![]() |
Право на доведення до загального відома запису передачі.
Організація мовлення має виключне право дозволяти робити записи своїх передач доступними для публіки. Зазначене право включає доступ до записів передач по дротах або за допомогою засобів бездротового зв'язку. Право доступу обмежене ситуаціями, коли представники публіки можуть одержати доступ до записів передач з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором. Право на сповіщення.Сповіщення - це передача по проводах або за допомогою засобів безпроводового зв'язку зображення і (або) звуків твору, виконання, фонограми, передачі організації мовлення таким чином, що зображення і (або) звуки стають доступними для сприйняття осіб, які не належать до кола сім'ї, у місцях, настільки віддалених від місця передачі, що без останньої ці зображення і (або) звуки не були б доступні для сприйняття. Сповіщення становить собою одну з форм розповсюдження об'єктів авторського права або суміжних прав із використанням технічних, в основному телекомунікаційних, засобів. Нині під правом на сповіщення розуміють сповіщений передачі іншою організацією мовлення або н місцях із платним входом. У першому разі йдеться про ретрансляцію оригінальної передачі, а в другому - про перегляд телевізійної передачі або про-слуховування радіопередачі в таких місцях, як ресторани, кафе, дискотеки тощо. Усі сповіщення можливі тільки з дозволу організації мовлення, яка створила передачу, або іншого правоволодільця. Застереження із приводу сповіщення передачі у місцях із платним входом очевидне, оскільки Інакше ніхто не мав би права вільно транслювати будь-які передачі для публіки ;і некомерційною метою. ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ 1. Які існують види суміжних прав? 2. Чи вимагають дотримання певних формальностей для придбання 3. Чи можливе існування права виконавця, який виконай твір, щодо 4. Чи мас власник примірника фонограми право а.іавати ііого у про 5. У яких випадках можливе відтворення запису передачі ефірного ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА Підопршара О. А., ПіЬопригора 0. 0. Право і нтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів. ун-гів. К.: Юр-інком Інтер, 1998. - С. 51-57. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів витих панч. закладів. - 2-е нид., перерий, і допов. - К.: Видавничий Дім «Ін ІОре*., 2004.-С. 148-151. Введение в нптеллектуальную собственносі ь. - ПОИС, 1998. -С. 162-167. Сергвкп А. П. Право интеллектуальнон собіл венности в Россіій-скоіі Федерации. - 2-е изд„ перераб. и доп. - М.: ТК «Велбн», 2004. -С.327 - 364. Грхгшаєв С. П. Ині є лл актуальная собствен ность: Учебное пособие. — М.: Юрист, 2003. - С. 67-85. ГЛАВА 9 Колективне управління авторським правом і суміжними правами § 1. ПОНЯТТЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ У ЗДІЙСНЕННІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ 1.1. Поняття колективного управління У більшості випадків автори і володільці суміжних прав не самі реалізують свої правомочності, а передають прана на використання творів іншим особам. При ньому можливі ситуації, коли актор або інший правонолоділець не мас реальної змоги проконтролювати, хто і як використовує ііого твір. Йдеться, зокрема, про використання твору на радіо, телебаченні, при публічному виконанні тощо, коли одночасно використовують велику кількість тнорів і об'єктів суміжних прав, що належать різним суб'єктам права. У таких випадках Закон України «Про авторське право і суміжні права» допускає стнорсиня спеціальних посередників - організацій, що управляють майновими правами на колективній основі (статті 47 і 48). 1.2. Особливості колективного управління Колективне управління правами здійснюс некомерційпа організація, що є юридичною особою. Ця організація діє на основі повноважень, одержаних від пра-воволодільців і від імені правоволодільців. Вона може здійснювати як юридичні, так і фактичні дії в інтересах правоволодільців. Колективне управління застосовують лише у виключних випадках. 1.3. Основні сфери колективного управління Колективне управління авторським правом і суміжними правами здійснюють у таких сферах: • колективно управління правами на публічне виконання му • колективне управління правами на механічне відтворення творів; • колективне управління правами на публічне виконання дра • колективне управління правом слідування; • колективне управління правами на репрографічне репроду • колективне управлінця правами виконавців і виробників фо • колективне управління правами у зв'язку з кабельною ре • колективне управління правами у зв'язку з домашнім пере 1.4. Повне колективне управління Повне колективне управління базується на виключних правах і передбачає ведення переговорів про розмір виплачуваної винагороди й інші умови використання, надання дозволу на використання, відслідковування використань, примушення до дотримання прав і збір винагороди, а також ЇЇ розподіл серед право-володільців. 1.5. Неповне колективне управління Неповним колективним управління (оскільки дозвіл на використання вилає не організація колективного управління) є управління правом на одержання винагороди (у разі примусових ліцензій або коли передбачено право лише іга одержання винагороди - наприклад, у разі виплати винагороди за домашній перезапис). 1,6. Види організацій колективного управління Вирішення питання проте, що краще: мати одну спільну організацію колективного управління або окремі організації, що спеціалізувалися о на різних правах і категоріях иравоволодільців, залежить від політичних, економічних, правових умов і традицій, існуючих у тій чи іншій країні. Перевага окремих організацій полягає в тому, що через них можна безпосередньо і повніше захистити особливі інтереси деяких категорій правоволодільців. Перевага єдиної спільної організації полягає в тому, що через неї значно легше вирішувати проблеми, що виникають з появою нових видів використання, і ефективніше захищати спільні інтереси правоволодільців. Якщо існують паралельні організації, з'являється необхідність їхньої співпраці, а іноді - для спільних дій - і особливих коаліцій. За існування однієї загальної організації необхідні гарантії того, що інтереси окремих категорій правоволодільців не постраждають. У країні, як правило, має існувати тільки одна організація управління однією й тією самою категорією прав. Існування двох і більше організацій в одній і тій самій галузі може зменшити або навіть взагалі ліквідувати всі вигоди колективного управління правами. 1.7. Форми організацій колективного управління Вирішення питання про те, яка організація країна для колективного управління авторським правом і суміжними прапами -державна або громадська, залежить також від політичних, економічних І правових умов та традицій, існуючих у певній країні. Як правило, перевагу віддають створенню громадських організацій. В умовах деяких країн (наприклад, тих, які перебувають на стадії становлення авторсько-правової інфраструктури) більш бажаними для захисту прав володільців можуть бути державні організації. У разі створення державних організацій необхідні відповідні організаційні форми та гарантії, відповідно до яких праново-лодільці могли б не тільки визначати умови контролю :іа управлінням своїми правами, а й фактично здійснювати останній. І 2. МЕХАНІЗМ СТВОРЕННЯ, ФУНКЦІЇ Й ОБОВ'ЯЗКИ ОРГАНІЗАЦІЙ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРАВАМИ 2.1. Механізм створення організацій колективного управління правами Автори творів науки, літератури та мистецтва, виконавці, виробники фонограм і відеограм або інші володільці авторських і суміжних прав з метою практичного здійснення своїх майнових прав (публічного виконання, сповіщення в ефір і по кабелю, відтворення твору шляхом механічного, магнітного та іншого запису, репродукування тощо) мають право створювати організації, що управляють їхніми майновими правами на колективній основі. Допускають створення: окремих організацій, що спеціалізуються на різних правах і категоріях володільців прав; організацій, що утіравляють різними правами в інтересах однієї категорії во- лодільпів прав; організацій, що управляють одним видом прав в інтересах різних категорій володільців прав. Організації управління майновими правами створюють безпосередньо володільці авторських і суміжних прав. Вони мають форму громадських (некомерційних) організацій, які набувають права юридичної особи від дати їхньої реєстрації в загальному порядку, встановленому законодавством;!ля реєстрації громадських (некомерційних) організацій. Такі організації діють у межах повноважень, одержаних від володільців авторських і суміжних прав, на основі статуту, затвердженого у встановленому порядку. 2.2. Специфіка організацій колективного управління Організації управління майновими правами на колективній основі не мають права займатися комерційною діяльністю, а також здійснювати використання творів і об'єктів суміжних прав, одержаних для управління на колективній основі. До діяльності організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, не застосовують обмеження, передбачені антимонопольним законодавством. 2.3. Керівництво та контроль за діяльністю організацій колективного управління Керівництво діяльністю організацій колективного управління здійснюють володільці авторських і суміжних прав, майновими правами яких вона управляє. Прийняття рішень щодо розміру винагороди й умов видачі лі цензій користувачам, способу розподілу і виплати зібраної винагороди та інших принципових питань діяльності організації здійснюють виключно володільці авторських і суміжних прав колегіально на загальних зборах. Контроль за діяльністю організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, здійснює державний орган, який займається реєстрацією громадських (пекомериійних) організацій, або спеціально уповноважений орган. 2.4. Повноваження організацій колективного управління правами Повноваження на колективне управління майновими правами організації управління майновими правами на колективній 248 основі передають безпосередньо володільці авторських і суміжних прав. Вони роблять це добровільно на підставі їхнього членства в організації або на основі письмових договорів, а також за відповідними угодами про взаємне представництво з іноземними організаціями, які управляють аналогічними правами. Зазначені договори й угоди не є авторськими. Будь-який автор, його спадкоємець або інший володілець авторських і суміжних прав має право передати здійснення своїх майнових прав такій організації, а організація зобов'язана взяти на себе здійснення цих прав на колективній основі, якщо управління цією категорією прав належить до компетенції цієї організації. 2.5. Організації' колективного управління правами та користувачі Організація управління майновими правами на колективній основі видає ліцензії користувачам на відповідні способи використання творів і об'єктів суміжних прав. Умови таких ліцензій мають бути однаковими для всіх користувачів однієї категорії. Зазначені організації не мають права відмовити у видачі ліцензії користувачеві без достатніх на те підстав. Ліцензії видають в інтересах усіх правоволодільців, зокрема й тих, які не передали свої права організації, що управляє майновими правами, але належать до категорії володільців прав, колективне управління в інтересах якої здійснює організація. Усі можливі майнові претензії володільців авторських і суміжних прав до користувачів, пов'язані з використанням їхніх творів і об'єктів суміжних прав за ліцензіями, мас регулювати організація, яка видає такі ліцензії. Організації управління майновими правами на колективній основі мають право вимагати від користувачів творів і об'єктів суміжних прав надання їм документів, які містять точні відомості про використання творів і об'єктів суміжних прав, необхідні для збору і розподілу винагороди. 2.6. Функції організацій колективного управління правами Організація управління майновими правами на колективній основі має виконувати від імені володільців авторських і суміжних прав, яких вона представляє, і на підставі одержаних від них повноважень такі функції:
• видавати ліцензії на використання прав, управлінням яких • погоджувати з користувачами розмір винагороди в тих ви • збирати передбачену ліцензіями винагороду; • розподіляти і виплачувати зібрану винагороду володільцям • здійснювати будь-які юридичні дії, необхідні для охорони 2.7, Обов'язки організацій колективного управління правами Діяльність організації управління майновими правами на колективній основі здійснюється в інтересах володільців авторських і суміжних прав, яких представляє організація. З цією метою організація повинна виконувати такі обов'язки: • використовувати зібрану винагороду виключно для розподілу і виплати володільцям авторських і суміжних прав; при цьому організація має право відраховувати від зібраної винагороди суми на покриття своїх фактичних витрат на збір, розподіл І виплату винагороди, а також суми, які перераховують до спеціальних фондів, створених цією організацією виключно за рішенням володільців авторських і суміжних прав, яких вона представляє; • розподіляти і регулярно виплачувати зібрані суми винаго • одночасно з виплатою винагороди надавати володільцям ав 2.8. Права володільців авторських і суміжних прав та іноземних організацій колективного управління правами Володільці авторських і суміжних прав, які не надали повноважень організації щодо збору винагороди, мають право вимагати від організації виплати належної їм винагороди відповідно до здійсненого розподілу, а також виключення своїх творів і об'єктів 250 суміжних прав із ліцензій, видаваних цією організацією користувачам. Іноземні організації управління майновими правами на колективній основі мають право вимагати регулярного надання відомостей про розподіл винагороди, належної іноземним авторам або іншим володільцям авторських прав, яких представляє зазначена іноземна організація, а також іншої необхідної інформації про діяльність організацій, що управляють аналогічними правами, відповідно до угоди про взаємне представництво. 2.9. Контроль за діяльністю організацій колективного управління правами Організація управління майновими правами авторів на колективній основі зобов'язана надавати державному органу, який здійснює контроль за її діяльністю, інформацію про: • зміни, внесені до статуту та Інших установчих документів • укладені такою організацією двосторонні та багатосторонні • рішення загальних зборів; ■ річний баланс, річний звіт і аудиторську перевірку діяльності такої організації; • прізвища осіб, уповноважених представляти таку органі Державний орган, який здійснює контроль за діяльністю організацій управління майновими правами на колективній основі, має право вимагати від такої організації додаткової інформації, необхідної для перевірки відповідності діяльності організації законодавству про громадські (некомерційні) об'єднання, іншому законодавству, а також статуту такої організації. Основною організацією в Україні, яка здійснює колективне управління майновими правами, є Українське агентство з авторських та суміжних прав (УААСП) - правонаступник Всесоюзного агентства з авторських прав (ВАЛП) і Державного агентства України з авторських і суміжних прав (ДААСП України). УААСП має спеціальні підрозділи, працівники яких обробляють звіти користувачів, розподіляють та виплачують винагороду. ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ 1. У яких випадках ь виправданим запровадження до законодавства 2. У країні мас існувати одна або кілька організацій колективного 3. Колективне управління авторським правом і суміжними працями 4. Чи можна не розподіляти винагороду, зібрану для конкретних пра- 5. Чи застосовують до діяльності організацій колективного управлін ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА Коллективное управлеіше авторским правом и смежньши правами: Исследовакия и рекомендации по солданию и деятельности орга-низапий по коллективному управленню правами. - Женева. - ВОИС, 1990,- 108 с. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. — 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Видавничий Дім *Ін Юре», 2004.-С.-168-474. Інтелектуальна власність в Україні; правові засади та практика, -Наук.-практ.вид.: У 4-х т. - Т. 2. Анторс&ке право і суміжні права. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 60-64. Гришпев С. П. Р'їптеллектуальная собственносгь: Учебное пособие. -М.: Юрист, 2003. - С. 85-87 * Моргунова Е. А„ Рузанова О. А. Авторское прано: Комментаряй зако-подагельства. Образци документов. Вопросьі и ответьі. - М.: Зкзамен, Право и закон, 2004. - С. 151-170. ГЛАВА 10 Захист авторських і суміжних прав § 1. ПОРУШЕННЯ АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ 1.1. Охорона — захист — порушення Слід відрізняти такі поняття, як охорона ангорських і суміжних прав та їх захист. Під охороною розуміють встановлення всієї системи правових норм, спрямованих па дотримання прав авторів, суб'єктів суміжних праи та їхніх правонаступників. Тоді як захист - це сукупність заходів, метою яких є відновлення і визнання цих прав у разі їх порушення. Порушепня авторських і суміжних прав може відбуватися як у рамках договору, укладеного між правоволодільпем І користувачем, так і в разі позадоговірного використання твору або об'єкта суміжних нрав, коли відсутня згода правонолодільця і не сплачено відповідну винагороду. 1.2. Порушник авторських І суміжних прав Порушником авторських і суміжних прав є фізична або юридична особа, яка не ви конує вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права*, інших законодавчих актів. Порушником може стати будь-який учасник авторських або суміжних із ними відносин, у тому числі й сам автор твору, який ігнорує права й охоронювані законом Інтереси інших осіб, зокрема своїх співавторів, не виконує умови укладеного ним авторського договору тощо. Проте здебільшого порушниками авторських і суміжних прав є особи, які допускають незаконне використання охоронюваних творів і об'єктів суміжних прав. Подібні дії внажають контрафакт-ними, а самих порушників називають піратами. 1.3. Категорії порушників авторських і суміжних прав Випадки незаконного використання авторських творів і об'єктів суміжних прав трапляються в діяльності як досить великих організацій, які не перший рік працюють на відповідному ринку,
Порушниками авторських і суміжних прав виступають як приватні фірми, так і державні організації. Нерідко ними можуть бути кілька незаконних користувачів творів і об'єктів суміжних прав, дії яких становлять самостійні правопорушення. Якшо неправомірні дії злійсіпоють різні організації, усіх їх слід розглядати як порушників відповідних авторських або суміжних прав. Незнання окремих користувачів про те, що вони мають справу, по суті, з контрафактною продукцією, може свідчити, за певних обставин, лише про їхню невинність, але не усуває самого факту порушення ними авторських або суміжних прав. 1.4. Порушення, що дають підстави для судового захисту Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права* порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: ■ вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті не- • піратство у сфері авторського права І (або) суміжних прав; • плагіат; • ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які • вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторсько ■ будь-які дії, свідомо спрямовані на обминання технічних за • підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в елек • розповсюдження, ввезення на митну територію України з ме 1.5. Види порушень авторських і суміжних прав Якщо порушено умови договору про передання авторських або суміжних прав, застосовують санкції, передбачені договором. За позадоговірного порушення авторського або суміжного права, а також тоді, коли в договорі не зазначені конкретні санкції, потерпілий може скористатися тими засобами захисту, які встановило чинне законодавство. 1.6. Втрата права на захист порушених прав Право на захист порушених прав і охоронюваних законом інтересів втрачають, якщо володільці авторських або суміжних прав придбали їх із порушенням встановленого порядку, здійснюють їх виключно з наміром завдати шкоди іншій особі або допускають зловживання ними в Іншій формі. Не користуються, наприклад, правом на захист своїх прав перекладачі, автори інших похідних творів та виконавці творів, якщо вони порушили, відповідно, права авторів творів, які було перекладено чи перероблено, або права авторів виконуваних творів. Суд може відмовити у захисті авторських прав тим Із співавторів або спадкоємців, які не дають своєї згоди на перевидання твору, керуючись при цьому виключно бажанням завдати шкоди іншим співавторам або спадкоємцям. 1.7. Порядок і основні форми захисту авторських і суміжних прав Захист авторських і суміжних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюють у передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, засобів і способів захисту. Під формою захисту розуміють комплекс внутрішньо погоджених організаційних заходів для захисту суб'єктивних прав І охоронюваних законом інтересів. Розрізняють дві основні форми захисту - юрисдикційну і не-юрисдикційну. 1.8. Юрисдикційна форма захисту авторських і суміжних прав Юрисдикційна форма захисту - це діяльність уповноважених державою органів, спрямована на захист порушених або оспорюваних суб'єктивних авторських і суміжних прав.
У рамках юрисдикційної форми захисту виокремлюють запальний і спеціальний порядки захисту порушених авторських і суміжних прав. 1.9. Загальний порядок захисту порушених авторських і суміжних прав За загальним правилом захист авторських і суміжних прав і охоронюваїтих закогтом інтересів здійснюють у судовому порядку. Якщо обома учасниками спірних правовідносин є юридичні особи, виниклий між ними спір належить До компетенції господарського суду. Засобом судового захисту авторських і суміжних прав і охороню ваних законом інтересів є позов, тобто звернена до суду иимога про здійснення правосуддя я одного боку і звернена до відповідача .матеріально-правова вимога про виконання покладеного на нього обов'язку або про визнання наявності чи відсутності правопорушення з іншого. Якщо авторське і суміжне право порушено або оспорено, суд зобов'язаний прийняти і розглянути позовну заяву. 1.10. Спеціальний порядок захисту порушених авторських і суміжних прав Спеціальною формою захисту авторських і суміжних прав і ох о роню він і их законом Інтересів слід визнати адміністративний порядок їхнього захисту. Його застосовують як виняток Із загального правила, тобто у прямо зазначених законом випадках. Потерпілий може на свій розсуд звернутися за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтерес і в до вищого органу, відповідача, творчої спілки або антимонопольного органу. Засобом захисту в цьому разі є скарга, порядок подання і розгляду якої регламентує адміністративне законодавство. 1.11. Неюрисдикційна форма захисту авторських і суміжних прав Неюрисдикційна форма захисту охоплює дії громадян і організацій, спрямовані на захист авторських і суміжних прав і охо- ронюпаних законом інтересів, які вони здійснюють самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Маються на увазі лише законні засоби захисту. Найбільш значимим з погляду практики й ефективним є цивільно-правовий захист авторських і суміжних прав, реалізований у рамках юрисдикційної форми. Його забезпечує застосування передбачених законом способі в захисту. § 2. СПОСОБИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ АВТОРСЬКИХ І СУМІЖНИХ ПРАВ 2.1. Способи захисту цивільних прав та інтересів Відповідно до ст. 16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: • визнання права; • визнання иравочину недійсним; • припинення дії, яка порушує право; • відновлення становища, яке існувало до порушення; • примусове виконання обов'язку в натурі; • зміна правовідносин; • припинення правовідносин; • підшкодування збитків та інші способи відшкодування май • відшкодування моральної (немайнової) шкоди; • визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу 2.2. Визнання авторських і суміжних прав Необхідність у визнанні прав як у способі захисту виникає тоді, коли наявність у особи авторського або суміжного права піддають сумніву, авторське або суміжне право оспорюють, заперечують або існує реальна загроза таких дій. Визнання права як спосіб його захисту за самою своєю суттю може бути реалізоване лише в юрисдикційному порядку. Вимога позивача про визнання права звернена не до відповідача, а до суду, який повинен офіційно підтвердити наявність або відсутність у позивача цього права. 9 --і" 257
2.3. Відновлення становища, що існувало до порушення права Відповідно до ст. 52(1) Закону України « Про авторське право і суміжні права» праіюволоділець може вимагати поновлення своїх прав. Цей спосіб захисту застосовують, коли порушене авторське або суміжне право в результаті правопорушення не припиняє свого існування і може бути реально відновлено шляхом усунення наслідків правопорушення. У тих випадках, коли твір уже оприлюднений і став відомий невизначеному колу осіб, відновити порушені авторські права в повному обсязі практично неможливо. Для захисту своїх прав автор може вимагати публікації відомостей про допущене порушення. 2.4. Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення Цей спосіб захисту у сфері авторського права і суміжних прав можна застосовувати практично завжди. До нього належать заборона реклами, пропозиції до продажу примірників, продажу, а також додрукування накладу, закриття сайта в Інтернеті. Зазначений спосіб захисту можна застосовувати в поєднанні з іншими способами захисту, наприклад стягненням збитків. Типовими прикладами реалізації цього способу захисту в зазначеній сфері с накладення заборони на випуск твору у світ, заборона подальшого розповсюдження твору, заборона на використання перекладу або переробки тошо. 2.5. Примусове виконання обов'язку в натурі Сфера реалізації зазначеного способу в галузі захисту авторських і суміжних прав обмежена досить вузькими рамками. Зокрема, автор може вимагати від видавця виконання зобов'язання щодо видачі належних йому безплатних примірників твору; власник твору образотворчого мистецтва, який перешкоджає здійсненню авторських прав творця останнього, може бути примушений до надання автору реальної можливості для їх реалізації. 2.6. Відшкодування збитків Під збитками розуміють затрати, здійснені особою, права якої порушено, втрату або пошкодження її майна (реальну шкоду), а іакож ігеолержані доходи, які ця особа одержала б за звичайних \-мов обігу, якби її права не були порушені (упущену вигоду). Як упущену вигоду слід розглядати принаймні той прибуток, який незаконно одержав порушник авторського або суміжного права. Обґрунтування розміру завданих збитків, у тому числі упущеної вигоди, є завданням самого потерпілого. Він же доводить факт порушення належних йому авторських або суміжних прав, а також причинний зв'язок між порушенням його прав і завданими збитками. Збитки стягують переважно у грошовій формі. Разом із тим авторське законодавство допускає передання володільцеві авторських або суміжних прав на його вимогу контрафактних примірників твору або фонограми, за рахунок яких можна повністю або частково покрити завдані збитки. Оскільки довести наявність збитків і обгрунтувати їх розмір, особливо щодо упущеної вигоди, бувас не завжди просто, Закон України «Про анторське право і суміжні права» надає потерпілим можливість компенсувати зазнані ними збитки двома іншими, простішими способами. 2.7. Стягнення незаконно одержаного доходу Відповідно до ст. 52 (2) Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про стягнення з порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення. У цьому разі відповідальність порушника суттєво підвищується, бо йдеться про весь його незаконний дохід, а не про одержаний ним прибуток. До того ж довести розмір доходу простіше. Зокрема, це може бути зроблено розрахунковим шляхом, виходячи, наприклад, з обсягу накладу і вартості одного примірника твору або фонограми. 2.8. Виплата компенсації Відповідно до ст. 52 (2) Закону України «Про авторське право і суміжні права* суд має право замість відшкодування збитків або стягнення доходу постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, яку визначає суд, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат.
Вимога про виплату компенсації є найпоширенішим методом відшкодування збитків, завданих порушенням авторських І суміжних прав. Позивач у цьому разі повинен довести лише сам факт порушення його майнових прав, що передбачає і завдані йому збитки, але не зобов'язаний обґрунтовувати їхній розмір. При визначенні конкретного розміру компенсації суди враховують імовірний розмір збитків потерпілого, розмір одержаних порушником доходів, масштаб порушення, кількість потерпілих, ступінь вини порушника, інші фактори. Вибір конкретної форми відшкодування здійснюють виключно на розсуд самого потерпілого, який не зобов'язаний обґрунтовувати його перед судом. 2.9. Компенсація моральної шкоди Відповідно до ст. 52 (2) Закону України «Про авторське право І суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відш кодування. Моральна шкода виражається у моральних стражданнях, яких зазнав потерпілий у результаті порушень і іалежних йому авторських і ірав. Між протиправною поведінкою порушника) наслідками у вигляді моральних страждань потерпілого має бути безпосередній причинний зв'язок. Вимагати компенсації моральної шкоди за загальним правилом можуть лише володільці особистих немайнових прав, тобто самі автори. Крім них цим способом захисту авторських прав можуть скористатися спадкоємці авторів, які хоча Й не стають володільцями зазначених прав, але можуть здійснювати їх захист, до того ж незалежно від будь-яких строкін. Як завдавач моральної шкоди може виступати будь-яка фізична або юридична особа, здатна нести відповідальність за свої дії. Розмір грошової компенсації за завдану моральну шкоду визначає суд із врахуванням обсягу моральних страждань потерпілого, міри вини порушникаавторськихправ, майнового стану зав-давача шкоди (в окремих випадках). Розмір компенсації за завдану моральну шкоду не залежить від того, у якому обсязі суд задовольнив вимоги потерпілого про відшкодування зазнаної ним майнової шкоди. Моральну шкоду компенсують у грошовій формі.
2.10. Припинення або зміна правовідносин Цей спосіб захисту суб'єктивних авторських і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів знаходить особливо широке застосування в договірній сфері. Так, у ряді випадків авторський договір може бути припинений достроково па вимогу автора або замовника у зв'язку з порушенням умов договору іншою стороною. Як правило, реалізація зазначеного способу захисту припиняє (змінює) права й обов'язки учасників авторських правовідносин на майбутнє. Іноді виниклі прановідносини можуть бути визнані недійсними від самого початку. Так, якщо при укладанні авторського договору допущені серйозні порушення чинного законодавства, договір визнають недійсним від моменту його укладення. 2.11. Визн |
||
|