ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Місце дії - Падуя і заміський дім Петруччо.

Вільям Шекспір

Приборкання норовливої

(Переклад Юрія Лісняка)

 

ДІЙОВІ ОСОБИ

В "ПРИБОРКАННІ НОРОВЛИВОЇ":

Баптіста Мінола, заможний падуанець.

Катеріна, Норовлива, старша дочка Баптісти.

Б'яика, менша дочка Баптісти.

Гремйо, багатий літній падуанець, жених Б'янкн.

Гортензіо, падуанець, жених Б'янки

Люченцо, син Вінченцо з Пізи, закоханий у Б'янку

Траньйо, слуга

Вінченцо, багатий пізанський купець, батько Люченцо.

Учитель з Мантуї, згодом перебраний на Вінченцо з Пізи

Петруччо, веронець, жених Катеріни.

Грумйо, слуга Петруччо.

Удова, що виходить за Гортензіо.

Місце дії - Падуя і заміський дім Петруччо.

 

 

ДІЯ ПЕРША

СЦЕНА 1

Сурми. На сцену виходять Люченцо і його слуга Траньйо.

 

(Отхозоріа М.) Люченцо

Так, Траньйо. Із великої охоти

Побачить Падую, наук колиску,

Приїхав я в Ломбардію родючу -

Квітучий сад Італії всієї.

Погодився на це мій любий тато,

Благословив мене і дав тебе -

Надійного і вірного слугу.

Спочиньмо ж трохи, а тоді берімось

Освіту набувати і ученість.

 

(Довганюк Н.) Траньйо

Вибачте, мій ласкавий пане,

Я думаю достоту так, як ви,

І тішуся, що ви постановили

Пить філософії солодкий сік.

 

Входять Баптіста з двома дочками - Катеріною і Б'янкою, хи-

Мерний стариган Гремйо і Гортензіо, жених Б'янки.

Але стривай: це що за люди йдуть?

 

Траньйо То місто нас вітає, пане мій.

 

Люченцо і Траньйо стають осторонь.

 

(Марусяк М.) Баптіста

Не докучайте більш мені, панове,

Бо твердо я собі постановив

Не віддавати меншої дочки,

Допоки старшій мужа не знайду.

Обох я вас і знаю, і люблю.

Коли котрий з вас любить Катеріну,

То може сватати її та й брати.

 

(Філіп М.) Гремйо Волів би брати. Надто вже шорстка.

Гортензіо, ви хочете женитись?

(Марина М.ДО; Оля С. ПІСЛЯ) Катеріна

(до Баптісти)

Панотче, та невже ж це ваша воля -

Мене їм накидать, немов продажну?

(Легусова О.) Гортензіо Овва, продажну! Лиш купця не буде,

Аж поки лагіднішою не станеш.

 

Катеріна Цього вам, пане, нічого боятись:

Душа моя таких не прагне змін.

А хоч би й так, то будьте певні: я

Чуприну б вашу дрюком розчесала

Й під блазня пику вам розмалювала.

 

ГортензіоХай бог боронить від таких чортяк!

 

Гремйо Хай бог боронить і мене.

 

Траньйо

(вбік, до Люченцо)

Ну, бачу, тут надивимося дива:

Скажена панна ця чи норовлива.

Люченцо

(вбік, до Траньйо)

Зате вже друга, та, котра мовчить,

Чеснот дівочих хоч яку навчить!

 

 

Баптіста Панове, знайте: в мене слово з ділом

Не розминеться. Б'янко, йди додому,

Та не журись, моя дитино мила,

Бо я тебе люблю, як і любив.

 

Катеріна Мазухо татова! Потри лиш очі

Та й зареви, хоча нема причини.

 

Б'янка Потішся, сестро, прикрістю моєю.

Панотче, вашій волі я корюсь.

Мене розважать музика й книжки:

На самоті читати буду й грати.

Люченцо

(вбік)

Ти чуєш, Траньйо? Це ж Мінерви мова.

 

Гремйо Та невже

У клітку ви посадите її,

Мов сокола, через оцю змію

І Б'янка за її лихий язик

Нестиме кару?

 

Баптіста Буде так, панове,

Як я сказав. Іди додому, Б'янко.

Б'янка виходить.

 

А знаючи, як до вподоби їй

Поезія, і музика, і співи,

Візьму я в дім умілих вчителів

її навчати. Може, вам, Гортензіо,

Чи вам, синьйоре Гремйо, хтось відомий

З таких людей? Пошліть його до мене.

Людину вправну я прийму ласкаво,

Не поскуплюся для своїх дочок,

Для виховання їх. Бувайте ж, друзі.

Ти, Катеріно, можеш тут лишитись,

Я дещо маю Б'янці ще сказати.

(Виходить)

 

КатерінаГадаю, можна і мені піти?

Чи вже за розкладом я маю жить,

Немов сама не знаю, що й коли?

Ет!

(Виходить)

Гремйо Ну й іди - хоч і к дідьчій матері,

Але я з любові до моєї чарівної Б'янки спробую знайти вчителя, щоб на-

вчав її того, що їй до серця, і пошлю його до Баптісти.

 

Гортензіо І я зроблю те саме.

щоб знов дістати доступ до нашої богині й стати щасливими суперниками в

коханні до Б'янки, нам треба залагодити одну річ.

 

Гремйо Яку ж, коли ваша ласка?

 

ГортензіоДуже просту, добродію: знайти чоловіка її сестрі.

 

Гремйо Чоловіка? Дідька лисогоі

 

Гортензіо А я кажу - чоловіка.

 

Гремйо й Гортензіо виходять.

 

Траньйо Скажіть, мій пане, чи можлива річ,

Щоб так кохання захопило вмить?

 

Люченцо О так, я тільки й бачив те лице.

Яка краса! Колись була така

Хіба лиш Агенорова дочка:

Сам Зевс схилився до її колін,

Коли на крітський берег вийшов він.

Траньйо І більш нічого? И вам не впало в очі,

Як розходилась тут її сестра?

Так лаялась, що аж лящало в вухах.

ЛюченцоЯ бачив лиш губів коралі й чув

Лиш пахощі від подихів її.

Усе було в ній любе та святе.

Траньйо

Прокиньтесь, пане. Любите її -

То треба думать, як її здобути.

Сестра її така сварлива й клята,

Що батько заміж випхати її

Жадає, а тому кохану вашу,

Мов соколицю в клітці, він замкнув,

Щоб їй не докучали женихи.

Люченцо Який же він жорстокий батько, Траньйо!

Та ти казав - він нібито шукає

Учителів для неї дуже вмілих?

Траньйо Так, я казав - і вже придумав, пане!

Люченцо Я, Траньйо, теж.

 

Люченцо Кажи свою.

Траньйо Ви будете учитель

І найметеся дівчину навчать.

Оце ваш задум.

Люченцо Так. Чи вдасться він?

Траньйо Не вдасться, бо тоді хто ж буде вами?

 

Люченцо

Ти, Траньйо, будеш паном замість мене,

І дім держатимеш, і слуг, мов я,

А я зроблюсь кимсь іншим: флорентійцем,

Чи неаполітанцем, чи пізанцем

Простого роду. Не барімось, Траньйо,

Перевдягаймось.

Траньйо Так, ваша правда, треба.

Міняються одягом.

 

СЦЕНА 2

Входять Петруччо і його слуга Грумйо.

 

(Савчук Л.) Петруччо 3 Верони я до Падуї приїхав

Провідати своїх тутешніх друзів.

А найлюбіший з них і найвірніший -

Гортензіо. Це дім його, здається.

Ану-бо, стукни, Грумйо. Стукни, чуєш?

(Гордашко Т.) Грумйо Стукнути, пане? Кого це я маю стукнути? Хто

тут знедоважив вашу милість?

ПетруччоГей, лобуряко, я кажу- стукни мені тут як слід.

ГрумйоСтукнути вас тут, пане? Та хто ж я такий, щоб

вас тут, пане, стукати!

ПетруччоБайстрюче, стукни, я кажу тобі,

А то по лобі схопиш, далебі!

ГрумйоЯ бачу, вам побитися кортить!

Я стукну - і мені ж за це влетить.

ПетруччоТо стукнеш ти чи ні?

Не хочеш стукнути - то я скубну,

Тоді ти заспіваєш так, що ну!

ГрумйоРятуйте, панове! Мій хазяїн сказився!

ПетруччоОтож стукай, коли тобі звелено, поганцю!

Входить Гортензіо.

ГортензіоТи диви, що це тут робиться? Мій давній прия-

тель Грумйо і мій щирий друг Петруччо! Як ви ся маєте там,

у Вероні?

 

 

Петруччо Синьйоре, поміж друзями такими,

Як ми, дві слові досить. Тож коли

Ти знаєш дівчину, багату вельми,

Яка б мені годилась за дружину

(Адже для мене музика весільна -

То брязкіт грошей), то нехай вона

Бридка, немов Флоренцієва любка,

Стара, немов Сивіла, норовлива

І клята, як Сократова Ксантіппа,

Чи й гірша, це мене не відстрашить

І не притлумить у мені жадання.

її жадаю я, хоч би вона

Була немов Ядранське море в бурю.

Шукаю жінку в Падуї багату

І щастя іншого не хочу знати.

Грумйо От бачте, добродію, він вам каже відверто, що

в нього на думці. Йому аби досить грошей, то він вам одружить-

ся хоч би й з лялькою, чи з олов'яною фігуркою, чи з беззубою

старою відьмою, хай навіть у неї хвороб за п'ятдесят дві шкапи.

Йому всяка годиться, аби з грішми.

Гортензіо Ну що ж, Петруччо, вже коли зайшла

Така в нас мова, слухай до кінця

Те, що почав я в жарт. Я б міг тобі

Знайти дружину - молоду, вродливу,

й багату вельми, й виховану добре,

Так, як годиться благородній панні.

Одна у неї вада, та зате

Велика, страх велика, бо вона

Без міри норовлива, клята, зла,

. І сам би я, хоч був би злидарем,

За гору золота б її не взяв.

Петруччо Пусте. Іще не знаєш ти, яка

Є сила в золоті. Скажи мені,

Як батька звуть, і все; я враз почну

За нею упадать, хоч би гриміла

Вона, як грім у горобину ніч.

Гортензіо Баптістою Мінолою зовуть

Його. Він ґречний і достойний пан.

Та Катеріна - так зовуть дочку -

Всій Падуї відома як яга.

Петруччо Про батька я чував, та й він також

Мого небіжчика татуся знав.

Гортензіо, я не засну, аж доки

Дочки тієї врешті не побачу.

Отож даруй, що зараз я тебе

Покину і мерщій піду туди -

Коли ж ти хочеш, то ходім удвох.

Грумйо Прошу вас, добродію, нехай він іде, поки в тако-

му гуморі. їй же богу, коли б вона знала його так, як я, то збагну-

ла б, що лайкою з ним багато не втнеш. Ви його ще не знаєте!

Гортензіо Стривай, Петруччо, я піду з тобою -

Баптіста-бо заховує ревниво

Мій скарб великий, донечку молодшу,

Чарівну Б'янку: він її тримає

Подалі від зальотників настирних -

Бід мене і суперників моїх.

Вважає він за неможливу річ,

Щоб хтось посватав старшу - через вади,

Які тобі я щойно змалював.

Отож Баптіста й вирішив до Б'янки

Не допускать нікого й близько, поки

Не вийде заміж Катеріна Клята.

 

ДІЯ ДРУГА

СЦЕНА 1

Входять Катеріна і Б'янка; у Б'янки зв'язані руки.

Б'янка Сестрице, ти не кривдь мене й себе,

В рабиню обертаючи мене.

Мені це прикрість. Що ж до цих оздоб,

То руки розв'яжи мені, і я

Із себе поскидаю все сама

Аж до сорочки. Тільки накажи;

Бо знаю - старших слухатися слід.

КатерінаСкажи мені, котрого з женихів

Ти любиш дужче. Тільки без брехні!

Б'янка Повір, сестрице: із чоловіків

Нікого ще не вирізняла я,

Щоб до вподоби був мені найбільш.

Катеріна Ох, не бреши. Гортензіо, еге ж?

Б'янка Коли тобі до серця він, клянусь:

Благатиму, щоб він узяв тебе.

КатерінаО, значить, ти обрала багача -

За Гремйо хочеш у розкошах жить?

Б'янка Це через нього заздриш ти мені?

Та ні, жартуєш: бачу я тепер,

Що тільки жартувала ти весь час.

Прошу, сестрице: руки розв'яжи.

Катеріна

(б'є її)

Як жарти це, прийми іще один.

Входить Б а п т і с т а.

 

БаптістаЦе що за неподобство, панно, га?

Іди до мене, Б'янко. Ну, не плач.

(Розв'язує її)

Іди гаптуй, а з нею не заводься.

(До Катеріни)

Май сором, чуєш, бісова душа!

За що ти кривдиш так її? Вона ж

Ніколи не покривдила тебе!

Катеріна Вона мене дратує, бо мовчить.

(Біжить за Б'янкою)

Баптіста Що? На очах у мене? Б'янко, йди.

Б'янка виходять.

 

Катеріна То вже й цього мені не вільно? Бачу,

Вона ваш скарб, їй мужа треба дати,

Я ж муситиму танцювати боса

У неї на весіллі - і померти

В старих дівках. Не говоріть до мене.

Ось сяду й буду плакати, аж поки

Помститися нагоди не знайду.

(Виходить)

Баптіста Чи знав хто в світі клопіт отакий?

Та хто це йде сюди?

Входять Гремйо, з ним Люченцо в простому вбранні, як учитель Камбйо;

Входить Катеріна.

Добридень, Кет,- я чув, що так вас звати.

 

КатерінаЩось, мабуть, не дочули ви, мосьпане,

Бо Катеріною мене зовуть.

Петруччо От і неправда. Звуть вас просто Кет

Чи "славна Кет", а часом - "клята Кет".

Та ви, о Кет, найкраща в світі Кет,

Всім Кетам Кет, моя солодка Кетя!

Цукерко-кетю, втішнице моя,

Почувши, як тебе по всій країні

За доброчесність хвалять, за красу

І за твою ласкаву тиху вдачу,

Та ще й не так, як ти того достойна,

Сюди я рушив - свататись до тебе.

Катеріна Ах, рушив! Ну, як ви такий рухливий,

То можете рушати й звідси. Видно,

Що ви - майно рухоме.

ПетруччоЦебто як?

Катеріна Ну, як стілець.

Петруччо Вгадала! Сядь на мене!

Катеріна Сідають на ослів: адже вони

На спині носять нас - такі, як ти.

Петруччо А жінка що - не може понести?

Катеріна Не від такого здохляка, як ти.

ПетруччоОх, Кет, важкою не зроблю тебе,

Бо ти ж така ще юна і легка...

Катеріна Легка в ногах, це правда, і такому

Вайлові зроду не піймать мене.

Легка в ногах, та не легкозвичайка.

ПетруччоНе чайка? Так, сорока вже скоріш.

Катеріна Аби лиш не ворона чи не крук.

Петруччо Моя голубко, стережися крука.

КатерінаКороткі в нього до голубки руки.

Петруччо Ох ти ж оса, ти справді дуже зла.

КатерінаЯк я оса, то бійсь мого жала.

Петруччо На це є рада - вирвати його.

КатерінаЯк стане розуму його знайти.

Петруччо Та хто ж не знає, де в оси жало?

В задку!

КатерінаНі, в язиці!

ПетруччоВ чиєму цебто?

Катеріна В твоєму, якщо будеш про задки

Базікати. А поки що •- прощай.

(Відвертається)

Петруччо Що? Мій язик у тебе у задку?

Е ні, стривай!

(Не пускає її)

Ох, Кет, я ж лицар, чуєш?

КатерінаА це побачимо!

(Дає ляпаса йому)

ПетруччоНу, спробуй ще - скуштуєш кулака!

Катеріна Гляди, гляди, позбудешся герба!

Хто жінку б'є - не благородний той,

Не має права на лицарський герб!

Петруччо Твій фах - геральдика? Впиши ж мене

До книг твоїх!

КатерінаЯкий же герб у тебе?

Півнячий гребінь над шоломом, так?

ПетруччоТак, півник я, ти ж курочка моя!

Катеріна О ні! Не півник ти, а мокра курка.

ПетруччоНу, годі, Кет, і не дивись так кисло.

Катеріна Я так дивлюсь, коли кислицю бачу.

ПетруччоНема кислиць тут -^ не дивися кисло!

Катеріна Чого ж нема?

Петруччо А де? Ну, покажи.

КатерінаЯкби люстерко мала - показала б.

ПетруччоТи на моє обличчя натякаєш?

КатерінаТи ба, здогадливий, хоч молодий?

Петруччо Так, справді я замолодий для тебе.

Катеріна Але підтоптаний.

ПетруччоЦе від турбот.

Катеріна А в мене їх нема, мені й дарма.

(Випручується)

Петруччо

(стримуючи її)

Ні, справді, Кет, не утікай-бо так.

Катеріна Я тільки дратуватиму тебе,

Коли зостануся. Пусти мене.

 

Баптіста Ну що, синьйоре, як тут ваші справи?

Петруччо Чудово, звісно! Як же ще, мій пане?

Щоб схибив я - це неможлива річ.

Баптіста А ти як, дочко? Ти чогось надулась?

Катеріна Мене звете дочкою ви? А справді,

Ви щиру батьківську любов явили,

Що забажали одружить мене

З напівшаленцем, шибеником, хамом,

Що лайкою гадає все владнати.

Петруччо І ви, мій батьку, й інші всі про неї

Казали хибно, нібито вона

Погану вдачу має. Норовливу

Вона навмисне з себе удавала,

Насправді ж це голубка ніжна й тиха,

Не запальна, а лагідна, мов ранок,

Терпінням перевершила Грізельду,

А цнотою - Лукрецію саму.

Коротше, ми домовилися з нею,

Що у неділю справимо весілля.

Катеріна Скоріше я в труні тебе побачу.

 

Петруччо Не кваптеся, панове. Я обрав

її для себе, і, коли нам добре,

Яке вам діло? В нас така умова:

Сваритися на людях, наодинці ж

Вона така ласкава - неймовірно!

О люба Кет! Як ніжно обіймала

Вона мене, і скільки цілувала,

І скільки присягалась, що вона

У мене закохалася відразу.

Ви ще зелені! Варт би вам побачить,

Як наодинці навіть боягуз

Приборкать може найклятішу жінку.

Дай руку, Кет. Поїду купувати

Собі в Венеції весільне вбрання.

Бенкет готуйте, батьку, і скликайте

Гостей. І ти вберешся пишно, люба.

Баптіста Не знаю, що й сказать,- та дайте руку.

Хай вам щастить! Домовились, Петруччо.

Гремйо і Траньйо Тоді - амінь. Ми будемо за свідків.

Петруччо Ви, батьку, ти, дружино, й ви, панове,

Прощайте: я іду. Неділя скоро -

Куплю обручки та весільне вбрання.

Кет, поцілуй. В неділю-бо вінчання.

ДІЯ ТРЕТЯ

СЦЕНА 2

Баптіста

(до Траньйо)

Синьйор Люченцо, ось настав і день,

Призначений для шлюбу Катеріни,

А нареченого чогось нема.

Що скажеш тут? Який це буде глум,

Коли священик прийде для вінчання,

А наречений бозна-де подівся.

Що скажете про цю ганьбу для нас?

Катеріна Для мене! Ти присилував мене

Супроти волі руку й слово дати

Шаленому й лихому баламуту,

До сватання швидкому, не до шлюбу.

Я ж вам казала - навіжений він

І під зухвальством капості ховає,

Аби його веселуном назвали,

Він сто дівчат посватає, призначить

Весілля день і учту приготує,

Гостей запросить, оповідь замовить,

Хоч зовсім не збирається женитись.

Тепер на мене тикатимуть пальцем:

"Скаженого Петруччо он дружина -

Коли ще він приїде повінчатись!"

Траньйо Терпіння, Катеріно, й ви, Баптісто!

Я певен - він лихого не хотів,

Його затримала якась пригода.

Хоч він шорсткий, але цілком розважний,

Хоча й жартун, та чесний чоловік.

Входить Бйонделло

(Рубан А.) Бйонделло Хазяїне, хазяїне! Новина! Такої старої новини

ви ще зроду не чули!

Баптіста Новина - і раптом стара? Як же це так?

Бйонделло Та хіба ж це не новина, що Петруччо прибуває?

Баптіста То він приїхав?

Бйонделло Та де! Ні, пане.

Баптіста А що ж?

Бйонделло Він їде.

Баптіста Коли ж він буде тут?

Бйонделло Коли стоятиме, де оце я стою, й бачитиме вас

перед собою.

Траньйо А все ж - яка це твоя стара новина?

Бйонделло Та яка ж! Петруччо їде в новому капелюсі й

старій шкірянці; в старих штанях, тричі лицьованих; у стоптаних

чоботях, куди вже недогарки від свічок складали: один чобіт із

пряжкою, другий шнурований. При боці стара іржава шпага з

міської зброярні, з поламаним руків'ям, а піхви без наконечника

й поворозки біля штанів пообривані. Коняка кривоклуба, сапата,

коростява, і паршива, і лишаювата, і чирякувата, і каправа, і на

ящур хвора, і на жовтяницю, і на залози, і глистами вся проїдена,

і клишава, і обдута, і лопатка в неї звихнута, і спина провисла,

а сідло старе, міллю побите, і стремена розпаровані, і вудила

погнуті, і гнуздечка з овечої шкіри порвана та позв'язувана вузла-

ми, бо за неї доводиться раз у раз смикати, щоб шкапа не споти-

калась, і попруга шість разів сточена, а підхвістя від дамського

сідла, оксамитом укрите, і дві перші літери даминого імені гарно

вицяцькувані на ньому мідними цвяшками, а позшиване валом.

Баптіста А хто ж із ним?

Бйонделло Та хто ж, пане,- його лакей, вичепурений так

самісінько, як і шкапа: на одній нозі лляна панчоха, на другій -

сукняна камаша, підв'язана одна червоною крайкою, друга си-

ньою, а на голові старий капелюх, і на ньому замість пір'їни щось

накручене з сорока стрічок - одне слово, опудало, городнє опуда-

ло, та й годі, а не слуга порядного пана.

Траньйо Ну, певно, це якась шалена примха,

Хоча він часто носить скромну одіж.

БаптістаТа вже нехай там як, а він іде.

 

Входять Петруччо і Грумйо.

 

Петруччо Де ж наше пишне панство? Хто є в домі?

Баптіста От гарно, що приїхали.

ПетруччоТа сам я

Негарний, правда?

Баптіста Ну, принаймні точний.

Траньйо От тільки вбратись ви могли б у краще.

Петруччо І в кращому б я поспішав так само.

Та де ж це Кет! Чарівна молода!

Як батько мій? Чом супитесь, панове?

На мене ваше славне товариство

Так витріщається, мов на комету,

На диво дивовижне, на знамення.

БаптістаАдже сьогодні, пане, день весілля,

Було нам сумно, що немає вас,

Ще більш - тепер, бо ви в такій подобі.

Фе! Геть це дрантя, недостойне вас,

Урочого нам свята не поганьте.

Траньйо Та розкажіть, яке поважне діло

Вам не дало раніше повернутись

І змусило вас вирядитись так.

Петруччо Розказувати довго, слухать нудно:

Вернувся я, дотримав слова - й квит,

Хоч, може, й справді трошечки невлад.

Хай на дозвіллі поясню колись.

Та де ж це Кет? Давно її не бачив!

Уже не рано, нам пора до церкви.

Траньйо Не йдіть до неї в цих ганебних лахах,

Ходім до мене та перевдягніться.

Петруччо Ні, ні, нізащо, я піду, як є.

Баптіста Але ж вінчатись будете не так?

Петруччо Чому! Адже вона бере мене,

А не мою одежу. От якби

Усе те, що потрачу я на неї,

Я обновляти міг, як це лахміття,

Було б то для обох велике щастя!

Та що це я базікаю, мов дурень,

А не біжу вітати молоду,

Свої права цілунком закріпить!

(Виходить. За ним - Грумйо)

 

Траньйо Неспроста, мабуть, він убрався так.

Одначе треба вмовити його,

Щоб перевдягсь, коли до церкви йтиме.

 

Баптіста Піду побачу, що там вийде в них.

(Виходить. За ним - Гремйо і Бйонделло)

 

Траньйо Що ж, пане, до кохання треба нам

Додати згоду батька, а для.цього

Когось потрібно підшукать. Кого -

То байдуже. Його ми навчимо,

Нехай зіграє роль Вінченцо з Пізи

І все, що я наобіцяв Баптісті,

Підтвердить. Отоді надія ваша

Здійсниться, й ви свою кохану Б'янку

Без перешкод поведете до шлюбу.

 

Люченцо Якби ж отой музика, мій колега,

За кожним кроком Б'янчиним не стежив,

То з нею повінчався б я таємно,

А потім - хай весь світ нам каже "ні",

Уже свого не випущу я з рук.

 

Траньйо Нам треба пильно стежити за всім

І виглядати слушної нагоди.

Перехитруємо старого Гремйо,

І батька невсипущого - Мінолу,

Й закоханого музиканта Ліччо,

Все для мого хазяїна Люченцо.

 

Грумйо та слуги.

 

Петруччо Панове й друзі, дякую за труд.

Я знаю, ви за стіл хотіли сісти

Зі мною нині і приготували

Бенкет бучний. Але мені потрібно

Негайно їхати, тож прощавайте.

 

Баптіста Невже ви зараз хочете від'їхать?

ПетруччоДо вечора. Я мушу, не дивуйтесь.

Якби ви знали, у якій це справі,

То навіть квапили б, а не спиняли.

Я дякую вам, товариство, всім,

Що помогли мені добуть дружину

Таку ласкаву, милу й доброчесну.

Ви з батьком бенкетуйте, їжте, пийте,

Я ж мушу їхать, і прощайте всі.

 

Катеріна Ну що ж,

Роби як хоч - я нині не поїду

І взавтра теж: я нагулятись хочу,

А вас ніхто не держить: онде двері,

І полотном дорога, пане мій.

Я ж не поїду, поки не натішусь.

Вже бачу: буде з вас пихатий деспот,

Бо зразу он як беретеся круто.

Петруччо Вгамуйся, Кет, не гнівайся, прошу.

Катеріна Я хочу гніватись, і що ти зробиш?

Спокійно, тату: не поїде він.

Гремйо Здається, починається, їй-богу!

Катеріна Панове, прошу за весільний стіл.

Я бачу, що дурепу з жінки зроблять,

Як їй не стане духу опиратись.

 

ТраньйоТаких шалених пар ще не бувало.

Люченцо А ви що скажете, ласкава панно?

Б'янка Шалений на шаленій оженився.

Гремйо Еге ж, Петруччо, обкатерінйвся.

БаптістаСусіди й друзі, хай за цим столом

Бракує молодої з молодим,

Та на столі нічого не бракує.

Люченцо, сядьте замість молодого,

Ти, Б'янко, заступи свою сестру.

Траньйо Це щоб вона до ролі навикала?

Баптіста Атож, Люченцо. Ну, ходім, панове.

Виходять.

 

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

СЦЕНА 1

Входить Грумйо.

ГрумйоТьху, тьху на всіх потомлених шкап, на всіх ша-

лених панів і на всі погані шляхи! Чи ще когось отак періщено?

Чи ще когось отак обляпувано багнюкою? Чи ще когось отак ви-

морювано?. Мене послали вперед розпалити вогонь, а самі при-

їдуть услід і будуть грітися. Добре, що маленьке горнятко - таке,

як я,- швидко закипає, а то б у мене губи до зубів примерзли,

:язик до піднебіння, а серце до кишок, поки я дістався б до комин-

ка, щоб відтанути. Та я, поки роздмухуватиму вогонь, уже й віді-

гріюся. А то в таку погоду й більший за мене міг би промерзнути

й застудитись. Агей! Кертісе!

Входить К є р т і с.

Кєртіс Хто це гукає таким мерзлим голосом?

А пан із панею теж їдуть?

Грумйо Ідуть, Кертісе, їдуть, тож розпалюй швидше во-

гонь, не лий слова, як воду.

 

Кєртіс А правда, що молода пані така клята та гаряч-

кувата, як розказували?

 

Грумйо Була, друже Кертісе, була - до оцих холодів.

Адже ти знаєш, що зима і шлюб приборкують і людину, й звіри-

ну, отож вони приборкали і мого старого хазяїна, і мою молоду

хазяйку, і мене самого, друзяко.

 

Слуги виходять.

(Співає)

Де воля, воленька моя,

Де всі мої...

Сідай, Кет, будь як удома. їсти, їсти, їсти, їсти!

Слуги вносять вечерю.

 

Ну, скоро там? Не супся, люба Кет.

Стягніть із мене чоботи, паршивці!

(Співає)

Один чернець кудись там брів

І на шляху своїм зустрів...

Мармизо, легше! Не звихни ноги!

Ось, на! Із другим будеш бережніш.

(Б'в слугу)

Не супся, Кет. Несіть води! Агов!

Виходять.

Входить К. є р т і с.

 

Грумйо Де він?

Кертіс У неї в шлюбному покої,

Читає їй казання про здержлнвість,

Кляне, лютує, лається, й вона

Не знає на яку ступити, бідна.

Сидить, немов розбуджена зі сну.

Тікаймо, хлопці! Він уже виходить.

Виходять.

Входить П є т р у ч чо.

 

Петруччо Так хитро я почав порядкувати

І сподіваюсь, що допну свого.

Нехай поголодує соколиця,

І я не дам їй їсти ані крихти,

Аж поки не привчу сідать на руку:

Інакше не приборкаєш її.

Іще один є спосіб, як привчити,

Аби летіла на хазяйський клич:

їй не давати спати, як то роблять

Із кречетами, що у клітці б'ються

І не хотять скоритися людині.

Не їла зранку - і не буде їсти,

Не спала ніч - не спатиме і цю.

Як я зумів присікатись до їжі,

Присікаюсь так само й до постелі,

Розкидаю на ліжку подушки,

І простирадла, й укривала - все,

А посеред того розгардіяшу

Вдаватиму, що я про неї дбаю,

І вийде, що всю ніч вона просидить,

А задрімає сидячи - я знову,

Зчинивши бешкет, розбуджу її.

Отак поб'ю я ласкою дружину,

її шалену вдачу угамую.

Хто знає кращі способи для цього,

Нехай покаже: повчимось у нього.

(Виходить)

 

СЦЕНА 2

Милуються.

 

Гортензіо Які швидкі! Ну, що тепер мені

Ви скажете? Ви щойно запевняли,

Що ваша Б'янка любить тільки вас.

Траньйо О кляті чари! О хистке жіноцтво!

Ти знаєш, Ліччо, це справдешнє диво.

 

Гортензіо То знайте ж правду: зовсім я не Ліччо.

І не музика, як усі гадають.

Я більш не хочу жити в цій личині

Заради тої, що вельможу кида

І божествить якогось неотесу.

Добродію, моє ім'я - Гортензіо.

 

Траньйо Синьйор Гортензіо, не раз я чув

Про вашу віддану любов до Б'янки,

Відколи ж сам я став наочним свідком

її легких звичаїв, теж навіки

Зречуся Б'янки та її кохання.

 

Гортензіо Погляньте, як милуються! Синьйоре,

Ось вам моя рука. Я присягаюсь

Не сватати вертихвістки цієї.

Вона негідна всіх тих знаків ласки,

Що досі я їй щедро виявляв.

Траньйо Я теж складу присягу непохитну

Не брать її, хоч би вона благала.

Пхе! Гляньте, безсоромниця яка!

 

Входить Бйонделло.

 

Бйонделло Ой пане, я так довго чатував,

Що як собака виморивсь, та врешті

Дідусика нагледів на дорозі,

Для нас годящого.

Траньйо Хто ж він такий?

Бйонделло Якийсь чи то купець, чи то учитель,

Не знаю; та й поставою, й ходою,

Й лицем - ну достеменно панів батько:

Люченцо І що ж вам з нього, Траньйо?

Траньйо Я наплету йому таких байок,

Що роль Вінченцо радо він зіграє

Й Баптісті дасть запевнення потрібні

Незгірш за справжнього Вінченцо, пане.

Ну, йдіть у дім, я все обладжу сам.

Люченцо й Б'янка виходять.

Входить мандрівний учитель.

 

(Григоряк М.) Учитель Добридень, пане.

Траньйо й вам добридень, пане.

До нас, до Падуї,- чи може, далі?

Учитель Зостанусь тут на тиждень чи на два,

Тоді - до Рима, далі - до Мессіни,

Коли господь мені продовжить віку.

Траньйо А звідки родом, пане?

Учитель Мантуанець.

Траньйо Ви з Мантуї! Нехай вас бог боронить!

Чи зовсім вам життя не дороге?

Учитель Життя? А що? Якась загроза є?

 

Траньйо Так, мантуанцю показатись тут -

Це смерть. Невже не знаєте причини?

Затримали в Венеції ваш флот,

І герцог наш, із вашим посварившись,

Про це оголосив на всю округу.

 

Учитель Ой лишенько, та це ж моя погибель!

Траньйо Добродію, зроблю я вам прислугу

І порятую вас. Але скажіть,

Чи ви коли бували в місті Пізі?

 

Учитель Так, пане, в Пізі часто я бував,

Уславленій шановними людьми.

 

Траньйо Знайомий вам такий собі Вінченцо?

 

Учитель Ні, я не знав його, але чував

Як про купця, багатого безмірно.

 

Траньйо Я син його, добродію. До речі,

Обличчям ви на нього дуже схожі.

Щоб вам життя в цій скруті врятувати,

Заради батька ось що я зроблю:

Гадаю, це велике ваше щастя,

Що ви такі подібні до Вінченцо.

Назвіться ж ним і під його ім'ям

Живіть собі на втіху в мене в домі,

Та грайте роль його якнайпильніше.

Ви зрозуміли? Житимете в мене,

Аж поки справи скінчите свої.

Погоджуйтесь, коли вам це до мислі.

 

Учитель Так, я довіку буду вдячний вам

За порятоване життя і волю.

 

Траньйо Ходімо ж, улаштуймо все як слід.

 

Виходять.

СЦЕНА З

Входять Катеріна і Грумйо.

Грумйо Ні, ні, щоб я так жив був, не насмію.

Катеріна Що гірш мені, то скаженіший він.

Чи він на те зі мною одружився,

Щоб голодом морить мене? Жебрак,

Що стукався у Падуї в наш дім,

І той без милостині геть не йшов,

А як не в нас, то інде діставав.

А я ж не знала зроду, як просити,

Бо й не було потреби. А тепер

Від голоду й безсоння ледь жива,

Бо лайкою годує він мене,

А бешкетом заснути не дає.

Та найприкріше те мені, що він

Усе це робить нібито з любові:

Немовби, як посплю я чи поїм,

То це хвороба чи й готова смерть.

Ох, принеси мені щось їсти - будь-що,

Аби ситніше. Принеси, небоже.

Грумйо Телячу ніжку вам подати, може?

КатерінаЧудово! Принеси її скоріше!

Грумйо Занадто гостре; вам би щось ніжніше.

Не хочете із ф^яків душенини?

КатерінаТак, хочу, хочу, тільки швидше, Грумйо.

Грумйо Боюся, й це розгарячить вас дуже.

А може, просто м'яса до гірчиці?

Катеріна Я залюбки поїм цієї страви.

Грумйо Але й гірчиця, мабуть, дуже гостра.

Катеріна Ну, м'яса без гірчиці принеси.

ГрумйоЕ ні, не можна. Я подам гірчицю,

А ні, то не дістанете і м'яса.

 

КатерінаНеси і те, і те, чи щось одне.

 

ГрумйоТоді гірчицю я подам без м'яса.

 

Катеріна Йди геть, лукавий і глумливий рабе!

(Б'є його)

Мене годуєш ти лише словами.

Будь проклятий з усім паскудним кодлом,

Що тішиться приниженням моїм.

Іди, кажу, іди!

Петруччо

(стиха до Гортензіо)

Як ти мій друг, то впорай сам усе.

(До Катеріни)

Ну, призволяйся, люба, на здоров'я!

Та не барись! Ну, а тепер, кохана,

Поїдемо до батенька твого.

 

Ну, клич людей та швидше у дорогу.

Хай коней подадуть в кінець алеї,

Туди ми пішки пройдемось. Тепер,

По-моєму, година сьома ранку,

Тож на обід поспіємо якраз.

КатерінаНі, пане мій, тепер вже скоро друга,

Поспіємо хіба що на вечерю.

ПетруччоНі, буде сьома, поки я зберуся.

Та що б я не сказав, зробив, надумав -

Ти все перечиш. Гей, сідлать не треба!

Сьогодні не поїду. А надалі -

Година буде та, що я скажу.

Гортензіо Ого! Він сонцем хоче правувати.

 

Виходять.

 

СЦЕНА 4

СЦЕНА 5

Входять Петруччо.Катеріаа,

 

 

Петруччо Ну, швидше! Ми ж вертаємось до батька.

О боже, як яскраво сяє місяць!

Катеріна Який там місяць! День же, світить сонце.

Петруччо А я кажу, що місяць сяє ясно.

Катеріна Таж бачу я, що сонце ясно світить.

Петруччо А я клянусь своєї мами сином,

Собою цебто: місяць, чи зоря,

Чи те. що я сказати забажаю,

А ні - то не поїдемо до батька.

(До слуг)

Гей, завертайте коней! Я не їду.

Що не скажи - усе вона перечить!

Гортензіо Погоджуйтесь, а то він не поїде.

Катеріна Ні, їдьмо далі, я тебе прошу!

Хай місяць, хай і сонце - що ти хочеш.

Хоч би його назвав ти каганцем,

То я й на це погоджусь, обіцяю.

 

Петруччо Кажу я - місяць.

Катеріна Бачу я, що місяць.

Петруччо Ні, брешеш ти, це сонце благодатне.

Катеріна Авжеж, це сонце, божа благодать,

А скажеш, що не сонце - то й не сонце.

Гортензіо

(вбік)

Давай, Петруччо! Ти вже виграв бій.

Петруччо Вперед, вперед! Котитись має м'яч

Туди, куди його покотить грачі

Та помовчім: он хтось до нас прямує.

Входить В і н ч є н ц о.

(До Вінченцо)

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти