ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Здатність підтримувати нормальну температуру тіла.

Температура тіла__________ .


Лекція №17

Я зроблю все, що у моїх си­лах, щоб підтримувати і підви­щувати рівень моєї професії. Флоренс Найтінгейл "Клятва"

Нехай кожен за власною дум­кою тримається свого переко­нання.

Біблія. Рим. 14.5


ДРУГИЙ ЕТАП СЕСТРИНСЬКОГО

ПРОЦЕСУ: ВИЯВЛЕННЯ ПРОБЛЕМ

Як тільки медична сестра приступила до аналізу отрима­них у ході обстеження даних, починається другий етап сест­ринського процесу - встановлення проблем пацієнта і форму-нання сестринського діагнозу (рис. 1).


Вторинні

Сестринський діагноз

Рис. 1. Схема II етапу медсестринського процесу.


ПАЦІЄНТА


Необхідно відзначити, що мета даного етапу складна і різно­манітна.

Це, по-перше, визначення проблем, які виникають у паці­єнта. Проблеми пацієнта поділяються на існуючі і потенційні, Існуючі проблеми - це проблеми, які турбують пацієнта в да­ний момент. Наприклад: під спостереженням знаходиться пацієнт 50-ти років, який одержав травму хребта. Потерпілий знаходиться на суворому ліжковому режимі. Проблеми пацієн­та, які турбують його в даний час, - біль, стресовий стан, обме­ження рухливості, дефіцит самодогляду і спілкування. По­тенційні проблеми - ті, які ще не існують, але можуть з'явити­ся з часом. У нашого пацієнта потенційними проблемами є поява пролежнів, пневмонія, зниження тонусу м'язів, закрепи, тріщини, геморой.

По-друге, встановлення чинників, які сприяють розвитку або викликають ці проблеми.

По-третє, виявлення сильних сторін пацієнта, які сприяли б попередженню або вирішенню його проблем.

Оскільки в пацієнта в більшості випадків є декілька про­блем, пов'язаних із здоров'ям, сестра не може приступити до їхнього вирішення одночасно. Тому для успішної допомоги па­цієнтові медична сестра повинна їх розглядати з врахуванням пріоритетів.

Пріоритети класифікуються на первинні, проміжні і вто­ринні. Первинний пріоритет мають проблеми, які вимагають екстреного вирішення. Проблеми пацієнта з проміжним пріо­ритетом включають неекстремальні і безпечні для життя по­треби хворого. Проблеми вторинного пріоритету - потреби па-цієнта, які не мають прямого відношення до захворювання або прогнозу.

Повернемося до нашого прикладу і розглянемо його з врахуванням пріоритетів. З існуючих проблем перше, на що повинна звернути увагу медична сестра, це" больовий синдром, стрес - первинні проблеми, розміщені в порядку значимості. Вимушене положення тіла, обмеження дій, дефіцит самодогля­ду і спілкування - проміжні проблеми.

З потенційних проблем первинними є можливість появи пролежнів і нерегулярне випорожнення кишечника. Проміжни­ми - пневмонія, зниження тонусу м'язів. При кожній виявленій 436


проблемі медична сестра намічає собі план дій, не залишаючи без уваги і потенційні проблеми, тому що вони можуть пере­творитися в явні.

Наступним завданням другого етапу є формулювання сестринського діагнозу.

З історії виникнення сестринського діагнозу: у 1973 році в США відбулася перша наукова конференція з проблеми кла­сифікації сестринських діагнозів. Завдання її полягали в тому, щоб визначити функції медичної сестри в діагностичному про­цесі і розробити систему класифікації сестринських діагнозів. У цьому ж році сестринський діагноз був включений у Стан­дарти сестринської практики, видані Американською асоціа­цією медичних сестер. У 1982 році була заснована Північно­американська асоціація сестринського діагнозу. Своєю метою ця асоціація мала "розвиток, поліпшення, проведення таксо­номії, термінології сестринського діагнозу для загального вжитку професійними медичними сестрами". Вперше класифікація сестринських діагнозів була запропонована в 1986 році (Мак-лейн), у 1991 році вона доповнена. Усього перелік сестринсь­ких діагнозів включає 114 основних найменувань, серед яких:

> гіпертермія;

> біль;

> стрес;

> соціальна самоізоляція;

> недостатня самогігієна;

> дефіцит гігієнічних навичок і санітарних умш|

> занепокоєння;

> знижена фізична активність;

> знижена індивідуальна здатність адаптації і подолання
стресових реакцій;

> надмірне харчування, яке перевищує потреби органі-

зму;

високий ступінь ризику інфікування;

> порушення прохідності дихальних шляхів;

> можливість аспірації рідини в дихальні шляхи;

> неефективність грудного вигодовування;

> порушення вербального спілкування;

> діарея;

> втома;


шг


           
   
 
   
 
 


^ страх;

 

> зневоднення організму;

> набряки;

^ задишка; ,,'

^ апатія;

> нетримання сечі; ,»
^ нетримання калу; ;:

> отруєння; ,

> посттравматична реакція; ,;'

> психічна травма;

> порушення сну; (!
^ порупіення ковтання;

> затримка сечі.

У даний час можна зустріти багато визначень сестринсь­кого діагнозу. Ці визначення виникли в результаті визнання сестринського діагнозу частиною фахової діяльності медичної сестри. У 1982 році в підручнику з сестринської справи авторів Карлсона, Крафта і Макгюре з'явилося нове визначення: "Сес­тринський діагноз - стан здоров'я пацієнта (теперішній або по­тенційний), встановлений в результаті проведеного сестринсь­кого обстеження і який вимагає втручання з боку сестри".

В літературі існує декілька визначень сестринського діаг­нозу:

^ Сестринський діагноз - це визначення проблеми паціє­нта, яка формується на основі зібраних даних і зроблених вис­новків.

•^ Сестринський діагноз, поставлений кваліфікованою мед­сестрою, описує існуючу або потенційну проблему пацієнта, яку медсестра, в силу свого розуміння і досвіду , здатна і уповноважена вирішити.

^ Сестринський діагноз - це визначення стану пацієнта (відносно здоров'я або хвороби), який медсестра здатна і упов­новажена законом виправити.

Основні риси сестринського діагнозу:

^ Є визначенням проблеми пацієнта.

^ Має причетність до стану здоров'я або потенційн проблем зі здоров'ям.

^ Висновок, який є результатом визначення ознак і симп­томів захворювання згідно з обраною сестринською моделлю.


•/ Ґрунтується на суб'єктивних і об'єктивних даних.

V Є відображенням судження медсестри про проблему.
-^ Стисле, чітке означення проблеми.

^ Складається з двох частин, перша - характеризує ре­акції людини, друга - фактори, що їх зумовлюють (якщо вони відомі).

V Належить до функцій, які входять в компетенцію мед­
сестри.

У Повинен підтверджуватися пацієнтом.

Варто зазначити, що в сестринському діагнозі має місце багатослівність і неточність діагностичної мови, і це, безумовно, обмежує його застосування медичними сестрами. В той же час без єдиної класифікації і номенклатури медичні сестри не змо­жуть використовувати в практичній діяльності сестринський діагноз і спілкуватися одна з одною на зрозумілій для всіх фа­ховій мові.

Варто звернути увагу на те, що на відміну від лікарсько­го діагнозу, сестринський діагноз направлений на виявлення відповідних реакцій організму на захворювання (біль, гіпертер­мія, слабкість, занепокоєння і т.п.). Лікарський діагноз не змінюється, якщо не була допущена лікарська помилка, а сес­тринський діагноз може змінюватися щодня і навіть протягом дня по мірі того, як змінюються реакції організму на хворобу. Крім цього, сестринський діагноз може бути однаковим при різноманітних лікарських діагнозах. Наприклад, сестринський діагноз "страх смерті" може бути в пацієнта з гострим інфарк­том міокарда, у пацієнтки з новоутворами молочної залози, у підлітка, в якого померла мама, і т.п.

Таким чином, завдання сестринської діагностики - вста­новити всі наявні або можливі в майбутньому відхилення від комфортного, гармонійного стану, встановити, що найбільш об­тяжує пацієнта в даний момент, є для нього головним, і спробу­вати в межах своєї компетенції скоригувати ці відхилення.

Медична сестра розглядає не захворювання, а реакцію пацієнта на хворобу і його стан. Ця реакція може бути: фізіоло­гічною, психологічною, соціальною, духовною. Наприклад, при бронхіальній астмі ймовірні такі сестринські діагнози: неефек­тивне очищення дихальних шляхів, високий ризик задухи, зни­жений газообмін, розпач і безнадійність, пов'язані з тривалим


хронічним захворюванням, недостатня самогігієна, почуття стра« ху.

Зверніть увагу, що сестринських діагнозів при одному зах­ворюванні може бути відразу декілька. Лікар знімає приступ бронхіальної астми, встановлює її причини, призначає лікуван­ня, а навчити пацієнта жити з хронічним захворюванням -завдання медичної сестри.

Сестринський діагноз може стосуватись не тільки пацієн­та, але і його сім'ї, колективу, в якому він працює або вчиться, і навіть держави. Оскільки реалізація потреби пересування в людини, яка втратила ноги, чи самообслуговування в пацієнта, який залишився без рук, у ряді випадків не можуть бути реа­лізовані сім'єю. Для забезпечення постраждалих інвалідними візками, спеціальними автобусами, підіймачами в залізничні вагони і т.п. необхідно спеціальні державні програми, тобто до­помога держави. Тому в сестринському діагнозі "соціальна ізо­ляція пацієнта" можуть бути винні члени сім'ї і держава.

Процес діагностування, друга фаза другого етапу сестринсь- і кого процесу, є складною інтелектуальною функцією. Існує чо­тири фази процесу діагностування:

> обробка даних;

> формулювання сестринського діагнозу;

> підтвердження сестринського діагнозу;

> сестринська документація.

Результат процесу діагностування, формулювання сест­ринського діагнозу, є основою для наступних фаз сестринсько­го процесу - планування, здійснення й оцінки.

Компетентність медсестри визначається тими сестринсь­кими функціями, які вона може виконувати самостійно. Ці функції можуть включати в себе:

> профілактичний підхід, наприклад, освітній, визначен­
ня потенційних ускладнень;

> коректний підхід, наприклад, підсилення інтенсивності
струминного введення лікарських засобів, догляд за шкірою,
рекомендації.

Обробка даних

Інформація, зібрана медсестрою про пацієнта, є надзви­чайно важливою для розвитку сестринського діагнозу і відпо­відного планування сестринського догляду. Перед плануванням '


зібрані дані повинні бути опрацьовані, класифіковані, інтерпре­товані і підтверджені. Обробка даних розглядається як перший крок фази діагностування, вона не є ізольованим чинником. Ця діяльність відбувається безперервно протягом усього сест­ринського процесу.

Класифікація

Під час фази визначення, медсестра нагромаджує багато даних, які вкрай складно використати в такому вигляді, в якому вони були зібрані. Процес класифікації дозволяє мед­сестрі розробити інформаційні поняття, якими легше оперу­вати. Це також виявляє різницю між даними, що допомагає медсестрі зосередитися на даних стосовно до потреб пацієнта. Класифікація є групуванням інформації за особливими категоріями. Як приклад можна навести системи організму, функціональні моделі здоров'я, історичні дані або важливі сим­птоми.

Розміщення даних за категоріями також допомагає мед­сестрі визначити пропущені дані, які вимагають подальшого обговорення, спостереження або фізичного огляду.

Приклад. Барбара Дрепер , 35 років, відвідала Жіночий центр охорони здоров'я. Під час інтерв'ю вона повідомила, що її мати померла від раку грудей (сімейна історія хвороби) і що два роки назад їй була зроблена біопсія грудей (минула історія хвороби).

Класифікація цієї інформації виявляє пропущений компо­нент - теперішній стан хвороби грудей. Отже, медсестра може 1) задати пацієнту запитання про результати біопсії і частоту самоогляду грудей; 2) приділити особливу увагу пальпації гру­дей під час фізичного огляду; 3) оцінити емоційну реакцію на дану проблему здоров'я.

Інтерпретація

Другим кроком обробки даних є інтерпретація, яка вклю­чає в себе визначення важливих даних, порівняння зі стан­дартами або нормами і виявлення тенденцій. Висновки, роз­роблені науковою базою знань сестринства, допомагають мед­сестрі в інтерпретації даних. Сигнал - це інформація про пацієнта, отримана під час процесу визначення. Це сприйнят­тя медсестрою, яке відбувається на основі суб'єктивних і об'єктивних даних, отриманих від пацієнта та інших джерел


інформації. Сигнали включають в себе ознаки, які є об'єктия* ними даними (кров'яний тиск, вага), і симптоми, які є суб'и єктивними даними (біль). Приклади сигналів:

- Температура 36° С;

- Ріст 186 см;

- Вага 80 кг.

Висновок є судженням, яке зробила медсестра на основі обстеження і досвіду.

Підтвердження

Останнім кроком обробки даних є підтвердження. В цій фазі медсестра намагається підтвердити точність інтерпретації даних. Найбільш часто це виконується шляхом прямої взає­модії з пацієнтом або іншими особами.

В ідеалі медсестра повинна отримати підтвердження своїх думок пацієнтом. Це, звичайно, досягається шляхом викори­стання прийому повторення.

Приклад. Барбара Саботська, ЗО років, поступила в лікар­ню для оперативного втручання. Під час фази визначення мед­сестра помітила, що Барбара легко відволікається, говорить дуже швидко, сидить, стиснувши руки. Ці сигнали можуть на­вести медсестру на думку про те, що пацієнтка нервує з при­воду операції.

Сестра: Ви здається стурбовані, місіс Саботська?

Пацієнтка: Так, я дуже схвильована.

Сестра: Схвильовані?

Пацієнтка: Я дуже турбуюся про мого чотирьохрічного сина. У нього була висока температура і сильний кашель, тому чоловік повіз його до лікаря. Він досі мені не подзвонив, не повідомив про стан дитини. Я дуже боюся, що це - запалення | легень.

У цій ситуації медсестра підтвердила наявність неспокою у пацієнтки. Використання прийому повторення не підтверди­ло інтерпретацію джерела неспокою пацієнтки, зроблену мед­сестрою. Медсестра визначила, що неспокій місіс Саботської пов'язаний з дитиною. Отже, сестринське втручання буде спря­моване на те, щоб допомогти пацієнтці отримати відомості про стан дитини.


як написати сестринський діагноз?

Перша фаза сестринського процесу забезпечує базис для діагностичного процесу. Результатом діагностичного процесу є діагностичне формулювання, яке стає основою для послідов­них фаз планування здійснення і оцінки.

Використовуючи різноманітні діагностичні системи, мож­на декількома способами визначити сестринський діагноз. Найбільш часто використовується система, розроблена Північноамериканською асоціацією сестринського діагностуван­ня. Ця система діагностування була прийнята Американською асоціацією медсестер у 1988 р. як офіційна система діагносту­вання СПІА. Перед обговоренням написання діагнозу, зверне­мося до історії Північноамериканської асоціації сестринського діагностування. Перша Національна Конференція з класифі­кації сестринських діагнозів була проведена в 1973 р.. В ре­зультаті був опублікований перший список схвалених діагнозів. Північноамериканська асоціація сестринського діагностування розвинулась з групи, сформованої на першій Національній кон­ференції в 1982 р. Вона прийняла теперішню структуру. Кон­ференції проводяться приблизно кожні два роки. Члени орга­нізації продовжують розробляти і вдосконалювати список схва­лених діагнозів.

Процес прийняття і схвалення в Північноамериканській асоціації сестринського діагностування організований і систе­матизований. Спочатку запропонований діагноз приймається Північноамериканською асоціацією сестринського діагностуван­ня і починається цикл розгляду діагнозів. Щоб потрапити в список діагнозів, які розглядаються, кожний запропонований діагноз повинен мати певні основні елементи, включаючи на­зву. Запропонований діагноз повинен співпадати з визначен­ням сестринського діагнозу, прийнятого в Північноамери­канській асоціації сестринського діагностування. Означення дає зрозумілий, чіткий опис діагнозу, підкреслює його значення і визначає відмінності від інших діагнозів. Сестринський діагноз визначається проблемами пацієнта, а в другій його частині вказують на причину, яка зумовлює розвиток проблеми. Зап­ропоновані діагнози повинні також включати документацію,


           
 
   
   
 
 
 
 


яка підтверджує (посилання на літературу або наукові дослі дження для підтримання обґрунтування діагностичної назви).

Другим кроком циклу розгляду діагнозів є їхня публікації в Журналі сестринських діагнозів, який пропонує їх на розг­ляд громадськості. Після цього розглядаються клінічні особли вості діагнозу і проводиться його перевірка. Потім комітет розгляду діагнозів рекомендує зміни і вирішує питання провключення в список. Після цього запропонований діагноз розгля­дається Радою директорів Північноамериканської асоціації се­стринського діагностування.

Діагноз виноситься на розгляд Загальної Асамблеї і обго­ворення на Національній конференції, проводиться раз в двароки. Останнім кроком є голосування членів Північноамерикансь­кої асоціації сестринського діагностування, і схвалений діаг­ноз включається в офіційний список Північноамериканської асоціації сестринського діагностування.

Діагнози, схвалені Північноамериканською асоціацією сестринського діагностування, класифікуються згідно з так­сономією, яка запропонована групою теоретиків сестринства, вибраною Північноамериканською асоціацією сестринського діагностування в 1978 р. 14 теоретиків сестринства демокра­тичним шляхом прийшли до загальних висновків і запропону­вали розглядати моделі дев'яти людських реакцій, неповторність особистості як структуру організації діагнозу. Ці дев'ять моде­лей відображають взаємодію індивідуума з довкіллям. Сест­ринський діагноз, який входить в категорію тієї або іншої моделі, описує їх реакцію на конкретний стан здоров'я або хвороби. В ці моделі входять обмін, спілкування, оцінка, вибір, сприйняття, знання, почуття , стосунки і рух. Кожний з існу­ючих діагнозів, схвалених Північноамериканською асоціацією сестринського діагностування, входить в одну з цих дев'яти категорій. Підкатегорії використовуються тоді, коли вимагається більша конкретизація. Наприклад, у моделі обміну рідини є дві підкатегорії - недостатній об'єм рідини і надлишок об'єму рідини. Список діагнозів продовжує розширюватися в міру того, як відбувається формування і підтвердження назв діагнозів, опи­саних у межах сестринської практики. В таксономії також можливі зміни.


Таксономія Північноамериканської асоціації сестринсь­кого діагностування згідно з моделлю реакцій людини

ОБМІН

Модель реакції людини, пов'язана з поступленням і втра­тою рідини.

Приклад. Надлишок обсягу рідини може виникнути як результат обміну рідини та електролітів на клітинному рівні при споживанні пацієнтом надлишкової кількості рідини і ку­хонної солі.

СПІЛКУВАННЯ

Модель реакцій людини, пов'язана з порушенням взає­мозв'язку з навколишнім світом.

Приклад. Ослаблення вербального спілкування може відбу­тися, якщо людина не говорить на мові тієї країни де перебу­ває.

СТОСУНКИ

Модель реакцій людини, пов'язана з налагодженням зв'язків.

Приклад. Зміна батьківських почуттів може виникнути у випадку, коли мати не може налагодити зв'язок із своєю ди­тиною.

ОЦІНКА

Модель реакцій людини, пов'язана з визначенням віднос­ної цінності духовних і матеріальних потреб.

Приклад. Емоційний дистрес може виникнути у людини, яка не може відвідувати релігійні служби, що для неї дуже багато важать. ВИБІР

Модель реакцій людини, пов'язана з вибором альтернати­ви.

Приклад. Конфлікт прийняття рішення може виникнути, якщо пацієнту надаються численні варіанти лікування і вима­гається вибрати один із них. РУХ

Модель реакцій людини, пов'язана з діяльністю. Погіршення фізичної рухливості може виникнути в ре­зультаті нездатності дитини нормально рухатися.



її


І


СПРИЙНЯТТЯ

Модель реакції людини, пов'язана з одержанням інфор» мації.

Приклад. Зміна візуального сенсорного сприйняття можі відбутися, якщо пацієнт не носить або втратив коректуючі лінзи.

ЗНАННЯ

Модель реакцій людини, пов'язана зі значенням інфор­мації.

Приклад. Брак знань існує, якщо пацієнт не може визна­чити фактори, які викликають ангіну.

ПОЧУТТЯ

Модель реакцій людини пов'язана з суб'єктивним знанням інформації.

Приклад. Може виникнути схвильованість, якщо людина почуває невпевненість, готуючись перший раз лягти в лікар­ню.

Таксономія сестринських діагнозів Північноамериканської асоціації сестринського діагностування.

Модель 1: ОБМІН

1.1.2.1 Зміна харчування: перевищення потреб організму.

1.1.2.2 Зміна харчування: менше потреб організму.

1.1.2.3 Зміна харчування: можливість перевищення потреб
організму.

1.2.1.1 Можливість інфікування.

1.2.2.1. Можливість зміни температури тіла.

1.2.2.2 Гіпотермія.

1.2.2.3 Гіпертермія.

1.2.2.4 Порушення терморегуляції.

1.3.1.2 Діарея.

1.3.1.3 Нетримання сечі.
1.3.2 Зміна моделі сечопуску.

 

1.3.2.1.1 Нетримання сечі при напрузі.

1.3.2.1.2 Рефлекторне нетримання сечі.

1.3.2.1.3 Поклики на нетримання сечі.

1.3.2.1.4 Функціональне нетримання сечі.

1.3.2.1.5 Загальне нетримання сечі.
1.3.2.2 Затримка сечі.


1.4.1.1 Зміна перфузії тканин (конкретизувати): кардіопуль-монологічна, церебральна, ниркова, шлунково-кишкова, пе­риферійна.

1.4.1.2.1. Надлишок обсягу рідини.

1.4.1.2.2.1 Брак обсягу рідини 1.

1.4.1.2.2.1. Брак обсягу рідини 2.

1.4.1.2.2.2. Можливий брак обсягу рідини.

1.4.2.1 Зниження хвилинного серцевого викиду.

1.5.1.1 Порушення газообміну.

1.5.1.2 Недостатність прохідності дихальних шляхів.

1.5.1.3 Неефективність моделі дихання.

1.6.1 Можливість поранення.

1.6.1.1 Можливість асфіксії.

1.6.1.2 Можливість отруєння.

1.6.1.3 Можливість травми.

1.6.1.4 Можливість аспірації.

1.6.1.5 Можливість синдрому невживання їжі.

1.6.2 Зміна захисту.

1.6.2.1 Зміна цілісності тканини. 1.6.2.1.1 Зміна слизової оболонки рота.

1.6.2.1.2.1 Порушення цілісності шкіри.

1.6.2.1.2.2 Можливість порушення цілісності шкіри.
Модель 2: СПІЛКУВАННЯ

2.1.1.1 Порушення вербального спілкування. Модель 3: СТОСУНКИ

3.1.1 Порушення соціальної взаємодії.

3.1.2 Соціальна ізоляція.

3.2.1 Зміна ролевої діяльності.

3.2.1.1.1 Зміна батьківських почуттів.

3.2.1.1.2 Можлива зміна батьківських почуттів.
3.2.1.2.1 Сексуальна дисфункція.

3.2.2 Зміна сімейних процесів.

3.2.3.1 Батьківський ролевий конфлікт.

3.3 Зміна сексуальних моделей.

Модель 4: ОЦІНКА

4.1.1 Духовний дистрес.

Модель 5: ВИБІР

5.1.1.1 Неспроможність індивідуальної адаптації.

5.1.1.1.1 Ослаблення пристосованості.


5.1.1.1.2 Захисна адаптація.

5.1.1.1.3 Неефективне заперечення.

 

5.1.2.1.1 Неефективна сімейна адаптація: неспроможність.

5.1.2.1.2 Неефективна сімейна адаптація: ризик.
5.1.2.2 Сімейна адаптація: можливість ризику.
Модель 6: РУХ

 

6.1.1.1 Порушення фізичної рухливості.

6.1.1.2 Нестійкість дій.
6.1.1.2.1 Перевтома.

6.1.1.3 Можлива нестійкість дій.

6.2.1 Порушення моделі сну.

6.4.1.1 Ослаблення спроможності вести домашнє господар­ство.

6.4.2 Зміна підтримання здоров'я.

6.5.1 Труднощі при самостійному прийомі їжі.

6.5.1.1 Ускладнення ковтання.

6.5.1.2 . Неефективне годування грудьми.

6.5.1.2.3 Ефективне годування грудьми.

6.5. 2 Труднощі самостійного купання (особистої гігієни).

6.5.3 Труднощі при самостійному одяганні.

6.5.4 Проблеми з догляду за собою: туалет.
6.6 Зміна росту і розвитку.

Модель 7: СПРИЙНЯТТЯ

7.1.1 Пошкодження тіла.

7.1.2 Порушення самооцінки.

 

7.1.2.1 Хронічно низька самооцінка.

7.1.2.2 Ситуаційно низька самооцінка.

7.1.3 Порушення ідентифікації особистості.

7.2 Сенсорні зміни (візуальні, слухові, мускульні, смакові, тактильні, нюхові).

7.2.1.1 Одностороння неохайність.

7.3.1 Почуття безнадії.

Модель 8: ЗНАННЯ

8.1.1. Брак знань (конкретизувати)

8.2 Зміна розумового процесу.

Модель 9: ПОЧУТТЯ

9.1.1 Біль.

9.1.1.1 Хронічний біль.

9.2.1.1 Дисфункціональне засмучення.


9.2.1.2 Попередження засмучення.

9.2.2 Можливість насильства: направленого на себе або на

інших.

9.2.3 Посттравматична реакція.

9.2.3.1 Реакція на травму при зґвалтуванні.

9.2.3.1.1Синдром травми при зґвалтуванні: складна реакція.

9.2.3.1.2Синдром травми при зґвалтуванні: реакція мовчання.

 

9.3.1 Неспокій.

9.3.2 Страх.

Компоненти діагностичного формулювання Формулювання сестринського діагнозу складається з двох частин, з'єднаних словами "пов'язаний з" . Діагностичне фор­мулювання починається з визначення людських реакцій паці­єнта (частина 1) і встановлення пов'язаних із ними факторів (частина 2).

Частина 1 - людські реакції.

Людські реакції в контексті сестринського діагнозу визна­чають те, як людина реагує на стан здоров'я або хвороби. Пер­ша частина діагностичного формулювання уточнює конкретні людські реакції, виявлені медсестрою під час фази визначення. Ця частина показує медсестрі, що повинно бути змінено в результаті сестринського втручання. Наприклад, якщо медсес­тра визначає, що пацієнт зазнає труднощів у виборі способу лікування, реакція буде визначена як "конфлікт прийняття рішень". У першій частині також визначаються результати, які будуть використані під час пошуку змін.

Приклад: Місіс Джеймс, 72 роки, вранці було проведено загальну заміну кульшового суглоба, викликану змінами в ре­зультаті хронічного артриту. Під час фази визначення вона скаржиться на післяопераційний біль у ділянці шва і говорить, що вона хотіла б прийняти проносне. їй доведеться провести деякий час у ліжку. Вона говорить, що раніше у неї часто бували закрепи, якщо вона мало рухалася.

Ця інформація допускає два сестринських діагнози, які відображають наявність людських реакцій на те, що турбує пацієнта. В першій частині буде написано:

1. "Біль" вказує , що пацієнт зазнає болю.

2. "Можливість закрепу" вказує на можливість виникнен­
ня закрепу.




І


І


Частина 2 - етіологічні фактори.

Етіологічні фактори (причина) визначаються в другій час­тині діагностичного формулювання. Для запобігання, зменшен­ня або полегшення реакції медсестра повинна знати, чим вона викликана. Етіологічні фактори визначають фізіологічні, пси­хологічні, соціокультурні, духовні фактори і фактори довкіл­ля, які розглядаються як причина реакції пацієнта. Приклади етіологічних факторів

Фізіологічні.

Непорушність.

Психологічні.

Страх смерті.

Ефекти сенсорної недостатності. Почуття самотності.

Соціокультурні.

Понижена економічна спроможність.

Довкілля.

Підвищений шум.

Духовні.

Неспроможність дотримуватись релігійних переконань.

Заперечення переконань про Бога.

Конфлікт релігійних переконань і призначеного режиму.

В описаному випадку місіс Джеймс визначені дві реакції Другі частини діагностичного формулювання будуть наступни­ми:

Біль пов'язаний з наслідками операції.

Можливість закрепу пов'язана з тривалою нерухомістю.

Приклади сестринських діагнозів
Реакцгі людини Етіологічні фактори

1. Зміна харчування: Пов'язані з труднощами

менше потреб організму при ковтанні

Пов'язані зі зниженням апетиту Пов'язані зпочуттям самотності

2. Зміна харчування:
менше потреб організму

3. Зміна харчування:
менше потреб організму.

Сестринські втручання залежать від етіологічних факторів, вони також бувають різноманітними. Якщо у пацієнта спосте-450


Таблиця 1. Визначники сестринського діагнозу

 

ІІІНІГ.ІЧІІІІМІ і .• м мі к"і>1 ■■.-.. її :: -і- ш .. НІКИМ ПІ Приклад • '
  Зміна звичайного індивідуального стану пацієнта Зміна температури тіла
Можливість Ризик виникнення проблеми у пацієнта Можливість інфекції
  Недосягнення бажаного ефекту. Нездатність діяти задовільно. Неефективна терморегуляція
Зниження Зменшення розміру, кількості, ступеня Зниження серцевого викиду
Порушення Ослаблення, зниження, руйнування Порушення ковтання
■ . і, -. .■• ■ Кількість менша, ніж необхідно або бажано Недостатність діяльності, яка обмежує
  Кількість більша, ніж необхідно або бажано Надлишок обсягу рідини
  Порушення або ослаблення функції Сексуальна дисфункція
Розлад Відхилення, порушення, пошкодження Розлад моделі сну
Гострий Різкий, але триває недовго Гострий біль
Хронічний Триває довгий час, звичний, постійний Хронічний біль
Менше ні.нс Менша кількість Зміна харчування: менше потреб організму
  Більша кількість Зміна харчування: більше потреб організму
Запобігання Що відбувається заздалегідь Запобігання засмучення
Ризик Відкритий для небезпеки Неефективна сімейна адаптація: ситуація ризику

 


І:, І



 
 


рігається зниження апетиту, можуть допомогти наступні втр чання:

1. Визначити улюблені продукти харчування.

2. Привабливо оформити їжу.

3. Забезпечити часті годування невеликою кількістю їжі.
Для пацієнта, який не хоче їсти через почуття самот­
ності, якої зазнав після смерті дружини, медсестра може вико­
ристати наступні втручання:

1. Спонукати пацієнта висловити свої почуття про смерть
дружини.

2. Організувати консультацію з фахівцем психіатром.

3. Пояснити шкідливі наслідки тривалої відмови від їжі.

4. Забезпечити інформацією групи підтримки "Вдови мо­
жуть впоратися".

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти