ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Уроджені аномалії і вплив на репродукцію

Вплив оточуючих факторів до і після зачаття може мати шкідливий вплив на репродукцію, викликаючи загибель клітин. Це може призвести до безпліддя у дорослих чи самовільного аборту, а також до уроджених аномалій чи структурних і функ­ціональних розладів у нащадків у майбутньому.

Хоча роль охорони здоров'я у визначенні "здоров'я нації" не така вже й велика, сподіваємось, що, отримавши державну самостійність, український народ зможе в повній мірі реалізу-нати свої духовні і фізичні можливості і приєднатись до націй країн, які торують шлях людству в досягненні високої і благо­родної мети, забезпечення найвищого рівня здоров'я людини.

Виходячи з останнього, зростає роль санітарно-просвітниць-гсої роботи, яка формує в населення СВІДОМЕ ставлення до свого здоров'я.


Сім основних вимірів сангтарно-просвітницької роботи

1. Здоров'я людини і пов'язана з ним санітарна просвіт,
стосуються людини в цілому і тому охоплюють фізичні, психі*
соціальні, емоційні, духовні і громадські аспекти.

2. Санітарна просвіта є пожиттєвим процесом надання до
помоги людям у змінах і адаптації на всіх рівнях.

3. Санітарна просвіта проводиться з людьми на будь-*
стадії здоров'я чи хвороби, від зовсім" здорових до важко-
невиліковнохворих та інвалідів, з метою оптимізації потенг
лу здорового способу життя.

4. Санітарна просвіта орієнтована на окремих людей, сім'ї
групи людей і все суспільство.

5. Завдання санітарної просвіти - навчити людей допома
гати самим собі, прагнути створити більш сприятливі умов
життя для всіх.

6. Санітарна просвіта включає в себе офіційне і неофіційї
викладання і навчання з використанням широкого вибору ме­
тодів.

7. Перед санітарною просвітою стоїть всебічне завдання,
яке включає в себе надання інформації, зміну ставлень, повед-'
інки і соціальних вимог.

П'ять підходів до санітарної просвіти:

1. Медичний. Мета - постаратися підійти по-медичному до]
певного захворювання чи інвалідності (інфекційні захворюван-]
ня, рак чи захворювання серця). Цей підхід має на увазі медич-]
не втручання з метою профілактики чи поліпшення здоров'я, |
При цьому, як правило, використовується метод переконання 1]
авторитетного впливу, наприклад, переконання батьків приве-
сти своїх дітей для проведення імунізації і вакцинації, агітацію]
жінок користуватися послугами клінік щодо планування сім'ї,
чоловіків середнього віку пройти обстеження з приводу висо­
кого кров'яного тиску.

2. Підхід спрямований на біхевіоральні зміни. Мета цього
підходу змінити ставлення і поведінку людей, переконати їх!
вести здоровий спосіб життя. Прикладами можуть бути поши-,,
рена думка про те, що куріння - антисоціальне явище, навчай- і
ня людей, як кинути курити, просвіта з приводу "розумного"
вживання алкоголю, пропоганда фізичних вправ, стеження за


станом зубів, збереження правильної дієти. Справа не обов'яз­ково полягає в переконанні пацієнтів проти їх волі. Справді, люди часто просять, щоб їх вмовляли, навіть підштовхували до вчинків, які їм важко здійснити, наприклад, кинути курити чи схуднути. На користь цього підходу свідчить також той факт, що деякі люди самостійно не можуть взяти на себе відпові­дальність за прийняте рішення, тому що занадто молоді, за­надто хворі чи не здатні до навчання.

3. Просвітницький підхід. Мета цього підходу полягає в
наданні знань і забезпеченні розуміння питань охорони здоро­
в'я. Підхід базується на думці, що це дозволить прийняти об­
ґрунтовані рішення, які викличуть адекватні дії. Інформацію з
питань здоров'я пропонують в максимально нейтральному виг­
ляді, а людям надають допомогу у визначенні своїх власних
і цнностей і стосунків, з метою прийняття своїх власних рішень
щодо "здорової" поведінки.

4. Підхід, орієнтований на пацієнта. Цей підхід орієнтова­
ний на роботу з пацієнтами з метою визначення того, що вони
хочуть дізнатися, щоб зробити свій власний вибір і прийняти
відповідне рішення з врахуванням їх інтересів і думок. Особ­
ливість цього підходу полягає в тому, що проблему визначає
сам пацієнт, а не медичний працівник.

5. Підхід, орієнтований на соціальні зміни. Мета змінити
навколишнє середовище, щоб спростити вибір найбільш здоро­
вого способу життя. Іншими словами, він спрямований на те,
щоб здоровий вибір був найбільш доступним. Використання цього
підходу має на увазі кроки в політичному чи в соці-альному
напрямку, які можуть зачіпати питання великого політичного
иначення. Наприклад, зв'язок між безробіттям, поганим здоро­
в'ям і підтримкою політичних дій, спрямованих на зниження
рівня безробіття. Основна відмінність цього підходу полягає в
тому, що він спрямований на санітарну просвіту осіб, які пла­
нують і здійснюють політику, а також широких верств насе­
лення.

Санітарна просвітницька робота є одним із найбільш важ­ливих і складних аспектів у діяльності медичної сестри. Одним і:з перших представників санітарної просвіти була Ф.Найтін-гейл. Ми можемо стверджувати, що вона визнала значення медичних сестер як працівників сфери санітарної просвіти і


 




щ 2 2 а

 


со


со

СЧ1


ви здоров'я і тривалості життя, фізичної і розумової працез­датності. Тобто здоровий спосіб життя кожної людини спрямо­ваний на зміцнення і збереження не лише індивідуального, але й суспільного здоров'я як сукупності здоров'я численних інди- І відуумів - основної запоруки біологічного існування людства І на Землі. В цьому вбачається винятково важлива соціальна роль і біологічна функція здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя має провідне значення у форму- і ванні і відтворенні здоров'я людини, забезпеченні високої якості і її життя і активного довголіття. Для ведення здорового способу і життя людині необхідні мотиваційні стимули, які засновані на ( усвідомленні кожним потреби охорони і зміцнення власного] здоров'я.

В процесі еволюційного відбору природа виробила у люди- І ни інстинкт самозбереження і самовідновлення здоров'я. Зав- І дяки складним адаптаційно-захисним механізмам, людський організм здатний боротися зі шкідливими зовнішніми (екзоген- ; ними) і внутрішніми (ендогенними) впливами. Дія цих механізмів надто складна і проявляється на гуморальному, нервово-реф­лекторному, клітинному рівнях. Наприклад, при інтенсивному впливі на організм активного нервового подразнення — стрес, І травма, страх тощо, у відповідь наднирникові залози викида- ] ють у кров велику кількість глюкокортикоїдних гормонів, а] нервова система реагує посиленням активності свого симпа­тичного відділу, який продукує адреналін. Завдяки цій адап-1 таційній реакції організм протидіє стресовому впливу. В умо­вах дії на організм патогенних мікробів і вірусів у крові та кліти­нах активуються імунні захисні системи, спрямовані на І знешкодження хвороботворних чинників і продуктів їх життє- і діяльності.

Але ці та інші генетичні адаптаційні системи людського організму далеко не завжди і не у всіх людей здатні ефективно І виконувати свої функції, що призводить до руйнування здоро- ' в'я і виникнення захворювань. їх функціональна недостатність І часто викликає схильність окремих людей до простудних, інфек­ційних захворювань, злоякісних новоутворень. Натомість, над-мірна активність систем адаптації, зокрема, імунітету, може І проявлятись спотвореними реакціями організму на хворобот-

 


ворні чинники у формі алергії, ангіоневротичного набряку, брон­хіальної астми та численних інших захворювань.

Методи і засоби формування здорового способу життя ма­ють бути спрямовані на оптимізацію і відновлення захисних сил організму, недосконалість яких успадкована генетично або виникла в результаті дії на організм несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів. Від того, наскільки кожній людині вда­сться реалізувати в процесі життя методи і навички здорового способу життя, залежатиме рівень біологічного і соціального прояву особистості, якість і тривалість її життя. Здоровий спосіб життя кожної людини повинен бути спрямований насамперед на:

• первинну профілактику захворювань;

• зміцнення і відновлення здоров'я;

• формування активного трудового довголіття.
Конкретні заходи щодо організації і впровадження у

діяльність людини здорового способу життя спрямовані пере­дусім на створення сприятливих умов його реалізації, що пе­редбачає, крім мотивації і особистого бажання, відмову від шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем, наркома­нія, токсикоманія). Формування здорового способу життя пе­редбачає комплекс тренуючих і оздоровчих заходів:

• боротьба з гіподинамією;

• раціональний режим праці та відпочинку;

• режим раціонального і збалансованого харчування;

• створення сприятливих сімейних стосунків та інтимного
життя;

• виховання і прищеплення розумних гігієнічних звичок.
Корисну роль у комплексі заходів щодо здорового способу

життя відіграє також створення моральних основ формування особистості, її високих етичних і суспільно-громадських орієн­тацій.

Наукові дані свідчать, що навіть за умови досконалих за­хисних можливостей організму ігнорування факторами здоро-ііого способу життя може спричинити виникнення різноманіт­них тілесних (соматичних) і психічних розладів та захворю-шшь. Відомо, наприклад, що численні конфліктні ситуації у сім'ї шубно впливають на перебіг вагітності і наслідки пологів. У сім'ї без одного із батьків процент дітей, які хворіють, вдвічі


             
   
 
   
   
 
 
 


перевищує відповідний показник повних сімей. Діти, які вихо-І вуються в систематичному сімейному стресі, в майбутньому] майже втричі частіше хворіють на виразкову хворобу шлунка і [ дванадцятипалої кишки, в 1,7 раза на запальні захворювання шлунка і жовчних шляхів, в 5 разів у них частіше виникають неврози. Виявлено прямий зв'язок між віком, від якого людина розпочала вживати алкоголь, і захворюваннями печінки, а ку- І рити - раковими захворюваннями, зокрема, легень і шлунка. Дорослі люди, які систематично зловживають алкоголем, хвор­іють на хронічні недуги майже втричі частіше, аніж ті, що не І вживають, а у дітей цей показник ще вищий. Особи, особливо | дитячого і підліткового віку, які тривалий час- мешкають у сфері І дії малих доз іонізуючої радіації, частіше хворіють на захворю-1 вання щитовидної залози і системи крові.

Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, частіше хво­ріють на гіпертонічну хворобу, атеросклероз, цукровий діабет, І схильні до ожиріння.

У формуванні звичок і факторів здорового способу життя використовують 4 основні групи заходів:

1) фізичні, до яких належать фізична активність, загартуЛ
вання організму, режим дня, праці та відпочинку, раціональні

і збалансоване харчування;

2) індивідуально-психологічні, які включають методи пси- і
хічної саморегуляції (аутотренінг), формування установки на І
довголіття і високу якість життя;

3) медико-організаційні, до яких відносять санітарної!
гігієнічну освіту, виховання і засвоєння правил особистої і за- І
гальної гігієни, санітарно-гігієнічних норм і звичок життя, дис- І
пансерні обстеження, опрацювання методів визначення якості 11
кількості здоров'я і прогнозування тривалості життя;

4) суспільно-громадські, які спрямовані на виховання у лю« 1
дини морально-естетичних і суспільно корисних якостей жит-І
тя; до них належать естетичне, етичне і екологічне виховання, 1
формування духовних якостей особистості з установкою н||
здоровий спосіб життя.

До найважливіших факторів формування здорового спосоЛ бу життя належать фізична активність і загартування орт» нізму.


Режим руху, усвідомлення потреби в активній діяльності, ритми активності, відпочинку і сну є обов'язковими компонен­тами здорового способу життя, мають біологічну, а не тільки соціальну природу і відпрацьовувалися в процесі адаптації, еволюції і природного добору протягом мільйонів років. Вони генетично закріплені в регуляторних системах організму в якості інстинктів, біологічних ритмів, тісно пов'язаних із ритмікою природних процесів у геокосмічній сфері. Філософські прин­ципи - рух як засіб існування матерії, а життя - це рух мають реальне втілення в біологічному світі у житті людини. Муску­латура опорно-рухового апарату і внутрішніх органів забезпе­чує цю механічну форму руху, а саме рух обґрунтовує не­обхідність існування мускулатури і систем її забезпечення, тобто вісцеральних систем.

Японські дослідники розрахували, що для нормального активного стану організму і підтримки здоров'я, людина повин­на робити щодоби до 10000 кроків, тобто при середній ширині кроку 70-80 см проходити за день 7-8 км.

Рекомендуючи рух медична сестра повинна орієнтуватися насамперед на об'єм і характер рухової активності людини, яка у великій мірі залежить від специфіки виконуваної роботи. Тисячоліттями життя людей було пов'язане переважно з фізич­ною працею, на яку припадало до 90% зусиль. За роки остан­нього століття склалися інші співвідношення, виник дефіцит рухової активності. А без визначеного обсягу постійної рухової активності людина не може дожити до старості, не може бути іідоровою.

Медичні сестри повинні знати і вести пропаганду необхід­ності рухової активності, особливо для людей середнього віку, для яких руховий режим набуває дуже важливого значення. Справа в тому, що в цей період накопичуються знання і практич­ний досвід людини. Але, у той же час, у цьому віці (40-60 років) знижуються резервні можливості й опірність організму щодо багатьох факторів зовнішнього середовища, збільшуючи зах-иорюваність. У своїй пропаганді медична сестра повинна вка­пувати на те, що доведено багатьма дослідженнями: здоровий спосіб життя допомагає зберегти цілком задовільну працез­датність до 70-75 років, але для цього постійно необхідно пра­цювати м'язами, щоб компенсувати дефіцит рухової активності.


У даний час сформульовано сім принципів методики і організації занять фізкультурою людей у віці 40-60 років:

- принцип задоволення конкретних потреб організму;

- принцип відповідності можливостям організму;

- напруженість тренувальних впливів;

- якісна своєрідність використовуваних засобів і методів
фізичної культури;

- комплексність впливів;

- принцип широкого використання активного відпочинку;

- принцип "щодня і все життя".

Пропагуючи рухову активність, необхідно підкреслювати, що м'язова діяльність є неодмінною умовою здійснення рухо-1 вих і вегетативних функцій людського організму на всіх етапах 1 його розвитку. Значення м'язової діяльності в біології і фізіо- І логії людини настільки велике, що її справедливо розцінюють • як вирішальну ознаку життя. У той же час не можна забувати про негативне значення для людини такого чинника, як гіподи- ] намія. Гіподинамія - це знижена фізична активність і одна 31 найважливіших проблем виникнення і розвитку більшості зах- 1 ворювань серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної! систем, шлунково-кишкового тракту й опорно-рухового апара- І ту, що призводять до передчасної інвалідності і смерті десятків і сотень тисяч людей, що не досягли 50-літнього віку.

В умовах автоматизації і комп'ютеризації всіх сфер діяль­ності людини, включаючи побут, людям, як це не парадоксаль­но, у ще більшій мірі потрібні міцні, добре треновані м'язи. До- і ведено, що в людей із недостатньо розвиненою мускулатурою, І фізично слабких у п'ять разів частіше, ніж в осіб тренованих, І які мають розвинуту мускулатуру тіла, зустрічалися випадки психічних зривів, важких неврозів, різкого зниження працез- І датності. От чому медичні сестри повинні неодмінно пропагу-вати регулярні заняття фізичною культурою, що є універсаль-ним засобом протистояння напруженому ритму життя, нерво» 1 во-психічним перевантаженням, у тому числі і при розумовій праці.

Медичні працівники повинні добре знати види фізичної активності і вміти їх рекомендувати.

Однією із найпоширеніших форм фізичних рухів є гігієнічна гімнастика. Вона повинна стати необхідною формою щоденної і 292


фізичної активності кожної людини, зокрема, осіб з обмеженим фізичним навантаженням на роботі і в побуті. Завдяки-широ­ким можливостям індивідуального вибору, дозуванням вправ, їх різноманітності і ступеня складності, гімнастика вважається універсальною формою реалізації фізичної активно-сті люди­ни. У зв'язку з широким залученням різних ділянок організму до фізичних рухів, гімнастика здійснює активний вплив на весь організм, насамперед, на м'язову систему, органи дихання і кровообігу.

В гімнастичних вправах використовують статичні (присідан­ня, згинання, повороти тулуба, рухи ногами, руками) і динамічні (ходьба, біг, їзда на велосипеді, катання на ковзанах, лижах, плавання) вправи. Дія кожної з них на організм різна, але в раціональному поєднанні вони спроможні сприятливо вплива­ти на стан всього організму і його численні функції. Наприклад, вправи з присіданням зміцнюють м'язи ніг і черевної стінки. Потягування поліпшують діяльність бронхолегеневої системи і функціональний стан хребта, стояння на одній нозі з витягну­тими вперед руками покращують координацію рухів. Повільна ходьба або неквапливий біг мають позитивне значення для ста­ну серцево-судинної системи. Плавання сприятливо впливає на систему дихання. У випадках, коли необхідно досягти комп­лексного впливу на організм, використовують різні види гімна­стичних вправ.

Заняття гімнастикою найчастіше проводяться зранку, без­посередньо після пробудження (ранкова гімнастика), а також в процесі професійної діяльності (виробнича гімнастика). При опрацюванні комплексу гімнастичних вправ виходять із того, що ранковою гімнастикою залучаються до активності всі ос­новні органи і системи, а виробничою насамперед ті, які під час трудового процесу перебувають у малоактивному стані.

Гімнастичні вправи слід виконувати у спокійному темпі, Пез затримки дихання. Спочатку залучають до рухової актив­ності дрібні, а потім середні і великі м'язи. У осіб похилого віку, належно від індивідуальних фізичних можливостей, об'єм і три-иалість виконання гімнастичних вправ можуть бути скорочені до половини, порівняно з людиною середнього віку.

Найсприятливіший вплив на здоров'я має біг. Він справ­ляє різнобічний фізіологічний вплив на всі системи організму.


     
 
 
 


Біг є природним руховим актом, що супроводжує людину п^ _ тягом усього її розвитку. Він з усіх видів спорту має найбіль ший сприятливий вплив на серцево-судинну систему в цілому, при ньому зростає життєва ємність легень, покращується обмін речовин, вдосконалюється робота м'язової системи, активізуєть­ся діяльність нервової системи й ендокринного апарату. В ре­зультаті підвищується працездатність організму, його опірність до несприятливого впливу зовнішнього середовища. Біг є гар-ним засобом психологічної саморегуляції, використовується для боротьби з нервовою перенапругою і шкідливими звичками.

При повільному бігові протягом 10 хв частота серцевих скорочень збільшується до 130-160 за 1 хв, максимальний ар­теріальний тиск досягає 140-160 мм рт.ст.

Медична сестра, пропагуючи і рекомендуючи заняття бігу, особливо людям старшого віку, повинна підкреслити три ос­новних правила:

- не бігти швидко без розминки;

- не бігти швидко, будучи стомленим;

- припинити тренування при першому ж тривожному сиг»
налі.

Необхідно пояснити початківцям у фізичній культурі, що перед тим, як зайнятися бігом, доцільно почати з дозованої ходьби, яка повинна стати формою фізичних вправ, а не прогу-лянкою, тому в ходьбі важливі заздалегідь намічені ритми руху! загальна відстань, довжина і частота кроку, частота і тривалість періодів відпочинку. Частота занять не менше трьох разів у тиждень. Перехід від дозованої ходьби до бігу підтюпцем здійснюється поступово.

При цьому слід зазначити, що втомленість - це нормальне фізіологічне відчуття, що сигналізує про необхідність відпочинку і профілактики перевтоми. У той же час відпочинок - це ні пасивне лежання, розслаблення (останнє необхідне при фізичній і психологічній перенапрузі). Найкращим видом відпочинку Є зміна виду діяльності, тому що втомленість найшвидше почи­нає розвиватися в центральній нервовій системі.

Найпоширенішим і найдоступнішим видом рухової діяль­ності людини є ходьба, її можна використовувати у щоденному житті людини будь-якого віку, з різним рівнем фізичної підго­товки і стану здоров'я, її не застосовують лише для хворих я


постільним режимом, але на реабілітаційному етапі ходьба иідіграє важливу роль у процесі видужання і пристосування організму до звичного об'єму фізичної діяльності.

Ходьба - один із ефективних і універсальних засобів фор­мування здорового способу життя. У нетренованих осіб серед­нього віку ходьбу слід розпочинати з подолання відстані до 2км. Тривалість ходьби спочатку 20-30 хвилин з поступовим лбільшенням до 1 години. Темп повинен бути повільним і плав­ним. Ходити бажано щоденно, або принаймні тричі на тиждень. Доцільніше і корисніше проводити її у формі пішохідних про­гулянок на свіжому чистому повітрі в ранкові або вечірні годи­ни, серед приємних, заспокійливих ландшафтів, наприклад, в парках, садах, скверах, на лісових галявинах, луках. Ходьбою слід займатися постійно в будь-яку погоду. Кожного разу ходь-Пу слід розпочинати (5-7 хвилин) з неспішного, прогулянкового кроку, аби м'язи змогли зігрітися. Потім поступово збільшують частоту кроків від 70-80 до 90-120 на 1 хвилину.

Оптимальним тренувальним об'ємом ходьби для осіб се­реднього віку вважається дистанція 3-5 км. При втомі або інших неприємних відчуттях (головний біль, болі в ділянці серця, сер­цебиття, задишка) необхідно відпочити і лише після повного підновлення початкового стану можна продовжити ходьбу.

Після закінчення ходьби або бігу для відновлення функцій дихання, кровообігу, нормалізації енергетичного обміну в м'я-иах не слід раптово переходити до стану повного спокою. Необ­хідно протягом 5-6 хвилин рухатись повільніше - ходьбу закі­нчувати у значно повільнішому ритмі, а біг завершувати ходь-

Пою.

Чудовою формою зміцнення фізичного стану організму є купання і плавання в штучних басейнах або у відкритих водой­мищах (море, ріка, озеро). Ефективність цієї процедури зале­жить, насамперед, від дії на організм води. Вона викликає, своє­рідний масажний вплив на шкіру і м'язи, ритмічно і плавно тренує серцево-судинну і дихальну системи, поліпшує обмін речовин. Плавання слід розпочинати після невеликої розминки (кілька фізичних вправ на відкритому повітрі) і попереднього обмивання водою обличчя, кінцівок, тулуба. Без достатнього досвіду тривалість плавання не повинна перевищувати 10-15 хвилин з короткими періодами відпочинку після кожних 50 м



дистанції. Поступово тривалість плавання можна збільшити де 20 хвилин.

Найпоширенішими формами фізичного тренування органі­зму і його загартування є їзда на велосипеді, ходьба на лижахЛ катання на ковзанах. Катання на велосипеді сприяє збільшен-і ню м'язової сили ніг, позитивно впливає на стан нервової і сер-1 цево-судинної систем. На першому етапі велосипедна прогу-| лянка повинна тривати не більше 10 хвилин з поступовим її] збільшенням до півгодини. Необхідно пам'ятати, що їзда на ве-1 лосипеді не рекомендується особам з виразним викривленням! хребта, при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок, при геморої. Велосипедні прогулянки в осіб похилого віку слід ре«! комендувати після попередньої консультації з лікарем.

Ходьба на лижах і катання на ковзанах - емоційно наси­чені і захоплюючі види рухової діяльності людини. Завдяки їш у людини значно активізується обмін речовин, поліпшуються координація рухів, стан нервової і серцевої діяльності, виникав відчуття емоційного натхнення, радості і бадьорості. Неабияке значення має те, що ці види рухової діяльності виконуються людиною в атмосфері чистого зимового повітря, в оточенні кра-] сивих і заспокійливих снігових краєвидів і ландшафтів, які пс зитивно впливають на психічний стан людини, знімають нерве ве напруження, підвищують опірність організму до негативні стресових впливів.

В осіб молодого і середнього віку, без явних фізичних або недугів, фізичні рухи можуть застосовуватись у формі ае біки. Аеробіка включає комплекс дозованих фізичних вщ: які виконуються з різним фізичним навантаженням і шві кістю. Вправи виконують на свіжому повітрі, здебільшого у з роводі музики, завдяки чому створюється піднесений емоції ний стан при виконанні фізичних рухів, що активізує процеси енергетичного обміну, засвоєння організмом кисню, діяльність' симпатоадреналової системи. Все це сприяє ефективному віднон» ленню фізичних сил організму, швидкому зняттю втоми, підви*' щенню працездатності, поліпшенню настрою, викликає енерг* ійний підйом творчості й емоційного стану організму.

Медичні працівники повинні здійснювати гігієнічний конт­роль за будівництвом та експлуатацією спортивних споруд, стадіонів, залів тощо. Обладнання місць занять, спортивний


інвентар, одяг та взуття спортсменів мають задовільняти спеці­альні гігієнічні вимоги.

Температурні норми у спортивних спорудах (залі, тирі тощо) повинні бути в межах 14-18°С, у допоміжних приміщен­нях (роздягальня, душова, масажний кабінет тощо) - від 22 до 25°С, а в залах плавальних басейнів - температура на 1-2°С иища від температури води у ванні. Для занять на відкритому повітрі температурні норми не встановлені, але прийнято вва­жати гранично допустимими -25-+30°С.

Для зниження забрудненості та запиленості повітря спортивних приміщень після заняття в них обов'язково прово­дять вологе прибирання та інтенсивне провітрювання. Основні нимоги до вентиляції спортивного закладу такі: протягом 1 год иесь об'єм повітря повинен обмінюватися 3-4 рази; за 1 год на 1 людину, яка займається, має надходити близько 80 м3 свіжого повітря. Приплив свіжого повітря повинен переважати над иідпливом. Усім цим вимогам відповідають установки кондиц­іювання повітря, проходячи через які, повітря очищується; ііігрівається (влітку - охолоджується) і зволожується.

Велику увагу слід приділяти також системі освітлення спортивного обладнання і місць занять, ' строго контролювати Стан води в плавальних басейнах. Для створення необхідних санітарних норм воду очищують декількома способами. Весь і >Ґ>'єм води басейну протягом доби багаторазово проганяють че­рез фільтри і нагрівають до необхідної температури.

До всіх осіб, які користуюються плавальним басейном, пред'являються певні гігієнічні вимоги з метою запобігання по­ширення шкірних захворювань. Перш ніж зайти в басейн, не-иПхідно добре вимити тіло теплою водою з милом, використо­вуючи мочалку. На ногах слід мати індивідуальні ґумові тапочки.

Одяг та взуття спортсмена повинні бути легкими, не зава­жати рухам, добре захищати організм від холоду і вологи. Для пошиття спортивного одягу слід використовувати бавовняні та жняні тканини, оскільки вони добре пропускають повітря і "іирають піт, сприяючи його випаровуванню. Спортивний одяг під одягати перед навчально-тренувальними заняттями. Після ісі >жного тренування чи змагання його треба випрати і випрасу-


сувати. Необхідно стежити, Щоб взуття та шкарпетки завжди
були сухими і чистими. а

Дотримання правил особистої гігієни є необхідною умовою'

ВИСОКОЇ ефеКТИВНОСТІ фІЗКуЛЬТурНО-ОЗДОрОВЧИХ СПОрТИВНИХІ

заходів.

При медичному забезпеченні організованої рухової актив­ності дітей раннього віку (до 3 років) слід враховувати слабкість іїхніх м'язів, зв'язок і кісток. Це зумовлює необхідність строго} дозувати фізичне навантаження. Починати тренування можна у віці 2 тижнів (масаж, рефлекторні, пасивні, пасивно-активні та активні фізичні вправи). Масаж не можна проводити часті­ше ніж 4 рази. Тривалість заняття 8-12 хв.

У 7-8 місячному віці програму занять фізичними вправами значно розширюють за рахунок активних вправ (рачкування^ перевертання на спину, нахиляння). Такі вправи необхідне виконувати короткими серіями по 5-7 хв декілька разів на день, У 9-10 міс. - доцільно збільшити об'єм навантаження в 1,| 5-2 рази за рахунок збільшення тривалості занять і включеі. нових вправ, які б готували опорно-руховий апарат дитини Р ходьби (різні види ходьби з підтримкою, вставання за допомс гою дорослого та ін).

В 11-12 міс, коли діти вже можуть стояти без опори і са­мостійно ходити, фізичні вправи ускладнюють за рахунок вклю­чення різних переміщень (ходьба з підтримкою, присідання та ін). Тривалість заняття можна збільшити до 14-15 хв.

Зміст фізичної активності дітей 2-го року життя складає ходьба, розваги з м'ячем, іграшками, палицею, плавання у] воді та ін. Заняття, на яких вивчають нові рухи, не повинні бути тривалими. Протягом заняття необхідно виконувати по 6-10 вправ. Розподіляти вправи на занятті краще таким чином; спочатку виконують вправи для верхніх і нижніх кінцівок, потім - для тулуба. Вправи, що пов'язані з бігом або іграми, слід' виконувати наприкінці заняття, перед його заключною час­тиною.

Дошкільний вік (3-6 років) характеризується значною ди­намікою показників, зокрема, швидкими темпами росту ске­лета і м'язів. Тому в цей час неприпустимі перенавантаженнй організму силовим напруженням і загальна перевтома. У мо­лодшому дошкільному віці (3-4 роки) необхідно створювати всі298


умови для засвоєння дитиною нових видів, рухів, дій і загар­тування. В старшому дошкільному віці (5-6 років) освоюють нові види фізичних вправ, стимулюють участь у колективних іграх і змаганнях із ровесниками. Загартування організму має стати звичкою, елементом режиму дня. Заняття фізичними вправами необхідно проводити у вигляді зарядки та різних ігор.

Слід пам'ятати, що 5-річний вік дитини є критичним для багатьох параметрів її фізичного здоров'я. В цей період відзна­чається ослаблення м'язів і суглобових зв'язок. Внаслідок цього можуть розвинутися порушення постави, плоска стопа, вик­ривлення нижніх кінцівок, деформація грудної клітки, випук­лий живіт та ін. Правильно організована фізична активність дітей у цей період, регулярні і методично правильно побудо-мані заняття фізичними вправами можуть запобігти розвитку цих ускладнень.

Загальний фізичний розвиток 6-річної дитини вже дозво­ляє включати в програму занять деякі вправи на витривалість: пробіжки, прогулянки, ходьбу на лижах, їзду на велосипеді. Тривалість заняття 30-35 хв. До часу поступлення в школу дитина повинна оволодіти певним рівнем розвитку рухових навиків, що є соматичною основою так званої шкільної зрілості.

Молодший шкільний вік (7-10 років) є найсприятливішим періодом для закладки майже всіх фізичних якостей. Органі-іювані заняття молодшого школяра фізичною культурою не повинні обмежуватись шкільними уроками фізкультури. Діти цього віку мають ще виконувати ранкову зарядку і брати участь у 2-3 тренувальних заняттях на тиждень.

Медичне забезпечення фізичних тренувань у цьому віці Має враховувати деякі особливості опорно-рухового апарата. Нокрема, хребетний стовп у дітей 7-10 років характеризується іісликою податливістю і нестійкістю основних вигинів до 7 років, ц поперековий — до 12 років. Еластичний зв'язковий апарат, товсті міжхребцеві диски і слабо розвинуті м'язи спини сприя­ють деформації хребта. Неправильна посадка за партою,' нос­іння портфелів в одній руці, наявність вогнищ хронічної інфекції, що знижують загальний тонус, можуть призвести до порушен­ня постави, розвитку плоскостопості тощо.

У підлітковому віці (11-15 років) відбувається максималь­ний ріст організму і окремих його частин, збільшення функці-


ональних резервів, а також гормональна перебудова, зумовле»! на статевим дозріванням. Продовжується процес скостеніння] скелета, причому скостеніння відбувається нерівномірно в різних частинах скелета. Хребет рухомий і податливий. Сила м'язів І збільшується меншою мірою, ніж маса тіла, що за несприятли­вих умов може призвести до порушення постави або дефор-І мації хребта. Водночас надмірне м'язове навантаження може І прискорити процес скостеніння і сповільнити ріст у довжину! довгих трубчастих кісток. Збільшується різниця функціональ-1 них і фізичних можливостей хлопців і дівчат. Фізична активність І підлітків реалізується передусім в організованих формах - на і уроках фізкультури, під час активного відпочинку в школі і] поза її межами. Значна частина підлітків займається в спортив- І них секціях. Для тих, хто не охоплений організованими форма- І ми масової фізичної культури, обов'язкова ранкова зарядка 11 2-3 разові самостійні тренування протягом тижня. Тривалість І одного заняття - 70-90 хв.

У старшому шкільному віці (16-17 років) практично закін-И чується ріст тіла у довжину і відмічається перевага ростових Щ процесів у поперечних розмірах. Підвищується міцність ске-Я лета, в тому числі хребта і грудної клітки. Більш помітними ■ стають статеві особливості щодо розмірів, пропорцій тіла, м'я-Я зової маси, функціональних резервів і фізичної працездатності І хлопців і дівчат. Завершується розвиток центральної нервової І системи, хоча процеси збудження дещо переважають над про-Я цесами гальмування. Для підтримки достатнього рівня фізич- І ного розвитку в цьому віці необхідно тренуватися не менш ЯКІ 2-3 рази на тиждень по 1,5-2 год з обов'язковим виконанням І ранкової зарядки.

Доведено позитивну роль оптимальної рухової активності І у людей похилого віку. Рівень життєдіяльності організм

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти