ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Порушення прав володільця зареєстрованого компонування ІМС

Порушенням права володільця зареєстрованого компонуван­ня ІМС, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним за­конодавством, вважають будь-яке посягання на його права, пе­редбачені законом.

На вимогу володільця прав на зареєстроване компонування ІМС порушення має бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати володільцю прав заподіяні збитки.

Вимагати поновлення порушених прав володільця зареєстро­ваного компонування ІМС може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Способи захисту прав

Захист прав на зареєстроване компонування ІМС здійснюють у судовому та іншому встановленому законом порядку.

Суди відповідно до їхньої компетенції розглядають, зокрема, спори про:

• авторство на компонування ІМС;

• встановлення факту використання компонування ІМС;

• встановлення володільця свідоцтва;

• порушення прав володільця свідоцтва;

• укладання та виконання ліцензійних договорів;

• компенсації.


ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Цивільне право У країни: Академічний курс: Підручник: У 2-хт.-Т. 1. Загальна частина. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — С. 447—449.

Основи інтелектуальної власності. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.-С. 534-540.

Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. - 2-е вид., переробл. і допов. - К: Видавничий Дім <Ін Юре>, 2004. -С. 162-163.

Сергеев А. П. Права интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебиик. — 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ТК «Велби», 2004. — С. 689-701.,

Калятин В. О. Интеллектуальная собствениость (Исключительнме права): Учебникдля вузов. - М.: Норма, 2000. - С. 316-330.

Борахоеич Л., Монастьірская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. - СПб.: Питер, 2001. - С. 219-222.

Мзггс П. Б., Сергеев А. П. Интеллектуальная собственность. - М.: Юрист, 2000. - С. 322-327.

Право интеллектуальной собственности {конспект лекций). - М.: Приор, 1998. - С. 114-119.

Еремеико В. И., Подшибихин Л. В. Комментарий к Закону Российской Федерации «О правовой охране топографий интегральньн микросхем». // Комментарий к законодательству об охране интеллектуальной собствен­ности. - М., 1997. - С. 215-236.


ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. У чому полягає вимога оригінальності компонування ІМС?

2. Хто може бути визнаний автором компонування?

3. Чи належать автору компонування ІМС певні немайнові права?

4. Які права належать особі, що незалежно створила компонування
ІМС, аналогічне існуючому?

5. Що є умовами договору про передання прав на топологію ІМС?




ГЛАВА 21

Правова охорона

раціоналізаторських пропозицій

51. ПОНЯТТЯ Й ОЗНАКИ РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКОЇ ПРОПОЗИЦІЇ

1.1. Поняття раціоналізаторської пропозиції

Раціоналізаторські пропозиції в нашій країні протягом бага­тьох років були найбільш масовим об'єктом технічної творчості. Практично на кожному підприємстві Існувало бюро раціонала-зації та винахідництва, яке займалося питаннями впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій, а також виплатою винагороди авторам винаходів і рац про позицій.

Раціоналізаторські пропозиції вносили з метою вдосконален­ня виробів, здійснення модернізації обладнання на підприємстві та його пристосування до конкретних умов виробництва і навіть усували окремі помилки в раніше випущеній конструкторській документації.

І нині на тих підприємствах, керівництво яких розуміє не­обхідність стимулювання творчих зусиль своїх працівників, спря­мованих на вдосконалення застосовуваної техніки, технології та матеріалів, використовують практику прийняття внутрішніх нор­мативних актів, що регулюють раціоналізаторську роботу.

Відповідно до ст. 481 ЦК раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологіч­не (технічне) або організаційне рішення в будь-якій сфері її діяль­ності.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріаль­ний об'єкт або процес.

1.2. Ознаки раціоналізаторської пропозиції

Для визнання пропозиції раціоналізаторською вона має відпо­відати таким критеріям:

• бути технічним або організаційним рішенням;

• мати місцеву новизну, тобто бути невідомою на підприємстві;

• бути корисною.

Технічне або організаційне рішення.Таке рішення виконує роль родової ознаки та має комплексний характер. З одного боку,

ААА


воно означає, що пропозиції мають містити конкретне вирішення завдання, а не просто його постановку. Раціоналізатор повинен у своїй пропозиції дати конкретні вказівки на те, що І як необхідно зробити, щоб одержати бажаний результат.

З іншого боку, зазначений критерій вимагає, щоб вирішення завдання мало технічний, організаційний характер, тобто раціо­налізаторська пропозиція вирішувала практичне завдання за до­помогою технічних, організаційних засобів.

Раціоналізатор у своїй пропозиції повинен сформулювати, що і яким чином необхідно зробити, щоб одержати бажаний резуль­тат. Не визнають технічним вирішенням завдання такі пропозиції, які лише констатують певну потребу й обмежуються вказівкою на необхідність того або іншого заходу чи на позитивний ефект, який може бути одержаний від його реалізації.

Раціоналізаторська пропозиція має містити щонайменше принципове рішення, конкретизоване настільки, щоб воно не по­требувало здогадів і припущень, розкривало суть авторського за­думу і не вимагало для його виконання додаткової доробки твор­чого характеру. Цю умову вважають виконаною, якщо у пропо­зиції та пояснювальних матеріалах є дані, необхідні та доступні для практичного здійснення пропозиції за допомогою відомих прийомів конструювання (проектування).

Місцева новизна раціоналізаторської пропозиції.До раціо­налізаторської пропозиції висувають вимогу новизни в межах тих підприємств, які її подають.

Новизну раціоналізаторської пропозиції визначають на пев­ний період часу. Щодо рацпропозицій у нормативних актах вжи­вають поняття першості, а не пріоритету. Першість визначається датою надходження на підприємство правильно оформленої заяв­ки на раціоналізаторську пропозицію.

Пропозицію не вважають новою, якщо до подання заявки за встановленою формою зазначене або ж таке рішення:

• вже використовували на цьому підприємстві, крім випадків,
коли рішення використовували за ініціативою автора протягом
певного періоду до подання заявки;

• передбачене наказами і розпорядженнями адміністрації;

• розроблено технічними службами цього підприємства;

• заявлене іншою особою, якій належить першість на цю або
тотожну пропозицію;

• рекомендоване вищою організацією або опубліковане в
інформаційних виданнях із розповсюдження передового досвіду
в цій галузі.


• передбачене обов'язковими для підприємства нормативами.

Корисність раціоналізаторської пропозиції.Оцінка корис­ності суттєво залежить від специфіки діяльності підприємства. Загалом корисність оцінюють на основі порівняння результату, який має бути одержаний від застосування запропонованого рішення, з результатом, досягнутим на цьому підприємстві при вирішенні того самого завдання, на яке спрямована рацпропози­ція. Тому можлива ситуація, коли пропозицію на одному підприємстві визнають раціоналізаторською, а на іншому - відхи­ляють через відсутність новизни.

Пропозицію визнають корисною для підприємства, якому П подано, якщо її використання на цьому підприємстві в умовах, які існують або мають бути створені відповідно до затверджених планів, дозволяє одержати економічний, технічний або інший позитивний ефект.

5 2. ПРАВА НА РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКІ ПРОПОЗИЦІЇ

2.1. Суб'єкти права на раціоналізаторську пропозицію

Суб'єктами права на раціоналізаторську пропозицію є її ав­тор та юридична або фізична особа, якій ця пропозиція подана.

Автором визнають особу, завдяки творчій праці якої створено пропозицію. Авторами раціоналізаторських пропозицій можуть бути тільки фізичні особи.

На визнання фізичних осіб авторами рацпропозицій не впли­вають їхні вік І стан дієздатності. За авторів, які не досягли 14 років або визнані у встановленому законом порядку недієздатни­ми, права здійснюють їхні батьки або опікуни.

Іноземні громадяни й особи без громадянства користуються тим самим обсягом прав, що й громадяни України.

Якщо у створенні раціоналізаторської пропозиції брало твор­чу участь кілька осіб, виникає співавторство. Не можуть претен­дувати на співавторство особи, які надали автору раціоналіза­торської пропозиції тільки технічну допомогу, наприклад, у ви­готовленні креслень і зразків, виконанні розрахунків, оформленні документів або проведенні дослідної перевірки рішення.

Після смерті автора раціоналізаторської пропозиції його пра­ва, щодо яких допускають правонаступність, переходять до його


спадкоємців за законом або заповітом. Строк дії прав спадкоємців конкретним періодом часу не обмежений.

2.2. Права суб'єктів права на раціоналізаторську пропозицію

Відповідно до ст. 484 ЦК:

• автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросо­
вісне заохочення від юридичної особи, якій цю пропозицію подано;

• юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторсь­
кою, має право на її використання в будь-якому обсязі.

Автори раціоналізаторських пропозицій мають особисті не-майнові та майнові права, які забезпечують суспільне визнання їхніх заслуг і задоволення майнових інтересів.

Права авторів надають у зв'язку з:

• фактом створення нового та корисного для підприємства
рішення;

• офіційною кваліфікацією пропозиції як раціоналізаторської;

• використанням пропозиції.

У зв'язку із самим фактом створення нового і корисного для підприємства рішення авторові надають:

• право на подання заявки;

• право на закріплення першості;

• право на офіційне оформлення пропозиції шляхом видачі на
нього свідоцтва.

У зв'язку з офіційною кваліфікацією пропозиції як раціоналі­заторської авторові надають:

• право авторства;

• право на авторське ім'я;

• право на участь у роботах із впровадження пропозиції.
У зв'язку з використанням пропозиції авторові надають:
■ право на одержання винагороди;

• право користуватися протягом певного строку існуючими
нормами і розцінками тощо.

2.3. Захист прав авторів раціоналізаторських пропозицій

Захист прав авторів раціоналізаторських пропозицій здійсню­ють у судовому, адміністративному й адміністративно-судовому порядку.

У судовому порядку розглядають спори про авторство (співав­торство) на раціоналізаторську пропозицію, про розподіл вина-


             
   
   
       
 
 
 
 

городи між співавторами, інші спірні питання, що виникають у зв'язку з рацпропозиціями, за винятком випадків, коли розв'язан­ня тих чи інших спорів віднесене до відання адміністративних або інших органів.

В адміністративно-судовому порядку, коли зверненню до суду має передувати спроба розгляду в адміністративному порядку, розв'язують спори про розмір, порядок обчислення і строки вип­лати винагороди за рацпропозиції, факт використання пропозиції, першість пропозиції.

В адміністративному порядку розглядають спори, пов'язані з відмовою в реєстрації та прийнятті до розгляду заяви на раціона­лізаторську пропозицію, відміною рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською й анулювання виданого на нього свідоцтва.

§ 3. ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКУ ПРОПОЗИЦІЮ

3,1. Нормативно-правове регулювання

оформлення права на раціоналізаторську пропозицію

Вирішення задачі вважатимуть раціоналізаторською пропози­цією від моменту визнання її такою у встановленому порядку.

Відповідно до пунктів 59-62, 70 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналіза­торських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18 вересня 1992 р. за № 479/92, міністерства та інші органи державної виконавчої влади з урахуванням покладених на них функцій у сфері науки і техніки координують діяльність підприємств, установ та організацій із питань охорони раціоналі­заторських пропозицій.

Підприємства незалежно від форми власності забезпечують необхідні умови для створення і використання раціоналізаторсь­ких пропозицій, можуть створювати підрозділи з питань охорони промислової власності, сприяють діяльності первинних органі­зацій Товариства винахідників та раціоналізаторів України й інших громадських організацій, що надають авторам раціоналіза­торських пропозицій організаційну, матеріальну, технічну та іншу допомогу.

Міністерства та інші органи державної виконавчої влади, під­приємства, а також Товариство винахідників та раціоналізаторів України й інші громадські організації можуть створювати інно-


ваційні фонди для підтримки діяльності зі створення та викорис­тання раціоналізаторських пропозицій.

Діяльність підприємств, пов'язана зі створенням, одержанням правової охорони І використанням об'єктів промислової власності, фінансується за рахунок їхніх власних коштів, а державних підприємств - за рахунок коштів, виділених на їх утримання, та доходів від використання раціоналізаторських пропозицій, що залишаються в їхньому розпорядженні відповідно до чинного за­конодавства.

Підприємство, яке використовує раціоналізаторську пропози­цію, і підприємство-ліцензіат сплачує особам (у тому числі тим, які не працюють на цьому підприємстві), які сприяли створенню, одержанню правової охорони і використанню раціоналізаторсь­ких пропозицій, винагороду, розмір якої не має перевищувати розмір винагороди, сплаченої авторам зазначених раціоналіза-торськихпропозицій.

3.2. Процедура оформлення права на раціоналізаторську пропозицію

Оформлення права на раціоналізаторську пропозицію почи­нається зі складання та подання заяви.

Заяву подають у письмовій формі. У ній зазначають: найме­нування пропозиції, перелік співавторів, опис суті пропозиції з поданням даних, достатніх для її практичного здійснення, мету пропозиції, відомості про економічний або інший позитивний ефект тощо.

Заява має містити тільки одну раціоналізаторську пропозицію, її подають тому підприємству, діяльності якого стосується про­позиція, незалежно від того, чи працює автор на цьому підпри­ємстві.

Відповідно до п. 3. 1. Положення про свідоцтво на раціоналі­заторську пропозицію, затвердженого наказом Держпатенту від 22 серпня 1995р.за№ 129, підприємство (установа, організація), яке прийняло до розгляду заяву, має її зареєструвати та протягом місяця з дати реєстрації прийняти щодо неї рішення.

Після надходження заяви здійснюють попередню перевірку і розгляд заявленої пропозиції по суті. Попередня перевірка має за мету встановити, чи стосується пропозиція діяльності підприєм­ства, якому її подано, і чи відповідає заява формальним вимогам. Експертиза по суті полягає у визначенні наявності у пропозиції технічного рішення, новизни та корисності. На підставі висновку


       
   
 
 

15-

експертизи виносять рішення про визнання пропозиції раціоналі­заторською або про відмову в цьому.

3.3. Видача свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію

Після прийняття рішення про визнання пропозиції раціона­лізаторською та прийняття її до використання протягом місячно­го строку кожному зі співавторів видають Свідоцтво на раціона­лізаторську пропозицію.

Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію містить:

• назву та, якщо є, комерційне найменування підприємства
(організації, установи), що видає свідоцтво;

• назву раціоналізаторської пропозиції;

• прізвище автора, а в разі співавторства прізвища та Ініціали
всіх співавторів в алфавітному порядку;

• дату подання пропозиції;

• дату визнання пропозиції раціоналізаторською;

• номер, за яким вона зареєстрована в журналі реєстрації ра­
ціоналізаторських пропозицій;

• підпис керівника підприємства (організації, установи) із за­
значенням його прізвища та ініціалів, скріплених печаткою.

Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію є безстроковим документом і діє в межах того підприємства, яке його видало.

& 4.ВИКОРИСТАННЯ РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКОЇ ПРОПОЗИЦІЇ

4.1. Дата початку використання раціоналізаторської пропозиції

Нині питання щодо використання раціоналізаторських про­позицій недостатньо врегульовані в нормативних актах України. У зв'язку з цим відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. за № 1545-12 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних нормативних актів в Україні застосо­вують акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульо­вані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України,

Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок виплати винагоро­ди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, затвер­дженої постановою Дєржкомітету у справах винаходів і відкриттів


Ради Міністрів СРСР від 15 січня 1974 р. (далі - Інструкція) ви­користанням раціоналізаторської пропозиції визнають її застосу­вання у виробничому процесі.

Раціоналізаторську пропозицію, що стосується пристрою (кон­струкції) чи речовини (матеріалу), визнають використаною від дня початку її застосування у продукції, що її виготовляють чи експлуа­тують, у тому числі і в дослідних зразках, переданих в експлуатацію. Якщо по закінченні експериментальної перевірки раціоналі­заторська пропозиція визнана придатною для експлуатації, її вва­жають використаною від дня передачі зразка (партії, серії), спо­собу (технології) в експлуатацію.

Якщо раціоналізаторську пропозицію, раніше виготовлену й апробовану, використовують у дослідному зразку (партії, серії), способі (технології) чи при його випробуванні, її вважають вико­ристаною.

Використанням також вважають застосування раціоналіза­торської пропозиції, спрямованої на вдосконалення виготовлен­ня і випробування дослідного зразка. Дату початку використан­ня зазначають в акті про використання раціоналізаторської про­позиції (Типова форма акта N Р-3, затверджена наказом Мінстату України від 24 березня 1995 р. за № 79).

4.2. Порядок виплати винагороди за раціоналізаторські пропозиції

Відповідно до п. 9 Інструкції винагороду авторам на підприєм­стві виплачують на підставі таких документів:

• свідоцтва про раціоналізаторську пропозицію;

• акта використання пропозиції чи іншого рівнозначного до­
кумента, що підтверджує факт використання пропозиції та дату
початку її використання;

• розрахунку економії (доходу) від використання раціоналі­
заторської пропозиції;

• угоди співавторів.

Згідно з п. 53 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18 вересня 1992 р. за № 479, право на винагороду має автор (співавтори) раціоналізаторсь­кої пропозиції, на яку видано свідоцтво, протягом 2 років від дати по­чатку використання її на підприємстві, що видало свідоцтво.

Розмір винагороди визначають умови договору між автором і під приєм ст вом.


4.3. Підстави для виплати

підприємством винагороди

авторам раціоналізаторської пропозиції

Відповідно до визначення поняття «первинного документа», що його містить Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. за № 996, у наведеному переліку первинним документом, що засвідчує виник­нення у підприємства зобов'язань із виплати винагороди авторам раціоналізаторської пропозиції, є акт про використання.

На підставі зазначеного нарахування виплата винагороди ав­торам раціоналізаторської пропозиції має здійснюватися віл дати початку її використання (зазначають в акті) протягом 2 років і не залежить від дати реалізації продукції, у якій використано раціо­налізаторську пропозицію. У разі невиплати винагороди у підприємства зростає борг перед авторами зі всіма наслідками, передбаченими законодавством України.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Які ознаки характеризують охоронездатність раціоналізаторської
пропозиції?

2. Які права належать авторам раціоналізаторських пропозицій?

3. Як здійснюють захист прав авторів раціоналізаторських пропо­
зицій?

4. Як відбувається оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію?

5. На підставі яких документів і протягом якого терміну автор раціо­
налізаторської пропозиції має право на винагороду?

6. Що розуміють під використанням раціоналізаторської пропозиції
і датою початку її використання?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Підопригора О, А,, Лідопршора О. 0. Право інтелектуальної власності в Україні: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів ун-тів. - К: Юрінком Інтер, 1998. - С. 104-113.

Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.:ТК «Велби», 2004. -С. 730-745.

Право интеллектуальной собственности (Конспект лекций). - М.: ПРИОР, 1998. - С. 126-131.

БороховичЛ., Монастгярская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. - СПб.: Питер, 2001. - С. 216-219.

Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У 2-х т. - Т. 1. Загальна частина. — К.: Видавничий Дім <Ін Юре», 2003. - С. 450.


ГЛАВА 22 Правова охорона сортів рослин

і порід тварин (селекційних досягнень)

5 1. ПОНЯТТЯ Й ОЗНАКИ СОРТУ РОСЛИН, ПОРОДИ ТВАРИН

1.1. Поняття селекційного досягнення

Селекція становить собою еволюцію рослин І тварин, спрямо­вану волею людини. Селекціонер активно втручається у процес зміни об'єкта та скеровує його в потрібний бік із метою одержан­ня запланованого селекційного досягнення. Селекціонери працю­ють із природними системами. Специфіка об'єкта позначається не тільки на методах здійснення робіт зі створення нових сортів рослин і порід тварин, а й на формах суспільного визнання їхніх результатів. Селекційні досягнення розглядають в Україні, як і в більшості країн, як особливі об'єкти інтелектуальної власності.

1.2. Ознаки охороноздатності
сорту рослин, породи тварин

До ознак охороноздатності сорту рослин, породи тварин відно­сять вирішення завдання виведення нового сорту рослини або породи тварини, новизну селекційного досягнення, його виріз-ияльність, однорідність і стабільність.

1.3. Вирішення конкретного
практичного завдання

Результатом діяльності селекціонера має бути вирішення кон­кретного практичного завдання, що полягає у виведенні нового сорту рослини або породи тварини. Необхідно провести до кінця весь селекційний процес, щоб реально вивести новий сорт (поро­ду) І перевірити його на відповідність передбаченим законом ви­могам. Завдання з виведення нових сортів І порід вирішують за­собами біології.

1.4. Поняття сорту рослин

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сор­ти рослин» сорт - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид


 



 


першого покоління, популяція), що, незалежно від того, чи відпо­відає вона повністю умовам надання правової охорони, може:

■ бути визначена за ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності певного генотипу або комбінації генотипів;

• бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин за ступе­
нем прояву принаймні однієї з цих ознак;

• розглядатися як одне ціле з погляду її придатності для відтво­
рення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

1.5. Поняття породи тварин

Породою тварин вважають створену внаслідок цілеспрямова­ної творчої діяльності групу племінних тварин (породу, пород­ний тип, лінію, сім'ю тощо), яка має нові високі генетичні ознаки, що стійко передаються їхнім нащадкам1.

1.6. Новизна сорту рослин, породи тварин

Сорт, породу вважають новими, якщо на дату подання заявки на видачу патенту насіння або племінний матеріал селекційного досягнення не продавався і не передавався іншим способом іншим особам самим селекціонером, його правноступником, а також не використовувався за їхньою згодою.

Відповідно до пунктів 3 і 4 ст. 11 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» сорт вважають новим, якщо до дати, на яку заявку вважають поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким Іншим способом не пе­редавали матеріал сорту для комерційного використання:

• на території України - за рік до цієї дати;

• на території Іншої держави щодо деревних та чагарникових
культур і винограду - за 6 років, щодо рослин інших видів - за 4
роки до цієї дати.

Сорт не втрачає новизну, якщо будь-який його матеріал збу­вали:

■ зі зловживанням на шкоду' заявнику;

• на виконання договору про передання права на подання за­
явки;

• на виконання договору про розмноження відтаорювального
матеріалу сорту та його випробування, за умови, що зібраний внас­
лідок цього матеріал передавали лише заявникові і не використо­
вували для виробництва іншого сорту;

1 Цивільне право України: Академічний курс: Підручнник: У 2-х т. - Т. І. Загальна частина. - К.; Видавничий Дім «1н Юре», 2003. - С. 453.


 

• на виконання визначених законодавством заходів, зокрема
щодо біологічної безпеки чи формування Реєстру сортів;

• як побічний або відхідний продукт, отриманні! під час ство­
рення чи поліпшення сорту, без посилань на сорт і лише для спо­
живання.

1.7. Вирізняльність сорту рослин, породи тварин

Селекційне досягнення має вочевидь відрізнятися від будь-якого іншого селекційного досягнення, існуючого на момент по­дання заявки.

Відповідно до ст. 11 (5) Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» сорт відповідає умовам вирізняльності, якщо за про­явом ознак його можна чітко відрізнити від будь-якого іншого сор­ту, загальновідомого до дати, на яку заявку вважають поданою.

Сорт, що його протиставляють заявленому, вважають загаль­новідомим, якщо:

• він поширений на певній території будь-якої держави;

• відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними
у світі, зокрема шляхом їхнього опису в будь-якій оприлюдненій
публікації;

• він представлений зразком у загальнодоступній колекції;

• йому надано правову охорону і (або) його внесено до офіцій­
ного реєстру сортів у будь-якій державі, при цьому його вважа­
ють загальновідомим від дати подання заявки на надання права
чи внесення до реєстру.

1.8. Однорідність сорту рослин, породи тварин

Сорти рослин і породи тварин має бути досить однорідними за своїми морфологічними, фізіологічними, хімічними та інши­ми ознаками, якщо зважити на окремі відхилення, які можуть мати місце у зв'язку з особливостями розмноження.

Відповідно до ст. 11 (6) Закону України «Про охорону прав на сорти рослин*- сорт вважають однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту залишають­ся достатньо схожими за своїми основними ознаками, відзначе­ними в описі сорту.

Ознака однорідності втілює якісну визначеність досягнутого результату селекції. Без наявності в більшості рослин сорту або тварин певної породи спільних сутнісних ознак, які відрізняють


їх від рослин і тварин Інших сортів і порід, взагалі не можна гово­рити про досягення селекційного результату.

1.9. Стабільність сорту рослин, породи тварин

Сорт рослин, породу тварин вважають стабільними, якщо їхні основні ознаки залишаються незмінними після неодноразового розмноження або, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного циклу розмноження.

Одержання рослини або тварини, які не здатні зберігати свої особливі властивості при відтворенні, закон не вважає селекцій­ним досягненням і не охороняє.

І 2. СУБ'ЄКТИ ПРАВА НА СОРТ РОСЛИН, ПОРОДУ ТВАРИН

2.1. Види суб'єктів права на сорт рослин, породи тварин

Суб'єктами прав на сорт рослин, породу тварин є їхні безпосе­редні творці (автори), володільці виключних прав на їхнє вико­ристання (патентоволодільці), спадкоємці та правонаступники.

Відповідно до ст. 486 ЦК суб'єктами права на сорт рослин, породу тварин є:

• автор сорту рослин, породи тварин;

• інші особи, які набули майнових прав на сорт рослин, поро­
ду тварин за договором чи законом.

2.2. Поняття автора сорту рослин, породи тварин

Згідно з чинним українським законодавством авторами сорту рослин, породи тварин можуть бути тільки фізичні особи, завдя­ки творчій праці яких виведено, створено або виявлено сорт рос­лин, породу тварин.

Чинне законодавство не ставить будь-яких вимог до автора. У разі відсутності в автора необхідного ступеня дієздатності реалі­зацію авторських прав здійснюють його представники.

Сорт рослин, породу тварин переважно створюють кілька ав­торів, а то й цілий колектив. Усіх цих осіб визнаватимуть співав­торами. Тільки осіб, які зробили творчий внесок у створення відповідного об'єкта, можна визнати співавторами. При цьому


ступінь участі таких осіб у створенні об'єкта не враховують, тоб­то не можна ділити співавторів на різні категорії.

Іноземні громадяни й особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності мають однакові з громадянами України права на сорт рослин, породу тварин.

2.3. Роботодавець як суб'єкт права на сорт рослин, породу тварин

Якщо сорт рослин, породу тварин створено в порядку вико­нання службових обов'язків або за завданням роботодавця, суб'єк­том права на сорт рослин, породу тварин стає роботодавець, якщо договір між ним І автором не передбачає інше.

2.4. Спадкоємці автора сорту рослин, породи тварин

У разі смерті селекціонера або його патентоволодільця права на сорт рослин, породу тварин переходять до спадкоємців. За спад­кового правонаступництва спадкоємці стають володільцями тільки прав, які не пов'язані нерозривно з особою автора і можуть переходити до інших осіб.

2.5. Інші суб'єкти права на сорт рослин, породу тварин

Автор (автори) може передати своє право на подання заявки іншій особі, у результаті чого заявником може стати й не сам се­лекціонер. Це право можна відступити кільком особам, у резуль­таті чого виникає відразу кілька заявників.

Заявники можуть вести свої справи в установі через представ­ника, видавши йому довіреність. Спеціальних вимог до представ­ника не встановлено, тому ним може бути, наприклад, патентний повірений, а також будь-яка особа.

Права на використання сорту рослин, породи тварин підтвер­джує патент. Патент видають заявникові, І він стає патентоволо-дільцем. Заявниками можуть бути і кілька осіб, проте патент буде виданий на Ім'я тільки одного заявника (зазначеного в заяві пер­шим). Це не позбавляє решту заявників права на сорт рослин, породу тварин, вони використовуватимуть це право спільно, відповідно до угоди між ними.

Особливий статус мають особи, які взяли на себе обов'язок підтримувати (зберігати) сорт таким чином, щоб зберігалися


ознаки, зазначені в описі сорту, складеному на дату реєстрації в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні (оршінатпори). Необхідність існування цих осіб викли­кана тим, що сучасна технологія не дозволяє закріпити характе­ристику сорту чи породи виключно у вигляді опису (як це мож­лива щодо винаходів). Збереження характеристик сорту здійсню­ють шляхом збереження відповідних біологічних об'єктів, тому необхідна наявність особи, яка б постійно підтримувала існуван­ня певних еталонних біологічних об'єктів.

§ 3. ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА СОРТ РОСЛИН, ПОРОДУ ТВАРИН

3.1. Загальні положення й особливості оформлення прав

Порядок оформлення прав на сорт рослин, породу тварин у своїх основних рисах співпадає з порядком оформлення прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та інші об'єкти інте­лектуальної власності, які потребують спеціальної державної реє­страції. Разом із тим специфіка об'єктів охорони зумовила ряд особливостей цієї процедури, які відображені в Законі України «Про охорону прав на сорти рослин» (розділ III) та у спеціаль­них правових актах, що розвивають положення Закону.

До таких нормативно-правових актів, зокрема, відносять:

• Правила складання та подання заявки про видачу патенту
на сорт рослин (затверджені наказом Держпатенту України від
11 лютого 1994 р. за № 27, зареєстровані в Міністерстві юстиції
України за № 70/279 від 7 квітня 1994 р.);

• Положення про Державний реєстр сортів рослин України та
порядок видачі патентів (затверджене наказом Держпатенту
України від 13 січня 1999 р. за № 10, зареєстроване в Міністерстві
юстиції України за № 0121-99 від 26 лютого 1999 р.).

3.2. Складання та подання заявки на видачу патенту

Право на подання заявки має сам селекціонер, його роботода­вець або Інший правонаступник. Заява може бути подана зазна­ченими особами особисто або через спеціального посередника, який відповідно до повноважень, ґрунтованих на довіреності, веде справи, пов'язані з одержанням патенту.


 


Заявка на видачу патенту має стосуватися тільки одного сор­ту рослин або породи тварин І включати документи, визначені законом.

За подання заявки сплачують збір. Документ про сплату збо­ру має надійти до установи разом із заявкою або протягом 2 місяців від дати подання заявки. Цей строк може бути продовже­ний до 6 місяців за умови сплати відповідного збору.

3.3. Проведення формальної експертизи

Формальну експертизу заявки проводять із метою визначен­ня відповідності формальних ознак заявки вимогам, що встанов­лені законом і розробленим установою на його основі правилам складання та подання заявки.

Під час проведення формальної експертизи:

• визначають дату подання заявки;

• перевіряють відповідність складу документів заявки визна­
ченим умовам;

• порівнюють заявку з поданою заявником копією поперед­
ньої заявки, якщо таку подавали до компетентного органу держа-
ви-учасника, і встановлюють дату пріоритету;

• встановлюють факт сплати збору за подання заявки.

3.4. Проведення кваліфікаційної експертизи

Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплек­су досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою та прийняття рішення щодо державної реєстрації сор­ту рослин або породи тварин і прав на них.

Кваліфікаційну експертизу проводять за клопотанням заяв­ника і за умови сплати ним відповідного збору.

Експертиза сорту рослин або породи тварин виявляє новизну, а також вирізняльність, однорід

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти