ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Ринок насіння цукрових буряків України

Ринок насіння цукрових буряків України

 

Насінництво – це господарська діяльність у сфері виробництва, сертифікації, продажу, купівлі, транспортування, маркування і контролю посівного матеріалу сортів культурних рослин в процесі його обороту.

Об'єктом насінництва є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з набуттям права на виробництво посівного матеріалу та виконанням вимог нормативних документів, які регламентують його оборот та державний контроль.

Суб'єктами насінництва виступатимуть фізичні та юридичні особи, які набули право виробництва, реалізації та використання посівного матеріалу. При цьому іноземні особи та особи без громадянства здійснюватимуть та користуватимуться правом на виробництво посівного матеріалу на рівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, прямо передбачених проектом, іншими законодавчими актами України або міжнародними договорами.

Державне управління в галузі насінництва здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та уповноважені ним громадські організації, що об'єднують власників майнових прав інтелектуальної власності на поширення сорту в Україні, виробників посівного матеріалу та його постачальників.

 

Сучасна аграрна політика і національна доктрина України в галузі агропромислового виробництва спрямована на досягнення продовольчої безпеки держави, створення умов для розвитку високоефективного виробництва та розв'язання проблем соціальної інфраструктури.

Україна традиційно є однією з провідних країн світу в виробництві сільськогосподарської продукції. Це зумовлено, насамперед, вигідним географічним розташуванням, сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами, в яких можливо одержувати високі врожаї сільськогосподарських культур з мінімумом хімії – пестицидів, мінеральних добрив. Оскільки прогнозується погіршення кліматичних умов в деяких сільськогосподарських країнах світу (зокрема в Австралії та ін.), роль України як виробника сільськогосподарської продукції буде зростати з кожним роком.

Відомо, що найефективнішим інструментом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є сорт і насіння. Аналіз показує, що лише за рахунок сорту можна досягти збільшення врожаю на 20-30 відсотків. Це є найдешевшим важелем впливу на стабілізацію виробництва та підвищення врожайності сільськогосподарських культур, особливо в нинішніх умовах. За рахунок ефективного використання сортових ресурсів в Україні можна додатково отримати біля 3 млн тонн високоякісного зерна, 2 млн тонн цукросировини та до 1 млн тонн соняшнику. Тому в структурі врожаю сорт і насіння залишається найвагомішим фактором, якому повинно приділятися першочергове значення та увага.

 

Перехід насінництва від планово-адміністративного регулювання до ринкових відносин супроводжувався значними змінами галузі: зносилась матеріально- технічна база насінництва, порушено управління, знизились об’єми виробництва насіння сільськогогосподарських культур, зросли площі посіву некондиційним насінням (до 25%) і масовими репродукціями (до 50%), спостерігалась відсутність відповідного контролю за термінами сортооновлення та сортозміни.

 

Насінництво сільськогосподарських рослин завжди розглядалося, як окрема галузь с/г виробництва, яка масово займається розмноженням сортового насіння, разом з тим зберігає його чистосортність біологічних і урожайних якостей, сама ж система насінництва розглядалась як комплекс організаційних, економічних та технологічних заходів.

 

Нова економічна політика держави повністю змінила відношення виробників і споживачів насіння. Насінництво стало підприємницькою діяльністю. Його відмінністю в теперішніх умовах є відсутність централізованого замовлення на оригінальне й елітне насіння. Виникла необхідність вивчення попиту і пропозиції на те чи інше насіння, а також – у аналізі поточного стану економіки господарських суб’єктів та об’єктів – споживачів насіння. Генетика, біотехнологія та інші фундаментальні науки свої досягнення можуть реалізувати лише за допомогою селекціонування. У свою чергу досягнення селекції стали об’єктами ринку через систему насінництва.

 

Таким чином, насінництво почало розглядатися як діяльність з виготовлення, обробки, зберігання, реалізації, заготівлі, транспортування і використання насіння сільськогосподарських рослин, а також з сортового і насіннєвого контролю. А система насінництва – як сукупність функціонально взаємопов’язаних фізичних та юридичних осіб, що спрямовують свою діяльність на виробництво оригінального, репродуктивного та елітного насіння.

 

Головним завданням вітчизняного насінництва на сучасному етапі є прискорене впровадження у виробництво нових високоврожайних сортів та гібридів, скорочення терміну створення насіння еліти, частіше оновлення насіння, що притаманне державам з високим ступенем зерновиробництва.

Система насінництва складається з ланок оригінального, елітного і репродукційного насінництва, а також страхових фондів та державного резервного насіннєвого фонду. Відповідно до цього, насіння сільськогосподарських культур поділяється на такі категорії: оригінальне, елітне, репродукційне (для гібридів – гібридне).

Згідно з чинним в Україні порядком організації насінництва, для сівби на товарні посіви використовують тільки сортове насіння, що засвідчено відповідними документами. Кількість генерацій репродукційного насіння залежить від особливостей культури та потреби і обмежується в установленому порядку. Використання репродукційного насіння нижче встановленої генерації (в Україні нижче 5-ї) заборонено, за виключенням форс-мажорних обставин (загибель насінницьких посівів від вимерзання, посухи, градобою тощо).

Право на виробництво та реалізацію насіння мають суб'єкти насінництва, які пройшли атестацію, отримали паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій) та внесені до Державного реєстра виробників насіння і садивного матеріалу. Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння затверджується спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики. Паспорт видається не більше ніж на 5 років. Після закінчення терміну дії проводиться переатестація. Дублікат паспорта може бути виданий у разі втрат оригіналу і тільки за наявності запису в реєстрі виробників.

Суб'єкти насінництва, які одержали паспорт і занесені до реєстру виробників, мають право виробляти насіння з метою його реалізації лише тих сортів і гібридів, які зазначені в цьому реєстрі. Інші суб'єкти насінництва, які не занесені до реєстра виробників, не мають права виробляти насіння для реалізації.

Сорти, не занесені до Державного реєстра сортів рослин, придатних для поширення в Україні, вирощувати для реалізації та поширювати в Україні забороняється.

 

Сортові ресурси, селекція і насінництво

Основні тенденції

Розвиток насінництва в Україні мае давню історию. Ії початок припадає на середину - кінець XIXст. і цілком пов'язаний з розвитком цукрової промисловості. Чітка та цілостна система насінництва України, що процвітала і до революції і у радянський час, почала згасати відразу після 1991 року, знищена матеріально-технична база вітчизняноґ селекції, закриті або зруйновані, за рідким виключенням, насіннєві заводи; ринок насіння деформовано, довгий час на ньому панували різні фальсифікати, що і спонукало провідні вітчизняні фірми звернути свій погляд на захід.

Поголовний перехід на іноземну техніку, насіння та хімічні матеріали взагалі ставить хрест на розвитку вітчизняної матеріально-технічної бази галузі. Так, багато в чому ми відстаємо від Заходу, але при застосуванні наявних власних, перевірених роками, досягнень науки і техніки можна вільно одержувати урожайність буряка цукрового на рівні 50-70 т/га і більше, і при цьому набагато дешевше, ніж при використанні іноземних зразків. Наприклад, такі вітчизняні гібриди буряка цукрового як Український МС72, Уманський МС90 та Уманський МС97 спроможні давати стабільну врожайність від 700 до 950 ц/га, збір цукру -- 12-14 т/га. Не поступаються за урожайністю і цукристістю та переважають за стійкістю до несприятливих погодних умов українські гібриди і попереднього покоління.

Використання для посіву високоякісного насіння буряка цукрового вітчизняної селекції, яке повністю забезпечує одержання урожаю 500-700 ц/га, є дешевшим за іноземне та значно зменшує витрати від іх закупівлі в розрахунку на гектар До того ж, коренеплоди вітчизняних гібридів значно менше уражаються гнилями і мають вищу цукристість за іноземні, можуть добре зберігатися у кагатах більш адаптовані до екстремумів ґрунтово-кліматичних умов бурякосіяння України.

Треба віддати належне інофірмам - експансію на український насіннєвий ринок вони провели класично, хоч і не завжди за правилами. Пішло в хід все - і митний демпінг, і заниження реалізаційних цін на посівну одиницю до 30 євро всередині країни (зараз 1 пос. од. коштує від 120 євро, а скоро буде коштувати 200-250 євро), і матеріальне заохочення покупців та інше. Дійсно, все це можно робити, якщо підрахувати прибутки від реалізації насіння буряка цукрового (82,7 % (відсоток площ засіяних іноземним насінням) від 75 млн долларов США (вартість ринку насіння буряка цукрового) – більшь 60 млн долларов США). Уявіть собі таке фінансування вітчизняних селекційно-насінневих структур. А саме головне тисячи і тисячи справжніх фахівців, - селекціонерів, насіннєводів, насіннезнавців, працівників сьогодні стали не потрібні. Немає розвитку, немає приємництва, навчання з цєї не простої справи – селекції та насінництві буряка цукрового.

Значно видозмінились організаційні форми ведення насінництва в Україні. У ринкових умовах були створені насінницькі інтегровані компанії з участю науково-дослідних закладів, насінницьких заводів, господарств і т.п. Метою таких компаній є забезпечення насіння по замкнутому циклу.

Утворено більше 100 таких насінницьких компаній у вигляді корпорацій, асоціацій, акціонерних товариств. Серед них такі: насіннєва компанія “Маїс” (Дніпропетровска область), агрофірма “Степова” (Дніпропетровська обл.), агрофірма “Сади України” (Харківская обл.), компанія “Райс”, “Українська асоціація виробників та переробників сої”, корпорація “Кукурудза України”, компанія “Торговий дім Насіння” та інші. Основним напрямком діяльності таких утворень є селекція та насінництво сільськогосподарських культур, переробка і реалізація насіння на внутрішньому та зовнішньому ринках України.

Найважливішою подією у сфері насінництва було щорічне засідання Ради Організації Економічного співробітництва та розвитку (OECD) 11-12 червня 2010 року в Парижі, де учасники засідання прийняли рішення про приєднання України до торгових схем (OECD) на ринку насіння. Приєднання України до (OECD) дає можливість експортувати українське насіння на світові ринки після виконання необхідних вимог.

На даний час в Україні впроваджується система оцінки насіннєвого матеріалу відповідно до норм (OECD) і ІSТА (Міжнародна асоціація з тестування насіння). Відповідно до міжнародних вимог проводиться польова (вимоги OECD) та лабораторна оцінка (вимоги ІSТА) посівного матеріалу.

Окрім виходу на світовий ринок, застосування сортової сертифікації насіння в Україні по схемам (OECD) дасть змогу збільшити сортову чистоту вітчизняного сортового матеріалу і забезпечить збільшення урожайності основних агрокультур до 30%.

В Україні сформовано законодавчу і нормативно-правову базу розвитку селекції та насінництва. Її основою стали Закони України “Про насіння та садивний матеріал”, “Про збереження права на сорти рослин”, “Про карантин рослин”. Ведеться робота по затвердженню державних стандартів на насіння сільськогосподарських культур, що є адапованими до положень CОТ. Розроблено і затверджено положення про Державний реєстр виробників насіння і садового матеріалу.

У 2012 р. Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до Закону України “Про насіння та садивний матеріал”. Прийняття Закону сприятиме впорядкуванню структури та функції органів державного контролю у сфері насінництва та розсадництва, посиленню вимог за вирощуванням, підготовкою, таруванням та торгівлею насінням і садивним матеріалом, що, безумовно, матиме позитивний вплив на збільшення виробництва та підвищення якості сільськогосподарської продукції.

У підпорядкування Мінагропрода України передано Державний резервний насіннєвий фонд. Його основним завданням є забезпечення сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності високоякісним насінням сільськогосподарських культур на пільгових умовах.

У цілому ринок насіння збалансований відносно попиту та пропозиції. Однак у певні роки на ринку еліти і першої репродукції як зернових у цілому, так і групи озимих культур зокрема, спостерігається дефіцит пропозиції насіння. У основі таких диспропорцій лежить недостатній рівень платоспроможності фермерів, низький експортний потенціал насіннєвих підприємств.

Система насінництва в Україні потужна, але, водночас, малоефективна. Зростивши прекрасних учених, ця система, проте, не є спроможною ефективно просувати на ринок (навіть вітчизняний) їхні напрацювання і конкурувати з іноземним насінням (якого, до речі, приходиться на ринок насіння України понад 80%), і дешевим насіннєвим “сміттям” сумнівного походження.

Нові українські сорти та гібриди не набувають значного поширення через відсутність дієвих зв’язків науки та бізнесу.

Існує ще проблема сортооновлення і сортозаміни, про які часто забувають.

Ринок насіння сьогодні знаходиться на низькому рівні консолідації. Виробництво насіння розпорошене серед десятків і сотень компаній. Помітні лідери ринку є присутніми, в основному, в секторі дорого насіння.

 

Особливість вітчизняного насінництва. Вирощування насіння, його реалізація та використання регламентуються законодавчими актами. Від дотримання законодавства залежить урожайність с.-г. культур, а відтак, продовольча безпека держави. Рівень урожайності в Україні напряму залежить від ефективності функціонування ринку насіння. Проте перепон на цьому шляху чимало. Серед них – недосконале законодавство. Експерти, провідні сільгоспвиробники, представники компаній-виробників насіннєвого матеріалу, чиновники провели АгроДебати, організовані Асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу», Насіннєвою асоціацією України та агентством AgriEvent, на яких обговорювали проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про насіння і садивний матеріал». У результаті відбулося ряд реорганізацій, зокрема, об’єднано 12 сільгоспінспекцій в одну, серед них й напрям насінництва. Українська державна насіннєва інспекція отримала нову назву – Департамент державної інспекції сільського господарства, основним завданням якої є – зробити максимально прозорою процедуру імпорту насіння зарубіжної селекції. Скорочено кількість дозвільних документів з 400 до 65. Проте цей Закон не дозволяє завозити в Україну ноу-хау та інвестувати у вітчизняну селекцію. Це при тому, що для нашої держави насінництво – стратегічний напрям. Негативним є й те, що з 5 січня 2011 р. повернуто сплату ПДВ (20%) при ввезенні сортів та гібридів в Україну, через що для українських аграріїв насіннєвий матеріал дорожчає на 20%, адже, ПДВ як додаток не працює і, швидше за все, відіграє роль мита на насіння. Серед пропозицій була і така: розширити поняття «селекціонер», додавши до визначення «фізична особа» ще й «юридична особа» [О. Степанюк. Насінництво – стратегічний напрям. – АБС, №9, 2012 р. – С. 10].

Вітчизняна система насінництва складається із ланок оригінального, елітного і репродукційного насінництва, страхових фондів та державного резервного насіннєвого фонду. Залежно від цього насіння с.-г. культур поділяється на такі категорії: оригінальне, елітне, репродукційне (для гібридів – гібридне).

Ураховуючи вітчизняну нормативну базу з організації насінництва, на товарні посіви використовують винятково сортове насіння, підтверджене сертифікатами якості. Кількість генерацій репродукційного насіння залежить від особливостей культури. Використання репродукційного насіння нижче 5-ї генерації заборонено.

Ретельний аналіз свідчить: за сучасної збиральної та післязбиральної технології обробки насіннєвого матеріалу, зокрема, зерна висівається близько 80% травмованого насіння, при цьому, 92–96% насіння мають приховані мікротравми і лише 5–6% – макротравми, що легко виявляються. З метою зменшення маси травмованого насіння пропонують розробити та застосовувати скорочені ланцюги операцій взаємодії з насінням або мінімізувати шкідливу дію існуючих операції. За інформацією голови Департаменту державної інспекції сільського господарства, кількість неякісного посівного матеріалу в Україні із року в рік зменшується (у 2012 р. кількість неякісного насіння зменшилася на 25%).

Цінова ситуація. За даними Державної служби статистики, у 2011 р. українські аграрії купили: 1500,3 т насіння цукрового буряку, середня ціна закупки становила 307,4 грн/кг; 522,5 т насіння однорічних овочевих культур за ціною 121,0 грн/кг (порівняно з 2010 р. ціна на насіння овочів зросла на 93,6%); 79,9 т насіння дворічних овочевих культур по 21,4 грн/кг, при цьому, ціни на насіння дворічних культур порівняно з 2010 р. знизилися на 45,1%; 22,7 т насіння цибулі по 666,5 грн/кг, або за ціною, що становить 92,4% до ціни 2010 року. У 2012 р. аграрії придбали 6,6 т насіння баштанних культур за ціною 280,3 грн/кг, що на 26,8% перевищувала ціну на насіння баштанних культур у 2011 р. [АгроПерспектива, №6 (147), 2012].

Зниження врожайності у світі, зумовлене посухою 2012 р., стимулювало зростання цін не лише на товарне зерно, а й на посівний матеріал. Фактично світовий ринок насіння очікує підвищення попиту та цінового тиску через недостатність пропозиції та побоювань виникнення дефіциту. Водночас, ціни на насіння ярих культур протягом листопада 2012–січня 2013 рр. не відрізнялися від цін 2011 року. Зокрема, елітне насіння ярої пшениці, ячменю вітчизняної селекції для виробничих посівів 2013 р. можна придбати за ціною 3,6–3,8 тис. грн/т; вівсу – 4,2–4,5; гороху – за ціною 5,8–6,5 тис. грн/т (табл. 2.1–2.2).

Таблиця 2.1.

Орієнтовні ціни на насіння та гібриди вітчизняної селекції, 2013 р.

Культура Ціна, тис. грн/т
Пшениця яра, еліта 3,8
Ячмінь ярий, еліта 3,8
Овес, еліта 4,5
Горох, I репродукція 6,5
Просо, еліта 3,8
Гречка, еліта 12,0
Кукурудза 10,0
Соняшник 25,0
Соя, I репродукція 9,0

Таблиця 2.2.

Орієнтовні ціни на гібриди зарубіжної селекції, 2013 р.

  Культура Ціна, $/п.о. (без ПД)
min max
Кукурудза на зерно
Цукрові буряки
Соняшник
Ріпак ярий

Тут і в табл. 6. Джерело: Олександр Маслак. Стан та перспективи ринку насіння. – АБС, №1–2, січень 2013 р. – С.14–15

Загальна оцінка стану ринку

 

Значну динаміку росту, починаючи з 2008 року, показали площі, відведені під цукровий буряк. У першу чергу це пов’язано з дефіцитом цукру в 2009 році, а також стабільним внутрішнім попитом, що зумовлює привабливість вирощування його і в подальшому.

Таблиця 3.1.

Об’єми виробництва насіння

 

Виробництво насіння цукрового буряка в 2010 році склало 641,6 т , в т.ч. репродукційного 542,5 т, елітного 51,2 т, оригінального 47,9 т.

В січні-березні 2011 року ліцензії на виробництво насіння цукрового буряка були отримані в об’ємі всього 168,5 тонн та його виробництво в 2011 році склало 134,4 т, в т.ч. репродукційного 123 т, елітного 9,5 т, оригінального 1,7 т.

 

Таблиця 3.2.

Районування гібридів

Спостерігається тенденція до постійного зменшення кількості гібридів вітчизняної селекції, занесених в реєстр сортів, в той час як кількість закордонних гібридів явно зростає. Так, у 2011 році в реєстр сортів було внесено 149 гібридів, із них 40 (27%) – вітчизняної селекції і 109 (73%) – закордонної селекції. У 2011 році було внесено 23 батьківські складові – всі закордонної селекції.

Таблиця 3.3.

Таблиця 3.4.

Таблиця 3.5.

З ПДВ)

Сорт Виробник Ціна, 2010 р. Ціна, 2011р. Ціна, 2012р.
Абатиса ВНИС 240 грн/п.о. 250 грн/п.о. 180 грн/п.о.
Авторитет-ний ВНИС 240 грн/п.о. 250 грн/п.о. 180 грн/п.о.
Казіно Марибу 100 ?/п.о. 95 ?/п.о. -
Балтика Марибу 110 ?/п.о. 95 ?/п.о. -
Імперіал Марибу 110 ?/п.о. 95 ?/п.о. -
Ненсі Марибу 110 ?/п.о. 95 ?/п.о. -
Газета Сингента 162 $/п.о. 150,2 $/п.о. 154$/п.о.
Хеліта Сингента 162 $/п.о. 150,2 $/п.о. 157$/п.о.
Олімпіада Сингента 162 $/п.о. 150,2 $/п.о. 158$/п.о.
Лангуста Сингента 162 $/п.о. 150,2 $/п.о. 157$/п.о.
Орикс Сес- Вандерхаве 130 ?/п.о. 110 ?/п.о. 105?/п.о.
Галина Сес- Вандерхаве 130 ?/п.о. 110 ?/п.о. 105?/п.о.
Бакара Сес- Вандерхаве 130 ?/п.о. 110 ?/п.о. 105?/п.о.
Ірис Сес- Вандерхаве 130 ?/п.о. 110 ?/п.о. 105?/п.о.

*п.о. (посівна одиниця) = 100000 насіння, дражируване

Таблиця 3.4.

Діаграма 3.1.

Діаграмма 3.2.

Діаграма 3.4.

Діаграма 3.5.

Діаграма 3.6.

Діаграма 3.7.

Діаграма 3.8

Діаграма 3.9.

Діаграма 3.10.

Діаграма 3.11.

Таблиця 3.5.

Таблиця 3.6.

Середній рівень цін на насіння цукрового буряка 2012 р. (без ПДВ)

Ціновий сегмент  
Насіння низького цінового сегменту (НЦС) $ за 1 посівну одиницю до 100
Насіння середнього цінового сегменту (СЦС) $ за 1 посівну одиницю 101 – 150
Насіння високого цінового сегменту (ВЦС) $ за 1 посівну одиницю більш 150

Таблиця 3.7.

Діаграма 3.12.

 

У 2011 році основну частину ринку насіння цукрового буряка в Україні склало насіння, що знаходилося в сегменті високої та середньої цінової категорії (близько 83%). Основна частина даного насіння складалася з насіння іноземної селекції, що було ввезено в Україну, чи вироблених на території України із батьківських ліній іноземного походження.

Насіння низького цінового сегменту походять, у основному, з України.

 

Резюме: (висновки)

Негативні процеси спостерігаються і в насінництві цукрових буряків, що є однією з найважливіших ланок бурякоцукрового підкомплексу та носієм генетичного потенціалу продуктивності культури. Сучасні технології виробництва цукрових буряків неможливі без використання високопродуктивних однонасінних гібридів з високими посівними якостями.

Значно посилилася експансія іноземних насінницьких фірм, які постачали в окремі роки понад 80 % насіння від загальної потреби.

У 2009 році насіння цукрових буряків вирощували 8 господарства, з них висадковим методом – 6 господарств та безвисадковим методом – 2 господарства.

У 2010 році насіння цукрових буряків вирощували 5 господарства , з них висадковим методом – 3 господарства та безвисадковим методом – 2 господарства.

У 2011 році насіння цукрових буряків вирощували 6 господарства, з них висадковим методом – 4 господарств та безвисадковим методом – 2 господарства.

Площа насінників цукрового буряку у 2011 році склала 110 гектар, валовий збір насіння – 200 тонн. Середня врожайність насіння у 2011 році склала 18 центнеров з гектару.

Фактично у фабричних посівах використовувалося насіння іноземної селекції 423,1 тис. га або 82% посівної площі та 92,9 тис. га або 18% насіння вітчизняної селекції.

За результатами сортовипробовування вітчизняні гібриди не поступаються насінню зарубіжної селекції, але виробників не влаштовує їхня технологічна якість, особливо показники вмісту цукру, хоча по здатності довготермінового зберігання цукрові буряки зарубіжної селекції значно поступаються вітчизняним гібридам. Буряководів також не задовольняють темпи розмноження та впровадження у виробництво високопродуктивних, стійких до церкоспорозу та ризоманії гібридів на стерильній основі.

На ринку цукру попит зростає, тому необхідно разом з відновленням площ посіву цукрового буряка в значній мірі поширити впровадження у виробництво гібридів, створених за рахунок принципово нового селекційного матеріалу з високою врожайністю, високим вмістом цукру.Нові гібриди дозволять повністю змінити технологію вирощування цукрових буряків.Необхідно завершити роботу зі створення гібридів з поліпшеною формою коренеплодів, що сприятиме зменшенню втрат урожаю під час збирання і, що важливо, зменшити вилучення разом з ними родючого грунту.

На рівні світових технологій потрібна продовжена робота над розробкою передпосівної підготовки насіння, його інкрустування та дражування.

Накопичений досвід сертифікації насіннєвого матеріалу й послуг у галузі насінництва в різних країнах є підставою для подальшого розвитку й удосконалення вітчизняної системи сертифікації. Цю діяльність доцільно здійснювати в тісній співпраці з Європейським Співтовариством (ЄС), Організацією з продовольства й сільського господарства (FAO), Міжнародною організацією з контролю насіння (ISTA), Організацією економічного співробітництва та розвитку (OECD), Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO), Міжнародною організацією з торгівлі насіннєвою продукцією (FIS), Міжнародним союзом захисту нових сортів (UPOV) та ін.

Добре поставлена робота з сертифікації насіння є гарантією захисту його споживачів. Саме за таких умов патентовласник сортів має право на збір роялті. Проте з переходом насінництва на ринкові умови не повинно послаблюватися державне регулювання в цій галузі. Держава повинна законодавчо забезпечувати рівні права всім суб'єктам насінництва в Україні.

Передбачається провести реформування галузі насінництва та ринку насіння, а саме з:

- забезпечення товаровиробників рослинницької продукції високоякісним насінням зареєстрованих та перспективних сортів і гібридів сільськогосподарських культур в обсягах, достатніх для проведення сортооновлення та сортозміни, формування Державного резервного насіннєвого фонду та створення виробниками насіння власних насіннєвих страхових та перехідних фондів;

- прискорення впровадження у виробництво сортів і гібридів нового покоління, адаптованих щодо агроекологічних умов вирощування з цінними господарськими властивостями;

- використання на посів насіння, що відповідає вимогам державного стандарту за сортовими та посівними показниками;

- реформування та впровадження нових схем та методів насіннєвого контролю на рівні господарства, району, області;

- прискорення виходу України з насінницькою продукцією на європейський та світовий ринок, неухильному виконанню прийнятих зобов'язань щодо міждержавних поставок насіння сільськогосподарських культур;

- переходу на контрактну основу виробництва та реалізації елітного насіння за ліцензійними угодами між власниками сорту та сільськогосподарськими товаровиробниками;

- проведення обов'язкової сертифікації насіння цукрового буряку;

- нарощування обсягів фінансування програми державної підтримки селекції та насінництва, кошти яких спрямовуються на виробництво та закупівлю оригінального та елітного насіння сільськогосподарських рослин та фінансування цільових селекційно-генетичних програм.

 

Вирощування буряка цукрового в зонах недостатнього зволоження проводити гібридами української селекції Український ЧС-70, Український ЧС-72, Уманський ЧС-90, Уманський ЧС- 97, Весто, Уладо - Верхняцький – ЧС-37,Білоцерківський ЧС-57, Олександрія, Шевченківський, Анічка, Ялтушківський ЧС-72, Слав’янський ЧС-94, які адаптовані до місцевих грунтово- кліматичних умов.

Крупним і середнім цукробуряковим фірмам та фермерам не рекомендується огульно захоплюватись сортами іноземної селекції в силу названих вище причин, а практикувати вирощування буряка цукрового на площах у співвідношенні 50:50 чи іншому, питання позитивного чи негативного впливу сортів іноземної селекції на ефективність цукрового виробництва в Україні в цілому потрібно додатково вивчити більш глибоко, досконало і всебічно,

Позитивні досягнення іноземної селекції щодо удосконалення технологічних якостей коренеплоду і рослини буряка цукрового в цілому необхідно ввести в практику вітчизняної селекції та фабричного буряківництва.

Вітчизняні селекція, насінництво і фабричне бурякоцукрове виробництво вимагають глибокого реформування на базі досягнень як світової так і вітчизняної науки і техніки.


5. Додатки:

Основні вимоги до насіння

 

Сучасний ринок насіння цукрових буряків в Україні досить великий, представлений насінням сортів та гібридів як вітчизняної, так і зарубіжної, а також спільної селекції. Реалізація технологічних завдань індустріальної технології тісно пов'язана з якістю насіннєвого матеріалу. Основні вимоги до насіння:

  • Насіння повинне характеризуватися високою здатністю давати дружні і сильні сходи. Відповідно, енергія проростання має бути понад 80%, лабораторна схожість – 90% і більше.
  • Насіння повинно відповідати за розмірами певній фракції, наприклад, 3,5-4,5 мм або 4,75 мм. Причому вирівняність насіння за розмірами (приналежність до розмірів фракції) повинна становити не менше 95-98%. Таким самим параметрам має відповідати одноростковість. Від указаних параметрів великою мірою залежить якість сівби, розміщення насіння по глибині і довжина рядка, а також майбутня конструкція посіву.
  • На насіння повинні бути нанесені захисно-стимулюючі композиції, які дадуть змогу одержати дружні сходи, захистити їх від хвороб і шкідників на початкових етапах органогенезу та створять добрі умови для стартового росту рослин.
  • Сучасні технологічні лінії дають змогу виготовляти насіння із зазначеними вище параметрами. При цьому одержують насіння інкрустоване або дражоване. Технологія дражування насіння більш складна і енергоємна, але дає змогу одержувати якісніше насіння, головним чином, за рахунок високої вирівняності за розміром, надійнішого пошарового закріплення компонентів захисно-стимулюючих речовин.

Переваги гібридів

За умов достатнього ресурсно-технологічного і фінансового забезпечення перевагу надають гібридам. Порівняно з сортами, гібриди мають низку переваг:

  • генетично зумовлену вищу (на 15-30%) продуктивність;
  • кращі параметри посівних якостей, зокрема одноростковість, що дуже важливо при сівбі на кінцеву густоту;
  • сходи гібридів проявляють надалі більш дружній, синхронний, і вирівняний ріст і розвиток, що дає змогу проводити якісний догляд і збирання врожаю;
  • гібриди характеризуються інтенсивним стартовим ростом, швидше формують потужний асиміляційний апарат, що створює передумови прискореного нагромадження органічної маси і цукру в коренеплоді, а також дає змогу ефективніше конкурувати з бур'янами (біологічно їх пригнічувати) за використання факторів життя;
  • гібриди цукрових буряків краще вирівняні як за габітусом рослин (будова і розвиток листкового апарату та коренеплоду), так і за технологічними якостями (вмістом цукрози, шкідливих та нешкідливих для цукроваріння речовин).
  • Проте гібриди, порівняно з сортами, вимогливіші до умов зовнішнього середовища, потребують посиленого догляду, оптимально високого забезпечення елементами живлення, вологою та іншими факторами життя.

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ

ВСТУП

 

Продуктивність цукрових буряків у системі виробництва визначається насамперед ланкою: гібрид (сорт) – насіння. Протягом останніх років створено і зареєстровано значну кількість ЧС-гібридів цукрових буряків, які характеризуються високим потенціалом продуктивності. Оперативне впровадження їх у виробництво дозволить суттєво підвищити збір цукру з гектара. У зв'язку з широким впровадженням інтенсивної технології вирощування цукрових буряків дещо змінилися вимоги до якості посівного матеріалу, йому мають бути властиві не тільки високі чистота, енергія проростання, схожість, але й вирівняність за розмірами та одноростковість. Як показує багаторічна практика нашої країни і зарубіжний досвід, ця проблема найкраще вирішується при вирощуванні насіння цукрових буряків безвисадковим способом, насамперед у південних зрошуваних районах країни. Це зумовлене тим, що в південних зонах країни в період цвітіння, плодоутворення і збирання врожаю створюються найбільш сприятливі умови за сумою ефективних температур і сонячної інсоляції, що в сполученні зі зрошенням дає можливість одержувати насіння з високою схожістю.

Суть цього способу полягає в тому, що в зонах з теплими і нетривалими зимами, особливо на зрошенні, базисне насіння висівають наприкінці літа (третя декада серпня) і на зиму не викопують.

Коренеплоди ранньою весною відновлюють вегетацію, утворюють квіткові пагони і дають у першій половині літа урожай насіння. Безвисадкові насінники максимально використовують як осінньо-зимові запаси вологи в грунті, так і елементи живлення, тому в них значно більші можливості для підвищення своєї продуктивності, ніж у висадків навіть у однакових умовах.

За цього способу в 2-3 рази зменшується кількість технологічних операцій, затрати праці і собівартість насіння, порівняно з висадковим, тобто цей спосіб дозволяє перейти на ресурсозберігаючу технологію виробництва насіння цукрових буряків.

Як показують спостереження, головною умовою успішного вирощування насіння цукрових буряків безвисадковим способом є збереження рослин у зимовий період. Крім того, цей показник як у окремих господарствах, так і в окремі роки досить мінливий і коливається в широких межах від 0 до 100%. Збереженість безвисадкових насінників у зимовий період залежить від багатьох факторів, які неодмінно мають бути враховані у виробництві. Високу збереженість і, як наслідок, високу продуктивність безвисадкових насінників можна отримати при невідкладному виконанні не окремих агроприйомів, якими би ефективними вони не були, а комплексу факторів. До них, насамперед, слід віднести кліматичні (мається на увазі сприятливі райони вирощування), а також агротехнічні – як прямі (борознева сівба, підгортання рослин та ін.,), так і непрямі, що направлені на накопичення життєво необхідних сполучень і ферментних систем у рослинах, які забезпечують їх високу зимостійкість (диференціація строків, способів сівби і норми висіву, сумісн

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти