ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спрямуванні

1.Синтаксичні структури сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.

2.Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів речення.

3.Місце в реченні вставних слів та словосполучень. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні. Просте і складне речення.

 

Синтаксис – це розділ науки, який описує будову і способи поєднання слів у словосполучення й речення. Що стосується пунктуації, то вона фіксує синтаксичні особливості речення у писемній формі мовлення за допомогою розділових знаків. Загальна грамотність документа, що викладається в чіткості і логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов`язкових для ділових паперів, досягається за рахунок синтаксису.

Простота і логічність, чіткість, ясність і послідовність викладу, відсутність двозначності є головними синтаксичними особливостями ділових паперів. Ділові папери мають свої синтаксичні особливості: вживається прямий порядок слів у реченні з узгодженими і неузгодженими означеннями. Найчастіше в ділових паперах використовуються прості речення. Вставні слова ставляться на початку речення. Складні речення мають бути невеликими: дієприкметниковий чи дієприслівниковий зворот або одне-два підрядних речення.

Типовими ознаками ділового стилю є вживання пасивних та інфінітивних конструкцій (розпорядження виконуються, рішення приймається, одержати ліцензію).

Широко використовуються у мові ділових документів словосполучення дієслівного типу: взяти за основу, доопрацювати, сторони дійшли згоди.

Характерними особливостями професійного писемного мовлення медичного працівника є переплетення і взаємодоповнення наукового та ділового стилів мови, вживання фахових термінів високого ступеня стандартизації, точність формулювань, доречність викладу.

Синтаксис наукової прози, і зокрема медичної, призначений логічно, послідовно і аргументовано викладати хід думки, уникаючи при цьому надмірної інформації. Синтаксичні зв`язки формуються залежно від логічних зв`язків. Тому в синтаксисі наукової прози особливо важливу роль відіграють сполучники, вставні слова і речення, прислівники, смислове узгодження, порядок. Вставні слова та вставні речення в науковій прозі відіграють особливу роль. Вони вживаються для зв`язку думок, послідовності викладу (по-перше, отже, таким чином), для вказівки на джерело інформації ( на нашу думку).

Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення.

Характерною особливістю сучасного наукового стилю є наявність у ньому складних із сполучниковим зв`язком і обмежене вживання безсполучникових складних речень.

У фахових текстах широко використовуються й так звана умовна мова, що є засобом передання інформації - це одиниці вимірювання, маси, довжини, формули, графіки, ілюстрації, схеми, діаграми та інші немовні засоби.

 

Одиницею писемного мовлення є текст.

Під час підготовки тексту документа слід дотримуватися таких правил:

1. Правильно і у певній послідовності розміщувати реквізити документа.

2. Текст викладати від третьої особи (він, вона):

Комісія ухвалила... Коледж просить... Ректорат клопочеться...

Від першої особи викладаються заяви, автобіографії, доповідні і пояснювальні записки, накази.

3. Не вживати образних висловів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.

4. Уживати стійкі словосполучення типу:

Доводимо до Вашого відома...

У зв` язку з вказівкою....

Відповідно до.....

5. Дієприслівникові звороти вживати на початку речення:

Беручи до уваги...

Враховуючи....

Розглянувши...

Вважаючи...

6. Вживати прямий порядок слів у реченні (підмет перед присудком, вставні слова на початку речення).

7. Щоб не виявити гостроти стосунків з партнером, слід замінити активну форму дієслова на пасивну.

Ви не відповіли на лист-запит - Вами ще не дана відповідь на лист –запитання....

Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму .

Університет не гарантує....

Комісія підтверджує...

Телевізійне агентство повідомляє...

8. У розпорядчих документах треба вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу:

Наказую...

Пропоную...

9. Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які вживаються у справочинстві, за загальними правилами: р-н, км, канд.. мед. наук.

10. Надавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів:

Шановний....

Вельмишановний....

Високоповажний....

 

Способи викладу матеріалу залежать від виду документа, його приналежності до рівнів стандартизації ( низького чи високого), поставленої мети, а також ступеня обізнаності укладача з нормами етикету.

Документи з високим рівнем стандартизації, у яких передбачений не лише формуляр, а й текст (за винятком цілком конкретних відомостей ),це стандартизовані й уніфіковані бланки.

Для документів з низьким рівнем стандартизації, у яких вибір слів,словосполучень і цілого тексту зумовлений змістом, ситуацією або певними обставинами ділового спілкування, то тут результат залежить не тільки від сухих цифр, фактів й об’єктивної інформації, але й від того як їх подати за допомогою більш «вільного» способу викладу тексту.

Спосіб викладу тексту –це добір слів, словосполучень, побудова речень і зв`язки між ними. В основному використовується в документах з низьким рівнем стандартизації і кожного разу залежить від конкретного змісту того, що викладається, від ситуації, від певних обставин ділового спілкування. Для цього типу документації найважливішим є вміння організувати виклад матеріалу так, щоб у порівняно невеликий за обсягом документ укласти максимум потрібної інформації. Існує три типи побудови текстів у документах з низьким рівнем стандартизації:

- розповідь

- опис

- роздум.

Для розповіді, яка відтворює реальне життя у динаміці характерним є:

- вживання обставин часу, що вказують на послідовність перебігу подій або виконання дій ( спочатку, тоді, потім, пізніше), та обставин місця ( в Україні, у коледжі, у місті).

- використання дієслів-присудків із значенням послідовності дій, що стосуються однієї особи ( народився, навчався, працював);

- можливість уживання в одному тексті дієслів різних часових форм

( народився, навчаюся, проживаю).

Використовується такий вид тексту в протоколах, звітах, автобіографії

Опис – це принцип характеристики явища через перерахування ознак, властивостей.

Для цього способу викладу характерно:

- вираження одночасності через дієслова однієї часової форми ( тільки в минулому, тільки в теперішньому або тільки в майбутньому часі).

- вживання однорідних членів речення;

- використання неповних речень з опущеним присудком ( посередині – стіл).

Використовується цей спосіб у актах, наказах, постановах.

Для роздуму, який виражає причиново-наслідкові відношення, характерними

є:

- вживання складнопідрядних речень з підрядними причини, мети, умови.

- Використання обставин причини, мети, умови;

- Вживання вставних слів, що вказують на порядок вислову думок, джерело інформації, впевненості чи невпевненості. Саме у цьому способі викладу находить своє втілення така логічна форма думки, як доказ.

Використовується в характеристиках, доповідних і пояснювальних записках.

У деяких видах ділових паперів усі три способи викладу поєднуються, взаємодіють, доповнюючи один одного.

За побудовою тексту в документах спосіб викладу поділяється на прямий і зворотний.

Прямий - якщо мета документа викладається в кінці тексту, а на початку викладаються обставини, які викликали його появу або вказують причини саме такої постановки питання.

Зворотний - якщо мета документа вказується на його початку, а вже потім даються пояснення, наводяться факти, розрахунки. Найзагальніша вимога, яка ставиться до викладу матеріалу в будь-якому діловому папері така: виклад повинен вестись за чітко продуманим планом, необхідно чітко продумати логічну структуру документа - виклад мети.

Переконливий і несуперечливий виклад мети документа є тим стержнем, навколо якого групуються в логічному порядку думки, покликані обґрунтувати, довести, роз’яснити й доповнити цю мету.

Найдоцільніше кожен документ присвячувати якомусь одному питанню. Отже, послідовність викладу, продуманість переходів, добір фактів, точність аргументів – усе це дає можливість розкрити тему документа, виділити в ньому головне, відтінити деталі.

При підготовці до практичного заняття студент повинен знати теоретичний матеріал:

- синтаксичні структури сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.

- способи зв’язку між словами у підрядному словосполученні

- вживання дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів речення в

діловому мовленні

- способи викладу тексту, місце в реченні вставних слів та словосполучень.

- типи побудови текстів у документах з низьким рівнем стандартизації:

Студент повинен вміти:

- правильно будувати синтаксичні конструкції при складанні професійних текстів і ділових

паперів

Робота в зошиті:

1.Виписати з медичного тексту:

- 2 речення з прямим порядком слів у реченні

- 2 речення з однорідними членами речення

- 2 речення з дієприкметниковим зворотом

- 2 речення з дієприслівниковим зворотом

- 2 речення з вставними словами або реченнями.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти