Торговельна марка, схожа настільки, що її можна сплутати з Іншими марками

Торговельною маркою, схожою настільки, що її можна сплута­ти з іншими марками, вважають марку, яка асоціюється з іншими марками (маркою) загалом, незважаючи на окремі відмінності елементів марки.

За законодавством України позначення, схожі настільки, що їх можна сплутати з марками, раніше зареєстрованими чи заявле­ними для реєстрації в Україні на ім'я іншої особи для таких са­мих або споріднених із ними товарів і послуг або марками інших осіб, якщо ці марки охороняють без реєстрації иа підставі міжна­родних договорів, учасником яких є Україна, не можуть бути за-

реєстровані як марки (ст. 6 (3) Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Торговельна марка спільного володіння

Торговельна марка спільного володіння - це торговельна марка, право на яку набуто кількома особами. Відрізняється від індиві­дуальної торговельної марки тим, що її умови використання ви­значає угода між співволодільцями марки. Кожен із них може ко­ристуватися і розпоряджатися маркою на власний розсуд, але жоден не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на викори­стання марки та передавати право власності на марку іншій особі без згоди Інших співволодільців.

1.20. Розмивання (ослаблення)
торговельної марки

Розмивання (ослаблення) торговельної марки - це процес по­ступової втрати (ослаблення) розрізняльної здатності торговель­ної марки внаслідок її використання різними виробниками для позначення неоднорідних товарів.

Мотив торговельної марки

Мотив торговельної марки - це аспект торговельної марки, розрахований на певний вид сприйняття. Мотив марки може бути: візуальний (графічний) — розрахований на зорове сприйняття; фонетичний (звуковий) — розрахований на слухове сприйняття; семантичний (смисловий) — смисловий зміст позначення, що його використовують як торговельну марку тощо,

Елемент торговельної марки

Елемент торговельної марки - це одна зі складових частин тор­говельної марки. Елементи торговельної марки розрізняють за видом, виокремлюючи словесний, зображальний та об'ємний еле­менти. Елемент або сукупність елементів визначають вид торго­вельної марки, яка може бути словесна, зображальна, об'ємна або комбінована.

Торговельну марку, що складається лише з одного елемента, називають простою, я з декількох елементів — складною.

Сильний елемент торговельної марки значною мірою визначає її сприйняття, і навпаки, слабкий елемент не здатний істотно впли­нути на сприйняття торговельної марки. До слабких елементів мар-

ки відносять, як правило, елементи, яким не може бути надана пра­вова охорона через невідповідність певним вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону прав на зна­ки для товарів і послуг» позначення, які не мають розрізняльної здатності (є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; вказують на вид, якість, кількість, властивості, при­значення, цінність товарів і послуг, а також на місце, час виготов­лення, збуту товарів або надання послуг; є загальновживаними символами і термінами), можуть бути внесені до знака як елемен­ти, які не охороняють, якщо вони не займають домінуючого по­ложення в зображенні марки.

Якщо торговельна марка містить елемент (елементи), які не охороняють (неохороноздатний елемент), то в рішенні про реєст­рацію марки і в реєстрі, якщо це необхідно, вказують, що зазначе­ний елемент не є предметом самостійної правової охорони.

1.23. Юридично-правова природа торговельної марки

Відповідно до ст. 1 Паризької конвенції торговельна марка належить до об'єктів промислової власності. Головна розрізняль­на функція торговельної марки випливає із самого визначення. Виокремлення маркованих товарів або послуг з маси конкурую­чих із ними допомагає володільцеві марки у продажу товарів або наданні послуг, а споживачеві - у виборі належних товарів чи послуг серед подібних. Торговельна марка має також гарантійну функцію, тобто гарантує споживачам знайому їм якість товарів (послуг). Властива комерційній марці й рекламна функція, мета якої - привернути увагу споживачів до товарів (послуг), марко­ваних певними торговельними марками.

Виконуючи ідентифікаційну функцію, торговельна марка не­прямо вказує на товаровиробника або особу, яка надає послугу. Завдяки тісному зв'язку між товарами (послугами) та торговель­ною маркою остання надає суспільству Інформацію про товари та послуги і таким чином допомагає володільцям марок стиму­лювати та зберігати попит на ці товари або послуги.

Марки не мають вводити в оману споживачів, їх не можна ви­користовувати для фальсифікованої реклами або недобросовіс­ної конкуренції. Важливість торговельної марки та охорони, яку їй надають, пов'язана з її економічною та соціальною роллю - зна­чимістю для інтересів підприємства та громадськості.

Відповідно до ст. 6^і"¹" Паризької конвенції країни-учасниці гарантують охорону марок обслуговування (марок, які викорис­товують при наданні послуг), але зазначена норма не містить ви­моги щодо якісного обслуговування. Країна - учасниця Паризь­кої конвенції може забезпечувати будь-які гарантії охорони ма­рок обслуговування. Усталеною є практика надання охорони маркам обслуговування на тих самих засадах, що й торговельним маркам, тобто прирівнення цих знаків у правовому режимі.

1.24. Ознаки торговельних марок

Щоб бути визнаним за торговельну марку, тобто стати об'єктом правової охорони, позначення має відповідати ряду умов:

• вміщуватися на виготовлюваній продукції, її упаковці або
супровідній документації;

• дозволяти споживачеві без особливих зусиль упізнати по­
трібну йому продукцію і виключати можливість сплутання її з
аналогічною продукцією Інших виробників;

• мати новизну;

• у встановленому законом порядку бути зареєстрованим.

1.25. Суб'єкти прав на торговельні марки

ЦК визначає, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать: володільцю відповідного свідоцтва; володільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої низнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

5 2. ПРАВОВА ОХОРОНА ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК

2.1. Охороноздатність торговельної марки

Обороноздатність торговельної марки - це юридична влас­тивість позначення, яку визначає сукупність ознак, необхідних для його реєстрації в якості торговельної марки.

Виокремлюють два основні типи вимог, яким має відповіда­ти позначення, щоб бути зареєстрованими у якості торговель­ної марки.

Перший тип вимог стосується можливості відрізнити товари та послуги одного підприємства від однорідних товарів і послуг іншого.

Вимоги другого типу пов'язані з можливістю спричинення шкоди використанням торговельної марки, яка має дезорієнтую-чий характер або суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі.

Подібні вимоги містять національні закони, шо стосуються тор­говельних марок країн - учасниць Паризької конвенції. Ст. б⁴"'⁰""¹⁵ зазначеної Конвенції передбачає, що підставами для відмови в реєстрації або для визнання реєстрації недійсною є: відсутність у торговельних марок будь-яких розрізняльних ознак, те, що вони суперечать публічному порядку, принципам гуманності та моралі, а також те, що вони можуть ввести в оману громадськість.

В Україні охорону надають також марці, яка не суперечить пуб­лічному порядку, принципам гуманності та моралі та щодо якої немає підстав для відмови в наданні правової охорони (статті 5, 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

2.2. Обсяг правової" охорони торговельної марки

Обсяг правової охорони торговельної марки - це предметна, територіальна та часова сфера дії права на торговельну марку. Обсяг охорони, що її надають, визначають зображення торговель­ної марки та перелік товарів, для яких було зареєстровано марку (предметний аспект), при цьому охорона поширюється також І на однорідні товари та послуги.

Якщо торговельну марку охороняють на підставі реєстрації, її охорона обмежується країною, в якій цю марку зареєстровано, згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків чи Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (територіальний аспект).

Якщо охорону марці налають на підставі її використання, те­риторія, на якій марка матиме правову охорону, може обмежува­тися певною місцевістю країни, де її використовують.

У разі охорони марки на підставі використання, без реєстрації, для підтримки охорони необхідно продовжувати використовува­ти марку.

Якщо охорону здійснюють на підставі реєстрації, строк дії реє­страції регламентує національне законодавство (в Україні, на­приклад, він становить 10 років), але його можна продовжувати необмежену кількість разів.

Отже, охорона торговельної марки не обмежена в часі за умо­ви ЇЇ використання або поновлення дії реєстрації (часовий аспект).

2.3. Розрізняльна здатність торговельної марки

Розрізняльна здатність торговельної марки - це важлива ха­рактеристика торговельної марки, що полягає у здатності іденти­фікувати товари (послуги). Така здатність дає можливість спо­живачам розпізнавати товар (послугу) серед інших однорідних товарів (послуг).

Розрізняльна здатність може бути притаманною торговельній марці, а також набутою шляхом використання марки. Вона є прин­циповою умовою, відповідно до якої визначають охороноздатність торговельної марки.

Цей важливий принцип відображено як у Паризькій конвенції, так і в національних законах про торговельну марку (ст. б Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Наявність розрізняльної здатності марки є однією з абсолют­них умов надання правової охорони марці, адже головна функція торговельної марки - відрізняти товари (послуги) одних осіб від товарів (послуг) інших осіб.

2.4. Підстави для відмови в наданні правової охорони

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зобра­жають або імітують:

• державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

• офіційні назви держав;

• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних
міжурядових організацій;

• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

• нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до торговельної мар­ки як елементи, що їх не охороняють, якщо на це є згода відповід­ного компетентного органу або їхніх володільців. Компетентним органом із питань назви є колегіальний орган, утворений уста­новою.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

• зазвичай не мають розрізняльної здатності та не набули такої
внаслідок їх використання;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними як
позначення товарів і послуг певного виду;

• складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при
використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'яз-

ку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, влас­тивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виго­товлення та збуту товарів або надання послуг;

• є неправдивими або такими, що можуть ввести в оману щодо
товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними
символами і термінами, зображують лише форму, що обумовлена
природним станом товару чи необхідністю отримання технічного
результату або яка робить товар цінним.

Зазначені позначення, крім неправдивих або тих, що можуть ввести в оману, можуть бути внесені до знака як елементи, які не охороняють, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні торговельної марки.

2.5. Позначення, які не можуть бути зареєстровані як торговельні марки

Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

• торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заяв­
леними для реєстрації і призначеними для таких самих або спо­
ріднених з ними товарів і послуг в Україні на ім'я іншої особи;

• торговельними марками Інших осіб, якщо ці марки охороня­
ють без реєстрації, на підставі міжнародних договорів, учасником
яких є Україна, зокрема марками, визнаними добре відомими;

■ комерційними найменуваннями, що відомі в Україні та на­
лежать іншим особам, які одержали право на них до дати подання
до установи заявки щодо таких самих або споріднених з ними то­
варів і послуг;

• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому
числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняють відповідно
до закону. Такі позначення можуть бути лише елементами, що їх
не охороняють, торговельних марок осіб, які мають право корис­
туватися вищезазначеними зазначеннями;

■ зразками відповідності (сертифікаційними знаками), зареє­
строваними у встановленому порядку.

Не реєструють як торговельні марки позначення, які відтво­рюють:

■ промислові зразки, права на які належать в Україні іншим
особам;

• назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистец­
тва та їхніх фрагментів без згоди володільців авторського права
або їхніх правонаступників;

• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них; портрети та
факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

2.6. Охорона прав на добре відому марку

Охорону прав на добре відому марку здійснюють згідно зі ст. б¹"⁵ Паризької конвенції та національним законодавством на підставі визнання марки добре відомою Апеляційною палатою або судом.

При визначенні того, чи є марка добре відомою в Україні, мо­жуть розглядати, зокрема, такі фактори:

• ступінь відомості та визнання марки у відповідному секторі
суспільства;

• тривалість, обсяг та географічний район будь-якого викори­
стання марки;

• тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просу­
вання марки, включаючи рекламування, оприлюднення, представ­
лення на ярмарках чи виставках товарів та (або) послуг, щодо яких
застосовують марку;

• тривалість і географічний район будь-яких реєстрацій та
(або) заявок на реєстрацію марки за умови, що марку використо­
вують чи вона є визнаною;

• свідчення успішного відстоювання прав на марку, зокрема
територія, на якій марка визнана добре відомою компетентними
органами;

• цінність, що асоціюється з маркою.

Порядок визнання Апеляційною палатою марки добре відо­мою в Україні встановлює установа. За подання заяви про ви­знання марки добре відомою сплачують збір.

Рішення Апеляційної палати щодо визнання марки добре відо­мою в Україні може бути оскаржене в судовому порядку.

Від дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду марка стала добре відомою в Україні, їй надають правову охоро­ну таку саму, якби цю марку було заявлено на реєстрацію в Украї­ні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких марка визнана добре відомою в Україні, якщо використання цієї марки іншою особою для таких самих товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та воло­дільцем добре відомої марки і його інтересам, імовірно, зашко­дить таке використання.

2.7. Охорона прав споживача

Патентне й авторське право охороняють права споживача лише опосередковано, у той час як торговельні марки служать інтере-

сам споживача безпосередньо. Виробники товару, що мають тор­говельну марку, зацікавлені в тому, щоб підтримувати високий стандарт якості. Тому, якщо споживач знаходить торговельну марку з потрібними йому характеристиками, йому вже не потрібно витрачати зусилля на жодні додаткові пошуки.

2.8. Охорона від недобросовісної конкуренції

Законодавство про товарні знаки захищає виробників товарів і послуг від конкурентів, які підробляють їхні торговельні марки. Виробник товару переважно володіє засобами та стимулами, щоб у судовому порядку відстояти свої права на торговельну марку. У судовому порядку можна не тільки переслідувати просте пірат­ство, а й вирішувати певні юридичні питання, такі як ступінь схо­жості двох торговельних марок. Саме наявність охорони торго­вельної марки спонукає виробників поліпшувати якість своїх то­варів, оскільки захист торговельною маркою може принести більше зла, ніж добра, якщо марка асоціюється з низькоякісним продуктом.

§ 3. ОФОРМЛЕННЯ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

3.1. Набуття права на торговельну марку

У більшості країн світу набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом її реєстрації, в окремих країнах це право закріплюється на підставі використання торговельної марки. Згідно зі ст. 6^Ьіз Паризької конвенції набуття права на марку мож­ливе внаслідок отримання нею статусу добре відомої марки в певній країні.

Будь-яка особа може набути право на торговельну марку. Тор­говельна марка може належати кільком особам. При цьому кож­ний із володільців має право використовувати торговельну мар­ку, але будь-які дії щодо розпорядження торговельною маркою можливі лише в разі згоди всіх володільців.

В Україні набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом реєстрації марки і засвідчується свідоцтвом України на марку. Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єд­нання осіб або їхні правонаступники.

Право на марку, яка належить кільком особам, засвідчують одним свідоцтвом, а взаємовідносини володільців при користу-

ванні маркою визначає угода між ними. У разі відсутності такої угоди кожний із володільців свідоцтва може користуватися і роз­поряджатися маркою на свій розсуд, але жоден із них не має пра­ва давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання марки та передавати право власності на марку іншій особі без згоди інших володільців свідоцтва.

В Україні, яка є учасницею Паризької конвенції про охорону промислової власності та Мадридської угоди про міжнародну реє­страцію знаків, право на торговельну марку може набуватися шляхом визнання її добре відомою, а також відповідно до Мад­ридської угоди.

3.2. Реєстрація торговельної марки

Реєстрація торговельної марки — це офіційний акт внесення торговельної марки до реєстру торговельних марок, який супро­воджується опублікуванням зареєстрованих відомостей в офі­ційному бюлетені. Реєстрація марки має визначений законодав­ством строк дії, після закінчення якого реєстрацію можна понов­лювати на цей самий строк необмежену кількість разів.

В Україні державну реєстрацію торговельних марок здійсню­ють одночасно з публікацією відомостей про марку на підставі рішення про реєстрацію марки (статті 12,13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

3.3. Прийняття рішення про реєстрацію торговельної марки

Вирішивши зареєструвати торговельну марку, необхідно на­самперед вибрати марку, яку використовуватимуть: марку для товарів і послуг з метою ідентифікації всіх товарів, що їх випус­кають, або послуг, що їх надають, чи окрему марку для певного виду товару або послуги. Можливе також використання поєднан­ня цих торговельних марок із метою посилення захисту.

Марка для товарів і послуг відрізняється від інших об'єктів промислової власності тим, що не може існувати як така. Вона існує тільки по відношенню до певних видів товарів або послуг, тобто обсяг прав, які отримує володілець свідоцтва, визначають власне марка та перелік товарів І послуг, щодо яких передбачено

її використання.

Отже, заявникові необхідно також визначитися, щодо яких товарів і послуг здійснювати реєстрацію і подальше використан­ня марки, тобто скласти перелік товарів і послуг.

Такий перелік необхідно складати з урахуванням Міжнарод­ної класифікації товарів і послуг (МКТП).

3.-4. Заявка на реєстрацію марки для товарів і послуг

Для отримання свідоцтва на марку необхідно подати заявку до установи, а також сплатити за це відповідний збір.

Український заявник може вести справи самостійно або через свого представника, за дорученням, іноземний представник -че­рез представника з питань інтелектуальної власності (патентно­го повіреного).

Заявка має містити клопотання про реєстрацію знака; заяву, у якій зазначені найменування заявника, його юридична адреса й адреса для листування (для Іноземного заявника ці дані зазнача­ють мовою оригіналу з українською транслітерацією); зображен­ня марки (розміром 8 х 8); перелік товарів і послуг, для яких пе­редбачено реєстрацію марки. Заявку на видачу свідоцтва пода­ють иа бланку, форма якого містить усі необхідні відомості та реквізити.

У разі потреби до заявки додають документи, що можуть бути Використані при винесенні ріпіення за заявкою.

3.5. Перша заявка на реєстрацію торговельної марки

Першою заявкою називають заявку на реєстрацію торговельної марки, що була подала заявником до компетентного органу країни -учасниці Паризької конвенції, на підставі якої заявник просить встановити конвенційний пріоритет торговельної марки.

Копію першої заявки надають при поданні пріоритетної (кон­венційної) заявки на торговельну марку.

3.6. Право пріоритету на торговельну марку

Право пріоритету на торговельну марку регламентує ст. 4 Па­ризької конвенції. Його суть полягає в тому, що громадяни країн -учасниць Паризької конвенції, які перший раз подали заявку на реєстрацію торговельної марки в одній із держав - учасниць Па­ризької конвенції, протягом 6 місяців від дати ЇЇ подання (першої заявки) можуть подати заявку на реєстрацію марки, яку було за­явлено в перший раз, по відношенню до тих самих товарів, які були заявлені в перший раз, в іншій державі - учасниці Паризь­кої конвенції, і шодо цієї заявки буде встановлено пріоритет за

датою подання першої заявки (конвенційний пріоритет торговель­ної марки).

Отже, право пріоритету на торговельну марку може виникати на підставі першої належним чином поданої заявки на реєстра­цію торговельної марки.

3.7. Виставковий пріоритет торговельної марки

Виставковий пріоритет торговельної марки - це пріоритет, який встановлюють за датою відкритого показу експонату, мар­кованого торговельною маркою, яку заявлено на реєстрацію, на офіційній або офіційно визнаній міжнародній виставці, яку було проведено на території країни - учасниці Паризької конвенції, за умови надходження заявки до компетентного органу протягом 6 місяців від вказаної дати.

Прохання про надання виставкового пріоритету заявник подає протягом певного строку, визначеного внутрішнім законодав­ством країни. Це положення, передбачено ст. 11 Паризької кон­венції, знайшло відображення в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (ст. 3).

3.8. Незалежність реєстрації торговельних марок

Незалежність реєстрації торговельних марок є одним із прин­ципів Паризької конвенції, який полягає в тому, що торговельну марку, належним чином зареєстровану у країні - учасниці Па­ризької конвенції, розглядають як незалежну від марок, зареєст­рованих в інших країнах-учасницях, включаючи країну походжен­ня марки.

Це означає, що на зареєстровану торговельну марку не поши­рюються і не впливають рішення, прийняті щодо таких самих марок, зареєстрованих в інших країнах-учасницях.

3.9. Дата реєстрації торговельної марки

Дата реєстрації торговельної марки - це календарна дата вне­сення відомостей про реєстрацію торговельної марки до реєстру марок під певним номером. За законодавством багатьох країн світу ця дата є вирішальною для встановлення факту набуття виключ­ного права на марку.

В Україні номер реєстрації є номером охоронного документа — свідоцтва України на торговельну марку. Від дати реєстрації во­лоділець марки набуває виключне право на марку.

3.10. Експертиза заявки на реєстрацію торговельної марки

Експертиза заявки на реєстрацію торговельної марки - це до­слідження заявки та позначення, що складає предмет заявки, на відповідність вимогам, встановленим законодавством. Щодо за­явки на реєстрацію марки може проводитися експертиза за фор­мальними ознаками (попередня експертиза) та експертиза заяв­леного позначення (експертиза кваліфікаційна, або експертиза по суті).

Експертиза за формальними ознаками — це перевірка заявки на відповідність встановленим вимогам оформлення. Мається на увазі наявність у заявці необхідних відомостей про заявника, зоб­раження марки, що є предметом заявки, переліку товарів І послуг, для яких заявник просить зареєструвати марку, документа про сплату встановленого збору тощо. Якщо заявка не відповідає фор­мальним вимогам, заявнику пропонують усунути вказані недо­ліки протягом певного строку.

Підчас кваліфікаційної експертизи встановлюють відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, ви­значеним законодавством.

У ряді країн кваліфікаційна експертиза включає лише пере­вірку на відповідність абсолютним критеріям охоронездатності, зокрема, досліджують, чи має заявлене позначення розрізняльну здатність, чи не суперечить суспільним інтересам і принципам моралі тощо. При цьому не враховують критерій новизни, тобто не встановлюють наявність попередніх прав, а здійснюють екс­пертизу в повному обсязі або скорочену, згідно з національним законодавством.

Якщо законодавство передбачає проведення експертизи в по­вному обсязі, визначають, чи не конфліктує зазначене позначен­ня із вже зареєстрованими торговельними марками або іншими об'єктами попереднього права, включаючи права інших осіб як на тотожні, такі на схожі позначення, що отримали охорону згідно із законодавством, а також із заявками на реєстрацію таких по­значень в якості торговельної марки, якщо вони мають більш ран­ню дату встановлення пріоритету. Зазначене вище є експертизою новизни позначення.

Якщо за результатами експертизи буде зроблено висновок про можливість реєстрації позначення в якості торговельної марки, марку реєструє компетентний орган, і вона отримує правову охо­рону.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарі» і по­слуг» передбачає проведення експертизи за формальними озна­ками та кваліфікаційної експертизи в повному обсязі.

3.11. Відмова в реєстрації'торговельної марки

Реєстрацію торговельної марки здійснюють на підставі відпо­відності заявленого на реєстрацію позначення умовам надання правової охорони. Цю відповідність визначають під час проведен­ня експертизи.

Якщо за висновком експертизи заявлене на реєстрацію позна­чення не відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони, заявку відхиляють. У цьому разі компетент­ний орган повідомляє заявника про відмову в реєстрації марки.

Підставою для відмови в реєстрації торговельної марки може бути також заперечення, подане третьою особою, якщо відповід­но до національного законодавства процедура заперечення роз­починається після публікації відомостей про заявку на реєстра­цію торговельної марки, тобто до фактичної реєстрації марки.

Повідомлення про відмову в реєстрації марки має містити відпо­відну мотивацію та зазначення підстав для прийняття рішення.

У разі відмови в реєстрації торговельної марки на підставі її невідповідності умовам надання правової охорони заявнику на­дають можливість оскаржити це рішення.

3.12. Відхилення заявки на реєстрацію торговельної марки

Процедура реєстрації торговельної марки передбачає мож­ливість відхилення заявки на реєстрацію марки компетентним органом, відмову від подальшого її розгляду і, відповідно, реєст­рації торговельної марки.

Підставою для відхилення заявки може бути невиконання за­явником вимог законодавства шодо оформлення матеріалів заяв­ки та вимог компетентного органу щодо усунення недоліків заяв­ки за формальними ознаками, які можуть бути виявлені під час

експертизи.

Заявнику надають певний строк для усунення недоліків заяв­ки або оскарження дій експерта. Якщо протягом встановленого строку недоліки в матеріалах заявки не будуть усунуті і заявник не оскаржить дії експерта, заявку на реєстрацію торговельної мар­ки відхиляють на основі мотивованого рішення, діловодство за заявкою припиняють.

Найчастіше підставою для відхилення заявки є невідповідність заявленого на реєстрацію позначення умовам надання правової охорони, яку встановлюють на етапі експертизи по суті.

Тому заявку відхиляють на основі мотивованого рішення ком­петентного органу. Підставою для відхилення заявки може бути невідповідність заявленого позначення тим вимогам, щодо яких проводиться експертиза по суті. У цьому разі заявнику також на­дають час на оскарження рішення компетентного органу.

3.13. Відкликання заявки на реєстрацію торговельної марки

Відкликання заявки на реєстрацію торговельної марки - це право заявника відмовитися від заявки на реєстрацію торговель­ної марки (право володільця реєстрації відмовитися від права на зареєстровану марку повністю або частково). Заявник може ско­ристатися зазначеним правом, подавши у встановленому поряд­ку клопотання про відкликання заявки, до одержання рішення про реєстрацію марки. Це положення відображено у ст. 11 Зако­ну України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Відкликана заявка не має правових наслідків. Подальші дії заявника не можуть базуватися на заявці, що відкликана.

Часткове відкликання заявки означає, що заявник із власної ініціативи може відмовитися від прав за заявкою, що стосуються частини заявлених товарів або послуг. Володілець реєстрації може відмовитися від права на зареєстровану марку в будь-який час за умови, що він не дав дозвіл (ліцензію) на використання марки іншій особі. Інакше володілець реєстрації не може відмовитися від права на марку без згоди ліцензіата.

Слід розрізняти такі поняття, як «відкликана заявка» і «заяв­ка, яку вважають відкликаною». Якшо відкликана заявка - це за­явка, за якою з ініціативи заявника припинено діловодство, то заявка, яку вважають відкликаною, — це заявка, діловодство за якою може бути припинене з ініціативи компетентного органу.

Підставою для цих дій може бути порушення заявником строків відповіді на запити щодо надання необхідних документів, додаткових матеріалів тощо, без яких проведення експертизи не­можливе, у разі якщо законодавство жорстко регламентує дотри­мання строків відповіді. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає строк відповіді на запит компетентного органу (2 місяці) та строк його продовження (6 місяців) (ст. 10).

Існує поняття «заявка, яку вважають неподаною». Це заявка, щодо якої у встановлений законодавством строк на вимогу ком­петентного органу не було усунуто невідповідність документів, які згідно із законодавством складають заявку на торговельну марку, зокрема заявником не сплачено збір за подання заявки, не надано перелік товарів і (або) послуг тощо.

3.14. Оскарження рішення про заявку на реєстрацію торговельної марки

Оскарження рішення про заявку на реєстрацію торговельної марки - це спеціальна процедура, пов'язана із заявками на тор­говельні марки, що дозволяє заявнику оскаржити рішення ком­петентного органу щодо заявки. Процедуру оскарження здійснюють у порядку, встановленому національним законо­давством.

За законодавством України процедура оскарження рішення про заявку на торговельну марку розпочинається після отриман­ня заявником відповідного рішення патентного відомства. Строк для подання заперечення проти рішення Патентного відомства становить 3 місяці від дати отримання рішення заявником (ст. 15 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і по­слуг»).

3.15. Відступлення права за заявкою на реєстрацію торговельної марки

Відступлення права за заявкою па реєстрацію торговельної марки - це відмова замовника від права на заявку, подану на реє­страцію торговельної марки, на користь іншої особи.

3.16. Зареєстрована торговельна марка

Зареєстрована торговельна марка — це торговельна марка, відо­мості про яку внесено до реєстру марок, а якщо за національним законодавством право на марку набувають лише шляхом реєст­рації марки, то зареєстрована товарна марка - це марка, яку охо­роняють на підставі реєстрації.

В Україні правовстановлюючим фактом набуття виключного права на марку є реєстрація марки в державному реєстрі. Після внесення марки до реєстру ЇЇ володілець має право забороняти її використання іншим особам без його дозволу.

3.17. Володілець реєстрації торговельної марки (свідоцтва)

Володілець реєстрації торговельної марки (свідоцтва) - це фізична або юридична особа, на ім'я якої зареєстровано торговель­ну марку в національному реєстрі торговельних марок відповід­но до законодавства країни. Володілець реєстрації марки є воло­дільцем зареєстрованої торговельної марки, права на яку набуто на підставі реєстрації марки.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» особу, на ім'я якої зареєстровано марку в Державному реєстрі свідоцтв України на марки, визначають як володільця свідоцтва України на торговельну марку.

3.18. Реєстр торговельних марок

Реєстр торговельних марок становить собою офіційний звід відомостей про торговельні марки.

До Реєстру вносять зображення торговельної марки, відомості про володільця, дату встановлення пріоритету та дату реєстрації марки, перелік товарів та послуг, для яких зареєстровано торго­вельну марку, інші істотні відомості, пов'язані з обсягом правової охорони, наданої торговельній марці, а також всі подальші зміни, що стосуються внесених відомостей.

Будь-яка заінтересована особа може отримати інформацію про торговельні марки, внесені до Реєстру.

Реєстр обмежений сукупністю відомостей, що мають відношен­ня до зареєстрованих марок, включаючи сукупність відомостей про подані на розгляд заявки на реєстрацію торговельних марок.

Існують реєстри національні та регіональні, а також Міжна­родний реєстр марок.

Національний реєстр містить відомості про торговельні мар­ки, охорона яким надана на підставі національної реєстрації, а регіональні та. міжнародні реєстри, відповідно, відомості про мар­ки, зареєстровані згідно з регіональною або міжнародною угодою.

3.19. Втрата чинності реєстрації

торговельної марки

Втрата чинності реєстрації торговельної марки - це втрата торговельною маркою юридичної чинності внаслідок припинен­ня дії реєстрації.

Дія реєстрації марки припиняється в разі несплати встановле­ного законом збору за продовження строку дії реєстрації з пер-

того дня періоду, за який збір не сплачено, якщо володілець реє­страції не скористався пільговим строком для поновлення реєст­рації марки.

Дія реєстрації торговельної марки припиняється в разі відмо­ви володільця від реєстрації