ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Професійна документація медичного працівника

Кабінети медичної статистики збирають, контролюють та аналізують матеріали роботи лікувально-профілактичних закладів, які мають важливе значення для організації роботи цих закладів щодо поліпшення медичного обслуговування населення. Медична статистика є офіційним джерелом, на основі якого планується розвиток охорони здоров' я в цілому і в окремій галузі.

Для організації цієї важливої роботи розроблено перелік важливих облікових документів. В оперативній роботі лікувального закладу різні облікові документи взаємно пов'язані і доповнюють один одного.

До професійної медичної документації відносяться такі види документів: амбулаторна карта хворого, направлення хворого на дослідження, контрольна карта диспансерного спостереження, температурний лист, термінове повідомлення про інфекційне захворювання, вимога, протокол про порушення санітарних норм, рецепт.

Амбулаторна карта стаціонарного хворого (Ф. № 003-У), або історія хвороби, є основним медичним документом стаціонару. її заповнюють на кожного хворого, який поступив у стаціонар. Паспортна частина, діагноз, що встановлений лікарем 'при поступленні хворого, заповнюється в приймальному відділенні, останні записи в історії хвороби робить палатний лікар.

Медична карта амбулаторного хворого (Ф. № 025-У) є основним медичним документом поліклініки чи амбулаторії. Вона служить для запису лікарських спостережень, діагностичних і лікувально -профілактичних заходів. Медична карта містить систематизовані записи заключних (уточнених) діагнозів, зареєстрованих захворювань, а також результати проведених аналізів і досліджень, відомості про стаціонарне лікування, про шмчасову непрацездатність і т.д.

Температурний листок- це документ у якому фіксуються показники температури тіла хворого. У цьому листку тзначають прізвище, ім'я, по батькові хворого, номер історії хворобі, номер палати. Крім графічної реєстрації даних вимірювання температури, у вигляді кривої відмічають ще і частоту пульсу, а у вигляді стовпчиків - рівень систолічного та діастолічного тиску. У нижній частині температурного листка записують дані підрахунку частоти дихання за 1 хв., масу тіла, а іакож кількість випитої за добу рідини і добову кількість виділеної сечі.

Термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння (Ф.№ 058-У) сигналізує про виявлене інфекційне захворювання, харчові й і острі професійні отруєння. Екстрені повідомлення забезпечують своєчасне проведення необхідних протиепідемічних та інших оперативних заходів щодо запобігання поширенню цих іичворювань. Повідомлення складає кожен медичний працівник (лікар, фельдшер, медсестра). Повідомлення надсилають у санепідемстанцію за місцем виявлення хворого не пізніше як чі-рез12 годин з часу виявлення захворювання.

Вимога (накладна-квитанція) - це документ, в якому вказується перелік усіх призначених лікарських препаратів, написаних українською чи російською мовою, і складається
старшою медичною сестрою відділення для одержання цих ліків з аптеки. Вимога складається з двох частин: відривної частини, яку направляють в апреку, і корінця, який залишається у відділенні.
Підписує вимогу зав. відділенням та ст. медсестра. Вимогу на отруйні, наркотичні препарати та етиловий спирт виписують латинською мовою на окремому бланку зі штампом лікувального

закладу за підписом керівника лікувального закладу або його заступника з лікувальної роботи, зав. відділенням та ст. медсестри. При цьому зазначають номер історії хвороби, діагноз, прізвище , ім'я по батькові хворого, якому призначені дані препарати.

 

При підготовці до практичного заняття студент повинен знати теоретичний матеріал:

- перелік документів свого фаху, рівень їх стандартизації

- вимоги до складання

- реквізити документів , їх розташування

- оформлення документів

Студент повинен вміти:

- створювати формуляр документа за вказаними реквізитами

- правильно добирати спосіб викладу тексту до складання тексту документа

- заповнювати документацію молодшого медпрацівника українською мовою

-складати тексти документів свого фаху, бездоганно застосовувати орфографічні та пунктуаційні норми літературної мови.

Робота в зошиті

1.Скласти 2 документи низького рівня стандартизації

Заповнити українською мовою 2 документи високого рівня стандартизації

 

Додаток №1

 

 

 

Додаток №2

 

Додаток №3

 

 

Клична форма

 

Іменники чоловічого й жіночого роду І та ІІ відміни та деякі ІІІ мають в однині окрему кличну форму.

Іменники чоловічого роду ІІ відміни в кличній формі закінчуються на –у (-ю), -е.

Закінчення –умають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами –ик, -ок, -к(о) та іншомовні імена з основою на г, к, х) і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): батьку, конику, Литвиненку, прохіднику, синку, хлопчику, Жаку(і Жак), Людвігу (і Людвіг), Фрідріху(і Фрідріх); погоничу, слухачу, товаришу.

Його графічний варіант –ю має переважна більшість іменників м`якої групи: велетню, вчителю, кобзарю, Костю, краю, ленінцю, лікарю, місяцю, розмаю, секретарю, токарю, шахтарю, ясеню.

Закінчення –е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м`якої групи із суфіксом –ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж та загальні назви з основою на рі ж: голубе, друже, Іване, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, столе, Степане, Якове;женче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю, комсомольцю, ленінцю); вугляре, Довбуше, повістяре, стороже, тесляре, школяре.

П р и м і т к а .Географічні назви, до складу яких увіходять суфікси –ів(-їв), -ов, -ев(-єв), -ин, -ін(-їн),мають у кличній формі або закінчення –е, або форму, однакову з називним відмінником: Києве й Київ, Лебедине й Лебедин; прізвища, до складу яких увіходять ці ж суфікси присвійності, мають кличну форму, однакову з формою називного відмінка: Ананьїн, Ванін, Гаршин, Петров, Савельєв, Тютчев, Щоголів.

 

Іменники чоловічого й жіночого роду І відміни та зрідка іменники жіночого роду ІІІ відміни в кличній формі закінчуються на –о, -е(-є), -ю.

Закінчення –омають іменники І відміни твердої групи: дружино, Ганно, Миколо, сестро.

Закінчення –е(-є)мають іменники І відміни м`якої й мішаної груп та іменники ІІІ відміни: воле, душе, земле, мріє, надіє; мужносте, радосте.

Закінчення –ю мають іменники І відміни м`якої групи, що означають жіночі пестливі імена або загальні назви: бабусю, Галю, дядю, доню, матусю, Парасю, тітусю.

П р и м і т к и .1. У звертаннях, що складаються з двох власних імен – імені та по батькові, - обидва слова мають закінчення кличної форми: Надіє Миколаївно, Іване Петровичу.

2. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличну форму має здебільшого тільки перше слово: товаришу лейтенант, товаришу бригадир; проте в звертаннях такого роду кличну форму можуть інколи мати й обидва слова: товаришу лейтенанте, товаришу бригадире.

3. У звертаннях, що складаються з загальної назви й власного імені, кличну форму обов`язково має загальне слово; власне ім`я може мати як кличну форму, так і форму називного відмінка: друже Петре й друже Петро, товаришу Григорію й товаришу Григорій.

4. У звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, кличну форму має лише загальна назва; прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: товаришу Яресько, товаришко Якименко, друже Осипчук.

5. Від поширеного звертання слід відрізняти й ряд окремих звертань, ужитих поряд, з яких одно конкретизує та підсилює інше; у такому разі кожне із звертань має кличну форму: Друже мій, дорогий Максименку!

ЛітературА

Основна

Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: навч. посіб. — К.: А.С.К., 2003. — 400 с.

Зубков М.Г. Мова ділових паперів. — Харків: Торсінг, 2001. — 384 с.

Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне й непрофесійне спілкування. — Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. — 480 с.

Культура фахового мовлення: навч. посіб. / За ред. Н.Д. Бабич. — Чернівці: Книги ХХІ, 2005. — 572 с.

Мацюк З.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування. — К.: Каравела, 2005.

Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення: навч. посіб. — К.: ВЦ “Академія”, 2007. — 360 с.

Токарська А.С., Кочан І.М. Українська мова фахового спрямування для юристів. — К.: Знання. 2008. — 413 с.

Український правопис / НАН України. Інститут мовознавства імені О.О. Потебні: Інститут української мови. — К.: Наукова думка, 2003. — 240 с.

Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / За ред. Л.О. Пустовіт. — К.: Довіра, 2000. — 1017 с.

Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення: навч. посіб. — К.: Арій, 2008. — 160 с.

Додаткова

Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник. — К.: ВЦ “Академія”, 2004. — 344 с.

Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: навч. посіб. — К.: Артек, 1999.

Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: підручник. — К.: Вища шк., 2003. — 462 с.

Лобода В.В., Скуратівський Л.П. Українська мова в таблицях. Довідник. — К.: Вища шк., 1993. — 239 с.

Мозговий В.І., Семенова Л.П., Лазарева Л.К. Ділова мова у таблицях. — Донецьк: РВ ДонНТУ, 2003. — 106 с.

Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 291 с.

Панько Т.І., Кочан Т.І.,Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. — Львів: Світ, 1994. — 214 с.

Посібник з теорії і практики дідової української мови / Укладач Т.М. Антонюк. — Чернівці, 2000. — 57 с.

Шевелєва Л.А. Український правопис у таблицях: Правила, винятки, приклади, коментарі / За ред. проф. А.О. Свашенко. — Харків: Світ дитинства, 1996. — 56 с.

Шевчук С.В. Службове листування. Довідник. — К.: ЛІТЕРА, 1999.

Ющук І.П. Практикум з українського правопису української мови. — К.: Освіта, 1998. — 254 с.

 

Словники

Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Укладач і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. — 896 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ “Перун” , 2007. — 1736 с.

Головащук І.С. Російсько-український словник сталих словосполучень. — К., 2001.

Головащук І.С. Українське літературне слововживання: Словник-довідник з культури української мови. — Львів: Фенікс, 1996.

Гринчишин Д.Г. та ін. Словник-довідник з культури української мови. — Львів: Фенікс,1996.

Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. — К., 2000.

Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. — К.: Рад. шк., 1986. — 222 с.

Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. — К.: Femina, 1995.

Івченко А. Тлумачний словник української мови. — Харків: Фоліо, 2001.

Новий російсько-український словник-довідник / С.Я. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. — К.: Довіра, 1996. — 797 с.

Пустовіт Й.О. та ін. Словник іншомовних слів. — К.: Довіра, 2000. — 635 с.

Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки. — К.: Наук. думка, 1994.

Словник синонімів української мови: У 2 т. / Редкол. А.А. Бурячок та ін. — К.: Наук. думка, 2000.

Словник фразеологізмів української мови / Укладачі: В.М. Білоноженко та ін. — К.: Наук. думка, 2003. — 1104 с.

Шевчук С.В. Російсько-український словник ділового мовлення. — К. : Вища шк., 2008. — 487 с.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти