ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Входять Петруччо, Катеріна, Б'янка, Баптіста, Гортензіо,

Грумйо та слуги.

 

Петруччо Панове й друзі, дякую за труд.

Я знаю, ви за стіл хотіли сісти

Зі мною нині і приготували

Бенкет бучний. Але мені потрібно

Негайно їхати, тож прощавайте.

 

Баптіста Невже ви зараз хочете від'їхать?

ПетруччоДо вечора. Я мушу, не дивуйтесь.

Якби ви знали, у якій це справі,

То навіть квапили б, а не спиняли.

Я дякую вам, товариство, всім,

Що помогли мені добуть дружину

Таку ласкаву, милу й доброчесну.

Ви з батьком бенкетуйте, їжте, пийте,

Я ж мушу їхать, і прощайте всі.

 

Катеріна Ну що ж,

Роби як хоч - я нині не поїду

І взавтра теж: я нагулятись хочу,

А вас ніхто не держить: онде двері,

І полотном дорога, пане мій.

Я ж не поїду, поки не натішусь.

Вже бачу: буде з вас пихатий деспот,

Бо зразу он як беретеся круто.

Петруччо Вгамуйся, Кет, не гнівайся, прошу.

Катеріна Я хочу гніватись, і що ти зробиш?

Спокійно, тату: не поїде він.

Гремйо Здається, починається, їй-богу!

Катеріна Панове, прошу за весільний стіл.

Я бачу, що дурепу з жінки зроблять,

Як їй не стане духу опиратись.

 

ТраньйоТаких шалених пар ще не бувало.

Люченцо А ви що скажете, ласкава панно?

Б'янка Шалений на шаленій оженився.

Гремйо Еге ж, Петруччо, обкатерінйвся.

БаптістаСусіди й друзі, хай за цим столом

Бракує молодої з молодим,

Та на столі нічого не бракує.

Люченцо, сядьте замість молодого,

Ти, Б'янко, заступи свою сестру.

Траньйо Це щоб вона до ролі навикала?

Баптіста Атож, Люченцо. Ну, ходім, панове.

Виходять.

 

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

СЦЕНА 1

Входить Грумйо.

ГрумйоТьху, тьху на всіх потомлених шкап, на всіх ша-

лених панів і на всі погані шляхи! Чи ще когось отак періщено?

Чи ще когось отак обляпувано багнюкою? Чи ще когось отак ви-

морювано?. Мене послали вперед розпалити вогонь, а самі при-

їдуть услід і будуть грітися. Добре, що маленьке горнятко - таке,

як я,- швидко закипає, а то б у мене губи до зубів примерзли,

:язик до піднебіння, а серце до кишок, поки я дістався б до комин-

ка, щоб відтанути. Та я, поки роздмухуватиму вогонь, уже й віді-

гріюся. А то в таку погоду й більший за мене міг би промерзнути

й застудитись. Агей! Кертісе!

Входить К є р т і с.

Кєртіс Хто це гукає таким мерзлим голосом?

А пан із панею теж їдуть?

Грумйо Ідуть, Кертісе, їдуть, тож розпалюй швидше во-

гонь, не лий слова, як воду.

 

Кєртіс А правда, що молода пані така клята та гаряч-

кувата, як розказували?

 

Грумйо Була, друже Кертісе, була - до оцих холодів.

Адже ти знаєш, що зима і шлюб приборкують і людину, й звіри-

ну, отож вони приборкали і мого старого хазяїна, і мою молоду

хазяйку, і мене самого, друзяко.

 

Входять Петруччо і Катеріна.

 

Петруччо Де ж ті лакузи? Чи нема нікого,

Щоб стремено подержать, взять коня?

Де Грегорі, Натанієль, Філіпп?

Всі слуги Ми, пане, тут, ми тут, ми, пане, тут!

Петруччо "Ми, пане, тут, ми тут, ми, пане, тут"!

Ви, неотеси, бовдури безмозкі!

Оце ви так хапаєтесь до служби?

Де ж дурень той, що я вперед послав?

Грумйо Я, пане, тут - і дурень, як і був.

Петруччо Селюче, ледацюго, клятий сину!

Чи не сказав я: "Стрінь мене в саду

І все це кодло приведи з собою"?

Грумйо В Натанієля, пане мій, каптан

Ще недошитий; в Габрієля - капці.

А Пітерові капелюх чорнить

Уже пора, та сажі не знайшлося,

В Уолтера кинджал без піхов досі.

Лиш Рейф, Адам та Грегор молодці,

А решта всі - обшарпані старці.

Одначе всі ми вийшли вас вітати.

Петруччо Гайда, поганці, принесіть вечерю.

Слуги виходять.

(Співає)

Де воля, воленька моя,

Де всі мої...

Сідай, Кет, будь як удома. їсти, їсти, їсти, їсти!

Слуги вносять вечерю.

 

Ну, скоро там? Не супся, люба Кет.

Стягніть із мене чоботи, паршивці!

(Співає)

Один чернець кудись там брів

І на шляху своїм зустрів...

Мармизо, легше! Не звихни ноги!

Ось, на! Із другим будеш бережніш.

(Б'в слугу)

Не супся, Кет. Несіть води! Агов!

Входить слуга з водою; Петруччо не звертає на нього уваги.

 

Вас познайомити я хочу, Кет.

Де капці, я питаю? Де вода?

йди, Кет, умийся. Будь як дома тут.

(Перекидає миску)

Навмисне, лобуряко, перекинув?

(Б'є слугу)

Катеріна Не гарячіться: ненавмисно ж він.

Петруччо Ти, лобуряко, клаповухий пень!

Сядь, Кет. В кишках бурчить у тебе, знаю.

Молитву ти прокажеш, а чи я?

Баранина?

1-й слуга Еге ж.

Петруччо А хто приніс?

Пітер Та я ж.

Петруччо Печеня пригоріла геть.

Ну ж і собаки! Де поганець кухар?

Як ви посміли подавать мені

Таке паскудство? Ось, самі поїжте!

З мисками, з тарілками і з усім!

(Жбурляє в них страви й посуд)

Недбайла! Бовдуряки безголові!

Ще й супитесь? Ось я вам зараз дам!

Слуги квапливо виходять.

 

Катеріна Мій муже, я прошу вас, не хвилюйтесь:

Всі страви добрі, якщо ваша ласка.

Петруччо А я кажу, що все попригоряло,

І я й не доторкнуся ні до чого,

Бо від такого збурюється жовч,

Тож краще нам попостувать обом,

Адже ми й так обоє запальні,-

Не варто ще розпалювать себе,

Наївшись пересмаженого м'яса.

Потерп, а завтра буде все гаразд,

Сьогодні ж нумо постувать удвох.

Ходім до шлюбного твого покою.

Виходять.

Входить К. є р т і с.

 

Грумйо Де він?

Кертіс У неї в шлюбному покої,

Читає їй казання про здержлнвість,

Кляне, лютує, лається, й вона

Не знає на яку ступити, бідна.

Сидить, немов розбуджена зі сну.

Тікаймо, хлопці! Він уже виходить.

Виходять.

Входить П є т р у ч чо.

 

Петруччо Так хитро я почав порядкувати

І сподіваюсь, що допну свого.

Нехай поголодує соколиця,

І я не дам їй їсти ані крихти,

Аж поки не привчу сідать на руку:

Інакше не приборкаєш її.

Іще один є спосіб, як привчити,

Аби летіла на хазяйський клич:

їй не давати спати, як то роблять

Із кречетами, що у клітці б'ються

І не хотять скоритися людині.

Не їла зранку - і не буде їсти,

Не спала ніч - не спатиме і цю.

Як я зумів присікатись до їжі,

Присікаюсь так само й до постелі,

Розкидаю на ліжку подушки,

І простирадла, й укривала - все,

А посеред того розгардіяшу

Вдаватиму, що я про неї дбаю,

І вийде, що всю ніч вона просидить,

А задрімає сидячи - я знову,

Зчинивши бешкет, розбуджу її.

Отак поб'ю я ласкою дружину,

її шалену вдачу угамую.

Хто знає кращі способи для цього,

Нехай покаже: повчимось у нього.

(Виходить)

 

СЦЕНА 2

Входять Траньйо в подобі Люченцо і Гортензіо в подобі Ліччо.

 

Траньйо Чи то можлива річ, щоб панна Б'янка

Любила іншого, а не Люченцо?

Вона ж так щиро ставиться до мене!

Гортензіо А я вам доведу, що не брехав.

Ось відійдімо вбік, і подивіться,

Як цей учитель панночку навчає.

Відходять убік.

Входять Б'янка й Люченцо в подобі Камбйо.

 

Люченцо Ну, панно, ви засвоїли науку?

Б'янка Яку науку, спершу нагадайте.

Люченцо Ту, що найкраще знаю я. "Мистецтвом

Кохання" називається вона.

Б'янкаТак, ви мистецтво це опанували.

Люченцо Як серце ви моє завоювали.

 

Милуються.

 

Гортензіо Які швидкі! Ну, що тепер мені

Ви скажете? Ви щойно запевняли,

Що ваша Б'янка любить тільки вас.

Траньйо О кляті чари! О хистке жіноцтво!

Ти знаєш, Ліччо, це справдешнє диво.

 

Гортензіо То знайте ж правду: зовсім я не Ліччо.

І не музика, як усі гадають.

Я більш не хочу жити в цій личині

Заради тої, що вельможу кида

І божествить якогось неотесу.

Добродію, моє ім'я - Гортензіо.

 

Траньйо Синьйор Гортензіо, не раз я чув

Про вашу віддану любов до Б'янки,

Відколи ж сам я став наочним свідком

її легких звичаїв, теж навіки

Зречуся Б'янки та її кохання.

 

Гортензіо Погляньте, як милуються! Синьйоре,

Ось вам моя рука. Я присягаюсь

Не сватати вертихвістки цієї.

Вона негідна всіх тих знаків ласки,

Що досі я їй щедро виявляв.

Траньйо Я теж складу присягу непохитну

Не брать її, хоч би вона благала.

Пхе! Гляньте, безсоромниця яка!

 

Траньйо підходить до Люченцо та Б'янки.

 

Траньйо Синьйоро Б'янко, хай зичлива доля

Дасть вам обом щасливих днів доволі!

Ми ваші пестощі підгледіли невчас

І вдвох з Гортензіо зреклися вас.

 

Входить Бйонделло.

 

Бйонделло Ой пане, я так довго чатував,

Що як собака виморивсь, та врешті

Дідусика нагледів на дорозі,

Для нас годящого.

Траньйо Хто ж він такий?

Бйонделло Якийсь чи то купець, чи то учитель,

Не знаю; та й поставою, й ходою,

Й лицем - ну достеменно панів батько:

Люченцо І що ж вам з нього, Траньйо?

Траньйо Я наплету йому таких байок,

Що роль Вінченцо радо він зіграє

Й Баптісті дасть запевнення потрібні

Незгірш за справжнього Вінченцо, пане.

Ну, йдіть у дім, я все обладжу сам.

Люченцо й Б'янка виходять.

Входить мандрівний учитель.

 

(Григоряк М.) Учитель Добридень, пане.

Траньйо й вам добридень, пане.

До нас, до Падуї,- чи може, далі?

Учитель Зостанусь тут на тиждень чи на два,

Тоді - до Рима, далі - до Мессіни,

Коли господь мені продовжить віку.

Траньйо А звідки родом, пане?

Учитель Мантуанець.

Траньйо Ви з Мантуї! Нехай вас бог боронить!

Чи зовсім вам життя не дороге?

Учитель Життя? А що? Якась загроза є?

 

Траньйо Так, мантуанцю показатись тут -

Це смерть. Невже не знаєте причини?

Затримали в Венеції ваш флот,

І герцог наш, із вашим посварившись,

Про це оголосив на всю округу.

 

Учитель Ой лишенько, та це ж моя погибель!

Траньйо Добродію, зроблю я вам прислугу

І порятую вас. Але скажіть,

Чи ви коли бували в місті Пізі?

 

Учитель Так, пане, в Пізі часто я бував,

Уславленій шановними людьми.

 

Траньйо Знайомий вам такий собі Вінченцо?

 

Учитель Ні, я не знав його, але чував

Як про купця, багатого безмірно.

 

Траньйо Я син його, добродію. До речі,

Обличчям ви на нього дуже схожі.

Щоб вам життя в цій скруті врятувати,

Заради батька ось що я зроблю:

Гадаю, це велике ваше щастя,

Що ви такі подібні до Вінченцо.

Назвіться ж ним і під його ім'ям

Живіть собі на втіху в мене в домі,

Та грайте роль його якнайпильніше.

Ви зрозуміли? Житимете в мене,

Аж поки справи скінчите свої.

Погоджуйтесь, коли вам це до мислі.

 

Учитель Так, я довіку буду вдячний вам

За порятоване життя і волю.

 

Траньйо Ходімо ж, улаштуймо все як слід.

 

Виходять.

СЦЕНА З

Входять Катеріна і Грумйо.

Грумйо Ні, ні, щоб я так жив був, не насмію.

Катеріна Що гірш мені, то скаженіший він.

Чи він на те зі мною одружився,

Щоб голодом морить мене? Жебрак,

Що стукався у Падуї в наш дім,

І той без милостині геть не йшов,

А як не в нас, то інде діставав.

А я ж не знала зроду, як просити,

Бо й не було потреби. А тепер

Від голоду й безсоння ледь жива,

Бо лайкою годує він мене,

А бешкетом заснути не дає.

Та найприкріше те мені, що він

Усе це робить нібито з любові:

Немовби, як посплю я чи поїм,

То це хвороба чи й готова смерть.

Ох, принеси мені щось їсти - будь-що,

Аби ситніше. Принеси, небоже.

Грумйо Телячу ніжку вам подати, може?

КатерінаЧудово! Принеси її скоріше!

Грумйо Занадто гостре; вам би щось ніжніше.

Не хочете із ф^яків душенини?

КатерінаТак, хочу, хочу, тільки швидше, Грумйо.

Грумйо Боюся, й це розгарячить вас дуже.

А може, просто м'яса до гірчиці?

Катеріна Я залюбки поїм цієї страви.

Грумйо Але й гірчиця, мабуть, дуже гостра.

Катеріна Ну, м'яса без гірчиці принеси.

ГрумйоЕ ні, не можна. Я подам гірчицю,

А ні, то не дістанете і м'яса.

 

КатерінаНеси і те, і те, чи щось одне.

 

ГрумйоТоді гірчицю я подам без м'яса.

 

Катеріна Йди геть, лукавий і глумливий рабе!

(Б'є його)

Мене годуєш ти лише словами.

Будь проклятий з усім паскудним кодлом,

Що тішиться приниженням моїм.

Іди, кажу, іди!

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти