ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Входять Петруччо з тарелем і Гортензіо.

 

ПетруччоНу, як ти, Кет? Сумна чогось, любусю?

Гортензіо Як справи, пані?

КатерінаТа куди вже гірше!

Петруччо Ну, звеселись, на мене глянь ласкаво!

Ось бач, кохана, я про тебе дбаю:

Сам страву зготував і сам приніс.

(Ставить таріль на стіл)

Я певен, Кет, що дяку заслужив.

Чого мовчиш? Не догодив? Ну що ж,

Пропали марно всі мої труди.

Гей, заберіть таріль!

КатерінаНі, ні, нехай!

ПетруччоНайменша послуга подяки варта,

Отож подякуй, а тоді вже їж,

Катеріна Мій пане, дякую.

Гортензіо Синьйор Петруччо, фе, чи вам не сором?

Сідаймо, пані. їстимем удвох.

Петруччо

(стиха до Гортензіо)

Як ти мій друг, то впорай сам усе.

(До Катеріни)

Ну, призволяйся, люба, на здоров'я!

Та не барись! Ну, а тепер, кохана,

Поїдемо до батенька твого.

 

Ну, клич людей та швидше у дорогу.

Хай коней подадуть в кінець алеї,

Туди ми пішки пройдемось. Тепер,

По-моєму, година сьома ранку,

Тож на обід поспіємо якраз.

КатерінаНі, пане мій, тепер вже скоро друга,

Поспіємо хіба що на вечерю.

ПетруччоНі, буде сьома, поки я зберуся.

Та що б я не сказав, зробив, надумав -

Ти все перечиш. Гей, сідлать не треба!

Сьогодні не поїду. А надалі -

Година буде та, що я скажу.

Гортензіо Ого! Він сонцем хоче правувати.

 

Виходять.

 

СЦЕНА 4

Входять Траньйо в подобі Люченцо і вчитель -у дорожніх чоботях,

Простоволосий, убраний як Вінченцо.

 

Траньйо Це дім його, добродію. Постукать?

Учитель Аякже.

Учитель Та не хвилюйтесь. Онде ваш слуга,

І слід би попередити його.

Траньйо За нього не турбуйтесь. Гей, Бйонделло!

Гляди мені, щоб де не сплохував!

Не забувай, що цей ось пан - Вінченцо.

Бйонделло Не бійтеся!

Траньйо Ти все, що слід, переказав Баптісті?

Бйонделло Сказав, що вже в Венеції ваш батько

І нині він до Падуї прибуде.

Траньйо Ну, молодець. Ось на тобі на чарку.

Входять Баптіста й Люченцо в подобі Камб-о-

 

Ото Баптіста. Споважнійте, пане.

Синьйор Баптісто, радий вас зустріти.

(До вчителя)

Панотче, це і є той пан Баптіста.

У вас прошу я батьківської ласки:

Для Б'янки виділіть мені мій спадок.

Учитель Не квапся, сину.

Добродію, до Падуї прибув я

Борги стягати - і почув від сина

Таку поважну новину, що він

Злюбився тут із вашою дочкою.

Про вас багато доброго я чув,

І вже коли він так її кохає,

Ну, а вона його,- то згоден я.

Аби не мусив довго він чекати,

Щоб добрий батько одружив його.

Якщо і ви на це так само згодні,

То я їй ладен виділити пай,

Який лише захочете. З такою

Людиною, як ви, синьйор Баптісто,

Не буду дріб'язково торгуватись.

Баптіста Пробачте все, що я скажу, синьйоре:

Відвертість ваша до душі мені.

Це щира правда, що ваш син Люченцо

Дочку мою кохає, і вона

Його вподобала - якщо вони

Закоханих не удають прехитро.

А через те - як ви, без зайвих слів,

По-батьківському з ним поведетесь

І виділите для дочки моєї

Достатній пай, то згоден я на шлюб:

Нехай ваш син бере мою дочку.

 

Баптіста Ну й добре. Камбйо, ти біжи додому

І скажеш Б'янці, щоб вона прибралась.

Та будь ласкав, перекажи їй зразу,

Що батько женихів уже приїхав

І що Люченцо побереться з нею.

Люченцо виходить.

 

Бйонделло Молю богів, щоб так воно й було.

Виходять. Входять Люченціо і Бйонделло.

Бйонделло Гей, Камбйо, гей!

 

Люченцо Ну, що таке, Бйонделло?

Бйонделло Ти бачив, як мій пан моргав до тебе?

Люченцо Ну то й що?

БйонделлоТи маєш привести Баптістину дочку на вечерю.

Люченцо А тоді?

Бйонделло А тоді старий священик із церкви святого Луки

в будь-яку хвилину до послуг вам.

 

Люченцо Ну й що з усього цього?

 

Бйонделло А це вже я не знаю - може, вони там укла-

дають фальшиву шлюбну угоду. А ви укладіть угоду з нею са-

мою - cum privilegio ad imprimendum solum *. Мерщій до церкви!

Та прихопіть із собою священика, причетника і якихось більш-

менш поважних свідків.

Коли ви прагли не цього, не буду я втручатись,

Та з Б'янкою тоді навік вам треба попрощатись.

 

(Виходить)

Люченцо Аби вона схотіла, ну, а я

Готовий завжди. Та чого вагатись!

Вона погодиться. Біжу по неї!

Хоч хай там що, без неї не вернусь.

(Виходить)

СЦЕНА 5

Входять Петруччо.Катеріаа,

 

 

Петруччо Ну, швидше! Ми ж вертаємось до батька.

О боже, як яскраво сяє місяць!

Катеріна Який там місяць! День же, світить сонце.

Петруччо А я кажу, що місяць сяє ясно.

Катеріна Таж бачу я, що сонце ясно світить.

Петруччо А я клянусь своєї мами сином,

Собою цебто: місяць, чи зоря,

Чи те. що я сказати забажаю,

А ні - то не поїдемо до батька.

(До слуг)

Гей, завертайте коней! Я не їду.

Що не скажи - усе вона перечить!

Гортензіо Погоджуйтесь, а то він не поїде.

Катеріна Ні, їдьмо далі, я тебе прошу!

Хай місяць, хай і сонце - що ти хочеш.

Хоч би його назвав ти каганцем,

То я й на це погоджусь, обіцяю.

 

Петруччо Кажу я - місяць.

Катеріна Бачу я, що місяць.

Петруччо Ні, брешеш ти, це сонце благодатне.

Катеріна Авжеж, це сонце, божа благодать,

А скажеш, що не сонце - то й не сонце.

Гортензіо

(вбік)

Давай, Петруччо! Ти вже виграв бій.

Петруччо Вперед, вперед! Котитись має м'яч

Туди, куди його покотить грачі

Та помовчім: он хтось до нас прямує.

Входить В і н ч є н ц о.

(До Вінченцо)

Добридень, славна пані. Ви куди?

Скажи по щирості, кохана Кет,

Ти бачила коли гарнішу даму?

Воюють рожі з біллю на лиці!

Чи красять зорі небо так чудовно,

Як ці очиці личко неземне?

Красуне-діво, ще раз - добрий день!

Кохана Кет, ну, обніми її!

Гортензіо

(вбік)

Він так старого зіб'є з пантелику,

Що той за жінку матиме себе.

КатерІнаО юна діво, свіжа й чарівна,

Куди прямуєш ти і де твій дім?

Щасливі люди, що таку дочку

Зростили, і щасливий буде той,

Кому зичливі зорі присудили

Тебе на шлюбне ложе привести!

ПетруччоОтямся, Кет! Чи ти не одуріла?

Таж це поважний літній чоловік,

У зморшках, сивий, не якесь дівча!

КатерінаПробачте, батьку, помилку мою:

Яскраве сонце очі так сліпить,

Що все мені зеленим видається.

Тепер я бачу: ви поважний дід,

Не гнівайтесь, що схибила я так.

ПетруччоАтож, шановний пане,, і скажіть,

Куди йдете. Як по дорозі нам,

То нас розважить ваше товариство.

(Войцишена В.) ВінченцоДобродію і ви, весела пані,

Що приголомшили мене вітанням!

Пізанець я, і звуть мене Вінченцо,

А їду я до Падуї - провідать

Свого давно не баченого сина.

Петруччо Як звуть його?

Вінченцо Люченцо, любий паяє.

Петруччо Щас.лива зустріч - а найбільш для нього.

Тепер я можу не лише з поваги,

А й, по закону батьком вас назвати.

Сестру моєї жінки - ось цієї -

Ваш син узяв за себе нещодавно.

О, не дивуйтеся і не журіться:

Вона доброзвичайна і багата,

Значного роду, як не глянь - до пари

Найблагороднішому із мужів.

Дозвольте ж, батьку мій, обняти вас,

Та їдьмо швидше в Падую. Люченцо

Зрадіє дуже, коли вас побачить.

Вінченцо Та правда це чи знову жарти ваші?

Гортензіо Ні, ні, це правда - я вас запевняю.

Петруччо Ну, їдьмо, пересвідчитесь самі,

Бо наші жарти вас насторожили.

 

Виходять усі, крім Гортензіо.

 

ГортензіоНу, підбадьорив ти мене, Петруччо!

Коли моя вдова заноровиться -

Ти вже навчив, як повестись годиться.

(Виходить)

 

ДІЯ П'ЯТА

СЦЕНА 1

Входять Петруччо, Катеріна, Вінченцо, Грумйо і слуги.

Петруччо Ось, пане, двері - це Люченцо дім.

Мій тесть живе отам, до ринку ближче;

Туди я кваплюсь, тож покину вас.

Вінченцо Ні, перше в нас ми вип'ємо по чарці.

Я ж, мабуть, можу в сина вас прийняти,

А тут, видать, лаштується бенкет.

(Стукає в двері)

Гремйо Вони там чимсь зайняті. Стукайте дужче.

Вінченцо стукає знову.

Учитель, що зображує собою Вінченцо, виглядає з вікна.

Учитель Хто там так гатить, ніби двері хоче вивалити?

Вінченцо Добродію, синьйор Люченцо вдома?

Учитель Удома, але зараз він не має часу для вас.

Вінченцо А що, коли я приніс йому сотню чи дві фунтів

на потіху?

Учитель Зоставте свою сотню фунтів собі. Поки я живу

на світі, вона йому не потрібна.

Петруччо От бачте, я ж вам казав, як полюбили в Падуї

вашого сина. Слухайте-но, добродію! Жарти жартами, але пере-

кажіть, будьте ласкаві, синьйорові Люченцо, що приїхав з Пізи

його батько і стоїть тут біля дверей, хоче з ним поговорити.

 

Учитель Брешеш. Його батько приїхав з Мантуї й ди-

виться на вас із вікна.

 

Вінченцо То це ти його батько?

 

Учитель Атож, добродію. Принаймні так його мати каже,

коли можна їй вірити.

Петруччо

(до Вінченцо)

Що ж це ви, синьйоре! Куди таке годиться -

чуже ім'я привласнювати!

 

УчительДержіть цього плутягу! Він, мабуть, надумав

когось тут у місті обшахрати, прикрившись моїм ім'ям!

Входить Бйонделло.

Входять учитель, Баптіста, Траньйо та слуги.

 

ТраньйоХто ви такий, пане, що здіймаєте руку на мого

слугу?

Вінченцо Хто я такий? Ні, це ти скажи, хто ти такий!

О безсмертні боги! Ти ба, як вичепурився, негідник! Шовковий

камзол, оксамитові штани, кармазиновий плащ, шпичастий капе-

люх! О, зруйнували мене, геть обдерли! Я вдома ощаджую, як

можу, а мій син та його слуга цвиндрять усе в університеті!

Траньйо Та що таке, у чому річ?

Баптіста Сказився він, чи що?

ТраньйоСиньйоре, як по одежі, то ви наче такий статеч-

ний літній чоловік, а послухати вас, то - божевільний. Яке вам,

пане, діло, хоч би я навіть начіпляв на себе перлин та золотих

оздоб? Я маю доброго батька, і він дає мені таку змогу.

Вінченцо Твій батько? Шахраюго, та він шиє вітрила в

Бергамо.

 

Баптіста Ви помиляєтесь, синьйоре, помиляєтесь. Ану

скажіть, будь ласка, як його звати.

 

Вінченцо Як його звати? Ще б пак я не знав! Він із

трьох років ріс при моїм домі, і звати його Траньйо.

 

Учитель Іди геть, дурню навіжений! Його звати Люченцо,

і він мій єдиний син, спадкоємець усіх моїх, синьйора Вінченцо,

грунтів.

 

Вінченцо Люченцо? О, він замордував свого пана! Дер-

жіть його, я вам наказую ім'ям герцога! О сину мій, сину! Скажи

мені, негіднику, де мій син Люченцо?

Люченцо

(стає навколішки)

Пробачте, тату.

ВінченцоСинку, ти живий?

Бйонделло, Траиьйо і вчитель миттю вибігають.

 

Б'янка Пробачте, любий тату.

БаптістаА за що?

І де Люченцо?

Люченцо Ось він, ваш Люченцо,

Справдешній син справдешнього Вінченцо.

А поки ви усі тут сперечались,

Ми з Б'янкою гарненько повінчались.

Гремйо А, змовились і в шори всіх убрали!

Вінченцо А де ж подівся той поганець Траньйо,

Що так нахабно говорив зі мною?

Баптіста То що ж виходить? Це не вчитель Камбйо?

Б'янкаПеремінився Камбйо на Люченцо.

Люченцо Кохання всі ці чудеса творило,

Бо я заради Б'янки помінявся

Ролями з Траньйо, зі своїм слугою:

Він жив у місті під моїм ім'ям,

А я тим часом прямував щасливо

В жадану гавань мрій своїх солодких.

Усе це він робив з мого наказу,

І ви простіть йому, мій любий тату.

 

СЦЕНА 2

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти