ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Петруччо, Гортензіо, перебраний на Ліччо, вчителя музики; і Т р а н ь й о

В подобі Люченцо зі своїм слугою Бйонделло, що несе лютню й книжки.

 

Гремйо Доброго ранку, сусідо Баптісто.

Баптіста Доброго ранку, сусідо Гремйо. Хай вас бог бла-

гословить, панове.

Петруччо І вас, добродію. Скажіть, будь ласка:

Є в вас дочка, на ймення Катеріна?

Вродлива й доброчесна надзвичайно?

Баптіста Я маю доньку Катеріну, пане.

 

Петручио Добродію, я дворянин з Веронн.

Прочувши про красу велику, розум,

Доброзвичайність і дівочу скромність,

Ласкаву вдачу вашої дочки,

Наважився оце до вас приїхать,

Щоб пересвідчитись на власні очі,

Чи правда те, що я так часто чув.

 

БаптістаЛаскаво прошу, пане, вас обох.

Та знаю я: не буде Катеріна

До мислі вам, на превеликий жаль.

Петруччо Не хочете ви з нею розлучатись,

А може, я не до вподоби вам.

Бешгіста Та ні, мій пане, я кажу по правді.

А звідки ви? І як вас величають?

Петруччо Петруччо звуть мене, я син Антоньйо,

Відомого по всій країні нашій.

Баптіста Я знав його і дуже радий вам.

 

Петруччо Синьйоре, в мене діло дуже спішне,

І я не зможу в вас бувать щодня.

Вам знаний батько мій, а отже, й я,

Що вспадкував усе його добро,

Та ще й примножив, а не змарнував.

Скажіть же, скільки посагу дасте

За Катеріною, коли вона

Погодиться зі мною шлюб узяти.

Баптіста По смерті - половину всіх земель,

А з рук у руки - двадцять тисяч крон.

ПетруччоЗа посаг цей я забезпечу їй

Вдівство - якщо мене переживе:

Свої всі землі й добра відпишу.

Докладний ми напишемо контракт,

Щоб ці умови твердо закріпити.

Баптіста Але потрібне спершу головне:

Щоб Катеріна полюбила вас.

Петруччо Та що ви, батьку! Це найлегша річ:

Вона загониста, а я крутий,

А де два люті стрінуться вогні,

Там скоро те, що живить їх, згорить.

Вітрець роздмухує малий вогонь,

Та буря і великий гасить враз.

Отак і я скорю її, бо сам

Шорсткий і сватаюсь не як хлопчак.

Баптіста Ну що ж, берись, і хай тобі щастить,

Та підготуйсь до неласкавих слів.

 

ПетруччоДівча веселе! Я тепер, їй-богу,

Утричі більше полюбив її.

Хоч би вже швидше нам погомоніти!

Баптіста Ну що ж, ходім, та не бентежтесь так.

Навчатимете меншу, бо вона

Удатна вчитися і вдячна буде.

Синьйор Петруччо, ви йдете із нами,

Чи Катеріну вислати сюди?

Петруччо Пришліть, будь ласка.

Всі, крім Петруччо, виходять.

Тут її діждуся,

А прийде - залицятися почну.

Як розкричиться - їй тоді скажу,

Що наче соловей вона щебече.

Надметься - я запевню, що вона

Немов троянда свіжа у росі.

Мовчатиме - я похвалю її

За красномовство і дотепність дивну,

За те, що слів вона не позичає.

Як проганятиме - складу їй дяку,

Немов на цілий тиждень кличе в гості.

Коли руки відмовить - попрошу,

Щоб швидше призначала день вінчання.

Та ось вона! Петруччо, не мовчи!

Входить Катеріна.

Добридень, Кет,- я чув, що так вас звати.

 

КатерінаЩось, мабуть, не дочули ви, мосьпане,

Бо Катеріною мене зовуть.

Петруччо От і неправда. Звуть вас просто Кет

Чи "славна Кет", а часом - "клята Кет".

Та ви, о Кет, найкраща в світі Кет,

Всім Кетам Кет, моя солодка Кетя!

Цукерко-кетю, втішнице моя,

Почувши, як тебе по всій країні

За доброчесність хвалять, за красу

І за твою ласкаву тиху вдачу,

Та ще й не так, як ти того достойна,

Сюди я рушив - свататись до тебе.

Катеріна Ах, рушив! Ну, як ви такий рухливий,

То можете рушати й звідси. Видно,

Що ви - майно рухоме.

ПетруччоЦебто як?

Катеріна Ну, як стілець.

Петруччо Вгадала! Сядь на мене!

Катеріна Сідають на ослів: адже вони

На спині носять нас - такі, як ти.

Петруччо А жінка що - не може понести?

Катеріна Не від такого здохляка, як ти.

ПетруччоОх, Кет, важкою не зроблю тебе,

Бо ти ж така ще юна і легка...

Катеріна Легка в ногах, це правда, і такому

Вайлові зроду не піймать мене.

Легка в ногах, та не легкозвичайка.

ПетруччоНе чайка? Так, сорока вже скоріш.

Катеріна Аби лиш не ворона чи не крук.

Петруччо Моя голубко, стережися крука.

КатерінаКороткі в нього до голубки руки.

Петруччо Ох ти ж оса, ти справді дуже зла.

КатерінаЯк я оса, то бійсь мого жала.

Петруччо На це є рада - вирвати його.

КатерінаЯк стане розуму його знайти.

Петруччо Та хто ж не знає, де в оси жало?

В задку!

КатерінаНі, в язиці!

ПетруччоВ чиєму цебто?

Катеріна В твоєму, якщо будеш про задки

Базікати. А поки що •- прощай.

(Відвертається)

Петруччо Що? Мій язик у тебе у задку?

Е ні, стривай!

(Не пускає її)

Ох, Кет, я ж лицар, чуєш?

КатерінаА це побачимо!

(Дає ляпаса йому)

ПетруччоНу, спробуй ще - скуштуєш кулака!

Катеріна Гляди, гляди, позбудешся герба!

Хто жінку б'є - не благородний той,

Не має права на лицарський герб!

Петруччо Твій фах - геральдика? Впиши ж мене

До книг твоїх!

КатерінаЯкий же герб у тебе?

Півнячий гребінь над шоломом, так?

ПетруччоТак, півник я, ти ж курочка моя!

Катеріна О ні! Не півник ти, а мокра курка.

ПетруччоНу, годі, Кет, і не дивись так кисло.

Катеріна Я так дивлюсь, коли кислицю бачу.

ПетруччоНема кислиць тут -^ не дивися кисло!

Катеріна Чого ж нема?

Петруччо А де? Ну, покажи.

КатерінаЯкби люстерко мала - показала б.

ПетруччоТи на моє обличчя натякаєш?

КатерінаТи ба, здогадливий, хоч молодий?

Петруччо Так, справді я замолодий для тебе.

Катеріна Але підтоптаний.

ПетруччоЦе від турбот.

Катеріна А в мене їх нема, мені й дарма.

(Випручується)

Петруччо

(стримуючи її)

Ні, справді, Кет, не утікай-бо так.

Катеріна Я тільки дратуватиму тебе,

Коли зостануся. Пусти мене.

 

Баптіста Ну що, синьйоре, як тут ваші справи?

Петруччо Чудово, звісно! Як же ще, мій пане?

Щоб схибив я - це неможлива річ.

Баптіста А ти як, дочко? Ти чогось надулась?

Катеріна Мене звете дочкою ви? А справді,

Ви щиру батьківську любов явили,

Що забажали одружить мене

З напівшаленцем, шибеником, хамом,

Що лайкою гадає все владнати.

Петруччо І ви, мій батьку, й інші всі про неї

Казали хибно, нібито вона

Погану вдачу має. Норовливу

Вона навмисне з себе удавала,

Насправді ж це голубка ніжна й тиха,

Не запальна, а лагідна, мов ранок,

Терпінням перевершила Грізельду,

А цнотою - Лукрецію саму.

Коротше, ми домовилися з нею,

Що у неділю справимо весілля.

Катеріна Скоріше я в труні тебе побачу.

 

Петруччо Не кваптеся, панове. Я обрав

її для себе, і, коли нам добре,

Яке вам діло? В нас така умова:

Сваритися на людях, наодинці ж

Вона така ласкава - неймовірно!

О люба Кет! Як ніжно обіймала

Вона мене, і скільки цілувала,

І скільки присягалась, що вона

У мене закохалася відразу.

Ви ще зелені! Варт би вам побачить,

Як наодинці навіть боягуз

Приборкать може найклятішу жінку.

Дай руку, Кет. Поїду купувати

Собі в Венеції весільне вбрання.

Бенкет готуйте, батьку, і скликайте

Гостей. І ти вберешся пишно, люба.

Баптіста Не знаю, що й сказать,- та дайте руку.

Хай вам щастить! Домовились, Петруччо.

Гремйо і Траньйо Тоді - амінь. Ми будемо за свідків.

Петруччо Ви, батьку, ти, дружино, й ви, панове,

Прощайте: я іду. Неділя скоро -

Куплю обручки та весільне вбрання.

Кет, поцілуй. В неділю-бо вінчання.

Петруччо й Катеріна виходять.

ДІЯ ТРЕТЯ

СЦЕНА 2

Входять Баптіста, Гремйо, Траньйо в подобі Люченцо, К а т є р і н а,

Б'янка, Люченцо в подобі Камбйо і слуги.

Баптіста

(до Траньйо)

Синьйор Люченцо, ось настав і день,

Призначений для шлюбу Катеріни,

А нареченого чогось нема.

Що скажеш тут? Який це буде глум,

Коли священик прийде для вінчання,

А наречений бозна-де подівся.

Що скажете про цю ганьбу для нас?

Катеріна Для мене! Ти присилував мене

Супроти волі руку й слово дати

Шаленому й лихому баламуту,

До сватання швидкому, не до шлюбу.

Я ж вам казала - навіжений він

І під зухвальством капості ховає,

Аби його веселуном назвали,

Він сто дівчат посватає, призначить

Весілля день і учту приготує,

Гостей запросить, оповідь замовить,

Хоч зовсім не збирається женитись.

Тепер на мене тикатимуть пальцем:

"Скаженого Петруччо он дружина -

Коли ще він приїде повінчатись!"

Траньйо Терпіння, Катеріно, й ви, Баптісто!

Я певен - він лихого не хотів,

Його затримала якась пригода.

Хоч він шорсткий, але цілком розважний,

Хоча й жартун, та чесний чоловік.

Входить Бйонделло

(Рубан А.) Бйонделло Хазяїне, хазяїне! Новина! Такої старої новини

ви ще зроду не чули!

Баптіста Новина - і раптом стара? Як же це так?

Бйонделло Та хіба ж це не новина, що Петруччо прибуває?

Баптіста То він приїхав?

Бйонделло Та де! Ні, пане.

Баптіста А що ж?

Бйонделло Він їде.

Баптіста Коли ж він буде тут?

Бйонделло Коли стоятиме, де оце я стою, й бачитиме вас

перед собою.

Траньйо А все ж - яка це твоя стара новина?

Бйонделло Та яка ж! Петруччо їде в новому капелюсі й

старій шкірянці; в старих штанях, тричі лицьованих; у стоптаних

чоботях, куди вже недогарки від свічок складали: один чобіт із

пряжкою, другий шнурований. При боці стара іржава шпага з

міської зброярні, з поламаним руків'ям, а піхви без наконечника

й поворозки біля штанів пообривані. Коняка кривоклуба, сапата,

коростява, і паршива, і лишаювата, і чирякувата, і каправа, і на

ящур хвора, і на жовтяницю, і на залози, і глистами вся проїдена,

і клишава, і обдута, і лопатка в неї звихнута, і спина провисла,

а сідло старе, міллю побите, і стремена розпаровані, і вудила

погнуті, і гнуздечка з овечої шкіри порвана та позв'язувана вузла-

ми, бо за неї доводиться раз у раз смикати, щоб шкапа не споти-

калась, і попруга шість разів сточена, а підхвістя від дамського

сідла, оксамитом укрите, і дві перші літери даминого імені гарно

вицяцькувані на ньому мідними цвяшками, а позшиване валом.

Баптіста А хто ж із ним?

Бйонделло Та хто ж, пане,- його лакей, вичепурений так

самісінько, як і шкапа: на одній нозі лляна панчоха, на другій -

сукняна камаша, підв'язана одна червоною крайкою, друга си-

ньою, а на голові старий капелюх, і на ньому замість пір'їни щось

накручене з сорока стрічок - одне слово, опудало, городнє опуда-

ло, та й годі, а не слуга порядного пана.

Траньйо Ну, певно, це якась шалена примха,

Хоча він часто носить скромну одіж.

БаптістаТа вже нехай там як, а він іде.

 

Входять Петруччо і Грумйо.

 

Петруччо Де ж наше пишне панство? Хто є в домі?

Баптіста От гарно, що приїхали.

ПетруччоТа сам я

Негарний, правда?

Баптіста Ну, принаймні точний.

Траньйо От тільки вбратись ви могли б у краще.

Петруччо І в кращому б я поспішав так само.

Та де ж це Кет! Чарівна молода!

Як батько мій? Чом супитесь, панове?

На мене ваше славне товариство

Так витріщається, мов на комету,

На диво дивовижне, на знамення.

БаптістаАдже сьогодні, пане, день весілля,

Було нам сумно, що немає вас,

Ще більш - тепер, бо ви в такій подобі.

Фе! Геть це дрантя, недостойне вас,

Урочого нам свята не поганьте.

Траньйо Та розкажіть, яке поважне діло

Вам не дало раніше повернутись

І змусило вас вирядитись так.

Петруччо Розказувати довго, слухать нудно:

Вернувся я, дотримав слова - й квит,

Хоч, може, й справді трошечки невлад.

Хай на дозвіллі поясню колись.

Та де ж це Кет? Давно її не бачив!

Уже не рано, нам пора до церкви.

Траньйо Не йдіть до неї в цих ганебних лахах,

Ходім до мене та перевдягніться.

Петруччо Ні, ні, нізащо, я піду, як є.

Баптіста Але ж вінчатись будете не так?

Петруччо Чому! Адже вона бере мене,

А не мою одежу. От якби

Усе те, що потрачу я на неї,

Я обновляти міг, як це лахміття,

Було б то для обох велике щастя!

Та що це я базікаю, мов дурень,

А не біжу вітати молоду,

Свої права цілунком закріпить!

(Виходить. За ним - Грумйо)

 

Траньйо Неспроста, мабуть, він убрався так.

Одначе треба вмовити його,

Щоб перевдягсь, коли до церкви йтиме.

 

Баптіста Піду побачу, що там вийде в них.

(Виходить. За ним - Гремйо і Бйонделло)

 

Траньйо Що ж, пане, до кохання треба нам

Додати згоду батька, а для.цього

Когось потрібно підшукать. Кого -

То байдуже. Його ми навчимо,

Нехай зіграє роль Вінченцо з Пізи

І все, що я наобіцяв Баптісті,

Підтвердить. Отоді надія ваша

Здійсниться, й ви свою кохану Б'янку

Без перешкод поведете до шлюбу.

 

Люченцо Якби ж отой музика, мій колега,

За кожним кроком Б'янчиним не стежив,

То з нею повінчався б я таємно,

А потім - хай весь світ нам каже "ні",

Уже свого не випущу я з рук.

 

Траньйо Нам треба пильно стежити за всім

І виглядати слушної нагоди.

Перехитруємо старого Гремйо,

І батька невсипущого - Мінолу,

Й закоханого музиканта Ліччо,

Все для мого хазяїна Люченцо.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти