ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сучасний стан та тенденції розвитку ринку цінних паперів

Україна ще й досі знаходиться далеко від головних потоків капіталу. Спроби ринкових перетворень окремих сторін господарської діяльності, нажаль, не призводять до бажаного результату. Відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери та сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів, не дає можливості ефективно управляти господарською діяльністю і конкурентно оцінювати вартість виробничих ресурсів. Недосконала система обліку прав власності на майно у поєднанні із відсутністю загальнонаціональних ринків основних ресурсів виробництва робить українську продукцію неконкурентною а українські підприємства збитковими.

З початку реформи у постсоціалістичних країнах Східної Європи та деяких країнах СНД створення національного фондового ринку відбувалося водночас з розбудовою сучасної моделі його інфраструктури в суворій відповідності до рекомендацій Групи Тридцяти, IOSCO, та вимог міжнародних фінансових організацій.

Як відповідь на глобальні тенденції в Україні було прийнято Закони “Про цінні папери та фондову біржу”, ”Про господарські товариства”. Акцент на біржову торгівлю сприймався як знак ринкових перетворень. При цьому фундаментальні передумови існування біржової торгівлі, які створювались в інших країнах десятиріччями, вважалось виникнуть якось собою. Відсутність систем виконання угод і обліку прав власності обумовили появу низки законодавчих (Укази Президента України №247/94, 160/96 тощо) і нормативних документів. Цей поступовий розвиток привів до появи Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” та Указу Президента України від 22 червня 1999 року N 703/99 “Про загальні засади функціонування Національного депозитарію України”.

Необхідно визнати, що до сьогоднішнього дня ринкова інфраструктура в Україні формувалась безсистемно та контролювалась різними державними установами за принципом “у семи няньок дитина без ока”. За допомогою різних міжнародних організацій в Україні намагалися “методом прямого впровадження вживити” ринкові інфраструктури. Кожний з цих інфраструктурних елементів, нажаль, не враховував у повній мірі українське законодавство і національні особливості. Україна, як і інші постсоціалістичні країни, стала “експериментальним полігоном” щодо “схрещення” континентального і англосаксонського права. Вважалося, що імплантація ззовні готової системи буде мати користь для країни – реципієнта. Однак “віз і нині там”. [33]

Поява цілковито нового фактору на світовому ринку - єдиної платіжної та фондової систем Європи може унеможливити нормальні кореспондентські відносини щодо цінних паперів між фінансовими установами Європи і України та знижує надходження закордонних портфельних інвестицій.

Для подальшого ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні несамперед необхідна цілеспрямована політика держави у розвитку ринку цінних паперів. При цьому слід витримувати ідеологію розвитку ринку на засадах еволюційності, соціальної спрямованості, цілісності, прозорості, гласності та державного регулювання. Законодавча база фондового ринку повинна будуватися на трьох засадах : наповнення ринку цінними паперами, формування ринкової інфраструктури, захист прав та інтересів інвесторів.

Розвиток ринку має відбуватися знизу шляхом створення відкритих акціонерних товариств та перетворення закритих акціонерних товариств у відкриті. Необхідно в наступному акції підприємств загально національного значення директивно вводити в лістинг фондової біржі.

Створення інфраструктури є обов’язковим етапом повного досягнення цілей макроекономічної політики розвитку ринку цінних паперів. Ринок має бути комп’ютеризованим та автоматизованим, а оскільки інформаційні технології змінюються досить швидко, повинні здійснюватися заходи щодо їх своєчасної модернізації.[28]

Необхідний ефективний механізм ціноутворення, який досягається за рахунок публічності, гласності та прозорості біржової торгівлі. Цьому має сприяти подальший розвиток інформаційного простору ринку цінних паперів, що підвищує гарантії надійності для інвесторів. Прозорість ринку забезпечується своєчасним і повним розкриттям інфорації про емітентів, їх цінні папери, результати біржових котирувань.

Наступним етапом є інтернаціоналізація українського фондового ринку – вихід цінних паперів українських емітетентів на зарубіжні ринки та обіг в Україні іноземних цінних паперів. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку прийняла з цих питань відповідні положення, та поки що жодного іноземного цінного паперу на українському ринку немає. Що ж стосується виходу цінних паперів вітчизняних емітентів на закордоні ринки, то вони повинні бути конкурентоспроможними на цих ринках і відповідати вимогам лістину відповідних фондових бірж.

Головним завданням є створення Єдиної національної системи електронного обігу цінних паперів в Україні, яка має включати :

- єдину систему фондової торгівлі;

- єдину Національну депозитарну систему ( на базі Національного депозитарію України шляхом злиття усіх депозитаріїв);

- єдину розрахунково – клірингову систему ( на базі Національного банку Україні)

- єдину телекомунікаційну фондову систему;

- єдину систему гарантій прав інвесторів ( шляхом створення Всеукраїнського гарантійного ринкового фонду).

Саме на базі Єдиної системи електронного обігу цінних паперів в Україні можна забезпечити ефективне функціонування фондового ринку на принципах цілісності та прозорості, високої ліквідності, що створить умови для його інтеграції у світові ринки капіталів та ефективного залучення як вітчизняних, тае й іноземних інвестицій у розвиток національної економіки.


Висновки та пропозиції

 

Сьогодні ринок цінних паперів України знаходиться в стадії розвитку. При цьому мається значний потенціал як з боку професійних учасників ринку, так і з боку інвесторів.

Позитивну роль у розвитку ринку відіграють:

факт появи на ньому акцій приватизованих промислових підприємств, завдяки чому збільшується обсяг "предмета діяльності", тобто цінних паперів;

значна зміна фондового ринку, за рахунок активізації діяльності як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;

перспективи створення інституту незалежних реєстраторів, що значно полегшить процес переоформлення іменних цінних паперів, збільшить швидкість їхнього обороту й у значній мірі зрівняє права акціонерів;

наявність кваліфікованих професійних учасників ринку цінних паперів;

удосконалювання законодавства, що регулює діяльність фондового ринку України.

Безумовно, регулювання відносин на ринку цінних паперів має потребу в зробленій нормативно-правовій базі. Однак, говорити про останній поки особливо не приходиться. У принципі, саме це є основою недоліків, що маються на сьогоднішній день на ринку цінних паперів в Україні, серед яких можна виділити наступні:

1. Усе ще не одержала логічного завершення розробка правового забезпечення формування національного ринку цінних паперів

2. До створення справді цивілізованих інвестиційних інститутів, покликаних виконувати посередницькі функції між емітентами і покупцями цінних паперів, "дистанції величезного розміру". Фактично незадіяними чи задіяними вкрай незначно в цій найважливішій справі залишаються банки, система казначейства і валютна біржа. Ситуація збільшується і підірваної через несумлінну (якщо не сказати більше) діяльності репутацією великої кількості фінансових посередників.

3. В Україні поки ще відсутня чітка система гарантій розміщення цінних паперів як для вітчизняних так і для іноземних фізичних і юридичних осіб.

4. Питання про лімітування покупки окремих видів цінних паперів в Україні (на відміну від Росії, де ліміт покупки державних короткострокових зобов'язань для фірм-нерезидентів складає 10%) поки в практичній площині не ставиться.

5. Дотепер не урегульоване питання про присутність на національному ринку цінних паперів фірм-нерезидентів у якості самостійних фінансових партнерів.

6. Не доведена до логічного завершення і технічна сторона справи. Так, у результаті вибіркового обстеження стану ринку цінних паперів в Україні, проведеного торік Управлінням статистики України разом зі статистичними управліннями Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Львівської, Полтавської, Харківський областей і м. Києва, установлено, що тільки 76% цінних паперів були надруковані з усіма необхідними реквізитами, включаючи захист.

7. Розвиток національного ринку цінних паперів багато в чому стримується усе ще неадекватною сприйнятливістю населення. Навіть у Росії гроші в цінні папери (акції й облігації) вкладають лише 2% жителів Москви і 3% петербуржців, ще меншу активність виявляють наші співгромадяни. З недовірою відноситься населення (після відомих подій) до держави.

8. Нормальне функціонування ринку цінних паперів утрудняється істотною недостачею достовірної і докладної інформації. Разом з тим, недосконалість інформаційного забезпечення обумовлено ще і відсутністю належної стандартизації обліку цінних паперів відповідно до міжнародних стандартів. І, нарешті, на національному ринку цінних паперів поки ще не знайдене оптимальне співвідношення біржових і позабіржових наявних і безготівкових оборотів.

Так що поряд з наявними позитивними сторонами функціонування ринку цінних паперів в Україні на даному етапі можна, у той же час, “взяться за голову”, дивлячись на наявні недоліки. І поки вони не будуть урегульовані законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і

 

Список використаної літератури:

1. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу "

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність"

3. Закон України "Про обмеження монополізму і забезпечення вільної конкуренції в підприємницькій діяльності"

4. Закон України "Про ринок цінних паперів"

5. Закон України "Про акціонерні товариства "

6. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”

7. Указ Президента України “Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій”

8. "Загальні засади функціонування Національного депози­тарію України", затверджені Указом Пре­зидента України №703 від 22 червня 1999 року.

9. Давидов О.І., Зінченко Я.В. Фондові кризи у ринковій економіці // Фінанси України. – 2000. - №3

10. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. – Цінні папери. Фондовий ринок. – Термінологічний –словник. – Л.: БаК, 1999

11. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. "Рынок ценных бумаг" Киев, 1999.

12. Короленко М.В. Дивідендна політика акціонерного товариства. – Фінанси України. – 2000. - №2

13. Костіна Н.І., Марахов К.С. Проблеми формування фондового ринку в Україні // Фінанси України. – 2000. - №3

14. Лисяк Л.В., Шумський В.М. Реальність потенційних джерел інвестиційної діяльності в Україні. – Фінанси України. – 2000. - №2

15. Литвиненко Т.М. Економічна культура фондового ринку – запорука успішного реформування реформування економіки. – Фінанси України. – 2000. - №3


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти