|
Теоретичні аспекти аналізу нематеріальних ресурсів підприємства
Сучасний період розвитку всіх без винятку промислово розвинутих країн, як правило, відзначається якісним та швидким розвитком науки і техніки. Наука не може успішно розвиватися, якщо виробництво не забезпечує її необхідним устаткуванням, пристроями, інструментами. У свою чергу, виробництво не розвивається без наукових досягнень. Саме тому основним фактором розквіту економіки нашої держави може стати тільки інноваційне підприємництво, засноване на найновіших досягненнях науково-технічного прогресу. Інакше кажучи, передумовою довгострокового успіху підприємства на ринку виступає комерціо-налізація оригінальних наукомістких технологій. Україна однією з перших держав, колишніх республік СРСР, ратифікувала основні міжнародні нормативно-законодавчі акти, що стосуються промислової власності, а 1993 року приймає пакет законів про охорону інтелектуальної власності. Таким чином, у нашій державі з'являється новий вид власності — інтелектуальна, а наукові знання є конкретним товаром, яким можна володіти, користуватися, розпоряджатися. Поняття «інтелектуальна власність», у тому числі й «промислова власність», а також усі питання, що пов'язані з її використанням та оцінкою, є новими для нашої країни. Оцінка ефективності використання нематеріальних активів підприємства майже не зустрічається на вітчизняних підприємствах та не береться до уваги при розробленні інвестиційних проектів. Загальна вартість нематеріальних активів враховується в бухгалтерських документах підприємства на рівні 3—5 %, що не дає змоги точно визначити собівартість продукції, дійсний розмір прибутку, адекватно оцінити ефективність господарської діяльності. Такий стан справ спричинює недовикористання потенціалу підприємств. Поняття «нематеріальні активи» тісно пов'язане з поняттям «інтелектуальна власність». Відмітимо, що раніше виникло друге з них (тут ідеться не про термін, а саме про поняття). Термін «інтелектуальна власність» виник тільки наприкінці XVIII ст. у Франції. У законодавчому контексті термін «інтелектуальна власність» уперше згадується в 1474 році у Венеції, де сенат республіки прийняв перший у світі «Патентний закон», що послужив першоосновою патентного законодавства багатьох країн світу. Наступний великий крок щодо даного виду власності був зроблений у 20-ті роки XVII ст. в Англії — прийнятий «Статут про монополії» встановив монопольне право авторів технічних новинок на використання їх переваг впродовж 14 років. Тоді ж у Англії був уперше законодавчо закріплений інший важливий компонент інтелектуальної власності — об'єкти авторського права. Поняття «інтелектуальної власності» виникло в процесі довготривалої (починаючи з XVIII ст.) практики юридичного закріплення за певними особами прав на використання (у виробництві, науці, мистецтві та літературі) результатів їхньої інтелектуальної праці. Але в економічній науці цим терміном користуються з кінця 50-х років XX ст. Розуміння суті інтелектуальної власності, умов її виникнення та перетворення в нематеріальні активи підприємства відкриває нові можливості для реалізації творчого потенціалу працівників. Відповідно до Закону України «Про власність» від 26 березня 1991 року об'єктами права інтелектуальної власності громадян визнаються твори науки, літератури та мистецтва, винаходи, відкриття, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки товарів та послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної діяльності. Отже, законом приблизно визначена видова класифікація інтелектуальної власності. Слід зазначити, що до результатів науково-дослідних робіт відносять комп'ютерні програми, бази даних, топографії інтегральних мікросхем, найменування місця походження товару, бази даних, фірмові найменування, ноу-хау тощо. Нематеріальні активи — принципово новий об'єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потен- ціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив» трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальним активом підприємства розуміють як умовну вартість об'єктів інтелектуальної власності, так і витрати на нематеріальні об'єкти. Визначимо специфічні риси нематеріальних активів: 1) відсутність матеріальної основи для отримання вигід; 2) умовна невіддільність від суб'єкта господарювання; 3) тривалий термін використання; 4) відсутність корисних відходів; 5) невизначеність усього спектра можливих ефектів від використання; 6) підвищений рівень ризику на стадіях створення та використання. Зазначені риси нематеріальних активів характеризують їх як об'єкт обліку, як узагальнену оцінку результатів творчої діяльності і засобів індивідуалізації юридичних осіб. Класифікація нематеріальних активів підприємства: 1. Класифікація нематеріальних активів за правовою ознакою: 1.1. Об'єкти авторського права: — твори науки— письмові твори наукового, технічного та 1.2. Об'єкти суміжних прав: — виконавців (актори, співаки, музиканти); виробників фо 1.3. Об'єкти науково-технічної інформації: — науково-технічна інформація; наукові відкриття. 1.4. Об'єкти промислової власності: —: винаходи; корисні моделі; промислові зразки; знаки для товарів та послуг; сорт рослин; топології інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції, фірмові найменування; ноу-хау; порода тварин; способи захисту від недобросовісної конкуренції; найменування місця походження товарів; секретні об'єкти промислової власності. 1.5. Об'єкти природного середовища: — земельні ділянки; надра; геологічна та інша інформація про 1.6. Об'єкти права користування: — монопольне положення на ринку; економічні та інші привілеї. 2. Класифікація нематеріальних активів за ознакою цілісності: 2.1. Нематеріальні активи невіддільні від підприємства: системи та методи функціонування; сукупність постійних клієнтів; репутація підприємства; переваги територіального розміщення тощо. 2.2. Нематеріальні активи невіддільні від індивіда: особиста репутація; особисті професійні якості, комерційні здібності; талант, ерудиція, інтелект, комунікаційні якості тощо. 2.3. Нематеріальні активи невіддільні ні від підприємства, ні від індивіда: фірмові найменування; фабричні марки та клейма; товарні знаки; секретні рецепти та технології; технологічно-технічні бібліотеки; авторські права; креслення та шаблони тощо. Основні ситуації, в яких облік та оцінка вартості нематеріальних активів просто необхідні: 1. З метою обліку та (чи) аналізу: 1.1. Встановлення ціни на товари, що виготовляються з використанням нематеріальних активів. Оцінка потрібна для складання калькуляції витрат на певні види продукції та встановлення на цій основі нижньої межі реалізаційної ціни на продукцію, яка містить нематеріальні активи. Але при цьому можливо визначити не тільки нижню межу ціни. Наприклад, використання ефективного товарного знаку чи доброї ділової репутації фірми дає змогу підвищити роздрібні ціни в середньому на 15—ЗО %. 1.2. Страхування об'єктів нематеріальних активів. Знання дійсної вартості нематеріальних активів необхідне при страхуванні майна, що втілює інтелектуальну власність, а також для підвищення професійної відповідальності робітників, які працюють з нематеріальними активами. 1.3. Розрахунок винагороди для авторів, що створили нематеріальні активи. Проблема полягає в тому, що на підприємстві, де створюється нематеріальний актив, при виплаті винагороди авторам, безперечно, враховується вартість створеного об'єкта. Часто, навпаки, виникає інша ситуація, коли продається складна наукомі-стка продукція, у цьому разі було б справедливо відраховувати частину прибутку на користь організації, що брала участь у розробленні нематеріальних активів, які лягли в основу цієї продукції. 1.4. Аналіз ефективності роботи підприємства, яке створює чи використовує нематеріальні активи. Відомо, що для найповнішого розкриття ефективності діяльності певної фірми потрібно адекватно провести оцінку всіх її активів. 1.5. Визначення прибутку від вживання нематеріального активу в господарській діяльності. 1.6. Облік об'єктів нематеріального активу на балансі підприємства. Кожного такого разу для правильного віднесення всіх цих сум на відповідні бухгалтерські рахунки потрібна їх вартісна оцінка. Може бути три джерела виникнення таких об'єктів:
1.6.1. Вони можуть створюватись за рахунок власних ресурсів підприємства. 1.6.2. Вони можуть з'являтися за рахунок коштів замовника. 1.6.3. Ці об'єкти можуть виникати за кошти третіх осіб чи бути викупленими у них.
1.7. Відображення вартості нематеріальних активів у собівартості продукції. 1.8. Оцінку інвестиційних проектів. Визначення абсолютної та відносної частки нематеріальних активів — обов'язкова умова для точного розрахунку ефективності інвестиційного проекту. 2. З метою аналізу прибутку від використання нематеріа 2.1. Визначення бази оподаткування. Відомі випадки, коли великі корпорації, правильно оформлюючи свої права на нематеріальні активи, добилися значних знижок податків на прибуток. У цілому подібне зниження податку може досягати приблизно 60 %. 2.2. Вибір оптимального варіанта використання нематеріального активу (проблема власного використання чи реалізації системи ліцензій та договорів). 2.3. Фінансове забезпечення оновлення виробничих фондів. Наявність адекватної оцінки нематеріального активу дає можливість сформувати значно більшу фінансову базу для заміни застарілих фондів. 2.4. Зменшення витрат, пов'язаних із незаконним використанням нематеріальних активів та з їх експортом. 3. J метою відображення вартості нематеріальних акти 3.1. Збільшення вартості статутного капіталу для підвищення шансів на отримання кредитів. 3.2. Точний облік вкладів до статутного фонду. 3.3. Правильний розподіл часток вкладів за спільне інвестування. 3.4. Переоцінка структури та розміру статутного капіталу. 3.5. Випуск акцій функціонуючими підприємствами. 4. Для зміни форми та суб'єкта-власника: 4.1. Реорганізація (в тому числі приватизація), ліквідація, банкротство підприємства. 4.2. Продаж підприємства з аукціону або в конкурсному порядку (в тому числі в процесі виконання рішень арбітражних або судових органів). 4.3. Приватизація об'єктів науково-технічної сфери може супроводжуватися переоформленням авторських свідоцтв, які належать державі, на патенти, котрі є власністю конкретної фізичної або юридичної особи (що потребує урахування вартості об'єкта інтелектуальної власності). 4.4. Купівля або продаж прав на нематеріальні активи. 4.5. Надання франшизи або здійснення лізингу (що передбачають використання нематеріального активу). 4.6. Визначення вартості нематеріального активу, запропонованого як застава. 5.3 метою вирішення організаційно-правових питань, пов'язаних із нематеріальними активами: 5.1. Обґрунтування вартості нематеріального активу в процесі судово-арбітражних суперечок, пов'язаних із незаконним його використанням. 5.2. Обґрунтування вартості нематеріальних активів під час судово-арбітражних суперечок, пов'язаних із неправильною виплатою авторської винагороди. 5.3. Виконання постанови судових органів. Існує комплексна проблема інтелектуальної власності, суть якої можна показати системою таких питань: • як виявляти нематеріальний актив; • як захищати права на нематеріальний актив; • як оцінювати вартість нематеріального активу; • як враховувати в бухгалтерських документах вартість нематеріальних активів; • як комерційно використовувати нематеріальні активи. Із цих підпроблем найважливіша — «Як оцінювати вартість нематеріальних активів?». |
|
|