ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Багатоповерхові промислові будівлі.

 

Такі будівлі зводяться для об’єктів, у яких виробничий технологічний процес можна організувати частково чи повністю вертикально. Будівлі такого виду використовуються в легкій, електротехнічній, електронній промисловості, приладобудуванні та в аналогічних виробництвах, пов`язаних з обробкою і переміщенням невантажоємких деталей і заготовок. У них окрім власне виробничої частини розміщують адміністративно-побутові приміщення, інженерну частину та інші підрозділи й служби збудованого підприємства.

Розроблено багато різних варіантів об`ємно-планувальних і конструктивних рішень багатоповерхових промислових будівель. Найпоширенішими є залізобетонні каркасні будівлі з однаковими або зі збільшеними прольотами на верхніх поверхах, обладнаних підвісними (мостовими) кранами. Конструктивною основою таких будівель є каркас, який складається з колон, ригелів (балок) і діафрагм жорсткості (пов`язей). Як огороджувальні конструкції використовуються навісні збірні панелі з керамзитобетону.

Приклад об`емно-планувального вирішення будівлі показано на рис. 1.8.

 
 

 

 

1.8. Приблизне конструктивно-планувальне вирішення багатоповерхової промислової будівлі

1 – монолітний фундамент з підливом для спирання фундаментної балки; 2 – фундаментна балка; 3 – колона нижнього ряду; 4 - колона середнього ряду; 5 - колона верхнього ряду; 5 - колона середнього ряду; 7 – ригель; 8 – балка покриття; 9 – плита перекриття; 10 – плита покриття; 11 – діафрагма жорсткості; 12 – перегородка з дверним прорізом; 13 – стінові панелі; 14 – металеві віконні рами; 15 – сходовий марш з площадкою; 16 – звукоізоляція; 17 – цементна стяжка; 18 – чиста підлога; 19 – утеплювач; 20 – рулонний килим; 21 – кран-балка; 22 – вимощення.

 

 

Проектована будівля складається з трьох відносно відокремлених частин: блоку А, в якому розміщуються адміністративні підрозділи, що займають 30-40% площі блока, та побутові приміщення; блоку Б, призначеного для розміщення власне виробничої частини об’єкту та блока В, у якому знаходиться лабораторно-експериментальна частина об’єкта. Схема компонування окремих блоків будівлі між собою приймається згідно із завданням. Блоки А та В мають однакові прольоти на всіх поверхах, а блок Б – збільшені прольоти на верхньому поверсі, обладнані підвісними кранами. Кількість прольотів верхнього поверху блока Б і їх розміри студент приймає самостійно й погоджує з викладачем-консультантом.

У практиці проектування й будівництва висоту поверхів приймають відповідно до технологічного призначення частини будівлі. Так, висота поверхів адміністративно-побутового блоку будівлі приймається 3,6 м. При розробці ескізного проекту висота всіх частин будівлі приймається однаковою згідно із завданням.

Конструктивне вирішення фундаментів під каркас багатоповерхових будівель з глибиною стакана 0,75 м аналогічне рішенням, що приймаються для одноповерхових (див. рис. 1.3). Розміри ступенів фундаменту та їх кількість наведено в табл. 3.9. Глибина закладання фундаментів визначається згідно із завданням і наявністю підземної частини будівлі. При влаштуванні підвалів вона визначається підсумовуванням значень відмітки чистої підлоги підземного поверху, висоти опорної частини фундаменту та висоти підколонника, що умовно приймається 0,85 м.

Колони каркаса будівлі поділяються на крайні й середні. Для спирання ригелів у колонах передбачено консолі. Основний тип колони - висотою у два поверхи, додатковий - висотою в один поверх. Колони першого рівня встановлюють у стакани фундаментів, верх яких розміщують на 150 мм нижче рівня чистої підлоги. Стикування колон по вертикалі здійснюють приварюванням стиковочних стержнів до сталевих оголовків колон з наступним бетонуванням.

Ригелі стикують з колоною зварюванням випусків арматури та опорних закладних деталей ригеля із закладними деталями колон, а зазори між ними заповнюють бетоном.

Плити перекрить спираються на верхню площину ригеля. Пазухи між ребрами суміжних плит і верхньою частиною ригеля армуються та замонолічуються бетоном. Схему розкладки плит показано на рис. 1.9.

 

 

Рис. 1.9. Схема розкладки плит.

1 – колони; 2 – ригель; 3 – ребристі плити перекриття; 4 – стінова огорожа.

 

З метою підвищення просторової жорсткості та стійкості каркаса встановлюють пов'язі (діафрагми) різного виду - наскрізні й у вигляді сталевих діагональних (портальних) конструкцій або у вигляді залізобетонних стінок. При розробці ескізного проекту умовно приймається влаштування пов'язей із залізобетонних панелей товщиною 140 мм і шириною 2.0... 3.0 м. При їх виготовленні використовується бетон з питомою вагою, що умовно приймається 2.1 т/м3. Загальна довжина діафрагм, яка встановлюється на один поверх температурного блока, приймається такою, що дорівнює подвійній ширині блока.

Діафрагми жорсткості проектуються на всю висоту будівлі починаючи від фундаменту. Елементи діафрагм представляють собою залізобетонні стінки (перегородки) - глухі чи з дверними прорізами. З колонами й між собою вони з'єднуються зварюванням. Стики замонолічуються бетоном. Вони виготовляються з бетону об’ємною вагою 2,1 т/м3.

Перегородки, що використовуються в промислових будівлях, поділяються на відгороджувальні, які перекривають доступ у виділені приміщення (інструментальні комори, склади тощо), і роздільні (такі, що повністю розділяють приміщення з різними виробничими режимами. Нині в реальному проектуванні застосовуються різні варіанти конструктивних рішень відгороджувальних перегородок - дерев'яних, металевих та ін. При розробці ескізного проекту детальне конструктивне рішення не розробляється, лише умовно їх висота приймається 2.5 м з масою одного квадратного метру 60 кг/м2. Роздільні перегородки проектуються двох вадів - із цегли або гіпсобетонних панелей об'ємною вагою 1400 кг/м3. Висота панелей відповідає висоті поверху, її товщина - 8 см, довжина – від 2,4 до 6,0 м, кратною 300 мм. У підземній частині будівлі зводяться лише роздільні перегородки збудовані з цегли.

У перегородках і діафрагмах жорсткості проектують дверні прорізи, розміри й конструкцію яких приймають згідно а діючими стандартами. При розробці ескізного проекту умовно приймається - усі встановлювані двері розміром 2,0х0,9 м.

Сходові клітки розміщуються в комірці сітки колон 6х3 м. Якщо висота поверху 3,6м, то сходи умовно приймаються двомаршевими, якщо 4,8 м – тримаршевими, а якщо 6,0 м - чотиримаршевими. Маса однієї сходового маршу з площадкою приймається рівною 1,9 т.

В адміністративно-побутовій і лабораторній частинах будівлі проектується по дві, а у виробничій - по одній сходовій клітці на температурний блок. Окрім того, усі блоки будівлі обладнуються ліфтами, місце розташування яких, при розробці ескізного проекту, не встановлюється.

Огороджувальні конструкції будівлі виконуються зі збірних керамзитобетонних панелей і металевих віконних рам, що встановлюються по всьому периметру будівлі, за винятком крайніх прольотів у кутах будівлі. Стінові рядові панелі виготовляються довжиною 3, 6 або 9 й і висотою 1,2 або 1,8 м. Розміри панелей віконних рам приймаються такими, що дорівнюють розмірам стінових панелей.

При проектуванні фасаду будівлі можна приймати варіанти вирішень, зображені на рис. 1.10. Для варіанта з установленням міжвіконних блоків їх висоту приймають такою, що дорівнює висоті вікна, ширину – 1,2, 1,8 або 2,4м, товщину – 0,24 м. Їх виготовляють із керамзитобетону, питома вага якого приймається 2100 кг/м3.

Виходячи з технології промислового виробництва в будівлі передбачається певна кількість воріт. Умовно приймаються щонайменше одні ворота на один температурний блок виробничої частини будівлі. Вирішення, покладене в ескізний проект, студент вибирає самостійно.

Відповідно до завдання під одним чи кількома блоками об'єкта розміщується підземна (підвальна) частина, її конструктивні рішення приймаються аналогічно рішенням з наземної частини будівлі. Для влаштування зовнішніх стін підвалу умовно приймаються стандартні стінові панелі, що використовуються для спорудження зовнішніх стін наземної частини будівлі.

Використання типових конструкцій потребує певного розміщення на плані колон відносно розбивочних осей, які залежать від ряду умов. При розробці ескізного проекту рекомендується розбивочні осі колон середніх рядів суміщувати з геометричними, а для крайніх колон використовувати "нульову прив'язку". тобто суміщення зовнішньої грані колони з розбивочною віссю (див. рис. 1.4 - а, в). У місцях улаштування деформаційних швів і примикання окремих частин (блоків) будівлі прив'язка колон умовно здійснюється згідно з рис. 1.4 – д, е.

Приблизна схема розкладання стінових панелей показано на рис. 1.11. Надвіконні панелі встановлюють нижче відмітки міжповерхових перекриттів на 600 мм.

Підлоги по підземній частині та першому поверху будівлі, в блоках які не мають підвального приміщення, виконуються по бетонній основі товщиною 100 мм.

Підлоги в наземній частині будівлі здійсняються по перекриттях. Умовно конструкція підлоги приймається з двох елементів: основи (тепло- й звукоізоляційного шару, стяжки) і покриття (чистої підлоги). Конструкція, чистої підлоги приймається залежно від призначення приміщення. Характеристику прийнятих рішень наведено в табл. 1.1

У підземній частині будівлі підлоги передбачено асфальтобетонні товщиною 30 мм

Покрівля - утеплена з покриттям у три шари рубероїдом.

 

Рис. 1.10. Можливі варіанти вирішення фасадів багатоповерхових промислових будівель.

А – зі стрічковими прорізами; б – із прорізами й простінками.

 

Внутрішні опоряджувальні роботи: штукатурення цегляних перегородок; підготовка (затирання) поверхонь збірних конструкцій і гіпсопрокатних перегородок під фарбування або обклеювання шпалерами; масляне фарбування відгороджувальних перегородок, віконних рам, дверей, а також чистове опорядження роздільних перегородок і внутрішніх поверхонь зовнішніх стін будівлі. Рішення, що приймаються з чистового опорядження стін приміщень, розміщених усередині будівлі, залежать від призначення збудованих блоків будівлі. Характеристику прийнятих рішень наведено в табл. 1.1. Для фарбування стель приймаються рішення, аналогічні рішенням з фарбування стін (вапняне фарбування чи фарбування силікатними фарбами). Рішення щодо обклеювання стін шпалерами (вид матеріал, що використовується для фарбування стель) студент приймає самостійно. У підземній частині будівлі передбачається вапняне фарбування стін і стель

 

 

Рис. 1 11 Можлива схема розкладки стінових панелей і віконних рам багатоповерхової промислової будівлі

 

Таблиця 1.1

Характеристика прийнятого рішення Корпус
адміністративний побутовий лабораторний виробничий
Підлоги
Паркет 75% - - -
Лінолеум 15% 60% 40% 10%
Мозаїчні - 30% 20% 20%
Метлахської плитки 10% 10% 10% 10%
Бетонні товщиною 40мм - - 30% 60%
Роздільні перегородки та стіни
Обклеювання шпалерами на всю висоту 80% 35% 25% -
Масляне фарбування на висоту 1,5 м - 20% 15% 40%
Облицьовування плиткою на висоту 2,0 м 5% 25% 15% 10%
Силікатне фарбування на всю висоту 15% 20% 45% 50%
Силікатне фарбування на всю висоту від верху масляної панелі або плитки до стелі 5% 25% 20% 30%
Те саме, вапняне - 20% 10% 20%

 

Зовнішнє опорядження будівлі передбачає фарбування силікатними складами з попереднім розшиванням швів стінових панелей, за винятком цокольної, яку облицьовують плиткою і масляне фарбування віконних рам.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти