Аміак, реагуючи з реактивом Несслера, утворює аміачно-йодисту сполуку, яка надає воді жовтого забарвлення. Для визначення азоту амонійних солей беруть два циліндри Геннера, в перший наливають 100 мл досліджуваної води, у другий – 1мл розчину хлористого амонію. Потім в обидва додають по 2 мл сегнетової солі та реактиву Несслера. Через 10 хв розвивається забарвлення, інтенсивність якого визначають дивлячись зверху, в прохідному світлі на білому тлі. Випускаючи розчин із циліндра з більш інтенсивним забарвленням, досягають однакового забарвлення в обох циліндрах. У чистих природних водах вміст азоту амонійних молей становить 0.01 – 0.10 мг\л.

Визначити вміст у воді нітритів.

Нітрити, реагуючи з реактивом Грісса, утворюють азофарбу, яка надає досліджуваній воді червоного забарвлення. Для визначення вмісту нітритів беруть дві конічні колби, в одну з них наливають 100 мл води, а в другу – 10мл розчину азоту нітритів. Потім в обидві колби додають по 5 мл розчину Грісса , після чого для розвитку забарвлення колби ставлтяна 10 хв на водяну баню при температурі 50-60С. Випускаючи розчин із циліндра з більш інтенсивним забарвленням, досягають однакового забарвлення в обох циліндрах. У чистих природних водах вміст азоту нітритів не перевищує 0.005 мг\л.

Визначити вміст у воді нітратів.

У пробірку до 5 мл води додають декілька кристаликів дифеніламіну або бруцину, а потім обережно на стінку пробірки нашаровують декілька крапель концентрованої сірчаної кислоти. За наявності у воді нітратів розвивається винє(при додаванні дифеніламіну) або рожеве(при додаванні бруцину) забарвлення, яке змінюється на жовте. Вміст нітратів у питній воді не повинен перевищувати 45.0 мг\л.

Дослідити вміст активного хлору в хлорному вапні.

Метод ґрунтується на здатності активного хлору витісняти еквівалентну кількість йоду із розчину йодистого калію. Виділений йод відтитровують гіпосульфідом натрію у присутності індикатора крохмалю. Для аналізу готують середню пробу хлорного вапна, до якої додають дистильовану воду, освітлений розчин хлорного вапна, йодид калію та розчин соляної кислоти. Через 5 хв титрують розчином гіпосульфіту натрію до появи блідо-жовтого забарвлення, потім додають крохмаль і титрують до зникнення синього забарвлення. Кількість витраченого гіпосульфіту натрію (мл) відповідає процентному вмісту активного хлору в досліджуваному зразку хлорного вапна. Використовувати для знезараження води хлорне вапно з вмістом активного хлору менше 10% недоцільно.

Визначити вміст залишкового хлору у воді.

Метод ґрунтується на здатності активного хлору окислювати йодид до йоду, вміст якого визначають титруванням гіпосульфіту натрію. Для визначення залишкового хлору в колбу додають йодид калію, який розчиняють у дистильвоній воді, досліджувану воду, соляну кислоту і перемішують вміст, закривши колбу пробкою. Колбу ставлять в темне місце на 5 хв. Виділений йод забарвлює розчин у жовтий колір. Потім титрують гіпосульфітом натрію до появи блідо-жовтого кольору, а потім при додаванні крохмалю титрують тим самим до знебарвленням. Вміст залишкового хлору визначають за відповідною формулою. Концентрація вільного залишкового хлору у воді після хлоруванні повинна становити 0.3-0.5 мг\л.

Визначити необхідну кількість хлору для хлорування води за хлорпотребою.

У 4 хімічні склянки з досліджуваною водою вносять 0.10, 0.15, 0.20 і 0.25 мл 1% розчину хлорного вапна, перемішують і залишають на 30 хв. Потім до кожної склянки додають по 5 мл 10% розчину йодистого калію, 5 мл розчину соляної кислоти і1 мл 0,5% розчину крохмалю. Про присутність залишкового хлору в досліджуваній воді свідчить поява голубого забарвлення. Для визначення кількості залишкового хлору досліджувану воду титрують 0.01н. розчином гіпосульфіту натрію до зникнення забарвлення. Хлорпотреба досліджуваної води дорівнює тій дозі хлору, після додавання якої до досліджуваної води кількість залишкового хлору становить 0.3-0.5 мг\л. Якщо в жодній зі склянок залишкового хлору не вияслено або у всіх склянках його вміст перевищує 0ю5 мг\л, кількість розчину хлорного вапна, необхідного для хлорування, відповідно збільшують або зменшують.

Оцінити санітарний стан води за даними лабораторного аналізу.

Є 7 етапів оцінки санітарного стану води: перший – встановлення типу вимог до якості види(вимоги до якості водопровідної, джерельної води, джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, вимоги до гарячої води); другий – зробити висновок про якість питної водопровідної чи колодязної води, оцінити якість і ефективність водопідготовки на спорудах водопровідної станції; третій – програма та об’єм лабораторних досліджень; четвертий – перевіряють повноту поданих матеріалів і терміни виконання досліджень; п’ятий – аналізують дані санітарного обстеження і роблять попередні висновки(чи можна підозрювати, що вона є забрудненою); шостий – аналізують дані лабораторного дослідження води за кожною групою показників у послідовності фізико-органолептичні, хіміко-органолептичні, нешкідливості за хімічним складом, санітарно-мікробіологічні та санітарно-хімічні показники; сьомий – лікар робить загальний висновок про якість води відповідно до завдання.

Оцінити якість знезараження води методом хлорування за хлорпотребою.

. Хлорпотреба досліджуваної води дорівнює тій дозі хлору, після додавання якої до досліджуваної води кількість залишкового хлору становить 0.3-0.5 мг\л. Якщо в жодній зі склянок залишкового хлору не вияслено або у всіх склянках його вміст перевищує 0ю5 мг\л, кількість розчину хлорного вапна, необхідного для хлорування, відповідно збільшують або зменшують.

Оцінити якість знезараження водогінної мережі.

Оцінюємо за визначеними фізико- та хіміко-органолептичними властивостями, а також за показниками епідемічної безпеки питної води, показниками радіаційної безпеки питної води, показниками фізіологічної повноцінності мінерального складу, токсикологічними показниками нешкідливості хімічного складу питної води.

Відібрати пробу грунту для фізико-хімічного аналізу.

Для фізико-хімічного аналізу проби ґрунту можна відбирати з ділянки площею 25 см2 за способом «конверта» або по діагоналі. Ґрунт забирають на глибині не більше 25 см лопатами або свердлами різної конструкцією. Проби з поверхні ґрунту і з невеликої глибини забирають знезараженими лопатками та ложечками. Відібрані за сухої погоди з різних шарів ґрунту проби вміщують у чисті скляні банки з притертими корками, брезентові або поліетиленові пакети. На кожну пробу приклеюють етикетку, зазначивши місце і час відбору. Далі складають супровідний документ, у якому вказують місце, час відбору проб, глибину, метеорологічні умови в момент відбору, прізвище та посаду особи, яка здійснила відбір, а також місце відправлення і показники, які визначаються. Для санітарного аналізу потрібно 1-2 кг ґрунту.

Відібрати пробу грунту для гельмінтологічного аналізу.

Відбирають на ділянці площею 50 м2 з поверхневого шару і на глибині 2-10 см. Десять проб масою не менше 100г кожна забирають по діагоналі з двох горизонтів, потім їх змішують і отримують середні проби масою не більше 1 кг для кожного горизонту. З кожної середньої проби беруть для дослідження 200-300г ґрунту. Дослідження слів проводити в найкоротший строк. Якщо це неможливо, проби треба обробити 3% розчином формаліну на фізіологічному розчині або 3% розчином соляної кислоти. Проби потрібно зберігати при температурі 18-24% у відкритому посуді.

Відібрати пробу грунту для бактеріологічного аналізу.

Проби ґрунту забирають стерильними інструментами і в стерильний посуд. Глибина відбору проб залежить від передбачуваного забруднення. Дослідження повинні проводитися одразу ж після відбору проб. Якщо негайне бактеріологічне дослідження неможливе, допускається зберігати проби при температурі 4-5С не більше 24год.

1 2 345 6