![]() |
Торговельна марка, схожа настільки, що її можна сплутати з Іншими марками
Торговельною маркою, схожою настільки, що її можна сплутати з іншими марками, вважають марку, яка асоціюється з іншими марками (маркою) загалом, незважаючи на окремі відмінності елементів марки. За законодавством України позначення, схожі настільки, що їх можна сплутати з марками, раніше зареєстрованими чи заявленими для реєстрації в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених із ними товарів і послуг або марками інших осіб, якщо ці марки охороняють без реєстрації иа підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, не можуть бути за- реєстровані як марки (ст. 6 (3) Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Торговельна марка спільного володіння Торговельна марка спільного володіння - це торговельна марка, право на яку набуто кількома особами. Відрізняється від індивідуальної торговельної марки тим, що її умови використання визначає угода між співволодільцями марки. Кожен із них може користуватися і розпоряджатися маркою на власний розсуд, але жоден не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання марки та передавати право власності на марку іншій особі без згоди Інших співволодільців. 1.20. Розмивання (ослаблення) Розмивання (ослаблення) торговельної марки - це процес поступової втрати (ослаблення) розрізняльної здатності торговельної марки внаслідок її використання різними виробниками для позначення неоднорідних товарів. Мотив торговельної марки Мотив торговельної марки - це аспект торговельної марки, розрахований на певний вид сприйняття. Мотив марки може бути: візуальний (графічний) — розрахований на зорове сприйняття; фонетичний (звуковий) — розрахований на слухове сприйняття; семантичний (смисловий) — смисловий зміст позначення, що його використовують як торговельну марку тощо, Елемент торговельної марки Елемент торговельної марки - це одна зі складових частин торговельної марки. Елементи торговельної марки розрізняють за видом, виокремлюючи словесний, зображальний та об'ємний елементи. Елемент або сукупність елементів визначають вид торговельної марки, яка може бути словесна, зображальна, об'ємна або комбінована. Торговельну марку, що складається лише з одного елемента, називають простою, я з декількох елементів — складною. Сильний елемент торговельної марки значною мірою визначає її сприйняття, і навпаки, слабкий елемент не здатний істотно вплинути на сприйняття торговельної марки. До слабких елементів мар-
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» позначення, які не мають розрізняльної здатності (є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце, час виготовлення, збуту товарів або надання послуг; є загальновживаними символами і термінами), можуть бути внесені до знака як елементи, які не охороняють, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні марки. Якщо торговельна марка містить елемент (елементи), які не охороняють (неохороноздатний елемент), то в рішенні про реєстрацію марки і в реєстрі, якщо це необхідно, вказують, що зазначений елемент не є предметом самостійної правової охорони. 1.23. Юридично-правова природа торговельної марки Відповідно до ст. 1 Паризької конвенції торговельна марка належить до об'єктів промислової власності. Головна розрізняльна функція торговельної марки випливає із самого визначення. Виокремлення маркованих товарів або послуг з маси конкуруючих із ними допомагає володільцеві марки у продажу товарів або наданні послуг, а споживачеві - у виборі належних товарів чи послуг серед подібних. Торговельна марка має також гарантійну функцію, тобто гарантує споживачам знайому їм якість товарів (послуг). Властива комерційній марці й рекламна функція, мета якої - привернути увагу споживачів до товарів (послуг), маркованих певними торговельними марками. Виконуючи ідентифікаційну функцію, торговельна марка непрямо вказує на товаровиробника або особу, яка надає послугу. Завдяки тісному зв'язку між товарами (послугами) та торговельною маркою остання надає суспільству Інформацію про товари та послуги і таким чином допомагає володільцям марок стимулювати та зберігати попит на ці товари або послуги. Марки не мають вводити в оману споживачів, їх не можна використовувати для фальсифікованої реклами або недобросовісної конкуренції. Важливість торговельної марки та охорони, яку їй надають, пов'язана з її економічною та соціальною роллю - значимістю для інтересів підприємства та громадськості. Відповідно до ст. 6і"1" Паризької конвенції країни-учасниці гарантують охорону марок обслуговування (марок, які використовують при наданні послуг), але зазначена норма не містить вимоги щодо якісного обслуговування. Країна - учасниця Паризької конвенції може забезпечувати будь-які гарантії охорони марок обслуговування. Усталеною є практика надання охорони маркам обслуговування на тих самих засадах, що й торговельним маркам, тобто прирівнення цих знаків у правовому режимі. 1.24. Ознаки торговельних марок Щоб бути визнаним за торговельну марку, тобто стати об'єктом правової охорони, позначення має відповідати ряду умов: • вміщуватися на виготовлюваній продукції, її упаковці або • дозволяти споживачеві без особливих зусиль упізнати по • мати новизну; • у встановленому законом порядку бути зареєстрованим. 1.25. Суб'єкти прав на торговельні марки ЦК визначає, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать: володільцю відповідного свідоцтва; володільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої низнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором. 5 2. ПРАВОВА ОХОРОНА ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК 2.1. Охороноздатність торговельної марки Обороноздатність торговельної марки - це юридична властивість позначення, яку визначає сукупність ознак, необхідних для його реєстрації в якості торговельної марки. Виокремлюють два основні типи вимог, яким має відповідати позначення, щоб бути зареєстрованими у якості торговельної марки. Перший тип вимог стосується можливості відрізнити товари та послуги одного підприємства від однорідних товарів і послуг іншого.
Подібні вимоги містять національні закони, шо стосуються торговельних марок країн - учасниць Паризької конвенції. Ст. б4"'0""15 зазначеної Конвенції передбачає, що підставами для відмови в реєстрації або для визнання реєстрації недійсною є: відсутність у торговельних марок будь-яких розрізняльних ознак, те, що вони суперечать публічному порядку, принципам гуманності та моралі, а також те, що вони можуть ввести в оману громадськість. В Україні охорону надають також марці, яка не суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі та щодо якої немає підстав для відмови в наданні правової охорони (статті 5, 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). 2.2. Обсяг правової" охорони торговельної марки Обсяг правової охорони торговельної марки - це предметна, територіальна та часова сфера дії права на торговельну марку. Обсяг охорони, що її надають, визначають зображення торговельної марки та перелік товарів, для яких було зареєстровано марку (предметний аспект), при цьому охорона поширюється також І на однорідні товари та послуги. Якщо торговельну марку охороняють на підставі реєстрації, її охорона обмежується країною, в якій цю марку зареєстровано, згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків чи Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (територіальний аспект). Якщо охорону марці налають на підставі її використання, територія, на якій марка матиме правову охорону, може обмежуватися певною місцевістю країни, де її використовують. У разі охорони марки на підставі використання, без реєстрації, для підтримки охорони необхідно продовжувати використовувати марку. Якщо охорону здійснюють на підставі реєстрації, строк дії реєстрації регламентує національне законодавство (в Україні, наприклад, він становить 10 років), але його можна продовжувати необмежену кількість разів. Отже, охорона торговельної марки не обмежена в часі за умови ЇЇ використання або поновлення дії реєстрації (часовий аспект). 2.3. Розрізняльна здатність торговельної марки Розрізняльна здатність торговельної марки - це важлива характеристика торговельної марки, що полягає у здатності ідентифікувати товари (послуги). Така здатність дає можливість споживачам розпізнавати товар (послугу) серед інших однорідних товарів (послуг). Розрізняльна здатність може бути притаманною торговельній марці, а також набутою шляхом використання марки. Вона є принциповою умовою, відповідно до якої визначають охороноздатність торговельної марки. Цей важливий принцип відображено як у Паризькій конвенції, так і в національних законах про торговельну марку (ст. б Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Наявність розрізняльної здатності марки є однією з абсолютних умов надання правової охорони марці, адже головна функція торговельної марки - відрізняти товари (послуги) одних осіб від товарів (послуг) інших осіб. 2.4. Підстави для відмови в наданні правової охорони Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображають або імітують: • державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); • офіційні назви держав; • емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних • офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; • нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можуть бути включені до торговельної марки як елементи, що їх не охороняють, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їхніх володільців. Компетентним органом із питань назви є колегіальний орган, утворений установою. Не можуть одержати правову охорону також позначення, які: • зазвичай не мають розрізняльної здатності та не набули такої • складаються лише з позначень, що є загальновживаними як • складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при ку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення та збуту товарів або надання послуг; • є неправдивими або такими, що можуть ввести в оману щодо • складаються лише з позначень, що є загальновживаними Зазначені позначення, крім неправдивих або тих, що можуть ввести в оману, можуть бути внесені до знака як елементи, які не охороняють, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні торговельної марки. 2.5. Позначення, які не можуть бути зареєстровані як торговельні марки Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: • торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заяв • торговельними марками Інших осіб, якщо ці марки охороня ■ комерційними найменуваннями, що відомі в Україні та на • кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому ■ зразками відповідності (сертифікаційними знаками), зареє Не реєструють як торговельні марки позначення, які відтворюють: ■ промислові зразки, права на які належать в Україні іншим • назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистец
• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них; портрети та 2.6. Охорона прав на добре відому марку Охорону прав на добре відому марку здійснюють згідно зі ст. б1"5 Паризької конвенції та національним законодавством на підставі визнання марки добре відомою Апеляційною палатою або судом. При визначенні того, чи є марка добре відомою в Україні, можуть розглядати, зокрема, такі фактори: • ступінь відомості та визнання марки у відповідному секторі • тривалість, обсяг та географічний район будь-якого викори • тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просу • тривалість і географічний район будь-яких реєстрацій та • свідчення успішного відстоювання прав на марку, зокрема • цінність, що асоціюється з маркою. Порядок визнання Апеляційною палатою марки добре відомою в Україні встановлює установа. За подання заяви про визнання марки добре відомою сплачують збір. Рішення Апеляційної палати щодо визнання марки добре відомою в Україні може бути оскаржене в судовому порядку. Від дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду марка стала добре відомою в Україні, їй надають правову охорону таку саму, якби цю марку було заявлено на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких марка визнана добре відомою в Україні, якщо використання цієї марки іншою особою для таких самих товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та володільцем добре відомої марки і його інтересам, імовірно, зашкодить таке використання. 2.7. Охорона прав споживача Патентне й авторське право охороняють права споживача лише опосередковано, у той час як торговельні марки служать інтере- сам споживача безпосередньо. Виробники товару, що мають торговельну марку, зацікавлені в тому, щоб підтримувати високий стандарт якості. Тому, якщо споживач знаходить торговельну марку з потрібними йому характеристиками, йому вже не потрібно витрачати зусилля на жодні додаткові пошуки. 2.8. Охорона від недобросовісної конкуренції Законодавство про товарні знаки захищає виробників товарів і послуг від конкурентів, які підробляють їхні торговельні марки. Виробник товару переважно володіє засобами та стимулами, щоб у судовому порядку відстояти свої права на торговельну марку. У судовому порядку можна не тільки переслідувати просте піратство, а й вирішувати певні юридичні питання, такі як ступінь схожості двох торговельних марок. Саме наявність охорони торговельної марки спонукає виробників поліпшувати якість своїх товарів, оскільки захист торговельною маркою може принести більше зла, ніж добра, якщо марка асоціюється з низькоякісним продуктом. § 3. ОФОРМЛЕННЯ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ 3.1. Набуття права на торговельну марку У більшості країн світу набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом її реєстрації, в окремих країнах це право закріплюється на підставі використання торговельної марки. Згідно зі ст. 6Ьіз Паризької конвенції набуття права на марку можливе внаслідок отримання нею статусу добре відомої марки в певній країні. Будь-яка особа може набути право на торговельну марку. Торговельна марка може належати кільком особам. При цьому кожний із володільців має право використовувати торговельну марку, але будь-які дії щодо розпорядження торговельною маркою можливі лише в разі згоди всіх володільців. В Україні набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом реєстрації марки і засвідчується свідоцтвом України на марку. Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єднання осіб або їхні правонаступники. Право на марку, яка належить кільком особам, засвідчують одним свідоцтвом, а взаємовідносини володільців при користу- ванні маркою визначає угода між ними. У разі відсутності такої угоди кожний із володільців свідоцтва може користуватися і розпоряджатися маркою на свій розсуд, але жоден із них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання марки та передавати право власності на марку іншій особі без згоди інших володільців свідоцтва. В Україні, яка є учасницею Паризької конвенції про охорону промислової власності та Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, право на торговельну марку може набуватися шляхом визнання її добре відомою, а також відповідно до Мадридської угоди. 3.2. Реєстрація торговельної марки Реєстрація торговельної марки — це офіційний акт внесення торговельної марки до реєстру торговельних марок, який супроводжується опублікуванням зареєстрованих відомостей в офіційному бюлетені. Реєстрація марки має визначений законодавством строк дії, після закінчення якого реєстрацію можна поновлювати на цей самий строк необмежену кількість разів. В Україні державну реєстрацію торговельних марок здійснюють одночасно з публікацією відомостей про марку на підставі рішення про реєстрацію марки (статті 12,13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). 3.3. Прийняття рішення про реєстрацію торговельної марки Вирішивши зареєструвати торговельну марку, необхідно насамперед вибрати марку, яку використовуватимуть: марку для товарів і послуг з метою ідентифікації всіх товарів, що їх випускають, або послуг, що їх надають, чи окрему марку для певного виду товару або послуги. Можливе також використання поєднання цих торговельних марок із метою посилення захисту. Марка для товарів і послуг відрізняється від інших об'єктів промислової власності тим, що не може існувати як така. Вона існує тільки по відношенню до певних видів товарів або послуг, тобто обсяг прав, які отримує володілець свідоцтва, визначають власне марка та перелік товарів І послуг, щодо яких передбачено її використання. Отже, заявникові необхідно також визначитися, щодо яких товарів і послуг здійснювати реєстрацію і подальше використання марки, тобто скласти перелік товарів і послуг.
3.-4. Заявка на реєстрацію марки для товарів і послуг Для отримання свідоцтва на марку необхідно подати заявку до установи, а також сплатити за це відповідний збір. Український заявник може вести справи самостійно або через свого представника, за дорученням, іноземний представник -через представника з питань інтелектуальної власності (патентного повіреного). Заявка має містити клопотання про реєстрацію знака; заяву, у якій зазначені найменування заявника, його юридична адреса й адреса для листування (для Іноземного заявника ці дані зазначають мовою оригіналу з українською транслітерацією); зображення марки (розміром 8 х 8); перелік товарів і послуг, для яких передбачено реєстрацію марки. Заявку на видачу свідоцтва подають иа бланку, форма якого містить усі необхідні відомості та реквізити. У разі потреби до заявки додають документи, що можуть бути Використані при винесенні ріпіення за заявкою. 3.5. Перша заявка на реєстрацію торговельної марки Першою заявкою називають заявку на реєстрацію торговельної марки, що була подала заявником до компетентного органу країни -учасниці Паризької конвенції, на підставі якої заявник просить встановити конвенційний пріоритет торговельної марки. Копію першої заявки надають при поданні пріоритетної (конвенційної) заявки на торговельну марку. 3.6. Право пріоритету на торговельну марку Право пріоритету на торговельну марку регламентує ст. 4 Паризької конвенції. Його суть полягає в тому, що громадяни країн -учасниць Паризької конвенції, які перший раз подали заявку на реєстрацію торговельної марки в одній із держав - учасниць Паризької конвенції, протягом 6 місяців від дати ЇЇ подання (першої заявки) можуть подати заявку на реєстрацію марки, яку було заявлено в перший раз, по відношенню до тих самих товарів, які були заявлені в перший раз, в іншій державі - учасниці Паризької конвенції, і шодо цієї заявки буде встановлено пріоритет за датою подання першої заявки (конвенційний пріоритет торговельної марки). Отже, право пріоритету на торговельну марку може виникати на підставі першої належним чином поданої заявки на реєстрацію торговельної марки. 3.7. Виставковий пріоритет торговельної марки Виставковий пріоритет торговельної марки - це пріоритет, який встановлюють за датою відкритого показу експонату, маркованого торговельною маркою, яку заявлено на реєстрацію, на офіційній або офіційно визнаній міжнародній виставці, яку було проведено на території країни - учасниці Паризької конвенції, за умови надходження заявки до компетентного органу протягом 6 місяців від вказаної дати. Прохання про надання виставкового пріоритету заявник подає протягом певного строку, визначеного внутрішнім законодавством країни. Це положення, передбачено ст. 11 Паризької конвенції, знайшло відображення в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (ст. 3). 3.8. Незалежність реєстрації торговельних марок Незалежність реєстрації торговельних марок є одним із принципів Паризької конвенції, який полягає в тому, що торговельну марку, належним чином зареєстровану у країні - учасниці Паризької конвенції, розглядають як незалежну від марок, зареєстрованих в інших країнах-учасницях, включаючи країну походження марки. Це означає, що на зареєстровану торговельну марку не поширюються і не впливають рішення, прийняті щодо таких самих марок, зареєстрованих в інших країнах-учасницях. 3.9. Дата реєстрації торговельної марки Дата реєстрації торговельної марки - це календарна дата внесення відомостей про реєстрацію торговельної марки до реєстру марок під певним номером. За законодавством багатьох країн світу ця дата є вирішальною для встановлення факту набуття виключного права на марку. В Україні номер реєстрації є номером охоронного документа — свідоцтва України на торговельну марку. Від дати реєстрації володілець марки набуває виключне право на марку.
3.10. Експертиза заявки на реєстрацію торговельної марки Експертиза заявки на реєстрацію торговельної марки - це дослідження заявки та позначення, що складає предмет заявки, на відповідність вимогам, встановленим законодавством. Щодо заявки на реєстрацію марки може проводитися експертиза за формальними ознаками (попередня експертиза) та експертиза заявленого позначення (експертиза кваліфікаційна, або експертиза по суті). Експертиза за формальними ознаками — це перевірка заявки на відповідність встановленим вимогам оформлення. Мається на увазі наявність у заявці необхідних відомостей про заявника, зображення марки, що є предметом заявки, переліку товарів І послуг, для яких заявник просить зареєструвати марку, документа про сплату встановленого збору тощо. Якщо заявка не відповідає формальним вимогам, заявнику пропонують усунути вказані недоліки протягом певного строку. Підчас кваліфікаційної експертизи встановлюють відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним законодавством. У ряді країн кваліфікаційна експертиза включає лише перевірку на відповідність абсолютним критеріям охоронездатності, зокрема, досліджують, чи має заявлене позначення розрізняльну здатність, чи не суперечить суспільним інтересам і принципам моралі тощо. При цьому не враховують критерій новизни, тобто не встановлюють наявність попередніх прав, а здійснюють експертизу в повному обсязі або скорочену, згідно з національним законодавством. Якщо законодавство передбачає проведення експертизи в повному обсязі, визначають, чи не конфліктує зазначене позначення із вже зареєстрованими торговельними марками або іншими об'єктами попереднього права, включаючи права інших осіб як на тотожні, такі на схожі позначення, що отримали охорону згідно із законодавством, а також із заявками на реєстрацію таких позначень в якості торговельної марки, якщо вони мають більш ранню дату встановлення пріоритету. Зазначене вище є експертизою новизни позначення. Якщо за результатами експертизи буде зроблено висновок про можливість реєстрації позначення в якості торговельної марки, марку реєструє компетентний орган, і вона отримує правову охорону. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарі» і послуг» передбачає проведення експертизи за формальними ознаками та кваліфікаційної експертизи в повному обсязі. 3.11. Відмова в реєстрації'торговельної марки Реєстрацію торговельної марки здійснюють на підставі відповідності заявленого на реєстрацію позначення умовам надання правової охорони. Цю відповідність визначають під час проведення експертизи. Якщо за висновком експертизи заявлене на реєстрацію позначення не відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони, заявку відхиляють. У цьому разі компетентний орган повідомляє заявника про відмову в реєстрації марки. Підставою для відмови в реєстрації торговельної марки може бути також заперечення, подане третьою особою, якщо відповідно до національного законодавства процедура заперечення розпочинається після публікації відомостей про заявку на реєстрацію торговельної марки, тобто до фактичної реєстрації марки. Повідомлення про відмову в реєстрації марки має містити відповідну мотивацію та зазначення підстав для прийняття рішення. У разі відмови в реєстрації торговельної марки на підставі її невідповідності умовам надання правової охорони заявнику надають можливість оскаржити це рішення. 3.12. Відхилення заявки на реєстрацію торговельної марки Процедура реєстрації торговельної марки передбачає можливість відхилення заявки на реєстрацію марки компетентним органом, відмову від подальшого її розгляду і, відповідно, реєстрації торговельної марки. Підставою для відхилення заявки може бути невиконання заявником вимог законодавства шодо оформлення матеріалів заявки та вимог компетентного органу щодо усунення недоліків заявки за формальними ознаками, які можуть бути виявлені під час експертизи. Заявнику надають певний строк для усунення недоліків заявки або оскарження дій експерта. Якщо протягом встановленого строку недоліки в матеріалах заявки не будуть усунуті і заявник не оскаржить дії експерта, заявку на реєстрацію торговельної марки відхиляють на основі мотивованого рішення, діловодство за заявкою припиняють. Найчастіше підставою для відхилення заявки є невідповідність заявленого на реєстрацію позначення умовам надання правової охорони, яку встановлюють на етапі експертизи по суті. Тому заявку відхиляють на основі мотивованого рішення компетентного органу. Підставою для відхилення заявки може бути невідповідність заявленого позначення тим вимогам, щодо яких проводиться експертиза по суті. У цьому разі заявнику також надають час на оскарження рішення компетентного органу. 3.13. Відкликання заявки на реєстрацію торговельної марки Відкликання заявки на реєстрацію торговельної марки - це право заявника відмовитися від заявки на реєстрацію торговельної марки (право володільця реєстрації відмовитися від права на зареєстровану марку повністю або частково). Заявник може скористатися зазначеним правом, подавши у встановленому порядку клопотання про відкликання заявки, до одержання рішення про реєстрацію марки. Це положення відображено у ст. 11 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Відкликана заявка не має правових наслідків. Подальші дії заявника не можуть базуватися на заявці, що відкликана. Часткове відкликання заявки означає, що заявник із власної ініціативи може відмовитися від прав за заявкою, що стосуються частини заявлених товарів або послуг. Володілець реєстрації може відмовитися від права на зареєстровану марку в будь-який час за умови, що він не дав дозвіл (ліцензію) на використання марки іншій особі. Інакше володілець реєстрації не може відмовитися від права на марку без згоди ліцензіата. Слід розрізняти такі поняття, як «відкликана заявка» і «заявка, яку вважають відкликаною». Якшо відкликана заявка - це заявка, за якою з ініціативи заявника припинено діловодство, то заявка, яку вважають відкликаною, — це заявка, діловодство за якою може бути припинене з ініціативи компетентного органу. Підставою для цих дій може бути порушення заявником строків відповіді на запити щодо надання необхідних документів, додаткових матеріалів тощо, без яких проведення експертизи неможливе, у разі якщо законодавство жорстко регламентує дотримання строків відповіді. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає строк відповіді на запит компетентного органу (2 місяці) та строк його продовження (6 місяців) (ст. 10). Існує поняття «заявка, яку вважають неподаною». Це заявка, щодо якої у встановлений законодавством строк на вимогу компетентного органу не було усунуто невідповідність документів, які згідно із законодавством складають заявку на торговельну марку, зокрема заявником не сплачено збір за подання заявки, не надано перелік товарів і (або) послуг тощо. 3.14. Оскарження рішення про заявку на реєстрацію торговельної марки Оскарження рішення про заявку на реєстрацію торговельної марки - це спеціальна процедура, пов'язана із заявками на торговельні марки, що дозволяє заявнику оскаржити рішення компетентного органу щодо заявки. Процедуру оскарження здійснюють у порядку, встановленому національним законодавством. За законодавством України процедура оскарження рішення про заявку на торговельну марку розпочинається після отримання заявником відповідного рішення патентного відомства. Строк для подання заперечення проти рішення Патентного відомства становить 3 місяці від дати отримання рішення заявником (ст. 15 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). 3.15. Відступлення права за заявкою на реєстрацію торговельної марки Відступлення права за заявкою па реєстрацію торговельної марки - це відмова замовника від права на заявку, подану на реєстрацію торговельної марки, на користь іншої особи. 3.16. Зареєстрована торговельна марка Зареєстрована торговельна марка — це торговельна марка, відомості про яку внесено до реєстру марок, а якщо за національним законодавством право на марку набувають лише шляхом реєстрації марки, то зареєстрована товарна марка - це марка, яку охороняють на підставі реєстрації. В Україні правовстановлюючим фактом набуття виключного права на марку є реєстрація марки в державному реєстрі. Після внесення марки до реєстру ЇЇ володілець має право забороняти її використання іншим особам без його дозволу.
Володілець реєстрації торговельної марки (свідоцтва) - це фізична або юридична особа, на ім'я якої зареєстровано торговельну марку в національному реєстрі торговельних марок відповідно до законодавства країни. Володілець реєстрації марки є володільцем зареєстрованої торговельної марки, права на яку набуто на підставі реєстрації марки. Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» особу, на ім'я якої зареєстровано марку в Державному реєстрі свідоцтв України на марки, визначають як володільця свідоцтва України на торговельну марку. 3.18. Реєстр торговельних марок Реєстр торговельних марок становить собою офіційний звід відомостей про торговельні марки. До Реєстру вносять зображення торговельної марки, відомості про володільця, дату встановлення пріоритету та дату реєстрації марки, перелік товарів та послуг, для яких зареєстровано торговельну марку, інші істотні відомості, пов'язані з обсягом правової охорони, наданої торговельній марці, а також всі подальші зміни, що стосуються внесених відомостей. Будь-яка заінтересована особа може отримати інформацію про торговельні марки, внесені до Реєстру. Реєстр обмежений сукупністю відомостей, що мають відношення до зареєстрованих марок, включаючи сукупність відомостей про подані на розгляд заявки на реєстрацію торговельних марок. Існують реєстри національні та регіональні, а також Міжнародний реєстр марок. Національний реєстр містить відомості про торговельні марки, охорона яким надана на підставі національної реєстрації, а регіональні та. міжнародні реєстри, відповідно, відомості про марки, зареєстровані згідно з регіональною або міжнародною угодою. 3.19. Втрата чинності реєстрації торговельної марки Втрата чинності реєстрації торговельної марки - це втрата торговельною маркою юридичної чинності внаслідок припинення дії реєстрації. Дія реєстрації марки припиняється в разі несплати встановленого законом збору за продовження строку дії реєстрації з пер- того дня періоду, за який збір не сплачено, якщо володілець реєстрації не скористався пільговим строком для поновлення реєстрації марки. Дія реєстрації торговельної марки припиняється в разі відмови володільця від реєстрації |
|||||||||||||||||||
|