МУЛЬТИПЛІКАТОРИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ

Закінчення табл. 10.2

Залежно від мети та наявної інформації можуть використо­вуватися й інші види оціночних мультиплікаторів, що покликані описувати найсуттєвіші фактори визначення вартості бізнесу. Відзначимо, що фінансові мультиплікатори мають опосередко­ваний характер, оскільки враховують непрямі зв'язки та досить часто використовуються як допоміжні інструменти під час оцін­ки вартості бізнесу. Крім того, рекомендується застосовувати систему традиційних фінансово-економічних коефіцієнтів пла­тоспроможності, рентабельності, ліквідності, ділової активності тощо.

Метод галузевих співвідношень базується на використанні емпірично визначених і рекомендованих співвідношень між вар­тістю бізнесу та окремими фінансово-економічними параметра­ми. Він є ніби спрощеним варіантом методу мультиплікаторів, тому що передбачає визначення вартості бізнесу за вже встанов­леними спеціалізованими коефіцієнтами.

Метод галузевих співвідношень, на жаль, не набув достатньо­го поширення у вітчизняній оціночній практиці через відсутність мінімально необхідного масиву статистичної інформації чи її за­критого характеру. Тому з огляду на це можна рекомендувати досвід іноземних оцінювачів:

• бухгалтерські фірми та рекламні агентства продаються від­повідно за 0,5 та 0,7 річної валового виторгу;

• салони краси — за 0,25—0,7 суми річної валового виторгу, вартості обладнання та запасів;

• ресторани і туристичні агентства — відповідно за 0,25—0,5 та 0,04—0,1 річного валового виторгу;

• автозаправочні станції — за 1,2—2,0 місячного валового ви­торгу;

• підприємства роздрібної торгівлі — за 0,75—1,5 суми чисто­го прибутку, обладнання та запасів;

• машинобудівні підприємства— за 1,5—2,5 суми чистого прибутку та виробничих запасів тощо.

Метод аналогових продам: (ринку капіталу) базується на використанні інформації щодо ринкової вартості пакетів акцій схожих компаній, на основі чого робиться висновок щодо вар­тості оцінюваного бізнесу. Відповідно до принципу заміщення інвестор інвестує кошти в оцінюваний бізнес у такому ж роз­мірі, як і в аналогічну компанію, акції котрої вже котируються на ринку. Слід відзначити, що ринкову інформацію щодо ціни на акції аналогічних компаній коригують з огляду на специфі­ку оцінюваного бізнесу. Основною перевагою цього методу є використання фактичної ринкової інформації, а не прогнозних даних. Хоча обов'язковою вимогою використання даного ме­тоду оцінки є схожість організаційно-правової форми порів­нюваних компаній та достовірність (надійність) ринкової ін­формації.

Процес визначення вартості бізнесу з використанням цього методу передбачає виконання таких етапів.

Етап 1. Збір ринкової інформації, її аналітичне опрацювання та відбір необхідної, допоміжної й довідкової.

Етап 2. Формування переліку схожих (аналогічних) компаній, що передбачає:

— визначення максимального переліку компаній, схожих чи пов'язаних з оцінюваною (відбір проводиться за галузевою озна­кою, продуктовою подібністю, обсягами виробництва, основним видом сировини тощо);

— відбір на базі попереднього пункту компаній-кандидатів, які мають найбільшу схожість з оцінюваним за ключовими кри­теріями успішності функціонування бізнесу (важливим критерієм відбору є можливість отримання додаткової достовірної інфор­мації щодо тієї чи іншої компанії");

— визначення остаточного переліку схожих (аналогічних) ком­
паній за галузевою ознакою, розміром та обсягами виробництва,
перспективами росту, господарськими ризиками, якістю мене­
джменту тощо.

Етап 3. Фінансово-економічний аналіз компаній зі списку на базі таких вимог:

— аналітичні розрахунки даного етапу повинні базуватися на інформації останніх п'ять років діяльності компаній;

— аналіз повинен мати проблемно орієнтований характер і ба­зуватися на системному підході;

— розрахунки повинні давати можливість визначати рейтинг компаній на основі системи цільових орієнтирів оцінювача (за­мовника).

Етап 4. Розрахунок оціночних коефіцієнтів (мультиплікато­рів) і визначення їх нормативного значення на базі результатів попереднього етапу. Як базу оціночних коефіцієнтів використо­вують попередньо визначені ключові (критичні) показники виро­бничо-комерційної діяльності підприємств, які суттєво вплива­ють на вартість бізнесу.

Етап 5. Визначення розрахункової вартості бізнесу, зважу­вання проміжних результатів і внесення остаточних коригу­вань (поправок) у розрахункову вартість бізнесу. Найтипові-шими поправками, що вносяться у розрахункову вартість біз­несу, є коригування залежно від непривабливого для покупця характеру диверсифікації бізнесу (портфельна знижка); частки виробничих активів у загальній вартості майна (виробнича знижка); недостачі власного оборотного капіталу чи інвестицій (фінансова знижка); рівня контролю наданого інвесторові чи власникові (контрольна знижка); рівня ліквідності (знижка лік­відності).

Слід додатково відзначити, що основою для використання ме­тоду ринку капіталу є модель оцінки капітальних активів і «спрощене правило дисконтування», запропоновані Фішером Блеком.

Різновидом методу аналогових продаж є також метод угод чи продамо, який орієнтується на використанні комерційної інфор­мації щодо купівлі-продажу схожих цілісних майнових комплек­сів у найближчому минулому.

З метою попереднього аналізу бізнесу можна рекомендувати такі загальноприйняті методи його аналізу, які вже реалізовані у програмному вигляді (табл. 10.3).

Таблиця 10.3