ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Діаграми стану систем з поліморфними компонентами.

Поліморфні перетворення одного або обох компонентів сплаву суттєво змінюють його структуру і властивості . Такі перетворення є в багатьох промислових сплавах, наприклад, сплавах заліза, титану та ін.

Конкретний вигляд діаграми стану визначається не тільки взаємодією компонентів, а і їх поліморфних модифікацій. Крім того важливу роль відіграє наявність або відсутність взаємної розчинності компонентів та їх поліморфних модифікацій у твердому стані. Тому діаграми стану з поліморфними компонентами надзвичайно численні. Розглянемо тільки одну систему, в якій обидва компоненти є поліморфними і їх високотемпературні модифікації (Аb і Вb) утворюють неперервний ряд b-твердих розчинів (рис.4.11), а низькотемпературні Аa і Вa - обмежені a- і a1- тверді розчини.

Лінії KE і EL, на яких починається перетворення b-твердого розчину, перетинаються в одній точці Е, яка називається евтектоїдною, а лінія GEH — лінією евтектоїдного перетворення: bЕ®(aG+a1H) (читається: твердий розчин b складу точки Е розкладається на суміш двох фаз — твердого розчиу a складу точки G і твердого розчину a1 складу точки Н.

 

Рис.4.11. Діаграма стану системи, компоненти якої мають поліморфні перетворення.

 

 

Лінії GF i HI на діаграмі стану є лініями сольвусу.

Сплави в інтервалі між точками G і E називаються доевтектоїдними, а сплави в інтервалі між точками E і H — заевтектоїдними. Схеми структур цих сплавів зображуються аналогічно тим, які зображені на рис.4.4.

 

Завдання на роботу.

1. Уважно вивчити теоретичний матеріал, викладений у цих методичних вказівках і в лекціях.

2. Зробити аналіз діаграми стану у відповідності з таблицею 4.1:

- дати загальне визначення системи, представленої на рис.3.12

- описати процес кристалізації заданого сплаву з температури рідкого стану до кімнатної;

- показати криву охолодження заданого сплаву;

- визначити, які фази та які структурні складові будуть у Вашому сплаві при кімнатній температурі;

- визначити кількість цих фаз та структурних складових при кімнатній температурі;

- показати схему структури сплаву при кімнатній температурі.

3. Скласти звіт про роботу, в якому повинно бути: рисунок діаграми стану заданої Вам системи; лінія вашого сплаву на діаграмі стану; крива охолодження сплаву з рідкого стану до кімнатної температури (поруч з діаграмою стану); описання процесу кристалізації сплаву і перетворень, які відбуваються в сплаві після його кристалізації, тобто в твердому стані, включно до кімнатної температури; розрахунки кількості фаз і структурних складових у сплаві при кімнатній температурі; рисунок структури заданого сплаву при кімнатній температурі; висновки про роботу.

 

 

Таблиця 4.1

№ варіанту Рисунок Сплав № варіанту Рисунок Cплав
3.12,в 3.12,б II
3.12,а III 3.12,е I
3.12,б I 3.12,а I
3.12,е IV 3.12, г III
3.12,а II 3.12,е II
3.12,в II 3.12, г II
3.12, г I 3.12,е III

 

 

Рис.4.12 Діаграми стану для індивідуального завдання


Контрольні питання для самопідготовки

1. Який сплав називається евтектичним?

2. Як формулюється і записується правило важеля?

3. Як формулюється правило фаз?

4. Як виглядають діаграми стану систем:

- з необмеженою розчинністю компонентів;

- з цілковитою нерозчинністю компонентів;

- з обмеженою розчинністю компонентів;

- з хімічними сполуками;

- з поліморфними компонентами.

5. Яке перетворення називається евтектичним? Як записується його реакція?

6. Яке перетворення називається перитектичним та як записується його реакція

7. Яке перетворення називається евтектоїдним та як записується його реакція?

 


ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5

ДІАГРАМА СТАНУ СПЛАВІВ СИСТЕМИ

ЗАЛІЗО - ВУГЛЕЦЬ

 

Мета роботи: вивчення діаграми стану залізовуглецевих сплавів, аналіз перетворень, які проходять у сплавах при охолодженні та нагріванні, визначення фазового та структурного стану сплавів у залежності від їх складу та температури.

Матеріали та обладнання. Для виконання даної лабораторної роботи студентам роздаються діаграми стану Fe-C з описанням механізму формування структур типових сплавів в цій системі.

Теоретичні відомості.Найважливішими матеріалами в сучасній машинобудівній промисловості є залізовуглецеві сплави: технічне залізо, сталі та чавуни. Основою для вивчення процесів формування їх структури є діаграма стану системи Fe-C (рис.5.1).

Структура сплаву визначає його властивості. Важливо знати, які фази та структури формуються в сплавах у залежності від їх складу та температури. Необхідно вміти керувати процесом структуроутворення для забезпечення експлуатаційних властивостей сплавів.

Компонентами залізовуглецевих сплавів є залізо та вуглець, який може знаходитись у сплавах у хімічно зв’язаному стані у вигляді цементиту – Fe3C (Ц) або у вільному стані – у вигляді графіту (Г). В залежності від цього структуроутворення залізовуглецевих сплавів при їх охолодженні з рідкого стану можна розглядати за діаграмою метастабільної рівноваги Fe – Fe3C ( рис.5.1, суцільні лінії) або за діаграмою стабільної рівноваги Fe – C (рис. 5.1, пунктирні лінії С1D1, E1C1F1, E1S1, S1K1).

Залізо плавиться при температурі 15390С, його густина при кімнатній температурі 7,68*103 кг/м3. Залізу властивий поліморфізм, тобто в залежності від температури воно має різну кристалічну будову.

При кристалізації (1539 0С) утворюється -Fe, кристалічна будова якого описується об’ємноцентрованою кубічною (ОЦК) граткою. При 1392 0С замість гратки -Fe (ОЦК) шляхом перегрупування атомів утворюється -Fe з гранецентрованою кубічною (ГЦК) граткою. При 910 0С також проходить поліморфне перетворення, внаслідок якого -Fe переходить в -Fe з (ОЦК) граткою. нижче 910 0С таке залізо стає стійким аж до температури абсолютного нуля.

Залізо в залежності від температури може знаходитись в різноманітних магнітних станах. При температурі 7680С (768…9100С) a-Fe, так же як і d -Fe і g -Fe, - парамагнетик, тобто є немагнітним, нижче 7680С – феромагнетик (магнітне). Температура 7680С (точка Кюрі) є температурою переходу a -Fe із парамагнітного стану в феромагнітне при охолодженні заліза і навпаки – при його нагріванні. Залізо a з парамагнітними властивостями іноді називають b -Fe. Таким чином, при 13920С в рівновазі знаходяться d -Fe та g -Fe (d -FeÛ g -Fe); температура рівноваги g -Fe та a -Fe – 9100С (g-FeÛ a-Fe).

 

Рис. 5.1. Діаграма стану системи залізо - вуглець

 

Температури рівноважного стану двох чи декількох фаз називаються критичними. Їх позначають літерою А з відповідним індексом (порядковий номер температури зростає з її підвищенням). Для заліза: 7680С – А2; 9100С – А3; 13920С – А4.

Залізо з вмістом вуглецю 0,01…0,1% має наступні властивості: твердість за Брінелем 70…80 НВ; міцність на розрив sв =200…250МПа ; відносне звуження d=50…55%; ударна в’язкість КСU+20=220…250кДж/м2. Цементит містить 6.67% вуглецю і має високі твердість і крихкість, його міцність на розтяг дуже мала. Цементит – метастабільна (нестабільна) фаза, слабо феромагнітна, точка Кюрі 0) - 2100С. Час стійкості цементиту зменшується з підвищенням температури: при низьких температурах він існує нескінченно довго, при температурах, які перевищують 9500С, за декілька годин розпадається на залізо та графіт. На цьому явищі заснований відпал білого чавуну на ковкий.

Графіт – одна із двох кристалічних модифікацій вуглецю. Його температура плавлення 38500С.

В залізовуглецевих сплавах графіт, на відміну від цементиту, є стабільною фазою. Сплавляючи залізо з вуглецем, отримуємо сплави з різноманітною структурою та властивостями.

При підвищених швидкостях охолодження сплавів у результаті процесу кристалізації утворюється цементит. Утворення графіту спостерігається тільки в високовуглецевих сплавах у випадку їх повільного охолодження або при деяких ізотермічних витримках. В сплавах з пониженим вмістом вуглецю утворення графіту малоймовірне.

На діаграмі метастабільної рівноваги крайні ординати відповідають чистим компонентам: GNA – залізу, KFD – цементиту. Ординати між ними – подвійним сплавам, загальний вміст заліза й вуглецю в яких дорівнює 100%. Для заліза на лінії GNA точка А відповідає температурі плавлення (1539оС); N - перетворенню d -Fe Û a -Fe; G – перетворенню g -Fe Û a -Fe. Для цементиту: D – температура плавлення (точно не встановлена).

В системі Fe – Fe3C можливі рідка фаза — розчин заліза й вуглецю, та чотири твердих –-d – та a - тверді розчини – ферит(Ф), g -твердий розчин –аустеніт (А), іцементит Fe3C. Ліквідус – АВСD; солідус – АНІЕСF.

Затвердівання сплавів, які містять до 0,5% С, починається з утворення d -фериту за реакцією Р(АВ) ® d -ферит (Ф(АН)) (див. рис.5.1). Характер подальшої кристалізації сплавів залежить від вмісту в них вуглецю. Сплави з вмістом до 0,1% С (до точки Н), повністю затвердівають в інтервалі температур, який відповідає лініям АВ та АН з утворенням однофазної структури d -фериту. Цій структурі відповідає ділянка діаграми, що знаходиться по ліву сторону від лінії АНN.

Сплави з 0,1…0,5% С (між точками Н і В) кристалізується дещо складніше. Після виділення з рідини відповідної кількості фериту при температурі 1499оС (ізотерма НІВ) вони зазнають перитектичного перетворення:

РВ+dН ® АІ.

В сплаві, який містить 0,16%С (І), обидві вихідні фази (Р+d-ферит), взаємодіючи між собою при перитектичному перетворенні, без залишку витрачаються на утворення g - твердого розчину (аустеніту). Після цього сплав набуває однофазної структури – аустеніт. В сплавах, які вміщують 0,1 (Н) до 0,16%С (І), після перитектичної реакції залишається в залишку доля d-фериту, який при подальшому охолодженні сплаву (в результаті перетворення гратки ОЦК в ГЦК) в інтервалі температур, які відповідають лініям НN та IN, перетворюється в аустеніт: d(НN)®g(IN) (Ф®А). Сплави з вмістом вуглецю 0,16…0,5% остаточно затвердівають в інтервалі температур ліквідус (ВС) – солідус (ІЕ), при яких залишкова рідина кристалізується в аустеніт: Р(ВС) ®А(ІЕ). Цією ж реакцією також описується процес затвердівання сплавів із вмістом вуглецю 0,5…2,14%С.

Таким чином усі сплави, які включають менше 2,14% С, після першої кристалізації отримують однофазну структуру – аустеніт, яка зберігається при охолодженні до температур, відповідних лінії GSE. При подальшому охолодженні проходить перекристалізація аустеніту, в результаті чого формується кінцева структура сплавів.

У групі сплавів, які містять від 2,14 (Е) до 6,67% С(F), існує евтектичний сплав з 4,3% С (точка С), який при 1147оС (ізотерма ЕСF), є одночасно насиченим вуглецем і залізом, кристалізується за евтектичною реакцією:

РС ® АЕF.

Утворена евтектична суміш двох фаз (А+Ц) називається ледебуритом.

Сплави доевтектичні 2,14 (точка Е)…4,3%С (точка С) і заевтектичні 4,3…6,67% С кристалізуються в два етапи. На першому в інтервалі температур ліквідус (ВСD) – солідус (ЕСF) із рідкої фази виділяються первинні кристали: в доевтектичних –аустеніт (А), в заевтектичних – цементит (Ц)І. На другому етапі рідина, що залишилась, затвердіває з утворенням евтектики – ледебурит (цементит + аустеніт). В результаті первинної кристалізації доевтектичні сплави мають структуру АЕ+Л, заевтектичні – ЦІ+Л. І до- і заевтектичні сплави після первинної кристалізації мають дві фази – аустеніт і цементит.

Лінія АНN (див. рис.5.1) показує границю розчинності вуглецю в d-Fe, лінія GPQ – в a-Fe, лінія ES – в g-Fe. Таким чином, максимальна розчинність вуглецю в d-Fe становить 0,1% (точка Н, температура 1499ОС), в a-Fe - 0,02% С при 727оС ( точка Р) і 0,01% С при 600оС (Q) ; в g-Fe – 2,14% (точка Е).

Сплави заліза з вуглецем, якого в сплаві менше 0,02%, називаються технічним залізом. Праворуч лінії GPQ ферит є пересиченим твердим розчином, на лінії GPQ він гранично насичений вуглецем. При охолодженні сплавів, розташованих на діаграмі праворуч PQ,, нижче 7270С із фериту виділяється надлишковий вуглець, що приводить до формування цементиту третинного ІІІ) у вигляді сітки на границях зерен фериту. Структура технічного заліза показана на рис.5.3,а. Якщо в структурі сплавів (0,02…6,67%С) уже є цементит, то ЦІІІ нашаровується на нього і металографічним методом не визначається.

Лінія ES показує границю насичення аустеніту вуглецем у залежності від температури сплаву. Розчинність вуглецю максимальна при 1147оС( точка Е) – 2,14%. В результаті аустеніт у сплавах, вміст вуглецю в яких більше 0,8% (точка S), праворуч лінії ES), виявляється перенасиченим твердим розчином і з нього виділяється вуглець, який іде на утворення цементиту вторинного ІІ). У сталях ЦІІ формується частіше у вигляді сітки на границях зерен аустеніту, в чавунах частіше всього нашаровується на цементиті ледебуриту.

Вуглець, розчинюючись в ОЦК гратці заліза d і a, змінює їх і тим самим знижує температурну стійкість цих структур. Тому, чим більше вуглецю розчинено в d-Fe, тим при більш високих температурах гратка d перетворюється в g- гратку; чим більше вуглецю в сплаві, тим при більш низьких температурах аустеніт перетворюється в a-ферит. Таким чином, розчинення вуглецю в залізі спричиняє підвищенню температури А4 (лінія NI) і зниженню А3 (лінія GS), розширенню температурної області існування аустеніту й зниженню області фериту.

При охолодженні сплавів, які містять менше 0,8%С, перетворення аустеніту у ферит починається при температурах, що відповідають лінії GS. Це перетворення через різну розчинність вуглецю у фериті (GР) і аустеніті (ЕS) супроводжується дифузійним перерозподілом вуглецю між ними. Тому перебудова граток проходить в температурному інтервалі GS - GР. Ділянка РGS є ділянкою двофазної структури, в якій ферит знаходиться в рівновазі з аустенітом.

У сплавах, що розташовані між точками Р та S, під час охолодження по мірі утворення фериту в указаному інтервалі температур аустеніт збагачується вуглецем (GS). При 727оС вміст вуглецю в аустеніті на заключному етапі досягає 0,8% (S), гратка g - Fe (ГЦК) втрачає стійкість і перебудовується в гратку a - Fe (ОЦК), в якій при 727оС розчиняється тільки 0,02% С (Р).

Поліморфне перетворення ГЦК (0,8% С) ® ОЦК (0,02% С) супроводжується виділенням вуглецю з розчину й утворення цементиту:

А(S=0,8%C) ® Ф(Р=0,02%С)(К).

Це трьохфазне перетворення, обумовлене поліморфізмом заліза, що відбувається при 727оС, називається евтектоїдним. На відміну від трьохфазного евтектичного перетворення при евтектоїдному вихідною фазою є не рідкий, а твердий розчин (в даному випадку аустеніт). Суміш фаз, що виділилася з твердого розчину називається евтектоїдом, при чому число фаз дорівнює числу компонентів системи. Структурна складова залізовуглецевих сплавів, яка утворюється в результаті розпаду аустеніту і яка складається із пластинок двох фаз – фериту і цементиту, які чергуються між собою , називається перлітом (П). Температура утворення перліту відповідає критичній температурі А1 .

На діаграмі метастабільної рівноваги точці А1 відповідає лінія РSK (7270С). Евтектоїдне перетворення А®П, проходить в усіх сплавах, які містять більше 0,02%С (точка Р), тобто в сталях і чавунах.

Сплави з вмістом вуглецю 0,02…2,14%С, у структурі яких присутній перліт, називаються сталями. Сталі поділяються на доевтектоїдні (С=0,02…0,8%С, структура Ф+П); евтектоїдні (С=0,8%С, структура перліт); заевтектоїдні (С=0,8…2,14%С, структура П+ЦІІ). Схеми структур цих сталей показані на рис.5.3.

Сплави, які містять від 2,14 до 6,67%С, у структурі яких присутня певна доля евтектики – ледебуриту, називаються чавунами. Вони поділяються на доевтектичні (С=2,14…4,3%С, структура П+Л); евтектичні (С+4,3%С, структура - ледебурит); заевтектичні (С>4,3%С, структура ЦІ).

Цементит третинний в сталях і чавунах, а також цементит вторинний в евтектичному і заевтектичному чавунах як самостійні структурні складові при мікроструктурному аналізі зазвичай не визначаються.

Необхідно зазначити, що всі описані зміни структури, що проходять при охолодженні сплавів, повторюються і при нагріванні сплавів ( у зворотному порядку). Це справедливо лише в тому випадку, коли охолодження і нагрівання проходять із дуже малими швидкостями, і при будь-якій температурі всі можливі перетворення повністю завершені і сплави знаходяться в стані фазової рівноваги.

Про фазові перетворення можна судити по кривих їх охолодження або нагрівання. Як приклад розглянемо процес структуроутворення в сталі з 0,4% С (рис. 5.2). Вище точки 1 сталь знаходиться в рідкому стані і безперервно охолоджується. В інтервалі температур 1-2 із рідкої фази, склад якої змінюється по ліквідусу АВ, випадають кристали d-фериту, склад яких визначається по солідусу АН. За правилом фаз С=2-2+1=1, t¹const. При кристалізації виділяється тепло, на ділянці кривої 1-2 охолодження сплаву зменшується. При температурі точки 2 проходить трьохфазне перитектичне перетворення: РВ+dН ® А1+Р(залишок); С=2-3=1=0, t=const.

Залишкова рідина кристалізується при безперервному охолодженні в інтервалі температур 2-3 з утворенням аустеніту. В інтервалі 3-4 сплав має структуру А (аустеніту), безперервно охолоджується. При температурах 4-5 проходить поліморфне перетворення,

ГЦК перебудовується в ОКЦ гратку і з аустеніту виділяються кристали a-фериту.

При температурі точки 5 проходить трьохфазне евтектоїдне перетворення А(S)® Ф(Р)(К), коли з аустеніту, не перетвореного у ферит, утворюється евтектоїд - перліт (Ф+Ц). У процесі подальшого охолодження сплаву зфериту виділяється ЦІІІ, який нашаровується на цементиті перлітному. Структура сталі охолодженої нижче температури точки 5(до точки 6) - Ф+П (рис.5.3, а).

При температурі точки 5 проходить трьохфазне евтектоїдне перетворення А(S)® Ф(Р)(К), коли з аустеніту, не перетвореного у ферит, утворюється евтектоїд - перліт (Ф+Ц). У процесі подальшого охолодження сплаву зфериту виділяється ЦІІІ, який нашаровується на цементиті перлітному. Структура сталі охолодженої нижче температури точки 5(до точки 6) - Ф+П (рис.5.3, а).

Масові долі (%) фериту й перліту як структурних складових сталей можуть бути визначені за правилом відрізків. Наприклад, при 6000С Ф=(0,8-0,4)/(0,8-0,01)100=50%,а перліту П=(0,4-0,01)/(0,8-0,01)100=50%. Масова доля фериту як фази, що існує разом із цементитом, Ф=(6,67-0,4)/(6,67-0,01)100=94%. Решта 6% належать іншій фазі – цементиту.

Таким чином, структура, що містить 0,4%С, складається із 50% фериту і 50% перліту (відповідно фазовому аналізу - 94% Ф+6%Ц). Аналогічна ферито-перлітна структура (тільки з різною часткою цих складових) усіх доевтектоїдних сталей (рис.5.3,б).

 


Кристалізація типової заевтектоїдної сталі II з 1,5% вуглецю (рис.5.2) відбувається в інтервалі температур від точки 7 до точки 8, коли з рідкої сталі з’являються зерна аустеніту. Після закінчення кристалізації від температури точки 8 до точки 9 в аустенітній області відбувається просте фізичне охолодження однофазного сплаву. Оскільки лінія ES – лінія сольвусу, тобто лінія обмеженої розчинності вуглецю в g-Fe (аустеніті), то нижче від точки 9 аустеніт стає перенасиченим вуглецем. Надлишкові атоми вуглецю виходять із гратки аустеніту, зв’язуються з атомами заліза у хімічну сполуку – цементит. Такий цементит визначають як вторинний - ЦII. Він виділяється по межах аустенітних зерен у вигляді тонкого прошарку. При охолодженні до 727оС кількість вуглецю в аустеніті зменшується до 0,8% (від точки 9 до точки S по лінії ES) і такий аустеніт при температурі точки 10 перетворюється на перліт. Структура всіх заевтектоїдних сталей – темні зерна перліту, оточені світлими прошарками вторинного цементиту (рис.5.3,г).

 

Рис.5.3. Схеми структур: а – технічного заліза; б —доевтектоїдної сталі; в– евтектоїдної сталі; г – заевтектоїдної сталі

 

Як уже зазначалось, залізовуглецеві сплави з вмістом вуглецю більше 2,14% є чавунами, які поділяються на евтектичні, до- і заевтектичні.

У доевтектичних чавунах (сплав III, рис.5.2) первинна кристалізація відбувається в інтервалі температур між точками 12 і 13 з виділенням аустеніту. При температурі точки 13 (1147оС) проходить евтектичне перетворення РС ®Л(АЕ+Ц). У відповідності з правилом фаз – С=2-3+1=0 – це перетворення відбувається при постійній температурі (див. криву охолодження сплаву III).

Після закінчення цієї реакції структура сплаву буде складатися з аустеніту та ледебуриту. При зниженні температури з 1147ОС до 727ОС (точка 14) із аустеніту, в якому було 2,14% С за рахунок зменшення розчинності вуглецю до 0,8% (точка S) виділяється вторинний цементит ЦII, що розміщується навколо зерен аустеніту. Такий вторинний цементит виділяється також і з аустеніту, що входить до складу ледебуриту. При температурі 727ОС проходить евтектоїдне перетворення аустеніту (як первинного, так і того, що входив до складу ледебуриту) в перліт (А®П), після завершення якого кінцева структура доевтектичних чавунів (рис.5.4,а) буде складатися з перліту (темні зерна) і плямистої структури ледебуриту (темні плями перліту на фоні світлого цементиту). Вторинний цементит зливається з цементитом ледебуриту і як окрема фаза не спостерігається.

Структура евтектичного чавуну з 4,3%С – суто ледебуритна (рис.5.4,б).

 

Рис.5.4. Схеми структур чавунів: а – доевтектичного; б – евтектичного; в- заевтектичного.

 

Кристалізація заевтектичних чавунів (сплав IV на рис. 5.2) починається з виділення в т. 16 кристалів первинного цементиту Ц1 у вигляді пластин. При температурі т.17 (1147ОС) відбувається евтектичне перетворення РС ®Л(АЕ+Ц), після завершення якого структура буде складатися з ледебуриту і первинних кристалів цементиту. Така структура буде зберігатися аж до кімнатної (т.19) з тією різницею, що в кінцевому ледебуриті буде не аустеніт, а перліт, який утворився внаслідок евтектоїдного перетворення при температурі т.18 —727ОС (рис.5.4,в).

Ці чавуни називаються білими, оскільки в зламі мають білий сріблястий колір, який визначається наявністю в структурі цементиту.

Діаграма стабільної рівноваги, позначена на рис.5.1 і 5.2 пунктиром, відображає можливість утворення високовуглецевої фази – графіту на всіх етапах процесу структуроутворення в сплавах з підвищеним вмістом вуглецю. В інтервалі температур ліквідус DC – солідус CF із рідини виділяється графіт. При евтектичній температурі 11530С (ізотерма E1C1F1) рідина складу С затвердіває з утворенням графітної евтектики Е+Г). В інтервалі температур ECF – PSK через зменшення розчинності вуглецю в аустеніті (лінія ES) виділяється графіт. При евтектоїдній температурі (tPSK=7380С) вміст вуглецю в аустеніті досягає 0,7%(S1) і аустеніт розпадається на ферит і графіт.

Таким чином, при охолодженні сплавів, які включають 2,14…6,67% С, формується структура, яка складається з фериту та графіту. Це так звані графітизовані чавуни.

 

Завдання на роботу.

1. Уважно вивчити теоретичний матеріал.

2. Скласти звіт про роботу, в якому:

· зробити рисунок діаграми стану залізо – цементит і нанести на неї ординату, що показує склад сплаву у відповідності з варіантом табл.5.1;

· дати точну назву вказаного сплаву;

· показати криву охолодження сплаву (поруч з діаграмою стану);

· описати процес кристалізації і подальшого формування структури цього сплаву з рідкого стану до кімнатної температури;

· визначити, які фази і структурні складові будуть у сплаві при кімнатній температурі;

· визначити кількість цих фаз і структурних складових за правилом важеля;

· показати схему кінцевої структури сплаву з вказівкою на схемі структурних складових.

 

Таблиця 5.1

 

№ варіанта % вуглецю № варіанта % вуглецю № варіанта % вуглецю
5,5 4,0 0,01
0,1 2,5 0,2
0,16 4,5 0,6
0,3 0,8 3,5
1,0 2,0 4,3

 

 

Контрольні питання для самопідготовки

1. Що визначають точки G та N на діаграмі стану залізо-вуглець?

2. Як впливає вуглець на температуру поліморфного перетворення заліза?

3. Що визначають точки А4, А3, А2, А1 для чистого заліза та для його сплавів з вуглецем?

4. Які фази притаманні залізовуглецевим сплавам?

5. Які структури утворюються в залізовуглецевих сплавах?

6. Які перетворення називаються евтектичним, евтектоїдним, перитектичним в залізовуглецевих сплавах?

7. Які структури називається ледебуритом, перлітом?

8. Який цементит називається первинним, вторинним, третинним?

9. Як поділяються залізовуглецеві сплави в важності від вмісту в них вуглецю?

10. Які залізовуглецеві сплави називаються технічним залізом, сталлю, чавуном?

 


ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти