ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


До проведення виробничої практики

Вимогам, що ставляться до

навчально-методичних видань,

відповідає

 

 

Зав. кафедри ЕТС О.О.Ситник

 

Методичні вказівки

До проведення виробничої практики

для студентів напряму підготовки 6.050701

“Електротехніка та електротехнології”

 

 

Весь цифровий і фактичний матеріал та бібліографічні

відомості перевірено. Зауваження рецензента враховано

 

 

Зав. кафедри ЕТС Ситник О.О.

Укладачі:

Соловей О.І.

Курбака Г.В.

Мильніченко С.М.

 

Відповідальний редактор

Рецензент Самойлик О.В.

 

 

Черкаси ЧДТУ 2012


Методичні вказівки до проведення виробничої практики для студентів напряму підготовки 6.050701 “Електротехніка та електротехнології” / Укладачі О.І. Соловей, Г.В. Курбака, С.М. Мильніченко.

 

Подані методичні вказівки до проведення виробничої практики є підготовчим етапом для вивчення дисциплін на IV – V курсах, а матеріали, отримані у період практики, використовуються при виконанні курсових робіт та проектів.

 

 

Рецензент Самойлик О.В., канд. техн., наук, доцент

 

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………….........  
1 Цілі і завдання практики………………......................................................  
2 Методичні рекомендації………….…………………………..…………...  
  2.1 Місця практики………..…………………………………...…….....  
  2.2 Охорона праці, техніка безпеки…..…………………………….....  
  2.3 Організація практики……………………………….........................  
  2.4.Керівництво практикою ……………………………………...……  
  2.5 Обов`язки студентів………………………………………………....  
3 Зміст практики…………………………………………………………..…  
  3.1 Індивідуальні завдання……………………………………..……...  
  3.2 Заняття та екскурсії під час практики………………………….…  
4 Форми та методи контролю……….…………………………………........  
5 Вимоги до звіту……………….…………………………………..…….....  
6 Підведення підсумків практики…………………………………………..  
Література…………………………………………………….……………...  
Додаток А. Структура звіту.....................................................………...........  
Додаток Б. Правила оформлення звіту.........................................................  
Додаток В. Оформлення конструкторських графічних документів...........  
Додаток Г. Зразок титульної сторінки звіту.................................................  

 


Вступ

 

Відповідно до навчального за напрямом підготовки 6.050701 «Електротехніка та електротехнології» виробнича практика проводиться після закінчення ІV та VІ навчальних семестрів протягом трьох тижнів.

Теоретичні знання та практичні навички, які може отримати студент, залежать від якості загальноосвітніх (“Фізика”, “Вища математика”, “Теоретичні основи електротехніки” та ін.) та спеціальних дисциплін (“Електричні машини”, “Електричні та електронні апарати” та ін.). Деякі дисципліни, вивчення яких почнеться у VII та VIII семестрах, продовжаться на V курсі, мають зв'язок з виробничою та переддипломною практикою. Виробнича практика є підготовчим етапом для вивчення дисциплін на ІV–V курсах.

 

Цілі і завдання практики

 

Основною метою практики є оволодіння знанням структури підприємства – бази практики, його виробничо-господарчої діяльності, надбання практичних навичок із експлуатації та розрахунків систем електроспоживання.

Завдання практики: вивчення структури та організації електроспоживання підприємством, структури та функцій відділу головного енергетика підприємства, джерела електропостачання, вивчення організації та розрахунків систем електропостачання (СЕП), правил технічної експлуатації електрообладнання; надбання навичок вибору оптимального варіанту системи електропостачання та електроустаткування для пристроїв контролю, вимірювань, захисту та автоматики; вивчення нормативних та технічних матеріалів із питань стандартизації під час проектування систем електропостачання; надбання навичок застосування обчислювальної техніки під час проектування та експлуатації СЕП; вивчення питань охорони праці, пожежної безпеки, захисту навколишнього середовища; поглиблення та закріплення теоретичних знань, надбання практичних навичок; вивчення техніко-економічних показників функціонування СЕП з надбанням навичок розрахунків собівартості передачі та розподілу електроенергії в СЕП підприємства.

Після проходження практики студенти повинні знати:

· методику вибору і перевірки основного обладнання системи електроспоживання;

· принципові схеми зовнішнього та внутрішнього електропостачання промислового підприємства;

· призначення, будову, типи, принцип дії, режими функціонування елементів СЕП;

· показники якості електроенергії, способи їх регулювання;

· призначення пристроїв захисту та автоматики в СЕП;

· можливості застосування обчислювальної техніки в управлінні та проектуванні СЕП;

· правила техніки безпеки під час роботи з електроустановками в обсязі ІІІ кваліфікаційної групи;

· правила пожежної безпеки;

· заходи зі захисту оточуючого середовища;

· порядок оформлення документів.

Студенти повинні уміти:

· визначати за зовнішнім виглядом елементи СЕП;

· виконувати розрахунки для вибору елементів СЕП;

· застосовувати стандарти відповідно до вимог та правил технічної експлуатації електроустановок.

Студенти повинні придбати навички:

· читання схем;

· оформлення технічної документації;

· виконання окремих видів ремонтних робіт електроустановок;

· виконання та техніко-економічне обґрунтування застосування нових пристроїв в системах електропостачання;

· роботи з довідковою літературою;

· самостійного вирішення окремих інженерних завдань.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Місця практики

Практика проводиться на підприємствах електричних мереж, промислових підприємствах, інститутах з проектування систем електропостачання, у лабораторіях та на кафедрах вузу. У період практики, залежно від можливості бази практики студенти можуть бути зараховані на оплачувані посади відповідно до спеціальності або проходити практику як дублери.

В процесі проходження практики студенти повинні виконувати різні роботи на всіх її етапах і отримати різноманітні навички практичних робіт функціонування систем електропостачання.

 

Охорона праці, техніка безпеки

На початку студенти повинні пройти інструктаж з охорони праці та техніки безпеки у відповідних відділах підприємства.

Неухильне дотримання виконання правил техніки безпеки, охорони праці та виробничої санітарії є обов`язковим в процесі виконання усіх видів робіт, особливо на установках, що знаходяться під напругою. Допуск на проведення робіт на електроустановках, дослідницьких стендах і пристроях можуть отримати тільки ті особи, які мають кваліфікаційний розряд та групу допуску зі забезпечення усіх захисних заходів.

Організація практики

 

Початковим етапом під час планування виробничої практики є накази по університету, в якому визначено термін практики, прізвище керівника практики від профілюючої кафедри і місце практики кожного студента. Згідно з цим наказом студенти отримують направлення на практику. З моменту зарахування студента для проходження практики студент повинен дотримуватися виконання загального трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки, внутрішнього розпорядку даного підприємства та університету. На студентів-практикантів, що порушували правила охорони праці та трудовий розпорядок, наказом керівництва організації – бази практики можуть накладатись стягнення, про що повідомляється керівництву університету.

Виробнича практика проводиться відповідно до програми.

Керівництво практикою

Створення умов для успішного проходження практики, систематичний контроль за виконанням студентами програми, календарного графіку, правил охорони праці та поведінки на роботі та у побуті покладається на керівників практики від підприємства та університету.

Обов`язки керівника практики від університету

Керівники практики від університету повинні ознайомитись з даною програмою заздалегідь (за 10–15 діб до початку практики), отримати у методиста кафедри відповідну кількість екземплярів програми, разом з відповідальним за організацію виробничих практик на кафедрі оформити направлення на бази практик, визначити кожному студенту тему індивідуального завдання, зустрітись із студентами та провести організаційні збори.

На організаційних зборах керівник практики від університету інформує студентів про термін і місце проходження практики, ознайомлює їх з програмою практики, акцентуючи увагу на правилах охорони праці, техніки безпеки, поведінки на воді і транспорті, у побуті, на особливостях проходження практики на конкретних підприємствах чи в інститутах, називає їх адреси, маршрути, визначає час і місце зустрічі, призначає старших груп студентів на підприємствах, нагадує їх обов`язки.

Керівник практики ознайомлює студентів з переліком документів, що необхідно мати з собою: паспорт, студентський квиток, трудову книжку (якщо вона є), посвідчення кваліфікаційного розряду робітничої професії за спеціальністю, копію диплому технікуму (для тих, хто має цю освіту), дві фотокартки розміром см.

Студенти отримують у керівника практики від університету програми практики, направлення на практику, теми індивідуальних завдань, інформацію про особливості виконання програми та здачі заліку.

Під час проведення практики керівник практики від університету зустрічає студентів на підприємстві, допомагає їм отримати документи для оформлення на роботу, забезпечує зустріч студентів з керівником практики від підприємства, розміщує їх на робочі місця, узгоджує і затверджує календарний графік проходження практики та зміст індивідуального завдання кожного студента.

Керівник практики від університету регулярно зустрічається із студентами та керівником практики від підприємства (у разі необхідності), активно допомагає студентам виконати програму практики, вивчити останні досягнення підприємства в галузі сучасних методів управління, дослідження та покращення показників якості електроенергії.

Після закінчення практики керівник практики від університету перевіряє виконання завдань на практику, бере участь у роботі комісії з прийому заліків з виробничої практики, дає рекомендації щодо підвищення якості практики.

Обов`язки керівника практики від підприємства

Керівник практики від підприємства повинен зустріти студентів у перший день практики і влаштувати на робочі місця; забезпечити проходження кожним студентом інструктажу з техніки безпеки та охорони праці; уточнити з керівником практики від університету календарний графік проходження практики та індивідуальні завдання усіх студентів; ознайомити студентів з правилами внутрішнього розпорядку та особливостями роботи на конкретних робочих місцях; забезпечити регулярний контроль табельного обліку студентів; організувати ознайомлення студентів з підприємством та проведення зустрічей студентів з керівництвом підприємства. Ініціативно та регулярно забезпечувати виконання календарного графіку проходження практики; перевіряти матеріали, зібрані та оформлені студентами під час практики; оцінити якість роботи кожного студента під час практики; передати на профілюючу кафедру свої пропозиції щодо покращення організації виробничої практики.

 

2.5 Обов`язки студентів

Не менше ніж за 10 днів до початку виробничої практики студенти повинні твердо знати: на якому підприємстві вони проходять практику; термін практики; індивідуальні завдання та особливості їх виконання; прізвище, ім`я та по батькові керівника практики від університету, місце та час зустрічі з керівником практики на підприємстві. Після прибуття на практику студенти повинні отримати перепустки, пройти інструктаж з техніки безпеки та охорони праці (вступний і на робочу місці) з оформленням необхідної документації.

Успішне вирішення задач практики пов`язано зі знаннями і обов`язковими виконанням студентами правил охорони праці, техніки безпеки, пожежної профілактики, санітарної гігієни.

У період практики на студентів розповсюджуються правила внутрішнього розпорядку підприємства. загальне трудове законодавство. Виконання робіт дозволяється тільки за умови забезпечення усіх заходів з техніки безпеки, охорони праці, протипожежної безпеки.

Безпосереднє керівництво студентами в період практики покладається на керівника практики від виробництва.

Бажана участь студентів у громадській, спортивній, творчій, шефській, благодійній діяльності колективу підприємства. Протягом практики студенти регулярно та самостійно працюють над виконанням графіку практики з урахуванням тем курсових робіт.

Наприкінці практики студенти оформляють щоденник та звіт з практики, здають технічну документацію, літературу, спецодяг та іншу власність підприємства, отриману для тимчасового використання.

Оформлений обхідний лист разом з перепусткою студенти залишають на підприємстві при повному розрахунку.

 

ЗМІСТ ПРАКТИКИ

Для успішного вирішення студентами складних теоретичних і практичних завдань, необхідно мати знання, вміння та навички перерахованих вище.

Використання практичних набутків, отриманих студентом на практиці та теоретичних знань, отриманих у вищому навчальному закладі сприятиме вмілому виконанню окремих дослідних робіт, закріпленню знань зі спеціальних дисциплін, надбанню навичок організаторської діяльності.

Програмний зміст практики повинен забезпечити виконання завдань та досягнення цілей практики. Він містить в собі наступні основні теми:

§ техніку безпеки, охорону праці, протипожежні заходи, охорону навколишнього середовища;

§ структуру та виробничо-господарську діяльність підприємства, організації або відділу;

§ основні обов`язки інженерно-технічного персоналу;

§ порядок виконання монтажних та ремонтних робіт;

§ вихідні дані для курсового проектування відповідно навчальному плану;

§ розрахунок системи електропостачання;

§ електричні підстанції: призначення, конструкції, монтаж, електрообладнання, регулювання напруги, компенсація реактивної потужності на підстанціях;

§ управління та захист в електроустановках;

§ контроль та вимірювання в системах електропостачання;

§ наукові дослідження в системах електропостачання;

§ використання обчислювальної техніки в процесі експлуатації систем електропостачання.

Індивідуальні завдання з практики видаються кожному студентові особисто і є одним із найбільш важливих розділів змісту практики.

 

Індивідуальні завдання

 

Студенти-практиканти отримують у керівника практики від університету індивідуальні завдання, збирають матеріали за темою, опрацьовують їх та включають окремим розділом до звіту з практики.

Теми індивідуальних завдань видаються до початку практики, визначаються передусім тематикою наукової роботи студентів, являють собою основу реальних курсових проектів. Теми індивідуальних завдань зв`язані з питанням визначення параметрів систем електропостачання на стадії проекту, охороною праці, навколишнього середовища та протипожежної профілактики, будівництвом, експлуатацією, ремонтом елементів СЕП, дослідженням режимів їх функціонування.

Місця проведення екскурсій

Дільниці та підрозділи підприємства – бази практики.

Районна електрична підстанція, котельня.

Науково-експериментальні бази та підрозділи передових підприємств галузі.

Історичні та пам`ятні місця, музеї та виставки місць проведення практики.

 

Форми ТА методи контролю

 

Система поточного та підсумкового контролю виконання окремих розділів та всієї програми виробничої практики студентів вимагає від них виконання установленого режиму праці, часу початку та закінчення роботи, виконання правил ведення поточних записів у щоденнику, складання підсумкового звіту з практики, виконання графіку розподілу часу в період практики.

Особлива увага в процесі контролю повинна приділятись належному дотриманню вимог правил техніки безпеки, охорони праці, пожежної безпеки та санітарної гігієни.

Контроль, як правило, забезпечують керівники практикою в рамках своїх обов`язків (п.2.4) зі керівництва практикою, а також представники ректорату, відділів, кафедр університету.

 

Вимоги до звіту

 

Письмовий звіт є основним документом, що пред`являється студентом під час здачі заліку. Готовиться звіт кожним студентом індивідуально на базі матеріалів практики. Звіт викладається у формі пояснювальної записки. У склад звіту входять креслення, графіки, схеми, таблиці, ескізи та інші матеріали, що повинні висвітлювати виконання програми практики та індивідуальних завдань. Приблизний обсяг звіту 30–40 сторінок рукописного тексту. Титульна сторінка підписується автором, звіт перевіряє керівник практики від підприємства, підпис якого на титульній сторінці засвідчується печаткою. Печаткою засвідчується також відмітка про прибуття та вибування у щоденнику студента.

Перелік основних розділів для послідовного викладення матеріалів звіту:

· зміст;

· вступ;

· характеристика підприємства;

· організація виробництва та управління виробництвом;

· структура та функції енергогосподарства;

· схеми електропостачання;

· індивідуальне завдання;

· охорона праці, техніка безпеки;

· заключна частина;

· література.

Щоденник студента є водночас посвідченням відрядження на практику та журналом обліку роботи, що виконує студент.

Записи у щоденнику потрібно вести чітко, акуратно, чорнилом; один раз на тиждень необхідно здавати щоденник на перевірку одному з керівників практики. У відповідних розділах щоденника керівники практики записують свої зауваження, дають ділову характеристику на студента.

Допоміжні матеріали щодо оформлення пояснювальних записок (звітів з практики) приводяться у додатках А – Г.

 

Література

1. Правила улаштування електроустановок, 2012.

2. Чунихин А.А. Электрические аппараты. – М.: Энергия, 1988. – 720 с.

3. Маліновський А.А. Основи електропостачання / А.А. Маліновський, Б.К. Хохулін – Львів: Львівська політехніка, 2005. – 324 с.

4. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів. – К.: Основа, 1998. – 380 с.

5. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів. – Харків: «Індустрія», 2007. – 272 с.

6. Справочник по проектированию электроснабжения / Под ред. Ю.Г. Барыбина и др. – М.: Энергоатомиздат, 1990. – 576 с.

7. Гольдстрем В.А. Справочник по экономии топливно-энергетческих ресуросов. / В.А. Гольстрер, Ю.Л. Кузнецов. – К.: Техника, 1985.

8. Справочник по электроснабжению промышленных предприятий: проектирование и расчет. / А.С. Овчаренко, М.Л. Рабинович, В.И. Мозырский и др. – К.: Техника. 1985.

9. Шестеренко В.Є. Системи електроспоживання промислових підприємств. Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 656 с.

10. Справочная книга по светотехнике / Под ред. Ю.Б. Айзенберг. – М.: Энергоатомиздат, 1983.

11. Энергоснабжение в освещении / Под ред. Ю.Б. Айзенберг. – М.: Знак, 1999. – 264 с.

12. Техніко-економічні розрахунки систем електропостачання промислових підприємств / За заг. ред.. О.І. Солов’я . – Черкаси, ЧДТУ, 2012. – 247 с.

13. Фокин В.М. Основы энергосбережения и энергоаудита / В.М. Фокин. – М.: Машиностроение – 1, 2006. – 256 с.

 

Додаток А

 

Структура звіту

 

Зразок титульної сторінки звіту приведено у додатку Г.

Зміст включає найменування усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають найменування) з зазначенням номерів сторінок, на яких починаються матеріали розділів, підрозділів, пунктів.

У вступі вказується місце проведення практики, її характерні особливості, ув`язується профіль підприємства з темою індивідуального завдання.

Основні розділи присвячені викладанню матеріалів звіту відповідно з переліком, приведеним у розділі 3.

Заключна частина повинна вміщувати короткі висновки по результатах проведеної роботи.

Список використаної літератури вміщує перелік літературних джерел, використаних при написанні пояснювальної записки, на які є посилання у тексті. При складанні списку використаної літератури потрібно виконувати вимоги ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Література у списку розміщується в порядку посилання на неї у тексті.

Додатки містять такий допоміжний матеріал, необхідний для доповнення пояснювальної записки:

· таблиці допоміжних цифрових даних;

· програми задач, вирішених з допомогою ЕОМ;

· ілюстрації допоміжного характеру;

· проспекти;

· специфікації схем, креслень;

· технологічна документація.


Додаток Б

 

Правила оформлення звіту

 

Оформлення роботи повинно відповідати вимогам ДСТУ 3008–95. Текстові документи виконуються на аркушах писального паперу формату А4 рукописним способом, темним чорнилом з одного боку аркушу або на комп’ютері.

Відстань від рамки форми до границі тексту на початку та кінцях рядків повинна бути не меншою 5 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки форми повинна бути не меншою 10 мм.

Допускається зображувати таблиці, схеми, креслення на аркушах формату А2. Текст поділяється на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Найменування розділів і підрозділів повинні бути короткими. Найменування розділів записуються як заголовок, симетрично тексту прописними (великими) літерами. Заголовки підрозділів пишуть з абзацу (абзац у тексті починається відступом глибиною 15–17 мм), малими літерами, крім першої.

Перенесення у словах заголовків не допускаються. Крапку у кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок має два речення, то вони розділяються крапкою. Підкреслювати заголовки не допускається. Відстань між заголовком і текстом дорівнює 15 мм.

Нумерація розділів у тексті порядкова в обсязі звіту і позначається цифрами.

Зміст, вступ, висновки, список використаної літератури та додатки не нумеруються.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і підрозділу, розмежованих крапкою наприклад: 1.2 (другий підрозділ першого розділу).

Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу та пункту, розмежованих крапкою. наприклад: 1.2.3 (третій пункт другого підрозділу першого розділу). Пункти при потребі можуть бути розбиті на підпункти, що мають нумерацію у межах кожного пункту, наприклад: 1.2.3.4 (четвертий підпункт третього пункту другого підрозділу першого розділу). Подальше ділення підпунктів небажано.

Перелік характеристик, вказівок, положень у тексті підпункту або у тексті пункту позначають арабськими цифрами з дужкою, наприклад: 1); 2) тощо.

Сторінки нумеруються арабськими цифрами. Нумерація сторінок наскрізна. Першою сторінкою є титульна сторінка. На титульній сторінці номер сторінки не ставлять. На наступних сторінках номер ставиться у графі “аркуш” основного надпису.

Ілюстрації. Звіт повинен містити достатню для пояснення тексту кількість ілюстрацій (схем, діаграм, графіків, креслень тощо). Ілюстрації позначаються словом “Рисунок” і нумеруються послідовно арабськими цифрами у межах усього текстового документа.

При необхідності до ілюстрації додають пояснювальні дані. Номер ілюстрації, її найменування та пояснювальні дані розміщують під ілюстрацією. В кінці під рисункового тексту крапку не ставлять, наприклад „Рисунок 1 – Електрична частина 110 кВ тупикової ГПП”.

Ілюстрації повинні розміщуватися відразу після першого посилання на них у тексті таким чином, щоб їх було зручно розглядати без повороту пояснювальної записки або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Рисунки темного кольору виконуються на білому папері, міліметрівці чи кальці.

Графіки, креслення, рисунки, схеми, діаграми, розміщені у звіті мають відповідати вимогам стандартів «Единой системы конструкторской документации» та «Единой системы программной документации».

Рекомендації до комп’ютерного оформлення рисунків у звіті. Рисунки повинні бути виконанні у вмонтованому в MS WORD графічному редакторі та згруповані, або в інших графічних редакторах. Розміщувати рисунки потрібно без кадрів, прив’язуючи їх до тексту.

До звіту можуть додаватися скановані рисунки (вставлені в тексті), а при відсутності можливого якісного сканування – виконані вручну, але чіткі.

При використанні сканованого рисунка наявні в ньому позначення іншою мовою слід видаляти.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідністю під ілюстрацією розміщують пояснювальні данні (під рисунковий текст). Ілюстрація позначається словом рисунок, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даннях, наприклад «Рисунок 3.1 – Схема розміщення». Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами з порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, Рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу.

Таблиці. Цифровий матеріал в звіті чи пояснювальній записці приводять в таблицях. Кожна таблиця має змістовий заголовок. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої літери та розташовують по лівому краю, без абзацу. Таблиці нумеруються в межах усього текстового матеріалу. Наприклад,

 

Таблиця 3 – Маневрові характеристики енергоблоків

 

         
         

 

Таблицю розміщують після першої згадки про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту тексту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблиці з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш з записом над продовженням таблиці “Продовження таблиці” І номер таблиці, наприклад: “Продовження таблиці 3”.

Рекомендації до комп’ютерного оформлення таблиць у звіті. Таблиці потрібно створювати не за допомогою окремих графічних об’єктів (ліній), а за допомогою табличних функцій редактора MS WORD. Таблиця не повинна виходити за поля документа, розмір шрифту в таблиці – не менше 10 пт.

Формули. У звіті повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначки, умовні буквені позначки, умовні графічні позначки, визначення, на які існують відповідні стандарти, а якщо їх немає – загальноприйняті в науково-технічній літературі.

Рекомендації до комп’ютерного оформлення формул у звіті. Формули потрібно набирати як одне ціле у вмонтованому в MS WORD редакторі формул Equation. Не допускається подання формул у вигляді рисунків. Написання символів у формулах повинно відповідати написанню символів у тексті. Розмір формул: „обычный – 14 пт; крупный индекс – 10 пт; мелкий индекс – 10 пт; крупный символ – 20 пт; мелкий символ – 12 пт”.

Одиниці фізичних величин повинні відповідати ДСТУ 3651.0–97, ДСТУ 3651.1–97, ДСТУ 3651.2–97, і в межах текстового документу для кожного параметра повинні бути сталими.

Пояснення значень символів та числових коефіцієнтів, що входять у формулу, потрібно робити безпосередньо під формулою у тій самій послідовності, в якій вони знаходяться у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта потрібно давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають із слова “де”.

Якщо речення закінчується формулою і далі нема пояснення, то після формули ставлять крапку. Якщо ж пояснення є, то ставлять кому. В кінці кожного пояснення, крім останнього, ставлять крапку з комою. Після останнього пояснення ставлять крапку.

Рівняння і формули потрібно виділити з тексту вільними рядками. Над та під кожною з формул потрібно залишити по одному вільному рядку. Якщо рівняння не розміщується в один рядок, то воно переноситься після знаку рівності (“=”) або після знаку плюс (“+”), мінус (“-“), множення (“х”), ділення (“:”).

Усі формули нумеруються арабськими цифрами. Номер формули показують на правій стороні сторінки урівень з формулою в круглих дужках (якщо є посилання в тексті на формулу).

 

 

Посилання на використану літературу робляться у всіх випадках, якщо в тексті використовуються із цього джерела які-небудь трактування матеріалу, теоретичні та методичні рішення даного питання. Посилання не робляться, якщо використовуються загальні фізичні закони, наприклад: закон Ома, формула для опису необхідних фізичних величин та одиниць виміру. Посилання в тексті звіту на джерела слід зазначати номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад «… у роботах [1]…».

Посилання на ілюстрації позначають порядковим номером ілюстрації, наприклад: “… на рисунку 1”.

Посилання на формули позначають порядковим номером формули у дужках, наприклад: “… у формулі (1)”.

Посилання на таблиці позначають словом і порядковим номером таблиці, наприклад: “… у таблиці 1”.

Посилання на додатки позначають порядковим номером додатку, наприклад: “… у додатку А”.

Додатки оформляються як продовження пояснювальної записки на останніх сторінках. Розміщують їх у тому порядку, як з`являються посилання на них у тексті.

Кожний додаток потрібно починати з нового аркушу з позначкою слова “Додаток” і найменування додатку.

Якщо у звіті додатків більше одного, то їх нумерують послідовно великими літерами російського алфавіту, наприклад: “Додаток А”.

Рисунки, таблиці та формули, розміщені у додатках, нумеруються арабськими цифрами у межах кожного додатку, наприклад:
“Рисунок А.1 – (назва рисунка)” (перший рисунок додатку А).

В основному тексті пояснювальної записки повинні бути посилання на усі додатки. У змісті слід наводити перелік усіх додатків з вказівкою їх номерів та заголовків (якщо вони є).


Додаток В

 

З В І Т

з першої (або другої) виробничої практики

 

з напряму підготовки6.050701 «Електротехніка та електротехнології»

 

Назва підприємства: «_______»

 

 

Керівник практики від підприємства: ______________________________________ (ПІБ , посада, підпис) МП   Виконав: студент _______________курсу групи_________________ ______________________________   (ПІБ студента, підпис)   «_______»______________201__ р.
  «_______»______________________201__ р     Керівник практики від ЧДТУ: ______________________________________ (ПІБ , посада, підпис) «_______»______________________201__ р

 

 

Черкаси 201__

 

Вимогам, що ставляться до

навчально-методичних видань,

відповідає

 

 

Зав. кафедри ЕТС О.О.Ситник

 

Методичні вказівки

до проведення виробничої практики

для студентів напряму підготовки 6.050701

“Електротехніка та електротехнології”

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти