ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Методики оцінки трудового потенціалу підприємства

Недосконалість науково-прикладних розробок у сфері оцінки трудового потенціалу підприємства не дає змоги визначи­ти хоча б кілька альтернативних методик, які б створили основу для подальшого вирішення цього складного проблемного завдан­ня. Нижче подані окремі методичні напрацювання вітчизняних та іноземних науковців, які структуровані за взятою у книзі схемою: витратні, результатні та порівняльні.

Витратні методики оцінки трудового потенціалупідприєм­ства чи окремого працівника прирівнюють розмір трудового по­тенціалу підприємства (працівника) до суми минулих витрат на його підготовку, поточне утримання та майбутній розвиток. Да­ний напрямок досліджень, який демонструє витратне розуміння трудового потенціалу, найбільше розроблявся вітчизняними на­уковцями. Найтиповішою методикою серед них можна вважати розробки В. Н. Авдєєнка та В. А. Котлова'.

У зазначеній праці трудовий потенціал підприємства ототож­нюється з сумою витрат на його персонал. Згідно з міркуваннями цих авторів щодо природи та механізму реалізації трудового по­тенціалу підприємства розмір трудового потенціалу організації в основному визначається сумою витрат на промислово-вироб­ничий персонал. Звідси — висновок, що найкращим показником ефективності використання трудового потенціалу підприємства чи окремого працівника є продуктивність праці.

Підвищення продуктивності праці означає зростання кількості виготовленої продукції за певний проміжок часу або скорочення часу, який витрачається для виробництва одиниці продукції. Але у даній методиці сам показник продуктивності праці не застосо­вується як результуючий показник, а характеризує ефективність використання персоналу як специфічного ресурсу підприємства.

Для оцінки розміру трудового потенціалу підприємства про­понується взяти такі показники:

1. Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу:

(9.2)

де ЧВ — чистий виторг від реалізації, тис. грн; MB — матеріаль­ні витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією певного об-

Авдеенко В. Н., Котлов В. А. Производственный потенциал промышленного пред­приятия. — М.: Экономика, 1989. — С. 88—90.



де П(Ек) — чистий прибуток (економія витрат), отриманий від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій про­тягом аналізованого періоду, тис. грн; Ва — витрати, пов'язані з розробленням, апробацією та впровадженням винаходів і раціо­налізаторських пропозицій протягом аналізованого періоду, тис. грн.

Однак методика В. Н. Авдєєнка та В. А. Котлова не виокрем­лює показник розміру трудового потенціалу, а всі вищенаведені коефіцієнти слугують проміжними розрахунками для оцінки ве­личини виробничого потенціалу підприємства. До того ж даний підхід не бере до уваги відмінності у сутності трудових зусиль промислово-виробничого (технологічного) персоналу та праців­ників апарату управління.

На додачу до викладених вище показників, можна рекоменду­вати формулу повних витрат праці, для розроблення якої послу­гували методичні підходи до визначення ефективності викорис­тання ресурсів, запропоновану В. Я. Хріпачем1:

(9.7)

де Кп — коефіцієнт повних витрат праці; Р — результат вироб­ництва, визначений за чистою продукцією у зіставних цінах, тис. грн; Еф — сума використаних для виробництва та реалізації економічних ресурсів (повна собівартість виробничої програми), тис. грн; ЧП — використана у виробництві жива праця (чисель­ність промислово-виробничого персоналу), осіб; Фосн — серед­ньорічна вартість задіяних основних фондів, тис. грн; Ф0бор — се­редньорічна вартість використаних у виробництві оборотних коштів, тис. грн.

Порівняно з попередньою методикою оцінка потенціалу на основі одиниці живої працідає змогу краще врахувати ефекти­вність використання трудового потенціалу підприємства. Розра­хунки трудового потенціалу згідно з даною методикою прово­дяться за такими етапами:

1. Визначається одиниця оцінки живої праці одного робітника через встановлення її фондового аналога у вартісному виразі:

Хрипач В. Я. Оценка и материальное стимулирование эффективности производст­ва. — Минск: Выш. шк, 1985. — С. 83—84.


де А — оцінка одиниці живої праці працівника; Пп — продуктив­ність праці співробітника у звітному році, тис. грн; — зрос­тання фондоозброєності праці у розрахунку на одного працівника порівняно з базовим роком, %; — зростання продуктивності праці працівника порівняно з базовим роком.

2. Визначається трудовий потенціал технологічного персоналу
підприємства:

(9.9)

де ЧП — середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб; Еф — коефіцієнт реалізації трудового потенціа­лу технологічного персоналу підприємства.

3. Управлінський потенціал у вартісному виразі виявляється на основі частки витрат на адміністративно-управлінський апарат у загальній структурі витрат підприємства.

4. Загальний трудовий потенціал підприємства визначається додаванням вартості трудового потенціалу технологічного пер­соналу і вартості управлінського потенціалу.

Яскравими прикладами порівняльних підходівдо оцінки можна вважати методики оцінки трудового потенціалу працівни­ка, основні з яких наведено у табл. 9.1:

Таблиця 9.1

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти