ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 5. Фінансові аспекти використання основних засобів та інших необоротних активів

Тема 5. Фінансові аспекти використання основних засобів та інших необоротних активів

1. Сутність, оцінка основних засобів та інших необоротних активів та показники їх використання.

Амортизаційна політика та її вплив на формування фінансових ресурсів підприємства.

Показники стану та використання основних фондів підприємства

Покращення використання основних фондів сприяє вирі­шенню широкого кола економічних проблем, спрямованих на підвищення ефективності виробництва: збільшення обсягів випуску продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, економію капітальних вкладень та під­вищення прибутковості підприємства.

Для характеристики стану і використання основних фондів підприємства застосовується наступні групи показників [39, 54, 68, 75]:

• показники технічного стану та руху основних фондів;

• показники технічного оснащення підприємства;

• показники ефективності використання основних фондів.

Технічний стан та рух основних фондів характеризують та­кі коефіцієнти.

1. Коефіцієнт зносу основних фондівзн), що відображає частку вартості основних фондів, уже перенесену на вартість виготовленої підприємством продукції, і, водночас, характери­зує ступінь зносу основних фондів підприємства станом на пев­ну дату. Коефіцієнт обчислюється як відношення суми нако­пиченого зносу до початкової вартості основних фондів:

Коефіцієнт придатності основних фондівприд) характеризує незношену частку основних засобів підприємства станом на певну дату. Він обчислюється за формулою:

(2.26)

де В3 - залишкова вартість основних засобів, грн.

Між коефіцієнтами зносу та придатності існує такий зв'я­зок:

Кзн + Кприд = 1.

3. Коефіцієнт оновлення основних фондівон) характеризує ступінь інтенсивності оновлення основних фондів підприємства й обчислюється за формулою:

, (2.27)

де Внад - вартість основних фондів, що надійшли на підприєм­ство протягом звітного періоду, грн.;

- початкова вартість основних засобів підприємства на кінець року, грн.

4. Коефіцієнт вибуття основних фондіввиб) характери­зує інтенсивність вибуття основних фондів протягом звітного періоду й обчислюється за формулою:

(2.28)

де Вви6 - вартість основних фондів, що вибули протягом звіт­ного періоду з балансу підприємства, грн.;

- початкова вартість основних засобів підприємства на початок року, грн.

До показників технічного оснащення підприємства належить фондоозброєність (Фозбр) визначає частку вартості основ­них фондів, яка припадає на одного працівника промислово-виробничого персоналу і характеризує ступінь його озброєно­сті фондами [54, 68]. Обчислюється за формулою:

(2.34)

де - середньо-облікова чисельність промислово-виробни­чого персоналу, осіб.

До показників, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, належать такі.

1. Фондовіддача (ФВ), що характеризує, яка частка обсягу випущеної підприємством за певний період продукції припа­дає на 1 грн. середньорічної вартості його основних фондів, і обчислюється за формулою:

(2.35)

Де Q - річний обсяг випуску продукції підприємства у вартіс­ному виразі, грн.;

Воф - середньорічна вартість основних фондів, грн.

Фондовіддачу обчислюють у вартісних або натуральних (тонни, штуки, метри тощо) вимірниках.

2. Фондомісткість (ФМ) є показником, оберненим до фон­довіддачі. Вона характеризує, яка частина середньорічної вар­тості основних фондів припадає на 1 грн. випущеної підприєм­ством продукції. Визначається як відношення середньорічної вартості основних фондів до обсягу випущеної підприємством продукції:

(2.36)

3. Рентабельність основних фондів (Roф) характеризує, яка частка прибутку підприємства припадає на 1 грн. середньоріч­ної вартості основних фондів. Обчислюється за формулою:

(2.37)

де П - прибуток, отриманий підприємством за рік, грн.

 


Строк корисного

Використання

 

 

Метод зменшення залишкової вартості – полягає у визначенні річної суми амортизації об»єкта основних засобів, виходячи із залишкової вартості такого об»єкта на початок звітного року.

 

Ар = ЗВ х На,

де ЗВ – залишкова вартість n _________

На = 1 - ÖЛВ/ПВ

де n – строк корисного використання.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості – виходить з того, що корисність і продуктивність основних засобів в перші періоди використання є значно вищими, ніж в наступні.

 

Ар = 2 х На х ЗВ

(на початок зв. року

або ПВ об”єкта на початок

нарахування амортизації)

На = 1/Строк корисного використання х 100%

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

 

Кумулятивний метод – полягає в тому, що для підрахунку сум амортизації за обліковий період вартість активу, яка амортизується, множать на кумулятивний коефіцієнт.

 

Ар = Кк х (ПВ – ЛВ);

 
 


Рис. 5.2 Фінансування робіт при підрядому способі

1 –договір про виконання робіт;

2 –заява про відкриття рахунку фінансування генпідрядника;

3 – відкриття рахунку фінансування;

4 – акт про виконання робіт; з додатком вимоги- доручення;

5 – акцепт акту і розрахункових документів;

6 – передача акцептованого доручення на оплату;

7 – оплата вимоги- доручення з рахунку фінансування;

8, 9 – перерахунок засобів та їх зарахування на рахунок генпідрядника;

10 – повідомлення про оплату;

11 – договір з субпідрядником про виконання визначеного об”єму робіт;

12 – акт про виконання робіт;

13 – акцепт акту;

14 – платіжне доручення на суму виконаних робіт;

15,16 – перерахунок засобів і зарахування їх на рахунок субпідрядника;

17 – повідомлення про оплату.

 

Господарський спосіб дещо відрізняється від підрядного. Підприємство самостійно орагнізовує виконання будівельно-монтажних робіт, поєднуючи в одній особі і замовника і підрядника. При цьому підприємство створює спеціалізовані будівельно-монтажні ділянки, цехи, управління. Іноді вони отримують свій рахунок в банку і відокремлені засоби виробництва. В такому випадку вони перетворюються на підрядні організації, але часто діють у складі підприємства на правах підрозділу.

Господарський спосіб виправдовує себе в умовах обмежених фінансових ресурсів та при зведенні і реконструкції об»єктів, що не вимагають реалізації складних технічних рішень.

При виконанні робіт господарським способом освоєння капітальних інвестицій (рис. 5.2.):

 
 


Рис. 5.2. Фінансування робіт при господарському способі

1 – договір про виконання робіт;

2 – акт про виконання робіт;

3 – платіжне доручення на суму виконаних робіт;

4 – перерахунок засобів з розрахункового рахунку замовника на рахунок ОКСа (УКСа);

5 – повідомлення про оплату.

 

 

Тема 5. Фінансові аспекти використання основних засобів та інших необоротних активів

1. Сутність, оцінка основних засобів та інших необоротних активів та показники їх використання.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти