ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Казанська лінгвістична школа

Другою відомою школою російського мовознавства вважається казанська лінгвістична школа. Час її виникнення 70-80 рр. 19 століття. Майже паралельно з московською. З приводу казанської лінгвістичної школи існують 2 сторони питання:

1) Сам глава цієї школи Б. де Куртене не був безпосередньо тривалий час пов'язаний із Казанню. Його наукова біографія складалася таким чином, що він міняє багато які міста і університети. Великий період діяльності він працював в Петербурзі (майже 20 років). Довгий час він працював в Дерптськом університеті, потім у Варшавському університеті. Точну прив'язку до якогось міста було б важко дати. Але саме в Казані Б. де Куртене згуртував навкруги себе кружок дуже активних і здатних молодих людей, ідеї яких відрізнялися новизною і незвичністю. Тому в історії лінгвістики згадується саме казанська лінгвістична школа. В зарубіжному мовознавстві зустрічається назва «Російська школа польської лінгвістики». Б. де Куртене за походженням поляк. Після закінчення Варшавського університету він тривалий час перебуває в багато яких університетах за кордоном. Потім при Петербурзькому університеті він починає працювати над дисертацією і, успішно захистивши її, одержує право читати лекції з порівняльної граматики індоєвропейських мов, хоча дисертацію він захистив по древнепольській мові. Потім його інтереси перекинулися на фонетику і діалектологію. Він починає збирати матеріал по різних місцях, де жили слов'яни: на Балканах, в Італії. В петербурзькому університеті Б. де Куртене не міг отримати кафедру. Він не був благонадійний на свої політичні переконання, але йому запропонували кафедру в Казані.

З 1875 року він починає читати лекції в Казанському університеті. В Казані він дуже довго не затримується (близько 10 років). Його обтяжує провінціалізм. Він переїздить в Дерптській університет і стає дуже відомим. Потім його починають обирати членом різних наукових суспільств (член паризького лінгвістичного суспільства). Полягає в листуванні з найбільшими лінгвістами тих років. Після Дерптського університету, він якийсь час перебував в Краківському університеті. А на початку 20 століття з Кракова повертається до Петербургу і до Самої Жовтневої революції залишається професором Петербурзького університету. З числа його учнів особливо відомий академік Щерба.

Характерні риси казанської лінгвістичної школи: це була передова лінгвістична школа, і погляди її перекликаються з передовими ідеями мовознавства того часу. Сам Б. де Куртене вказував на деякі відмінні риси. По-перше, це прагнення до створення лінгвістичної теорії, без якої немислима жодна наука. (Це був період розквіту младограматизма, який відмовився від створення якої-небудь лінгвістичної теорії).

Як недоліки, Б. де Куртене називав тягу до руйнування старих теорій, старих поглядів. Відразу замінити всі старі постулати на нові неможливо. Виходило, що, відкинувши старе, лінгвісти позбавлялися фундаменту для створення нового. Другий недолік - створення великого числа термінів. Б. де Куртене прагнув стримувати це термінологічне новаторство, хоча він і сам створив велике число термінів.

Казанська лінгвістична школа прагнула підходити до трактування лінгвістичних явищ з погляду психологізму. Спочатку панувала індивідуалістична психологія. Потім цей психологізм був подоланий і набув забарвлення соціологічного психологізму. Поступово пануючим ставав погляд, що зміни в мові мають колективний, а не індивідуальний характер. (Зміни виникають в мовленнєвому процесі). Відбувається відхід від індивідуальної психології і поворот у бік соціальної психології. «Психічний світ не може розвиватися без світу соціального». Прагнення до систематизації призводить до того, що більш чітко розмежовується звук і буква з одного боку і звук і фонема з іншого. Загострюється інтерес на вивченні живих мов. Підкреслюється, що хоча історизм і необхідний, потрібно займатися і сучасним станом мови.

 

Лекція № 7

Лінгвістичні школи 20-го століття

Усі школи 20-го століття сформувались у критиці щодо молодограматизму в його класичній формі. Виникає цілий ряд шкіл під гаслом антимолодограматизму. Школа естетизму Карла Фосслера (1872 - 1949), неолінгвістика Джуліо Бертоні (1878 - 1942).

Школа “Слова та речі” вже своєю назвою говорить про зміст і напрям дослідної роботи. Основну проблему становить питання співвідношення слів, мовних одиниць і предметів, які слова позначають. У цілому ця проблема не нова. Ще у філософії давніх греків це питання активно обговорювалося. “Суперечка про правильність слів-найменувань”. А потім протягом усього періоду розвитку мовознавства – це питання виникало в тій чи іншій формі. Засновники цієї школи (“Слова та речі”) – австрійці за походженням Рудольф Мерингер (1859 - 1931) і Гуго Шухардт (1842 - 1928). Мерингер виховувся на ідеях молодограматизму й сам був представником молодограматичної школи, але все ж таки на зламі століття дійшов висновку, що межі, визначені молодограматизмом, занадто вузькі. Прийшов час розширити проблематику лінгвістичних досліджень. Лінгвістика не може більше замикатися в порівняльній граматиці, вона має контактувати з іншими науками. До початку 20-го ст. Мерингер остаточно утвердився в цих своїх поглядах, і, щоб довести до лінгвістичної аудиторії це своє кредо, він опублікував велику статтю “Слова та речі”. Ця стаття була своєрідною заявкою на щось нове, що мало з’явитися в мовознавстві. Мейер Любке , заснувавши журнал з такою самою назвою, зробив заявку на становлення нової школи в мовознавстві.

Постулати нового напрямку такі: сам напрямок оцінювався як культурно-історічний. Мовознавство оголошувалося частиною науки про людську культуру, тобто історія мовознавства нерозривно пов’язана з історію культури в аспекті зв’язку слів з речами, які є частиною людської культури.

Надалі жодної науки про мову без науки про речі не повинно бути. Під речами треба розуміти не лише предмети як такі, а взагалі всі ідеї, які народжуються в суспільстві й виражаються словами. Зі зміною культури змінюють свої значення й слова – це теза школи. Кожне пояснення семантичних змін повинно ґрунтуватися на цьому факті.

Наступний постулат стверджує: мовознавству не варто встановлювати якість жорсткі просторові й часові межі. На думку школи “Слова та речі”, лінгвістика повинна досліджувати контакти індоєвропейців з не-індоєвропейцями. Проте все це не значить, що має припинитися работа з реконструкції прамови. Вона залишається однією з найважливіших проблем. Але досі реконструкція забезпечувалась системою звукових відповідностей, а тепер вона забезпечується й аналізом історії значень у зв’язку з історією відповідних реалій.

Одним з положень проголошується постулат про широку співпрацю з іншими науками, тобто, передусім з історією, археологією, палеонтологією, географією, соціологією. Культурно-історичний метод має поєднуватися з методом семантичним і соціологічним. Ще один важливий постулат: як і молодограматики, школа “Слова та речі” закликає вийти на “польову роботу”, тобто вивчати живі мови. Треба спостерігати, чути, бачити.

На сторінках журналу “Слова та речі” друкуються не лише мовознавці, але й представники ін. наук . Усе , що там публікувалося, було не рівнозначне. Можна розділити всі праці на три групи досліджень.

1а група – економічні дослідження. Це безпосередньо лінгвістичні дослідження. Етимологія, як така, отримала свою інтерпретацію. Наукову основу етимологія отримала лише в ХІХ ст. у зв’язку з діяльністю молодограматиків. Етимологічні відповідності позбавляються свавілля, бо вимагається дотримання фонетичних відповідностей. Але представники школи “Слова та речі” вносили в етимологію свій постулат (який, між іншим, не є новим). “Етимологія має спиратися однаковою мірою на два принципи: на принцип фонетичних відповідностей і на принцип семантичних відповідностей”. Причому семантичні принципи вони вважали головними. Виникає запекла полеміка навколо цього принципу. Семантичні відповідності – більш хитка основа, ніж фонетичні. Якщо фонетичних відповідностей немає, треба вилучати слово з даного гнізда. Молодограматики взагалі вважали, що залучення семантики – це спекулятивна операція.

2а група досліджень мала характер опису різних реалій, речей, які на перший погляд прямого відношення до лінгвістики не мають, але за настановою цієї школи такі дослідження були потрібні.

3а група досліджень - це описи змішаного характеру. Вони містили описи і речей, і слів. Проте вони дуже пістряві й різнопланові. Особливо багато цей журнал публікував статей, присвячених опису інструментів, пристроїв у побуті, опису будівель, лазень, сараїв тощо. Сам Мерингер дуже ретельно досліджує будинок на Балканах, у Німеччині, у найрізноманітніших районах і порівнює ці дослідження між собою. Це була надзвичайно цікава й інколи дуже плідна спроба встановити, який зв’язок існує між словами та предметами в різних географічних ареалах. Така пильна увага до речей давала іноді гарні результати для етимологічних досліджень.

Спочатку Мерингер старанно вивчив всі способи побудови огорожі, потім стінок споруд і на такій підставі вивів цікаву етимологію слова die Wand, яке походить від дієслова winde – плести. Це цілком наукова обґрунтована дуже відома етимологія. Проте було багато й суперечливих етимологій, тому що вони не завжди були узгоджені з фонетичними відповідностями, тобто в цьому були свої плюси й мінуси.

Але якщо в цілому оцінювати факт появи цієї школи, до нього треба ставитися так: поява нових принципів свідчить про кризу, яка почалась в молодограматичному напрямку в ХХ ст..

Семантика не є тією галуззю, яку досліджували молодограматики, і повстало питання про включення семантики в актив лінгвістичних досліджень. Те, що запропонувала ця школа, було одним із закономірних шляхів, але очевидні недоліки цієї школи. Фактично мовознавство розчинилося в матеріальній культурі суспільства. Мовознавство затуляли інші дисципліни. З іншого боку, за задумом засновників школи, мовознавство мало вирішувати питання інших наук. На думку Потебні, “є близькі значення слів, і є дальні. Так справа лінгвістики – вивчати близькі значення, інакше лінгвістика втратить свої межі і перетвориться на науку про все”.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти