ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


А. Рентгенологічні дослідження

1. Оглядова рентгенографія. Направляючи хворого на дороге рентгенологічне дослідження, лікар повинен бути впевнений у тім, що його результат вплине на тактику лікування. Наприклад, хворому з типовими для апендициту скаргами, болісністю в правій клубовій ділянці, напругою м'язів черевної стінки в точці Мак-Берні й легким лейкоцитозом необхідно хірургічне втручання, а не рентгенографія. При деяких захворюваннях інформативність оглядової рентгенографії настільки мала, що її проведення не виправдане. Зокрема, на рентгенограмі можна виявити лише 10% жовчних каменів. Якщо оглядова рентгенографія необхідна, роблять чотири знімки (для виявлення механічної кишкової непрохідності й вільного газу в черевній порожнині):

а. Рентгенограма грудної клітки в задньої прямої проекції в положенні стоячи найкраще підходить для виявлення вільного газу в піддіафрагмальному просторі. Крім того, з її допомогою можна виявити захворювання легенів, оцінити розміри серця, виявити в грудній порожнині вільний газ (розрив діафрагми) або порожні органи (грижа стравохідного отвору діафрагми), виявити медіальний зсув газового міхура шлунка й високе стояння лівого купола діафрагми (ушкодження селезінки), а також іншу патологію.

б. Рентгенограма черевної порожнини в положенні лежачи на спині дозволяє побачити розподіл газу в кишечнику, установити причину здуття живота (скупчення газу або рідини), виявити заповнені рідиною петлі кишечнику, ущільнення м'яких тканин і конкременти. На рентгенограмах видні 90% сечових каменів (оскільки вони містять досить кальцію) і лише 10% жовчних каменів. Можна побачити завапнення підшлункової залози – ознака хронічного панкреатиту. Вогнище завапнення в правій клубовій ділянці разом із відповідними скаргами й даними фізикального дослідження свідчить про гострий апендицит. Наявність газу в жовчних шляхах – ознака міхурово-кишкового свища, що може виникнути при жовчнокам'яній кишковій непрохідності. Відсутність тіні поперекового м'яза вказує на патологічний процес у заочеревинному просторі – кровотеча (при травмі) або запалення (ретроцекальный апендицит, панкреатит, дивертикулит сигмоподібної кишки). І, нарешті, знімок дозволяє виявити патологію хребта й таза.

в. Рентгенограма черевної порожнини в положенні стоячи використовується, головним чином, для виявлення горизонтальних рівнів рідини й газу в петлях тонкої кишки. При механічній кишковій непрохідності рівні рідини в суміжних колінах кишкової петлі мають різну висоту.

г. Рентгенограма в положенні лежачи на лівому боці. Перед дослідженням хворої повинен лежати на лівому боці близько 10 хвилин, щоб весь вільний газ, що перебуває в черевній порожнині, зібрався в просторі між печінкою й діафрагмою. Метод дозволяє виявити навіть невелику кількість газу, оскільки в нормі піддіафрагмальний простір його не містить. Наявність вільного газу в черевній порожнині саме по собі не є показанням до операції: необхідно встановити його джерело.

2. Спеціальні методи. При гострому болі в животі нерідко доводиться проводити рентгеноконтрастні дослідження органів черевної порожнини.

а. Дослідження верхніх відділів ШКТ із контрастуванням амідотризоатом (Гастрографин) або барієвою суспензією застосовують при підозрі на перфорацію стравоходу, перфоративну виразку шлунка або дванадцятипалої кишки, коли інші методи діагностики виявляються неінформативними. Майже всі захворювання верхніх відділів ШКТ і худої кишки можуть бути виявлені за допомогою ендоскопії.

б. Ірригоскопію застосовують для диференціювання тонкокишкової і товстокишкової механічної непрохідності в тих випадках, коли оглядова рентгенографія черевної порожнини дає сумнівні результати. При перфорації ободової кишки й перитониті ірригоскопія протипоказана. Метод дозволяє виключити апендицит, якщо контрастна речовина повністю заповнює апендикс, але не дозволяє підтвердити діагноз, якщо контрастна речовина не проникає в апендикс або заповнює його не повністю. Ірригоскопія має не тільки діагностичне, але й терапевтичне значення – наприклад, при інвагінації кишечнику, завороті сигмоподібної кишки. Призначаючи дослідження, потрібно мати на увазі, що присутність барію в кишечнику (навіть у слідових кількостях) перешкодить проведенню КТ і ангіографії.

в. КТ – один із кращих методів діагностики захворювань органів черевної порожнини, заочеревинного простору й малого таза. При гострому панкреатиті швидке в/в введення контрастної речовини з наступним виконанням серії томограмм дозволяє оцінити ступінь ушкодження підшлункової залози. У травматологічних хворих зі стабільною гемодинамікою КТ більш інформативна, чим перитоніальний лаваж. У дитячої травматології КТ – метод вибору при травмах живота. При всіх своїх достоїнствах метод не позбавлений деяких недоліків (висока вартість, більше променеве навантаження, алергійні реакції на в/в введення контрастних речовин). КТ не повинна підмінювати собою фізикальне дослідження або діагностичну операцію.

г. Холесцинтіграфіяз похідними іминодіуксусної кислоти (HIDA – 2,6-діметиліминодіуксусною кислотою або PIPIDA – параізопропіліминодіуксусною кислотою) володіє приблизно 98% чутливістю й високоспецифічна при гострому холециститі. Незмінений жовчний міхур на сцинтіграмі не видний. В/в введення морфіну під час дослідження знижує частоту помилковопозитивних результатів. Хворим із класичною картиною жовчної кольки при негативному результаті УЗД проводять холесцинтіграфію з введенням холецистокінина й наступним визначенням фракції викиду жовчного міхура. Фракція викиду нижче 50% характерна для дискінезії жовчних шляхів. Значної частини таких хворих допомагає холецистектомія.

д. Ангіографію проводять для виявлення джерела шлунково-кишкової кровотечі, а також при підозрі на тромбоемболію судин брижі.

е. УЗД – метод вибору в діагностиці жовчнокам'яної хвороби, що дозволяє виявити камені жовчного міхура й жовчних проток. У деяких складних випадках УЗД, особливо в сполученні з кольоровим допплерівським дослідженням, надає істотну допомогу в діагностиці апендициту. Наявність у правій клубовій ділянці щільного довгастого утворення й стовщення слизової й серозної оболонок апендикса (патогномонічної ознаки) свідчать про гострий апендицит. Жінкам при скаргах на біль унизу живота показано УЗД малого таза. Інтраопераційне УЗД полегшує діагностику захворювань печінки й підшлункової залози. Останнім часом усе ширше використовують ректальне й піхвове УЗД. При раку шлунка за допомогою ендоскопічного УЗД можна визначити стадію захворювання.

ж. Перитоніальний лаваж використовують в основному при тупих травмах живота, однак у діагностиці гострого живота він теж може виявитися корисним. Показання до перитоніального лаважу крім травм включають: неоднозначні результати фізикального дослідження, порушення свідомості й нестабільну гемодінамику.

з. Діагностичналапароскопія останнім часом одержує все більше поширення. До неї прибігають при критичних станах і сумнівних результатах фізикального дослідження. Дослідження можна проводити в постелі хворого під місцевою анестезією, у цьому – його основна перевага перед діагностичною лапаротомією, проведеною в операційній. Діагностична лапароскопія незамінна при обстеженні жінок із болем у правій клубовій ділянці. У цієї категорії хворих до 30% апендектомій є помилковими. Лапароскопія дозволяє знизити число невиправданих хірургічних втручань і одержати більш повну картину стану органів черевної порожнини.

і. Езофагогастродуоденоскопія.

Показання: Диспепсія, особливо для осіб, які старіше за 40 років, кровава блювота, втрата маси тіла, ЗДА, діарея. Можлива діагностична і терапевтична (паліативне лікування раку, ділатація стриктур стравоходу, склеротерапія вен стравоходу та кардії, які кровоточать, діатермо- і лазерна коагуляція виразок слизової оболонки). Проводиться з біопсією.

к. Колоноскопия.

Заключається в тотальному огляді товстої кишки з використанням гибких ендоскопів з волокнистою оптикою. Товста кишка через свої анатомічні особливості дуже важкий для дослідження орган. Природні загиби кишки, наявність фізіологічних сфінктерів в кишці, індивідуальні особливості разташування її відділів у кожної людини, загиби та перегиби кишки внаслідок патологічених процесів потребує індивідуального підходу до проведення дослідження. В той же час колоноскопія, що проводиться кваліфікованим спеціалистом, є бепечним і терапевтичним методом дослідження для всіх відділів товстої кишки. Метод дозволяє виявити зміни в слизовій кишки і за допомогою прицільної біопсії оценити їх за допомогою цитологічного і гістологічного метода досліджень.

л. Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРПХГ)

Метод має значення в розпізнаванні захворювань органів панкреатобіліарної зони. Заключається в заповненні жовчних та панкреатичних протоків контрастною речевиною під контролем зору. ЕРХПГ використовується як з діагностичною, так і з лікувальною метою. Крім того, вона дозволяє досмлідити стан стравоходу, шлунка, 12-палої кишки, великого дуоденального сосочка, панкреатичного протоку. Є можливість проведення прицільної біопсії в досліджуваних органах, усунути стеноз на рівні сфінктерів. Витягнути камені з протоків.

Показання: підозра на захворювання підшлункової залози, жовтяниці неясної етіології, біль у верхній половині живота, особливо, що виникає після операцій на жовчних шляхах, підозра на холедохолітіаз та стенозування жовчних та панкреатичних протоків. Ускладнення – гострий панкреатит, сепсис, анафілактичні реакції на контраст.

Біопсія печінки.

Дозволяє установити морфологічний, а в де який випадках і етіологічний діагноз, визначти активність запального процесу при дифузних захворюваннях печінки.

Лапароскопія

Звичайно проводиться після того, як інші менш інвазивні методи дослідження виявилися неінформативними. Цей метод дозволяє візуально оцінити стан печінки, жовчного міхураого, селезінки, брыжейки, серозних поверхонь, судин, провести прицільну біопсію печінки та інколи підшлункової залози, а при відповідній підготовці здійснити ряд оперативних втручань: холецистектомію, апендектомію та ін.

 

СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ.

Етіопатогенетичне лікування викладається в розділах, що стосуються окремих нозологічних форм.

Лікарські засоби, які діють переважно ділянці чуттєвих нервових закінчень та на рецептори клітин слизової оболонки шлунково-кишкового тракту:

До цієї групи препаратів відносться:

- антациди,

- послабляючі препарати,

- протипроносні препарати,

- блокаторни гістамінових (Н1), серотонінових рецепторів (протиалергічні засоби),

- блокатори Н2-гістамінових рецепторів,

- блокатори протонової помпи,

- гіркоти.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти