ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Входять Баптіста з двома дочками - Катеріною і Б'янкою, хи-

Мерний стариган Гремйо і Гортензіо, жених Б'янки.

Але стривай: це що за люди йдуть?

 

Траньйо То місто нас вітає, пане мій.

 

Люченцо і Траньйо стають осторонь.

 

(Марусяк М.) Баптіста

Не докучайте більш мені, панове,

Бо твердо я собі постановив

Не віддавати меншої дочки,

Допоки старшій мужа не знайду.

Обох я вас і знаю, і люблю.

Коли котрий з вас любить Катеріну,

То може сватати її та й брати.

 

(Філіп М.) Гремйо Волів би брати. Надто вже шорстка.

Гортензіо, ви хочете женитись?

(Марина М.ДО; Оля С. ПІСЛЯ) Катеріна

(до Баптісти)

Панотче, та невже ж це ваша воля -

Мене їм накидать, немов продажну?

(Легусова О.) Гортензіо Овва, продажну! Лиш купця не буде,

Аж поки лагіднішою не станеш.

 

Катеріна Цього вам, пане, нічого боятись:

Душа моя таких не прагне змін.

А хоч би й так, то будьте певні: я

Чуприну б вашу дрюком розчесала

Й під блазня пику вам розмалювала.

 

ГортензіоХай бог боронить від таких чортяк!

 

Гремйо Хай бог боронить і мене.

 

Траньйо

(вбік, до Люченцо)

Ну, бачу, тут надивимося дива:

Скажена панна ця чи норовлива.

Люченцо

(вбік, до Траньйо)

Зате вже друга, та, котра мовчить,

Чеснот дівочих хоч яку навчить!

 

 

Баптіста Панове, знайте: в мене слово з ділом

Не розминеться. Б'янко, йди додому,

Та не журись, моя дитино мила,

Бо я тебе люблю, як і любив.

 

Катеріна Мазухо татова! Потри лиш очі

Та й зареви, хоча нема причини.

 

Б'янка Потішся, сестро, прикрістю моєю.

Панотче, вашій волі я корюсь.

Мене розважать музика й книжки:

На самоті читати буду й грати.

Люченцо

(вбік)

Ти чуєш, Траньйо? Це ж Мінерви мова.

 

Гремйо Та невже

У клітку ви посадите її,

Мов сокола, через оцю змію

І Б'янка за її лихий язик

Нестиме кару?

 

Баптіста Буде так, панове,

Як я сказав. Іди додому, Б'янко.

Б'янка виходить.

 

А знаючи, як до вподоби їй

Поезія, і музика, і співи,

Візьму я в дім умілих вчителів

її навчати. Може, вам, Гортензіо,

Чи вам, синьйоре Гремйо, хтось відомий

З таких людей? Пошліть його до мене.

Людину вправну я прийму ласкаво,

Не поскуплюся для своїх дочок,

Для виховання їх. Бувайте ж, друзі.

Ти, Катеріно, можеш тут лишитись,

Я дещо маю Б'янці ще сказати.

(Виходить)

 

КатерінаГадаю, можна і мені піти?

Чи вже за розкладом я маю жить,

Немов сама не знаю, що й коли?

Ет!

(Виходить)

Гремйо Ну й іди - хоч і к дідьчій матері,

Але я з любові до моєї чарівної Б'янки спробую знайти вчителя, щоб на-

вчав її того, що їй до серця, і пошлю його до Баптісти.

 

Гортензіо І я зроблю те саме.

щоб знов дістати доступ до нашої богині й стати щасливими суперниками в

коханні до Б'янки, нам треба залагодити одну річ.

 

Гремйо Яку ж, коли ваша ласка?

 

ГортензіоДуже просту, добродію: знайти чоловіка її сестрі.

 

Гремйо Чоловіка? Дідька лисогоі

 

Гортензіо А я кажу - чоловіка.

 

Гремйо й Гортензіо виходять.

 

Траньйо Скажіть, мій пане, чи можлива річ,

Щоб так кохання захопило вмить?

 

Люченцо О так, я тільки й бачив те лице.

Яка краса! Колись була така

Хіба лиш Агенорова дочка:

Сам Зевс схилився до її колін,

Коли на крітський берег вийшов він.

Траньйо І більш нічого? И вам не впало в очі,

Як розходилась тут її сестра?

Так лаялась, що аж лящало в вухах.

ЛюченцоЯ бачив лиш губів коралі й чув

Лиш пахощі від подихів її.

Усе було в ній любе та святе.

Траньйо

Прокиньтесь, пане. Любите її -

То треба думать, як її здобути.

Сестра її така сварлива й клята,

Що батько заміж випхати її

Жадає, а тому кохану вашу,

Мов соколицю в клітці, він замкнув,

Щоб їй не докучали женихи.

Люченцо Який же він жорстокий батько, Траньйо!

Та ти казав - він нібито шукає

Учителів для неї дуже вмілих?

Траньйо Так, я казав - і вже придумав, пане!

Люченцо Я, Траньйо, теж.

 

Люченцо Кажи свою.

Траньйо Ви будете учитель

І найметеся дівчину навчать.

Оце ваш задум.

Люченцо Так. Чи вдасться він?

Траньйо Не вдасться, бо тоді хто ж буде вами?

 

Люченцо

Ти, Траньйо, будеш паном замість мене,

І дім держатимеш, і слуг, мов я,

А я зроблюсь кимсь іншим: флорентійцем,

Чи неаполітанцем, чи пізанцем

Простого роду. Не барімось, Траньйо,

Перевдягаймось.

Траньйо Так, ваша правда, треба.

Міняються одягом.

 

СЦЕНА 2

Входять Петруччо і його слуга Грумйо.

 

(Савчук Л.) Петруччо 3 Верони я до Падуї приїхав

Провідати своїх тутешніх друзів.

А найлюбіший з них і найвірніший -

Гортензіо. Це дім його, здається.

Ану-бо, стукни, Грумйо. Стукни, чуєш?

(Гордашко Т.) Грумйо Стукнути, пане? Кого це я маю стукнути? Хто

тут знедоважив вашу милість?

ПетруччоГей, лобуряко, я кажу- стукни мені тут як слід.

ГрумйоСтукнути вас тут, пане? Та хто ж я такий, щоб

вас тут, пане, стукати!

ПетруччоБайстрюче, стукни, я кажу тобі,

А то по лобі схопиш, далебі!

ГрумйоЯ бачу, вам побитися кортить!

Я стукну - і мені ж за це влетить.

ПетруччоТо стукнеш ти чи ні?

Не хочеш стукнути - то я скубну,

Тоді ти заспіваєш так, що ну!

ГрумйоРятуйте, панове! Мій хазяїн сказився!

ПетруччоОтож стукай, коли тобі звелено, поганцю!

Входить Гортензіо.

ГортензіоТи диви, що це тут робиться? Мій давній прия-

тель Грумйо і мій щирий друг Петруччо! Як ви ся маєте там,

у Вероні?

 

 

Петруччо Синьйоре, поміж друзями такими,

Як ми, дві слові досить. Тож коли

Ти знаєш дівчину, багату вельми,

Яка б мені годилась за дружину

(Адже для мене музика весільна -

То брязкіт грошей), то нехай вона

Бридка, немов Флоренцієва любка,

Стара, немов Сивіла, норовлива

І клята, як Сократова Ксантіппа,

Чи й гірша, це мене не відстрашить

І не притлумить у мені жадання.

її жадаю я, хоч би вона

Була немов Ядранське море в бурю.

Шукаю жінку в Падуї багату

І щастя іншого не хочу знати.

Грумйо От бачте, добродію, він вам каже відверто, що

в нього на думці. Йому аби досить грошей, то він вам одружить-

ся хоч би й з лялькою, чи з олов'яною фігуркою, чи з беззубою

старою відьмою, хай навіть у неї хвороб за п'ятдесят дві шкапи.

Йому всяка годиться, аби з грішми.

Гортензіо Ну що ж, Петруччо, вже коли зайшла

Така в нас мова, слухай до кінця

Те, що почав я в жарт. Я б міг тобі

Знайти дружину - молоду, вродливу,

й багату вельми, й виховану добре,

Так, як годиться благородній панні.

Одна у неї вада, та зате

Велика, страх велика, бо вона

Без міри норовлива, клята, зла,

. І сам би я, хоч був би злидарем,

За гору золота б її не взяв.

Петруччо Пусте. Іще не знаєш ти, яка

Є сила в золоті. Скажи мені,

Як батька звуть, і все; я враз почну

За нею упадать, хоч би гриміла

Вона, як грім у горобину ніч.

Гортензіо Баптістою Мінолою зовуть

Його. Він ґречний і достойний пан.

Та Катеріна - так зовуть дочку -

Всій Падуї відома як яга.

Петруччо Про батька я чував, та й він також

Мого небіжчика татуся знав.

Гортензіо, я не засну, аж доки

Дочки тієї врешті не побачу.

Отож даруй, що зараз я тебе

Покину і мерщій піду туди -

Коли ж ти хочеш, то ходім удвох.

Грумйо Прошу вас, добродію, нехай він іде, поки в тако-

му гуморі. їй же богу, коли б вона знала його так, як я, то збагну-

ла б, що лайкою з ним багато не втнеш. Ви його ще не знаєте!

Гортензіо Стривай, Петруччо, я піду з тобою -

Баптіста-бо заховує ревниво

Мій скарб великий, донечку молодшу,

Чарівну Б'янку: він її тримає

Подалі від зальотників настирних -

Бід мене і суперників моїх.

Вважає він за неможливу річ,

Щоб хтось посватав старшу - через вади,

Які тобі я щойно змалював.

Отож Баптіста й вирішив до Б'янки

Не допускать нікого й близько, поки

Не вийде заміж Катеріна Клята.

 

ДІЯ ДРУГА

СЦЕНА 1

Входять Катеріна і Б'янка; у Б'янки зв'язані руки.

Б'янка Сестрице, ти не кривдь мене й себе,

В рабиню обертаючи мене.

Мені це прикрість. Що ж до цих оздоб,

То руки розв'яжи мені, і я

Із себе поскидаю все сама

Аж до сорочки. Тільки накажи;

Бо знаю - старших слухатися слід.

КатерінаСкажи мені, котрого з женихів

Ти любиш дужче. Тільки без брехні!

Б'янка Повір, сестрице: із чоловіків

Нікого ще не вирізняла я,

Щоб до вподоби був мені найбільш.

Катеріна Ох, не бреши. Гортензіо, еге ж?

Б'янка Коли тобі до серця він, клянусь:

Благатиму, щоб він узяв тебе.

КатерінаО, значить, ти обрала багача -

За Гремйо хочеш у розкошах жить?

Б'янка Це через нього заздриш ти мені?

Та ні, жартуєш: бачу я тепер,

Що тільки жартувала ти весь час.

Прошу, сестрице: руки розв'яжи.

Катеріна

(б'є її)

Як жарти це, прийми іще один.

Входить Б а п т і с т а.

 

БаптістаЦе що за неподобство, панно, га?

Іди до мене, Б'янко. Ну, не плач.

(Розв'язує її)

Іди гаптуй, а з нею не заводься.

(До Катеріни)

Май сором, чуєш, бісова душа!

За що ти кривдиш так її? Вона ж

Ніколи не покривдила тебе!

Катеріна Вона мене дратує, бо мовчить.

(Біжить за Б'янкою)

Баптіста Що? На очах у мене? Б'янко, йди.

Б'янка виходять.

 

Катеріна То вже й цього мені не вільно? Бачу,

Вона ваш скарб, їй мужа треба дати,

Я ж муситиму танцювати боса

У неї на весіллі - і померти

В старих дівках. Не говоріть до мене.

Ось сяду й буду плакати, аж поки

Помститися нагоди не знайду.

(Виходить)

Баптіста Чи знав хто в світі клопіт отакий?

Та хто це йде сюди?

Входять Гремйо, з ним Люченцо в простому вбранні, як учитель Камбйо;

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти