ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Право на доведення до загального відома запису передачі.

Організація мовлення має виключне право дозволяти робити за­писи своїх передач доступними для публіки. Зазначене право включає доступ до записів передач по дротах або за допомогою засобів бездротового зв'язку. Право доступу обмежене ситуація­ми, коли представники публіки можуть одержати доступ до за­писів передач з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім влас­ним вибором.

Право на сповіщення.Сповіщення - це передача по проводах або за допомогою засобів безпроводового зв'язку зображення і (або) звуків твору, виконання, фонограми, передачі організації мовлення таким чином, що зображення і (або) звуки стають до­ступними для сприйняття осіб, які не належать до кола сім'ї, у місцях, настільки віддалених від місця передачі, що без останньої ці зображення і (або) звуки не були б доступні для сприйняття.

Сповіщення становить собою одну з форм розповсюдження об'єктів авторського права або суміжних прав із використанням технічних, в основному телекомунікаційних, засобів.

Нині під правом на сповіщення розуміють сповіщений пере­дачі іншою організацією мовлення або н місцях із платним вхо­дом. У першому разі йдеться про ретрансляцію оригінальної пе­редачі, а в другому - про перегляд телевізійної передачі або про-слуховування радіопередачі в таких місцях, як ресторани, кафе,

дискотеки тощо.

Усі сповіщення можливі тільки з дозволу організації мовлен­ня, яка створила передачу, або іншого правоволодільця. Застере­ження із приводу сповіщення передачі у місцях із платним вхо­дом очевидне, оскільки Інакше ніхто не мав би права вільно транс­лювати будь-які передачі для публіки ;і некомерційною метою.


ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Які існують види суміжних прав?

2. Чи вимагають дотримання певних формальностей для придбання
суміжних прав?

3. Чи можливе існування права виконавця, який виконай твір, щодо
якого закінчився строк дії авторського права?

4. Чи мас власник примірника фонограми право а.іавати ііого у про­
кат без одержання згоди володільця прав на фонограму?

5. У яких випадках можливе відтворення запису передачі ефірного
або кабельного мовлення бел згоди правоволодільня?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Підопршара О. А., ПіЬопригора 0. 0. Право і нтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів. ун-гів. К.: Юр-інком Інтер, 1998. - С. 51-57.

Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів витих панч. закладів. - 2-е нид., перерий, і допов. - К.: Видавничий Дім «Ін ІОре*., 2004.-С. 148-151.

Введение в нптеллектуальную собственносі ь. - ПОИС, 1998. -С. 162-167.

Сергвкп А. П. Право интеллектуальнон собіл венности в Россіій-скоіі Федерации. - 2-е изд„ перераб. и доп. - М.: ТК «Велбн», 2004. -С.327 - 364.

Грхгшаєв С. П. Ині є лл актуальная собствен ность: Учебное пособие. — М.: Юрист, 2003. - С. 67-85.


ГЛАВА 9

Колективне управління авторським правом і суміжними правами

§ 1. ПОНЯТТЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

ТА ЙОГО РОЛЬ У ЗДІЙСНЕННІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

І СУМІЖНИХ ПРАВ

1.1. Поняття колективного управління

У більшості випадків автори і володільці суміжних прав не самі реалізують свої правомочності, а передають прана на використан­ня творів іншим особам. При ньому можливі ситуації, коли актор або інший правонолоділець не мас реальної змоги проконтролю­вати, хто і як використовує ііого твір.

Йдеться, зокрема, про використання твору на радіо, телеба­ченні, при публічному виконанні тощо, коли одночасно викорис­товують велику кількість тнорів і об'єктів суміжних прав, що на­лежать різним суб'єктам права. У таких випадках Закон України «Про авторське право і суміжні права» допускає стнорсиня спе­ціальних посередників - організацій, що управляють майновими правами на колективній основі (статті 47 і 48).

1.2. Особливості колективного управління

Колективне управління правами здійснюс некомерційпа організація, що є юридичною особою.

Ця організація діє на основі повноважень, одержаних від пра-воволодільців і від імені правоволодільців.

Вона може здійснювати як юридичні, так і фактичні дії в інте­ресах правоволодільців.

Колективне управління застосовують лише у виключних ви­падках.

1.3. Основні сфери колективного управління

Колективне управління авторським правом і суміжними пра­вами здійснюють у таких сферах:

• колективно управління правами на публічне виконання му­
зичних творів малих форм;

• колективне управління правами на механічне відтворення

творів;


• колективне управління правами на публічне виконання дра­
матичних творів;

• колективне управління правом слідування;

• колективне управління правами на репрографічне репроду­
кування творів;

• колективне управлінця правами виконавців і виробників фо­
нограм;

• колективне управління правами у зв'язку з кабельною ре­
трансляцією програм, передаваних в ефір;

• колективне управління правами у зв'язку з домашнім пере­
записом.

1.4. Повне колективне управління

Повне колективне управління базується на виключних пра­вах і передбачає ведення переговорів про розмір виплачуваної винагороди й інші умови використання, надання дозволу на ви­користання, відслідковування використань, примушення до до­тримання прав і збір винагороди, а також ЇЇ розподіл серед право-володільців.

1.5. Неповне колективне управління

Неповним колективним управління (оскільки дозвіл на вико­ристання вилає не організація колективного управління) є управ­ління правом на одержання винагороди (у разі примусових ліцензій або коли передбачено право лише іга одержання винаго­роди - наприклад, у разі виплати винагороди за домашній пере­запис).

1,6. Види організацій колективного управління

Вирішення питання проте, що краще: мати одну спільну орга­нізацію колективного управління або окремі організації, що спеціалізувалися о на різних правах і категоріях иравоволодільців, залежить від політичних, економічних, правових умов і традицій, існуючих у тій чи іншій країні.

Перевага окремих організацій полягає в тому, що через них можна безпосередньо і повніше захистити особливі інтереси дея­ких категорій правоволодільців.

Перевага єдиної спільної організації полягає в тому, що через неї значно легше вирішувати проблеми, що виникають з появою нових видів використання, і ефективніше захищати спільні інте­реси правоволодільців.


Якщо існують паралельні організації, з'являється необхідність їхньої співпраці, а іноді - для спільних дій - і особливих коаліцій. За існування однієї загальної організації необхідні гарантії того, що інтереси окремих категорій правоволодільців не постраждають.

У країні, як правило, має існувати тільки одна організація уп­равління однією й тією самою категорією прав. Існування двох і більше організацій в одній і тій самій галузі може зменшити або навіть взагалі ліквідувати всі вигоди колективного управління правами.

1.7. Форми організацій колективного управління

Вирішення питання про те, яка організація країна для колек­тивного управління авторським правом і суміжними прапами -державна або громадська, залежить також від політичних, еконо­мічних І правових умов та традицій, існуючих у певній країні.

Як правило, перевагу віддають створенню громадських орга­нізацій. В умовах деяких країн (наприклад, тих, які перебувають на стадії становлення авторсько-правової інфраструктури) більш бажаними для захисту прав володільців можуть бути державні організації.

У разі створення державних організацій необхідні відповідні організаційні форми та гарантії, відповідно до яких праново-лодільці могли б не тільки визначати умови контролю :іа управл­інням своїми правами, а й фактично здійснювати останній.

І 2. МЕХАНІЗМ СТВОРЕННЯ,

ФУНКЦІЇ Й ОБОВ'ЯЗКИ ОРГАНІЗАЦІЙ

КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРАВАМИ

2.1. Механізм створення організацій колективного управління правами

Автори творів науки, літератури та мистецтва, виконавці, ви­робники фонограм і відеограм або інші володільці авторських і суміжних прав з метою практичного здійснення своїх майнових прав (публічного виконання, сповіщення в ефір і по кабелю, відтворення твору шляхом механічного, магнітного та іншого за­пису, репродукування тощо) мають право створювати організації, що управляють їхніми майновими правами на колективній основі.

Допускають створення: окремих організацій, що спеціалізують­ся на різних правах і категоріях володільців прав; організацій, що утіравляють різними правами в інтересах однієї категорії во-


лодільпів прав; організацій, що управляють одним видом прав в інтересах різних категорій володільців прав.

Організації управління майновими правами створюють безпо­середньо володільці авторських і суміжних прав. Вони мають форму громадських (некомерційних) організацій, які набувають права юридичної особи від дати їхньої реєстрації в загальному порядку, встановленому законодавством;!ля реєстрації громадсь­ких (некомерційних) організацій.

Такі організації діють у межах повноважень, одержаних від володільців авторських і суміжних прав, на основі статуту, за­твердженого у встановленому порядку.

2.2. Специфіка організацій колективного управління

Організації управління майновими правами на колективній основі не мають права займатися комерційною діяльністю, а та­кож здійснювати використання творів і об'єктів суміжних прав, одержаних для управління на колективній основі.

До діяльності організацій, що управляють майновими права­ми на колективній основі, не застосовують обмеження, передба­чені антимонопольним законодавством.

2.3. Керівництво та контроль за діяльністю організацій колективного управління

Керівництво діяльністю організацій колективного управлін­ня здійснюють володільці авторських і суміжних прав, майнови­ми правами яких вона управляє.

Прийняття рішень щодо розміру винагороди й умов видачі лі цензій користувачам, способу розподілу і виплати зібраної ви­нагороди та інших принципових питань діяльності організації здійснюють виключно володільці авторських і суміжних прав ко­легіально на загальних зборах.

Контроль за діяльністю організацій, що управляють майнови­ми правами на колективній основі, здійснює державний орган, який займається реєстрацією громадських (пекомериійних) організацій, або спеціально уповноважений орган.

2.4. Повноваження організацій колективного управління правами

Повноваження на колективне управління майновими права­ми організації управління майновими правами на колективній 248


основі передають безпосередньо володільці авторських і суміж­них прав. Вони роблять це добровільно на підставі їхнього член­ства в організації або на основі письмових договорів, а також за відповідними угодами про взаємне представництво з іноземними організаціями, які управляють аналогічними правами. Зазначені договори й угоди не є авторськими.

Будь-який автор, його спадкоємець або інший володілець ав­торських і суміжних прав має право передати здійснення своїх май­нових прав такій організації, а організація зобов'язана взяти на себе здійснення цих прав на колективній основі, якщо управління цією категорією прав належить до компетенції цієї організації.

2.5. Організації' колективного управління правами та користувачі

Організація управління майновими правами на колективній основі видає ліцензії користувачам на відповідні способи вико­ристання творів і об'єктів суміжних прав. Умови таких ліцензій мають бути однаковими для всіх користувачів однієї категорії. За­значені організації не мають права відмовити у видачі ліцензії ко­ристувачеві без достатніх на те підстав.

Ліцензії видають в інтересах усіх правоволодільців, зокрема й тих, які не передали свої права організації, що управляє майнови­ми правами, але належать до категорії володільців прав, колек­тивне управління в інтересах якої здійснює організація.

Усі можливі майнові претензії володільців авторських і суміж­них прав до користувачів, пов'язані з використанням їхніх творів і об'єктів суміжних прав за ліцензіями, мас регулювати організа­ція, яка видає такі ліцензії.

Організації управління майновими правами на колективній основі мають право вимагати від користувачів творів і об'єктів суміжних прав надання їм документів, які містять точні відомості про використання творів і об'єктів суміжних прав, необхідні для збору і розподілу винагороди.

2.6. Функції організацій колективного управління правами

Організація управління майновими правами на колективній основі має виконувати від імені володільців авторських і суміж­них прав, яких вона представляє, і на підставі одержаних від них повноважень такі функції:


• погоджуватиз користувачами розмір винагороди та Інші умо­
ви, на яких видають ліцензії;

• видавати ліцензії на використання прав, управлінням яких
займається така організація;

• погоджувати з користувачами розмір винагороди в тих ви­
падках, коли організація займається збором винагороди без на­
дання ліцензій;

• збирати передбачену ліцензіями винагороду;

• розподіляти і виплачувати зібрану винагороду володільцям
авторських і суміжних прав, яких вона представляє;

• здійснювати будь-які юридичні дії, необхідні для охорони
прав, управлінням яких займається ця організація.

2.7, Обов'язки організацій колективного управління правами

Діяльність організації управління майновими правами на ко­лективній основі здійснюється в інтересах володільців авторсь­ких і суміжних прав, яких представляє організація. З цією метою організація повинна виконувати такі обов'язки:

• використовувати зібрану винагороду виключно для розпо­ділу і виплати володільцям авторських і суміжних прав; при цьо­му організація має право відраховувати від зібраної винагороди суми на покриття своїх фактичних витрат на збір, розподіл І ви­плату винагороди, а також суми, які перераховують до спеціаль­них фондів, створених цією організацією виключно за рішенням володільців авторських і суміжних прав, яких вона представляє;

• розподіляти і регулярно виплачувати зібрані суми винаго­
роди пропорційно до фактичного використання творів і об'єктів
суміжних прав;

• одночасно з виплатою винагороди надавати володільцям ав­
торських і суміжних прав звіти, що містять відомості про викори­
стання їхніх прав.

2.8. Права володільців авторських

і суміжних прав та іноземних організацій

колективного управління правами

Володільці авторських і суміжних прав, які не надали повно­важень організації щодо збору винагороди, мають право вимага­ти від організації виплати належної їм винагороди відповідно до здійсненого розподілу, а також виключення своїх творів і об'єктів 250


суміжних прав із ліцензій, видаваних цією організацією користу­вачам.

Іноземні організації управління майновими правами на колек­тивній основі мають право вимагати регулярного надання відо­мостей про розподіл винагороди, належної іноземним авторам або іншим володільцям авторських прав, яких представляє зазначе­на іноземна організація, а також іншої необхідної інформації про діяльність організацій, що управляють аналогічними правами, відповідно до угоди про взаємне представництво.

2.9. Контроль за діяльністю організацій колективного управління правами

Організація управління майновими правами авторів на колек­тивній основі зобов'язана надавати державному органу, який здійснює контроль за її діяльністю, інформацію про:

• зміни, внесені до статуту та Інших установчих документів
такої організації;

• укладені такою організацією двосторонні та багатосторонні
угоди з іноземними організаціями, що управляють аналогічними
правами;

• рішення загальних зборів;

■ річний баланс, річний звіт і аудиторську перевірку діяльності такої організації;

• прізвища осіб, уповноважених представляти таку органі­
зацію.

Державний орган, який здійснює контроль за діяльністю орга­нізацій управління майновими правами на колективній основі, має право вимагати від такої організації додаткової інформації, необ­хідної для перевірки відповідності діяльності організації законо­давству про громадські (некомерційні) об'єднання, іншому зако­нодавству, а також статуту такої організації.

Основною організацією в Україні, яка здійснює колективне управління майновими правами, є Українське агентство з ав­торських та суміжних прав (УААСП) - правонаступник Всесо­юзного агентства з авторських прав (ВАЛП) і Державного агент­ства України з авторських і суміжних прав (ДААСП України). УААСП має спеціальні підрозділи, працівники яких обробляють звіти користувачів, розподіляють та виплачують винагороду.



ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. У яких випадках ь виправданим запровадження до законодавства
норм гіро здійснення прав лише через сисгему колективного управлін­
ня?

2. У країні мас існувати одна або кілька організацій колективного
управління однією й тісю самою категорією гірав?

3. Колективне управління авторським правом і суміжними працями
мають здійснювати державні або громадські організації?

4. Чи можна не розподіляти винагороду, зібрану для конкретних пра-
воволодільців, а використовувати її з колективною метою?

5. Чи застосовують до діяльності організацій колективного управлін­
ня обмеження, передбачені ангимопопольним законодавством?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Коллективное управлеіше авторским правом и смежньши права­ми: Исследовакия и рекомендации по солданию и деятельности орга-низапий по коллективному управленню правами. - Женева. - ВОИС, 1990,- 108 с.

Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. — 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Видавничий Дім *Ін Юре», 2004.-С.-168-474.

Інтелектуальна власність в Україні; правові засади та практика, -Наук.-практ.вид.: У 4-х т. - Т. 2. Анторс&ке право і суміжні права. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 60-64.

Гришпев С. П. Р'їптеллектуальная собственносгь: Учебное пособие. -М.: Юрист, 2003. - С. 85-87 *

Моргунова Е. А„ Рузанова О. А. Авторское прано: Комментаряй зако-подагельства. Образци документов. Вопросьі и ответьі. - М.: Зкзамен, Право и закон, 2004. - С. 151-170.


ГЛАВА 10 Захист авторських і суміжних прав

§ 1. ПОРУШЕННЯ АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ

1.1. Охорона — захист — порушення

Слід відрізняти такі поняття, як охорона ангорських і суміж­них прав та їх захист.

Під охороною розуміють встановлення всієї системи правових норм, спрямованих па дотримання прав авторів, суб'єктів суміж­них праи та їхніх правонаступників. Тоді як захист - це сукупність заходів, метою яких є відновлення і визнання цих прав у разі їх порушення.

Порушепня авторських і суміжних прав може відбуватися як у рамках договору, укладеного між правоволодільпем І користува­чем, так і в разі позадоговірного використання твору або об'єкта суміжних нрав, коли відсутня згода правонолодільця і не сплаче­но відповідну винагороду.

1.2. Порушник авторських І суміжних прав

Порушником авторських і суміжних прав є фізична або юри­дична особа, яка не ви конує вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права*, інших законодавчих актів.

Порушником може стати будь-який учасник авторських або суміжних із ними відносин, у тому числі й сам автор твору, який ігнорує права й охоронювані законом Інтереси інших осіб, зокре­ма своїх співавторів, не виконує умови укладеного ним авторсь­кого договору тощо.

Проте здебільшого порушниками авторських і суміжних прав є особи, які допускають незаконне використання охоронюваних творів і об'єктів суміжних прав. Подібні дії внажають контрафакт-ними, а самих порушників називають піратами.

1.3. Категорії порушників авторських і суміжних прав

Випадки незаконного використання авторських творів і об'єк­тів суміжних прав трапляються в діяльності як досить великих організацій, які не перший рік працюють на відповідному ринку,


так і дрібних фірм - одноденок, які створюють переважно з метою випуску однієї або кількох партій контрафактної продукції.

Порушниками авторських і суміжних прав виступають як при­ватні фірми, так і державні організації. Нерідко ними можуть бути кілька незаконних користувачів творів і об'єктів суміжних прав, дії яких становлять самостійні правопорушення.

Якшо неправомірні дії злійсіпоють різні організації, усіх їх слід розглядати як порушників відповідних авторських або суміжних прав. Незнання окремих користувачів про те, що вони мають спра­ву, по суті, з контрафактною продукцією, може свідчити, за пев­них обставин, лише про їхню невинність, але не усуває самого факту порушення ними авторських або суміжних прав.

1.4. Порушення, що дають підстави для судового захисту

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права* порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:

■ вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті не-
майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

• піратство у сфері авторського права І (або) суміжних прав;

• плагіат;

• ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які
мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів
(у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відео­
грам, програм мовлення;

• вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторсько­
го права і (або) суміжних прав;

■ будь-які дії, свідомо спрямовані на обминання технічних за­
собів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема
виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюджен­
ня і застосування засобів для такого обминання;

• підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в елек­
тронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів ав­
торського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке
управління;

• розповсюдження, ввезення на митну територію України з ме­
тою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського
права І (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторсь­
кого праваі (або) суміжних прав вилучена чи вяких замінена Інфор­
мація про управління правами, зокрема в електронній формі.


1.5. Види порушень авторських і суміжних прав

Якщо порушено умови договору про передання авторських або суміжних прав, застосовують санкції, передбачені договором.

За позадоговірного порушення авторського або суміжного пра­ва, а також тоді, коли в договорі не зазначені конкретні санкції, потерпілий може скористатися тими засобами захисту, які вста­новило чинне законодавство.

1.6. Втрата права на захист порушених прав

Право на захист порушених прав і охоронюваних законом інте­ресів втрачають, якщо володільці авторських або суміжних прав придбали їх із порушенням встановленого порядку, здійснюють їх виключно з наміром завдати шкоди іншій особі або допускають зловживання ними в Іншій формі.

Не користуються, наприклад, правом на захист своїх прав пе­рекладачі, автори інших похідних творів та виконавці творів, якщо вони порушили, відповідно, права авторів творів, які було пере­кладено чи перероблено, або права авторів виконуваних творів.

Суд може відмовити у захисті авторських прав тим Із співав­торів або спадкоємців, які не дають своєї згоди на перевидання твору, керуючись при цьому виключно бажанням завдати шкоди іншим співавторам або спадкоємцям.

1.7. Порядок і основні форми захисту авторських і суміжних прав

Захист авторських і суміжних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюють у передбаченому законом порядку, тобто шля­хом застосування належної форми, засобів і способів захисту.

Під формою захисту розуміють комплекс внутрішньо погод­жених організаційних заходів для захисту суб'єктивних прав І охоронюваних законом інтересів.

Розрізняють дві основні форми захисту - юрисдикційну і не-юрисдикційну.

1.8. Юрисдикційна форма захисту авторських і суміжних прав

Юрисдикційна форма захисту - це діяльність уповноважених державою органів, спрямована на захист порушених або оспорю­ваних суб'єктивних авторських і суміжних прав.


Особа, права і законні Інтереси якої порушені неправомірними діями, має звернутися за захистом до державного або іншого ком­петентного органу, наприклад до суду, господарського суду, вищо­го органу тощо, які уповноважені вжити необхідні заходи для відновлення порушеного права і припинення правопорушення.

У рамках юрисдикційної форми захисту виокремлюють запаль­ний і спеціальний порядки захисту порушених авторських і суміж­них прав.

1.9. Загальний порядок захисту порушених авторських і суміжних прав

За загальним правилом захист авторських і суміжних прав і охоронюваїтих закогтом інтересів здійснюють у судовому порядку.

Якщо обома учасниками спірних правовідносин є юридичні особи, виниклий між ними спір належить До компетенції госпо­дарського суду.

Засобом судового захисту авторських і суміжних прав і охоро­ню ваних законом інтересів є позов, тобто звернена до суду иимога про здійснення правосуддя я одного боку і звернена до відповіда­ча .матеріально-правова вимога про виконання покладеного на нього обов'язку або про визнання наявності чи відсутності пра­вопорушення з іншого.

Якщо авторське і суміжне право порушено або оспорено, суд зобов'язаний прийняти і розглянути позовну заяву.

1.10. Спеціальний порядок захисту порушених авторських і суміжних прав

Спеціальною формою захисту авторських і суміжних прав і ох о роню він і их законом Інтересів слід визнати адміністративний порядок їхнього захисту. Його застосовують як виняток Із загаль­ного правила, тобто у прямо зазначених законом випадках.

Потерпілий може на свій розсуд звернутися за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтерес і в до вищого орга­ну, відповідача, творчої спілки або антимонопольного органу.

Засобом захисту в цьому разі є скарга, порядок подання і роз­гляду якої регламентує адміністративне законодавство.

1.11. Неюрисдикційна форма захисту авторських і суміжних прав

Неюрисдикційна форма захисту охоплює дії громадян і орга­нізацій, спрямовані на захист авторських і суміжних прав і охо-


ронюпаних законом інтересів, які вони здійснюють самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетент­них органів. Маються на увазі лише законні засоби захисту.

Найбільш значимим з погляду практики й ефективним є ци­вільно-правовий захист авторських і суміжних прав, реалізова­ний у рамках юрисдикційної форми. Його забезпечує застосуван­ня передбачених законом способі в захисту.

§ 2. СПОСОБИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ АВТОРСЬКИХ І СУМІЖНИХ ПРАВ

2.1. Способи захисту цивільних прав та інтересів

Відповідно до ст. 16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

• визнання права;

• визнання иравочину недійсним;

• припинення дії, яка порушує право;

• відновлення становища, яке існувало до порушення;

• примусове виконання обов'язку в натурі;

• зміна правовідносин;

• припинення правовідносин;

• підшкодування збитків та інші способи відшкодування май­
нової шкоди;

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових
осіб.

2.2. Визнання авторських і суміжних прав

Необхідність у визнанні прав як у способі захисту виникає тоді, коли наявність у особи авторського або суміжного права підда­ють сумніву, авторське або суміжне право оспорюють, заперечу­ють або існує реальна загроза таких дій.

Визнання права як спосіб його захисту за самою своєю суттю може бути реалізоване лише в юрисдикційному порядку. Вимога позивача про визнання права звернена не до відповідача, а до суду, який повинен офіційно підтвердити наявність або відсутність у позивача цього права.

9 --і" 257


У більшості випадків вимога про визнання авторського права є необхідною передумовою застосування інших передбачених за­коном способів захисту.

2.3. Відновлення становища, що існувало до порушення права

Відповідно до ст. 52(1) Закону України « Про авторське право і суміжні права» праіюволоділець може вимагати поновлення своїх прав.

Цей спосіб захисту застосовують, коли порушене авторське або суміжне право в результаті правопорушення не припиняє свого існування і може бути реально відновлено шляхом усунення наслідків правопорушення.

У тих випадках, коли твір уже оприлюднений і став відомий невизначеному колу осіб, відновити порушені авторські права в повному обсязі практично неможливо. Для захисту своїх прав автор може вимагати публікації відомостей про допущене пору­шення.

2.4. Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення

Цей спосіб захисту у сфері авторського права і суміжних прав можна застосовувати практично завжди. До нього належать забо­рона реклами, пропозиції до продажу примірників, продажу, а також додрукування накладу, закриття сайта в Інтернеті.

Зазначений спосіб захисту можна застосовувати в поєднанні з іншими способами захисту, наприклад стягненням збитків.

Типовими прикладами реалізації цього способу захисту в за­значеній сфері с накладення заборони на випуск твору у світ, за­борона подальшого розповсюдження твору, заборона на викори­стання перекладу або переробки тошо.

2.5. Примусове виконання обов'язку в натурі

Сфера реалізації зазначеного способу в галузі захисту авторсь­ких і суміжних прав обмежена досить вузькими рамками. Зокре­ма, автор може вимагати від видавця виконання зобов'язання щодо видачі належних йому безплатних примірників твору; влас­ник твору образотворчого мистецтва, який перешкоджає здійснен­ню авторських прав творця останнього, може бути примушений до надання автору реальної можливості для їх реалізації.


2.6. Відшкодування збитків

Під збитками розуміють затрати, здійснені особою, права якої порушено, втрату або пошкодження її майна (реальну шкоду), а іакож ігеолержані доходи, які ця особа одержала б за звичайних \-мов обігу, якби її права не були порушені (упущену вигоду). Як упущену вигоду слід розглядати принаймні той прибуток, який незаконно одержав порушник авторського або суміжного права.

Обґрунтування розміру завданих збитків, у тому числі упу­щеної вигоди, є завданням самого потерпілого. Він же доводить факт порушення належних йому авторських або суміжних прав, а також причинний зв'язок між порушенням його прав і завдани­ми збитками.

Збитки стягують переважно у грошовій формі. Разом із тим авторське законодавство допускає передання володільцеві ав­торських або суміжних прав на його вимогу контрафактних при­мірників твору або фонограми, за рахунок яких можна повністю або частково покрити завдані збитки.

Оскільки довести наявність збитків і обгрунтувати їх розмір, особливо щодо упущеної вигоди, бувас не завжди просто, Закон України «Про анторське право і суміжні права» надає потерпі­лим можливість компенсувати зазнані ними збитки двома інши­ми, простішими способами.

2.7. Стягнення незаконно одержаного доходу

Відповідно до ст. 52 (2) Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про стягнення з порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення.

У цьому разі відповідальність порушника суттєво підвищуєть­ся, бо йдеться про весь його незаконний дохід, а не про одержа­ний ним прибуток. До того ж довести розмір доходу простіше. Зокрема, це може бути зроблено розрахунковим шляхом, вихо­дячи, наприклад, з обсягу накладу і вартості одного примірника твору або фонограми.

2.8. Виплата компенсації

Відповідно до ст. 52 (2) Закону України «Про авторське право і суміжні права* суд має право замість відшкодування збитків або стягнення доходу постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, яку визначає суд, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімаль­них заробітних плат.

9*

 


Вимога про виплату компенсації є найпоширенішим методом відшкодування збитків, завданих порушенням авторських І сумі­жних прав.

Позивач у цьому разі повинен довести лише сам факт пору­шення його майнових прав, що передбачає і завдані йому збитки, але не зобов'язаний обґрунтовувати їхній розмір.

При визначенні конкретного розміру компенсації суди врахо­вують імовірний розмір збитків потерпілого, розмір одержаних порушником доходів, масштаб порушення, кількість потерпілих, ступінь вини порушника, інші фактори.

Вибір конкретної форми відшкодування здійснюють виключ­но на розсуд самого потерпілого, який не зобов'язаний обґрунто­вувати його перед судом.

2.9. Компенсація моральної шкоди

Відповідно до ст. 52 (2) Закону України «Про авторське право І суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої по­рушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначен­ням розміру відш кодування.

Моральна шкода виражається у моральних стражданнях, яких за­знав потерпілий у результаті порушень і іалежних йому авторських і ірав.

Між протиправною поведінкою порушника) наслідками у виг­ляді моральних страждань потерпілого має бути безпосередній причинний зв'язок.

Вимагати компенсації моральної шкоди за загальним прави­лом можуть лише володільці особистих немайнових прав, тобто самі автори. Крім них цим способом захисту авторських прав мо­жуть скористатися спадкоємці авторів, які хоча Й не стають воло­дільцями зазначених прав, але можуть здійснювати їх захист, до того ж незалежно від будь-яких строкін.

Як завдавач моральної шкоди може виступати будь-яка фізич­на або юридична особа, здатна нести відповідальність за свої дії.

Розмір грошової компенсації за завдану моральну шкоду ви­значає суд із врахуванням обсягу моральних страждань потерпі­лого, міри вини порушникаавторськихправ, майнового стану зав-давача шкоди (в окремих випадках).

Розмір компенсації за завдану моральну шкоду не залежить від того, у якому обсязі суд задовольнив вимоги потерпілого про відшкодування зазнаної ним майнової шкоди.

Моральну шкоду компенсують у грошовій формі.


 


2.10. Припинення або зміна правовідносин

Цей спосіб захисту суб'єктивних авторських і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів знаходить особливо широке за­стосування в договірній сфері. Так, у ряді випадків авторський до­говір може бути припинений достроково па вимогу автора або за­мовника у зв'язку з порушенням умов договору іншою стороною.

Як правило, реалізація зазначеного способу захисту припиняє (змінює) права й обов'язки учасників авторських правовідносин на майбутнє.

Іноді виниклі прановідносини можуть бути визнані недійсни­ми від самого початку. Так, якщо при укладанні авторського до­говору допущені серйозні порушення чинного законодавства, до­говір визнають недійсним від моменту його укладення.

2.11. Визн

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти