У навчально-методичному посібнику, підготовленому вперше відповідно до навчальної програми курсу «Аудит у зарубіжних країнах», висвітлюються поняття аудиту, аудиторської діяльності, їх сфера дії в зарубіжних країнах, організація і функціонування аудиторських фірм, критерії оцінки аудитором фінансової звітності, аудиторський ризик, етапи аудиту, аудиторські докази та їх види, документування роботи аудитора, складання аудиторського висновку, аудит окремих специфічних циклів та розрахунків. Теоретичний матеріал доповнено рисунками, таблицями, прикладами. Після кожної теми даються рекомендована література, а також завдання для практичних занять та навчальний матеріал до них.

Для студентів економічних вузів, викладачів, аспірантів, практикуючих аудиторів, ревізорів, керівників підприємств, а також усіх тих, хто цікавиться сучасними проблемами аудиту.

ББК 65.053

Навчальне видання

ПЕТРИК Олена Анатоліївна

ФЕНЧЕНКО Микола Тимофійович

Аудит У зарубіжних країнах

Навчально-методичний посібник
для самостійного вивчення дисципліни

За загальною редакцією О. А. Петрик

Редактор Н. Царик.Художник обкладинки О. Стеценко

Технічний редактор Т. Піхота.Коректор Л. Маценко.Верстка Н. Коломієць

Підписано до друку 25.06.02. Формат 60×84/16. Папір офсет. № 1.

Гарнітура Тип Таймс. Друк офсетний. Умов. друк. арк. 9,77.
Умов. фарбовідб. 9,87. Обл.-вид. арк. 10,75. Наклад 1000 прим. Зам. № 01-2294.

Видавництво КНЕУ

03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1

Свідоцтво про реєстрацію № 235 від 07.11.2000

Тел./факс (044) 458-00-66; 446-64-58
E-mail: [email protected]

ã О. А. Петрик, М. Т. Фенченко, 2002

ISBN 966-574-370-8 ã КНЕУ, 2002

ВСТУП

Мета курсу «Аудит у зарубіжних країнах» полягає в тому, щоб дати студентам необхідні теоретичні знання та допомогти набути практичних навичок з аудиту, ознайомити їх з діяльністю міжнародних аудиторських фірм, визначити особливості аудиторської діяльності, професії аудитора та його ролі в зарубіжних країнах (Великобританії, Франції, Німеччині, США та ін.), навчити студентів методично грамотно застосовувати прийоми аудиту на практиці, кваліфіковано складати аудиторський висновок.

Курс «Аудит у зарубіжних країнах» взаємопов’язаний з такими навчальними дисциплінами, як «Облік у зарубіжних країнах», «Економічний аналіз», «Економіка підприємств», «Статистика», «Теорія ймовірності» та ін.

Посібник включає програму курсу, тексти лекцій до кожної теми, практичні завдання, кейсові завдання, списки рекомендованої літератури для поглибленого вивчення конкретних тем дисципліни, тематику рефератів та вимоги до їх написання, критерії оцінки знань студентів, список літератури з курсу в цілому.

Ці матеріали спрямовані на методичне забезпечення всіх форм роботи студентів, пов’язаної з опануванням теоретичного матеріалу, засвоєнням відповідної термінології, ознайомленням з літературними джерелами тощо.

Вступ, розділ 1, 2 (крім тем 7, 8), розділи 3—8 написані О. А. Петрик; тексти лекцій до тем 7, 8 у розділі 2 — М. Т. Фенченко.

Перший РОЗДІЛ

ТИПОВА ПРОГРАМА КУРСУ
«АУДИТ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ»

Бюджет часу. Усього — 81 год., у тому числі:

лекції — 18 год.;

практичні заняття — 14 год.;

індивідуальна робота — 9 год.;

самостійна робота студентів — 40 год.

Тема 1.Суть та предмет аудиту,
його сфера дії в зарубіжних країнах

Суть, значення і поняття аудиту. Виникнення і становлення аудиту. Мета і завдання аудиту. Види аудиту. Відмінність зовнішнього та внутрішнього аудиту. Предмет і об’єкти аудиту в зарубіжних країнах та їх специфіка в Україні.

Тема 2.Організація і структура
аудиторської діяльності

Організація незалежного аудиту у Великобританії, Франції, Німеччині, США, Росії та інших країнах.

Створення і організація роботи аудиторської фірми, її структура. Аудиторські професійні організації. Атестація аудиторів. Нормативи аудиту. Професійні організації аудиторів.

Тема 3.Методи аудиторської перевірки,
ознаки та критерії оцінки фінансової звітності

Загальнонаукові та специфічні методи і прийоми аудиту. Критерії та ознаки оцінки аудитором фінансової (бухгалтерської) звітності. Аудиторська вибірка.

Тема 4. Аудиторський ризик та аудиторські докази.
Суттєвість помилок

Суть аудиторського ризику. Поняття власного ризику. Поняття ризику контролю. Ризик невиявлення. Методика визначення аудиторського ризику. Суттєвість (матеріальність) помилки в аудиті. Поняття аудиторських доказів, їх види та вимоги до них.

Тема 5.Планування, стадії та процедури аудиту

Необхідність планування аудиторської перевірки. Розроблення плану та програми аудиту. Етапи аудиторської перевірки та їх суть. Процедури аудиту і їх види.

Тема 6.Робочі документи аудитора

Необхідність документування роботи аудитора. Мета і завдання документування аудиту. Вимоги до ведення робочих документів. Аудиторське досьє. Класифікація робочих документів аудитора.

Тема 7. Аудиторський звіт та висновок

Поняття аудиторського звіту і його структура. Аудиторські висновки та їх види. Вимоги до аудиторського висновку. Інші типи звітів аудитора. Події після дати балансу. Аналіз фінансової звітності.

Тема 8.Аудит окремих специфічних
циклів та рахунків

Поняття циклів ділової активності підприємства в аудиті. Аудит процесу виробництва, собівартості та реалізації продукції. Аудит основних засобів і нематеріальних активів. Аудит запасів. Аудит грошових коштів. Аудит рахунків дебіторів, кредиторів, капіталу та розрахунків з бюджетом. Аудит фінансових результатів. Аудит інших видів активів і пасивів підприємства в зарубіжних країнах.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ ТА БЮДЖЕТ ЧАСУ

Назва теми	Кількість годин денної форми навчання
Всього	У тому числі
Лекції	Практичні заняття	СРС	Індивідуальні заняття
Суть та предмет аудиту, його сфера дії в зарубіжних країнах			—	—
Організація і структура аудиторської діяльності				—
Методи аудиторської перевірки, ознаки та критерії оцінки фінансової звітності				—
Аудиторський ризик та аудиторські докази. Суттєвість помилок
Планування, стадії та процедури аудиту
Робочі документи аудитора
Аудиторський звіт та висновок
Аудит окремих специфічних циклів та рахунків
Разом

Другий Розділ

БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ТЕМА 1.СУТЬ ТА ПРЕДМЕТ АУДИТУ, ЙОГО СФЕРА
ДІЇ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

ПЛАН

1. Суть та значення аудиту; його виникненнята розвиток.

2. Мета і завдання аудиту.

3. Види аудиту та їх особливості.

4. Предмет і об’єкти аудиту.

Термін «аудит» у сучасному найбільш поширеному тлумаченні означає перевірку і підтвердження незалежним професіоналом (аудитором) фінансової (бухгалтерської) звітності щодо її достовірності, повноти та законності. Існують також інші визначення аудиту, які поступово формувалися, змінювалися та удосконалювалися в процесі історичного розвитку аудиту. Ці визначення залежать і від виду аудиту, його об’єктів, спрямованості тощо.

Слово «аудит» походить від латинського «аudiо», що означає «він чує», «слухати», «слухач». Звідси випливає важливий аспект роботи аудитора та його взаємовідносин з клієнтом — довіра, доброзичливість, оцінка (фактів, подій, документів, звітності) та висловлення неупередженої думки. Найбільшого поширення «аудит» як професійний термін набув свого часу у Великобританії завдяки певним історичним передумовам. Але виник аудит, як вважають більшість дослідників, у Китаї в 700 р. до нашої ери, де вже тоді існувала посада генерального аудитора, котрий був гарантом чесності державних службовців, які мали доступ до державних грошей. Є історичні свідчення того, що в третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких державах, як Єгипет, Вавилон, Рим, Греція. У цих країнах призначали аудиторів (чиновників казначейства) для контролювання рахівництва в конкретних володіннях, провінціях. Згодом в інших країнах, наприклад у Франції, барони щорічно проводили публічні читання рахунків управлінців своїх володінь перед аудиторами, а в Англії аудитори проводили перевірку письмових рахунків, що велися управителями господарств. Основним завданням аудиторів у ті часи було контролювання збору податків та використання державних коштів.

Зростання ролі професії аудитора спостерігається у період інтенсивного розвитку промислових та торговельних підприємств. На невеликих підприємствах аудитор міг виконувати функцію бухгалтера, готувати звіти. На великі підприємства, де власник не завжди міг бути управляючим, з метою перевірки роботи апарату управління запрошували аудитора. Створення і розвиток податкової системи посилили заінтересованість держави у повноті і своєчасності сплати податків. У зв’язку з цим виникає новий напрям діяльності аудиторів — контроль розрахунків і сплати податків в інтересах держави, підтвердження правильності поданих декларацій.

Після промислової революції, яка викликала розширення підприємств, зростання обсягів випуску продукції, створення акціонерних товариств і відокремлення акціонерів від процесу господарювання, виникає необхідність обов’язкового подання фінансової звітності всіма такими компаніями, і ця звітність має бути підтверджена незалежним експертом, ревізором, аудитором. Відповідні закони було прийнято у Великобританії (1844 р.), Франції (1867 р.), США (1887 р.), Німеччині (1931 р.).

Особливого значення аудит і професія аудитора набули після економічної кризи 1930-х років; вони виконували в цей період роль захисників інтересів як окремих підприємців, так і економіки цілих держав. В Україні з розвитком ринкової економіки, виникненням підприємств недержавних форм власності, діяльність яких потребує незалежного економічного контролю, 22 квітня 1993 р. було ухвалено Закон України «Про аудиторську діяльність».

На світовому ринку аудиту сьогодні діють сотні тисяч аудиторських фірм, однак тільки окремі з них здобули міжнародне визнання, стали транснаціональними корпораціями, які мають сотні філій і дочірніх підприємств у різних країнах (у тому числі і в Україні). Це так звані аудиторські фірми «великої п’ятірки» (наприклад, «Прайс Уотерхауз», «Ернст енд Янг» та ін.). У міру розвитку цивілізованої ринкової економіки підвищується значення і престиж професії аудитора, зростають вимоги до рівня його кваліфікації.

Особливу увагу слід приділити питанню історичного формування видів аудиту. Для задоволення потреб зовнішніх користувачів фінансової звітності, власників і частково управлінців проводиться зовнішній аудит, що здійснюється незалежним аудитором (аудиторською фірмою) на добровільній основі. Для забезпечення керівництва, апарату управління оперативною інформацією, організації постійного поточного контролю фінансово-господарської діяльності, розроблення проектів управлінських рішень на підприємствах здійснюють внутрішній аудит, який виконується співробітниками цього підприємства. У свою чергу, при проведенні зовнішнього аудиту можуть бути використані результати роботи внутрішнього аудитора. Крім того, існує такий напрям роботи аудиторів, як аудиторські послуги (супутні аудиту роботи). Це різноманітні консультації з питань обліку, податків, фінансів, права тощо. З погляду обов’язковості аудиту розрізняють ініціативний (за рішенням адміністрації, власників, кредиторів та інших) та обов’язковий аудит (перелік підприємств, які повинні проходити обов’язкову аудиторську перевірку, визначається чинним законодавством). Сьогодні аудит в Україні обов’язковий для банків, довірчих товариств, бірж, інвестиційних фондів і компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інших небанківських організацій, емітентів цінних паперів, акціонерних товариств відкритого типу.

Крім видів аудиту, виділяють декілька підходівдо проведення аудиторської перевірки. Історично склалися такі підходи:

— підтверджуючий аудит;

— процедурний аудит;

— системний аудит;

— аудит «зон ризику».

Значну роль у розвитку аудиту і професії аудитора відіграють міжнародні, європейські та національні професійні організації аудиторів та інші координуючі органи. Діяльність інтернаціональних професійних об’єднань аудиторів пов’язана насамперед з необхідністю гармонізації обліку, звітності і стандартизації аудиту в міжнародному масштабі. Національні професійні організації аудиторів проводять роботу щодо розроблення нормативів аудиту з урахуванням економічної і законодавчої специфіки своїх країн.

На міжнародному рівні розроблення і впровадження аудиторських стандартів здійснює Міжнародний комітет аудиторської практики, що діє в рамках Міжнародної федерації бухгалтерів, метою створення якої є координація на світовому рівні діяльності професійних організацій у сфері обліку і звітності, а також аудиту.

Головна мета аудиту — переконати користувачів фінансових звітів у тому, що ці звіти дають достатньо точне уявлення про стан підприємства на певну дату та про те, як його було досягнуто.

Аудитори до деякої міри несуть відповідальність перед третіми особами, які використовують інформацію фінансових звітів. Проте для досягнення зазначеної мети аудитору слід вийти за суто бухгалтерську функцію всередині підприємства і з’ясувати, як у кінцевих звітах підприємства відображаються всі сторони його діяльності.

Однією з найважливіших передумов такого підходу є те, що аудитор не обмежує своїх досліджень бухгалтерською інформацією, а намагається зрозуміти, як функціонує підприємство в цілому. Аудитор зазвичай обговорює діяльність підприємства з працівниками, відповідальними за кожну операційну ділянку, щоб досягти правильного розуміння бізнесу клієнта. Ці знання є головними в аудиті. Аудитор може сформувати обґрунтовану думку, якщо він розуміється в бізнесі, з яким має справу, оскільки тільки так він може вирішити, чи відповідають звіти реальному стану справ. Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 200 визначає, що метою аудиту є висловлення аудитором думки про те, чи складені фінансові звіти достовірно, у всіх суттєвих аспектах, відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Аудитор не «засвідчує» і не гарантує правильності фінансових звітів. Аудитори не зобов’язані вишукувати помилки та шахрайство. Під час аудиторської перевірки слід вирішити такі завдання:

— впевнитись у законності діяльності підприємства ;

— ознайомитись зі схемою господарювання та управління;

— оцінити надійність систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку підприємства;

— проконтролювати здійснення господарських процесів;

— перевірити первинні документи та облікові регістри;

— зіставити дані поточного обліку зі звітністю та Головною книгою;

— установити фактичну наявність та повноту відображення активів та зобов’язань підприємства;

— установити точність та об’єктивність зроблених облікових записів;

— впевнитись у порівнянності показників бухгалтерської звітності та інших фінансових звітів.

Для підтвердження окремих статей балансу можуть висуватись і специфічні завдання аудиту.

Користувачами інформації аудитора є:

— власники підприємства (його замовники, акціонери);

— керівництво підприємства;

— інші юридичні та фізичні особи (податкова адміністрація, покупці, постачальники, банки, інвестори, робітники і службовці, профспілка, суд, арбітраж тощо).

Функціональними завданнями аудитора є: коригування; оперативний контроль; крім того, вирішуються стратегічні завдання.

Існують два основні види аудиту: зовнішній і внутрішній (рис. 2.1.1).

Рис. 2.1.1. Види аудиту

У зарубіжній практиці зовнішній аудит поділяють на три види:

1) аудит на підтвердження фінансової звітності;

2) аудит на відповідність вимогам;

3) аудит ефективності фінансово-господарської діяльності.

Протягом останніх років внутрішній аудит набув значного поширення, а його мета і характер виконаних робіт стали різноманітнішими. Внутрішній аудит повинен відповідати потребам, які випливають із діяльності підприємства.

Внутрішнього аудитора можна розглядати як окрему професію. За визначенням Інституту внутрішніх аудиторів, внутрішній аудит — це «незалежна діяльність по оцінці всередині організації для перевірки господарських операцій в інтересах управління. Це вид контролю, який установлюється керівництвом. Контроль здійснюється шляхом вимірювання, оцінки ефективності функціонування інших видів контролю».

До основних видів робіт, які зазвичай виконуються внутрішнім аудитором, належать;

— перевірка й оцінка об’єктивності, точності, правильності застосування вимог бухгалтерської звітності фінансового та виробничого контролю;

— визначення ступеня виконання обраної політики підприємства у сфері бухгалтерського обліку, планів і процедур;

— визначення повноти відображення активів компанії, а також того, якою мірою вони захищені від збитків будь-якого виду;

— визначення надійності даних, які готуються в організації і призначаються для керівництва;

— оцінка якості виконання службових обов’язків;

— внесення рекомендацій щодо поліпшення діяльності підприємства.

Ефективність діяльності внутрішнього аудитора забезпечується лише при його незалежності від керівників підрозділів, роботу яких він перевіряє. Внутрішній аудитор повинен підпорядковуватися тільки вищому керівництву підприємства.

Предметом аудиту є річна фінансова бухгалтерська звітність. Об’єктами аудиту можуть бути:

— окремі форми звітності;

— поточна бухгалтерська інформація;

— первинні документи;

— інформація про наявність активів і пасивів;

— установчі документи;

— небухгалтерська звітність та ін.

Рекомендована література

1. Международные стандарты аудита и Кодекс этики профессиональных бухгалтеров (1999). — М.: ICAR, 2000. — С. 43—47.

2. Адамс Р. Основы аудита / Пер. с англ.; под ред. Я. В. Соколова. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. — С. 13—29.

3. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит / Пер. с англ.; под ред. Я. В. Соколова. — М.: Финансы и статистика, 1995. — С. 7—19.

4. Аудит Монтгомери / Ф. Л. Дефлиз, Г. Р. Дженик, В. М. О’Рейли, М. Б. Хирш / Пер. с англ.; под ред. Я. В. Соколова. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. — С. 17—32.

5. Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В. Савченко и др.; под ред. А. Кузьминского. — К.: Учетинформ, 1996. — С. 8—12.

6. Робертсон Дж. Аудит / Пер. с англ. — М.: КРМG, Контакт, 1993. — С. 3—10.

7. Скобара В. В. Аудит: методология и организация. — М.: Дело и Сервис, 1998. — С. 5—17.

Семінарське заняття

На обговорення виносяться питання, передбачені програмою курсу до теми «Суть та предмет аудиту, його сфера дії в зарубіжних країнах».

ТЕМА 2.ОРГАНІЗАЦІЯ І СТРУКТУРА
АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПЛАН

1. Організація аудиту в зарубіжних країнах.

2. Створення і функціонування аудиторських фірм.

3. Аудиторські професійні організації.

4. Атестація аудиторів.

5. Нормативи аудиту.

6. Правила професійної етики аудиторів.

Законодавство зарубіжних країн у більшості випадків вимагає підтвердження бухгалтерських звітів компаній незалежними аудиторами (аудиторськими фірмами). Директива Європейського співтовариства № 8 вимагає проведення аудиторської перевірки всіх великих компаній, дозволяючи самим країнам — членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки малих і середніх фірм.

Розглянемо особливості організації проведення аудиту в деяких країнах Європи та США.

Франція. Питання, пов’язані з аудитом, регулює Міністерство юстиції. Основним законодавчим актом, який вимагає проведення аудиту звітності всіх компаній із обмеженою відповідальністю і повних товариств, є Закон про промислово-торговельні компанії 1966 р. Аудитора у Франції називають комісаром з рахунків, він призначається власниками підприємства (акціонерами) строком на шість років для проведення аудиту. Термін роботи аудитора з підприємством-клієнтом може бути продовжено ще на один термін. Якщо розмір статутного капіталу компанії перевищує 500 тис. франків або вона зареєстрована на фондовій біржі, акціонери обирають двох аудиторів. Аудиторська перевірка товариств з обмеженою відповідальністю і простих товариств здійснюється лише у тому разі, якщо їх розмір перевищує встановлену величину.

У Франції існує такий поділ на малі, середні і великі компанії[1]:

1. Малими вважаються компанії, які протягом двох фінансових років підряд не перевищували два з трьох зазначених показників:

а) загальна сума активів — 1 500 000 французьких франків;

б) чистий оборот — 3 000 000 французьких франків;

в) середня кількість працюючих — 10 осіб.

2. До середніх належать компанії, які, не потрапляючи в категорію малих, протягом двох фінансових років підряд не перевищували два із трьох таких показників:

а) загальна сума активів — 10 000 000 французьких франків;

б) чистий оборот — 20 000 000 французьких франків;

в) середня кількість працюючих — 50 осіб.

3. До великих належать компанії, які протягом двох років підряд перевищували два із трьох показників, передбачених для середніх компаній.

Крім цього, проведення аудиту у Франції є обов’язковим для:

1) фінансових організацій;

2) страхових компаній;

3) сільськогосподарських кооперативів;

4) інвестиційних фондів;

5) спортивних організацій.

Німеччина. Починаючи з 1931 р. згідно з чинним законодавством усі компанії з обмеженою відповідальністю, а також всі інші середні та великі компанії зобов’язані проводити щорічний аудит.

Компанії відносять до середніх та великих, якщо вони перевищують два з таких трьох критеріїв:

1) загальна сума активів — 3,9 млн німецьких марок;

2) обсяг продажу — 8 млн німецьких марок;

3) середня кількість працюючих — 50 осіб.

Регулює аудиторську діяльність в Німеччині міністерство економіки.

Великобританія.На відміну від інших країн ЄС, усі компанії Великобританії без винятку повинні надавати свої річні звіти для перевірки аудиторам. Основним законодавчим актом, який вимагає проведення аудиту у Великобританії, є Акт про компанії 1985 р. Аудитор призначається власниками компанії.

Сполучені Штати Америки. Це країна, в якій теорія і практика аудиту розвивається в багатьох напрямках, має свої особливості. У США аудиту підлягають державні і недержавні підприємства. Це, у свою чергу, сформувало чотири основні типи аудиторів у США:

1. Аудитори головної служби обліку, які працюють у позавідомчій службі законодавчої гілки федерального уряду. Основна функція таких аудиторів — виконувати аудиторські функції для Конгресу.

2. Податкові інспектори проводять аудит декларацій платників податків з метою визначення відповідності їх законам про оподаткування (ці перевірки можна розглядати як аудит на відповідність).

3. Внутрішньогосподарські аудитори. Цих аудиторів запрошують приватні компанії для аудиту діяльності своїх адміністрацій. Обов’язки внутрішньогосподарських аудиторів визначаються залежно від того, хто є їх наймачем, і мети перевірки.

4. Присяжні бухгалтери (незалежні аудитори), основним обов’язком яких є перевірка річної звітності компаній, які оприлюднюють свої звіти, а також аудит у більшості інших великих і середніх компаній та некомерційних організацій.

Міжнародною професійною організацією бухгалтерів і аудиторів є Міжнародна федерація бухгалтерів і аудиторів (International Federation of Accountants — IFAC), в яку входить понад 100 держав світу.

IFAC у своєму складі має такі комітети: Комітет з аудиторської практики; Комітет з навчання, Комітет з етики, Комітет з фінансового та управлінського обліку, Комітет з планування та ін.

У США є такі професійні аудиторські організації:

1. Американський інститут присяжних бухгалтерів (American Institute of Certified Accountants — AICPA).

2. Комісія з цінних паперів (Securities & Exchange Commission — SEC).

3. Головна служба обліку (The United States general Accounting Office — GAO).

4. Американська асоціація бухгалтерів (American Accounting Association — AAA).

5. Національна асоціація бухгалтерів США (National Association of Accounants — NAA).

6. Асоціація спеціалістів з комп’ютерного аудиту (EDP Audotirs Association) та ін.

У Великобританії створено такі організації, які об’єднують присяжних бухгалтерів, аудиторів:

1. Громадська організація дипломованих бухгалтерів (The Chartered Association of Certified Accountants — CACAACCA, FCCA).

2. Громадський інститут бухгалтерів-аналітиків (The Chartered Institute of Managment Accounants — CIMA ACMA, FCMA).

3. Громадський інститут національних фінансів і бухгалтерського обліку (The Chartered Institute of Public Finance & Accountancy — CIPFA or PFA ).

4. Інститут присяжних бухгалтерів Англії та Уельсу (The Institute of Chartered Accountants in England & Wales — ICAEW or ACA, FCA).

5. Інститут присяжних бухгалтерів Шотландії(The Institute of Chartered Accountants of Scotland — ICAS or CA).

6. Інститут присяжних бухгалтерів Ірландії (The Institute of Chartered Accountants of Ireland — ICAI or ACA, FCA).

У Франції діють дві головні професійні організації аудиторів і бухгалтерів:

1. Орден експертів-бухгалтерів (ОЕССА).

2. Національна компанія комісарів з рахунків (CNCC).

Крім того, у Франції створено Асоціацію керівників аудиторських фірм (АРБФ).

У Німеччині з 1961 р. під керівництвом міністерства економіки діє Wirtschaftpruferkammer — офіційний орган для контролю за діяльністю аудиторів, який також здійснює реєстрацію всіх аудиторів країни. Крім того, існує добровільна асоціація кваліфікованих аудиторів Institute of Wirtschaftsprufer.

Протягом багатьох років діяльності аудиторських фірм у зарубіжних країнах сформувалось кілька їх основних видів:

1. Міжнародні (транснаціональні), які складають «велику п’ятірку» аудиторських фірм;

2. Інші національні аудиторські фірми;

3. Регіональні та місцеві фірми.

До «великої п’ятірки» входять такі аудиторські фірми світового значення:

1. Coopers & Lybrand («Куперс і Лайбранд»).

2. Deloitte & Touch («Ділойт і Туш»).

3. Arthur Andersen («Артур Андерсен»).

4. Ernst & Young («Ернст і Янг»).

5. KPMG (КПМГ).

На підставі вивчення досвіду роботи провідних міжнародних аудиторських фірм наводимо приблизну структуру аудиторської фірми (рис. 2.2.1).

Аудит проводиться на основі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. До укладення договору на аудиторську перевірку підприємству-клієнту та аудитору (аудиторській фірмі) доцільно обмінятися листами, які б містили попередню пропозицію та згоду на проведення аудиту. Крім того, до складання і підписання договору аудитор повинен ознайомитися з підприємством-клієнтом, що передбачає особисте спілкування з керівництвом підприємства, вивчення засновницьких документів,

Рис. 2.2.1. Структура аудиторської фірми

результатів попередньої аудиторської перевірки, загальний огляд звітності, визначення ступеня аудиторського ризику та оцінку можливості додержання аудитором норм професійної етики та загальних принципів аудиту під час виконання перевірки. Таке попереднє ознайомлення проводиться з метою визначення обсягів, строків та вартості аудиторської перевірки.

Договір на проведення аудиту може бути довгостроковим (складається на строк більше одного року) або стосуватися разової аудиторської перевірки. Строк, на який укладено договір, визначає його розташування в робочому досьє аудитора. Договір слід укладати не менш як у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.

Договір проведення аудиту повинен містити таку інформацію:

· назва документа;

· номер;

· місце та дата укладення;

· повні назви виконавця (аудиторської фірми, аудитора) та клієнта (замовника);

· прізвища уповноважених посадових осіб, що підписали договір;

· предмет договору (аудиторська перевірка);

· період, за який проводиться перевірка;

· мета та обсяг робіт;

· зобов’язання сторін;

· порядок здавання та приймання виконаних робіт;

· строк виконання;

· вартість указаних у договорі робіт та послуг;

· порядок розрахунків;

· відповідальність виконавця та клієнта;

· особливі умови (в разі потреби);

· реквізити cтopiн;

· додатки до договору (в paзi потреби);

· підписи та печатки сторін договору.

Укладення договору на аудиторську перевірку, підписання його обома сторонами не дають ніякої гарантії отримання підприємством-клієнтом безумовно позитивного висновку, тобто не виключається можливість негативного аудиторського висновку.

Оплата підприємством-клієнтом виконаних аудиторською фірмою (аудитором) належним чином poбiт, обумовлених у договорі, здійснюється незалежно від результату аудиту тавиду аудиторського висновку, складеного аудитором. Договір набуває чинності з моменту підписання його i діє до зазначеної в ньому дати.

Разом з тим затвердженої типової стандартної форми договору на проведення аудиту немає. Вона повинна відповідати загальноприйнятій у кожній країні формі укладення договорів. Кожна аудиторська фірма (аудитор) можуть самостійно вирішувати питання вибору форми договору на аудиторську пepeвipкy з урахуванням i додержанням установлених вимог.

Узагальнивши практичний досвід вітчизняних і зарубіжних аудиторських фірм, автор розробив форму договору на проведення аудиту. Ця форма є найбільш загальною i може бути удосконалена, змінена і пристосована до конкретних умов та специфіки окремих аудиторських перевipoк, власних традицій роботи аудиторських фірм.

ДОГОВІР №
на проведення аудиту

м.______ «___»______ 200_ р.

Аудиторська фірма «_______________________________________», що іменується далі «Виконавець», в особі директора _______________, яка діє на основі Статуту, з однієї сторони, і _______________________, що іменується далі «Замовник», в особі ___________________________, що діє на основі _______________________________, з другої сторони, уклали цей договір про таке:

Предмет договору

1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання щодо проведення аудиторської перевірки річної бухгалтерської (фінансової) звітності Замовника за 200_ р. з «___»________ по «___»_______.

1.2. Аудиторська перевірка бухгалтерської звітності проводиться з метою висловлювання думки про її достовірність.

1.3. Аудиторська перевірка проводиться відповідно до погоджених сторонами плану i програми аудиту.

Обов’язки сторін

2.1. Виконавець зобов’язується:

2.1.1. Виконувати роботи, обумовлені цим договором якісно i в установлені строки.

2.1.2. Підготувати i подати за результатами виконаних poбiт аудиторський висновок, а також акт здавання-приймання виконаних poбiт протягом 3-х днів з моменту завершення poбiт.

2.1.3. Додержуватись конфіденційності всієї без винятку отриманої під час роботи інформації про діяльність i фінансове становище Замовника, нести відповідальність за її розголошення.

2.1.4. Інформувати Замовника про виявлені під час аудиту недоліки у веденні бухгалтерського обліку i звітності, організації i функціонуванні внутрішнього контролю.

2.1.5. Самостійно організовувати свою роботу, визначати способи i методи виконання її, черговість окремих операцій та ін.

2.1.6. Виконувати роботи згідно з погодженим iз Замовником планом. У разі виникнення обставин, що уповільнюють хід poбіт проти запланованого, негайно повідомити про це Замовника.

2.1.7. Виконавець має право залучати до виконання певної роботи фізичних i юридичних ociб на правах субпідрядників. При цьому Виконавець несе перед Замовником відповідальність за роботу, виконану третьою особою.

2.2. Замовник зобов’язується:

2.2.1. Надавати Виконавцю всю необхідну для його роботи документацію i пояснення співробітників Замовника не пізніше одного дня з моменту початку poбiт, а також у процесі їх виконання.

2.2.2. Нести відповідальність за повноту i достовірність наданих для роботи документів, що стосуються предмета перевірки i знаходяться як у Замовника, так i у третіх ociб.

2.2.3. Своєчасно (згідно зцим договором) здійснювати розрахунки з Виконавцем.

2.2.4. У разі потреби забезпечити робочі місця для роботи співробітників Виконавця.

2.2.5. Не чинити тиск на співробітників Виконавця під час проведення ними poбiт i не висувати Виконавцю претензій щодо відображеної в аудиторському висновку думки про достовірність звітності Замовника або вимагати зміни аудиторського висновку.

2.2.6. Затвердити звіт Виконавця i підписати акт здавання-приймання виконаних робіт або подати обґрунтовану відмову від затвердження згідно з п. 5.7 цього договору протягом 3-х днів з моменту подання Виконавцем звіту.

2.2.7. Самостійно нести відповідальність у разі невиконання рекомендацій Виконавця.

Строки виконання poбіт

Роботи, передбачені цим договором, мають бути виконані в період з «___»________ 200_ p. до «___»________ 200_ р.

Предыдущая12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Следующая