ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Методи діагностики захворювань печінки

Печінка відіграє ключову роль в життєдіяльності організму в цілому. Вона відповідальна за синтез, розщеплення і зберігання безлічі різних речовин; відіграє ключову роль у вуглеводному і жировому обмінах; виробляє більшу частину білків, що містяться в плазмі крові. Раціональний підхід до діагностики та лікування захворювань печінки заснований на провідних гепатологічних синдромах, діагностика яких в свою чергу базується значною мірою на лабораторних та інструментальних методах дослідження.

1.2.1 Лабораторна діагностика. Лабораторні дослідження крові необхідні для початкового виявлення хвороби, діагностичного пошуку, оцінки тяжкості ураження, визначення прогнозу та здійснення контролю ефективності лікування. Даними першої необхідності є загальний аналіз крові, печінкові проби, протеїнограма, коагулограма, ліпідограма, оцінка функції нирок. Подальші дослідження визначаються виявленими порушеннями. При цьому жоден з лабораторних показників не має самостійного абсолютного значення при оцінці тяжкості ураження печінки. Відсутній паралелізм між морфологічними, біохімічними та клінічними проявами патології печінки, за винятком декомпенсованих форм.

 

 

Таблиця 1. Основні лабораторні показники, що використовують при захворюваннях печінки

Показники Референтні значення
Загальний аналіз крові Еритроцити Лейкоцити Тромбоцити   4-5 х 1012 /мл 6-8 х 109/мл 180-320 х 109/мл
Печінкові проби Білірубін: загальний зв’язаний (прямий)   ЛФ (лужна фосфатаза) АсАТ (аспартатамінотрансфераза) АлАТ (аланінамінотрансфераза) АсАТ/АлАТ (коефіцієнт Де-Рітіса) ГГТП (гамма-глутамілтранспептидаза) ГДГ (глутаматдегідрогеназа)   5-21 мкмоль/л 5-8 мкмоль/л (30-35 % від загального) 35-130 МЕ/л (0,5-1,3 ммоль/л) 5-40 МЕ/л (0,1-0,5 ммоль/(чxл)) 5-35 МЕ/л (0,1-0,7 ммоль/(чxл)) 1,33   10 – 48 МЕ/л   0-0,9 МЕ/л (3,48-21 мкмоль/(чxл))
Протеінограма Загальний білок Альбумін (А) Глобулін (Г) А/Г-коефіцієнт   5-85 г/л 35-50 г/л 35-50 г/л 5-15 г/л
Коагулограма Час згортання Фібриноген Протромбіновий індекс АЧТЧ Продукти деградації фібрину фактор F VIII D-димер Інгібітори коагуляції: антитромбін III, протеїн С, протеїн S, α-антитрипсін, тромбомодулін   5-10 хв 2-4 г/л 95-105 % 35-50 сек негат. (відсутні) 50-200 % до 500 мкг/л  
Печінкова функція Креатинін Сечовина Електроліти: крові Na+ Ka+ сечі Na+ Ka+ Na/К сечі осм. сечі/ осм. сироватки швидкість клубочкової фільтрації канальцева реабсорбція   53-100 2,8-8,3 135-155 3,5-5,5 0-350 40-60 > 1 < 1,3 80-120 мл 95-99 %
Альфа-фетопротеїн Менше 10 мкг/л

 

Оцінка функціональних резервів печінки –функціональні проби.

Функціональні проби допомагають виявити печінкову недостатність і ступінь пошкодження печінкової паренхіми, дозволяють судити прогнозувати захворювання.

Проба з лідокаїном. Метаболізм лідокаїну здійснюється системою цитохрому Р450; при цьому утворюється моноетілгліцінксілідід (МЕGX), рівень якого корелює зі швидкістю виведення лідокаїну. Визначення МЕGХ проводиться на 15 хвилині після внутрішньовенного (в/в) введення лідокаїну. Проба характеризує функціональний стан гепатоцитів. У нормі – більше 50 нг/мл. При рівні МЕGХ менше 25 нг/мл ускладнення після операції розвиваються в 73-100 %. Проба популярна в країнах Європи.

Індоціанінова проба – характеризує екскреторні процеси в печінці, так як індоціанін зелений видаляється з судинного русла виключно печінкою. Визначається кліренс індоціаніна на 15 хвилині після в/в введення препарату: при збереженні більше 30 % індоціаніна зеленого будь-яка операція на печінці неприпустима. Цей тест особливо популярний в Японії. Аналогічно виконуються проби з бромсульфалеїном, з барвінком кардіогріна із внутрішньовенним навантаженням галактозою.

Дихальні проби з міченим радіоактивним ізотопом 14 С метацітіном, амінопірином, галактозою, кофеїном – пов'язані з процесами детоксикації. Препарати призначаються пероральне. Концентрація 14 С у видихуваному повітрі корелює зі швидкістю зниження радіоактивності плазми. Проба відображає масу функціонуючих мікросом і життєздатності печінкової тканини.

Клінічні та біохімічні характеристики печінки в якості індикаторних порушень гепатобіліарної системи прийнято класифікувати за синдромним принципом, який лежить в основі клінічних проявів захворювань печінки.

 

 

Таблиця 2. Основні синдроми при хронічних дифузних захворюваннях печінки

Синдром Досліджувані показники
Цитолітичний синдром (вказує на пошкодження гепатоцитів, вихід із цитозоля ферментів)   Визначення ферментів, які виходять з пошкоджених клітин - АлАТ, АсАТ, ГДГ; - підвищення активності амінотрансфераз в 1,5-5 разів розглядається як помірна гіперферментемія, від 5 до 10 разів – як середня, більше 10 разів – як висока; - АсАТ/АлАТ – коефіцієнт де Рітіса (³2 говорить про алкогольний гепатит або цироз печінки).
2. Мезенхімально-запальний синдром (характеризує імунне запалення мезенхіми і строми)   - підвищення показників осадових проб (тимолова, сулемова); - підвищення рівня гамма-глобуліну, імуноглобулінів А, М і G; - поява в крові антинуклеарних, антимітохондріальних, проти-гладком'язових антитіл, що вказує на аутоімунний процес; - поява в крові продуктів деградації сполучної тканини (С-реактивний білок, серомукоїд).
3. Холестатичний синдром(порушення екскреторної функції печінки) - підвищення рівня білірубіну (прямої фракції), ЛФ, ГГТП; - підвищення рівнів холестерину, жовчних кислот, бета-ліпопротеїдів, фосфоліпідів; - зниження екскреції бромсульфалеїна, індоціаніна.
4. Гепатодепресивний синдром (або синдром малої печінково-клітинної недостатності) Мається на увазі будь-яке порушення функції печінки без енцефалопатії; пригнічується білково-синтетична функція печінки. - навантажувальні проби (з галактозою, лідокаїном); - зниження протромбінового індексу; - зниження концентрації фібриногену, альбуміну в плазмі крові; - зниження активності холінестерази; - зниження вмісту проконвертина (коротко живущий прокоагулянт печінкового походження – VII фактор згортання); - підвищення рівня білірубіну (непрямої фракції)
5. Синдром регенерації пухлинного росту - підвищення вмісту альфа-фетопротеїну (a-ФП); У нормі менше 10 мкг / л; - визначення онкомаркерів (СЕА, СА 19-9, СА-125).
6. Синдром фіброгенезу - проколаген-3-пептид, гіалуронат - компоненти екстрацелюлярного матриксу; вказують на запальний процес і фіброгенез;

 

Прогностичні шкали (критерії). На підставі клініко-лабораторних даних робляться спроби складання прогностичних схем, що характеризують ступінь порушення печінкової функції.

Шкала прогностичних критеріїв Чайлд-П'ю (Child-Pugh) є найбільш простою і популярною, яка використовується у хворих з хронічними захворюваннями печінки в усьому світі.

 

Таблиця 3. Схема прогностичних критеріїв Чайлд-Пью

Клінічна ознака Прогностична група
А В С
білірубін, мкмоль/л альбумін, г/л протромбіновий індекс, % Асцит Єнцефалопатія < 34 (2N) > 35 80 – 100 відсутній відсутня 34 – 51 (2-3 N) 28 – 35 79 – 60 перехідний мінімальна > 51 (3 N) < 28 < 60,0 стійкий виражена

 

Техніка використання критеріїв Чайлд-П'ю: один показник групи А оцінюється в 1 бал, той же показник у групі В – у 2 бали, а в групі С – у 3 бали. За сумарними критеріям виділяються три групи: 1-ша (легка ступінь тяжкості) – 5-7 очок, 2-га (середня ступінь важкості) – 8-10 очок, 3-я (важка) – 11 очок і більше.

Шкала MELD. З 2000 р. широко використовуваною системою оцінки тяжкості пацієнтів із захворюваннями печінки стала шкала MELD (Model for End-Stage Liver Disease - модель для кінцевої стадії захворювань печінки), запропонована в клініці Мейо. Вона включає визначення міжнародного нормованого відношення (МНВ), білірубіну та креатиніну. Розрахунок здійснюється за формулою: 3,8 хloge (білірубін, мг /дл) + 1,2 х loge (МНО) + 9,6 х loge (креатинін, мг/дл). При кількості балів більше 20 відзначається несприятливий прогноз. Шкала MELD корелює зі шкалою Чайлд-Пью, ступенем МЕGX-тестом, ступенем портальної гіпертензії, відображеної портопечінковим венозним перепадом тиску.

Удосконалена шкала включає додаткове визначання концентрації натрію - шкала MELD-NA має велику прогностичну цінність.

Не втратили своєї актуальності відомі шкали APACHE II та III, згідно з якими реєструються і підсумовуються в бали показники тяжкості порушення серцево-судинної і дихальної систем, стан центральної нервової системи, віку, супутніх захворювань, температури тіла, лабораторні дані (гематокрит, лейкоцити, К+, Na+) у пацієнта, що знаходиться у відділення інтенсивної терапії.

Перспективною, в прогнозуванні результату у пацієнтів з гострою печінковою недостатністю, представляється система SOFA. При цьому оцінюється стан серцево-судинної, центральної нервової і дихальної систем, печінки, нирок, системи гемостазу. Одне з досліджень показало точніший прогноз шкали SOFA у пацієнтів на декомпенсований цироз печінки в порівнянні зі шкалами APACHE II і Чайлд-П'ю. При кількості балів нижче ніж 8 за шкалою SOFA летальність склала 4 %, більше 8 балів – 88 %. Крім того, летальність значно збільшується при дисфункції декількох органів.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти