![]() |
Правомірні способи одержання комерційної таємниці
Існуюють три важливі способи одержання комеційної таємниці, на які не поширюються заборонні положення Угоди ТКІР5: незалежне відкриття, зворотний технічний аналіз, добросовісне придбання. Усі три способи вважають чесними видами комерційної практики. Незалежне відкриття.У жодній країні світу комерційна таємниця не має охорони від незалежних відкриттів. Запровадження подібної охорони підірвало б основи патентної системи, яка забезпечує захист прав патентоволодільця від незалежного відкриття в обмін на оприлюднення ним закритої інформації та передання її в суспільне користування по закінченні строку патентної охорони. Володілець незапатентованого виробничого секрету ризикує втратити його в будь-який момент. Конкурент, який робить незалежний винахід, може його засекретити як комерційну таємницю, і в цьому разі виникають два володільці одного і того самого секрету. Зворотний технічний аналіз.Зворотний технічний аналіз, або ^зворотна інженерія», - це процес дослідження наявного в широкому продажу продукту з метою виявлення секретів його роботи і (або) того, як він виготовлений. Підприємство, яке має успіх у цьому, вільне у використанні результатів «зворотної інженерії» в конкурентній боротьбі з володільцем оригінального секрету виробництва. Це підприємство може у своєму виробництві використати одержаний через «зворотну інженерію» секрет, але воно не може його запатентувати, оскільки ніхто з Його працівників не є автором винаходу. Добросовісне придбання.Добросовісність третьої особи, яка придбала відомості, що становлять комерційну таємницю, в особи, яка не мала права на їх передання, виключає застосування до такої особи будь-яких санкцій. Добросовісним придбавача відомостей визнають тоді, коли він не знав і не повинен був знати про те, що особа, від якої одержані відомості, не мала права на їх розповсюдження. Зазначене питання вирішують із врахуванням конкретних обставин кожного випадку, у тому числі залежно від характеру самих відомостей, умов їх придбання тощо. Для визнання придбавача недобросовісним недостатньо вияву ним простої необережності, потрібен умисел або принаймні груба необережність. Якщо недобросовісність придбавача відомостей, що становлять комерційну таємницю, не доведена у встановленому законом порядку, він має право вільно використовувати ці відомості у своїй господарській діяльності І не нестиме будь-яких зобов'язань перед володільцем права на комерційну таємницю. 4.2. Неправомірні способи одержання комерційної таємниці Угода ТЯІР5 містить-деякі вказівки на способи заволодіння інформацією, що становить комерційну таємницю, які вважають
недозволеними. Серед них І такі: «Фізичні та юридичні особи повинні мати можливість перешкоджати тому, щоб інформація, яка законно знаходиться під їхнім контролем, розголошувалася, збиралась або використовувалась іншими особами без їхньої згоди у такий спосіб, який суперечить чесній комерційній практиці...» (ст. 39 (2)). При цьому суть виразу «у такий спосіб, який суперечить чесній комерційній таємниці» розкривають так: це такі способи, як «порушення контракту, порушення довіри та спонукання до порушення, включаючи придбання інформації, що не підлягає розкриттю третіми сторонами, які знали або не могли не знати, що з цим придбанням пов'язана така Інформація»1. У всьому світі до таких способів відносять промисловий шпіонаж, підкуп службовців володільця комерційної таємниці, проникнення у приміщення, прослуховування засобів зв'язку, розпаковування кореспонденції тощо. 4.3. Охорона комерційної таємниці суб'єктом підприємницької діяльності Умови охорони права на комерційну таємницю.Суб'єкт підприємницької діяльності має право на судовий захист від незаконного одержання, володіння І використання Іншими фізичними та юридичними особами відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо: • ця інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність • до цієї Інформації на законних підставах обмежений вільний
*відомості, що становлять комерційну таємницю, подані у *для визначення й охорони цієї інформації вжиті відповідні Охорона комерційної таємниці підприємством.Охорона комерційної таємниці має бути частиною системи управління підприємством, і розпочинати треба зі створення системи безпеки. Саме системи, а не служби. Оформляють таку систему локальними правовими актами, які вводять в дію внутрішні нормативні документи підприємства: Положення про комерційну таємницю,
Положення про комерційну таємницю розробляють, виходячи зі схеми внутрішньої структури фірми, технологічного ланцюжка внутрішніх і зовнішніх взаємовідносин, маркетингових завдань на тому або Іншому ринку. На сучасному підприємстві система безпеки безпосередньо пов'язана з маркетингом, патентуванням, Інформаційним забезпеченням зазначених процесів. Особливо важлива система безпеки для підприємств-експортерів. Організація охорони комерційної таємниці.Охорону комерційної таємниці здійснюють її володілець і користувач. Відповідальність за охорону комерційної таємниці несе керівник підприємства. Встановлений ним порядок охорони комерційної таємниці закріплюється в колективному або трудовому договорі із працівниками підприємства і (у разі укладання) у договорах із контрагентами і професійними експертами. Перелік відомостей, щостановлять комерційну таємницю, ступінь конфіденційності Й організацію їхньої охорони визначає І затверджує суб'єкт підприємницької діяльності або особа, ним уповноважена. Організація охорони комерційної таємниці включає в себе: • визначення переліку посадових осіб, уповноважених відно • встановлення правил віднесення інформації до комерційної • розробку і доведення до осіб, допущених до відомостей, що • обмеження доступу до носіїв інформації, що містять комер • ведення спеціального діловодства, що забезпечує виділення • використання правових, організаційних, технічних та інших • здійснення контролю за дотриманням встановленого режи 4.4. Охорона комерційної таємниці від третіх осіб Договірні відносини.Питання про охорону комерційної таємниці в цивільно-правових договірних відносинах охорони актуаль-478 не, особливо коли справа стосується різних технологічних новинок, результатів наукових досліджень, різноманітних проектів. Щодо окремих цивільно-правових договорів зазначене питання в основному вирішує сам законодавець. Так, відповідно до статей 862, 895, 1121 ЦК обов'язки забезпечення конфіденційності відомостей про предмети таких договорів, як договір підряду, договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, договір комерційної концесії, прямо покладені на одну або обидві сторони цих договорів. Оскільки правила більшості цивільно-правових договорів подібного зобов'язання не містять, про нього може йти мова лише тоді, коли умова збереження конфіденційності прямо включена до договору. Іноді питання збереження конфіденційності виникають ще на етапі проведення переговорів про укладання договорів. Переговори можуть І не завершитися укладанням відповідних договорів, а відомості, що становлять комерційну таємницю, стають відомими особам, які можуть скористатися ними у своїх інтересах. Щоб цього не відбулося, необхідне підписання особливої угоди про збереження в секреті всіх відомостей, до яких потенційний контрагент одержує доступ під час переговорів. Технічні засоби.Застосування технічних засобів охорони важливе для запобігання крадіжкам комерційної таємниці з двох причин. По-перше, надійні технічні засоби безпеки зменшують можливість крадіжок матеріальних носіїв інформації. Друга причина полягає в тому, шо законодавство про охорону комерційної таємниці покладає на правоволодільця всю турботу про її збереження. Тому до захисту з боку закону доводиться вдаватися тільки при порушенні засобів охорони. Шифрування.Шифрування відносять до ефективних засобів збереження секретної інформації. За допомогою сучасних методів шифрування можна створювати практично нерозгадувані коди. Все більша кількість секретної інформації зберігається в комп'ютерах. Комп'ютерні програми можуть використовуватися як для шифрування, так і для дешифрування даних без будь-яких суттєвих затрат. Шифрування даних особливо важливе при їх переданні з одного місця в інше, оскільки вразливість для вторгнення особливо висока саме у процесі передання Інформації. Перевагою шифрування є й те, що воно відповідає вимозі закону про вжиття правоволодільцем «розумних заходів для за-
безпечення секретності» як необхідної умови правової охорони комерційної таємниці. Комп'ютерна безпека.У зв'язку з тим, що інформація все більшою мірою обробляється на комп'ютерах, комп'ютерна безпека стала важливою складовою охорони комерційної таємниці. Ефективні заходи комп'ютерної безпеки запобігають несанкціонованому доступу до комерційної інформації з боку як третіх осіб, так і неуповнова-жених на те працівників всередині підприємства. Неправомірне одержаній комп'ютерної Інформації можливе при роботі в Інтернеті. 4.5, Охорона комерційної таємниці органами державної влади Відповідно до ст. 507 ЦК органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання Інформацію, яка є комерційною таємницею, створення якої потребує значних зусиль, якщо її надано їм із метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, шо містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо охорони інформації від недобросовісного комерційного використання. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом. 4.6. Охорона комерційної таємниці від іноземних держав Деякі розвідувальні органи займаються промисловим шпигунством. Така протиправна діяльність суворо карається. Так, у США існують законодавчі положення, які передбачають покарання у формі позбавлення волі строком до 15 років і штрафу в розмірі до 10 мли дол. для осіб, які займаються подібною діяльністю. Підприємствам, чиї технологічні секрети можуть викликати інтерес за кордоном, особливо важливо вжити ефективні заходи щодо охорони своїх секретів. 4.7. Захист прав володільців комерційної таємниці Поняття захисту прав на комерційну таємницю.Під захистом прав на комерційну таємницю розуміють системи передбаче-480 них законом заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів, припинення їх порушення, застосування до порушників певних санкцій, а також механізм їх практичної реалізації. Відповідно до чинного українського законодавства порушенням права на комерційну таємницю вважають заволодіння третьою особою невідомою їй раніше І цінною для неї в комерційному плані інформацією за допомогою незаконних методів. Форми захисту права на комерційну таємницю.Захист прав на комерційну таємницю здійснюють в юрисдикційній і неюрис-дикційній формах. Суть юрисдикційноі форми полягає у зверненні по допомогу до компетентних державних органів. Суть неюрисдищійноїформи полягає в діях самих потерпілих для захисту порушених або оспорюваних прав, які вони здійснюють самостійно, без звернення по допомогу до державних або інших компетентних органів. Маються на увазі тільки законні засоби захисту. Предмет судових спорів.У судових спорах про комерційну таємницю відповідач переважно відстоює два положення: оспорювана інформація не може розглядатися як комерційна таємниця; ця інформація одержана законним шляхом. Якщо позивачеві вдається спростувати ці доводи, він може розраховувати як на те, що використання його комерційної таємниці буде заборонене, так і на те, що йому буде виплачена матеріальна компенсація. Міжнародні положення стосовно судових спорів. ВУгоді ТШР5 досить детально описані правила, що стосуються цивільно-правових і адміністративних засобів примушування до дотримання права інтелектуальної власності. Деякі з цих правил можуть бути конкретно застосовані для дотримання комерційної таємниці. Так, ст. 44 Угоди ТКІР5передбачає, що «повноваження суду -зобов'язати винну сторону відмовитися від порушення». Для володільця комерційної таємниці особливо важливо одержати рішення суду, за яким відповідачеві не тільки забороняється використання не належної йому комерційної таємниці, а й вимагається знищення всіх носіїв одержаної про цю таємницю інформації та її подальше розповсюдження. У ст. 45 (1) Угоди ТКІР5 мовиться про відшкодування збитків тими, хто знав або повинен був знати, що здійснює правопорушення: «Органи судової влади повинні мати право вимагати ВІД порушника відшкодовувати власнику прав збитки в розмірі, дос-
татньому для адекватної компенсації шкоди, якої зазнав володілець прав через порушення його прав інтелектуальної власності порушником, який свідомо або маючи достатні підстави для свідомої дії брав участь у порушенні»1. Ст. 45 (2) містить положення, що розкривають можливості захисту правоволодільця: «Органи судової влади повинні також мати право вимагати від порушника відшкодувати володільцеві прав витрати, які можуть включати відповідну винагороду адвокату. У певних випадках Члени можуть дозволити судовим органам вимагати стягнення прибутку та (або) відшкодувати встановлених раніше збитків навіть у випадках, коли порушник несвідомо або маючи достатні підстави, щоб знати, брав участь у порушенні»-2. Особливу трудність у судових процесах про порушення комерційної таємниці становить та обставина, що розгляд витоку інформації як такий може призвести до розкриття її секретності. Угода ТКІР5 передбачає положення про охорону подібної інформації: «Процедура має забезпечувати засоби визначення та захисту конфіденційної інформації, якщо це не суперечитиме існуючим конституційним вимогам» (ст. 42). «Якщо сторона надала розумний доказ, достатній для обґрунтування її претензій, і навела доказ на підтвердження претензій, які знаходяться під контролем протилежної сторони, органи судової влади повинні мати право вимагати, щоб цей доказ був представлений протилежною стороною з дотриманням у відповідних випадках умов, які гарантують захист конфіденційної інформації» (ст. 43 (1 )3. Самозахист порушених прав.Самозахист порушених прав за умови, що він не перетворюється на самоправство, у зазначеній сфері полягає в можливості самостійної нейтралізації та виведення з ладу технічних засобів, незаконно впроваджених третіми особами з метою одержання інформації, а також вживання оперативних заходів щодо дезінформації осіб, які незаконно одержали засекречені відомості, з метою запобігання можливій шкоді від їх розголошення. У порядку самозахисту можуть застосовуватися і деякі санкції до контрагентів за господарськими договорами і найманих працівників, які порушують зобов'язання про нерозголошення конфіденційних відомостей.
2 Там само. 1 Там само. - С. 356. Зміст адміністративно-правового захисту прав.Адміністративний порядок захисту права на комерційну таємницю застосовують лише у випадках, установлених законом. Можливість звернення із заявою про допущене порушення права на комерційну таємницю до Антимонопольного комітету України передбачає Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Антимонопольний комітет, розглянувши обставини справи, має винести обов'язкове для виконання рішення про усунення порушення і застосувати до порушника встановлені законом санкції. Рішення, прийняте в адміністративному порядку, може бути оскаржене в суді. Характеристика цивільно-правового захисту прав.Використання цивільно-правового захисту права на комерційну таємницю передбачає звернення з позовом про порушення прав до суду. Оскільки питання про комерційну таємницю безпосередньо пов'язане з підприємницькою діяльністю, зазначені позови в основному відносять до компетенції господарських судів. Якщо в ролі відповідача виступає працівник, який розголосив комерційну таємницю всупереч трудовому договору, справу розглядає суд загальної юрисдикції. Характер порушеного права і суть самого порушення ставлять природні межі можливому вибору. Якщо порушення права на комерційну таємницю завдає її володільцеві збитки, то особа, яка незаконним способом одержала таємну інформацію, повинна ці збитки відшкодувати. Такий самий обов'язок покладають на працівників, які розголосили комерційну таємницю, і на контрагентів, які украли цивільно-правовий договір і пов'язані зобов'язанням нерозголошувати конфіденційну Інформацію. Збитки мають бути відшкодовані в повному обсязі: компенсації підлягають як реальна шкода, так і упущена вигода. Проте обов'язок обгрунтувати розмір збитків покладають на самого потерпілого, що часом досить непросто зробити. Завдання володільця порушеного права полегшується тоді, коли є докази, що порушником одержані доходи за рахунок використання незаконно отриманої інформації. У цьому разі потерпілий може вимагати відшкодування нарівні з іншими збитками й упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж одержані порушником доходи. Суть кримінально-правового захисту прав.Кримінальному покаранню підлягають незаконне одержання і розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю.
Кримінальному покаранню підлягає незаконне розголошування або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, без згоди їхнього володільця, якщо ці дії вчинені з корисливої або іншої особистої заінтересованості і завдали великої шкоди. Притягнення до кримінальної відповідальності конкретних винуватців злочину не виключає заявления потерпілими цивільно-правових вимог про відшкодування завданої шкоди. ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ 1. У чому полягає право на комерційну таємницю? 2. Яка інформація не може бути комерційною таємницею? 3. Чи може іноземний громадянин володіти правом на комерційну 4. Хто може бути суб'єктом права на комерційну таємницю? 5. Які існують правомірні способи одержання комерційної таємниці? ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА АндроиіукГ.А., Крайнєє Я. Я. Зкономическая безо паси ость пре дпри-ятия: защита ко.ммерческой тайньї: Монография. - К,: Издагельский Дом «ИнЮре», 2000. -400 с. Охорона промислової власності в Україні: Монографія. - К.: Видавничий Дім *Ін Юре», 1999. - С. 30-40. Право интеллектуальной собствєннасти: Конспект лекішй. - М.: ПРИОР, 1998. - С. 108-113. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - ТК «Велби», 2004. -С. 674-688. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность: Исключительньїе права. - М.: Норма, 2000. - С. 407-4(8. Мзгс Л. Б., Сергеев А. П. Интеллектуальная собственность. — М.г Юрист, 2000. - С. 44-88. Белов В. В., Вит&лиев Г. В., Денисов Г. М. Интеллектуал ьная собственность: Законодательство и практика его применения: Учебное пособие. -М., Юрист, 2002. - С. 117-127. Борахович Л., Монастьірская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. - СПб.: Питер, 2001. - С. 124-152. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У 2-х т.-Т. 1. Загальна частина. - К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 453—456. ЗМІСТ Передмова.............................................................................. з РОЗДІЛ І |
|||||||||||||||||||||||||||||
|