ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Залежно від впливу податкової політики на соціально-економічний розвиток країни

1) політика максимальних податків. При проведенні зазначеної податкової політики держава застосовує досить високий рівень податкового навантаження, скорочує пільги, впроваджує нові види податків із метою максимізації суми податкових надходжень. Коли відсутні економічні, соціальні й політичні передумови для проведення політики максимальних податків, виявляються негативні наслідки її застосування, а саме:

- скорочення фінансових ресурсів платників податків мінімізує можливість забезпечення економічного зростання та істотно зменшує обсяги розширеного відтворення в суспільстві, а також провокує ухилення від сплати податків;

- масово розвивається тіньова економіка, основою якої є просте викачування фінансових ресурсів із національного багатства суспільства і переведення їх на закордонні рахунки іноземних банків.

2) політика економічного розвитку передбачає послаблення податкового навантаження на суб’єктів підприємницької діяльності, за рахунок чого держава стимулює нарощення фінансового капіталу у платників податків та забезпечує розширення суспільного відтворення. Основною метою проведення такої політики є стимулювання економічного зростання шляхом підвищення інвестиційно-інноваційної активності за рахунок наявності сприятливого податкового клімату. Проте при проведенні державою такої податкової політики проявляються негативні наслідки її застосування, а саме:

- скорочення податкових надходжень неминуче призводить до недофінансування певних соціальних програм, освіти, охорони здоров’я, науки;

- суттєво скорочується сфера суспільних благ, тобто тих благ, які опосередковано оплачуються за рахунок бюджетних видатків;

- обмежується вплив держави на процеси споживання, на зайнятість і скорочується соціальний захист малозабезпечених верств населення.

3) політика виважених податків. Суть такої податкової політики полягає у встановленні такого рівня оподаткування, який би сприяв розвитку економіки країни та водночас підтримував значущий обсяг соціальних витрат. Політика збалансування інтересів при проведенні податкових маніпуляцій вимагає високої фіскальної техніки і виваженої податкової етики платників податків із одночасним системним контролем зі сторони держави за процесом оподаткування.

За розвинутої, стабільної економіки всі три види податкової політики успішно поєднуються.

Залежно від гнучкості реагування податкової політики на зміну економічної кон’юнктури

1) дискреційна (регульована).

2) недискреційна (автоматична або політика вбудованих стабілізаторів)

Залежно від рівня контролю над економічною ситуацією в країні

1) стабілізаційна

2) деструктуюча

Залежно від швидкості реагування податкової політики на зміну зовнішнього середовища

1) динамічна

2) інерційна

Залежно від напрямів антициклічного управління економікою

1) дефляційна застосовується урядом країни під час економічного росту. При виборі саме такої політики передбачається застосування податкових інструментів стримуючого характеру, а саме скорочуються податкові пільги, впроваджуються нові види податків, збільшуються податкової ставки або база оподаткування.

2) рефляційна застосовується урядом країни з метою стимулювання економічного росту та зайнятості. При проведенні зазначеної податкової політики держава застосовує інструменти стимулюючого характеру, а саме звільнення від сплати податків, зниження податкової ставки, зниження бази оподаткування, введення прискореної амортизації основних засобів, відстрочка зобов’язання щодо сплати податку тощо.

За функціональною ознакою

1) фіскальна - це система дій та заходів держави у сфері оподаткування, яка направлена на забезпечення формування доходів бюджетів усіх рівнів і відповідно реалізації функцій держави. При проведенні такої податкової політики посилюється фіскальна роль податків.

2) регулююча - це система дій та заходів держави у сфері оподаткування, яка направлена на забезпечення розвитку національної економіки.

При проведенні такої податкової політики посилюється регулююча роль податків.

Залежно від очікувань, покладених на податкову політику

1) оптимістична

2) песимістична

3) реальна

За територіальною ознакою

1) державна

2) місцева

Формування сучасної податкової політики здійснюється з урахуванням певних принципів.

Принципи податкової політики – це основоположні ідеї, вихідні правила та положення, що застосовуються в процесі визначення основних характеристик податкової політики.

1. Принцип наукової обґрунтованості означає, що сучасна податкова політика має бути науково обґрунтованою і вивіреною. Її формуванням обов’язково повинні займатися професіонали з різних предметних областей (економісти, юристи, соціологи, філософи). Невід’ємним елементом наукової обґрунтованості має бути її ретельна наукова експертиза.

2. Принцип визначеності. Податкова політика в силу своєї значимості не може бути простою сукупністю програмних установок керівного апарату країни. Вона повинна бути визначена програмним документом стратегічного (концептуального) характеру та регулярними змістовними документами тактичного характеру, що мають нормативно-правовий характер та обов’язкову силу для органів виконавчої влади.

3. Принцип єдності стратегії і тактики. Формування податкової політики має передбачати вироблення концепції (доктрини) і розробку стратегії її реалізації. Реалізація податкової політики має передбачати розробку тактики, яка не повинна суперечити стратегії.

4. Принцип оцінки та обліку очікуваних ефектів. Вибір цілей податкової політики та основних засобів їх досягнення повинен формуватися на основі прогнозування всіх можливих ефектів (результатів), обґрунтування якомога точної їх кількісної оцінки. Необхідно враховувати не тільки цільові позитивні, але й очікувані негативні ефекти, які завжди присутні при будь-якій податковій політиці.

5. Принцип стабільності означає, що зміни до податкової політики неповинні вноситись протягом визначеного періоду. За допомогою даного принципу економічні агенти, керуючись стабільним податковим законодавством, мають можливість передбачити з великою часткою ймовірності напрями фінансової стратегії та отримати потенційні прибутки. Крім того за стабільної податкової політики підвищується рівень ефективності податкового адміністрування.

6. Принцип гнучкості передбачає, що податкова політика має бути достатньо гнучкою і оперативно реагувати на зміну соціально-економічної ситуації не тільки в регіоні, країні, а й світі. У загальному сенсі податкова політика повинна слідувати суворо в фарватері соціально-економічних змін, але в деяких випадках вона повинна навіть передбачати і випереджувати очікувані зміни.

7. Принцип фіскальної достатності. При проведенні податкової політики необхідно забезпечувати таку величину податкових надходжень, яка є оптимально бажаною, виходячи із проголошеної економічної доктрини.

8. Принцип інтеграційності. Забезпечення адаптації і гармонізації національної податкової політики повинно здійснюватись шляхом поступової інтеграції її до вимог певного регіонального інтеграційного об’єднання.

9. Принцип гласності (прозорості). Відповідно до цього принципу як податкова політика, що формується, тобто програмні документи стратегічного (концептуального) характеру, так і податкова політика, що реалізується, тобто регулятивні змістовні документи тактичного характеру, повинні бути відкритими до широкого використання та обговорення. Зазначені документи не повинні бути конфіденційними. Крім того, з метою адаптування діяльності платників податків до змін, що будуть проведені у податковій політиці через певний період часу, держава зобов’язана завчасно інформувати про такі зміни.

 

2. Проявом на практиці податкової політики, яка проводиться в тій чи іншій державі й формується відповідними державними структурами, виступає податкова система країни.

При визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система - це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріпленні в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю й відповідальності за порушення податкового законодавства.

Таким чином, податкова система - це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи відміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему в цілому є:

- порядок встановлення і введення в дію податків;

- види податків;

- права та обов’язки платників податків;

- порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

- відповідальність учасників податкових відносин.

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, принципи, форми і методи оподаткування, обов'язки і відповідальність, які є основними складовими податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного господарювання в державі.

У різних країнах світу податкові системи відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх справляння, податковими ставками, фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

У світовій практиці виділяють чотири базові моделі системи податків.

Англосаксонськамодель орієнтована на прямі податки з фізичних осіб, частка непрямих податків є незначною.

Євроконтинентальна модель відрізняється високою часткою відрахувань на соціальне страхування, а також значною питомою вагою непрямих податків.

Латиноамериканськамодель розрахована на збір податків в умовах інфляційної економіки. Непрямі податки залежать від рівня цін і збалансовують доходи бюджету в умовах інфляції. За механізмом справляння і контролю непрямі податки є більш простими, ніж прямі. Вони не потребують розвиненого апарату податкових служб і складних розрахунків. Тому, як правило, в країнах зі змішаною економікою частка непрямих податків вище, ніж в економічно розвинених державах, що, у свою чергу, визначає незначний рівень прямих податків.

Змішанамодель складається з окремих рис інших моделей. Країни обирають її для того, щоб диференціювати структуру доходів, уникнути залежності бюджету від окремого виду чи групи податків.

Найбільш вагомими податками, на яких базуються майже всі податкові системи світу, є ПДВ, податок на корпорації (аналог вітчизняного податку на прибуток підприємств) та прибутковий податок (аналог вітчизняного податку на доходи фізичних осіб).

Важливою складовою податкової системи є принципи її побудови, які розробляються, виходячи із загальних принципів оподаткування, вироблених фіскальною теорією і практикою.

Основою формування принципів оподаткування більшості країн світу, в тому числі і України, подальшого розвитку теорії і практики побудови податкових систем стали принципи, узагальнені А. Смітом.

Вони викладені у чотирьох основних правилах:

1. справедливості - яке стверджує загальність оподаткування і рівномірність його розподілу відповідно до доходів;

2. визначеності - час сплати податку, спосіб і сума платежу повинні бути з точністю і заздалегідь відомі платнику і не залежати від суб'єктивних факторів;

3. зручності - кожен податок повинен стягуватися у такий час і такий спосіб, які найбільш зручні для платника;

4. економії (раціональності) - будь-який податок повинен стягуватися таким чином, щоб із доходів платника вилучалося якомога менше понад те, що надходить до державної скарбниці.

Основні принципи податкової системи України визначені ст. 4 ПКУ.

Відомий американський економіст Р. Масгрейв сформулював такі основні вимоги до податкової системи:

1) розподіл податкового тиску повинен бути рівномірним;

2) мінімальний тиск на економічні рішення; любе державне втручання, пов’язане з “надмірним оподаткуванням”, слід зменшити;

3) якщо перед податковою політикою поставлені інші цілі, наприклад стимулювання інвестицій, звести до мінімуму можливе порушення рівноваги між соціальною справедливістю і економічною ефективністю;

4) сприяти стабілізації економіки і економічному росту;

5) оподаткування повинно бути зрозумілим для платника податків, а управління ним - справедливим і таким, що ґрунтується;

6) затрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними.

Сучасні податкові системи мають досить складну структуру, яка включає в себе різні види податків. Різновидність форм податків пов'язана з бажанням врахувати розбіжності в платоспроможності платників податків, зробити оподаткування в цілому психологічно легшим, відобразити різноманітність форм доходів, вплинути на споживання і нагромадження.

Податки відображають складні економічні відносини, а тому мають бути адекватними цим відносинам. У протилежному випадку вони не зможуть повною мірою виконувати покладені на них функції. Це основна вимога, яка ставиться перед побудовою ефективної податкової системи.

Найчастіше в податкових системах різних країн використовуються наступні податки:

- податок з доходів фізичних осіб;

- відрахування на соціальне страхування;

- податок на прибуток підприємств (корпорацій);

- податок на майно (землю, нерухоме майно);

- податок, що утримується при передачі майнових прав однієї особи іншій;

- податок на споживання, що встановлюється як надбавка до цін на товари, роботи і послуги (на додану вартість, з покупок і продажі, мито, акцизний податок).

Ст. 16-17 Податкового кодексу України врегульовано правовий статус платників податків. Йдеться про певне співвідношення суб'єктів, які протистоять у податковому правовідношенні, представляють владну та зобов'язану сторони цього відношення. Конкретні обов'язки платника виникають при наявності об'єкта оподаткування у платника та наявності фактів, що породжують обов'язок щодо сплати податку. Пояснюється це природою обов'язку щодо сплати податків і зборів, що визначається владними, імперативними приписами з боку держави відносно реалізації платником обов'язку, щодо сплати податків і зборів. Саме тому платник податків реалізує, насамперед, обов'язок, який визначає й певні права. Податкові правовідносини й реалізація безпосереднього обов'язку платника щодо сплати податку припускають певне протистояння податкового органу й платника податків.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти