ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Завдання на виконання дипломних проектів.

Вихідним документом на виконання проекту є завдання. Завдання складається керівником проекту відповідно до обраної теми, розглядається цикловою комісією, затверджується завідуючим відділенням та видається студенту.

Після виконання проекту завдання підшивається разом з пояснювальною запискою.

Завдання на виконання проекту оформляється на бланках встановленої форми акуратно та розбірливо рукописним, машинописним способом або за допомогою комп’ютера.

 

У завданні вказують:

– назв міністерства, у систему якого входить навчальний заклад;

– назва навчального закладу;

– назва відділення;

– шифр та назва спеціальності;

– курс, група, прізвище, ім’я та по батькові студента;

– тема проекту ;

– вихідні дані;

– зміст пояснювальної записки(питання, що підлягають розробці);

– перелік графічних матеріалів;

– дату видачі завдання;

– термін здачі виконаного проекту .

В кінці завдання повинні бути проставлені підписи студента, що прийняв завдання, і керівника проекту. Додатково до завдання студенту видається графік виконання основних етапів проекту (роботи) у відповідності з навчальним планом спеціальності.

Форми завдань на виконання курсових та дипломних проектів наведені в додатках 4 і 5.

 

1.3.5.Відомість проектів.

 

Відомість проекту – це перелік розробленої документації проекту (роботи), складається за ГОСТ 2.108-68 з встановленим написом згідно ГОСТ 2.104-68.

У відомості проекту записуються всі конструкторські і технологічні документи розроблені у проекті . Запис документів проводять лише по одному розділу „Документація”. документи у відомості записуються у послідовності встановленій ГОСТ 2.108-68 (порядок заповнення відомостей).

Форма та взірець відомості проекту наведені в додатку 6.

 

 

Графи відомості проекту заповнюються наступним чином:

– в графі „Формат” вказують формат, на якому виконаний документ. Якщо документ виконаний у декількох форматах різних розмірів, то в цій графі ставиться знак „*”, а в графі „Примітка” перераховують позначення цих форматів;

– в графі „Позначення” вказують шифр (позначення) документа;

– в графі „Найменування” вказують назву документа у відповідності з основним написом, наприклад „Підстанція”. „Креслення загального вигляду”;

– в графі „Кількість аркушів” вказують кількість аркушів, на яких виконаний даний документ;

– в графі „Номер примірника” вказують номер екземпляру копії даного документа. Для навчальних документів в цій графі ставиться прочерк.

– в графі „Примітка” вказують додаткові відомості.

Основний напис першого аркуша відомості проекту (роботи) повинен відповідати формі 2, а послідуючих аркушів – формі 2а за ГОСТ 2.104-68.

Заповнену відомість проекту (роботи) розміщують в пояснювальній записці після завдання (перед рефератом). При цьому номери сторінок відомості проекту (роботи) в прохідній нумерації сторінок пояснювальної записки не проставляються, але враховуються в ній.

 

1.3.6. Реферат.

 

Реферат – це короткий зміст проекту з основними розробками та висновками. Реферат курсових та дипломних проектів складається згідно ГОСТ 7.9-77 „Реферат і анотація”. В рефераті приводять основні відомості про предмет, методи і результати виконаної роботи, а також основні характеристики розробленого виробу, процесу або системи, наводять короткі висновки про отримані результати. В рефераті

 

 

акцентується увага на нових відомостях і визначається доцільність звернення до первинного документу (в даному випадку до пояснювальної записки).

Текст реферату оформляється рамкою без основного напису. Розміщують реферат за відомістю курсового чи дипломного проекту , номер аркуша на рефераті не проставляється.

Заголовок „РЕФЕРАТ” пишеться окремим рядком (симетрично тексту) прописними літерами висотою 5...7 мм. Відстань від заголовку до тексту повинна бути не менше 10 мм.

Реферат починається зазначенням обсягу пояснювальної записки та кількості аркушів графічного матеріалу, кількості ілюстрацій, таблиць, використаних літературних джерел. Відомості про загальну кількість ілюстрацій доповнюються даними про їх характер (схеми, креслення, графіки, фотографії тощо), які конкретизують структуру представленого в записці матеріалу.

Потім наводять перелік ключових слів, який повинен містити від 5 до 15 слів (словосполучень), написаних (надрукованих) великими літерами у називному відмінку в рядок через коми.

Далі розміщують основний зміст матеріалу, який відображає мету проекту (роботи), методи розробки, одержані результати, ступінь впровадження, основні показники, галузь використання.

Об’єм реферату не повинен перевищувати 2000 знаків (не більше однієї сторінки).

 

1.3.7. Зміст.

 

Зміст пояснювальної записки призначений для поліпшення пошуку необхідних матеріалів записки при її читанні. Він розміщується за рефератом і повинен включати весь перелік заголовків розділів і підрозділів записки, починаючи з вступу і закінчуючи списком використаних джерел або додатками (якщо вони є), з

 

 

зазначенням номера аркуша, де починається даний розділ або підрозділ. При цьому заголовки розділів і підрозділів повинні бути написані у відповідності з вимогами, що подаються до оформлення заголовків основної частини записки. Слово ”ЗМІСТ” є заголовком.

В основному написі першого аркуша змісту в графі 1 вказується тема проекту (роботи), в графі 7 – порядковий номер аркуша в загальній нумерації пояснювальної записки проекту (роботи), в графі 8 – загальна кількість аркушів пояснювальної записки проекту (роботи).

В основних написах аркушів змісту записують тему проекту (роботи) та шифр пояснювальної записки.

 

Вступ.

 

Вступ - це оцінка сучасного стану вирішення питання, новизна та актуальність роботи, обґрунтування мети курсового чи дипломного проекту .

Вступ розташовують на окремій сторінці після змісту.

Перший аркуш вступу повинен мати рамку з основним написом за формою 2, наступні аркуші оформляються написом за формою 2а (додаток 7). В основному написі першого аркуша вступу в графі 1 вказується назва „ВСТУП, в графі 7 – порядковий номер аркуша в загальній нумерації пояснювальної записки проекту , в графі 8 – кількість аркушів вступу.

Заголовок ”ВСТУП” пишеться окремим рядком (симетрично тексту) прописними літерами висотою 5...7 мм. Відстань від заголовку до тексту повинна бути не менше 10 мм.

Рекомендується така структура вступу:

– Закони, Укази Президента та інші законодавчі акти, які відносяться до теми проекту;

 

– основні вимоги науково-технічного прогресу щодо вирішення поставлених завдань;

– стан та перспективи розвитку вирішення поставлених завдань;

– обґрунтування актуальності і новизни розробки теми проекту ;

– мета проекту .

1.3.9. Побудова тексту.

 

Зміст тексту записки за необхідності розділяють на розділи, розділи – на підрозділи, підрозділи – на пункти, пункти – на підпункти, номенклатура і послідовність яких залежить від типу та особливостей теми проекту.

Кожний розділ пояснювальної записки рекомендується починати з нового аркуша. Розділи, підрозділи, пункти та підпункти повинні мати порядковий номер і назву.

Розділи повинні мати порядкові номери в межах всієї пояснювальної записки, які позначаються арабськими цифрами з крапкою (1., 2., 3. і т.д.). Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номера підрозділів складаються із номерів розділів і підрозділів, розділених крапкою. В кінці номера підрозділу крапка не ставиться (2.1, 2.2, 2.3 і т.д.). розділи і підрозділи можуть складатися із одного або декількох пунктів. Якщо розділ не має підрозділів, то нумерація пунктів в ньому повинна бути в межах кожного розділу, а номер пункту повинен складатися з номерів розділів і пунктів, розділених крапкою (1.1, 1.2, 1.3 і т.д.). Якщо розділ має підрозділи, то нумерація пунктів в ньому повинна бути в межах підрозділу, і номер пункту повинен складатися із номерів розділу, підрозділу і пункту розділених крапкою. В кінці номера пункту крапка не ставиться (3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 і т.д.). Якщо розділ чи підрозділ складається з одного пункту, тоді він також нумерується. Пункти при необхідності можуть бути розділені на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного пункту, крапка в кінці номера підпункта не ставиться

 

 

(4.2.1.1, 4.2.1.2, 4.1.1.3 і т.д.). У середині пунктів або підпунктів можуть бути приведені переліки. Перед переліком ставиться двокрапка. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або малу літеру українського алфавіту з дужкою (перший рівень деталізації). При подальшій деталізації переліку необхідно застосовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка, а запис виконується з абзацу.

Приклад

а) __________

б) __________

1) __________

2) __________

в) __________

Розділи та підрозділи повинні мати заголовки (пункти і підпункти не обов’язково). Назви повинні бути короткими, чітко ч стисло відображати зміст. Назви розділів виконують (друкують або записують) у вигляді заголовків симетрично тексту прописними літерами. Назви підрозділів виконують у вигляді заголовків рядковими літерами, крім першої прописної. Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапку в кінці заголовку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою. Не допускається підкреслювання заголовків. відстань між заголовками розділу та підрозділу, між заголовками підрозділу і першим рядком першого пункту даного підрозділу при виконанні на комп’ютері повинна бути рівною 2 інтервалам, при виконанні рукописним способом – 10 мм. відстань між останнім рядком тексту підрозділу, пункту або підпункту попереднього розділу і заголовком наступного підрозділу – 2 інтервали (1,5 мм).

1.3.10. Викладення тексту пояснювальної записки.

 

Текст записки повинен бути стислим, чітким і не допускати різних тлумачень. При викладенні обов’язкових вимог у тексті повинні застосовуватися слова: „повинен”, „слід”, „необхідно”, вимагається, щоб”, „дозволяється тільки”, „не допускається”, забороняється”, „не слід”. При викладенні інших положень слід застосовувати такі слова: „можуть бути”, „як правило”, „за необхідності”, „може бути”, „у випадку” і т.д. При цьому допускається використовувати розповідну форму викладання тексту записки, наприклад „застосовують”, „вказують” тощо.

У тексті пояснювальної записки повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення і визначення, встановлені стандартами, а при їх відсутності – загальноприйняті в науково-технічній літературі.

Якщо в пояснювальній записці прийнята специфічна термінологія, то в кінці її (перед списком використаних джерел) повинен бути перелік прийнятих термінів з відповідними роз’ясненнями. Перелік в цьому випадку включають у зміст записки.

У тексті пояснювальної записки не допускається:

– застосовувати розмовні звороти, техніцизми, професіоналізми;

– застосовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни, близькі за смислом (синоніми), а також іноземні слова і терміни при наявності різнозначних слів і термінів з української мови;

– застосовувати довільні словотворення;

– застосовувати скорочення слів, крім встановлених правилами української орфографії, відповідними державними стандартами (скороченнями, загальноприйнятими в українській мові за ГОСТ 2.316-68, 3.110-88 та 7.12-77), а також в даній записці;

– скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони використовуються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у головках і

 

боковинах таблиць та розшифруваннях буквених позначень, які входять у формули та рисунки.

У тексті пояснювальної записки, за виключенням формул, таблиць і рисунків, не допускається:

– застосовувати математичний знак мінус ( - ) перед від’ємними значеннями величин (слід писати слово „мінус”);

– застосовувати знак „Æ” для позначення діаметра (слід писати слово „діаметр”). При указані розміру або граничних відхилень діаметра на кресленнях, розміщених у тексті записки, перед розмірним числом треба писати знак Æ;

– застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад, >(більше), <(менше), =(дорівнює), (більше або дорівнює), (менше або дорівнює), (не дорівнює), а також знаки №(номер), %(відсоток).

– застосовувати індекси стандартів, технічних умов та інших документів без реєстраційного номеру.

Якщо в записці прийнята особлива система скорочень слів або найменувань, то в ній повинен бути приведений перелік прийнятих скорочень, який розташовують у кінці записки перед переліком термінів.

Умовні буквені позначення, зображення або знаки повинні відповідати діючому законодавству і державним стандартам.

При необхідності застосування умовних позначень, зображень або знаків, не установлених діючими стандартами, їх треба пояснювати в тексті або в переліку позначень.

У пояснювальній записці треба застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їх найменування і позначення відповідно до ГОСТ 8.417-81.

Поряд з одиницями системи СІ , за необхідності, у дужках указують одиниці, що застосовувалися раніше. Застосування у записці різних систем позначення фізичних величин не допускається.

 

 

1.3.11. Оформлення формул.

 

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

У формулах та рівняннях як символи слід використовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів ті числових коефіцієнтів, що входять до формул, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи приведені у формулі. Поміщати позначення одиниць вимірювання на одному рядку з формулами, які виражають залежності між величинами або їх числовими значеннями і подаються в літературній формі, не допускається. Перший рядок пояснення повинен починатися зі слова ”де” без двокрапки після нього.

Приклад.

Для відгалуження трифазних проводок робочий струм шукаємо по формулі:

 

(2.1)

де, Р – номінальна потужність, Вт;

U ном– номінальна напруга, В;

cosφ – коефіцієнт потужності;

η – коефіцієнт корисної дії, %.

 

 

Формули, які слідують одна за другою і не розділені текстом, розділюють комою.

У літературних позначеннях відношень одиниць як знак ділення треба застосовувати тільки одну або горизонтальну риску, наприклад . Можна застосовувати позначення у вигляді додатку одиниць, піднесених до позитивного і негативного степеня, наприклад, . Якщо для однієї з одиниць, яка входить у відношення, встановлено позначення у вигляді негативного степеня ( , ), застосовувати косу або горизонтальну риску не допускається. При використанні косої риски позначення одиниць у чисельнику і знаменнику слід поміщати в рядок, а додаток позначень декількох одиниць у знаменнику треба брати в дужки: . При приведенні похідної одиниці, яка складається з двох і більше одиниць, не допускається комбінувати літературні позначення і найменування одиниць, тобто для одних одиниць приводить позначення, а для інших – найменування. Не можна писати 100 м/годину або 100 м за год. Правильний напис – 100 м/год або 100 метрів за годину.

Переносити формули на наступний рядок допускається лише на знаках операцій, що виконуються, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку множення застосовують знак (х), рівняння (=), плюс (+), мінус (-).

Формули та рівняння в записці (за винятком формул і рівнянь, розміщених в додатках) нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (2.1) – перша формула другого розділу. Номер формули або рівняння вказують на рівні формули або рівняння в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Посилання в тексті на порядкові номера формул дають в круглих дужках, наприклад, в формулі (2.1).

 

 

Формули, що розміщені в додатках, повинні нумеруватися окремо арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед кожною цифрою позначення буквами додатка, наприклад, формула (В5) – п’ята формула додатка В.

Формули та рівняння виконують машинописним, машинним або креслярським шрифтом висотою не меншою 2,5 мм. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускається.

 

Оформлення таблиць.

 

Таблиці використовують для кращої наочності та порівняння показників. Назва таблиці, при її наявності, повинна відображати її зміст, бути точною і короткою. Назву слід розміщувати над таблицею. При перенесені частини таблиці на ту ж чи інші сторінки назву розміщують лише над першою частиною таблиці.

Всі таблиці в документі нумеруються в межах розділу арабськими цифрами. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою (таблиця 3.1 – перша таблиця третього розділу).

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць у відповідності з рисунком 1.

 

 

Таблиця _____ - ____________________________________________________

(номер) (назва таблиці)

 

  Головка         Заголовок граф Підзаголовок граф     Рядки (горизонтальні)
         
         
         
         
Боковик Графи (колонки) (графи для заголовків)

Рисунок 1

 

Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з великої літери, а підзаголовки граф – з малої літери, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапка не ставиться. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Таблиці зліва, справа і знизу, як правило, обмежують лініями. Розділяти заголовки і підзаголовки боковика та граф діагональними лініями не допускається.

Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.

Висота рядків таблиці повинна бути не менша за 8 мм.

Якщо таблиця не вміщується на одному аркуші, то її переносять на наступний аркуш. Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на

 

 

наступній сторінці, у першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, обмежуючу таблицю, не проводять.

Поділ та продовження таблиці оформляють у відповідності з рисунком 2.

 

Продовження таблиці ___

 

         
         
         

 

Рисунок 2

 

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти