права» договір про передання прав на викорис­тання твору вважають укладеним, якщо між сторонами досягну-


то згоду щодо всіх істотних умов, у тому числі щодо розміру та порядку виплати винагороди.

1.3. Передання та перехід майнових авторських прав

Передання майнових авторських прав слід відрізняти від пе­реходу цих прав до іншої особи. Перехід - більпі широке поняття, яке охоплює й ті випадки, коли авторські права переходять до іншої особи не з волі автора (спадкування, перехід прав на служ­бові твори, перехід прав на аудіовізуальні твори тощо).

1.4. Еволюція договірних відносин в Україні в галузі авторського права

Для авторського права традиційною є договірна форма взає­мовідносин автора з особами, які використовують результати його творчості, оскільки ця форма дозволяє найбільшою мірою забез­печити дотримання прав і законних інтересів автора. Авторський договір виділяють як самостійний різновид цивільного договору, що має власний предмет І певну специфіку.

Цивільний кодекс УРСР І9ЄЗ р.ЦК УРСР 1963 р. (розділ IV «Авторське право») не містив єдиного визначення авторського договору. Законодавець виділив два його типи: авторський договір про передачу твору для використання й авторський ліцензійний договір.

За авторським договором про передачу твору для використан­ня автор (або його правонаступник) передавав (чи зобов'язував­ся створити І в установлений договором строк передати) органі­зації твір для використання визначеним у договорі способом, а організація зобов'язувалася здійснити (або розпочати) викорис­тання твору в установлений договором строк, а також сплатити авторові (або його правонаступнику) винагороду, крім випадків, зазначених у законі (частина третя ст. 500).

За авторським ліцензійним договором автор (або його право­наступник) надавав організації право використати твір, у тому числі шляхом перекладу іншою мовою або переробки, в обумов­лених договором межах і на визначений ним строк, а організа­ція зобов'язувалася сплатити винагороду за надання цього пра­ва або за використання твору у формі, передбаченій договором, якщо Інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Україн­ської РСР або якщо сторони не домовились про інше (частина четверта ст. 500).

 


Відповідно до ст. 501 ЦК УРСР 1963 р. ло авторських дого­ворів про передачу твору для використання належали:

• договір про видання або перенидання твору в оригіналі (ви­
давничий договір):

• договір про публічне виконання неопубл і кованого твору (по­
становочний договір), причому постановочний договір, шо перед­
бачав виплату одноразової винагороди, міг бути укладений авто­
ром на один і той самий твір лише з однісю організацією;

• договір про створення твору образотворчого мистецтва з ме­
тою публічного виставлення (договір художнього замовлення);

• договір про використання у промисловості неоприлюднено­
го твору декоративно-прикладного мистецтва;

• а також інші договори про передачу творів літератури чи ми­
стецтва для використання будь-яким способом'.

Типові авторські договори,У радянському законодавстві про авторське право існували типові авторські договори. Так, відпо­відно до ст. 503 ЦК УРСР 1963 р. типові авторські договори за­тверджувала Рада Міністрів УРСР або, за її дорученням, відповідні відомства та творчі спілки, крім випадків, коли законодавство Со­юзу РС Р відносило затвердження цих договорів до відання Союзу РСР. Типові авторські договори мали силу нормативних актів, і будь-які умови укладеного з автором договору, що погіршували його становище порівняно з умовами, встановленими законом або типовим договором, вважали недійсними і замінювали умовами, встановленими законом або типовим договором.

Закон України «Про авторське право і суміжні права*.За­кон України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції від 11 липня 2001 р.) визначив: «Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторсь­ким договором* (ст. 31 (І)2.

Договорним відносинам присвячені такі статті Закону: «Пе­редача (відчуження) майнових прав суб'єктів авторського права» (ст. 31), «Передача права на використання твору* (ст. 32), «Дого­вори на право використання творів^ (ст. 33), «Відповідальність за невиконання авторського договору* (ст. 34).

Цивільний кодекс України.Ст. 1107 (1)ЦК містить невичер­пний перелік видів договорів розпорядження майновими права­ми інтелектуальної власності, до якого увійшли:

1 Авторське право: 36. офіи. матеріалів. - К.: Політвидав України, 1981. -С. 25-26.

' ВВР. - 2001. - № 43. - Ст. 214.


 

• ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної влас­
ності;

• ліцензійний договір;

• договір про створення за замовленням і використання об'єк­
та права Інтелектуальної власності;

• договір про пєредання виключних майнових прав інтелекту­
альної класності:

• інший договір щодо розпорядження майновими правами
інтелектуальної власності.

У ст. 1072 (2) ЦК фігурують «авторські договори». Отже, положення ЦК не заперечують існування авторського договору.

5 2. АВТОРСЬКИЙ ДОГОВІР

2.1. Поняття авторського договору

Авторський договір можна визначити як договір, за яким автор передає або зобов'язується передати іншій стороні свої права на використання твору в межах і на умовах, погоджених сторонами.

Авторський договір має цивільно-правовий характер і є само­стійним серед інших цивільно-правових договорів.

Це означає, що на авторсько-правові відносини поширюються як загальні положення цивільного права, так і відповідні норми зобов'язального права, що стосуються порядку укладення та ви­конання договору, відповідальності за його порушення тощо.

Авторський договір має консенсуольнип, взаємний і відшкодов-ний характер.

2.2. Класифікація авторських договорів

Як особливий вид цивільно-правового договору авторський договір мас окремі різновиди, кожний з яких має свою специфі­ку. Класифікацію існуючих авторських договорів здійснюють за різними критеріями:

• залежно від виду творів, із приводу яких укладають догово­
ри, можна виокремити авторські договори на створення та вико­
ристання літературних, музичних, аудіовізуальних, архітектурних
та інших творів;

• залежно від предмета авторського договору (чи йдеться про
готові твори, чи про твори, які необхідно створити) розрізняють
авторські договори замовлення й авторські договори на готовий
твір;


■ залежно від того, чи стає придоавач авторських прав єдиним їх володільцем, авторські договори поділяють на договори про пе­редачу виключних і невиключних прав;

• залежно від способу використання твору авторські догово­ри поділяють па: видавничі, постанончі, сценарні договори, дого­вори про депонування рукопису, договори художнього замовлен­ня тощо.

2.3. Передача майнових прав за авторським договором

Майнові ангорські права можна передавати за авторським до­говором або на інших підставах, передбачених законом.

І Іерсдачу майнових прав можна здійснювати на підставі ангорсь­ких договорів про передачу виключних або невиключних прав.

Авторський договір про передачу виключних прав дозволяє використовувати твір певним способом і у встановлених догово­ром межах тільки особі, якій пі права передану, і дає цій особі право забороняти подібне використання твору іншим.

Право забороняти використання твору іншим особам може здійснювати автор твору, якщо особа, якій передані виключні права, не здійснює захист цього права.

Авторський договір про передачу невиклгочних прав дозволяє користувачеві використовувати твір нарівні ,ч володільцем ви­ключних прав, який передав ці права, і (або) іншим особам, які одержали дозвіл на використання твору таким самим способом. Права, передані за авторським договором, иважають невикл юч-ними, якщо в договорі прямо не передбачено інше.

2.4. Умови авторського договору

Обов'язкові положення авторського договору.Авторський договір має передбачати:

• способи використання твору - конкретні права, передавані
за цим договором;

• строк І територію, на які передають прано;

• розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру ви­
нагороди за використання твору, порядок і строки її виплати;

• інші умови, які сторони вважатимуть суттєвими для цього
договору.

Сторони авторського договору. Сторонами авторського до­говору є автор (або його правонаступник), з одного боку, і корис­тувач його тігору - з іншого.


Не можуть бути предметом авторського договору:

• права на використання твору, невідомі на момент укладання
договору;

• права на використання творів, які автор може створити в май­
бутньому.

Строк і територія, на які передають права.Питання як про за­гальний строк дії авторського права, ч ак і про строки виконання сторонами своїх зобов'язань за договором вирішують самі сторони.

За відсу гності в авторському договорі умови про строк, на який передають право, договір може бути розірваний автором по закін­ченні 5 років віддати його укладання, якшо користувача письмо­во повідомлять про це за 6 місяців до розірвання договору.

За відсутності в договорі умови про територію, на яку переда­ють право, дію передаваного за договором права обмежують те­риторією України.

Винагорода за авторським договором.Винагороду визнача­ють в авторському договорі як відсоток від доходу за викорис­тання твору, а якшо це неможливо здійснити у зв'язку з характе­ром твору або особливостями його використання - як зафіксова­ну в договорі суму або іншим способом.

Мі німальні ставки авторської винагороди встановлює Кабінет Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. за №71 затверджено розміри винагороди (ро­ялті) за використання опублікованих з комерційною метою фо­нограм і відеоі-рам та порядок їх виплати, постановою від 18 січня 2003 р. за № 72 - мінімальні ставки винагороди (роялті) за вико­ристання об'єктів авторського права та суміжних прав.

Якшо в авторському договорі про видання або інше відтворен­ня твору винагороду визначають як фіксовану суму, то має бути встановлено максимальний тираж твору.

Інші умови авторського договору.Права, передані за авторсь­ким договором, можна передавати на весь строк їхньої дії або тим­часово іншим особам, лише якщо це прямо передбачено догово­ром. Договір про переданий прав іншим особам не має містити умов, що зачіпають майнові або особисті немайнові права та інте­реси автора чи іншого правоволодільця.

Авторський договір може містити умови про обов'язок кори­стувача використати твір зазначеними в договорі способами і у визначений договором строк.

Якщо авторський договір зобов'язує користувача використа­ти твір зазначеними в договорі способами, то при порушенні цьо-


го зобов'язання автор або його спадкоємці мають право зверну­тися до суду з вимогою розірвати авторський договір.

Особа, яка одержала права на використання твору, має право здійснити все необхідне для оприлюднення твору, якщо інше не ' передбачене договором.

Умови авторського договору, що суперечать положенням за­кону, є недійсними.

Авторський договір має бути укладений у письмовій формі. Авторський договір про використання творів у періодичній пресі і може бути укладений в усній формі.

2.5. Зміст авторського договору

Права й обов'язки сторін. Зміст авторського договору, як і будь-якого іншого цивільно-правового договору, становлять права й обов'язки сторін. Авторський договір має взаємний характер, тобто відповідними правами й обов'язками володіють обидві сто­рони. При цьому обов'язки однієї сторони кореспондують з пра­вами іншої сторони. Обсяг прав і обов'язків сторін в авторських договорах різних видів буде різним.

Обов'язки автора. Основним обов'язком автора є створення та передача організації-замовнику свого твору. Щоб виконати цей обов'язок належним чином, автор повинен створити твір, який відповідатиме умовам укладеного договору.

Автор зобов'язаний особисто виконати замовлену роботу. За­лучення до роботи над твором інших осіб, зміну складу співав­торів можна здійснювати тільки за згодою організації-замовни-ка. До виконання робіт технічного характеру автор може залуча­ти будь-яких осіб, не запитуючи згоди замовника.

Автор повинен надати замовлений йому твір у визначений до­говором строк. Твір має бути переданий організації-замовнику в готовому для використання вигляді, проте угода сторін може пе­редбачати передання твору частинами. Передаваний твір має бути належно оформлений, продубльований у передбаченій договором кількості примірників і зданий компетентному представнику організації-замовника.

Доробка твору на вимогу організації-замовннка. Рішення про необхідність доробки твору приймає організація за результатами розгляду твору, якщо останній загалом відповідає умовам дого­вору, але вимагає внесення певних виправлень, змін, уточнень. Вимогу про внесення до твору змін, доповнень і виправлень мож­на висувати тільки в межах умов договору.


Участь автора в підготовці твору до використання. Зміст цього обов'язку залежить від виду твору, способу його використання і зазвичай розкривається в конкретних авторських договорах.

Протягом усього строку дії авторського договору про пере­дачу виключних прав автор не має права без згоди іншої сторо­ни передавати третім особам зазначений у договорі твір або його частину для використання тим самим способом і у вста­новлених договором межах. Цей обов'язок виникає для автора в момент укладання договору і зберігається протягом усього строку його дії.

Обов'язки користувача. Організація, за замовленням якої створюють твір, повинна прийняти та розглянути наданий авто­ром твір. Прийняття твору означає перевірку якості його оформ­лення та комплектності, яку здійснюють у порядку, встановлено­му конкретним договором.

Організація повинна розглянути твір у встановлений догово­ром строк. Протягом цього строку вона повинна письмово повідо­мити автора про схвалення твору, його відхилення на підставах, передбачених договором, або про необхідність внесення до твору виправлення, пояснивши суть необхідних виправлень у межах умов договору.

Оцінку твору повинна дати сама організація. При цьому вона може спиратися на думки рецензентів, відгуки та висновки інших організацій.

Організація-користувач повинна забезпечити дотримання всіх особистих немайнових прав автора, зокрема права на за­хист твору від будь-якого спотворення. В авторських догово­рах зазвичай зазначають, що користувач не може без згоди ав­тора вносити до твору певні зміни: скорочувати його обсяг, додавати до твору передмови, коментарі тощо. Проте при укла­данні договору автор може дати згоду на внесення певних змін до свого твору.

Організація-замовник може залучити автора до роботи з підготовки твору до використання. На вимогу організації автор повинен сприяти випуску твору у світ; організація зобов'язана використати роботу автора тим способом, який передбачений до­говором.

Користувач зобов'язаний виплатити автору винагороду за використання твору. Розмір, форму, строки та порядок виплати авторської винагороди визначають самі сторони.


2.6. Відповідальність сторін за порушення авторського договору

Загальні положення.У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за авторським договором сторони несуть відповідальність за порушення авторського права.

Відповідальність за авторським договором с одним із видів цивільно-правової відповідальності. її можна визначити як міру державного примусу майнового характеру, застосовну з метою від нон йти порушений стан і задовольнити потерпілу сторону за рахунок сторони, яка порушила договірне зобов'язання.

Основною метою відповідальності за авторським договором є підновлення порушених прав і законних інтересів потерпілої сто­рони за рахунок порушника.

Особливістю відповідальності за порушення авторського дого­ворі/ є те, що відповідальність автора, з одного боку, і відпові­дальність користувача, з іншого не співпадають ні за підставами, ні за обсягом.

Відповідальність автора.Відповідно до чинного законодавства відповідальність автора за порушення обов'язків за договором може полягати в поверненні одержаного ним гонорару, односто­ронньому розірванні укладеного з ним договору, покладанні на нього обов'язку відшкодувати збитки користувача, а також усплаті ним неустойки.

Умови реалізації санкцій визначають самі сторони в конкретно­му авторському договорі. Залежно від того, що записано в дого­ворі, передбачені в ньому санкції можна реалізовувати або само­стійно, або лише за одночасного розірвання авторського договору.

Якщо питання відповідальності В авторському договорі не ви­рішені або вирішені не досить чітко, необхідно керуватися загаль­ними положеннями цивільного права. До них відносять наступні загальні умови:

• наявність вини автора в порушенні договірних зобов'язань;

• факт завдання збитків і обґрунтованість їхнього розміру;

• наявність причинного зв'язку між допущеним автором по­
рушенням умов договору та наслідками нього порушення;

• наявність у діях автора ознаки протиправності.

Відповідальність користувача.Відповідальність за порушен­ня договірних зобов'язань несе і користувач твору. Підставу, об­сяг і форму його відповідальності визначає конкретний авторсь­кий договір, а також деякі загальні іголоження цивільного зако­нодавства.


Замовник може нести відповідальність за:

• порушення зобов'язання використати твір (якщо такс зобо­
в'язання покладене на нього авторським договором);

• завдання автору збитків (наприклад, у зв'язку із втратою ма­
теріального носія твору);

• порушення цілісності твору;

• невиплату автору обумовленої договором винагороди тошо.

За згодою сторін конкретний авторський договір може перед­бачати додаткову відповідальність замовника за порушення до­говірних зобов'язань.

Більшість користувачів творів несуть відповідальність неза­лежно від своєї вини у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань.

2.7. Припинення дії авторського договору

Підстави для припинення дії авторського договору.Підста­ви, умови та наслідки припинення дії авторського договору регу­люють як загальні положення цивільного законодавства, так і спеціальні норми авторського права, які відображають специфі­ку авторських договорів.

Підставами для припинення дії авторського договору є:

• закінчення строку його дії;

• взаємна угода сторін про припинення авторського договору;

• угода про заміну одного зобов'язання Іншим (новацію);

• неможливість виконання, викликана діями непередбаченої
сили або іншими обставинами, за які боржник не відповідає;

• смерть автора або ліквідація юридичної особи, що є сторо­
ною договору;

• одностороння заява тієї або Іншої сторони у зв'язку з пору­
шенням контрагентом суттєвих умов договору тощо.

Порядок припинення дії авторського договору.Порядок при­пинення дії авторського договору авторське законодавство не регламентує. Іноді, наприклад по закінченні строку дії авторсь­кого договору, це відбувається автоматичні», в інших випадках оформляється спеціальною угодою сторін, зокрема шляхом об­міну листами, або здійснюється на підставі односторонньої заяви однієї зі сторін.

Якщо одна зі сторін не згідна з розірванням договору або підставою, відповідно до якої його здійснюють, спір розглядають у судовому порядку.


 




Загальним наслідком припинення дії авторського зобов'язан­ня є скасування прав і обов'язків сторін. Іноді разом із ним вини­кають зобов'язання, пов'язані із врегулюванням майнових наслідків припинення договору, зокрема з поверненням авторсь­кого гонорару, відшкодуванням збитків тощо.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Які матеріально-правові вимоги висувають до договорів?

2. Які виокремлюють види авторських договорів?

3. Чи існують обов'язкові положення авторського договору?

4. Чи може автор передати права на майбутні твори?

5. Що може бути підставою для припинення дії авторського дого­
вору?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. - 2-е вид., перероб. та допов. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - С. 373-403.

Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів ун-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 182-189.

Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. -Наук.-практ. вид: У 4-х т. - Т. 2. Авторське право і суміжні права. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 41-44.

Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп.- М.: ТК «Велби», 2004. -С. 259-326.

Гришаев С. П. Интеллектуальная собственность: Учебное пособие. — М.: Юрист, 2003. - С. 53-61.


ГЛАВА 8 Суміжні права

5 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СУМІЖНІ ПРАВА

1.1. Різновиди суміжних прав

Під суміжними мають на увазі права, пов'язані з авторським правом.

Існують три різновиди суміжних прав: права виконавців на їхнє виконання, права виробників фонограм або відеограм на їхні фо­нограми або відеограми та права організацій ефірного мовлення на їхні радіо- та телевізійні програми. Охорона суміжних прав передбачає захист прав тих, хто допомагає авторам творів довес­ти до відома широкої аудиторії свій творчий задум або іншим спо­собом розповсюдити твори.

Творчі працівники прагнуть до того, щоб їхні твори розпов­сюджували серед якнайширшого кола людей. Автори не в змозі самостійно досягти такого результату. Для цього необхідні посе-редники-професіонали, які подають твір у формі, найбільш при­стосованій для сприйняття максимально широким колом людей. П'єсу пишуть для того, щоб поставити її на сцені, пісню - щоб її виконав співак-професіонал або щоб її записали на компакт-диск, передали по радіо. Особи, які використовують літературні або художні твори для того, щоб зробити їх доступними широкій ауди­торії, також потребують захисту від незаконного використання їхнього внеску до процесу оприлюднення твору.

1.2. Необхідність охорони прав виконавців

Якщо твори драматургії, музики, пантоміми хочуть сповістити, їх ставлять на сцені, виконують, декламують за допомогою вико­навців. У таких випадках самі виконавці зацікавлені в тому, як ви­користовують їхню неповторну інтерпретацію відповідних творів.

З розвитком технічного прогресу все актуальнішою ставала проблема інтересів цієї категорії посередників між авторами й аудиторією. На початку XX ст. виконання акторів або читців-дек-ламаторів закінчувалося разом із театральною виставою, а робо­та музиканта-виконавця - із закінченням концерту. З винайден­ням фонографа, радіо, кінематографа, телебачення, відеомагніто-фонів і супутникового зв'язку ситуація різко змінилася.


Винайдення звукозапису та грамплатівки позначилося на про­фесії виконавців. Фонограма, радіо, телебачення та кінематограф дозволили фіксувати виконання на різних носіях. Те, що раніше було швидкоплинною інтерпретацією, локалізованою в певному місці перед обмеженою аудиторією, стало практично вічним тво­ром, який можна показувати багато разів практично необмеженій аудиторії (навіть за межами національних кордонів). Стали мож­ливими не тільки запис і збереження звуків, а й їхнє багаторазове тиражування. Завдяки відеозаїтису можна зберігати не тільки зву­ки, а й образи. Результати праці майстрів виконавського мистец­тва можна фіксувати на матеріальних носіях, зберігати, повторно використовувати, тиражувати.

Прогрес у сфері радіо- та телемовлення також позначився на способах використання творів. Літературні та художні твори більше не обмежують сприйняттям тих, хто бачив п'єсу, оперу або концерт. Звуки й образи стали доступними для багатолюдних аудиторій як у країні виконання, так і за її межами.

Технічні досягнення дозволили тиражувати результати праці виконавців і використовувати їх без присутності самих вико­навців, для чого не потрібіго було вступати в договірні відносини з останніми, що викликало скорочення кількості виступів у жи­вому виконанні, технологічне безробіття виконавці в-професіо­налів. Це спричинило необхідність захищати інтереси виконавців.

1.3. Необхідність охорони прав
виробників фонограм, відеограм

Технічний прогрес у галузі виробництва фонограм, відеоі-рам, компакт-дисків, СО-КОМ'ів і тиражування подібної продукції зу­мовили необхідність у захисті інтересів виробників. Популярність фонограм, а також доступна ціна на досконалі записувальні при­строї призвели до розвитку піратства в цій сфері. Боротьба вико­навців за захист шіасних інтересів співпала зі спробами виробників фонограм не допустити протиправного тиражування своєї влас­ності та одержати винагороду за використання фонограм організа­ціями ефірного мовлення та іншими засобами масової інформації.

1.4. Необхідність охорони прав
організацій мовлення

Організації ефірного мовлення вимагали захисту підготовле­них ними програм, включаючи охорону від їхньої ретрансляції іншими організаціями радіо- та телемовлення,


1.5. Сфера дії суміжних прав в Україні

Сфера дії суміжних прав в Україні суттєво обмежена порівня­но зі сферою дії прав авторів.

Суміжні права виконавця визнаються, якщо:

• виконавець є громадянином України;

• виконання вперше мало місце на території України;

• виконання записане на фонограму, яку охороняє закон;

• виконання, не записане на фонограму, включене до передачі
мовлення, яку охороняє закон.

Права виробника фонограми або відеограми охороняють, якщо:

• виробник фонограми або відеограми є громадянином Украї­
ни або юридичною особою, що має офіційне місцезнаходження
па території України;

• фонограма або відеограма иперше опубл і кована на території
України.

За організаціями мовлення суміжні права визнають, коли вони мають офіційне місцезнаходження на території України та здійснюють трансляцію за допомогою передавачів, розташованих на території України.

Суміжні права іноземних фізичних і юридичних осіб визнають на території України відповідно до міжнародних договорів України.

1.6. Виникнення суміжних прав

Суміжні права виникають при створенні суміжного об'єкта автоматично, і для цього не потрібне виконання будь-яких дій або дотримання будь-яких формальностей. Не вимагають цього і для їхнього здійснення.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 37) надає можливість виробникові фонограми та виконавцеві для сповіщення про свої права проставляти на кожному примірнику фонограми і (або) на кожному футлярі, пю містить її, спеціал

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти