Економічна характеристика СЗГ

ЗМІСТ

Вступ

В міру розвитку економіки керівники підприємств, головні бухгалтери та менеджери різних рівнів мають дедалі більше уваги приділяти розв'язанню стратегіч­них проблем, які зумовлюються перспективами роз­витку підприємства. У цьому відношенні стратегічний аналіз тісно пов'язаний з плануванням, але де в чому відрізняється від нього. Планування — це програма практичних дій, тоді як аналіз економічної стратегії підприємства має дослідницький характер. Управлін­ські рішення, що приймаються керівництвом, можуть бути спрямовані не лише на реальні об'єкти господар­ської діяльності, а й на вдосконалення інформаційних моделей, які передбачають ефективну стратегію про­грамних завдань. При підготовці управлінських рі­шень треба брати до уваги різні аспекти діяльності підприємства: економічний, соціальний, організацій­ний, політичний, правовий та інші. Економічний ас­пект управління відіграє найважливішу роль і його необхідно передбачати на всіх рівнях управління ви­робництвом.

Мета курсу«Стратегічний аналіз» — засвоєння знань з мето­дики та техніки проведення аналітичних досліджень для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та обґрунтування стратегічних управлінських рішень.

Вивчення курсу «Стратегічний аналіз» ґрунтується на знан­нях теорії та практики економічного аналізу, мікроекономіки, менеджменту, фінансів, статистики, бухгалтерського обліку, аудиту.

Завдання курсу: вивчення сутності, напрямів і ролі стратегічного аналізу на підприємстві, методів аналізу виробничої програми, структури капіталу, фінансової програми та інвестицій; набуття вмінь аналізу та оцінювання потенціалу підприємства як чинника стратегії розвитку.

Предмет курсу: виробнича і фінансово-господарська діяльність підприємства.

ТЕМА 1.

СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Семінарське заняття 1

Мета заняття: визначити предмет, об'єкт, завдання, ме­тодологію стратегічного аналізу. Розкрити роль стратегічного аналізу в управлінні підприємством та зв'язок з іншими наука­ми. Визначити основні види стратегій і прогнозів, їх класифі­каційні ознаки відповідно до призначення.

Час:2 год.

Література: [1 c. 6-37], [2 c.8-52], [3 c.316-329], [5 с.34-49].

Зміст теми:

1. Концепція стратегічного управління.

2. Зміст, завдання і організація стратегічного аналізу.

3. Методологія стратегічного аналізу.

4. Стратегічний аналіз в умовах невизначеності.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Стратегія - це комплексний план діяльності підприєм­ства, який розробляється на основі творчого науково обґрун­тованого підходу і призначається для досягнення довгостро­кових глобальних цілей підприємства. Реальній стратегії при­таманні: 1) продумані цілеспрямовані дії; 2) реакція на непе­редбачений розвиток подій та конкуренцію.

Економічна стратегія - це система і механізм стратегічно­го управління активами і капіталом підприємства в умовах відсутності точної і детальної картини майбутнього.

Система класифікації стратегій визначає низку ознак, за якими стратегії належать до різних груп - за ієрархією у си­стемі управління; за функціональним критерієм; за стадіями життєвого циклу; за конкурентною позицією; за способом до­сягнення конкурентних переваг; за рівнем глобалізації бізнесу.

Стратегічне управління - багатоплановий процес упра­вління, який дозволяє розробити та впровадити ефективні стратегії для досягнення довгострокових цілей підприємства. Звичайно передбачає аналіз середовища, вибір місії і страте­гічних цілей, вибір стратегії, її виконання, оцінку і контроль виконання стратегії. Стратегічні управлінські рішення харак­теризуються орієнтацією на майбутнє, високим рівнем невиз­наченості, глобальним характером.

Однією з функцій стратегічного управління є стратегічний аналіз - система знань для комплексного дослідження пози­тивних і негативних факторів, які можуть вплинути на економічне становище підприємства у перспективі, а також визна­чення шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства.

Метою стратегічного аналізу є змістовний, і формалізова­ний опис об'єктів дослідження, виявлення тенденцій і перс­пектив розвитку підприємства.

Предметом аналізу є напрямки функціонування і розвитку підприємства, його організаційні, економічні та інформаційні ресурси та можливості, які розглядаються з метою нарощуван­ня стратегічного потенціалу підприємства та зміцнення його позицій на ринку у довгостроковому плані.

До об'єктів стратегічного аналізу належать окремі страте­гічні господарські підрозділи, стратегічні зони господарюван­ня, сектори бізнесу або окремі продукти.

Результатом стратегічного аналізу є системна модель зов­нішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Стратегічний план діяльності - коротко- і довгострокові стратегічні цілі, а також дії та заходи, які будуть здійснювати­ся для досягнення кінцевого результату. Розрізняють три під­ходи до стратегічного планування: 1) планування "від досяг­нутого" спирається на оцінку поточного стану підприємства;

2) оптимізаційний план розробляється з метою максимізації прибутку і рентабельності та мінімізації витрат коштів і часу;

3) адаптаційний підхід зорієнтований на навколишнє середо­вище підприємства, визначає очікувані події і ступінь їх імо­вірності - детерміновані (передбачувані); ймовірні (у вигляді діапазону рішень); невизначені (дерево рішень).

Оцінка майбутньої діяльності називається прогнозом, а її передбачення - прогнозуванням. Сутність стратегічного прог­нозування полягає у розробці середньо- і довготермінових прогнозів економіки підприємства у цілому і за його структур­ними підрозділами. Стратегічний прогноз - емпіричне або науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта прогнозування у майбутньому, шляхи і терміни досягнення цих станів.

Методичні прийоми стратегічного аналізу містять загальнонаукові і власні методичні прийоми, які можна класифі­кувати за об'єктами дослідження, - аналіз макро- та мікро-оточення, організації, продукту, інвестицій, стану підприєм­ства, управлінських рішень. Оскільки стратегічний аналіз ви­користовує інформацію з високим рівнем невизначеності, значна увага приділяється прогностичним і розрахунково-ана­літичним методам і моделям. Значну роль тут відіграє систе­ма стратегічного вимірювання - методологія вимірювання па­раметрів та результатів стратегій із застосуванням економічно обґрунтованих заходів оцінки ефективності і результативності бізнес-процесів у стратегічному аспекті.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Що таке стратегічне управління ?Які етапи розвитку стратегічного управління ви знаєте ?

2. Опишіть структуру і процеси стратегічного управління.

3. Що таке стратегічний аналіз ?Яка його мета, предмет, об'єкти ?

4. Назвіть і охарактеризуйте етапи стратегічного аналізу.

5. З яких частин складається стратегічний аналіз ?

Практичне заняття 1

Час –2 год.

Завдання, вправи, тести

Завдання 1.1.:

Виберіть правильний варіант відповіді на питання.

1. Використання минулого досвіду при побудові довгострокових планів було характерним для концепції:

а)управління на основі контролю виконання;

б)управління на основі екстраполяції;

в)управління на основі передбачення змін;

г)управління на гнучких термінових рішень.

2.Баланс входу і виходу як основа нормального функціонування підприємства - це:

а)рівність вартості спожитих ресурсів і вартості готового продукту;

б)відповідність між: суспільними потребами і виробничими потужностями;

в)дотримання певного співвідношення між отриманими ресурсами і виробленим та проданим продуктом;

г)дотримання закону попиту і пропозиції.

3.Місія підприємства не являє собою:

а)спосіб сприйняття, імідж підприємства;

б)послання, адресоване зовнішнім і внутрішнім користувачам, у якому викладається причина існування підприємства і його характерні риси;

в)визначення напрямів діяльності і розподілу ресурсів підприємства;

г)документ, який конкретизує стратегічні цілі підприємства.

4.Стратегічно важливі ринки, на яких продає свою продукцію підприємство, називаються:

а)стратегічними зонами господарювання;

б)стратегічними господарськими підрозділами;

в)секторами бізнесу;

г)галузями бізнесу.

5.У якій послідовності виконуються етапи стратегічного аналізу:

а)аналіз ідеї, аналіз можливостей, аналіз виконання, аналіз модернізації, аналіз досвіду;

б)аналіз досвіду, аналіз можливостей, аналіз ідеї, аналіз модернізації, аналіз виконання;

в)аналіз факторів впливу, аналіз можливостей, аналіз виконання, аналіз досвіду, аналіз результатів;

г)аналіз можливостей, аналіз досвіду, аналіз ідеї, аналіз модернізації, аналіз виконання.

6.Який з наведених методичних прийомів не належить до категорії загальнонаукових:

а)системний аналіз;

б)аналогія;

в)метод сценаріїв;

г)експеримент.

7.Який з наведених прикладних методичних прийомів належить до групи прийомів стратегічного фінансового аналізу:

а)аналіз життєвого циклу продукту і фінансової ситуації;

б)діагностика (прогнозування) банкрутства;

в)методи імітаційного моделювання;

г)чиста приведена вартість.

8.Матриці BCG, GE/McKinsey, Shell/DPM є прикладами:

а)розрахунково-аналітичних моделей;

б)прогностичних моделей;

в)методів імовірнісного моделювання;

г)інструктивно-описових моделей.

9.Який рівень невизначеності відповідає ситуації, коли для визначення стратегії готується лише один прогноз:

а)достатньо ясне майбутнє;

б)майбутнє у вигляді низки альтернатив;

в)майбутнє у вигляді "діапазону";

г)повна невизначеність майбутнього.

Завдання 1.2.:

Спробуйте визначити, який рівень невизначеності відповідає поточній ситуації, що склалася на таких українських ринках:

а) ринку нерухомості;

б) індустрії відпочинку;

в) вугільній промисловості;

г) ринку високих технологій.

Поясніть свою думку.

Завдання 1.3:

На аграрному підприємстві виділено 4 потенційних стратегічних зон господарювання або видів бізнесу (СЗГ). Економічна характеристика кожної СЗГ надана в табл. 1.

Співставити й оцінити СЗГ, використовуючи матрицю BCG. Зробити вибір перспективних СЗГ та надати стратегічні рекомендації підприємству.

Пояснення. Матриця BCG являє собою матрицю розміром 2 х 2, на полях якої сектори бізнесу зображуються колами з центрами на перетині координат, що утворюються відповідними темпами зростання ринку і величинами відносної частки підприємства на відповідному ринку.

Таблиця 1

Завдання 1.4

Провести аналіз грошових потоків підприємства для прийняття стратегічних рішень.

Вихідні дані: Підприємство сподівається одержати такий чистий дохід: 1-й рік - 120 тис. грн.; 2-й - 180 тис. грн.; 3-й - 240 тис. грн.; 4-й - 300 тис. грн.; 5-й - 360 тис. грн.

Активи, які коштують 600 тис. грн., будуть амортизовані протягом наступних 5 років. Врахувати і проаналізувати грошовий потік за кожен рік, використовуючи методи нарахування амортизації:

1) прискореного компенсування витрат (норми відрахувань: 1-й рік - 15 %; 2-й рік - 22 %; 3, 4, 5 роки - 21 %);

2) рівномірного нарахування зносу.

Розрахунки провести, використовуючи таблиці 1 і 2.

Таблиця 1

Семінарське заняття 2

Мета заняття визначати обсяг реалізованої продукції та дебіторської заборгованості підприємства в умовах невизначеності

Час:4 год.

Література: [1 c.65-192], [2 c.53-78], [3 c.107-143], [4 c.26-99], [5 c.91-192].

Зміст теми:

1. Комплексна оцінка досягнутих результатів у господарській діяльності

2. Економічна оцінка рівня інтенсивності, галузевої структури і продуктивності господарства

3. Аналіз собівартості та рентабельності продукції галузей

4. Економічна оцінка використання виробничих ресурсів

5. Стратегія управлінських рішень за результатами аналізу

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Результатом ефективної діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкових відносин (невизначеності та ризику) є отримання прибутку. Звісно, кожне підприємство намагається отримати якомога більший прибуток, що залежить від етапу стратегії розвитку підприємства. На сьогодні, коли ринки збуту фактично вже розподілені, рівень торгових націнок є майже однаковим для підприємств однієї галузі, збільшення рівня прибутку старими способами (за рахунок збільшення націнки, відповідно – ціни; за рахунок освоєння нових сегментів ринку, відповідно – нових покупців) ускладнене. Тому підприємства вимушені шукати нові шляхи збільшення рівня прибутку, наприклад, за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції старим клієнтам, переманюванням клієнтів з інших підприємств. Але яким чином це зробити? Насамперед наданням таких умов співпраці, які повністю влаштували б клієнтів і були б прийняті для самого підприємства.

Оскільки будь-який клієнт хоче платити менше і не відразу, то у сфері підприємництва виникає така форма взаємовідносин, як комісійний (товарний кредит). Згідно з чинним законодавством (п. 1.11.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») товарний кредит – це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений термін та під процент. Але клієнти не завжди виконують свої зобов’язання. У зв’язку з цим у підприємства утворюється дебіторська заборгованість. І, як наслідок, виникають ризики несвоєчасного повернення коштів, повернення коштів не у повному обсязі або неповерненням коштів від покупця взагалі за поставлену йому підприємством товари, послуги. Зазвичай, збільшення обсягу реалізації товарів викликає зростання дебіторської заборгованості та збільшення значень відповідних ризиків. Тому на підприємстві постає проблема управління дебіторської заборгованості та оцінки ризиків, які виникають у процесі реалізації товарів. Зокрема, актуальним (як складова кредитної політики підприємства) є питання планування рівня дебіторської заборгованості та обсягу реалізації товарів в умовах невизначеності та зумовленого цим ризику. На жаль, у такому контексті це питання у вітчизняній економічній практиці недостатньо вивчене і потребує подальшого дослідження. Насамперед існує необхідність математичного моделювання планування роботи підприємства, викликане можливістю формування оптимальної політики продажу, відповідно, і оптимального рівня дебіторської заборгованості.

Основною небезпекою у діяльності підприємства, яке працює з клієнтами (покупцями) на основі надання їм товарного (комерційного) кредиту, є ризик несплати клієнтом за поставлені його товари, що в свою чергу, пов’язані із ситуацією виникнення дебіторської заборгованості.

Дослідження будемо вести у контексті угоди. Це пов’язано з тим, що угода є основною структурною складовою комерційної діяльності будь-якого підприємства.

Якщо підприємство укладає угоду з клієнтом на умовах товарного кредиту, то передбачається, що клієнт за цією угодою протягом певного періоду, наприклад, року, має купити товар на визначену суму. Тому при укладанні таких угод у приватного підприємства передусім виникає питання: який обсяг реалізації товарів для даного клієнта (сума в угоді) є оптимальним з урахуванням історії відвантажень, здійснення розрахунків, перспективи роботи в умовах невизначеності та ризику.

Розглядаються два підходи до розв’язання цієї проблеми:

1) знаходження обсягу реалізації товарів через мінімальне значення рівня дебіторської заборгованості.;

2) знаходження обсягу продажу шляхом його максимізації, враховуючи заданий рівень дебіторської заборгованості.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Методи визначення прогнозованого обсягу виробництва

2. Прогнозна оцінка витрат виробництва, їх класифікація.

3. Стратегічний аналіз прибутку підприємства.

4. Додана вартість, механізм її формування і використання в стратегічному аналізі.

5. Зв’язок доданої вартості з ціноутворенням в аналітичних оцінках стратегії підприємства.

Практичне заняття 2

Час –2 год.

Завдання, вправи, тести

Завдання 2.1.:

Виберіть правильний варіант відповіді на питання.

1. Які показники вивчають для виявлення причин відхилень загальних результатів діяльності господарства від середньорайонних або інших господарств:

а) оперативного визначення фінансових результатів;

б) прибуток; рівень виробництва валової і товарної продукції;собівартість; загальні показники використання матеріально-грошових і трудових ресурсів;

в) показники інтенсифікації виробництва;

г) показники ліквідності і платоспроможності підприємства.

2. Які два показники характеризують процес інтенсифікації виробництва в сільському господарстві:

а) прибуток і рівень рентабельності:

б) фондозабезпеченість та фондовіддача:

в) обсяг валової продукції та витрати на одиницю земельної площі:

г) продуктивність праці і трудомісткість.

3. Які основні фактори впливають на виробництво валової продукції:

а) розмір галузей та їх поєднання і господарстві і рівень продуктивності галузей в цілому;

б) урожайність сільськогосподарських культур та продуктивність тварин:

в) рівень інтенсифікації виробництва:

г) рівень забезпеченості виробничими ресурсами.

4. Які важливі коефіцієнти характеризують рівень виробництва:

а) коефіцієнт співвідношення основних і оборотних фондів; коефіцієнт співвідношення активної і пасивної частин основних фондів; коефіцієнт використання фонду робочого часу;

б) коефіцієнт інтенсивності ведення господарства; коефіцієнт, що характеризує розміри галузей і їх поєднання в господарстві; коефіцієнт продуктивності господарства:

в) коефіцієнт оборотності оборотних фондів; коефіцієнт валового доходу; коефіцієнт рентабельності;

г) коефіцієнт платоспроможності; коефіцієнт ліквідності; коефіцієнт автономії.

5. Від яких факторів залежить галузева структура виробництва:

а) від обсягів виробництва валової і товарної продукції; від рівня витрат на виробництво;

б) від співвідношення попиту і пропозиції продукції на ринку; від ємності ринку; від ціни на продукцію;

в) величини власного капіталу; кількості матеріально-технічних ресурсів; кількості трудових ресурсів

г) складу і якості сільськогосподарських угідь; структури посівних площ; щільності й структури поголів’я продуктивних тварин на одиницю земельних угідь; розмірів підсобних промислових та інших галузей господарства.

6. Який показник є узагальнюючим показником, що характеризує розміри галузі тваринництва:

а) щільність поголів’я на 100 га сільськогосподарських угідь фізичного поголів’я;

6) щільність поголів’я на 100 га сільськогосподарських угідь умовного поголів’я;

в) розмір посівної площі під кормовими культурами;

г) наявність скотомісць в приміщеннях для утримання поголів’я.

7. Який показник є узагальнюючим показником собівартості:

а) рівень витрат на одну грошову одиницю вартості товарної продукції;

б) рівень витрат на виробництво продукції;

в) рівень витрат на одну грошову одиницю валової продукції:

г) рівень рентабельності виробництва.

8. Які витрати відносяться до постійних витрат в рослинництві:

а) орендна плата за землю; оплата праці та відрахування на соціальні заходи; інші витрати;

б) амортизаційні відрахування; загальновиробничі і загальногосподарські витрати;

в) витрати на збирання врожаю, на оплату праці за результатами збирання врожаю;

г) витрати минулих років, на проведення передпосівного обробітку ґрунту й сівби, на догляд за рослинами, вартість насіння, мінеральних і органічних добрив, страхові платежі, накладні витрати.

9. Які витрати відносяться до постійних витрат в тваринництві:

а) пряма оплата праці; амортизація й витрати на поточний ремонт; вартість підстилки і підтримуючого корму; накладні витрати та деякі інші;

б) витрати продуктивних кормів; додаткова оплата праці за продукцію та деякі інші;

в) орендна плата за майно; загальновиробничі і загальногосподарські витрати та деякі інші;

г) оплата праці з нарахуваннями на соціальні заходи; плата за електроенергію та деякі інші.

10. Який показник характеризує ступінь використання виробничих приміщень:

а) відношення фактичної кількості поголів’я худоби з розрахунку на одне скотомісце;

б) відношення фактичної кількості головоднів утримання худоби з розрахунку на одне скотомісце до їх максимально можливої кількості;

в) відношення фактичної кількості поголів’я худоби з розрахунку на один квадратний метр приміщення;

г) відношення фактичної кількості умовного поголів’я худоби з розрахунку на одне скотомісце.

11. Який показник є узагальнюючим для оцінки роботи тракторного парку:

а) обсяг виконаних гектарів умовної оранки;

б) обсяг робіт в мотогодинах;

в) обсяг виконаних робіт в фізичних гектарах оранки;

г) вартість виконаних робіт.

12. Який показник характеризує рівень забезпеченості господарства робочою силою:

а) наявна кількість працівників в господарстві на кінець звітного періоду;

б) середньорічна кількість працівників;

в) середньорічна кількість працівників з розрахунку на одиницю площі продуктивних угідь;

г) середньорічна кількість працівників з розрахунку на одиницю посівної площі;

13. Метод лімітуючого фактора це:

а) послідовне включення у виробничу програму, в рамках обмежуючих факторів, тих галузей, які дають найбільший вихід валової продукції і чистого доходу на 1 га ріллі;

б) послідовне включення у виробничу програму, в рамках обмежуючих факторів, тих галузей, які дають найбільший вихід товарної продукції і чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь;

в) послідовне включення у виробничу програму, в рамках обмежуючих факторів, тих галузей, які дають найбільший вихід товарної продукції і чистого доходу на 1 га ріллі;

г) послідовне включення у виробничу програму, в рамках обмежуючих факторів, тих галузей, які дають найбільший вихід валової продукції і чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь;

14. Який фактор є для сільського господарства основним лімітуючим фактором:

а) трудові ресурси;

б) земельна площа;

в) машинно-тракторний парк;

г) основні фонди.

Завдання 2.2.:

Проведіть наступні розрахунки: Позначимо через випадкову величину V обсяг продажу за угодою, а через Z – відповідний обсяг дебіторської заборгованості. Під обсягом дебіторської заборгованості будемо розуміти дебіторську заборгованість з певною кількістю днів прострочки. Вважаємо за доцільне вибрати таку кількість днів прострочки, більше якої існує впевненість про неповернення боргу клієнтом.

Так в підприємстві для угоди, яка передбачає відтермінування платежу на 30 днів, можна обрати 120 днів.

Оскільки випадкові величини V та Z є залежними, то інформація про те, яке прийняла значення одна з них, змінює розподіл іншої. Інакше кажучи, за розподілом двомірної величини (V, Z) можна говорити про розподіл кожної з величин V та Z.

У загальному випадку розподіл двомірної випадкової величини (V, Z) подається у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1

Матриця обсягу продажу

Дебіторська заборгованість	Обсяг продажу
очікуваний	семіквадратичне відхилення
…	…	…
…	…	…

Проведемо розрахунки щодо планування збільшення обсягу продажу товарів і відповідного рівня дебіторської заборгованості в умовах невизначеності та зумовленого цим ризику на приватному підприємстві (ПП).

Перш за все визначимося з вартісними розмірами поставок товарів за угодою, що передбачає відтермінування платежу до 120 днів з певними значеннями дебіторської заборгованості.

Таблиця 8

План обсягу продажу та розмір дебіторської

Семінарське заняття 3

Мета заняття визначати норми і нормативи для підприємства. Розробляти види стратегій на підприємстві.

Час:2 год.

Література: [3 c.289-309], [4 c.99-121].

Зміст теми:

1. Класифікація і загальні принципи виробничих нормативів.

2. Нормативи «витрати – випуск продукції» у рослинництві.

3. Нормативи «витрати – випуск продукції» у тваринництві.

4. Оцінка нормативів цін.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Всі норми і нормативи умовно можна розділити на чотири види:

1) физико-хімічні,

2) фізіологічні,

3) економіко-соціальні,

4) соціально-політичні.

Раціональна організація нормативної бази підприємства будується на таких основних принципах:

· комплексне охоплення нормуванням усіх сфер діяльності підприємства і відповідно всіх розділів стратегічного і поточного планів;

· методична єдність формування норм і нормативів за рівнями управління (дільниця, цех, завод), за періодами (місяць, рік) і відповідно до забезпечення їх агрегування і дезагрегування;

· забезпечення обґрунтованості норм і нормативів на основі застосування належних методів їх обчислення, своєчасного поновлення і коригування;

· організація ефективної системи формування і використання норм і нормативів: оформлення, зберігання, пошук, оновлення тощо.
Норми і нормативи класифікують за певними ознаками, що дає змогу внести певну систему в їх розмаїтість. До таких ознак, передусім, належать: вид нормованих ресурсів; термін дії норм; ступінь їх агрегування і метод розроблення.

Виділяють два методи щодо покращення ведення господарства і збільшення прибутків:

1) економічна оцінка виробничої одиниці (у рослинництві — 1га посіву культури; у тваринництві — однієї голови тварин). Оцінюється продуктивність окремої виробничої одиниці;

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Визначте терміни «норма» і «норматив». Наведіть приклади.

2. На які групи підрозділяються норми і нормативи. Розкрийте кожну з них.

3. Що таке нормативна база підприємства і які нормативи можна виділити в стратегічному аналізі?

4. На яких принципах будується організація нормативної бази на підприємстві?

5. Визначте основні принципи групування норм і нормативів.

6. Назвіть основні групи норм і нормативів у стратегічному аналізі.

Практичне заняття 3

Час –2 год.

Завдання, вправи, тести

Завдання 3.1:

Виберіть правильний варіант відповіді на питання.

1. На основі методу економічної оцінки виробничої одиниці оцінюють:

а) всю виробничу діяльність підприємства;

б) продуктивність окремої виробничої одиниці на всю площу посіву, поголів’я тварин;

в) продуктивність окремої виробничої одиниці на 1 га посіву культури, 1 голову тварини;

г) виробничу діяльність виробничого підрозділу.

2. Щоб передбачити найбільш точні результати, нормативи повинні відповідати обов’язковій вимозі аналізу:

а) бути гнучкими щодо змін зовнішнього і внутрішнього середовища;

б) точно й вичерпно відображати всі умови, що впливають на діяльність господарства;

в) розроблятись у відповідності до змін агрокліматичних умов;

г) розроблятись у відповідності до змін цінової політики.

3. Що повинні забезпечувати нормативи «затрати-випуск»:

а) оптимальний прибуток за існуючими цінами;

б) максимальний прибуток у межах імовірних цін на продукцію на майбутнє;

в) оптимальний прибуток у межах імовірних цін на продукцію на майбутнє;

г) максимальний прибуток за існуючими цінами.

4. Важливим нормативом в рослинництві є:

а) максимальний рівень урожайності;

б) мінімальний рівень урожайності;

в) середній рівень урожайності;

г) рівень урожайності на сортодільниці.

5. Оптимальне поєднання галузей здійснюється з метою:

а) максимального використання можливостей галузей;

б) максимального використання виробничих ресурсів галузей;

в) одержанні максимального обсягу вробленої продукції;

г) одержання максимальних прибутків.

6. Що повинні забезпечувати нормативи в тваринництві:

а) одержання підприємством максимальних доходів;

б) одержання точних результатів аналізу потенційної доходності галузі;

в) одержання аналізу оптимальної доходності галузі;

г) одержання підприємством оптимальних доходів.

7. Яким з нижчеперелічених прийомів прогнозування майбутніх цін користуються на практиці:

а) передбаченням, що нинішні ціни збережуться або повторяться;

б) визначенням очікуваних цін із переліку минулих цін або інших джерел;

в) передбаченням що ціни минулого періоду на деякі продукти повторяться або будуть змінюватись у протилежному напрямку;

г) використанням середньої ціни за минулий період (просту середню арифметичну або медіану);

д) поширення на майбутнє тенденції зміни цін, що мала місце в минулому, з відповідними корективами або без них;

є) прийняттям за базу майбутньої ціни деякої послідовності економічних даних, таких як індексний ряд або комбінацію подібних рядів;

е) використанням неформального аналізу, включаючи різні вищезазначені методи плюс оцінку факторів що визначають ціни та їх можливий сплив;

ж) прийняттям і використанням оцінки, які підготовлені експертами по