ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Функціональні стилі й жанри мовлення

Стильрізновид мовлення з властивими йому лексичними, фразеологічними, морфолого-синтаксичними, орфоепічно-акцентуаційними засобами, використовуваний для здійснення однієї з функцій мови – спілкування, повідомлення, впливу. Кожен функціональний стиль має певний набір властивих лише йому ознак. Вони визначають своєрідність стилів, об’єднуючи в них різні підстилі, що реалізуються у відповідних жанрах.Жанр (франц. genre – „рід, вид, жанр”) – вид творів, який характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками, різновид.

В українській мові виділяють такі основні функціональні стилі.

Науковий стильмає такі підстилі:власне науковий (жанри: монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези);науково-популярний (книги, статті в неспеціальних журналах);науково-навчальний (підручники, лекції, бесіди тощо).Основна функція цього стилю – повідомлення.

Сфера поширення – наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта, навчання.

Стильові риси: інформативність, абстрактність, понятійність і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень, висновки.

Основні мовні засоби: абстрактна лексика, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, іншомовних слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні сполуки), цитати, посилання, однозначна лексика, безсуб’єктність, безособовість синтаксису, відсутність усього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання (емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, художніх тропів тощо).

В офіційно-діловому стилірозрізняють три жанри – дипломатичний, законодавчий, адміністративно-канцелярський. Дослідники наголошують на поєднанні комунікативно-інформаційної функції ділового мовлення, основної для оголошення, автобіографії, посвідчення, накладної, довідки, актів та ін., нормативно-регулювальної, що діє в законах, наказах, розпорядженнях, меморандумах тощо, та функції спілкування, характерної для договорів, доручень, протоколів, квитанцій, резолюцій, угод тощо.

Основні ознаки ділової сфери комунікації: однозначність, точність, логічна завершеність висловлювання, що досягається вживанням дієприкметникових, дієприслівникових та інфінітивних зворотів; консервативність (наявні штампи, кліше, „професійні ідіоми”), що сприяє однаковому розумінню й тлумаченню документа, усталеність і однотипність форм певного документа, що дозволяє стандартизувати його виготовлення.

Стильовими ознаками офіційно-ділового мовлення є також абстрактно-узагальнений та вольовий виклади, максимальна конкретизація матеріалу, що відрізняє офіційно-ділове мовлення від наукового та художнього.

Мовні засоби: активне функціонування книжних елементів, відсутність образних висловів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій, іншомовна лексика, численні абревіатури, що сприяє стислості текстів.

Публіцистичний стиль– це стиль суспільної комунікації, громадського життя.Розрізняють такі підстилі цього стилю: власне публіцистичний (стиль засобів масової інформації – газети, часописи, радіо, телебачення, реклама); художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси, есе); науково-публіцистичний (критичні статті, аналітичні огляди, соціальні портрети). Публіцистика синтезує в собі частину функцій, мовних ознак та засобів художнього, ділового, наукового стилів.

Сфера поширення – громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання. Основне призначення – вплинути на формування громадської думки, переконати в справедливості певної ідеї, спонукати до творчої діяльності.

Стильові риси: спрямованість на новизну, динамічність, інформативність, оцінка (політична, суспільна, морально-етична) того, про що написано, синтез логізації та образності мовного вираження, документально-фактологічна точність; поєднання стандарту й експресії, авторська пристрасть, простота й доступність, переконливість.

Публіцистичний стиль завжди виражає протистояння певних сил. Це його обов’язкове призначення й головна ознака.

Основні мовні засоби: елементи наукового, офіційно-ділового та художнього стилів. З одного боку, суспільно-політична лексика, гасла, точні найменування подій, дат, учасників, місця подій, а з іншого боку, багатозначна образна лексика, що здатна привернути увагу читачів, вплинути на них; використання художніх засобів – тропів і фігур.

Розмовний стиль– це найдавніший стиль, тому що він започаткований виникненням мови. Основна функція розмовного стилю – спілкування, обмін думками між двома чи кількома мовцями.

Сфера поширення: у розмовах на неофіційні теми в умовах непідготовленого, невимушеного спілкування.

Стильові риси. Розмовний стиль має дві суттєві риси, які зумовлюють більшість його ознак: 1) він з’явився в усній формі, хоча поширений і в писемних жанрах (епістолярії, художні твори); 2) розмовний стиль має широку сферу. Цей стиль відрізняється невимушеністю, неофіційністю стосунків, непідготовленістю мовлення, використанням позамовних засобів (жестів, міміки тощо).

Основні мовні засоби. Оскільки розмовний стиль „обслуговує” всіх громадян суспільства, усі верстви українського етносу в їх щоденних життєвих потребах, то він має надзвичайно розгалужену багату лексику. З-поміж інших стилів його виділяє те, що в ньому широко представлена лексика оцінної, емоційної, вольової конотації і особливо – лексика зниженої конотації (просторіччя, фамільярна, вульгарна лексика). Такі ознаки розмовного стилю, як лаконічність тексту, стислість структур, ведуть до широкого використання складних та субстантивованих іменників.

Художній стиль посідає особливе місце серед стилів мовлення, він активно вливає на їх формування та розвиток. З одного боку, у художніх текстах використовують з певною стилістичною метою елементи інших функціональних стилів. Це зумовлено тим, що предметом образного зображення в художньому стилі є всі сфери людського життя – політична, правова, наукова та ін. З іншого боку, він постійно „постачає” мовні елементи в інші стилі.

Художній стиль мовлення має широку сферу використання: індивідуальна й колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.

Основна функція художнього стилю – впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття й волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

Стильові риси: образність, поетичність, конкретність, естетика мовлення, експресія.

Основні мовні засоби – багатство, різноманітність лексики з переважанням слів конкретно-чуттєвого сприймання. Особливою прикметою художнього стилю є широке вживання дієслів різних граматичних форм. У текстах цього стилю можуть використовуватися всі функціональні типи мовлення (опис, розповідь, міркування) і всі їх можливі комбінації. У художньому стилі повною мірою представлені тропи та стилістичні фігури.

Художній стиль поділяють на підстилі за родами й жанрами літератури: епічні (епопея, роман, повість, оповідання, нарис), ліричні (поема, балада, пісня, поезія), драматичні (драма, комедія, трагедія, мелодрама, водевіль), комбіновані (ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішка тощо).

Таблиця 9

Стилі й жанри мовлення

Назва стилів Жанри Основні ознаки стилів і жанрів
Мета мовлення Сфера спілку-вання Форма реалізації стилю Мовні особливості стилю
Розмовний Бесіда, розмова Обмін інформа- цією, думка-ми, вражен-нями, виховний вплив Побутові стосунки Діалог, Полілог Побутова лексика, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вигуки
Науковий Науково-популярний, науково-технічний, підручники Повідом-лення про результати наукових досліджень Наука, техніка, освіта Монолог Терміни, складні синтаксичні конструкції
Офіційно-діловий Закони й постанови, виробничо-технічні описи, устави тощо Регулюван-ня офіційно-ділових стосунків Офіційно-ділові стосунки Монолог, Діалог Стандартна канцелярська лексика, складні речення
Публіцистичний Оратор-ський, нарисовий, агітаційний, пропаганди-стський Формування громадської думки Громад-сько-політичне життя Монолог діалог Суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова
Художній Ліричний, епічний, драматургій-ний Вплив на почуття людей Мисте-цтво слова Монолог Засоби образності

 

Практика показує, що найчастіше в кожному творі наявні різні типи мволення – опис, оповідання й міркування. Жанрові особливості визначаються не тільки вибором теми, характером матеріалу для твору, але й способом викладу, ставленням автора до аналізованої події, явища, героя. Індивідуальність, своєрідність форми твору залежать від обдарованості автора, способу його мислення. Своєрідність жанру часто визначає й пафос твору (патріотичний, ліричний, комічний, публіцистичний, сатиричний), тобто емоційний настрій, створюваний твором.

Залежно від цих чинників, навіть твір-мініатюра про одного літературного героя може бути написаний у жанрі твору-характеристики з елементами критичного розбору, ліричної оповіді, літературного портрета, нарису із судженнями про героя художнього твору. Аналітичні варіанти твору найчастіше оформлюють у жанрі невеликої літературно-критичної статті, рецензії, літературного огляду. Твори на вільну тему можуть бути складені у формі оповідання, репортажу, замітки, спогадів, літературної подорожі, публіцистичної статті, щоденникових записів.

Твір-характеристика – найпоширеніший жанр. Він вимагає глибоких роздумів не тільки над системою образів, але й над окремим героєм. Твір повинен бути міркуванням про моральні ідеали, вчинки людей, стосунки між ними. Необхідно простежити еволюцію характеру в сюжетному розвитку, виділити те індивідуальне, неповторне, що характеризує особистість героя.

Твір - літературний портрет –один із жанрів, який передбачає вільне розкриття „портрета” людини (він дуже близький до художньої біографії). У цьому жанрі посилена емоційність викладу матеріалу. Тут не обов’язкові посилання на критику, авторитетні джерела. Автор не повинен прагнути до суворої послідовності в розкритті портрета, а дати своє бачення, розуміння, значення цієї людини для себе, її роль у своєму житті. Дуже близькими до літературного портрета можуть бути твір-етюд і твір-есе.

Твір-етюд – це невеликий твір критичного або іншого характеру, присвячений якому-небудь окремому питанню. Твір-етюд представляє ліричний монолог автора про те значне, що становить суть картини, події або роздуми про них.

Твір-есе – це жанр критики, публіцистики. У творах цього жанру наявне авторське первісне враження від прочитаного, загальне розуміння життя письменника, його добутку.

Твір-рецензія – це різновид критичної статті, висловлювання про твір мистецтва (література, театр, кіно). Рецензія містить аналіз, судження, відгук про певний мистецький твір. Текст синтезує обґрунтовані, логічні судження із залученням яскравих епізодів, картин, міркувань і закінчується висновком про своєрідність певного добутку.

Твір-огляд – критична стаття з неглибоким аналізом творів одного або кількох письменників.

Твір-нарис (або твір-розповідь) – один із жанрів, що вимагає творчих здібностей авторів. Однією з характерних рис нарису є публіцистичність викладу, тобто звернення до читача з міркуванням про свої переживання й почуття, викликані прочитаним твором. Нарис передбачає глибоке знання фактичного матеріалу, вимагає мистецтва розкриття теми в динаміці, що підводить читача до висновку про суспільну значущість того, про що розповідається в тексті.

Твір-щоденник – робота, в основу якої покладені особисті спостереження від побаченого, міркування на основі прочитаного. Оповідь повинна йти від першої особи. Важливе місце у творі-щоденнику приділяється творчій фантазії й уяві. У композиції щоденника переважають уривчасті записи, датовані певним числом, місяцем, роком, вставні епізоди, зустрічі з людьми, міркування про події, факти. Від автора твору потрібне дотримання композиційних особливостей щоденника, а також щирість викладу матеріалу.

Твір-лист – це звернення до однієї особи або групи осіб. Лист може виражати прохання або поради щодо вирішення якихось проблем, може бути глибоким роздумом про долю якогось героя через сприйняття тих, хто його знає. Жанр листа дає змогу читачеві зрозуміти морально-етичні погляди автора, оцінити його художні смаки. Обов’язковою складовою твору-листа є запис адреси, звертання до адресата, підпис автора зі словами прощання.

Твір-інтерв’ю (діалог) виховує мистецтво спілкування, творчо збагачує особистість автора, учить його стриманості у відборі мовних засобів і вмінню аналітично мислити. Автор твору повинен чітко знати, про що він буде писати, уміти користуватися діалогічним мовленням, глибоко знати ту проблему, яку він висвітлює в інтерв’ю.

Структура тексту залежить від зв’язку типів й стилів мовлення. Кожен тип мовлення, відповідно до мети та обставин мовленнєвого спілкування, реалізується у висловлюваннях певного стилю, що також позначено на структурі текстів.

 

Практичні завдання

1. Опрацюйте рекомендовану літературу. Підготуйтесь до висвітлення контрольних питань.

 

2. Визначте тип, стиль, жанр поданих текстів. Підкресліть мовні засоби, які „визначають” стильову належність тексту.

Текст №1

Виголошення доповіді потребує серйозної підготовки. Перший крок у підготовці – накреслити мету та завдання виступу, визначити коло охоплюваних питань. Насамперед слід заздалегідь сформулювати предмет та тему виступу (можливо, усе це вже визначили організатори зборів). Другий крок – добір допоміжної інформації. Вона може бути отримана з двох джерел: 1) теоретичні джерела – це можуть бути статті в періодичних виданнях, книги та окремі публікації, що стосуються теми, енциклопедичні, термінологічні та галузеві словники; 2) усні розмови з обізнаними з проблемою людьми. Висвітлювані питання мають ґрунтуватися на найновіших дослідженнях та наукових публікаціях (якщо це науковий виступ), на останніх виступах у пресі, на радіо та телебаченні як прихильників, так і опонентів (якщо це політичний виступ), на аналізі та посиланнях на протоколи попередніх засідань (якщо це громадські збори). Під час добору інформації необхідно пам’ятати, що повідомлення буде теоретично обґрунтованим та актуальним лише за умови наявності промовистих прикладів (З журналу).

 

Текст №2

Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : навч. посіб. / С. В. Шевчук. – К. : Вища шк., 2007. – 271 с.

Посібник містить відомості про стилі сучасної української мови, зокрема офіційно-діловий. Наведено класифікацію ділових паперів та вимоги до їх складання, зразки оформлення різних видів документів, а також пов’язаний з темою теоретичний матеріал із сучасної української мови. Система вправ і завдань має на меті як набуття студентами навичок складання різних ділових паперів, так і закріплення знань з мови.

Для студентів вищих закладів освіти, а також для учнів ліцеїв, гімназій, учителів шкіл. Стане в пригоді працівникам організацій і установ.

Текст №3

Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України – національний гімн на музику М.Вербицького зі словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ (З Конституції України).

 

Текст № 4

Степ вражає своїм безмежжям, блиском, сліпучістю. І все тут пахне. Пахне особливими пахощами степового різнотрав’я, гарячим лоєм отари, батьковим чабанським духом та відкритою навстіж сухою кошарою.

Спочиває степ, сизіє, бузковіє, гасне, набираючись прохолоди після денної сліпучої спеки. Вечірня зірка, далека невідома красуня, алмазно світить з неба. Місяць зійшов, прадавнє козацьке сонце. Тиша, тиша, мов на дні океану. Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника десь у траві, ні шелест тополиного вершечка. Як можна не любити цей зоряний степ уночі! Десь пісня тане далека, наче крізь сон. Повітря чисте, запашне. А над тобою простір, всіяний зорями. Світлою порошею курить Чумацький Шлях – шлях твоїх пращурів, що проходили тут чумаками в чорних дігтярних сорочках... (О. Гончар).

 

Текст № 5

Уперше в житті вирішив я творити добрі діла. Дивлячись на ластівок, я подумав: „От коли б повипадали з кубла ластовенята! Я зараз же нагодував би їх мухами й хлібом, аби тільки ластівка бачила, на які діла я здатний, і розказала Ісусу Христу”. Але ластовенята не падали. „Що ж його робить?” – думав я, залишивши ластівок. Тоді вирішив йти на вулицю шанувати великих людей. Дід казав, що за це прощається багато всіляких гріхів на тім світі. Піду знімати перед ними шапку й казати „здрастуйте”. Шапка якраз валялась у човні. Це була старенька дідова шапка. Тепер уже нема таких шапок. Вона була товста і своїм виглядом нагадувала мідний казан. І важка теж була, як добрий казанок. Спочатку вона довго лежала в сінях. Кішка виводила в ній кошенят, тому й пахла вона вже не дідом, а котами. Проте розбиратись було ніколи. Аби було що зняти з голови для пошани. Я надів шапку по самий рот і вийшов за ворота… (О. Довженко).

 

3. Прочитайте. Визначте тип мовлення. Уведіть у тексти елементи інших типів мовлення. Як від цього зміниться зміст висло­влювання?

І. Червневий вечір. Берег Дніпра. На безхмарному темному небі засвічуються яскравими вогниками зорі. Вони чудернацькими візерунками прикрашають небесне полотно. Раптом одна з них полетіла по бездонному морю сузір’їв. Від місяця на воду стелиться світла доріжка. Вітерець ледь-ледь колише комиші, що хиляться на сон. Ледве чутно приплив маленьких хвиль. Вони легенько накочуються на дрібні камінці біля берега... Тиша...

ІІ. Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрують слова. Адже всі народи в усі часи навчалися один в одного, навчаються й сьогодні. Греки-елліни їздили по науку в Єгипет, знаючи, що в книгах єгипетських жреців заховано багато скарбів людської мудрості. Досягши власного розквіту культури, греки стали вчителями для римлян. А потім стародавній рим став осередком освіти. Зокрема, сюди приїздили вчитися германці. Від них знання поширювалися по свій Європі (А. Коваль).

ІІІ. Людина стає великою тоді, коли вона ліпше за інших розуміє потреби свого часу. Поки вона спрямовує всі суспільні сили на здійснення цих потреб, за нею всі йдуть, охоче пропонують свої послуги, помагають діяти для загального добра. Але часто такий чоловік на цьому не зупиняється й починає здійснювати вже свої власні плани. Вони, цілком можливо, видаються йому і мудрими, і грандіозними, але, на превеликий жаль, не базуються на справжньому стані речей. Скажімо, хто стане заперечувати, що кукурудза – прекрасний злак? Або що горох – надзвичайно корисна рослина? Але спробуйте засіяти кукурудзою й горохом усю країну – що матимете?

Завжди знаходяться люди, готові підскакувати при кожній нагоді: ах, як це прекрасно! Ах, як грандіозно! Ах, яка мудрість! Але народ ніколи довго не може жити в розлуці з істиною. Він нікому не дозволить зловживати його терпінням. Неминучі зміни, цей закономірний наслідок зусиль цілого народу, усувають з дороги все (П. Загребельний).

 

4. Випишіть з художнього чи публіцистичного твору приклад опису. Доведіть, що цей уривок є саме описом.

 

5. Прочитайте автобіографію В. Симоненка й охарактеризуйте її жанрово-ситуативний стиль.

Я, Симоненко Василь Андрійович, народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Полтавської області Лубенського району в сім’ї колгоспника.

Батько мій – Симоненко Андрій Леонтович; мати – Щербань Ганна Федорівна.

У період тимчасової окупації я разом з матір’ю жив на окупованій території. Ніхто з рідних з окупаційною владою не співробітничав.

У 1942 році поступив до 1-го класу Біївської початкової школи.

У 1947 році поступив у 6-й клас Тарандинцівської середньої школи, де й закінчив 10 класів весною 1952 року. У цьому ж році поступив на перший курс факультету журналістики Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, де й навчаюся до цього часу.

Зараз мати працює в колгоспі. Про батька точних відомостей не маю. Знаю тільки, що в перші післявоєнні роки він був військовослужбовцем.

Член ВЛКСМ із 1950 року.

9.11.1957. Василь Симоненко

* Проаналізуйте наведену нижче літературну (поетичну) автобіографію В. Симоненка. Установіть, чим відрізняється мовлення літературної автобіографії від мовлення автобіографії службової?

 

О. Каліхевичу

(Автобіографія поета)

Я в мареннях не раз вершини слави

Сягав і досягнуть ніяк не міг –

Замість вінків лаврових, для забави

Мені череп’я кидали до ніг.

Я світ не раз збирався здивувати

І заслужити славу співака, –

Але не зміг Пегаса осідлати

І осідлав простого ішака.

І на Парнас барився заповзято,

Ллючи потоки поетичних слів,

Та через сили непомірну втрату

Я під Парнасом у калюжу сів.

Тепер стою похмурий край дороги,

В душі давно погас юнацький жар,

Я слави не бажаю вже, їй-богу,

Мені потрібний тільки гонорар (В. Симоненко).

 

6. Пригадайте, а потім запишіть, що ви дізналися про типи, стилі й жанри мовлення. Який типом мовлення ви використали? Чому?

 

7. Складіть текст-опис, у якому б речення пов’язувалися тільки паралельним зв’язком.

 

8. Прочитайте тексти. Визначте їх тип, стиль. Доведіть на основі цих прикладів, що тип тексту певною мірою визначений його структурою.

Дружнє ставлення

Пліч-о-пліч з усмішкою йде дружнє ставлення до людей. У чому ж воно полягає? Уявіть собі закоханих: їхні усмішки, радість, що знову бачать одне одного, особливий тон розмови. Якщо абстрагуватися від еротичного забарвлення їхніх стосунків, то це буде дружнє ставлення людей одне до одного.

Хто любить людей, того й люди люблять. Людина, характерною рисою якої є дружнє ставлення до інших, не чекатиме усмішки чи привітання. Вона першою привітається й посміхнеться. На її обличчі з’являться радість від зустрічі. Вона починає розмову з питань про здоров’я, сім’ю, службові й особисті справи, інтерес тощо. І лише після такого своєрідного вступу переходить до суті справи, якщо їй потрібно було вирішити якесь питання. Зрозуміло, що вся подальша розмова ведеться в такому ж дружньому тоні. І нарешті ще одне важливе зауваження. Дружнє ставлення полегшує спілкування між людьми лише тоді, коли воно щире. Якщо хтось лише робить вигляд, що по-дружньому ставиться до іншого, а сам при цьому переслідує корисливі цілі, то таке „дружнє ставлення” заслуговує якнайсуворішого засудження. Добре, що люди дуже швидко розгадують таку людину.

Приязність у більшості випадків упливає на людей так само, як і усмішка. Людям дуже важко ставитися нечемно до того, хто ставиться до них приязно. Через те привітність і ввічливість – найкращі засоби боротьби проти нечемності. Якщо ви стримаєте себе, коли хтось лютує й лається, ви обеззброїте його своєю витриманістю й схилите до спілкування на належному рівні (І. Томан).

 

Дощ у степу

Минали дні, а дощів не було. Удень не лише сонце – усе небо, здавалось, палило, дихало спекою. Линяючи, втрачаючи свій природний колір, воно по кільканадцять годин горіло над головою – цинкове, білясте, смертельне. А нижче грандіозної білястої чаші, кругом на обріях, висіли нерухомі бруднуваті стіни пилюки, вісники далеких чорних бур... Степ дедалі втрачав свої яскраві барви, свою весняну моложаву свіжість. Зелень поступово притьмарювалась, де-не-де вже почали проступати на ній прибляклі, іржаві плями. Повітря було наскрізь сухе, не випадала навіть роса на світанку, а хліба, здається, з останніх сил трималися за життя. На них боляче було дивитись...

А в той час, як надворі все вигоряло, барометр уже третій день показував дощ.

І раптом у другій половині дня наступило, нарешті, омріяне, довгождане. Усе почалося просто: з-за обрію тихо виткнувся ріжечок ледве помітної синьої хмари. Залитий сонцем степ одразу принишк, затаїв подих, мовби чекаючи, що з того вийде. А ріжечок тим часом уперто виганявся вгору, розростався вшир, поступово перетворюючись у тучу, у темно-синій гірський хребет, що незабаром уже закрив собою величезний сектор неба.

І ось раптом хребет розломився, вогняна тріщина прокотилась упоперек нього, до самого низу. Загриміло – і полегшено зітхнув степ, і радісніше стало навкруги.

Усе прийшло в рух. Поки в грандіозній лабораторії неба відбувався розкішний процес наростання грози, поки все там переверталося, будувалося й стугоніло, тим часом долом потемнілим мчали табуни вихорів, захвилювалися зелені лісосмуги, заметушилися птахи в повітрі (О. Гончар).

 

Дивовижна людина

Альберту Швейцеру було тридцять років, коли він був відомим професором Страсбурзького університету, філософом і музикантом, чиї органні концерти збирали юрми ша­нувальників в усіх європейських столицях. Його дослідження про Йоганна Себастьяна Баха вважалося класичним. Друзі пророкували йому блискучу кар’єру в будь-якій царині науки чи мистецтва, яку він собі обере. Та раптом у свої тридцять років Швейцер почав усе спочатку: він став студентом медичного факультету.

Люди, знайомі з його філософськими творами, здога­дались: учений, одержимий ідеєю добра, обрав найгуманнішу в світі професію лікаря. Одні схвалювали це рішення, інші вважали його надмірним. Адже, мовляв, професор завжди був ладний зарадити біді товариша, не шкодував грошей для бідних. „Чого ж іще треба?” – питали вони.

І як би здивувалися ці люди, коли б дізналися, що причиною такого кроку стала невеличка замітка в жур­налі, де мовилося, що в далекому селищі Ламберені, розташованому в центрі Екваторіальної Африки, потрібен лікар. Та здивування було б ще більшим, якби вони знали, що цей намір з’явився давно, мало не в дитинстві, і що замітка в журналі лише визначила план дій.

„Я вирішив зробити своє життя своїм доказом, – розповідав він. – Я хотів спробувати зробити так, щоб моє життя, моя праця говорили про те, у що я вірю”. І він це зробив: сім років вивчав медицину, п’ятдесят два, до самої смерті, працював лікарем у Ламберені, тут створив лікувальний центр. Подвиг Швейцера полонив багатьох людей землі, а його боротьба за мир була відзначена Нобелівською премією (М. Бріман).

Самостійна робота студентів

Напишіть твір-опис, твір-роздум і твір-розповідь за одним з малюнків:

А) Б) В)

Запитання для самоперевірки

1. Які стилі, типи, жанри мовлення вам відомі? Що лежить в основі їх визначення?

2. Якими є основні загальні й мовні ознаки кожного стилю мовлення?

3. Як обґрунтувати стильову й жанрову належність тексту?

4. Як пов’язані типи мовлення зі структурою тексту?

 

Тема: „Лінгвістичний аналіз тексту

Контрольні питання

1. Аналіз тексту як наукова проблема.

2. Види аналізу тексту. Схеми лінгвістичного аналізу тексту.

Ключові слова: лінгвістичний аналіз (повний і частковий), схема аналізу тексту.

Мета:засвоїти відомості про аналіз тексту як наукову проблему, удосконалити вміння аналізувати тексти.

Завдання: навчитися аналізувати тексти відповідно до пропонованих запитань – схем-моделей.

 

Література

1. Бабенко Л. Г. Филологический анализ текста. Основы теории, принципы и аспекты анализа / Л. Г. Бабенко. – М. : Академ. Проект; Екатеринбург : Деловая книга, 2004. – 464 c.

2. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. – изд. 5-е, стереотипн. – М. : КомКнига, 2007. – 144 с.

3. Загнітко А. П. Лінгвістика тексту. Теорія і практикум : наук.-навч. посіб. / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2006. – 289 с.

4. Использование ЭВМ в лингвистических исследованиях / под ред. Т. А. Грязнухина, Н. П. Дарчук, Н. Ф. Клименко ; отв.ред. В. И. Перебейнос. – К. : Наук.думка, 1990. – 228 с.

5. Ковалик І. І. Методика лінгвістичного аналізу тексту / І. І. Ковалик, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ. − К. : Вища шк., 1984. – 120 с.

6. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту : навч. посіб. / І. М. Кочан. – К. : Знання, 2008. – 423 с.

7. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : підручник / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2008. – 712 с.

8. Степанов Ю. С. Методы и принципы современной лингвистики / Ю. С. Степанов. – М. : Едиториал УРСС, 2005. – 312 с.

9. Харченко В. К. Виды лингвистического разбора в пояснениях и образцах : учеб. пособие / В. К. Харченко. – [2-е изд.]. – М. : URSS : ЛКИ, 2007. – 176 с.

10. Шанский Н. М. Филологический анализ художественного текста / Н. М. Шанский, Ш. А. Махмудов. − СПб. : Спец. лит., 1999. – 319 с.

11. Пентилюк М. І. Аналіз тексту на уроках мови / М. І. Пентилюк // Дивослово. – 1999. – №3. – С. 21– 23.

Методичні поради

Пам’ятайте, що повний (комплексний) аналіз тексту можна здійснювати в навчальному процесі не так часто, зважаючи на часові обмеження заняття чи уроку в школі. Але аналізувати частково навчальні тексти треба на кожному занятті (визначення теми, ключових слів, засобів зв’язності тощо). Постійна робота над аналізом тексту сприятиме ефективному усвідомленню будь-якого навчального матеріалу, розвитку власних творчих здібностей.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти