Цивільно-правові засоби охорони торговельних марок

Доказ порушення права на торговельну марку. У цивільних позовах із питань порушення прав на торговельну марку право-володілець повинен довести, що відповідач використав ту ж саму або подібну марку на такі самі або аналогічні товари таким чи­ном, що це цілком може викликати їх сплутання. Угода ТКІР5 передбачає презумцію сплутання при використанні однакових марок на однакові товари.

Складність виникає в тих випадках, коли торговельна марка і (або) сам товар схожі, але не ідентичні. Законодавство про торго­вельні марки може містити перелік факторів, які слід брати до уваги в таких випадках.

У деяких країнах визначення таких факторів відбувається на підставі судового тлумачення і прецедентів. Наприклад, у США у судових рішеннях, що містять тлумачення Федерального акта про торговельні марки, вказують перелік обставин, які підляга­ють розгляду:

• юридична сила торговельної марки позивача;

• схожість двох марок;

• схожість товарів;

• ймовірність того, що перший право володілець на торговель­
ну марку заповнює певну товарну нішу;

• реальність сплутання марок;

■ добросовісність намірів володільця другої марки в його ви­конанні;

• якість «більш молодого товару»;

• споживчий досвід покупців;

• порівняння шкоди, якої може бути завдано сторонам, якщо
використання другої марки не буде заборонено.

Перелічені фактори, за винятком фактора реальної можливості сплутання марок, не є прямими методами виявлення можливості останнього.

Прямий метод, використовуваний у деяких країнах, полягає в науковому соціологічному обстежені репрезентативних груп спо­живачів. Результат, що показує значний відсоток сплутання ма­рок покупцями, є достатнім свідченням реальної загрози сплутан­ня марок. І навпаки, якщо ніхто або мала кількість опитаних вве­дена в оману схожістю марок, загрози їх сплутання нема.

Порушенням прав володільця торговельної марки визнають несанкціоноване виготовлення, застосування, пропозицію до

продажу, продаж, Інше введення в господарський оборот або збе­реження з цією метою торговельної марки, товару, позначеного цією маркою, або позначення, схожого з нею до ступеня сплутан­ня, щодо однорідних товарів.

Спільною ознакою цих типових видів порушення прав на тор­говельну марку є введення торговельної марки або товару, позна­ченого нею, в господарський оборот. Якщо особа, яка використо­вує торговельну марку або товар, маркований нею, не переслідує такої мети, її дії не є порушенням.

Порушенням прав володільця торговельної марки єяк несанк­ціоноване використання іншими особами тотожного позначення товарів, так і використання позначень, схожих із зареєстрованою торговельною маркою.

Доказ «розмивання» торговельної марки.У позовах у спра­вах про «розмивання» торговельної марки закон, як правило, ви­магає від позивача доведення того, що його торговельна марка -це відома марка. «Розмивання» марки виникає, коли у споживачів сплутується уявлення про виробника товару позивача і товару відповідача, навіть незважаючи на те, що це цілком різні товари. Якщо ж марка товару позивача не є відомою, то малоймовірно, що споживач, побачивши торговельну марку відповідача, сплу­тає виробників.

Судова заборона на використання торговельної марки.У су­дових процесах Із питань використання торговельних марок одне з основних завдань позивача полягає в тому, щоб зупинити вико­ристання марки відповідачем. У ст. 44 (1) Угоди ТКІР5 мовить­ся, що «органи судової влади повинні мати права вимагати від сторони припинити порушення прав»¹. До Угоди введено поло­ження про застосування тимчасових заходів, які можуть призу­пинити появу в торгівлі незаконного товару. З метою захисту по­рушника від сваволі до Угоди включено положення про те, що «органи судової влади повинні мати право вимагати від заявника надати всі можливі прийнятні докази з метою забезпечити дос­татній рівень певності в тому, що заявник є власником права і що права заявника були порушені або невідворотно будуть порушені, І видати заявнику судове розпорядження щодо застави або екві­валентної гарантії, достатньої для того, щоб захистити відповіда­ча і запобігти зловживанню»².

¹ Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних пере­
говорів: Тексти офіційних документів. - К: Вимір, 1998. - С. 357.

² Там само. - С. 359.

Судова практика свідчить, що позови про припинення неза­конного використання торговельної марки можуть бути подані до кількох відповідачів як самостійно, так і в рамках однієї спра­ви, але кожен з останніх відповідає за свої неправомірні дії з вве­дення товару, маркованого торговельною маркою, в господарсь­кий оборот.

Відшкодування збитків.Порушення прав на торговельну мар­ку може завдати різні види збитків її володільцеві. Право володі­лець може зазнати збитків, а порушник його права незаконно зба­гатитися. У разі продажу правопорушником товарів низької якості може бути завдано шкоди діловій репутації правоволодільця. Втрата репутації може потягнути за собою зниження обороту та вимагати великих витрат на відновлення репутації. Усі збитки підлягають відшкодуванню.